Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд

Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд

width="563" height="57" />

Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд

Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд

Грошовий ринок та Міжнародний валютний фондГрошовий ринок та Міжнародний валютний фонд


Грошовий ринок та Міжнародний валютний фондГрошовий ринок та Міжнародний валютний фонд


Грошовий ринок та Міжнародний валютний фондГрошовий ринок та Міжнародний валютний фонд


Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд

Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд


Рис. 4. Національна валютна система


Режим курсу національної валюти. Законодавче право визначати режим валютного курсу гривні покладено на НБУ та Кабінет Міністрів України. За роки незалежності режим валютного курсу поступово змінювався від жорстко зафіксованого показника до регульованого коливання в межах валютного коридору і, нарешті, до нинішнього вільного плавання з 2000 р. під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку.

Режим використання іноземної валюти на національній території в загальноекономічному обороті. Цей режим, як правило, стосується запровадження певних обмежень і заборони окремих видів платежів. Заборона на використання чужоземної валюти у внутрішніх платежах в Україні зведена лише у 1995 р. [1, c.307]Водночас за деякими платежами її використання дозволене ще й зараз, в тому числі надання інвалютних позичок комерційним банкам, оплата послуг міжнародних авіакомпаній, митниці та інших зовнішньоекономічних розрахунків [2, c.202].

Режим формування та використання державних золотовалютних резервів. Він встановлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися у двох аспектах:

а) як форма жорсткої прив'язки вартості національної валюти до певної іноземної валюти чи кошика валют. Тоді іноземна валюта на 100% стає забезпеченням наявної в обороті маси національних грошей. Емісія національних грошей за такого режиму здійснюється тільки шляхом купівлі цієї валюти на внутрішньому ринку, а вилучення - через її продаж. Курс національної валюти коливається разом із курсом базової іноземної валюти, а центральний банк країни втрачає певні свої функції як органу національної монетарної політики. Не випадково такий режим у світовий практиці відомий під назвою валютного бюро, органом якого стає центральний банк;

б) форма використання валютних запасів для підтримки рівноваги на національному валютному ринку і стабільності зовнішньої і внутрішньої вартості грошей. За такого режиму центральний банк країни зберігає функцію незалежного органу проведення національної монетарної політики та інші свої функції. Наприклад, Україна ввела таку форму використання валютних резервів, що дозволило їй у 2001 р. розпочати процес переходу до ревальвації відносно чужоземних валют, а у 2002 р. зберегти стабільність вартості гривні. Оптимальними для безпеки країни пропорціями співвідношення між складовими частинами валютних резервів мають бути валютні резерви у формі: доларів - 4 частини, євро - 2, золото - 1 частина. Найменша питома вага золота у валютних резервах пояснюється його найнижчою дохідністю, що досягає лише 1,75% річних. Водночас ці пропорції ще не досягнуто. За зовнішні борги Україна розраховується такими валютними засобами: доларом - 80%, євро - 5%, інші валюти — 15%. Тобто долар в міжнародних платежах ще тривалий період часу залишиться головним валютним резервом.

6. Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Наприклад, якщо економіка розбалансована, а національні гроші нестабільні, то в країні доцільно вводити певні заборони, обмеження, лімітування тощо. Зокрема, в Україні загострення економічної і фінансової кризи 90-х років супроводжувалося обмеженням на відкриття рахунків у іноземних банках для юридичних осіб і забороною переказування інвалюти на них: експортери зобов'язані були повністю чи частково продавати свою валютну виручку на валютній біржі [1, c.309]. Діяли інші обмеження, але як тільки ситуація покращується, обмеження слабшають або й зовсім скасовуються. Зокрема, розвинені країни організації ОЕСР взагалі скасували валютні обмеження і встановили вільне «плавання» курсів своїх національних валют [2, c.203].

7. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку коштовних металів. Скажімо, нормативно-законодавчими актами України визначається:

а) порядок функціонування біржового і позабіржового (міжбанківського) валютного ринку;

б) НБУ здійснює ліцензування діяльності комерційних банків на право ведення валютних операцій, видає дозволи резидентам - юридичним особам на відкриття рахунків у іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну та визначає порядок її продажу на міжбанківському валютному ринку;

в) в 1998 р. в Україні не дозволялися операції з коштовними металами на ринку, регламентувався режим поточних і строкових вкладів у чужоземній валюті. Але оздоровлення економіки і фінансів, перехід до економічного зростання створюють достатні умови і в Україні для усунення більшості обмежень і формування ліберального валютного ринку [1, c.310].

8. Регламентація міжнародних розрахунків і міжнародних кредитних відносин. Усі параметри визначаються, нормативними актами України. Вони чітко визначають:

а)порядок, строки відкриття в банках України кореспондентських рахунків іноземних банків і навпаки;

б)порядок платежів за окремими видами комерційних угод та форм розрахунків;

в)порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами.

