Фондовий ринок та перспективи його розвитку в Україні
На позабіржовому ринку, як правило, здійснюється первинне розміщення і вторинний обіг облігацій, інших боргових зобов’язань та акцій підприємств, які не відповідають вимогам біржового лістингу.
Індикатори ринка цінних паперів.
Важливою складовою частиною фондових ринків країн з розвинутою економікою є наявність сукупності показників, які дають змогу здійснювати поточний та перспективний аналіз цього важливого сегмента фінансового ринку. За їх допомогою оцінюється загальна ситуація на фондовому ринку та можливість досягнення поставлених інвестиційних цілей, здійснюється вибір стратегії дій учасниками фондового ринку, ведуться операції з цінними паперами на провідних фондових біржах світу, з початку 80-х років здійснюються операції з опціонами та ф’ючерсами.
Опціон – право вибору платежу чи відмова від нього, яке надається одній із сторін умовами контракту або зміною його початкових умов; угода, за якою власник опціону отримує право протягом обумовленого терміну купити або продати акції за фіксованою ціною.
Найбільшого поширення на практиці набули інтегральні індекси, що відображають динаміку фондового ринку в цілому чи стосовно якогось важливого його компонента (фондові біржі, позабіржової організованої торгівельної системи, певного виду ЦП).
В умовах фондового ринку України можна було б скопіювати відомі індекси, але, з огляду на недостатній розвиток і молодість українського РЦП, суворе дотримання міжнародних стандартів поки що неможливе. До того ж проблема ще більш ускладнюється , коли це стосується позабіржового ринку. Отримання об’єктивних і повних даних про стан сучасного українського ФР є надзвичайно складною проблемою.
Найбільш відомі вітчизняні індекси – це L- і S- індекси газети “Фінансова Україна”, CITI AV, CITI NS, CITI MP – індекси газети “CITI” . Ці індекси ґрунтуються на врахуванні середніх курсів окремих видів ЦП, що користувалися підвищеним попитом за поточний період на українському ринку.
З розвитком фондового ринку посилюється необхідність у розробці та використанні більш інформативних показників, які б враховували особливості ситуації на фондовому ринку України. Першим кроком у цьому напрямі є врахування курсів ЦП з деякою вагою, наприклад зважування за числом торговців ЦП (індекс CITI NS), чи за розмірами емісії (індекс CITI MP).
Залишається актуальною проблема розробки інструментарію аналізу українського ФР. Такий інструментарій міг би включати ряд індексів, які б відображали динаміку та кон’юнктуру позабіржового ФР, стан і якість інвестиційних портфелів його учасників. Доцільно, наприклад, відслідити динаміку чистих активів інвестиційної компанії, як орієнтирів для потенційних клієнтів, показувати секторний чи галузевий зріз стану її портфелів.
Розділ 3. Національні особливості формування та функціонування фондового ринку України
3.1. Аналіз сучасного стану фондового ринку в Україні.
Фондовий ринок має багато не вдосконалень з якими потрібно правильно дати оцінку це, по - перше законодавча сфера, по - друге інформаційне поле , по - третє дати аналіз сучасному стану фондового ринку.
Загальновідомо, що наше законодавство є застарілим й не дає нормально розвиватися фондовому ринку, а його прогалини закриваються за допомогою прийняття різних нормативно-правових актів, що, як правило, не приносить успіху.
Як наслідок, робота, проведена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а у подальшому Кабінетом Міністрів, іноді не має того позитивного результату, на який очікували. Йдеться не лише про професійних учасників ринку цінних паперів, а й про пересічних громадян України.
Зараз у Комітеті ВР з питань фінансів і банківської діяльності перебуває кілька законопроектів, і, зокрема проект Закону «Про цінні папери та фондовий ринок». Чинний Закон «Про цінні папери та фондову біржу» має багато нарікань, і, дійсно, розвиток ринку доводить, що його норм недостатньо для врегулювання всіх назрілих питань.
Щодо нового закону існує багато спірних позицій. Чимало питань потребують обговорення з професійними учасниками фондового ринку, тим більше що існують рекомендації щодо розробки законодавства з урахуванням передових західних стандартів та європейських директив.
Робота над законопроектом має масштабний характер. Цей документ включає у себе й положення чинного Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», який втратить чинність з прийняттям нового закону.
Це досить важливий момент, оскільки нарікання на існуючу облікову систему також є значними. У чинному документі виявляється багато прогалин, які породжують невпевненість, у першу чергу у дрібних власників акцій. Існують проблеми з визначенням самої моделі Національної депозитарної системи.
Крім того, у зв'язку з прийняттям Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розглядається питання поглинання новим законом «Про цінні папери та фондовий ринок» і чинного Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів».
Таким чином, складається тенденція до отримання нового, так званого базового, закону, який регулюватиме всі істотні питання щодо життєдіяльності ринку цінних паперів та основні питання його регулювання.
Інший законопроект, що розглядається комітетом, має назву «Про строкові фінансові інструменти». Він вже був прийнятий у першому читанні і зараз готується до другого читання.
Ми маємо певне бачення того, в якому вигляді він має вийти з комітету. Це все ті самі питання щодо нових фінансових інструментів, які організатори торгівлі можуть отримати у свій арсенал, організації торгівлі ф’ючерсами та опціонами, підтримки товарних бірж тощо.
Цей законопроект є досить складним, і комітет стикається з недостатньою обізнаністю у даних фінансових питаннях, тому участь учасників ринку у цьому процесі була б досить корисною.
Два законопроекти внесено Кабінетом Міністрів у зв'язку з прийняттям Закону «Про інститути спільного інвестування», а також внесено законопроект щодо концентрації торгівлі акціями інвестиційне привабливих підприємств на організаторах торгівлі[
Дані законопроекти були неоднозначне сприйняті у комітеті і викликали багато запитань. Однак було прийнято рішення рекомендувати їх до прийняття у першому читанні з наступним доопрацюванням.
Тут також важливо знати думку учасників ринку щодо життєздатності норм цих документів та їх значення для розвитку економіки країни.
Ще одним цікавим питанням, яке стосується інтересів фондового ринку, є оподаткування. Проблема оподаткування на ринку цінних паперів є досить складною. На жаль, робота у цьому напрямі виконується лише силами комітету.
Розмови щодо оподаткування у нас ведуться регулярно, проте практично нічого не робиться. Зусилля у цьому напрямі робляться лише членами Української асоціації інвестиційного бізнесу, які надавали письмові пропозиції щодо законодавчого врегулювання на ринку цінних паперів і були зацікавлені у консультаціях працівників комітету.
На розгляді у Верховній Раді знаходиться проект «Про недержавне пенсійне забезпечення», який визначає законодавчі основи створення та функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні.
Ця тема також є досить цікавою. Існують пропозиції щодо необхідності перегляду тих інвестиційних обмежень та інвестиційної стратегії, які передбачені законопроектом.
Комітет досить уважно вивчав дану проблему. Були відпрацьовані певні пропозиції. Причому для опрацювання цих питань також були залучені фахівці УАІБ.
Слід зазначити, що до моменту остаточного прийняття цього законопроекту пройде ще тривалий час. І в учасників фондового ринку ще є можливість взяти участь у його опрацюванні.
Зараз досить помітним є тенденції до спрямування ринку цінних паперів у бік зміцнення банківського сектора. Через це питання визначення концептуальних напрямів розвитку фондового ринку на сьогодні є найбільш важливим.
У свою чергу, подальшим етапом має стати прописування конкретних норм, які дозволили б зняти всі проблемні моменти фондового ринку.
Тільки такий підхід дозволить сформувати дійсно ефективну законодавчу базу з регулювання ринку цінних паперів, яка не лише дасть значний поштовх його розвиткові, а й сприятиме підняттю економіки країни в цілому.
І
все ж 23.02.2006р. був
прийнятий Закон
"Про цінні
папери та фондовий
ринок ". За таке
рішення парламенту
проголосували
245 народних
депутатів.
Відповідно
до Закону акції
тепер будуть
тільки іменними,
і будуть випускатися
тільки акціонерними
товариствами.
Закон істотно
підвищує вимоги
до статутного
капіталу професійних
учасників
фондового
ринку. Дилери
зобов’язані
будуть мати
УК у розмірі
не менше 120 тис.
грн. (зараз 17 тис.
грн.), брокери
- не менше 300 тис.
грн. (зараз 3,4 тис.
грн.), андеррайтери
- не менше 600 тис.
грн. Крім того,
вони зобов’язані
бути членом
однієї із
саморегульованих
організацій,
яких передбачається
бути по одній
для кожного
виду діяльності
на фондовому
ринку.
Крім
того, відповідно
до Закону, фондова
біржа повинна
створюватися
не менш ніж 20
засновниками,
продавцями
цінних паперів,
що мають ліцензію
на право здійснення
професійної
діяльності
на фондовому
ринку, або їх
об’єднаннями,
що нараховують
не менше 20 продавців
цінних паперів.
За Законом,
частка продавця
цінних паперів
не може бути
більше , ніж 5%
статутного
капіталу фондової
біржі. Фондові
біржі повинні
підтримувати
власний (нестатутний
) капітал на
рівні 3 млн. грн.,
а якщо біржа
має намір проводити
розрахунково-клірингові
операції - тоді
6 млн. грн. Новий
Закон зобов’язує
оприлюднювати
в загальнодоступних
джерелах інформацію
про власників
більше 10% капіталу
емітента. З’являється
квартальна
звітність
емітента, річна
повинна оприлюднюватися
до 30 квітня.
Відкритість ринку у цивілізованому суспільстві стає однією з основних умов його функціонування. Без інформаційної прозорості прийняття ефективних рішень будь-яким інвестором стає просто неможливим, відсутність достатньої інформації про емітента у відкритому доступі призводить до того, що інвестори просто знижують свою інвестиційну активність, а кошти, які б могли працювати на вітчизняному фондовому ринку, сьогодні у кращому разі працюють у тіньовому секторі країни, а в гіршому - на закордонних ринках.
На будь-якому ринку, в будь-якій галузі існує поняття інформаційної складової. Від руху інформаційних потоків на ринку змінюється і напрям руху фінансових потоків. Ситуація стає абсолютно незрозумілою, коли певна частина інвесторів отримує право на доступ до більшого обсягу інформації. На всіх розвинених ринках органи державного регулювання намагаються зменшити категорію інвесторів, яким інформація доступна у більшому обсязі ніж іншим. Здебільшого, у США та країнах Євросоюзу коло інвесторів, що мають більший доступ до інформації емітента, звужується до інсайдерів, які знаходяться під контролем державних органів та безпосередньо акціонерів.
Втім в Україні поки що не все гаразд із розвитком інформаційного поля, на фондовому ринку існує кілька проблем, які роблять його мало прозорим, або прозорим тільки на папері. Звітність емітента і оприлюднення звітності емітента є головними проблемами інформаційного поля.
Статус фондового ринку і її членів на 2005 -2006 рік.
1. Загальний обсяг торгів в 2005 році зріс в 2 рази у порівнянні з аналогічним показником 2004 року та склав 14,48 млрд. грн.
Структура торгів: корпоративні облігації (45%), державні облігації (27%), акції (23%), муніципальні облігації (5%), інвестиційні сертифікати (1%).
2. Частка серед організаторів торгівлі цінними паперами України (в т.ч. фондові біржі) (інформація ДКЦПФР за 11 міс.) — 87,75%.
3. Чисельність членів Асоціації П зросла з початку року з 149 до 188 інвестиційних компаній та банків — максимальний показник з 2001 року.
4. Динаміка розвитку Торговельної Системи:
Загальна кількість учасників Торговельної Системи ПФТС зросла на 41% з 82 до 116.
Проведена сертифікація 117 уповноважених осіб для роботи в Торговельній Системі ПФТС.
Лістинг на ПФТС пройшли 222 цінні папери, а делістинг — 44. Станом на 31 грудня в Списку ПФТС знаходилося 528 цінних паперів: акції — 263, корпоративні облігації — 224, інвестиційні сертифікати — 28 та муніципальні облігації — 13.
5. Перша фондова торгівельна структура стала першим організатором торгівлі фондового ринку України, якого було прийнято до Світової Федерації Фондових Бірж (World Federation of Exchanges). СФФБ є найбільшим міжнародним професійним об’єднанням фондових бірж, до складу якого входять 115 учасників.
6. Підсумки торгів
Порівняно з 2004 роком, обсяг торгів:
корпоративними облігаціями — зріс в 1,5 рази до 6,48 млрд. грн. (в 2004 р. — 4,34 млрд. грн.). Динамічний розвиток сегменту корпоративних облігацій пов’язаний зі зростанням активності інституціональних інвесторів (недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування) та збільшенням кількості та обсягів випуску цього виду цінних паперів емітентами України;
державними цінними паперами — зріс в 6 разів до 3,88 млрд. грн. (в 2004 р. — 0,65 млрд. грн.) за рахунок стабільного попиту на ці фінансові інструменти з боку вітчизняних та іноземних інвесторів;
акціями — зріс в 3,1 рази до 3,37 млрд. грн. (в 2004 р. — 1,08 млрд. грн.). Підвищення обсягу торгів в секторі акцій обумовлено великим попитом на акції «другого ешелону» («Алчевський металургійний комбінат», «Полтавський ГЗК», «Маріупольський завод важкого машинобудування», «Авдіївський коксохімічний завод» та ін.), зростанням попиту на акції компаній, заснованих після набуття Україною незалежності (концерн «Галнафтогаз», «Велика Кишеня» та ін.), стабільним попитом на «блакитні фішки» («Укртелеком», «Укрнафта» та ін.);
муніципальними цінними паперами — знизився на 25% до 0,67 млрд. грн. (в 2004 р. — 0,89 млрд. грн.);
інвестиційними сертифікатами — зріс в 3,2 рази до 84,65 млн. грн. (в 2004 р. — 26,16 млн. грн.) за рахунок активізації діяльності пайових інвестиційних фондів.
індикатори стану ринку цінних паперів України:
індекс акцій ПФТС зріс на 35,7% з 260,13 до 352,97 пунктів. Динаміка індексу ПФТС характеризувалася, як періодами росту (січень-лютий, липень-середина вересня), так і періодами падіння та коливання (березень-червень, вересень-грудень);
Акції-лідери зростання, які включено до «індексного кошику» індексу ПФТС: «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (зростання ціни попиту — +301,82%; зростання ціни пропозиції — +284,43%), «Стірол» (+87,32%; +66,67%), «Укрнафта» (+72,27%; +53,63%), «Київенерго» (+40,95%; +21,54%), «Донбасенерго» (+22,91%; +15,38%).
Акції-лідери зниження, які включено до «індексного кошику» індексу ПФТС: «Центренерго» (зниження ціни попиту — -22,86%; зниження ціни пропозиції — -38,00%), «Укртелеком» (-4,36%; -6,40%), «Запоріжсталь» (-3,92%; -6,31%), «Західенерго» (+7,56%; -9,46%).
індекс акцій рейтингового агентства Standard & Poor's для України — S&P/IFCF-Україна — зріс протягом 2005 року на 52,8% з 114,4 до 174,8 пунктів (другий показник після Румунії (+61,09%) серед країн Центральної Східної Європи, що входять до зони Frontier за методологією Standard & Poor's).
капіталізація ринку акцій :зросла в 2,1 рази до 147,3 млрд. грн. До найбільших за капіталізацією емітентів ПФТС відносяться ВАТ «Криворіжсталь» (16,02 млрд. грн.), ВАТ «Укртелеком» (12,98 млрд. грн.), ВАТ «Укрнафта» (11,21 млрд. грн.), ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (9,12 млрд. грн.) та ВАТ «Азовсталь» (7,76 млрд. грн.).
