Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки
9. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідаєвимогам раціонального природокористування. Порушено екологічнодопустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь,лісових насаджень, що негативно впливає на стійкістьагроландшафту. Розораність земель є найвищою в світі і досягла 56відсотків території країни і 80 відсотків сільськогосподарськихугідь. Інтенсивне сільськогосподарське використання земельпризводить до зниження родючості грунтів через їх переущільнення(особливо чорноземів), втрати грудкувато-зернистої структури,водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічниминаслідками. З грунтом щороку виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн.тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфору і 0,7 млн. тонн калію. Щорічніеколого-економічні збитки від ерозії грунтів дорівнюють 9,1 млрд.гривень. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають череззабруднення грунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотнідощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі.Понад 40 відсотків органіки, отримуваної в результаті діяльностівеликих тваринницьких комплексів та птахофабрик, з потенційнихорганічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля. Ситуація з забрудненням територій ускладнилася після аваріїна Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн.гектарів земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн.гектарів ріллі. З використання вилучено 119 тис. гектарівсільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі.
10. КОРИСНІ КОПАЛИНИ Мінерально-сировинна база є основою виробництва понад 90відсотків продукції важкої промисловості. На часткумінерально-сировинного комплексу припадає третина виробничихфондів, близько 40 відсотків капітальних вкладень, майже п'ятачастина трудових ресурсів. Приблизна вартість промислових запасівосновних видів корисних копалин дорівнює 14,8 трлн. гривень. За різноманітністю та багатством мінерально-сировиннихресурсів Україна випереджає такі розвинуті країни світу як США,Канада, Англія, Франція, Китай та інші. В Україні виробляєтьсяблизько 5 відсотків світового обсягу мінерально-сировиннихресурсів. Щороку гірничодобувна промисловість України випускаєпродукції на 25 - 28 млрд. доларів США (у цінах світового ринку). На території України виявлено близько 8 тисяч родовищ, понад90 видів корисних копалин, з яких 20 мають важливе економічнезначення. Серед них нафта, газ, залізні, марганцеві, титанові,уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкіглини, будівельні матеріали, питні, мінеральні води. До промислового освоєння залучено від 40 до 75 відсотківрозвіданих запасів основних видів корисних копалин. Подальший розвиток мінерально-сировинного комплексу Українипотребує негайного розв'язання на державному рівні проблем, якіістотно гальмують розширення мінерально-сировинної бази, їїекологічну реабілітацію та раціональне використання. Сьогодні немає чіткого механізму управління і належногодержавного нагляду за використанням і охороною надр, що призводитьдо безгосподарного ставлення гірничодобувних підприємств домінеральної сировини та зростання необгрунтованих її втрат. Через недосконалі технології видобування та переробкимінеральної сировини, незадовільне вирішення питань комплексногоосвоєння родовищ у надрах залишаються і втрачаються: - до 70 відсотків розвіданих запасів нафти; - до 50 відсотків солей; - до 28 відсотків вугілля; - до 25 відсотків металів. Нерозв'язаною є проблема геологічного вивчення і використаннятехногенних родовищ корисних копалин - відвалів видобутку івідходів збагачення та переробки мінеральної сировини, які містятьцінні корисні копалини і мають промислове значення. Вже сьогодні вУкраїні обсяги цих відходів перевищують 25 млрд. тонн, займаючиплощу понад 150 тис. гектарів. З кожним роком їх кількістьзбільшується. Таким чином в Україні утворено сотні великих,середніх та малих техногенних родовищ різних корисних копалин,придатних для промислового освоєння. Потенційна вартістьтехногенних родовищ за попередніми розрахунками обчислюєтьсядесятками млрд. доларів США. Така маса вторинних продуктів уперерахунку на 1 кв. кілометр території України перевищуєаналогічний показник для США у 6 разів та у 3 рази - для державЄвропейського Союзу.
11. АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ Напружена екологічна ситуація у багатьох районах і містахкраїни свідчить про те, що незважаючи на посилення останнім часомуваги до цих питань і значні витрати на їх вирішення, вжиті заходине досить ефективні і не зумовлюють змін у тенденції погіршеннястану довкілля. Структура промислового виробництва, що склалася вУкраїні, пов'язана з розвитком енергетичної,гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної та машинобудівноїпромисловості і характеризується інтенсивним споживанням енергії,сировинних, водних і земельних ресурсів, а також збільшеннямнавантаження на довкілля. В Україні в 1996 році було викинуто ватмосферу близько 6,34 млн.тонн забруднюючих речовин, в тому числі4,76 млн.тонн - зі стаціонарних джерел, 1,58 млн.тонн - зпересувних. За період 1992 - 1996 рр. загальний обсяг викидузабруднюючих речовин в атмосферне повітря скоротився зістаціонарних джерел на 45 відсотків, з пересувних - на 12відсотків. Останні викидають 85 відсотків свинцю, 49 відсотківокису вуглецю та 31 відсоток вуглеводнів. З галузей промисловості найбільше забруднюють атмосферуенергетика (32 відсотки), металургія (27 відсотків), вугільнапромисловість (23 відсотки). Україна займає восьме місце в світі як емітер СО2 венергетичній галузі, її частка становить 2,35 відсотказагальносвітових викидів цієї речовини енергетикою.
12. РОСЛИННИЙ СВІТ ТА ЛІСОВІ РЕСУРСИ Флора нижчих і вищих видів рослин України нараховує понад25000. За спектром основних життєвих форм всі види судинних рослинподіляються на дерева, кущі, напівкущі, багаторічні трав'янистірослини, дворічні та однорічні. Флора судинних рослин Україниналічує понад 5 тис. видів, з них близько 250 видів офіційновизнані лікарськими в Україні, хоча майже 1100 видів флори Українимають біологічно активні речовини, які мають лікувальнівластивості, а їх сировина в світовій практиці використовуєтьсяпри виготовленні лікарських препаратів. Але тривале безконтрольне використання природних ресурсівбагатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарськоговикористання територій з наявністю лікарських рослин, несприятливаекологічна ситуація в зоні з високим ресурсним потенціалом післяаварії на Чорнобильській АЕС спричинили кризовий стан ресурсівбільшості дикорослих лікарських рослин. На сьогодні лікарські рослини ростуть на площі, що становитьменше 10 відсотків території України. В Україні в цілому близько85 відсотків лікарської рослинної сировини збирається в природнихмісцезростаннях видів лікарських рослин. З кожним рокомзбільшуються площі та різноманіття культивованих лікарськихрослин, однак їх кількість, як правило, не перевищує 15 видів.Багато лікарських рослин неможливо вирощувати в культурі у зв'язкузі складністю агротехніки та рядом інших причин. Протягом останніх 10 - 15 років видовий склад лікарськихрослин майже не змінився, водночас обсяг заготівлі як у цілому,так і по окремих видах суттєво зменшується кожні 3 - 5 років,оскільки зменшуються природні запаси цих рослин внаслідокінтенсивного господарського використання земель, на яких вониростуть, та заготівлі їх сировини без урахування норм та правилзбору, що, в свою чергу, веде до виснаження ресурсів лікарськихрослин. При цьому попит фармацевтичної промисловості України насировину дикорослих лікарських рослин залишається великим. Загальний обсяг лісокористування в Україні становить14,4 млн. куб. метрів, у тому числі основного користування - 6,7млн. куб. метрів, що задовольняє потреби народного господарствалише на 25 - 27 відсотків. У зв'язку з дефіцитом деревини щорічнапотреба в її завезенні становить 30 млн. куб. метрів. Хибна практика планування екстенсивного лісокористуванняпризвела до значного виснаження лісів, зниження загальноїпродуктивності їх ценозів, погіршення товарної структурилісосічного фонду. Так, у повоєнні роки допускалося перевищеннярозрахункової лісосіки в 1,5 - 2 рази, що спричинило зміну віковоїструктури лісів, збільшення частки похідних (до 13 відсотків) іменш продуктивних деревостанів. Сьогодні найбільшу площу займаютьмолодняки (45,4 відсотка) і середньовікові насадження (37,7відсотка), достигаючі і стиглі деревостани становлять відповіднолише 10,1 відсотка і 6,8 відсотка, що в 1,5 - 2 рази нижчеоптимальних значень. Інтенсифікація проміжного користування востанні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих істиглих деревостанів становлять більше половини потенційноможливих, а частка насаджень з низькими повнотами (0,6 - 0,3)досягає 24 відсотків. У зв'язку з цим під час рубок головногокористування щороку недобирають 5 млн. куб. метрів деревини. Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється як рівнем таінтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногеннимнавантаженням, що порушує природну стійкість ісередовищно-формуючі функції лісових екосистем. Лише за останнєдесятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис.гектарів лісових насаджень, радіаційного забруднення через аваріюна Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. гектарів лісів, що потребуєобмеження лісокористування, удосконалення системи протипожежноїбезпеки лісів. В середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж наплощі 4000 гектарів. Порушення природної стійкості лісів призводить до збільшеннявразливості насаджень. На кінець 1996 року загальна площаосередків шкідників і хвороб лісу становила 396,1 тис. гектарів. 13. ЗАПОВІДНА СПРАВА. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ Екстенсивне природокористування, нехтування екологічнимобгрунтуванням у процесі розвитку агропромислового комплексу,зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвитокколективного садівництва та інші невпорядковані дії призвели дознищення майже 70 відсотків цінних природних комплексів іландшафтів України. Площа природно-заповідного фонду України зростає повільнимитемпами і становить на сьогодні лише 2 млн. гектарів, або 3,4відсотка території країни, що є недостатнім гарантом длязабезпечення збереження і відтворення генофонду тварин і рослин тарізноманіття природних екосистем, насамперед на лівобережжілісостепової зони, Придніпров'ї та в степовій частині Криму, депід охорону взято лише 0,2 - 0,7 відсотка територій. Існуючі ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні паркичерез недостатнє фінансування, слабку матеріально-технічну талабораторну базу нині не виконують функцій щодо збереження тавідновлення рідкісних і типових видів флори і фауни. В умовах