Визначення національних органів, на які покладено обов'язки розробки і реалізації валютної політики. Українським законодавством де числа таких органів віднесено: Кабінет Міністрів України, який за участі Адміністрації Президента, Верховної Ради і НБУ визначає цілі та завдання валютної політики; Національний банк України здійснює валютне регулювання, має право частину цих функцій за допомогою ліцензій делегувати уповноваженим комерційним банкам; Державна податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням правил валютних операцій на території України резидентами і нерезидентами; Державний митний комітет контролює дотримання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон; Міністерство зв'язку та його органи контролюють дотримання правил поштових переказів та пересипання валютних цінностей через державний кордон. Загалом, ці органи творять інфраструктуру валютної системи, центром якої є НБУ - орган регулювання й координації грошово-кредитної діяльності усіх учасників господарського життя [2, c.205].

Регіональна валютна система – це договірно-правова форма організації валютних відносин між певною групою країн. Її структурними елементами стають: формування регіональної міжнародної розрахункової одиниці, визначення спеціального режиму регулювання валютних курсів, утворення спільних валютних фондів, розвиток регіональних валютно-розрахункових установ [2, c.212]. Діяльність регіональних валютних систем зосереджується навколо вирішення двох проблем:

регіональної інтеграції;

зменшення амплітуд коливання курсів національних валют та їх взаємного погодження.

Найдосконалішою формулою регіональних валютних систем стала Європейська валютна система, яка переросла в Європейський валютний союз. Він:

створив Європейський центральний банк;

у безготівковий оборот вже ввів єдину валюту євро, яка з 01.01.2002 р. замінила 11 національних валют і в готівковому обороті;

забезпечив реальне наближення показників економічного розвитку країн-учасників (за рівнем інфляції, державного дефіциту, процентних ставок, коливання курсів національних валют).

Впровадження євро означає початок поглиблення міжнародного співробітництва на основі єдиної міжнародної грошової одиниці і єдиного економічного простору, на якому економічне зростання кожного з учасників підтримуватиметься потужністю спільного валютного союзу [2, c.213]. Введення євро у безготівковий обіг одночасно означало і запровадження постійних курсових коефіцієнтів національних валют країн-учасників відносно спільної валюти.

Запровадження постійних курсів перерахування національних валют учасників монетарного союзу означало не тільки лібералізацію умов руху капіталу, товарів і робочої сили між країнами-учасницями, а й тісніше співробітництво центральних банків регіону у забезпеченні подальшого зближення темпів економічного зростання. Вже на той час це було свідченням того, що національні валюти перестали бути самостійними і фактично дублюють єдину європейську валюту. А створення Європейського монетарного інституту у Франкфурті-на-Майні та Європейського центрального банку означають, що формування Європейського валютного союзу завершено і розпочато реалізацію єдиної монетарної політики учасників об'єднаної Європи з метою піднесення ефективності суспільного виробництва і добробуту країн-учасниць.

Решта країн ЄС, вдосконалюючи свої валютні відносини, ще працюють над проблемами входження до монетарного союзу. Критеріями вступу кожного претендента визначено такі складові елементи національної грошово-кредитної політики: низький рівень інфляції і відсотків за довготерміновими кредитами, стабільні обмінні курси, низький рівень дефіциту бюджету та обмежений рівень державного боргу. Остаточно ще не визначилися із запровадженням Європейської колективної валюти на своїй території лише Данія, Греція, Швеція і Великобританія [2, c.213].

Головними показниками монетарної політики в Європейському співтоваристві стають такі переваги як:

цінова стабільність і сприяння економічній політиці ЄС. Наприклад, рівень гармонізації індексу споживчих цін має забезпечуватися нижче 2% річних;

річна процентна зміна грошової маси (Мз) повинна коливатися у межах 4,5%;

обов'язкове резервування національних залучених депозитів терміном до двох років у ЄЦБ встановлено на рівні 2%;

основна процентна ставка рефінансування визначена на рівні 4,5%. Далі її було знижено до 3%, ще пізніше - 2,5%.


3. Задача 1. Відомо, що обсяг валового національного продукту склав 61,2N млрд. гр. од., грошова маса – 114,3L млрд. гр. од. Потрібно визначити швидкість обороту грошей


Розв’язання:

Швидкість обороту грошей визначається за формулою


Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд=Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд;


N=14; L=4. Отже, Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд (раз)


4. Задача 2. Молода сім’я отримала в банку позику на будівництво житла у розмірі 34,5N млн. грн. строком на (L+10) роки під просту відсоткову ставку (L+11)% річних. Визначити суму кредиту і відсотки.


Сума кредиту під прості відсотки визначається за формулою:


S=P(1+i*n)


де, S – кінцева сума кредиту;

P – початкова сума взятого кредиту;

i – відсотки;

n – роки.

N – номер у списку – 14

L – номер варіанту – 4

Отже суму кредиту буде становити:

34,5N(1+(L+11)*(L+10))=483(1+0,15*14)=1497,3

Сума відсотків становитиме 1497,3-483=1014,3 млн. грн.


Список використаної літератури


Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Ільїна С.Б., Шило В.П., Кисла В.І., Шрамкова Н.І. – К.: «ВД «Професіонал», 2007. – 368 с.

Гроші та кредит А. Демківський - Дакор, 2003 ВИРАР

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: