Факторинг - нова фінансова послуга ринкової інфраструктури України
Закритий .чи конфіденційний факторинг свою назву одержав у зв'язку з тем. що служить схованим джерелом засобів для кредитування продажів постачальників товарів, тому що ніхто з контрагентів клієнта не обізнаний про переуступку їм рахунків - фактур факторингової компанії. У даному випадку платник веде розрахунки із самим постачальником, що після одержання платежу повинний перерахувати відповідну його частину факторинговій компанії для погашення кредиту.
З правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, чи без подібного права. Дані умови зв'язані з ризиками, що виникають при відмовленні платника від виконання своїх зобов'язань, тобто кредитними ризиками. При укладанні угоди з правом регресу постачальник продовжує нести визначений кредитний ризик по боргових вимогах, проданим ним факторинговій компанії. Остання може скористатися правом регресу і, при бажанні, продати постачальнику будь-яку несплачену боргову вимогу у випадку відмовлення клієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дана умова передбачає, якщо постачальники упевнені, що в них не можуть з'явитися сумнівні боргові зобов'язання, або в силу того, що вони досить ретельно оцінюють кредитоспроможність своїх клієнтів, розробивши власну, досить ефективну систему захисту від кредитних ризиків, або в силу специфіки своїх клієнтів. І в тому і в іншому випадку постачальник не вважає потрібним оплачувати послуги із страхування кредитного ризику.
Однак гарантоване для постачальника і своєчасне надходження коштів може забезпечуватися тільки при укладанні угоди без права регресу. Необхідно, щоправда, відзначити, якщо боргова вимога визнана недійсною (наприклад, якщо постачальник відвантажив клієнту не замовлений їм товар і переуступив виставлений за нього рахунок компанії), факторингова компанія в будь-якому випадку має право регресу до постачальника.
Головною метою більшості підприємців, котрі використовують операції факторингу з повним обслуговуванням, є одержання додаткових грошових коштів. Як було вже зазначено, фактор-фірма, як правило, сплачує лише 80 % вартості перевідступлених боргових вимог. Цей захід викликаний рядом обєктивних причин, передусім, необхідний деякий запас для уникнення помилок і спірних питань у розрахунках, а також для того, щоб фактор-фірма при необхідності могла б компенсувати попередньо сплачені суми в разі порушення постачальником умов факторингової угоди.
Різновидом факторингу з повним обслуговуванням є агентська угода чи угода про оптовий факторинг. . Агентська угода використовується тоді , коли підприємство має власну ефективну систему обліку і управління кредитами, але воно потребує захисту від кредитних ризиків. В умовах укладеної факторингової угоди зазначається., що фактор-фірма придбаває неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступає як його агент з інкасування. Надпис на рахунгках попереджає про участь в операції фактор-фірми, хоча платіж буде здійснюватися на імя постачальника, який виступає агентом, але на користь фактор-фірми. Перевага даного типу факторингових угод полягає в тому, що знижуються витрати фактора на оцінку кредитоздатності клієнта, а плата за операцію стягується із постачальника.
Кредитування, що передбачається даною угодою, аналогічне кредитуванню за згодою про повне обслуговування. Однак оплата частини, що залишилася, здійснюється тільки після погашення боргів клієнтами. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати здійснення платежу до визначеної дати.
Якщо постачальник зацікавлений тільки в кредитуванні з боку факторингових компаній, то може бути укладена угода про облік (дисконтування) рахунків-фактур. Укладення такого виду угоди надто ризиковано для фактор-фірми, яка висуває у цьому разі найбільш жорсткі вимоги до постачальника, фінансове становище якого достатньо стійке. Дисконтування рахунків-фактур є, як правило, одноразовою акцією, яка здійснюється селективно і не охоплює всього платіжного обігу постачальника.
У США набув поширення і такий різновид повного обслуговування, як роздрібнений факторинг. Він використовується звичайно, більш великими, диверсифікованими фірмами. В цьому випадку фірма перевідступає всі свої боргові вимоги не одній фактор-фірмі, а декільком. Роздрібнення здійснюється як правило, по географічних районах, за групами товарів.
Крім обліку рахунків фактур факторингова компанія може виконувати ряд інших послуг, пов'язаних з розрахунками й основною господарсько - фінансовою діяльністю клієнта:
• вести повний бухгалтерський облік дебіторської заборгованості;
• консультувати з питань організації розрахунків, укладання господарських договорів, своєчасного одержання платежів і т.і.:
• інформувати про ринки збуту, ціни на товари, платоспроможність майбутніх покупців і т.п.;
• надавати транспортні, складські, страхові, рекламні й інші послуги.
