Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Шляхи вдосконалення податкової системи України

Шляхи вдосконалення податкової системи України

надання послуг.

Для недопущення втрат бюджету, зменшення недоїмки по податку на додану вартість та інших платежах, які зараховуються до Державного бюджету України, внесені уточнення до термінів та порядку відшкодування з бюджету від'ємного значення податку на додану вартість.

Акцизний податок в проекту Податкового кодексу передбачено як непрямий податок на окремі види товарів, що включаються до їх ціни.

При розробці положень проекту щодо справляння акцизного податку в цілому збережено діючий на сьогодні порядок.

Однак в проекту суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, на які сьогодні встановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок його обчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції.

Зокрема, передбачається визначити 7 груп підакцизних товарів, замість 5 існуючих сьогодні, а саме:

- спирт етиловий, алкогольні напої;

- тютюнові вироби;

- пиво;

- бензин, дизельне пальне;

- транспортні засоби та шини до них;

- ювелірні вироби;

- зброя.

Проектом Податкового кодексу передбачається запровадження спрощеного порядку розрахунку акцизного податку при застосуванні ставок у процентах до оподаткованого обороту.

При розробці положень розділу "Податок на майно" за основу взято діюче законодавство щодо стягнення плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та проект Закону України "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)", що знаходиться на розгляді Верховної Ради України.

Особливістю даного розділу є те, що податок на майно, крім земельних ділянок та транспортних засобів, передбачає оподаткування будівель і споруд, що забезпечить більш ефективне використання виробничих і житлових фондів, сформує стабільне джерело поповнення доходів бюджету щорічно на суму 1330 млн. грн.

Введення податку на будівлі і споруди також наблизить податкове законодавство України до діючих систем оподаткування розвинутих країн, у більшості з яких нерухоме майно (нерухомість) є об'єктом оподаткування.

Об'єктами оподаткування нерухомого майна передбачено вважати земельні ділянки, житлові будинки або їх частини (квартири), садові будинки, дачі, гаражі тощо, а платниками податку визначено власників нерухомості, а в окремих випадках користувачів.

При цьому, передбачено надання органам місцевого самоврядування права встановлювати ставки оподаткування будівель і споруд, але не вище 2-х відсотків бази оподаткування. Зарахування податку на будівлі і споруди буде проводитись до бюджетів міста, селища, села за місцем знаходження будівель і споруд.

Проектом Податкового кодексу України встановлено соціальні пільги для фізичних осіб – власників будівель, що фактично виводить більшість населення країни з числа платників податку [5. 24].

По будівлях, розташованих на території населених пунктів чисельністю постійних жителів менш як 50 тисяч, розмір податку зменшується на суму, обчислену виходячи з 40 квадратних метрів загальної площі такої будівлі на кожного члена сім'ї плюс 10,5 квадратних метра на сім'ю. Для однієї самотньої особи або двох осіб пенсійного віку, що проживають в таких населених пунктах база оподаткування зменшується на 120 квадратних метрів загальної площі будівлі. Не обкладаються податком не житлові приміщення, які використовуються для утримання свійських тварин і птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентарю, для льохів, інших господарських цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

База оподаткування будівель, які використовуються сім'ями як садові будинки, зменшується на суму, обчислену виходячи з 60 квадратних метрів загальної площі.

Крім того, для власників будівель встановлено, що нарахована до сплати сума податку зменшується на два неоподатковувані мінімуми доходів громадян.

Щодо порядку оподаткування земельних ділянок і транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів кардинальних змін в проекті Кодексу не передбачено.

Проектом Кодексу передбачено, що податок на майно в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів.

Зокрема, на відміну до діючого законодавства, передбачено справляння державного мита за проведення державної реєстрації об'єднань громадян (політичних партій, всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, інших об'єднань громадян), символіки об'єднань громадян, інформаційних агентств, періодичних друкованих видань; а також за видачу свідоцтва про надання права займатися нотаріальною та адвокатською видами діяльності.

Проектом Податкового кодексу України по операціях з цінними паперами запропоновано справляння державного мита тільки за проведення реєстрації інформації про емісію цінних паперів, крім державних та місцевих позик; а також за видачу приватизаційних паперів.

Крім того, переглянуті ставки по справлянню державного мита за дії, вчинювані судами та арбітражними судами; за нотаріальні дії, що вчиняються державними нотаріусами і посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад; та за реєстрацію угод, що здійснюються на біржах [15. 29].

З метою ліквідації проміжної ланки по сплаті державного мита проектом запропоновано, що при укладанні угод на біржі державне мито сплачується покупцем (продавцем) самостійно шляхом безготівкового розрахунку або готівкою через установи банку, до реєстрації укладеної угоди.

До проекту Податкового кодексу України включено діючі платежі за спеціальне використання природних ресурсів, зокрема плата за спеціальне водокористування, за спеціальне використання лісових ресурсів, за користування надрами, а також збір на геологорозвідувальні роботи з наданням права Кабінету Міністрів України встановлювати базу оподаткування, ставки (нормативи) та порядок справляння цих платежів.

Крім того, до проекту Податкового кодексу включено рентну плату, яку сплачують юридичні особи, що видобувають нафту і природний газ в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а також передбачено справляння відрахувань від плати за транзит через територію України мінеральної сировини та/або продуктів її переробки. База оподаткування, ставки та порядок справляння цих платежів також будуть визначатися Кабінетом Міністрів України.

Збережено збір за забруднення навколишнього природного середовища, але при цьому його названо як збір за забруднення довкілля та розміщення відходів. Об'єктом оподаткування цим збором визначено обсяги викидів і скидів шкідливих речовин в довкілля, розміщення відходів та обсяги реалізованого пального. При цьому зазначено, що база оподаткування, порядок справляння збору за забруднення довкілля та нормативи для кожного виду шкідливого впливу на довкілля встановлюватимуться Кабінетом Міністрів України.

Проектом Кодексу передбачено, що рентна плата, відрахування від плати за транзит, збір на геологорозвідувальні роботи зараховуються до Державного бюджету України; плата за спеціальне водокористування з водних об'єктів загальнодержавного значення в розмірі 80 процентів до Державного бюджету України і 20 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, з водних об'єктів місцевого значення в розмірі 100 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту в розмірі 100 процентів до Державного бюджету України; плата за спеціальне використання лісових ресурсів з лісових ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 80 процентів до Державного бюджету України і 20 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, з лісових ресурсів місцевого значення в розмірі 100 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; збір за забруднення довкілля та розміщення відходів зараховується до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів у співвідношенні, що встановлюється законодавством України [18. 27].

Включення до податкової системи України поряд з існуючими податками такого платежу, як гербовий збір викликане необхідністю упорядкування ситуації, що склалася в державі внаслідок розвитку тіньового сектора економіки, а також необхідності забезпечення дійового контролю за сплатою податків.

Гербовий збір передбачає запровадження обов'язкового маркування господарських договорів, установчих і деяких інших документів шляхом сплати суб'єктами підприємницької діяльності гербового збору.

Проектом Кодексу передбачається такий порядок, коли учасники договорів та власники векселів і установчих документів мають завчасно придбавати в установах Ощадбанку України марки гербового збору та наклеювати їх на оригінали документів.

Розмір ставки гербового збору встановлюється:

- для договорів залежно від грошової суми, яка підлягає сплаті;

- для векселів – суми яка зазначена у ньому;

- для установчих документів – залежно від розміру статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності або грошової суми та/або вартості майна, що передаються засновниками цій юридичній особі.

Відносно невисокі ставки не призведуть до помітного зростанню інфляції та не спровокують істотне збільшення цін. У той же час запровадження гербового збору надасть можливість підвищити банківський і митний контроль за здійсненням платежів у народному господарстві України, Крім того, інформація про сплачені суми гербового збору та її аналіз дасть уявлення про реальний стан ділової активності суб’єктів господарювання, про кількість і обсяги цивільно-правових договорів укладених між ними.

При прийнятті запропонованої редакції цього розділу проекту Кодексу загальний розмір надходжень від гербового збору складе біля 625 млн. грн.

За період з введення в дію у 1993 році Декрету Кабінету Міністрі України «Про місцеві податки і збори» значно зросли суми тих податків ці надходять до місцевих бюджетів. Лише в 2000 році доходи бюджеті сільських, селищних, міських рад за рахунок цих обов'язкових платежі поповнилися на 393,5 млн. грн, що на 33,3 млн. грн. більше в порівнянні 1999 роком.

Враховуючи, що змінилися соціально-економічні умови для справляння цих податків, у проекті Податкового кодексу України зроблена спроба вдосконалити порядок справляння місцевих податків і зборів. Основною метою при цьому є створення законодавчої бази для забезпечена збільшення надходжень до місцевих бюджетів в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування.

Саме місцеві податки і збори покликані забезпечувати основні надходження бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримувати розвивати місцеву інфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічної політики.

З метою створення стабільного і вагомого джерела наповнення місцевих бюджетів пропонується запровадити ряд нових податків, зокрема місцеві акцизні податки, збір за видачу дозволу на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого і невиробничого призначенні індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садови будинків та гаражів, збір за організацію гастрольних заходів.

Збір за організацію гастрольних заходів пропонується справляти організаторів концертів, шоу-програм, фестивалів, інших гастрольних заходів У розмірі 3 процентів виручки від реалізації білетів. При цьому передбачається, що виручка від реалізації білетів на гастрольні заходи, які І проводяться тільки за участю вітчизняних виконавців, не є об'єктом оподаткування [12. 19].

Крім того, передбачається надання права місцевим органам самоврядування додатково встановлювати місцеві акцизні податки на продукцію, що оподатковуватиметься загальнодержавним акцизним податком. При цьому об'єктом оподаткування будуть реалізовані підакцизні товари, які підлягають оподаткуванню відповідно до положень цього Кодексу. Платниками місцевих акцизних податків передбачається визначити суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують ці товари в роздрібні торговельній мережі.

Передбачені законопроектом зміни щодо діючого порядку справляння податку з реклами та збору за припаркування автотранспорту обумовлені, насамперед, порівняно низькими на даний час надходженнями цих платежів при наявності значної їх бази оподаткування.

З метою зниження розміру нарахувань на фонд оплати праці проектом Кодексу запропоновано змінити об'єкт оподаткування комунального податку.

У проекті Податкового кодексу України запропоновано справляння 13 місцевих податків і зборів замість 16 діючих на даний час.

Для підтримки окремих категорій галузей народного господарства та малого підприємництва в розділі "Спеціальні податкові режими" проекту Податкового кодексу передбачена можливість застосування на обмежений період для окремих платників податку спрощеної системи оподаткування.

З метою підтримки окремих галузей народного господарства для вітчизняних виробників продукції передбачена можливість сплачувати інтегрований фіксований податок.

Перелік галузей, для яких доцільно запровадити спеціальний податковий режим, визначатиметься відповідно до програми промислової політики України шляхом прийняття Верховною Радою України нормативно-правового акту.

Розмір інтегрованого податку передбачено встановлювати за єдиною методикою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності на рівні фактично нарахованої підприємством за базовий податковий період суми податків.

До розділу включено положення про порядок встановлення деяких видів підприємницької діяльності. Передбачається, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, діяльність у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльність з надання послуг у сфері зального бізнесу та платних послуг, що провадяться суб'єктами підприємницької діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України.

Для сільськогосподарських виробників в проекті передбачається можливість сплачувати фіксований сільськогосподарський податок, ставки якого встановлюються з одного гектара – сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5 відсотка, а для багаторічних насаджень – 0,3 відсотка.

При цьому, платники фіксованого сільськогосподарського податку матимуть право на вибір форми сплати фіксованого сільськогосподарського податку – в грошовій або у натуральній формі [4. 18].

Для юридичних осіб – суб'єктів малого підприємництва проектом передбачається можливість сплати єдиного податку у вигляді оподаткування виручки від продажу товарів, робіт, послуг, отриманої за звітний період, за ставкою 6 відсотків.

Для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва запроваджується сплата єдиного податку за ставкою 20 відсотків з нормативного чистого доходу, встановленого місцевими радами по кожному виду господарської діяльності.

Нормативний цьому платники єдиного податку здійснюють облік та складають звітний розмір чистого доходу встановлюватиметься на основі даних статистичних спостережень, в ході перевірок в залежності від:

- типу населеного пункту, в якому здійснюється діяльність;

- віддаленості місця здійснення діяльності від центру населеного пункту, транспортних розв'язок;

- асортименту товарів, що виробляються чи реалізуються;

- виробничої потужності обладнання, що використовуватиметься;

- споживчих якостей товарів, робіт, послуг, що пропонуються споживачам або майна, що здається в оренду чи у під найом тощо.

Проектом податкового кодексу передбачено можливість застосування спеціального режиму оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності вільних економічних зон лише при справлянні прямих податків.

Чинним законодавством практично не врегульовані питання щодо адміністрування податків. Більшість цих питань на даний час регулюються нормативними актами Державної податкової адміністрації України. Це створює труднощі для платників податків щодо виконання ними податкових зобов'язань. З метою вирішення цієї проблеми в проекті Податкового кодексу зроблена спроба визначити в законодавчому порядку основні моменти взаємодії органів, відповідальних за справляння податків та платників податків.

Проектом Податкового кодексу передбачено порядок визначення податкового зобов'язання, умови та порядок зміни термінів виконання податкового зобов'язання, призупинення виконання вимог по сплаті податків, а також порядок узгодження донарахованих органами державної податкової служби сум податків та застосованих фінансових санкцій [19. 29].

Запропоновано принципово нову схему стягнення податкової заборгованості. Зокрема передбачено скасування картотеки №2 з одночасним збереженням права органів державної податкової служби на безспірне стягнення платежів до бюджету.

У цьому розділі проекту Податкового кодексу дано визначення пені, що нараховується за невиконання податкового зобов'язання та визначено порядок зарахування її до бюджету.

Крім того, розділом визначені методи та шляхи здійснення податкового контролю, порядок проведення податкових перевірок.

Передбачено встановити новий порядок заліку та повернення надміру сплачених податків. Зокрема, у разі якщо сума податку, податкової санкції і пені, що надміру надійшла до бюджету з вини державного органу податкової служби на суму зазначених коштів, запропоновано нараховувати проценти у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день повернення цієї суми платникові податку за кожний день надмірного внесення починаючи з дня відрахування зазначених сум до бюджету і закінчуючи днем їх повернення (зарахування).

Проектом Податкового кодексу дано визначення поняття «правопорушення у сфері оподаткування», а також визначено перелік осіб, які несуть відповідальність за вчинення правопорушень, і види відповідальності за ці правопорушення.

Проектом податкового кодексу передбачено фінансову відповідальність, яка встановлюється за правопорушення у сфері оподаткування, та конкретизовано її в залежності від виду правопорушення.

Так, фінансові санкції застосовуються до платників податку в разі ухилення від обліку в органах державної податкової служби, порушення ведення податкового обліку, порушення порядку збереження документів, пов'язаних з оподаткуванням, порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимог щодо порядку патентування деяких видів підприємницької діяльності тощо.

Також встановлено фінансову відповідальність у разі порушення установами банків порядку: подання інформації про відкриття банківських рахунків; виконання доручень на перерахування податку; передачі інформації від установ банків до органів державної податкової служби, а також у разі невиконання банком рішення органу державної податкової служби – про призупинення операцій платника податку та в разі ненадання або порушення порядку надання Національним банком України, комерційними банками та їх установами інформації органу державної податкової служби.

Крім того, проектом Податкового кодексу визначені випадки правопорушень, за які передбачена адміністративна відповідальність. Прийняття запропонованої редакції проекту Податкового кодексу України надасть можливість збільшити річні надходження бюджетів усіх рівнів на 1 млрд. 124.8 млн. гривень [19. 28].

Оскільки не можна стверджувати, що найближчим часом після запровадження Податкового кодексу в життя моментально будуть вирішеними всі проблеми в державі, треба дуже виважено підходити до прийняття та впровадження цього документу. Поспішності у цій справі не повинно бути.

Вдосконалення податкового законодавства треба проводити поступово. Поспішне прийняття законодавцями проекту Податкового кодексу може призвести до невиправних наслідків.

За час дії податкової системи України у нашому суспільстві уже склалося певне розуміння і ставлення до існуючого податкового законодавства, а також певні навички по його застосуванню в Україні.

Разом з тим, не можна затягувати з прийняттям та введенням Податкового кодексу, оскільки якраз цей документ повинен відкрити шлях до нової системи оподаткування, яка відповідатиме інтересам суспільства в цілому та кожного платника податків зокрема.

Кінцева мета проведення податкової реформи – зробити оподаткування соціально справедливим та об’єктивно створити умови однакової податкової відповідальності перед державою для всіх учасників процесу оподаткування.

Податкова реформа в Україні є складовою частиною загальнодержавної програми переходу до ринкової економіки, забезпечення нормалізації ринку та грошового обігу.

І тоді з часом основним документом у податковому законодавстві України стане Податковий кодекс.


3. Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні


Серед численних економічних проблем, які постали перед Україною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків. Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі.

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки [7. 151].

На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків.

Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним важелем реалізації державної економічної політики. В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.

Діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету – призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на підставі багатовікового досвіду. Тому треба проаналізувати відповідність функціонуючої в Україні системи оподаткування існуючим теоретичним принципам [3. 36].

Одним із основоположників податкової теорії А. Смітом сформульовані такі чотири принципи оподаткування:

1) податки повинні рівномірно розподілятися між джерелами доходів, а кожен окремий податок повинен однаково припадати на те джерело, на яке він спрямований;

2) час сплати, спосіб сплати і розмір податку повинні бути чітко визначені;

3) податок повинен стягуватись у такій формі і таким способом, які найбільш зручні для платника;

4) податок повинен стягуватись таким чином, щоб на його вилучення витрачалось якомога менше грошей зверх того, що надходить до Державного казначейства. Зібрані кошти повинні залишатись якнайменше у руках збирачів.

Застосування першого принципу в Україні можна проаналізувати на прикладі податків на споживання (ПДВ, акцизний збір, мито). Ці податки повинні впливати на всі джерела доходів. Але тут слід врахувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони знову ж таки впливають не на всі джерела доходів однаково, а в основному на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І знову ж завдячувати треба саме: нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення, згасає й виробництво.

Слід також зазначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не з'явилася з повітря. Вона будувалася і будується на основі небагатого власного і зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання "сколочування" первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу правового та легального накопичення капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.

Стосовно сучасного стану, і зокрема української дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення,. яке враховувалось багатьма теоретиками при поясненні цього визначеність – до того, як почнеться період дії того чи іншого податку. А у цьому наша держава допускає значні порушення. Протягом всього періоду незалежності час від часу вводились у дію ставки податків заднім числом. Аналогічна справа з введенням чи скасуванням деяких пільг та інше. Закони в галузі оподаткування спішно приймались, починали діяти, а їх публікація провадилась з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти вже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були зроблені й надходили до виконавців через тижні, а то й через місяці. Все це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що призводить до великих труднощів в роботі фінансового апарату підприємств.

Платник повинен завчасно бути проінформований про підготовку, ведення в дію чи зміну податкового законодавства.

У питаннях зручностей терміну та способів утримання податків справи у нас порівняно непогані.

Щодо останнього принципу, так А. Сміт мав на увазі два таких моменти:

1) податок може вимагати від платника більшу кількість грошей, ніж та, що продиктована потребами казни, через занадто роздутий штат чиновників-збирачів;

2) високий рівень оподаткування може спричинити обмеження виробництва і зайнятості у ньому, що потребує додаткових витрат для забезпечення засобами існування значної частини населення.

Звертаючись до засад управління податками, визначених свого часу А. Смітом можна зауважити, що ці принципи не завжди ефективно працюють у вітчизняній системі оподаткування. Так, варто пригадати еволюцію податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, часті зміни розмірів ставок мита та акцизів, досить високі тарифи відрахувань у державні цільові фонди соціального спрямування, відсутність стимулюючого впливу при справлянні прибуткового податку з громадян тощо. Не можна назвати простими і доступними для розуміння законодавчі акти щодо цих податків у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Розрахунки цих податків стали заплутаними і незручними як для платників, так і для контролюючих органів [16. 219].

Негативно впливають на якість роботи платників податків, а також працівників податкових служб, які контролюють правильність нарахування і сплати податків, наявні розбіжності, сумнівні тлумачення окремих термінів, положень, визначених у законах і підзаконних актах.

Одним із недоліків податкової системи України, на який є багато нарікань із боку платників податків, – це досить часті перевірки їхньої діяльності працівниками податкових органів та інших державних структур.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб’єктами господарювання, але сказати, що податкова система є ефективною і досягає свого функціонального призначення, не можна.

Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податкової бази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненні податкової політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових надходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.

Рівень податкової ставки повинен враховувати можливості платника податку, тобто рівень його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки. Платежі кожного до бюджету мають бути пропорційні його доходам, і винятки для окремих осіб недопустимі. Порушення цього принципу призведе до того, що додаткове податкове навантаження ляже на законослухняних платників податків або на тих, хто має можливості ухилятися від оподаткування [4. 19].

У процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є не лише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Слід зазначити, що в останні роки у вітчизняній системі оподаткування спостерігається тенденція до збільшення частки прямих податків, що відповідає практиці розвинутих країн. Непрямі податки хоч і зручніші для фіскальних органів з позиції їх стягнення, однак їх сплата лягає тягарем на плечі кінцевого споживача. Тому переваження справедливих прямих податків дасть змогу уникнути таких негативних наслідків, як зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з дешевою продукцією іноземних фірм, тощо.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Найсуттєвішими вадами місцевого оподаткування, на нашу думку, є незначна фіскальна роль податків і зборів та відсутність прав у органів місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Річ у тім, що на місцях завжди є свої особливі об’єкти оподаткування, які можуть відчутно наповнити місцеві бюджети, а отже, дати змогу спрямувати додаткові кошти на розв’язання економічних і соціальних проблем регіонів.

Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.

Сплата податків має носити обов’язковий характер. Система штрафів і санкцій, громадська думка у країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов’язань перед бюджетом.

В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів, приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності повинно йти шляхом пошуку найбільш надійних та стабільних джерел сплати податків. Поряд з цим, виходячи з вимог податкової реформи, одним з пріоритетних її напрямів має стати реальне полегшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об’єктів оподаткування [15. 31].

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення і прийняття єдиного всеохоплюючого податкового закону – Податкового кодексу України.


Висновки


В завершення роботи необхідно підвести підсумки. По-перше, треба сказати, що саме механізм оподаткування дуже складний і потребує деталізованого розгляду. Дана робота – це спроба на прикладі деяких видів податків охарактеризувати діючу систему оподаткування, вивести переваги і недоліки, визначити основні напрямки вдосконалення.

Серед недоліків можна назвати неефективну правову базу, яка проголошує діяльність податкової системи України. Друга проблема – це податковий прес, який законодавчі органи не в змозі поки що послабити, тому що дефіцит бюджету потребує збільшення доходної частини для його покриття.

В Україні вирішальну роль у формуванні бюджету відіграють непрямі податки та податок на прибуток підприємств. Низький рівень доходів більшості населення, а також низька частка зарплати в національному доході обумовлюють невисоке надходження прибуткового податку з громадян.

Аналіз діючої податкової системи України свідчить про необхідність її реформування. На нашу думку, в основі податкової системи повинні бути прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є доходи фізичних осіб, прибуток юридичних осіб, земля, майно та капітал. При оподаткуванні доходів фізичних осіб та прибутку юридичних осіб повинна використовуватись диференціація ставок податків в залежності від виду діяльності та розміру отриманого доходу.

Податкова реформа в Україні повинна бути спрямована на усунення основної проблеми – зняття податкового тягаря. Першим кроком повинно бути реформування системи непрямих податків разом із зменшенням обов'язкових нарахувань на фонд оплати праці.

Необхідність зменшення нарахувань на фонд оплати праці та реформування системи соціального забезпечення не викликає жодного сумніву. По-перше, ці нарахування є найбільшими порівняно з іншими країнами, вони виступають важливим фактором зростання цін, зниження конкурентоспроможності українських товарів. По-друге, система соціального забезпечення – джерелом функціонування якої є обтяжливі нарахування для підприємств.

Слід зазначити, що основною метою реформування системи оподаткування є сприяння стабілізації матеріального виробництва, підвищення його ефективності, на цій основі задоволення державних та соціальних потреб. Система оподаткування повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу. Реформуванню підлягають правові норми, що визначають форми, механізм регулювання, встановлення величини та порядку справляння податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету, внесків до державних цільових фондів, необхідних державі для виконання їх функцій.

Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме: неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільність законодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремих податків

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: