Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Податкова система Франції

Податкова система Франції

КУРСОВА РОБОТА

Податкова система Франції


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАНЦІЇ

1.1 Огляд економіки Франції

1.2 Особливості податкової системи Франції

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ ФРАНЦІЇ

2.1 Податок на додану вартість

2.2 Прибутковий податок з фізичних осіб

2.3 Податок на прибуток підприємств (акціонерні товариства)

2.4 Акцизи

2.5 Податок на прибуток від володіння власністю

2.6 Соціальний податок на заробітну плату та податок на професійну освіту

2.7 Інші особливості французького оподатковування

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ МІСЦЕВІ ПОДАТКИ ФРАНЦІЇ

3.1 Податок на професію

3.2 Податок на родину (три податки: на житло, земельний податок на будинки і будівлі, податок на землю)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


ВСТУП


Французька республіка є унітарною державою з населенням біля 60 млн. громадян, з 1951 є членом засновником Європейського Союзу, ВВП на душу населення становить 25280 дол. США на рік.

Франція одна з найбільш розвитих країн Європейського Союзу. По ряду напрямків науково-технічного прогресу, промислового й агропромислового виробництва, сільського господарства і сфери послуг займає передові позиції у світі. По розміру валового внутрішнього продукту Франція (1550 млрд. євро в 2003р.) займає 5 місце у світі після США, Японії, Німеччині і Великобританії. Франція входить у число світових лідерів по обсягу зовнішньоторговельних операцій і зберігає ведучі позиції у світовій інвестиційній діяльності. Франція володіє найбільш розвиненою і протяжною в Європі мережею автомобільних доріг. Територія 544 тис. кв. км. Економічно активне населення складає 26,5 млн. чіл. Зайнятість серед чоловіків 62%, жінок – 48%, середня заробітна плата – близько 19 900 євро в рік. Франція нараховує 96 департаментів, включаючи Париж, як окремий департамент.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що податкова система Франції цікава тим, що саме в цій країні був розроблений і вперше в 1954 р. упроваджений податок на додану вартість. В даний час система має стабільність у відношенні переліку стягнутих податків і зборів, правил їхнього застосування. Ставки ж податків щорічно переглядаються з урахуванням економічної ситуації і напрямку економіко-соціальної політики держави. Серед головних рис французької податкової системи варто було б виділити такі, як соціальна спрямованість, перевага непрямих податків, особлива роль прибуткового податку, облік територіальних аспектів, гнучкість системи в сполученні зі строгістю, широка система пільг і знижок, відкритість для міжнародних податкових угод. Відмітна риса податкової системи Франції висока частка внесків у фонди соціального призначення (ФСН).

Об’єкт дослідження курсової роботи – податкова система Франції.

Предмет дослідження курсової роботи – структура податкових правовідносин в унітарній державі Європейського Союзу з двома ступенями бюджетів – загальнонаціональний бюджет та місцеві бюджети.

Метою досліджень курсової роботи є аналіз структури та особливостей загальнонаціональних та місцевих податків Франції.

Інформаційно-методологічною базою досліджень курсової роботи був Податковий Кодекс Франції та аналітичні матеріали по податковій системі Франції, розташовані в мережі Інтернет.


РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАНЦІЇ


1.1 Огляд економіки Франції


У 2003 – 2005 роках економіка Франції, як і інших ведучих країн Європейського союзу, продовжувала переживати період стагнації: практично не ріс ВВП, збільшувалося безробіття і бюджетний дефіцит. Підприємства продовжували політику скорочення витрат і рентабельності. Споживання населення практично не росте.

Продовжувалося активне втручання держави в економіку – насамперед по напрямках стимулювання наукових досліджень і інновацій, створення нових підприємств, міжнародної конкурентно-здатності французьких підприємств шляхом злиттів і поглинань. Французькими фірмами реалізовані великі міжнародні проекти в області сучасного транспорту (високошвидкісна залізниця в Південній Кореї), атомної енергетики (Китай).

Зберігалися серйозні структурні дисбаланси в області соціального забезпечення, зайнятості, державних витрат. Уряд намагався проводити реформи у вищевказаних областях, що наштовхувалися на серйозний опір населення й об'єктивні макроекономічні обмеження.

Протягом минулого року загострилися відносини Франції з керівними органами ЄС. Хоча разом з Німеччиною їй удалося уникнути санкцій у зв'язку з порушенням «Пакту про стабільність», основними проблемами для Франції, у тому числі в загальноєвропейському контексті залишаються дефіцит державного бюджету (у 2004 році він склав близько 56 млрд. євро або 3,6% ВВП), високий рівень довгострокової офіційної заборгованості, неврегульованість трудових відносин, відсутність лібералізації електроенергетики і газової галузі.

При підготовці бюджету на 2006 р. були прийняті наступні прогнозні макроекономічні показники (Таб.1.1)


Таблиця 1.1

Основні макроекономічні показники (факт на 2004 2005 р. р. і прогноз на 2006 р. (у % змін до попереднього періоду, якщо не зазначено інакше)) [12]


2004 рік 2005 рік 2006 рік
Світова економіка


Ріст ВВП у регіоні ОЭСР без Франції 1,6 1,8 2,3
Ріст у зоні євро без Франції 0,7 0,5 1,7
Споживчі ціни в зоні євро без Франції 2,3 1,9 1,7
Ціни на нафту (брент) 26,0 58,7 65,0
Курс євро/долар 1,11 1,30 1,26
Французька економіка


ВВП (млрд.євро)

Ріст (пост.ціни)

Ріст

1521

1,2

3,1

1559

0,5

2,5

1612

1,7

3,4

Розташовувані доходи 1,9 0,8 1,5
Споживчі витрати 1,2 1,3 1,8
Інвестиції підприємств 2,9 2,4 1,9
Експорт 1,5 1,4 3,6
Імпорт 0,6 1,1 4,1
Споживчі ціни (без тютюну) 1,7 1,7 1,5
Споживчі ціни 1,9 2,0 1,8
Сальдо торговельного балансу 8,0 0,6 2,8
Дефіцит бюджету (у % ВВП) 3,1 4,0 3,6

У цілому бюджет практично залишився без змін у порівнянні з 2005 роком. Загальна сума витрат складе близько 280 млрд. євро. Трохи збільшуються витрати на оборону, юстицію і забезпечення правопорядку, скорочуються – на сільське господарство й інфраструктуру. Очевидно, що при виконанні бюджету уряд зштовхнеться з визначеними складностями через очевидно завищені оцінки економічного росту і заниженого курсу євро долар.

Основною проблемою французького бюджету продовжує залишатися серйозний дефіцит. Уряду не удалося досягти прийнятного рівня дефіциту бюджету, насамперед у зв'язку з високими соціальними зобов'язаннями. У 2006 році він складе близько 56 млрд. євро або 3,6 відсотків ВВП, що перевищує зафіксовані в «Пакті про стабільність» Європейського союзу 3 відсотки. Уряд Франції планує довести дефіцит бюджету до 3 відсотків від ВВП лише до 2008 року.

У 2004 2006 р. Франція переходить до програмно-цільового методу керування державними фінансами. З 1 січня 2005 р. набрав сили прийнятий 1 серпня 2001 р. конституційний закон про бюджетний устрій (Loi organique 2001692 du 1 aoыt 2001 relative aux lois de finances). Новий закон поступово вводиться в силу починаючи з 2001 по 2005 р. З 1 січня 2003 р. набрав сили новий принцип розгляду проекту бюджету, що включає:

аналіз економічних змін, зареєстрованих з моменту складання економічного, соціального і фінансового звітів;

опис основних напрямків економічної і бюджетної політики стосовно європейських зобов'язань Франції;

середньострокову оцінку державних ресурсів і зобов'язань по основних функціях;

Основними цілями зазначеного закону є реформування системи державного керування і державних фінансів з метою організації бюджетного процесу, орієнтованого на результат, підвищення його ефективності і прозорості, посилення відповідальності чиновників. На думку французьких фахівців, новий закон дозволить усунути дві слабості існуючого бюджету, а саме:

контроль ефективності державних витрат неповний, чиновники в даний момент не зобов'язані складати звіт про результати, отриманих від використання виділених засобів, а обговорення в Парламенті засновано на кількісному підході, що враховує тільки розмір і динаміку виділюваних по окремих статтях засобів;

державний бюджет зараз розділений на 848 глав, що ставить тверді рамки для керування при малій відповідальності.