7. Вдосконалення нормативної бази :
Вдосконалено методику розрахунку індексу ПФТС. З серпня 2005 року при розрахунку індексу ПФТС враховуються лише ті акції акціонерних товариств, які знаходяться у вільному обігу на фондовому ринку (не враховуються акції, що знаходяться у власності держави, емітента, стратегічних інвесторів, менеджменту та трудового колективу, перехресному володінні). В першому кварталі 2006 року, у зв’язку зі збільшенням попиту на акції «другого ешелону», планується розпочати розрахунок Індексу акцій «другого ешелону».
Підвищено вимоги до лістингу цінних паперів на ПФТС, в т.ч. розмірів горизонтального спреду, мінімального та максимального лотів, мінімального середньомісячного обсягу угод, кількості укладених угод та ін.
8. Розвиток технологій :
З метою стандартизації документообігу та підвищення ефективності процедури укладання та виконання угод в ПФТС проведена підготовка до використання електронного документообігу та електронного цифрового підпису для угод, укладених в ПФТС.
9. Захист прав членів
Зареєстровано Постійно діючий Третейський суд ПФТС. Третейський суд ПФТС є постійно діючим незалежним недержавним органом, створеним для вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських правовідносин при здійсненні професійної діяльності на ринку цінних паперів України.
Державне регулювання фондового ринку.
Правове регулювання фондового ринку України полягає у впорядкуванні взаємодії та захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил , критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу цінних паперів.
Державне регулювання РЦП – це здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів.
Державне регулювання РЦП здійснюється з метою:
реалізації єдиної державної політики у сфер і випуску та обігу ЦП;
отримання учасниками РЦП інформації про умови випуску та обігу ЦП, результати фінансово-господарської діяльності емітентів;
гарантування прав власності на ЦП;
захист прав учасників ФР;
інтеграція до європейського та світового ФР;
прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників РЦП;
контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску ЦП та інформації про випуск ЦП, умов продажу (розміщення) ЦП, передбачених такою інформацією та ін.
Для досягнення мети регулювання державою створюється відповідна структура державного регулювання РЦП та запроваджуються певні його форми.
Державне регулювання РЦП здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників РЦП в межах своїх повноважень, які призначаються чинним законодавством. Функції інституту-регулятора на біржовому ФР виконує Українська фондова біржа, а на позабіржовому – Українська асоціація торговців цінними паперами.
Державними органами регулювання РЦП є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України.
Серед найбільш важливих складових національного законодавства з питань фондового ринку, необхідно назвати такі документи:
Нормативні акти України, що регулюють діяльність на ринку ЦП.
Нормативні акти України, що регулюють діяльність акціонерних товариств.
Нормативні акти України, що регулюють процес підготовки кадрів для роботи на РЦП.
Система правого регулювання дій учасників ринку може здійснюватися:
державними органами ( державно-правове регулювання);
окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).
Оскільки державно-правове регулювання за своїм характером є, головним чином, загальнообов’язковим, субординаційним та базується на можливості застосування примусу, державні органи, які здійснюють таке регулювання в сфері ФР, повинні дотримуватися в своїй діяльності правила “дозволено лише те, що дозволяється законом”. На відміну від нього, інституційно-правове регулювання за своїм характером є, головним чином, конкретно обов’язковим, значною мірою самоврядним, раціональним, моральним, орієнтованим на ринкову доцільність.
Крім органів державного регулювання на РЦП діють саморегулівні організації (СРО), які добровільно об’єднують професійних учасників РЦП, не мають на меті отримання прибутку і створені для захисту інтересів власників ЦП та інших учасників РЦП.
Однією з самих головних задач СРО в Україні є їх участь не тільки у саморегулюванні дій операторів на РЦП, але і в сприянні становленню самого цього ринку, розробки схеми дієздатної інфраструктури (щоб знову не повторилася ситуація, коли спочатку впроваджують одні схеми, а життя іде зовсім іншим шляхом).
Другою особливістю СРО в Україні є необхідність їх тісної взаємодії з ДКЦПФР та ФДМ, оскільки приватизація є основним джерелом корпоративних ЦП.
Одне з найважливіших питань будівництва СРО – це кількість СРО, які будуть функціонувати на ФР.
3.3 Шляхи підвищення ефективності функціонування фондового ринку в Україні.
Фондовий ринок на 2006 рік знаходиться а підйомі це дає змогу говорити про наслідки підвищення у 2005 інвестиційного поля в економіку , створення нормативної бази і закону "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006р.Але багато питань залишається відкритими. Питання які потребують докладного вивчення і впровадження в нормативну базу.
Першим
поштовхом стало
створення семи
робочих груп
з Національного
банку України
за участю Асоціації
українських
банків, Першої
фондової торгівельної
системи, банків
України, Світового
банку, Міністерства
фінансів України,
профільних
комітетів
Верховної Ради
України та
учасників
фондового ринку
визначення
заходів щодо
активізації
діяльності
банків України
на ринку цінних
паперів. Фахівці
розглядали
проблемні
питання вексельного
обігу, ринків
облігацій
зовнішньої
державної
позики, корпоративних
облігацій та
акцій, розвитку
інфраструктури
фондового
ринку, а також
вдосконалення
бухгалтерського
обліку операцій
банків.
Результатом
діяльності
зазначених
груп стало
визначення
негативних
моментів і
проблем, які
заважають
ефективному
функціонуванню
банків у відповідних
сегментах
фондового
ринку, а також
розробка механізмів
їх усунення.
На нинішньому етапі тимчасові робочі групи визначили і розробили комплекс заходів, які необхідно здійснити для пожвавлення розвитку:
Фінансовий
лізинг.
Нацбанк України
ініціював
прийняття
нового закону
«Про фінансовий
лізинг». За
участю іноземних
фахівців було
створено робочу
групу з розробки
пропозицій
щодо створення
сприятливого
середовища
для розвитку
сучасного
фінансового
лізингу в Україні.
На даному етапі
підготовлено
пропозиції
до другого
читання законопроекту
«Про фінансовий
лізинг» та
відповідні
зміни у податкове
законодавство.
Необхідно
також прийняти
МСБО 17, оскільки
національний
стандарт бухобліку
14 не вписується
у нову концепцію
розвитку
інфраструктури
фінансового
лізингу.
За розрахунками Німецької консультативної групи з питань економічних реформ, ступінь зносу основних фондів за галузями економіки України зараз становить: у промисловості - 49%, сільському господарстві - 48, транспорті - 50, зв'язку - 40, у будівництві - 49%. Фінансовий лізинг як одна з найпоширеніших форм фінансування основних фондів має забезпечити їх оновлення.
Слід зазначити, що, наприклад, у Чехії річний обсяг лізингу дорівнює $2,6 млрд., у Польщі та Росії - по $2 млрд. В Україні цей показник становить $200 млн. За оцінками іноземних фахівців, лізинг в Україні перебуває лише на початку другої стадії еволюції лізингових ринків із шести можливих. З одного боку - це негатив, але, з іншого при створенні сприятливих умов для його розвитку, Україна зможе швидко пройти інші стадії еволюції. Є очевидним, що від розвитку лізингу виграє вітчизняний фінансовий ринок у цілому.
Інтеграція. Значно збільшити привабливість вітчизняного фінансового сектора для потенційних інвесторів повинна його міжнародна інтеграція. Інвестори вітатимуть вищі стандарти розкриття інформації, практики розміщення цінних паперів та прозорості торгівлі.
Країни-сусіди стикаються із загальними перепонами в розвитку фінансових ринків. Проблеми здійснення певних процедур та стандартизації не є унікальними для окремо взятої країни.
Країни, зацікавлені у такій інтеграції, працюючи разом, надаючи інформацію та допомогу у вирішенні негативних моментів, можуть подолати ці проблеми набагато швидше шляхом спільної розробки стандартів, необхідних для розвитку фінансових ринків. Наприклад, стандартизація розкриття інформації та практики розміщення цінних паперів на основі найкращого світового досвіду допоможе збільшити впевненість інвесторів, що, у свою чергу, прискорить зростання фінансових ринків.
