як вторинних
ресурсів. Розрив
між обсягами
накопичення
відходів і
обсягами
їхутилізації
та знешкодження
поглиблює
екологічну
кризу. Водночас
відбувається
невпинне зростання
витрат на
одержання
первинної
сировини для
промислового
виробництва.
Останнім часом
до цих факторів
додається
проблема ресурсної
залежності
України від
зовнішніх
джерел багатьох
видів сировини.
Все це свідчить
про важливість
вторинного
використання
ресурсів. . На
сьогодні переважна
більшість
відходів або
взагалі не
використовується,
або використовується
за найпростішими
технологічними
схемами, які
не забезпечують
повної реалізації
їхнього ресурсного
потенціалу.Для
вирішення
проблеми промислових
відходів Держава
передбачае
такі механізми:1.
визначення
ресурсної
цінності відходів
і технологічних
можливостей
їх комплексної
переробки;виявлення
можливостей
заміни первинної
сировини вторинною
і рециклювання;економічне
обгрунтування
напрямів та
шляхів використання
відходів;створення
системи ресурсозамкнутих
територіально-виробничих
зв'язків на
основі міжгалузевої
кооперації,
каскадне
проектування
виробництва.
Як екологічно
небезпечний
чинник відходи
є одним з найбільш
значних факторів
забруднення
довкілля. Їх
розміщення
потребує вилучення
значних площ
землі, а транспортування
та зберігання
- великих витрат
підприємств.
Найбільш токсичні
відходи потребують
спеціальних
заходів щодо
їх знешкодження
та захоронення.
Тому зменшення
обсягів
відходів,насамперед
токсичних,
полегшить їх
знешкодження
та зменшить
шкідливий вплив
на довкілля.2.
зведення до
мінімуму обсягів
відходів внаслідок
техніко-технологічної
реконструкції
виробництв,
більш повного
та комплексного
використання
сировини;зниження
токсичності
залишкових
відходів та
їх негативного
впливу на довкілля
шляхом перетворення,
знищення або
надійної
ізоляції;еколого-технологічного
обгрунтування
методів та
шляхів найефективнішого
знешкодження
небезпечних
відходів;реабілітація,
зокрема рекультивація,
зайнятих та
забруднених
відходами
територій.створеннія
екологічно
безпечних,
ресурсозберігаючих,
маловідходних
та безвідходних
виробництв
і територіально-виробничих
комплексів;
3 Організаційний
аспект :розроблення
концептуальних
і програмно-цільових
засад проблеми
відходів;створення
науково-методичного
забезпечення
еколого-економічних
оцінок вторинного
ресурсокористування,
механізму
економічного
стимулювання
та нормативної
бази;розроблення
інформаційно-аналітичного
апарату підтримки
ресурсних та
екологічних
завдань;створення
комплексу
адміністративних,
правових,
організаційних
та екологічних
заходів щодо
стимулювання
утилізації
та знешкодження
відходів. Для
досягнення
цілей екологічної
стабільності
у данному аспекті
держава
передбачає:визначення
обсягів і темпів
утворення та
дислокацію
відходів;визначення
складу та
властивостей
відходів;проблемно-орієнтовану
класифікацію
відходів за
ресурсними
ознаками;розроблення
нових і вдосконалення
діючих технологій
утилізації
відходів;розробити
вимоги складування
та зберігання
відходів за
категоріями
токсичності;розробити
методи, засоби
та технології
знешкодження
токсичних
відходів;створити
регіональні
полігони для
знешкодження
токсичних
відходів;паспортизація
(інвентаризація)
відходів і
технологій,
створення
кадастрів
;створення
інформаційного
і ресурсно-технологічного
банку даних
про відходи;створення
баз даних стосовно
проблеми відходів
і системи підтримки
прийняття
рішень;розширення
можливостей
інформаційно-аналітичної
системи та
створення її
мережі як інструменту
напрацювання
рішень з проблеми
відходів;розширення
використання
(замість щебеню,
піску і цементу)
золи та золошлакових
відходів ТЕС
під час виготовлення
бетону шляхом
будівництва
установок
роздільного
вилучення
залишків на
теплових
електростанціях;збільшення
в наступні 5 -
6 років у два
рази виробництва
стінової кераміки
з відходів
вуглезбагачення,
а також додавання
їх у шихту на
діючих цегельних
заводах;повна
переробка
кускових відходів
деревини на
тріски для
технологічних
потреб, а також
брикетування
стружки і тирси
для використання
їх як палива
або для виробництва
гідролізно-дріжджової
продукції;прийняття
та введення
в дію Закону
України "Про
відходи", а
також економічних,
адміністративно-управлінських
та інших механізмів
стимулювання
утилізації
та знешкодження
відходів.ЗЕМЕЛЬНІ
РЕСУРСИ
Державна політика
охорони і
раціонального
використання
земель визначається
системою правових,
організаційних,
економічних
та інших заходів,
що мають природоохоронний,
ресурсозберігаючий
та відтворювальний
характер.
Проводиться
інвентаризація
земель, закріплених
за населеними
пунктами,
промисловими
підприємствами,
підприємствами,
установами
та організаціями
транспорту,
зв'язку, оборони,
лісового фонду,
інших земель
та виявляються
площі,що
використовуються
нераціонально
або за нецільовим
призначенням.
Визначаються
землі, що належать
до загальнодержавної
та комунальної
власності,
резервуються
землі для
науково-дослідних
робіт та спеціалізованого
сільськогосподарського
виробництва,
природоохоронного,
оздоровчого,
рекреаційного
та історико-культурного
призначення,
створюється
державний
реабілітаційний
фонд земель
з угідь, що
потребують
вжиття заходів
для відновлення
їх родючості.
Проводиться
кадастрова
оцінка земель,
розробляється
науково-методична
і нормативна
документація
з визначення
базових цін
на землю, створюється
державна система
управління
якістюземельних
ресурсів і
визначається
її місце в органах
державного
управління,
а також визначаються
принципи розмежування
обов'язків
держави, землевласників
та землекористувачів
щодо охорони
земельних
ресурсів.
Впроваджується
грунтозахиснасистема
землеробства
з контурно-меліоративною
організацією
території, з
розширенням
площ безполицевого
обробітку
грунту, щілювання
ріллі, смуговим
розміщенням
посівів і парів,
першочерговим
залуженням
та консервацією
дуже еродованих
та схилових
земель. Важливим
напрямом
раціонального
використання
земельних
ресурсів є
поліпшення
екологічного
стану зрошуваних
земель, на яких
спостерігається
підтоплення,
вторинне засолення,
водна ерозія,
руйнування
природної
структури
грунтів тощо.
Зосереджується
увага на раціоналізації
та реконструкції
діючих зрошувальних
систем для
створення на
них таких
технологій
водокористування,
які б враховували
рівень фізіологічних
потреб сільськогосподарських
культур та
зміну мікроклімату
зрошуваних
ділянок, забезпечення
відповідних
урожаїв без
деградації
земель.Для
поліпшення
меліоративного
стану осушених
земель потрібно:розробити
науково обгрунтовані
критерії оцінки
наслідків
осушення на
стадії його
проектування
і здійснення;у
структурі
посівних площ
на осушених
землях довести
частку посівів
багаторічних
трав до 50 - 60
відсотків;Обгрунтування
напрямів
раціонального
використання
земельних
ресурсів та
впровадження
господарсько-технологічних
заходів для
відтворення
їх екологічної
функції
забезпечуватимуться:встановленням
рівнів забрудненості
грунтів викидами
промисловості
та агрохімікатами,
розробкою
грунтово-екологічної
типології
земель, нормативів
кризового
стану і параметрів
екологічної
стійкості
ландшафтів
та районуванням
території
України за їх
показниками;опрацюванням
моделей грунтозахисного
та меліоративного
землекористування
в конкретних
природно-кліматичних
умовах, проведенням
відповідних
проектно-пошукових
робіт з урахуванням
форм землекористування;створенням
системи спостережень
за станом земельних
ресурсів та
прогнозуванням
соціально-екологічних
наслідків його
зміни тощо.ВОДНІ
РЕСУРСИ
Довготерміновими
цілями політики
раціонального
використання
і відтворення
водних ресурсів
та екосистем
є:зменшення
антропогенного
навантаження
на водні об'єкти;досягнення
екологічно
безпечного
використання
водних об'єктів
і водних ресурсів
для задоволення
господарських
потреб суспільства;забезпечення
екологічно
стійкого
функціонування
водного об'єкта
як елементу
природного
середовища
із збереженням
властивості
водних екосистем
відновлювати
якість води;створення
ефективної
структури
управління
і механізмів
економічного
регулювання
охорони та
використання
водних ресурсів.
Для поетапного
виконання
зазначених
цілей необхідно
здійснити
комплекс заходів
за такими
пріоритетними
напрямами:1)
охорона поверхневих
і підземних
вод від забруднення;2)
екологічно
безпечне використання
водних ресурсів;3)
відродження
і підтримання
сприятливого
гідрологічногостану
річок та заходи
боротьби із
шкідливою дією
вод;4) удосконалення
системи управління
охороною та
використаннямводних
ресурсів;5) зменшення
впливу радіоактивного
забруднення.Реалізація
зазначеної
водно-екологічної
політики повинна
здійснюватися
на основі
розробки та
поетапного
впровадження
природоохоронних
заходів, визначених
Державною та
регіональними
програмами
екологічного
оздоровлення
водних басейнів.
Важливою умовою
реалізації
політики
раціонального
використання
та відновлення
водних ресурсів
та екосистем
на найближчі
роки є необхідність
виконання
насамперед
заходів, які
не потребують
значних капітальних
затрат, а саме:підвищення
загальної
культури
виробництва;суворе
дотримання
технологічних
норм споживання
і використання
водних ресурсів;підтримання
у належному
стані діючих
очисних споруд
і устаткування;запобігання
аварійним
ситуаціям;забезпечення
своєчасного
прибирання
сміття та
очищення забудованих
територій,
суворого контролю
з боку природоохоронних
органів за
станом забудованих
територій
міст;дотримання
законодавства
щодо режиму
використання
прибережних
смуг та водоохоронних
зон; контроль
за зберіганням
та водні
об'єкти;використанням
органічних
і мінеральних
добрив, отрутохімікатів,
детергентів,
нафтопродуктів
тощо з метою
запобігання
їх виносу у
воду.
АТМОСФЕРНЕ
ПОВІТРЯ
Першочерговими
заходами, яких
слід вжити
для нормалізації
екологічної
обстановки
та стабілізації
стану повітряного
басейну, є:підвищення
ефективності
діяльності
щодо охорони
атмосфери за
рахунок зміцнення
технологічної
дисципліни
на промислових
підприємствах;перегляд
переліку основних
забруднюючих
речовин атмосферного
повітря, що
нормуються;вдосконалення
системи нормування
викидів забруднюючих
речовин. З цією
метою передбачається
здійснити такі
заходи:розробити
стандарти
якості атмосферного
повітря, узгоджені
з міжнародною
системою
стандартів;створити
нову систему
екологічного
нормування
введенням
технологічних
стандартів
і нормативів
утворення
забруднюючих
речовин під
час здійснення
технологічних
процесів;розробити
технологічні
нормативи на
основні забруднюючі
речовини з
урахуванням
можливостей
новітніх
технологій;розробити
цільові програми
дій щодо поступового
зниження рівня
забруднення
повітря на
короткотермінову,
середньотермінову
та довготермінову
перспективу
для міст з
підвищеним
рівнем забруднення
атмосферного
повітря;здійснити
перехід до
міжнародних
стандартів
і нормативів
якості атмосферного
повітря.
РЕКРЕАЦІЙНІ
РЕСУРСИ
Програма
реабілітації
та раціонального
використання
природних
лікувальних
ресурсів
передбачає:1)
розроблення
документації,
яка регламентуватиме
якість природних
лікувальних
ресурсів (державні
стандарти на
всі складові
природних
лікувальних
ресурсів);2)
розроблення
та видання
карти і кадастрів
усіх природних
лікувальних
ресурсів;3)
здійснення
державної
програми моніторингу
якості сучасного
стану і використання
природних
лікувальних
ресурсів;4)
забезпечення
підприємствами,
установами
та організаціями
незалежно від
форм власності,
які експлуатують
лікувальні
ресурси, розроблення
і затвердження
проектів округів
і зон санітарноїохорони
курортів,
ресурсів,
технологічних
схем раціональноїексплуатації,
організації
режимних спостережень
і контролю;5)
розроблення
методики визначення
граничних і
оптимальних
курортних і
рекреаційних
навантажень
на території
з урахуванням
перспектив
розвитку
курортно-рекреаційного
будівництва;6)
здійснення
наукових розробок
стосовно оцінки
перспективних
рекреаційних
територій
державного
значення,
картування
і затвердження
їх як зон чи
територій,
що не підлягають
приватизації;7)
проведення
роботи з
медичного
зонування
курортно-рекреаційних
територій
України, а також
складання
територіальних
комплексних
схем охорони
довкілля основних
курортно-рекреаційних
регіонів
України.3.ОСНОВНІ
ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ
ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ
ДЕРЖАВНОЇ
ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ
ДОВКІЛЛЯ,
ВИКОРИСТАННЯ
ПРИРОДНИХ
РЕСУРСІВ ТА
МІЖНАРОДНА
СПІВПРАЦЯ.