Новий бюджет (починаючи з 2005 р.) складається від 100 до 150 міністерських програм, об'єднаних по родовій ознаці, у рамках яких кошти можуть бути перерозподілені, за винятком витрат на персонал.

В Франції існує більш 100 видів різного роду податків і зборів, що підрозділяються на прямі (державні і місцеві) податки, непрямі податки і реєстраційні збори і мита. Для розрахунку підлягаючій сплаті податків існує більш 50 видів податкових декларацій. На 2004 р. у податкову систему Франції були внесені наступні основні зміни:

ставка прибуткового податку скорочена в середньому на 3% (у 2003 р. вона вже була скорочена на 1 %, і в 2002 р. – на 5 %). Максимальна ставка складе 48,09% на доходи понад 47 932 євро в рік.

дотація для родин із середніми доходами, що мають роботу (близько 8,5 млн. родин), збільшене на 20 –36 євро (загальна сума 500 млн. євро). Введено одноразову допомогу для людей, що знайшли роботу в розмірі 250 євро.

сума відрахувань з оподатковуваної бази на утримання дітей, уход за старими зросла з 7400 до 10000 євро.

600 тисяч людей похилого віку одержать додаткові податкові відрахування в розмірі 3000 євро. У їхньому відношенні будуть також діяти інші пільги.

на 2,5 центи за літр підвищилися податки на бензин. Отримані додаткові 800 млн. євро будуть спрямовані на зменшення заборгованості французьких залізничних мереж (RFF)

соціальні відрахування для роботодавців скоротяться на 1,2 млрд. євро

підприємства зможуть списувати свої збитки протягом необмеженого часу (зараз – 5 років)

Для підтримки внутрішнього попиту і збільшення рівня споживчих витрат населення ( що склали в 2005 р. 54% ВВП) французький уряд продовжував реформи в податковій сфері: після 5%-го зниження в 2002 р., прибутковий податок був зменшений ще на 1% у 2003 р., і планується до скорочення ще на 3% у 2004 р. Ріст споживання (1,6 % у 2005р. проти 1,5% у 2004р.) відбувався при зниженні купівельної спроможності населення. Збереглася відносно висока норма заощаджень населення (16% проти 16,6% у 2004 р.).

За рівнем промислового виробництва Франція займає третє місце в Європі (після Німеччини і Великобританії) і забезпечує близько 15 % усієї європейської продукції. Обсяг промислового виробництва в 2005 р. практично не ріс у порівнянні з 2004 р. Найбільш розвиті автомобільна, аерокосмічна, хімічна, фармацевтична промисловість, будівництво, телекомунікації, агропромисловий комплекс, а також індустрія моди і предметів розкоші. У промисловості створюється більш 26 % ВВП Франції і зайняте близько 25 % економічно активного населення. Переважають (більш 95 % від загальної чисельності всіх підприємств) малі і середні підприємства (від 20 до 499 зайнятих). На них приходиться більш 50 % зайнятих і близько 40 % випуску продукції в ціновому вираженні.

Економічні позиції Франції в регіоні Центральної Європи досить міцні і мають тенденцію до подальшого зміцнення. На її частку приходиться 13,3% прямих іноземних інвестицій у регіоні (без Кіпру і Мальти) проти 22,1% у Німеччини і 16,2% у Нідерландів. Франція є абсолютним лідером по цьому показнику в Польщі (19,2% усіх ІІ), разом з тим, досить скромні її позиції в Чехії (6,6%) і Угорщини (5,5%).

У США Франція значно зміцнила свої позиції, перейшовши з 6го на 2і місце (після Великобританії) з більш ніж 170 млрд. дол. США накопичених ІІ (12,5 % усіх іноземних інвестицій (ІІ) в США).


1.2 Особливості податкової системи Франції


Податкова система Франції є головним джерелом надходжень до центрального бюджету, податки складають понад 90% його прибуткової бази. Основними видами податків, що надходять до центрального бюджету, є непрямі і прямі податки, а також гербові збори (держмито). Протягом останніх 30 років домінуючими податками по сумі надходжень є непрямі, насамперед, податок на додану вартість (біля 50% від суми непрямих податків).

Існує жорсткий розподіл податків на ті, що надходять до центрального бюджету і на місцеві податки. Це пов'язано з політикою формування місцевих бюджетів на принципах самофінансування і бездефіцитності. Є лише поодинокі винятки, коли суми центральних податків частково розподіляються у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. При цьому збір як центральних, так і місцевих податків здійснюється єдиною податковою службою. Місцеві податки складають трохи більше за третину від суми податків, що надходять до центрального бюджету.

Основні федеральні податки Франції: ПДВ, прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, мита на нафтопродукти, акцизи (крім звичайних продуктів до акцизного відносять: сірника, мінеральна вода, послуги авіатранспорту), податок на власність, мита, податок на прибуток від цінних паперів і ін. [11]

Основні місцеві податки Франції: туристський збір, податок на родину (складається з трьох податків: на житло, земельний податок на будинки і будівлі, податок на землю), податок на професію, податок на збирання території, податок на використання комунікацій, податок на продаж будинків. У цілому, місцеві податки складають 30% загального податкового тягаря, вони ж наповняють 40% місцевих бюджетів. [11]

Французькі податки взаємопов'язані в цілісну систему, у якій існує механізм захисту від подвійного оподатковування. Місцеві органи мають досить широкі права в цій області, але обмежені поруч умов. Протягом ряду останнього років спостерігається тенденція зниження ставок з одночасним розширенням бази за рахунок скасування пільг і привілеїв. Організацією оподатковування в країні займається податкова служба, що функціонує в складі Міністерства економіки, фінансів і бюджету. Її очолює Головне податкове керування. У його підпорядкуванні знаходиться 80 000 службовців. Вони сконцентровані в податкових центрах (їх 830) і в 16 інформаційних центрах. Податкові центри розраховують податкову базу по кожнім податку, збирають платежі і контролюють правильність сплати. Оподатковування ґрунтується на декларації про доходи і контроль її правильного складання. Існує контроль двох видів:

1. за даними документів;

2. детальний контроль по наявним в інспектора документам, якщо виявляється невідповідність у декларації.

У випадку укриття існує тверда система відповідальності:

при помилці заповнення податок стягується в повній сумі і накладається штраф у розмірі 0,75% на місяць або 9% у рік;

якщо порушення навмисне, податок стягується в подвійному розмірі; при серйозному порушенні можливо тюремне ув'язнення.

Характерні риси податкової системи Франції:

стимулюючий вплив на підвищення ефективності економіки;

соціальна спрямованість;

облік територіальних аспектів.

Усі закони про оподатковування знаходяться в компетенції Парламенту (Національна Асамблея). Там щорічно уточнюються ставки. Для французької системи характерні тверда законодавча регламентація, що сполучається, разом з тим, із гнучкістю. Правила застосування податків стабільні протягом ряду років. Французькі податки взаємопов'язані в цілісну систему, у якій існує механізм захисту від подвійного оподатковування.


РОЗДІЛ 2

ОСНОВНІ ДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ ФРАНЦІЇ


2.1 Податок на додану вартість


Найбільш перспективним з погляду фінансування діяльності ЄС є податок на додану вартість. Наявність ПДВ у податковій системі держави – обов'язкова умова його приєднання до Співтовариства, тому що фінансові надходження від податку на додану вартість складають одне з основних джерел формування бюджету ЄС. Доходи, що надходять у бюджет ЄС від податку на додану вартість, являють собою встановлену рішенням Ради єдину процентну надбавку до ставки ПДВ у державах – членах.

У Франції податок на додану вартість є ведучою ланкою бюджетної системи і забезпечує 41% усіх податкових надходжень, незважаючи на те що французька система ПДВ являє собою більш гнучку структуру ніж в Україні. Це виявляється в широкій системі знижок і пільг. Структура державного бюджету Франції проілюстрована в табл. 2.1.


Таблиця 2.1

Структура державного бюджету Франції [10]

Вид податків Питома вага %
Податок на додану вартість 41,4
Прибутковий податок на фізичних осіб 18,1
Податок на підприємства 10,6
Мита на нафтопродукти 7,3
Інші податки 15,2

ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень. Він стягується методом часткових платежів. Існує 4 види ставок ПДВ:

18,6% нормальна ставка на усі види товарів і послуг;

33,33% гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь, тютюн;

7% скорочена ставка на товари культурного побуту (книги);

5,5% на товари і послуги першої необхідності (харчування, за винятком алкоголю і шоколаду; медикаменти, житло, транспорт).

Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок і переходу до двох ставок 18,6% і 5,5%. Законами Франції передбачено два види звільнення від ПДВ:

компенсація ПДВ по експорту

компенсація у результаті різних ставок при покупці і продажі.

Від сплати ПДВ звільняється три види діяльності:

1) медицина і медичне обслуговування;

2) освіта;

3) діяльність суспільного і благодійного характеру.

Так само звільняються усі види страхування, лотереї, казино.

Існує список видів діяльності, де передбачене право вибирати між ПДВ і прибутковим податком:

1) здача в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; 2) фінанси і банківська справа;

3) літературна, спортивна, артистична діяльність, муніципальне господарство.

У Франції 3 млн. платників ПДВ. Розрахунок ведеться самими підприємствами; при спрощеному обліку податковою службою. Дрібні підприємства (з товарообігом менш 3 млн. франків і менш 0,9 млн. франків у сфері послуг) можуть заповнювати декларацію протягом року розрахунково. ПДВ вноситься в бюджет щомісяця, на основі декларації. Підприємства надають у податкові центри декларацію і чек на сплату податку. Існують квартальні і річні терміни сплати ПДВ у залежності від товарообігу.

Компенсація ПДВ у випадку експорту відбувається щомісяця. Для інших видів діяльності щокварталу. Якщо підприємство має товарообіг менш 300000 франків, то ПДВ платиться. Підприємства вносять у бюджет постійну суму. Якщо сума ПДВ менше 1350 франків, то подібні підприємства звільняються від його сплати. Знижка надається дрібним ремісникам, якщо ПДВ менше 20000 франків. Пільги по ПДВ мають підприємства, що роблять інвестиції. Вони полягають у відрахуванні з ПДВ сум, що направляються на інвестиції. У цілому, французький ПДВ являє собою більш гнучку структуру, ніж український. Це виявляється в широкій системі знижок і пільг.

В багато чому пільги ідентичні українським, наприклад, як у випадку звільнення від сплати ПДВ експортної діяльності, медицини, страхування. Але є і відмітні риси: це звільнення від сплати ПДВ підприємств із незначним оборотом, пільги по сплаті, надані дрібним ремісникам. Важлива особливість французького ПДВ це можливість його зменшення на суму, спрямовану на інвестиції. Але при усій своїй гнучкості французький ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, що говорить про його ефективність. Розглядаючи цей податок з погляду світової податкової гармонізації, потрібно відзначити позитивну тенденцію до його зниження т до переходу від використання 4х ставок до використання 2-х.

У теорії вважається, що ПДВ не є податком на підприємство. Це податок на споживача. Підприємства є лише збирачами податку, для яких ПДВ є нібито нейтральним. При продажу товару підприємство має компенсувати всі свої витрати на ПДВ у виробництві й обігу та додає ПДВ на знов створену на підприємстві вартість. Ця частина ПДВ, що включається в продажну ціну, і перераховується державі. Повністю весь тягар ПДВ лягає на кінцевого споживача. На практиці все є набагато складнішим.

ПДВ став європейським податком. У 1977 році прийняті Європейські директиви на ПДВ, відповідно до яких ставки ПДВ країн членів ЄЕС повинні бути зближені. У Франції найвищі ставки ПДВ, і тому сьогодні спостерігається тенденція до зниження їх рівня до середньоєвропейського. Так, в 1989 році діяло тільки 3 ставки: 5,5% 18,6% і 28%. Надалі в рамках угоди по ЄЕС залишаться дві ставки: 18,6% нормальна і 5,5% знижена (середньоєвропейський рівень нормальної ставки 1420%).

ПДВ внутрішній податок, і при вивозі товару за кордон його величина компенсується покупцеві. Імпортні товари теж обкладаються по відповідній ставці ПДВ.