Факторинг може стати і універсальною системою фінансового обслуговування клієнтів (конвенційний факторинг). За клієнтом зберігаються практично тільки виробничі функції. При такій формі факторингу клієнт може істотно скоротити власний штат службовців, що сприяє зниженню витрат на виробництво і збут продукції. Але одночасно виникає ризик майже повної залежності клієнта від факторингової компанії, тому що такі відносини ведуть до повного освідомлення фактора про справи своїх клієнтів, підпорядкуванню їх своєму впливу і контролю.
В даний час фактор-фірми можуть надавати своїм клієнтам ще і наступні основні види послуг:
• здобувати в підприємств - постачальників право на одержання платежу по товарних операціях з визначеного покупця чи групи товарів, склад яких заздалегідь узгоджується з фактором (купівля термінової заборгованості по товарам відвантаженим і послугам зробленим )
• здійснювати купівлю в підприємств - постачальників дебіторської заборгованості по товарах
відвантаженим і послугам зробленим, неоплаченим у термін покупцями ( купівля простроченої дебіторської заборгованості ).
Суть операції купівлі термінової заборгованості по товарам відвантаженим і послугам зробленим полягає у тому, що фактор-фірма за рахунок своїх коштів гарантує постачальнику сплату платіжних вимог, що виставляються їм за визначеними платником доручень негайно в день пред'явлення їх у фактор-фірмі на інкасо. У свою чергу, постачальник передає факторингу право наступного одержання платежів від цих покупок на користь факторингу на його рахунок.
Дострокова (до одержання платежу безпосередньо від покупця) оплата платіжних вимог - доручень постачальника фактично означає надання йому факторингом кредиту, що ліквідує ризик несвоєчасного надходження постачальнику платежу, виключає залежність його фінансового положення від неплатоспроможності покупця. У результаті, одержавши негайно кошти на свій рахунок, клієнт факторингу має можливість, у свою чергу, без затримки розрахуватися зі своїми постачальниками, що сприяє прискоренню розрахунків і скорочує неплатежі в господарстві.
Які б варіанти факторингового обслуговування не були запропоновані клієнтам , для їх здійснення необхідно використання фінансових коштів. І тому мають бути визначені джерела фінансування чи акумульовано грошовий фонд.
Можливі такі джерела створення подібного фонду :
Залучення вільних грошових коштів клієнтури банків. З цією метою серед клієнтів банку виділяються такі організації і підприємства, котрі мають вільні кошти і згодні на підставі договору передати їх на депонування факторинговому відділу банку або фактор-фірмі, що гарантує виплату доходу за користування переданих тому на збереження коштів. Дохід у вигляді процентів диференціюється в залежності від тривалості періоду договору, на котрий кошти передано в розпорядження фактора.
Кредити, отримані від свого банку. Можна також одержувати кредити і від інших банків.
Прибуток від факторингових операцій, який створюється як різниця між доходами від проведення факторингу і затратами на оплату процентів від залучених коштів підприємств та кредиторів фактор-фірмі, а також операційних та інших затрат.
Всі три джерела утворюють сукупний фонд обігових коштів факторингу. Збільшення оборотного фонду може відбуватися за рахунок прибутку. Крім того, факторинговий відділ банку (фактор-фірма) створює резервний фонд, котрий використовується для покриття можливих збитків за операціями факторингу, а також для забезпечення його гарантійних зобов’язань.
Комерційні банки, які займаються факторинговими операціями найчастіше не створюють спеціального фонду факторингу, а здійснюють дані операції у межах загальних кредитних ресурсів, які має банк..
Комісійна оплата, стягувана банкам ( фактор-фірмою) з постачальника, складається з двох частин:
- плата за управління: ведення обліку, юридичне та інформаційне обслуговування, тобто забезпечення інфраструктури факторингу. Розмір цієї плати розраховується як процент , котрий виступає одиницею виміру даного фактора. У більшості країн він становить у межах 0,5 -3 %. Плата за облік ( дисконтування) рахунків становить 0,1 -1,0 % річного обороту постачальника.
- плата за облікові операції: це поточна банківська ставка, використовувана при короткостроковому кредитуванні клієнтів, на період факторингу збільшується на 2-4 % для компенсації ризику.
5 Типи факторингових операцій
В залежності від різноманітних вимог постачальника до фактор-фірми розрізняють кілька типів факторингових угод, які можна класифікувати по наступних ознаках :
в залежності від об’єму грошової вимоги, що передається;
в залежності від обсягу прав на платіж ;
в залежності від характеру проведення міжнародної факторингової угоди ;
в залежності від умов відповідальності;
інши типи факторингових угод.
1. Типи факторингу в залежності від об’єму грошової вимоги, що передається.
За обсягом грошової вимоги розрізняють повний факторинг і факультативний факторинг.
При факультативному факторингу постачальник передає (уступає) фактору лише конкретні вимоги , визначені факторинговим договором.
При повному факторингу (факторинг із виключними правами) постачальник уступає фактору усі визначеного виду вимоги, за винятком названих у договорі факторингу. При цьому повний факторинг можливий у відношенні вимог або до всіх суб'єктів , або до визначеної групи суб'єктів, або до визначеної групи вимог і т.ін.
2. Типи факторингу в залежності від обсягу прав на платіж.
За обсягом прав на платіж розрізняють факторинг із правом фактора на всю суму, отриману за відступленою вимогою від боржника, і факторинг із правом фактора лише на визначену частину суми, отриманої за відступленою вимогою від боржника.
При факторингу з правом фактора на всю суму, отриману за відступленою вимогою від боржника, фактор здобуває право на всі суми, що він може одержати з боржника навіть у випадку, якщо платіж значно перевищує суму виплачену фактором постачальнику. У більшості факторингових договорів використовується саме дана форма.
При факторингу з правом фактора лише на визначену частину суми , отриману за відступленою вимогою від боржника, сума отримана фактором від боржника понад обговорену постачальником і фактором , передається постачальнику. Звичайно в таких випадках постачальник бере на себе ризик невиконання зобов'язання боржником , і такий вид факторингу використовується як спосіб забезпечення виконання зобов'язань постачальника перед фактором (який є , як правило, банком).
3. Типи факторингу в залежності від характеру проведення міжнародної факторингової угоди
За характером проведення міжнародної факторингової угоди розрізняють прямий факторинг і непрямий факторинг.
При прямому факторингу є лише один фактор, що сам виконує обов'язки перед постачальником-експортером і сам висуває вимоги про оплату поставленого товару імпортеру.
Прямий факторинг підрозділяється на прямий імпортний факторинг і прямий експортний факторинг.
Суть прямого імпортного факторингу полягає в тім, що постачальник уступає право вимоги фактору, що має своє місцезнаходження в країні імпортера.
При прямому експортному факторингу постачальник уступає право вимоги фактору, що має своє місцезнаходження в тім же державі, що і постачальник.
При непрямому факторингу, чи інакше двох системному факторингу фактор, що знаходиться в країні постачальника-експортера, укладає договір субфакторингу з фактором, що знаходиться в країні боржника-імпортера, тобто боржник оплачує суму боргу фактору, що знаходиться в його країні, що, у свою чергу, платить фактору, що знаходиться в країні постачальника.
При цьому договір субфакторингу укладається у випадках, якщо така передача не заборонена договором факторингу і фактор переуступає отримане право вимоги іншому фактору (статті 11 і 12 Оттавської конвекції про міжнародний факторинг).
Типи міжнародного факторингу в залежності від умов відповідальності.
По умовах відповідальності угоди факторингу можна розділити на факторинг з гарантією постачальника і факторинг без гарантії постачальника ( його іноді ще називають «факторинг з правом регресу», неістиний факторинг , англ. factoring on a recourse basis) фактор має право, якщо не буде оплати боржником переданих (перевідступлених) постачальником вимог в продовж строку, який встановлений угодою факторингу, пред*явити до постачальника вимоги в частині грошових сум, які неоплачені боржником. Тобто , по договору факторингу постачальник приймає на себе гарантію або поручительство ( у відповідності до національно-правової системи) оплати боржником передаваємих (тих що поступаються) фактору вимог. При цьому, прийняття на себе постачальником гарантії або проручительства повинно бути ясним і вираженим прямо.
При факторингу без гарантії постачальника (іноді його називають «факторинг без права регресу», істиний факторинг, англ. factoring on a non-recourse basis ) ризик несплати боржником поступленої грошової вимоги лежить виключно на факторі. Разом із тим, як і у першому випадку, так і у другому, фактор має право пред*являти вимоги до постачальника про повернення уплаченої суми грошей та про возміщення збітків, якщо поступлена вимога є недійсною.
5. Інші типи факторингу.
У практиці розрізняють також і інші типи факторингу, наприклад, мета-факторинг. Даний тип факторингу використовується у випадках, коли постачальник, який зацікавлений у факторинговій угоді, і має власний банк, та з будь яких причин не бажає виступати в ролі фактора, укладає договір факторингу з фактор-фірмою, що постійно співробітничає з банком.
Цей тип факторингової угоди може бути і у випадках., коли постачальник, зацікавлений у результатах факторингової угоди, з цією метою звертається в фактор-фірма (найчастіше це банк , що здійснює розрахункове обслуговування постачальника). Однак банк не бажає виступати в ролі фактора, але і не зацікавлений у втраті клієнта і постійно співробітничає з факторинговою організацією, в результаті чого постачальник робить договір факторингу з факторинговою організацією , використовуючи грошові ресурси банку.
У цьому випадку між банком і фактором укладається договір , відповідно до якого ризик несплати боржника розподіляється між факторинговою організацією і банком. У такий спосіб при мета – факторингу мають місце два договори: один між постачальником і фактором, другий між фактором і банком.
6 Міжнародний факторинг
Міжнародний факторинг - це вид міжнародних послуг у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткострокові вимоги по товарних договорах факторинговій компанії з метою негайного одержання більшої частини платежу
( 70 - 90 % уже за 2-3 дня заборгованості), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків.
Також під міжнародним факторингом розуміється факторингове обслуговування зовнішньої торгівлі, відкриття факторинговими компаніями представництв чи філій в інших країнах для здійснення факторингового обслуговування як внутрішньої, так і експортно-імпортної діяльності цих країн.
Сутність міжнародного факторингу зводиться до того, що фактор-фірми погоджуються звільнити експортера від фінансового тягаря експортного договору. Особливо це вигідно при наявності обмежень по термінах платежів при валютному регулюванні обмежень (наприклад, в Україні) для того, щоб він зміг зосередитися на своїй безпосередній діяльності: на виробництві, на продажах і на маркетингу товарів.
При експорті продукції значно збільшується кредитний ризик експортера (унаслідок складності оцінки кредитоспроможності потенційних іноземних клієнтів; видачі комерційного кредиту на більш тривалий термін, з урахуванням часу, необхідного для постачання товарів на іноземні ринки, а також через такі фактори, як політична нестабільність у країні імпортера, низький рівень її розвитку і т.ін.) .
Оскільки договір експортного факторингового обслуговування передбачає використання двох і більше валют, таким чином, виникає валютний ризик - небезпека валютних витрат у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної. У зв'язку зі збільшенням ступеня ризику фактор (фактор-фірма) пред'являє до експортера більш тверді вимоги, ніж до постачальників на внутрішньому ринку.
Експортний факторинг - це оформлена договором угода, при якій експортер продає фактору (як правило, це дочірня фірма великого банку, як наприклад, Дисконтбанк) усі свої майбутні надходження від експорту в одну чи більш країн за визначений період часу ( не менш одного року).
Фактор – фірма здійснює відповідно до особливостей експортного факторингу наступні послуги:
• прийняття на себе політичного, трансферного і дебіторського ризику;
• у залежності від галузі постачальника виплачується найчастіше 70-95% фактурної вартості до здійснення платежу покупцем;
• інкасова функція - фактор нагадує боржникам про наступні платежі; займається бухгалтерією і статистикою по дебіторських заборгованостях; може робити аналізи виробничої і торгової діяльності на підприємстві і дає рекомендації з поліпшенню роботи.
На відміну від цесійного кредиту, що є авансом у рахунок вимог екпортера, при факторингу здійснюється повна й остаточна купівля вимог, чим і стимулюється баланс експортера. Експортний факторинг застосовується, звичайно, при рівномірних періодичних постачаннях. Фактор - фірма у більшості випадків обмежує свою діяльність тільки країнами, у яких він має свої представництва.
За даними асоціації Factor Chain International обсяг фокторингових операцій (із внутрішнім і міжнародним факторингом включно) розподіляється в такий спосіб (%) : Європа -56, Америка - 30, країни Азії і Тихоокеанського узбережжя - 13, Африка - 1.
Ця асоціація була заснована в 1968 році зі штаб квартирою в Амстердамі. Сукупний річний оборот її членів перевищує 264 млрд. доларів, що складає приблизно половину річного обороту світового фактор-бізнесу. Усі фактор-компанії в Європі є членами міжнародної організації " International Factors Gгоuр" . Від однієї країни членами цієї організації можуть стати не більше трьох – чотирьох фактор-фірм..
При обслуговуванні експортера фактор, як правило, підписує договір з фактором країни імпортера і передає йому частину обсягу робіт. Така угода допускає взаємність, тобто факторингова компанія експортера буде діяти у своїй країні від імені і за доручення іноземних факторингових компаній за згодою, що допускають участь цих двох країн. Подібний факторинг одержав назву взаємного чи двох факторного.
На цю особливість міжнародного факторингу вказується і у Французькому праві, де відзначається, що на практиці такий договір факторингу буде чотирьохстороннім актом, при якому французький постачальник рефінансує у французького фактора за участю іноземного фактора вимогу іноземному покупцю. Цей ланцюжок, що зв'язує іноземного фактора з французьким називають внутрішньо факторним.
Факторингова компанія експортера може передати компанії, що обслуговує імпортера, такі види робіт за договором:
• оцінку кредитоспроможності імпортера, страхування кредитного ризику, визначення сум, у межах яких може здійснюватися подібне страхування, зобов'язання відшкодувати несплачені клієнтом суми кредиту у визначений період після настання терміну погашення;
• інкасування боргових вимог, включаючи при необхідності звертання в арбітраж;
• перевід засобів платежу у валюті на рахунок факторингової компанії експортера.
Перевага взаємного факторингу полягає в тім, що для компанії, що обслуговує імпортера, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми, як для факторингової компанії експортера. Але, як усі багатосторонні договори, представлений тип факторингу досить складний, з великим документообігом і високими витратами сторін.
Високі витрати на взаємний факторинг приводять до того, що ряд факторів віддають перевагу прямому експортному факторингу, тобто беруть на себе кредитний ризик, кредитування, ведення обліку і інкасування боргових вимог. Оскільки фактор - фірма часто в цьому випадку стикається з труднощами в оцінці кредитоспроможності іноземних клієнтів, то подібні доручення виконують від імені фактора юридичні чи аудиторські фірми країни-імпортера.
Таким чином, міжнародний факторинг можна розділити:
1.На прямий факторинг, що передбачає наявність трьох суб'єктів: виробника, факторингової компанії по експорті і покупця товару, що одночасно є боржником, і при цьому перші два суб'єкти знаходяться, як правило, на території однієї країни, а покупець на території іншої.
2. На непрямий (опосередкований ) факторинг, у якому беруть участь уже чотири діючих суб'єкти: виробник, фактор по експорту, фактор по імпорту і покупець. Фактор по експорту не вступає в безпосередні відносини з іноземним покупцем, а факторинговою компанією по імпорту, що знаходиться в країні імпортера.
Перевагою прямого факторингу є менша кількість посередників, і, отже, менші витрати на факторингові послуги. Перевага непрямого факторингу полягає в тім, що фактор по експорту і фактор по імпорту мають справу кожний зі своїм клієнтом, кредитоспроможність якого вони добре знають, тому обидва фактори при здійсненні факторингової операції вступають у відносини один з одним без високого ризику, оскільки вони, як правило, є постійними контрагентами.
Для невеликих чи нерегулярних фінансових угод найкращою формою фінансування є акредитивна система. При здійсненні великих чи періодичних угод компанії намагаються уникнути витрат і труднощів даного виду розрахунків, тоді використовується рахунок на одержувача. Але ще кращою формою факторингу є закордонні рахунки з доручення продажу.
Оскільки операції експортного факторингу більш ризиковані, чим ті, котрі проводяться по національних розрахунках, то фактори в цьому випадку призначають більш високий дисконт на ці операції.
У сфері експортного факторингу німецький ДГ Дисконтбанк володіє найбільшим ноу-хау серед банків Європи. Головне джерело кредитних ризиків у зовнішній торгівлі - недолік інформації в експортера про надійність іноземних фірм-покупців, особливо для українського експортера при колишній монополії держави на експорт. У банку даних ДГ Дисконтбанка входять 200 000 різних фірм Європи і США. Крім того, існують спеціалізовані фірми, що обробляють подібного роду інформацію спеціально для факторингових компаній. Подібної інформаційної структури немає на Україні, і це є серйозною перешкодою на шляху розвитку імпортного факторингу.
Таким чином, значення міжнародного факторингу полягає в наступному:
• спрощена схема одержання експортером засобів у період здійснення ділових операцій, що прискорює процес кругообігу його капіталу;
• захист експортера від ризику неплатежу;
• зменшення витрат на операції, зв'язані з трудомісткістю перевірки платоспроможності клієнтів, на ведення бухгалтерського обліку;
• посилення дисципліни погашення боргів;
• зниження чи запобігання валютних ризиків;
• виключення необхідності позики коштів експортером для підтримки роботи власного виробництва.
Особливим видом факторингу є так називаний інтернаціональний факторинг, що виходить за рамки однієї країни. У цьому випадку постачальник продає свої вимоги фактор-фірмі усередині своєї країни. Після підписання відповідного договору ця фактор-фірма надає придбані їм рахунки факторингової компанії чи фактор-фірмі в тій країні, у якій знаходиться боржник. Цим створюється гарантія дотримання й економічних інтересів партнерів, і правових положень, що діють у їхніх державах. Хоча частка міжнародного факторингу поки невелика, цей вид факторингових операцій поступово здобуває усе більше значення в умовах інтернаціоналізації господарського життя, включення країн Східної Європи у світовий ринок.
Міжнародний факторинг одержав юридичне оформлення в Оттавській Конвенції про міжнародний факторинг 1988 року. Ця конвенція підписана 16 країнами.. Конвенція підлягає використанню в тих випадках, коли сторонами по договору міжнародного факторингу є суб’єкти держав, які приймають участь у Конвенції. При цьому, як слідує із тексту самої Конвенції, її дія може бути виключена у випадку, якщо таке рішення приймуть сторони у факторинговій угоді або сторони основної угоди купівлі – продажу товарів, передбачає, що при завершені факторингової угоди, відносно дебіторської заборгованості, не повинна використовуватися дана Конвенція .
При цьому , Конвенція передбачає, що виключення може бути зроблено тільки по відношенню до Конвенції в цілому, а не будь якої її частини.
Крім того, у відповідності із статтею 17 даної Конвенції дві держави – учасника Конвенції і більше можуть домовитися що якщо в державі діє національне законодавство відносно факторингу, яке регулює зобов’язання по угодах факторингу, Конвенція не використовується, якщо продавець, фактор або дебітор знаходяться на території даної країни.
Для тих країн, що ратифікували Конвенцію, її умови будуть пріоритетними при регулюванні
угод по факторингу. Для тих, хто не ратифікував Конвенцію, це важлива обставина, тому що закони їхньої країни не будуть основними при регулюванні умов контракту. Крім того, у відносинах між фактором і постачальником при умовчанні сторін діє закон фактора.
Як вже раніше згадувалося, з початку факторингові угоди по своїй правовій природі були ближче до агентських угод (угод комісії або доручення у континентальній системі права). Проте з розвитком факторингу ця угода почала мати характерні риси угоди перевідступлення вимог (цесії) або одночасно і агентської угоди ( угоди доручення і, як правило, угоди займу(кредиту). Крім того, угоди міжнародного факторингу найчастіше мають також і елементи угоди відшкодування виконаних послуг, тобто підряду.
Така різниця у правовій природі угод, які оформлюють операції по факторингу, зумовлено тим, що під терміном “факторинг” розуміються два види угод, які близькі з економічної точки зору, але зовсім різні з точки зору правової природи - це “відкритий факторинг” та “скритий факторинг”.
При цьому під скритим (конфіденціальним) факторингом ( англ. confidential factoring , undisclosed factoring , нім. Stilles- verdecktes – factoring ), як правило розуміється угода, в силу суб’єкт, який поставляє товар, виконує роботу або надає послугу ( постачальник), передає іншій особі (фактору) право на наступну виручку від реалізації поставленого товару (виконаної роботи або наданої послуги) , залишаючись стороною в угоді із покупцем (замовником).
Тобто, при скритому факторингу , боржника зовсім не інформують про завершення угоди факторингу. Фактор оплачує вимоги постачальника і вступає у взаємовідносини з боржником від імені постачальника. Фактор, при отриманні суми грошових коштів з боржника (покупця, замовника) діє від імені і за дорученням постачальника.