Ліквідні ринки поряд із достатніми обсягами торгівлі та активністю покупців потребують стандартизованих процесів та регулювання. Враховуючи, що український ринок є відносно незначним, його інтеграція з ринками інших країн, насамперед Польщі, Угорщини, Чехії та Росії, дозволить зміцнити упевненість інвесторів у майбутньому вітчизняного фінансового сектора.
Аналіз досвіду побудови фінансових ринків у країнах Європейського Союзу свідчить, що в них зараз існує дуже багато незначних розбіжностей у законах та процедурах. Це породжує величезні перепони для створення єдиного ринку капіталу.
Україна має певні переваги за цим напрямом, оскільки сьогодні в нас тільки створюються інфраструктура та правила роботи фінансового ринку, а отже, існує можливість врахувати відповідний досвід наших сусідів для запровадження нових стандартизованих фінансових продуктів.
Держава та приватний сектор. Одним з основних питань подальшого розвитку фінансового ринку є визначення місця та ролі держави і приватного сектора.
Цілком
природно, що
приватний
сектор відіграє
найвагомішу
роль у розвитку
ринку капіталу,
особливо щодо
збалансування
попиту та пропозиції.
Але держава,
у свою чергу,
є відповідальною
за створення
та впровадження
«правил гри»
у фінансовому
секторі.
Прозоре
і передбачуване
законодавче
та регуляторне
середовище
має стимулювати
розвиток фінансового
ринку, підтримувати
повне та чесне
розкриття всієї
фінансової
інформації
про емітента,
а також забезпечувати
чітке здійснення
процедур банкрутства,
спрямованих
на реалізацію
прав кредиторів.
Разом із тим, якщо існують перепони щодо ефективного розвитку фінансового сектора з боку урядової політики, то в інтересах приватного сектора голосно про це говорити. Приватний сектор, працюючи з урядом, а не лише очікуючи від нього відповідних дій має бути частиною розв'язання таких проблем. При цьому уряд має підтримувати розвиток фінансового ринку, кредитуючи та розділяючи деякі ризики, притаманні йому.
Таким чином як державний, так і приватний сектори відіграють важливу роль у розвитку фінансового ринку, але вони мають працювати разом. Приватний сектор ініціює, виконує та опосередковує операції на ринку. Уряд, зі свого боку має наглядати за фінансовим ринком, застосовуючи таку політику та регулювання, за яких він більшою мірою спрямовує розвиток ринку, ніж виконує за нього його функції.
В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває якісно нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної стабільності, розвитку ринкової інфраструктури.[20;53-54] Існує реальна можливість збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі. Найважливішими умовами для цього є:
Політичні успіхи у проведенні ринкової реформи і зміцнення іміджу України, як держави для надійного вкладання іноземного капіталу;
Координація дій Мінфіну, НБУ, ФДМУ, ДКЦПФР та інших державних органів в їх безпосередній діяльності на фондовому ринку;
Постійний моніторинг ринку і проведення на ньому маркетингових досліджень із залученням іноземних експертів;
Підвищення прозорості і здійснення державного контролю за діяльністю всіх учасників ринку з метою мінімізації шкоди від неминучих спекуляцій та ігрових стратегій операторів.
Висновки:
В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває якісно нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної стабільності, розвитку ринкової інфраструктури. Існує реальна можливість збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі.
Цілком
природно, що
розвиток приватного
сектору відіграє
найвагомішу
роль у розвитку
ринку капіталу,
особливо щодо
збалансування
попиту та пропозиції.
Але держава,
у свою чергу,
є відповідальною
за створення
та впровадження
«правил гри»
у фінансовому
секторі.
Прозоре
і передбачуване
законодавче
та регуляторне
середовище
має стимулювати
розвиток фінансового
ринку, підтримувати
повне та чесне
розкриття всієї
фінансової
інформації
про емітента,
а також забезпечувати
чітке здійснення
процедур банкрутства,
спрямованих
на реалізацію
прав кредиторів.
В загалом способствує
розвитку фондового
ринку.
Узагальнюючи викладений в роботі фактичний матеріал , можна зробити такі висновки і назвати заходи, які необхідно здійснити для прискорення розвитку ФР.
Ринок цінних паперів є важливим сектором фінансового ринку і ринкової економіки в цілому. Цінний папір виступає специфічним товаром, який вільно обертається на біржовому та позабіржовому ринку між фізичними та юридичними особами, але їх випуск здійснюється лише підприємствами та організаціями ( в т.ч. і державними) при майновому забезпеченні емісії з метою залучення тимчасово вільних коштів інвесторів.
Приватизація державного майна стала визначальним фактором становлення і розвитку ринку цінних паперів в Україні. Її підсумком стала поява на ринку великої кількості акцій приватизованих підприємств і рядових інвесторів, які безоплатно отримали в основному малу частку державного майна. Концентрація цих акцій в руках інституційних інвесторів буде в найближчі роки домінуючим процесом на фондовому ринку України.
Ринок ЦП, зокрема продаж акцій ВАТ на фондових біржах, набуває ваги, швидко розвивається і сприяє поглибленню ринкових відносин в Україні.
В Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників РЦП.
Попит на цінні папери визначається оптимальним поєднанням їх надійності та прибутковості, тобто залежить від умов випуску та результатів фінансово-господарської діяльності емітентів.
Найбільш розповсюдженим видом ЦП в Україні стали акції приватизованих підприємств та інвестиційні сертифікати, причому обсяги емісії інвестиційних сертифікатів на 36 % перевищують емісію акцій.
Потребують більш широкого впровадження на ринок такі цінні папери, як облігації та казначейські зобов’язання. Відсутність законодавчої бази стримує появу на ринку житлових чеків та земельних бонів.
Приватизація, тобто процес перетворення державних підприємств в акціонерні товариства і первинне розміщення акцій цих підприємств, здійснюється непослідовно, повільно, з порушенням проголошених принципів соціальної справедливості. Ці процеси в значній мірі знаходяться під впливом суб’єктивних факторів. Наслідком такої приватизації є не підвищення, а зниження ефективності діяльності підприємств.
Велика надія покладається на четвертий етап приватизації за грошові кошти крупних інвесторів та під їх інвестиційні зобов’язання.
Розвиток біржової торгівлі гальмується відсутністю акцій стратегічних підприємств, які не задовольняють мінімально необхідним умовам офіційного котирування.
У порівнянні з біржовою торгівлею, позабіржова розвивається більш динамічно та комплексно. Але процедура здійснення угод купівлі-продажу цінних паперів на позабіржовому ринку потребує більшого впорядкування.
Фондовий ринок вимагає розробки такого інструментарію аналізу, який на підставі існуючих чи нових індексів відображав динаміку та кон’юнктуру українського РЦП.
Інфляційні процеси 1992-1994 рр. не дали можливість здійснювати прибуткову інвестиційну діяльність на українському РЦП. Лише починаючи з кінця 1995 року з’являється перша можливість такої діяльності.
Захист економічних прав рядових інвесторів можуть здійснювати лише фінансові посередники та професійні учасники РЦП. Вони мають кваліфікованих фахівців і значні пакети акцій, які дають можливість реально впливати на прийняття рішень загальними зборами акціонерів.
Масова несплата дивідендів по акціям, які знаходяться в довірчому управлінні довірчих товариств, та неврегульованість інших взаємовідносин між учасниками РЦП поставили всі довірчі товариства України в скрутне фінансове становище, що може призвести до їх самоліквідації з відповідними соціальними наслідками.
Необхідно суттєво вдосконалити законодавство, яке регламентує діяльність закритих акціонерних товариств.
Необхідно здійснювати постійний аналіз законів України та інших нормативно-правових актів з питань діяльності ФР