Буферні системи
Приклад: При бігові на довгі дистанції організм перебуває у стані кисневого голоду. В нор-мі вуглеводи розпадаючись до СО2 та Н2О забезпечують м‘язи енергією розпаду АТФ. Проте при окисленні в умовах дефіциту кисню розпад вуглеводів проходить лише до стадії молоч-ної кислоти. Остання, будучи досить сильною кислотою Кд = 1.38 .10 -- 4, відчутно закислює внутріклітинне середовище (порушує баланс між концентраціями протонів водню і гідрок-сильних аніонів у сторону збільшення концентрацій перших). Нервові рецептори фіксуючи зміну рН викликають відчуття болю. Через деякий час біль проходить внаслідок нормалізації клітинного та тканинного рН завдяки дії буферних систем.
В рівняннях описаний випадок виглядить слідуючим чином:
С6Н12О6
2 СН3СН(ОН)СООН
СН3СН(ОН)СООН
СН3СН(ОН)СОО
-- + Н
+ Кд
= 1.38 .10
–4
NaHCO3
Na +
+ НСО3--
Н2СО3
Н +
+
НСО3--
Кд
= 5 .10
--11
Із значнень констант дисоціації молочної та вугільної кислот видно, що протон водню, який утворюється при дисоціації молочної кислоти, зв‘язується гідрокарбонатним аніоном у вугі-льну кислоту, яка являється значно слабкішою (гірше дисоціює) ніж молочна кислота. В ре-зультаті кількість вільних водневих іонів зменшується, кислотність середовища стабілізуєть-ся.
![]()
Н+
+ НСО3–
Н2СО3
Н2О
+ СО2
Речовини, які володіють буферними властивостями (буферні системи ) явля-ють собою:
1. Суміші розчинів слабких кислот з розчинами їх солей від сильних основ (кислотні б.с.).
2.Суміші розчинів слабких основ з розчинами їх солей від сильних кислот ( ос-новні б.с.).
Серед кислотних буферних систем найбільше значення в організмі мають слідуючі:
Гідрокарбонатна: Н2СО3 + NaHCO3
Ацетатна: СН3СООН + СН3СООNa
Фосфатна: NaH2PO4 + Na2HPO4
Білкова: білок-кислота + білок-сіль,
а серед основних
Амонійна: NH4OH + NH4CI .
Буферна дія системи не безмежна, вона визначається буферною ємністю, яка кількісно характеризує здатність системи підтримувати буферну дію. Вимірює-ться кількістю сильної кислоти чи лугу, яку необхідно додати до 1 літру роз-чину щоб його рН змінилося на одиницю.
При розведенні чи концентруванні буферних розчинів, буферна дія зберігається, змінюється лише буферна ємність: при розведенні вона зменшується, при концентруванні– збільшується.
Систематичні тренування приводять до збільшення буферних ємностей орга-нізму.
Питання для самоконтролю
Електронна та просторова будова молекул води.
Характеристика електролітів, поняття ступеня та константи дисоціації.
Кислоти, основи, солі як електроліти.
Рівняння іонного добутку води, його наслідки.
Поняття водневого показника. Нейтральні, кислі та лужні розчини.
Характеристика та класифікація буферних систем.
Механізм дії буферних систем.