В міжнародній практиці закритим факторингом признаються і відносини, коли сам постачальник отримує грошові кошти із покупця (замовника), а факт кредитування постачальника, рівно як і присутність самої факторингової угоди, не розкривається третім особам..
Скритий факторинг найчастіше використовується тоді., коли відкритий виступ до обов’язків фактора може нанести шкоду інтересам постачальника.
На відміну від скритого факторингу, при відкритому факторингу (англ. open factoring, conventional factoring, disclosed factoring, нім. offene factoring ) постачальник передає фактору юридичні права вимог (поступається вимогами) отримання грошових сум з покупця (замовника) , в результаті чого фактор стає кредитором по угоді з покупцем (замовником) , а зобов’язання по поставці товарів (робіт, послуг) залишається на постачальникові..
При відкритому факторингу повідомлення боржнику про участь в угоді фактора направляється як постачальником, так і самим фактором. найчастіше це відбувається зразу ж після оформлення вантажних документів, але , можливо , і пізніше, при виставленні рахунків постачальником боржнику, де в документах вказується, що платіж повинен бути здійснений фактору. Оскільки постачальник при виставленні рахунків явно вказує на вступ до обов*язків фактора, даний вид факторингу вважається відкритим. Відкритий факторинг найбільше захищає інтереси фактора для того, щоб боржник виконав свої обов’язку постачальнику. Але разом із тим, багато суб*єктів підприємницької діяльності досить негативно виставляться до відкритого факторингу, оскільки повідомлення боржників про те, що платіж повинен виконуватися на користь іншої особи, може бути прийняте як проявлення фінансової нестійкості постачальника і і потягнути за собою більш обережні відносини до постачальника з боку його контрагентів.
Крім функцій фінансування постачальника (оплати поступки права вимоги) угода відкритого міжнародного факторингу (як і скритого), як правило, передумовлює подання фактором різноманітних послуг постачальнику.
Різновидом відкритого факторингу є напіввідкритий факторинг ( halboffenes factoring ), при якому постачальник раніше не попереджує боржника про укладену факторингову угоду, однак, при виставленні рахунків боржнику, вказує на укладену із фактором угоду, а також номер його рахунку, на який має бути здійснений платіж. Напіввідкритий факторинг використовується тоді, коли фактором виступає фактор-фірма, який проводить кредитування постачальника через контокорентний рахунок, який відкрито у той же самій фактор-фірмі.
Виходячи із вище сказаного, можна визначити наступні правові ознаки угоди міжнародного факторингу :
Угода міжнародного факторингу є підприємницька угода, сторонами якої виступають, як правило, комерсанти ( підприємці ) , в тому числі і комерційні організації ;
В силу свого підприємницького характеру угоди міжнародного факторингу, він завжди відшкодований ;
Фактор не несе відповідальності за невиконання угоди постачальником перед покупцем ;
Угода міжнародного факторингу є складною угодою, яка включає в себе елементи угоди займу (для скритого факторингу) або поступки вимоги (для відкритого факторингу) , агентської угоди , угоди доручення (для скритого факторингу ), а також угоди підряда ( відшкодованого надання послуг) ;
Міжнародний характер угоди факторингу слідує із того факту, що постачальник і фактор знаходяться і різних країнах. Проте, і у випадку, коли постачальник і фактор є суб’єктами однієї країни, а покупець – суб’єктом іншої країни, факторинг признається міжнародним.
Таким чином з юридичної точки зору, факторинг є сложною угодою, яка включає в собі кілька видів зобов’язань .
Використання в Україні факторингових послуг дасть можливість українським експортерам одержувати достовірну інформацію про фінансове положення закордонних партнерів перед підписанням експортних контрактів і гарантовано одержувати оплату за експорт продукції.
Факторингові операції застосовуються у всіх розвинених країнах світу не лише на внутрішньому, а і на зовнішньому ринках. Крім того, факторингові компанії, звичайно, мають великий досвід і можливості в розробці збутової стратегії, в транспортному, рекламному , інформаційному й іншому обслуговуванні, що дозволяє найбільш активно використовувати кошти підприємствам, одержувати більший прибуток від реалізації продукції, що випускається.
Таке широке поширення факторингових операцій пояснюється прагненням підприємств та організацій в умовах ринкової економіки до прискорення обіговості коштів у розрахунках, скорочення розмірів відволікання платежів