Фінансове планування як основний елемент управління фінансами підприємства
У процесі складання балансу доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі балансу доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі балансу доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору). Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, годі прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з'являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.
Якщо у відповідному році капітальні вкладення не плануються або їх розмір є меншим за передбачені в першому розділі балансу доходи та суми амортизаційних відрахувань, то вільний залишок коштів, не використаний за прямим призначенням, показують у другому розділі балансу в статті «Залишок коштів, призначених для інвестицій».
Після визначення всіх статей балансу доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу балансу доходів та витрат. Ці підсумки мають бути однаковими. Якщо це не так, то необхідно переглянути витрати та відрахування в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів.
Наказом Міністерства економіки України, номера №277 від 25.12.2000 року було затверджено Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством.
Фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою за формулою, що наведена у додатку А.
Фінансовий план відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у планованому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, уключаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
Фінансовий план складається з таких розділів:
• джерела формування та надходження коштів;
• приріст активів підприємства;
• повернення залучених коштів;
• витрати, пов'язані з унесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;
• покриття збитків минулих періодів.
Якщо фінансовим планом не передбачається отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у планованому періоді (розділ 1 фінансового плану, код рядка - 010), то до фінансового плану додатково включається розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році згідно з додатком 2.
Керівник підприємства подає проект фінансового плану на затвердження органу, який уповноважений управляти відповідним державним майном (далі -орган управління) до 1 травня року, що передує планованому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування, виходячи з аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, визначених з урахуванням примірного переліку, наведеного у додатку 3.
Орган управління в місячний термін розглядає проект фінансового плану підприємства та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У разі відхилення проекту орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.
У разі відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів доопрацьовує його відповідно до висловлених органом управління зауважень та повторно подає на затвердження.
Зміни до затвердженого фінансового плану державного підприємства можуть вноситись не більше двох разів протягом планованого року з дозволу органу управління, що затвердив фінансовий план.
Проект змін до фінансового плану подається підприємством органу управління підприємством після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Орган управління в десятиденний термін розглядає запропоновані зміни та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. У разі відхилення змін орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.
Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.
Показники фінансового плану державного підприємства відображають обсяги надходжень (формування) та спрямування коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, виконання його зобов'язань, уключаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з урахуванням діючих стандартів бухгалтерського обліку.
Ставки податків, зборів, обов'язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, діючі ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників
фінансового плану, визначаються відповідно до рівня, існуючого на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.
Окремі показники фінансового плану:
1. Показники розділу І фінансового плану "Джерела формування та надходження коштів" відображають суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у планованому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов'язань у планованому році.
Показники "Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування" та "Амортизаційні відрахування" визначаються з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 № 87 (зі змінами, унесеними наказами Мінфіну від 24.02.2000 № 37 та від 14.06.2000 №131).
Інші показники розділу визначаються з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (розділ "Пасив"), затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 № 87 (зі змінами, унесеними наказом Мінфіну від 14.06.2000 № 131).
Показник "Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу" відображає приріст кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що стримуються підприємством для здійснення діяльності у планованому році на умовах відстрочки платежу.
2. Показники розділу II фінансового плану "Приріст активів підприємства" відображають суми витрат у планованому році, пов'язаних із придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (розділ "Актив").
Показник "Капітальні інвестиції" відображає суму витрат придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, які обліковуються на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 №291, та відповідних субрахунках.
Показник "Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання реконструкція) основних засобів" відображає суму витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних фондів, які відображаються на рахунку 10 "Основні засоби" Плану рахунків бухгалтерського обліку.
3. Розділ III "Повернення залучених коштів" відображає повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, уключаючи кошти, залучені у попередні періоди.
4. Розділ IV "Витрати, пов'язані з унесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів" відображає суму витрат підприємства на виконання зобов'язань перед бюджетом, уключаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктурировано! заборгованості зі сплати податків та обов'язкових платежів.
5. Розділ V "Покриття збитків минулих періодів" відображає спрямування коштів на покриття збитків, які виникли у підприємств у минулі періоди.
2.3. Планування та формування фінансових результатів діяльності підприємства
Розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у 2000 році було затверджено Положенням про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством , який наведено у додатку Б.
Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році згідно з додатком 2 до Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством, затвердженого цим наказ, здійснюється з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.
Перелік основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, які враховуються при обґрунтуванні фінансового плану, визначається підприємством за погодженням з органом, що затверджує фінансовий план, з урахуванням основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства, визначених у додатку 3 до Положення про складання фінансового плану державним підприємством, затвердженого цим наказом.
Розрахунок планового прибутку
1. Обсяг капітальних вкладень за планом робіт на 2000 рік по варіантах фінансового плану:
1 варіант - 26057 тис. грн.
2 варіант - 19433 тис. грн.
У розрахунок приймається коефіцієнт подорожчання вартості робіт рівний 3,5 з урахуванням інфляції (довідково: затверджений корпорацією "Укравтодор" на 2000 рік).
2. Базовий обсяг будівельно-монтажних робіт, що підлягає виконанню в . 2000 році:
1 варіант - 26057 : 3,5 = 7445 тис. грн.
2 варіант - 19433 : 3,5 = 5552 тис. грн.
3. З загального обсягу будівельно-монтажних робіт підлягає виконанню власними силами:
4. 1 варіант - 7445 * 0,9 = 6700 тис. грн.
2 варіант - 5552 * 0.9 = 4997 тис. грн.
Довідково: 10% обсягу будівельно-монтажних робіт підлягає виконанню субпідрядними організаціями.
5. Обсяг робіт із договірної ціни власними силами:
1. варіант-6700 * 3,5 : 1,21 = 19380 тис. грн. 2 варіант - 4997 * 3,5 : 1,21 = 14454 тис. грн., де: 20% - податок із додаткової вартості;
1 % - інноваційний податок.
6. Планова розрахункова рентабельність від основної діяльності - 15%; Довідково: 1998 рік - 15,7%;
1999 рік-3,2%;
9-ть місяців 2000 року - 21,4%).
7. Прибуток від основної діяльності:
1 варіант -1,15 *(19380 - 2216) = 2575 тис. грн., де
2216 - обсяг планових нагромаджень у складі договірної ціни;
(19380 - 2216) - кошторисна собівартість робіт;
0,15 - (15%>) - планована рентабельність від основної діяльності.
2 варіант - 0,15 * (14454 - 1652) = 1920 тис. грн.
8. З розрахункового прибутку від основної діяльності за рахування 1 варіант:
- планових нагромаджень у складі договірної цін власними силами
6700 * 0,2308 + 6700 * ОД = 2216 тис. грн., де 6700 - базовий обсяг БМР власними силами;
23.08%) - удільна вага планових накоплень у базовому об'ємі СМР (матеріали по роз’ясненню пристосування ДБН - 4 - 16 - 96);
0,1- коефіцієнт, враховуючий додаткові планові накопичування - додаткового прибутку від зниження кошторисної собівартості робіт із прямих витрат (здешевлення вартості робіт), накладним витратам - 359 тис. грн.
2 варіант:
- планових нагромаджень у складі договірної ціни власними силами:
4997 * 0,2308 + 4997 * 0,1 = 1652 тис. грн.
- додаткового прибутку від зниження кошторисної собівартості робіт із прямих витрат (зменшення вартості робіт), накладним затратам 268 тис. грн.;
Плановий прибуток від іншої реалізації - 300 тис. грн.
Довідково: 1998 рік - 365,7 тис. грн.; 1999 рік - 548.6 тис. грн.; 9-ть місяців 2000 року - 247,7 тис. грн.
9. Планований прибуток від виробничо-господарської діяльності організації:
1 варіант - 2575 + 300 = 2875 тис. грн.
2 варіант - 1920 + 300 = 2220 тис. грн.
10. Планова рентабельність:
1 варіант-2875 (19380-2216)* 100=16,7%
2 варіант-2220 (14454- 1652)* 100=17,3%
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1. Фінансова стратегія підприємства
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, ' пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію . підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та .забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:
- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
- виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.
Завданнями фінансової стратегії є:
- визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
- визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;
- фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
- вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
- розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.
На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.
У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.
Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших не передбачуваних обставин.
Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.
Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:
- прогноз звіту про прибутки та збитки;
- прогноз руху грошових коштів;
- прогноз балансу активів та пасивів підприємства.
Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.
3.2. Оперативне фінансове планування
Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням виручки на поточний рахунок та витрачанням готівкових грошових коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового і плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених засобів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.
Фінансовий план (баланс доходів та видатків) показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році. Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень (табл.3.2). Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів.
Оперативне фінансове планування полягає в складанні та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (табл. 3.3).
У платіжному календарі фіксується всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.
Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання рахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства.
Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.
Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.
На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.
Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці.
При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:
• який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;
• імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;
• питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.
Кредиторська заборгованість у складі залучених засобів займає важливе місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.
Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на . підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в понаднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.
Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.
Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - балансу доходів і .видатків підприємства.
Таблиця 3.2
Баланс надходження коштів (оперативний фінансовий план) на 2000 р.
| Місяць | Надходження | Витрати |
Чисті грошові надходження (сальдо) (1)-(2) |
Залишок на початок місяця |
Залишок на кінець місяця (3)+(4) |
Резерв | Надлишок або дефіцит (5)+(6) | |||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | ||||||||
| План | Фактично | План | Фактично | План | Фактично | План | Фактично | План | Фактично | План | Фактично | План | Фактично | |
| Січень | 2090,0 | 2082,1 | 2000,0 | 1996,5 | +90 | +85,6 | 30,6 | 30,6 | + 120,6 | +116,2 | 11,0 | 10,6 | 131,6 | 126,8 |
| Лютий | 1800,0 | 1806,3 | 1780,0 | 1786,2 | +20 | 20,1 | 131,6 | 126,8 | 151,6 | 146,9 | 9,8 | 9,7 | 161,4 | 156,6 |
Таблиця 3.3
Платіжний календар за 2000 рок
|
№ п/п |
Статті | План | Факт | Відхилення |
| 1 | Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг від основної діяльності | 22200 | 22123,1 | -76,9 |
| 2 | Виручка від реалізації основних фондів, нематеріальних активів, непотрібних і зайвих залишків сировини і матеріалів | 400,0 | 402,3 | +2,3 |
| 3 | Штрафи, пені та інші надходження від застосування економічних санкцій | 125,0 | 136,8 | +11,8 |
| 4 | Надходження від реалізації цінних паперів і валюти |
- |
- |
- |
| 5 | Дивіденди, відсотки, прибутки від цінних паперів та депозитів |
- |
- |
- |
| 6 | Надходження від погашення дебіторської заборгованості | 1958,1 | 1939,5 | -18,6 |
| 7 | Кредити отримані | 187,5 | 188,6 | +1.1 |
| 8 | Аванси від покупців і замовників | 76,2 | 74,3 | -1,9 |
| 9 | Надходження орендної плати |
- |
- |
- |
| 10 | Отримана безповоротна фінансова допомога |
- |
- |
- |