У сільському господарстві застосовується спрощена схема сплати і форми декларації ПДВ. Декларація заповнюється 1 раз на рік, а сплата ПДВ проводиться щоквартально в розмірі 1/5 частини ПДВ за попередній рік з перерахунком за підсумками року.

Контроль за сплатою ПДВ ведеться щомісяця. Якщо з якої-небудь причини платник ПДВ не надав декларацію, то ЕОМ в автоматичному режимі видає нагадування про те, що термін сплати закінчився.

У Франції щонайменше 10 тис. працівників податкової служби займаються лише розрахунком і збором ПДВ.

Прихильники ПДВ відносять до його позитивних якостей нейтральність по відношенню до підприємств, а також реальність і стабільність надходження коштів до бюджету. Він створює сприятливі умови для експорту продукції та стримує до певної міри споживання предметів розкоші. На сьогодні близько 40 країн світу, в тому числі більшість європейських країн, застосовують ПДВ.

Передбачуваний розвиток ПДВ полягає в скороченні числа ставок і вдосконалення методів його розрахунку. На відміну від ФРН, де частина ПДВ йде до земельних бюджетів, у Франції ПДВ повністю поступає до центрального бюджету. Разом з тим за рахунок ПДВ місцеві колективи можуть отримувати дотації від держави. Частина ПДВ (приблизно 1,4%) йде на потреби ЄЕС.


Таблиця 2.2

Рівень оподаткування корпоративного прибутку, ПДВ та акцизів в Україні та у країнах – членах ЄС, 2004 р., %1 [6]

Країни Податок на прибуток корпорацій ПДВ % до ВВП



податок з прибутку ПДВ

акцизи


Україна 25,0 20,0 4,7 4,9 2,0
В середньому по ЄС –25 27,4 19,4 3,1 7,7 3,1

В середньому по

ЄС–15 (старі члени)


31,4


19,7


3,4


7,5


3,0

в тому числі:




Франція 39,4 18,8 2,3 9,6 3,2

В середньому по

ЄС–10 (нові члени)


21,5


19,0


2,6


7,8


3,3

в тому числі:




Естонія 0,0 18,0 1,3 9,6
Кіпр 15,0 15,0 5,0 7,5 2,0
Латвія 15,0 18,0 2,1 7,7 3,2
Литва 15,0 18,0 0,6 7,4 3,4
Мальта 35,0 15,0 4,1 6,5 2,7
Угорщина 17,7 25,0 2,4 8,0 3,6
Польща 19,0 22,0 1,9 8,6 4,4
Словаччина 19,0 20,0
7,7
Словенія 25,0 20,0 1,4 9,0 3,6
Чехія 28,0 19,0 4,4 6,4 3,3
Ірландія 12,5 21,0
7,1 3,5

2.2 Прибутковий податок з фізичних осіб


Даний податок складає 20% податкових доходів бюджету Франції. Це пов'язано з історичними особливостями, з тим, що уряд використовує прибутковий податок для проведення своєї соціальної політики: в умовах нерозвиненості суспільних фондів споживання прибутковий податок є інструментом стимулювання родини, надання допомоги незаможним. На прибутковий податок покладені функції стимулювання внесків населення в заощадження, нерухомість, покупку акцій. Усе це створює складну систему розрахунку податку і застосування численних пільг і відрахувань. Так, з 25 млн. платників фактично платять податок тільки 15 млн. (52%). Потенційними платниками є усі фізичні особи країни, а так само підприємства і кооперативи, що не є акціонерними товариствами.

Податок, у принципі, єдиний, вираховується по єдиній прогресивній шкалі, але разом з тим він бере до уваги економічні, соціальні, сімейні умови і вік кожного платника. Ставки прогресії від 0 до 56,8% у залежності від доходів. Щорічно шкала уточнюється, дозволяючи врахувати інфляційні процеси.

Не обкладаються податком (ставка 0%) доходи, що не перевищують 18 140 франків. Максимальна ставка застосовується для доходу, що перевищує 246 770 франків.

Прибутковий податок повинні сплачувати всі проживаючі у Франції з доходів, отриманих у країні і за кордоном з урахуванням угод. Принципова особливість обкладанню підлягає доход не фізичної особи, а родини. Якщо платник неодружений, для податку це родина з однієї людини. Податок сплачується, починаючи з 18 літнього віку. Обкладання здійснюється по сукупному доходу, заявленому в декларації, що складається самим платником один раз у рік по доходах за попередній рік. Це ускладнює контроль за повнотою вилучення, сповільнює оборот надходження податку в бюджет. Крім того, якщо протягом року доходи упали, можуть виникнути проблеми зі сплатою. Доходи платника податків поділяються на 7 категорій:

плата по праці при роботі з наймання.

земельні доходи (від здачі в оренду землі і будинків).

доходи від оборотного капіталу (дивіденди і відсотки).

доходи від перепродажу (*будинків; *цінних паперів).

доходи від промислової і торгової діяльності підприємств, що не є АТ.

некомерційні доходи (доходи осіб вільних професій).

сільськогосподарські доходи.

Для кожної з 7 категорій своя методика розрахунку. Загальним правилом відрахувань для визначення чистого доходу є те, що віднімаються усі виробничі витрати, що забезпечили доходи. Віднімаються витрати на утримання старих батьків і на добродійність. Для розрахунку податку чистий доход родини розподіляється на частині. Потім визначається сума податку по відповідним ставках на кожну частину. Загальний розмір податку визначається додаванням сум податку по кожній частині. Така схема дозволяє зм'якшити податковий тягар і створити пільги багатодітним родинам. Після розрахунку величини він може бути скорочений на 25% сума витрат, зв'язаних зі змістом дітей у дошкільних установах, наданню допомоги старим, сплатою відсотків за кредит, страхуванням життя, покупкою акцій.

а) Оплата по праці. З загальної суми віднімаються:

внески на соцстрах;

витрати на професійне навчання;

професійні витрати (проїзд до роботи, обід, і т.п.). Ліміт 10% від заробітної плати, хоча можливо і його перевищення при наявності реальних чеків і рахунків.

Потім оподатковувана з/п зменшується на 20% знижка за змушену чесність, тому що наймані робітники не мають можливості укриття доходів, на відміну від торговців і дрібних підприємців. Ці знижки не застосовуються при з/п більше, ніж 500 000 франків у рік.

б) Земельні доходи. З загального доходу виключаються:

15% при оренді будинків і 10% при оренді землі;

витрати, зв'язані з утриманням будинків;

суми податку на будинки і землі.

в) Доходи від оборотного капіталу. Зменшуються на:

витрати по оплаті послуг банку, якщо він веде справи по акціях;

16 000 франків для стимулювання дрібних власників акцій.

не обкладається сума доходів від відсотків по вкладах на ощадкнижку до 60 000 франків.

г) Доходи від перепродажу. Поділяються на доходи від перепродажу (1) будинків і від перепродажу (2) акцій і зменшуються:

1) на інфляцію, 5% знижку в рік для захисту від спекуляції, через 20 років знижка досягає 100%. Якщо продається власний будинок чи квартира, у якій власник проживав, то доход не обкладається. Доходи від продажу нерухомого майна враховуються тільки, якщо сума продажів більш 290 000 франків.

2) доходи і втрати по акціях сальдуються. Чисті втрати можуть бути віднесені на майбутній доход, але не більш, ніж на 5 років. Доходи від перепродажу цінних паперів можуть обкладатися, на вибір платника, постачання 16% і не включатися в загальний розрахунок.

д) Доходи від промислової діяльності не акціонерних товариств (АТ). З виторгу виключають витрати на виробництво і продаж. Далі здійснюють розрахунок у залежності від величини обороту: а) якщо оборот менше 500 000 франків у рік, комерсанти передають зведення, і податкова служба сама вираховує суму податку. У цьому випадку ведення бухобліку необов'язково; б) якщо оборот більш 500 000 франків, підприємці самі ведуть розрахунки. Індивідуальні комерційні підприємства можуть одержувати 20% знижку, якщо вони є членами управлінського центра, що затверджується державою і є гарантом відсутності махінацій.

е) Некомерційні доходи. Тут правила обкладання аналогічні правилам для обкладання оплати по

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: