Проектування екологічних мереж Ратнівського району
Проектом передбачено використовувати для захисту від дії шкідливих речовин спецодяг і спецвзуття. Існують різні їх види, добір яких залежить від умов роботи.
До спецодягу належать куртки, штани жилети, рукавиці, нарукавники, головні убори різного виду, наплічники, наспинники, наколінники і інші. Ці види спецодягу можуть використовуватись як окремо, так і в поєднанні. Захисні і експлуатаційні властивості спецодягу визначаються конструкцією і якостями матеріалу, з якого вони виготовлені. Останнім часом для виготовлення спецодягу розроблено багато нових матеріалів, які мають підвищену стійкість до агресивних середовищ: це тканини з синтетичної і змішаної пряжі, нафтокислостійка штучна шкіра тощо.
Спеціальне взуття, яке передбачено проектом, захищає працівників від механічних травм, хімічних і теплових опіків, пилу, вологи і забруднюючих речовин. Це чоботи. ботфорти, пів чоботи, черевики, пів черевики, туфлі, калоші, боти, бахіли.
Для захисту очей проектом передбачено використовувати окуляри.
При роботі з шкідливими речовинами необхідно проводити систематичний інструктаж робітників з техніки безпеки і виробничої санітарії, навчати їх безпечним методам роботи і ретельно розслідувати всі випадки, щоб виявити причини професійних отруєнь.
Проектом передбачено також профілактичні заходи такі, як виявлення і застереження випадків хронічних професійних отруєнь, а також, щоб не допускати погіршення стану здоров’я працівників необхідно проводити періодичні медичні огляди.
До роботи з шкідливими речовинами не допускають підлітків віком до 18 років, чоловіків, старших за 55 років, жінок понад 50 років, вагітних і матерів, що годують дітей, а також осіб, які перенесли інфекційні захворювання або хірургічні операції, в яких виявлені такі хвороби як туберкульоз, захворювання периферійної і центральної нервової системи [9].
7.4 Пожежна профілактика
До систем пожежо-вибухозахисту належать:
використання негорючих і важкогорочих речовин і матеріалів;
обмеження їх кількості;
ізоляція горючого і вибухонебезпечного середовища;
запобігання поширення пожежі за межі вогнища;
застосування засобів пожежозахисту.
Система пожежозахисту включає евакуацію людей, використання засобів колективного та індивідуального захисту, систему проти димного захисту, використання пожежної сигналізації і засобів повідомлення про пожежу, організацію пожежної охорони об’єкта.
Кількість горючих і вибухонебезпечних речовин і їх розміщення регламентується. Виходячи з цього визначають масу їх в приміщенні і на складі залежно від різноманітних чинників.
Ізоляція горючого і вибухонебезпечного середовища досягається за допомогою механізації і автоматизації технологічних процесів, використання геометричного обладнання і тари, а також установкою пожежонебезпечного обладнання в ізольованому приміщені.
На стадії проектування будівель і споруд передбачають заходом щодо обмеження поширення пожеж. У зв’язку з цим передбачається розділення будівель протилежними стінками чи протилежними перекриттями на пожежні відсіки; розділення будівель протилежними перегородками на секції; влаштування протипожежних перепон для обмеження поширення вогню конструкціями, горючими матеріалами/греблі, бортики, корзини, пояси, тощо/;влаштування протипожежних дверей і воріт , а також протипожежних розривів між будівлями.
Протипожежні стіни треба зводити на всю висоту будівлі, перетинати всі конструкції і поверхні. Такі стіни виконуються з негорючих матеріалів, а межа вогнестійкості їх повинна бути не менш як 2,5 години.
Протипожежні стіни повинні виступати над покрівлею не менше ніж на 60 см, якщо хоча б один з елементів покрівлі виконаний з горючого матеріалу і не менш як на 30 см, коли елементи покрівлі виконані з важкоспалахуючих матеріалів, а також виступати за зовнішню площину стіни не менше ніж на 30 см.
Конструктивні рішення протипожежних зон в будівлях необхідно влаштувати за БНІП 2.04.02-85.
Площа пожежних відсіків і етажність встановлюється для будівель різних ступенів вогнестійкості з урахуванням категорії розміщених у них виробництва.
Вимоги до обмеження поширення пожеж між будівлями промислових підприємств встановлені БНІП П-89-80 і БНІП П-106-79.Вони регламентують найменшу відстань між пожежо- і вибухонебезпечними об’єктами промислових підприємств, а також правила їх взаємного розміщення. Протипожежна відстань залежить від ступеня вогнестійкості будівлі і категорії пожежної небезпеки приміщення.
Найважливішою частиною пожежної профілактики на підприємствах є правильна організація руху людей як за звичайних умов, так і особливо при виникненні пожежі.
Межа вогнестійкості конструкції повинна бути на об’єкті такою, щоб конструкції зберігали несучі і обгороджуючи функції протягом евакуації людей. Вона повинна бути завершеною до настання граничнодопустимих концентрацій небезпечних чинників пожежі чи вибуху.
Для безпеки працівників, які перебувають під час пожежі у виробничих приміщеннях, велике значення мають кількість і розміри вихідних отворів і шлях евакуації без зустрічного руху або перетину людських потоків.
Успішна евакуація людей в разі пожежі досягається головним чином відповідним розміщенням робочих місць і виходів на зовні з додержанням необхідної ширини коридорів, сходових маршів, дверей і проходів. На шляхах евакуації людей не повинно бути крутих підйомів, порогів та інших перепон, що заважають нормальному і безпечному пересуванню людей.
Сумарна ширина сходових маршів або проходів на шляхах евакуації людей повинна становити не менш як 1 м на 125 чоловік для одно та двоповерхових приміщень і 0,6 м на 100 чоловік для вищих приміщень. Ширина коридорів у виробничих та допоміжних приміщеннях має бути не менше як 1,4 м , а ширина дверей – не менше як 0,8 м.
Важливою умовою успішної евакуації людей і цінностей є влаштування запасних виходів, внутрішніх переходів, пожежних драбин та аварійного освітлення.
Для всіх приміщень, де працює багато людей, треба заздалегідь розробити план евакуації їх на випадок пожежі.
Якщо при евакуації людей виникли труднощі, треба вжити колективних та індивідуальних заходів захисту. Кожний об’єкт повинен бути забезпечений засобами сигналізації про пожежу в її початковій стадії [9].
7.5 Способи пожежного зв’язку і сигналізації
Швидке повідомлення пожежної команди про виникнення пожежі є однією з головних умов успішної її ліквідації, тому пристрої, призначені для повідомлення про пожежу, повинні працювати безвідмовно протягом цілої доби, міститися в доступному місці, а операції по сигналізації – бути максимально простими.
На кожному гідромеліоративному об’єкті треба передбачити телефонний чи радіо зв'язок для виклику пожежної частини. З пожежною частиною, яка безпосередньо охороняє існуючий об’єкт чи такий , що будується, встановлюють прями телефонний зв'язок.
На видних місцях території підприємства чи будівельного майданчика і в приміщеннях необхідно вивішувати знаки і таблички із зазначенням розміщення найближчого телефону. Біля кожного телефону/ радіостанції/ встановлюють табличку про порядок виклику пожежної охорони, памятку про дію працівників у випадку пожежі, список бойових розрахунків ДПД.
Для подачі сигналів тривоги будівельні майданчики обладнують засобами пожежної сигналізації. До засобів повідомлення належать звукові сигнали / дзвін, сирена, тощо/, біля яких повинен бути напис «Пожежний сигнал» і список бойового розрахунку ДПД.
Автоматичні системи пожежної сигналізації бувають тепловими, димові, світлові, і комбіновані. При доборі системи пожежної сигналізації треба врахувати категорійність об’єкта, його архітектурно-планувальні особливості, кількість, розташування і вид горючих матеріалів.
Теплові датчики реагують на підвищення температури навколишнього середовища, вони мають вигляд біметалевих пластинок або спіралей, пружинних деталей, спаяним легкоплавким припоєм, терморезисторів, термопар тощо.
Оповісники, що реагують на дим, мають фотоелементи або іонізаційну камеру з радіоактивними речовинами.
Теплові чи димові оповісники необхідно встановлювати в приміщеннях, в яких виготовляють і зберігають вироби з деревини, синтетичних смол, синтетичних волокон, полімерних матеріалів, целулоїду, гумовотехнічні вироби тощо. Такі самі оповісники встановлюють в приміщеннях, де зберігають неспалимі матеріали в спалимій упаковці, тверді спалимі матеріали.
Комбіновані оповісники мають іонізаційну камеру і терморезистори, тому вони здатні одночасно реагувати на підвищення температури навколишнього середовища і появу диму /КО –І/.Фотоелемент світлового оповісника реагує на ультрафіолетову або інфрачервону частину спектра полум’я.
Теплові чи світлові оповісники треба встановлювати в приміщеннях, в яких виробляють і зберігають лаки, фарби, розчинники, легкозаймисті і горючі речовини.
Світлові оповісники встановлюють також в приміщеннях, де виробляють і зберігають лужні метали, металевий порошок.
Ефективність використання пожежних оповісників та їх працездатність залежать від оптимального добору типу оповісника, його установки і умов експлуатації.
Димові оповісники не можна використовувати там, де вони можуть покриватись росою чи інеєм, де під час технологічного процесу може виділятись дим, вихлопні гази або в тих приміщеннях, де працюють пристрої для зволоження повітря чи високочастотні установки.Теплові оповісники не треба використовувати в тих випадках, де швидкість зміни температури навколишнього середовища більша за градієнт температури спрацьовування оповісника /котельні/ і є сирий пил.
Світлові оповісники не треба використовувати там, де будівельні деталі приміщення чи об’єкти, що перебувають у ньому, можуть закривати поле зору оповісника, або в тих приміщення, де є джерело мерехтливого чи пульсуючого світла /сонячні промені, що відбиваються від деталей машин/.Число пожежних оповісників у приміщені визначається виходячи з необхідності виявлення загоряння по всій площині. В одному приміщені треба встановлювати не менш як два автоматичних оповісники.
Допустима висота установки пожежних оповісників не повинна перевищувати: теплових -9,0 м; димових – 12 м; комбінованих /теплових і димових/ променевих – 20 м; світлових – 30 м.Світлові пожежні оповісники треба встановлювати в приміщеннях на стелі, стінах та інших будівельних конструкціях, а також на обладнанні. Кожну точку захищеної поверхні необхідно контролювати не менш як двома автоматичними пожежними оповісниками [9].
Розділ 8. Економічні розрахунки експлуатаційного кошторису і визначення вартості води, яка перекачується
Вартість перекачки 1 м3 води визначається по затратах на:
а) амортизацію;
б) заробітну плату , обслуговуючого персоналу;
в) вартість електроенергії, яка використовується насосною станцією.
Вартість 1 м3 , води яка перекачується, визначається за наступною формулою:
K = A + З + П / W, грн., (8.1)
де: А – амортизаційні відрахування на відновлення і капітальний ремонт;
З – затрати на електроенергію;
П – заробітна плата обслуговуючого персоналу;
W – сумарна кількість води, яка перекачується насосною станцією за рік [12].
Першим кроком для визначення вартості води є розрахунок амортизаційних витрат.Результати розрахунків приводимо в табл. 8.1
Таблиця 8.1
Вартість споруд і величина амортизаційних відрахувань
| № п/п | Найменування споруд | Балансова вартість, тис. грн. | Амортизаційні відрахування | |
| Норма, % | Сума, тис. грн. | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Споруда обслуговуючого персоналу | 8,35 | 4,70 | 0,46 |
| 2 | Насосні агрегати | 60,16 | 22,50 | 10,74 |
| 3 | Напірний трубопровід | 16,80 | 2,27 | 0,15 |
| 4 | Аванкамера і водовипускна споруда | 44,88 | 1,09 | 0,86 |
| 5 | Площадка з щебнієвим покриттям | 2,83 | 8,40 | 0,16 |
| Всього: | 133,02 | - | 12,37 | |
Отже, амортизаційні відрахування становлять 12,37 тис. грн., а балансова вартість 133,02 тис. грн.
Наступним кроком є визначення заробітної плати. Всі розрахунки зводимо в таблицю 8.2.
Таблиця 8.2
Заробітна плата обслуговуючого персоналу
| № п/п | Посада | Кількість одиниць штату | Місячна заробітна плата | Кількість місяців роботи | Річний фонд заробітної плати, грн. |
| 1 | Змінний моторист | 4 | 650 | 12 | 31200 |
| Всього: | - | - | - | 31200 | |
З вище наведеної таблиці видно, що річний фонд заробітної плати для обслуговуючого персоналу складає 31200 грн.
Нарахування на зарплату 4,4 % - 1372,8 грн.
Комунально-побутові витрати 10 % - 3120 грн.
Утримання транспортних засобів 20 % - 6240 грн.
Всього: 41932,8 грн.
Для визначення вартості перекачки води визначаємо також затрати на оплату електроенергії, оскільки це є дуже важливим показником.
Кількість води, яка перекачується за рік насосною станцією в нормальному режимі її роботи становить:
W = 1648269 м3
Витрата одного насоса складає 0,64 м3/с.
Кількість годин роботи в перерахунку на один насос визначається:
t = W / qn * 3600, год, (8.2)
t = 1648269 м3/0,64 м3/с*3600 = 715,5 год
Кількість електроенергії, яку використовує насос з урахуванням втрати в мережі і трансформатора приймаємо по потужності двигуна.
∑ = N*t, Квт/год, (8.3)
∑ =45*715,5 = 32198 Квт/год
1 Квт/год = 0,35 грн.
Визначаємо вартість електроенергії:
З = 0,35*32198 = 11269,3 грн.
Отже, вартість перекачки 1 м3 води насосною станцією визначається за формулою 8.1
К = 12370 + 11269,3 + 41932,8 / 1648269 = 0,04 грн.
Всі розрахунки зводимо в загальну таблицю 8.3.
Таблиця 8.3
Розрахунок експлуатаційного кошторису
| Амортизаційні відрахування | Заробітна плата обслуговуючого персоналу | Затрати на оплату електроенергії, грн. | Вартість 1 м3 води, грн. | ||
| Найменування споруд | Сума, тис.грн. | Кількість одиниць штату | Місячна заробітна плата, грн.. | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Споруда обслуговуючого персоналу | 0,46 | 4 | 650 | 11269,3 | 0,04 |
| Насосні агрегати | 10,74 | ||||
| Напірний трубопровід | 0,15 | ||||
| Аванкамера і водовипускна споруда | 0,86 | ||||
| Площадка з щебнійовим покриттям | 0,16 | ||||
| Всього: | 12,37 | - | 31200 | 11269,3 | 0,04 |
Отже, з даної таблиці видно, вартість 1 м3 води, яка перекачується насосною станцією становить 0,04 грн.(див. лист 7)
Висновок
Отже, в даному курсовому проекті проводимо водогосподарсько-екологічну оцінку стану Ратнівського району, а також досліджуємо екологічний стан Самарійської осушувальної системи з розробкою інженерно-технічних заходів його поліпшення.
Водогосподарсько-екологічна оцінка Ратнівського району показала, що значна частина території має «задовільний», «поганий» і «дуже поганий» стан. Це пов’язано з великомасштабним осушенням перезволожених земель, адже в досліджуваному районі 35,7 % земель є осушеними.
При будівництві Самарівської осушувальної системи були розроблені ґрунтозахисні, протиерозійні і водозахисні заходи, для того, щоб не збільшувалися площі дефляційно небезпечних, кислих та змитих грунтів.
При реконструкції крім поглиблення каналів проектуємо лісосмуги, також залишаємо певні ділянки лісу, які самовідновлюються для того, щоб зберегти рослини і тварини, які характерні для даної місцевості.
Оскільки Самарівська осушувальна система скидає свої води у гідрологічний заказник «Оріховський», то для очистки скидної води влаштовуємо найпростіші підпірні споруди, які будуть виконувати роль відстійників , а перед самим скидом в водоприймач - біологічні ставки. Визначаємо зону впливу осушення на рівень ґрунтових вод для того, щоб запобігти пониженню рівня води в озері Оріхове.
Отже, в даному пректі проводимо екологічну оцінку стану Самарійської осушувальної системи і розробляємо ряд заходів для покращення стану навколишнього природного середовища, адже це актуально в наш час.Оскільки в Ратнівському районі є 14 водних природно-заповідних об’єкти, що становить 49,8 % від загальної площі природно-заповідного фонду, то оцінюємо також і природо-заповідний фонд району, проектуємо екологічні мережі, що є дуже важливим для водогосподарсько-екологічної оцінки водних екосистем.
Література
Географічна енциклопедія України: В3-х томах / Редкол.: О. М. Маринич та інші – К.: “Українська Радянська Енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1989.
Грищенко Ю. М. Основи заповідної справи. – Рівне: РДТУ, 2000. – 234 с.
Гродзинський М. Д. Основи ландшафтної екології – К.: Либідь, 1993. – 244 с.
Дані земельного відділу Ратнівського району Волинської області.
Єврорегіон Буг: Волинська область / За ред.. Б. П. Клімчука, П. В. Луцишина, В. Й. Лажкіна. – Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин.ун-ту, 1997.- 448 с.
Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр”.
Збірних нормативних документів з безпеки життєдіяльності. Під заг. ред. Проф.. Сачкова Л. С. – Київ 2000. -891 с.
Малі річки України: Довідник / А. В. Яцик, П. Б. Бишовець, Є. О. Богатів та ін.; За ред.. А. В. Яцика – К.: Урожай, 1991. 296 с.
Охорона праці: Навч. посібник / В. М. Яро шевська, П. М. Дубінський, Н. М. Прокопчук. – К.: ІСДО, 1993. – 312 с.
Природно-заповідний фонд Волинської області / Упор: Михайло Хишин та інші / Огляд територій і об’єктів природно-заповідного фонду в розрізі районів – Луцьк: Ініціал, 1989. – 48с.
Проектування осушувальних систем з основами сапр. практикум / Лазарчук М. О., Рокочинський А. М., Черенков А. В. – К.: ІСДО 1994 р. – 408 с.
Реконструкція Турской осушительной системы в совхозе “Самаровский” Ратрновского района Волынской области. Техно-рабочий проект., г. Луцк, 1977.
СниП 2.01.14-83. Опредиление расчетных гидрологических характеристик / Гострой СРСР. – М.: Стройздат, 1985. 36 с.
Строительство Турской осушительной системы в совхозе “Самаровский” Ратрновского района Волынской области. Техно-рабочий проект., г. Луцк, 1975.
Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Укр..енциклопедія, 1996.-603 с.
Червона книга України. Тваринний світ. – К.: Укр.. енциклопедія, 1996.- 603 с.
Яцик А. В. Водогосподарська екологія: у 4т., 7кн. – К.: Ґенеза, 2004. – т.3, кн..5 – 496 с.