| 11 | Цільові надходження | 22,0 | 22,0 |
- |
| 12 | Кошти, що надходять для формування статутного фонду | 106 | 105,6 | -0,4 |
| 13 | Інші надходження |
- |
- |
- |
| Усього надходжень | 5094,8 | 24992,2 | 106,2 | |
| Видатки |
- |
- |
- |
|
| 1 | Платежі, пов'язані із задоволенням негайних потреб |
- |
- |
- |
| 2 | Заробітна плата і прирівняні до неї платежі | 3240 | 320,2 | +0,2 |
| 3 | За платежі в бюджет усього | 6860,8 | 6860,8 |
- |
Продовження таблиці 3.3
| у тім числі: | ||||
| акцизний збір |
- |
- |
- |
|
| податок на додану вартість | 4520,1 | 4620,1 | +100 | |
| податок на прибуток | 1100,7 | 1100,7 |
- |
|
|
податок на землю податок із власників транспортних |
1,2 | ІД |
- |
|
| засобів | 1,3 | 1,5 |
+2 |
|
| інші податки і збори | 1136,2 | 1137,3 | + 1,1 | |
| 4 | Внески в Пенсійний фонд | 1084,5 | 1084,5 |
- |
| 5 | Внески на обов'язкове соціальне | |||
| страхування і страхування на випадок безробіття | 185,2 | 185,2 |
~ |
|
| 6 | Інші відрахування в позабюджетні фонди | 192,2 | 192,4 | +2 |
| 7 | Оплата за товарно-матеріальні цінності | 9357,1 | 9369,0 | 11,9 |
| 8 | Оплата рахунків за отримані | |||
| послуги підрядчиків за виконання капітальних робіт | ||||
| 9 | Погашення кредиторської заборгованості | 3943,2 | 3943,2 |
- |
| 10 | Погашення термінових позичок | |||
| банку | ||||
| 11 | Погашення прострочених позичок банку |
- |
- |
- |
| 12 | Погашення довгострокових позичок банку | 41,7 | 40,8 | -0,5 |
| 13 | Сплата відсотків за кредит | 1,8 | 1,8 |
- |
| 14 | Авансові платежі | 73,1 | 74,3 | 1,2 |
| 15 | Орендна плата |
- |
- |
- |
| 16 | Платежі за векселями |
- |
- |
- |
| 17 | Виплата дивідендів |
- |
- |
- |
| 18 | Інші видатки |
- |
- |
- |
| Усього видатки | 31739,1 | 24992,2 | 117,9 | |
| Перевищення надходжень над видатками |
- |
- |
- |
|
| Перевищення видатків над надходженнями |
- |
- |
- |
|
| Залишок коштів на початок року |
- |
- |
- |
|
| Залишок коштів на кінець року |
- |
- |
- |
3.3. Інформатизація управління ринковою економікою
У зв'язку з переходом до ринкової економіки господарською науковою громадськістю обговорюється безліч різноманітних і складних проблем, у тому числі і стосовні до організації сучасного управління виробництвом. Але треба визнати, що є серед них і такі, що, головним чином, лише називаються, до розроблення ж їхня справа майже не доходить. У цьому ряду і проблеми інформаційного забезпечення управління, у важливості котрих навряд чи можливі сумніви. Адже без інформатизації не може скластися скільки-небудь діюча ринкова інфраструктура. Недостатня увага до інформатизації - ситуація не нова, вона має у нас , на жаль, дуже стійкі традиції. Інформаційне забезпечення управління економікою вже тривалий час є»вузьким місцем» в організації і веденні усієї виробничої діяльності, налагодження внутрішніх господарських зв'язків. Результати такого становища аж ніяк не зводяться лише до зниження ефективності управлінського апарата при збільшенні витрат на його утримання. Ще більш дошкульні, що Л виникають в значному ступені з цієї причини різноманітні порушення в розвитку і функціонуванні виробництва, різноманітні диспропорції, а також омертвляння ресурсів у вигляді по суті зайвих запасів матеріальних цінностей і не встановленого устаткування. Інакше кажучи, відставання в інформатизації служить немаловажним джерелом неминучості дефіциту, численних збоїв у коопераційних зв'язках між виробничими осередками.
Не слід очікувати, що ринкові відносини приведуть до зменшення обсягу інформаційних робіт в управлінні. Актуальність останніх ще більш посилиться, вони придбають у великій мірі інші «звучання» і якість. Кардинальні зміни структури органів управління виробничою діяльністю, складу й утримання виконуваних ними функцій обумовлять управління економікою різко змінюються і номенклатура, і утримання планово-економічних задач, ростуть вимоги до якості і режиму їх вирішення. І багато чого в подоланні цих проблем є зв'язок з реалізацією процесів збору виробничо-фінансових зведень.
У теж час ринкові відносини потребують формування адекватної інфраструктури. Самостійність підприємства викликає перенос переважної маси управлінських рішень на рівень основної ланки, а виходить, і систему пов'язаних із цим наслідків у формуванні і прямуванні інформаційних потоків.
Радикальне перетворення інформаційного забезпечення в ринкових умовах зіткнеться із серйозними утрудненнями. Для їхнього подолання будуть потрібні урахування впливу ринкових відносин на всі процеси інформаційного забезпечення як у фінансових так і у виробничих масштабах , проведення цілісного комплексу організаційних заходів, необхідних досліджень і розроблень. До того ж варто враховувати, що розвиток усіх цих процесів, буде носити суперечливий, що часом взаємовиключний характер.
З одного боку, підприємство приведе до збагачення їхніх управлінських функцій. Інтенсифікація горизонтальних зв'язків між виробничими осередками й обумовлені цим серйозні зміни в напрямках потоків різноманітних зведень . посилюють вимоги на підприємстві, відповідно збільшуючи обсяг інформаційних робіт. У нових умовах виробничої діяльності виникає гостра необхідність прискорення обсягу зведеннями фінансовими осередками, розширюється номенклатура, але і всякого договірні й інші зведення. Стає потреба належного порядку в нормативно-довідковій базі управління, приведення її у відповідність із сучасними умовами внутрішнього фінансового планування й економічного розрахунку, реалізації
З іншого боку, перенесення переважної маси планово-фінансових рішень на рівень основних ланок буде сприяти збіднінню вертикальних потоків інформації і їхніх процесів, що забезпечують. Підприємство значною мірою звільняться від підготовки різноманітної документації для вищих органів управління. Істотно меншої стане номенклатура фінансової звітності. Водночас у діяльності цього підприємства безумовно зростає обсяг інформаційно-аналітичної роботи, потрібної для стратегічного планування, аналізу тенденцій розвитку виробничих комплексів. Посилиться потреба у використанні більш точних і складних моделей рішення планово-аналітичних завдань.
Зазначені корінні перетворення не можна зводити лише до яким-небудь адміністративних рішень, простій зміні документообігу, установленню нових форм документів і їхній розсилання. Має бути корінна модернізація технічної бази управління з переходом до безбумажної технології в рішенні багатьох завдань. Варто враховувати, що в деяких областях управлінської, фінансової і планово-економічної діяльності підприємства обов'язкове ходіння одержують машинні носії інформації. У випадку ж уявлення звичайного документа необхідно покривати витрати партнерів по переносі зведень на машинні носії. Словом, стоїть завдання практичного освоєння нових інформаційних технологій. Для цього потрібно кваліфікований персонал, електронна обчислювальна техніка, економічне обґрунтування ефективних напрямків її використання, проведення трудомістких розроблень.
Першочерговим завданням у встановленні актуальних напрямків інформатизації управління сьогодні слідує, очевидно, вважати визначення того комплексу планово-фінансових завдань, що висувається вимогами, грає вирішальну роль у твердженні нових методів діяльності підприємства. Важливе значення тут набуває розподіл цих завдань по рівнях управління як у рамках, ■ структур основної ланки, так і в його різноманітній взаємодії зі структурами інших організацій. Особливості фінансово-виробничої діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання, логіка перебудови управління дозволяють уже сьогодні достатньо повно виявити ситуацію, що укладається, в організації рішення таких завдань, установити вимоги до програмних засобів їхній виконання за допомогою обчислювальної техніки. Це, відповідно, повинно визначати основні контури організації інформаційно-технічного забезпечення.
Зрозуміло, і в нових системах управління виробництвом збережуться у своїй основі узвичаєних функції, арсенал методів рішення фінансових і планово-економічних завдань, використовуваних у регулюванні виробничої діяльності підприємства. їхньому апарату управління неминуче прийдеться виконувати, як і в минулому, великий обсяг інформаційних робіт, але адекватний новому утриманню цих функцій. Важливе, принципове значення тут набувають інформаційного забезпечення і використання нових інформаційних технологій для рішення завдань, висунутих умовами ринкової економіки.
Серед широкого спектра нових планово-фінансових завдань рекомендується необхідним виділити