Реалізація
Основних напрямів
передбачається
в три етапи.
На першому
етапі (1997 - 2000 роки)
необхідно
завершити і
реалізувати
невідкладні
заходи щодо
обмеження
шкідливого
впливу на довкілля
найбільш небезпечних
джерел забруднення.
Основними
завданнями
цього етапу
є:вдосконалення
законодавчо-правової
бази з питань
охорони довкілля
і раціонального
використання
природних
ресурсів;розроблення
і впровадження
економічного
механізму
охорони довкілля
і раціонального
природокористування;створення
системи досконалого,
повного та
адекватного
контролю за
екологічним
станом довкілля
з одночасним
запровадженням
елементів
комплексного
міжвідомчого
екологічного
моніторингу;здійснення
першочергових
заходів для
стабілізації
стану довкілля;розроблення
і впровадження
програм екологічної
освіти, виховання
та екоінформування
населення.На
другому етапі
(протягом 10 - 15
років, починаючи
з 1998 року) планується
розробити і
розпочати
реалізацію
комплексних
програм, орієнтованих
на досягнення
балансу між
рівнями шкідливого
впливу на довкілля
і його здатністю
до відновлення.
Основними
завданнями
цього етапу
є:оптимізація
структури
природокористування;екологічно
орієнтована
структурна
перебудова
економіки;розроблення
і впровадження
в Україні системи
державного
моніторингу
довкілля,
створення
системи аналізу
екологічної
ситуації,
прогнозування,
планування
і здійснення
запобіжних
заходів щодо
ймовірних
чинників шкідливого
впливу. На
третьому етапі
планується
створити систему
державного
управління
за використанням
природних
ресурсів,
регулюванням
техногенного
впливу на довкілля
як основу
управління
сталим розвитком
суспільства.
Фрагментарне
здійснення
цих заходів
розпочалося
у 1996 році, а більш
широке - відповідно
до темпів
стабілізації
економіки
країни. Основними
завданнями
цього етапу
є:подальший
розвиток системи
державного
моніторингу
навколишнього
природного
середовища,
створення
автоматизованої
системи оцінки
екологічних
ситуацій,
прогнозування
шкідливого
впливу на довкілля,
планування
дій у надзвичайних
ситуаціях на
основі оцінок
і сценаріїв
розвитку
подій;належна
координація
раціонального
використання
природного
та соціально-економічного
потенціалу
з урахуванням
екологічних
чинників на
засадах сталого
розвитку.
Внаслідок
реалізації
Основних напрямів
державної
екологічної
політики буде
створено систему
екологічно
збалансованого
управління
розвитком
суспільства,
яка стимулюватиме
відновлення
природних
властивостей
довкілля,
компетентного
регулювання
використання
природних
ресурсів та
розвиток
продуктивних
сил країни.Найбільш
важливими
наступними
кроками в цій
сфері будуть:
розроблення
та затвердження
Верховною Радою
Національної
програми збереження
біологічного
різноманіття;
зміцнення
правових, фінансових,
інституційних,
наукових,
освітньо-інформаційних
та інших засад
розвитку діяльності
щодо збереження
біологічного
різноманіття
та забезпечення
її координації
шляхом створення
відповідного
національного
комітету; вжиття
нагальних
практичних
заходів щодо
охорони та
відтворення
видів тварин
і рослин, насамперед
рідкісних і
тих, що знаходяться
під загрозою
зникнення та
збереження
рослинних
угруповань;
обгрунтування
та створення
національної
екологічної
мережі та
забезпечення
її сумісності
з аналогічними
мережами сусідніх
країн, розробка
і впровадження
конкретних
міжгалузевих
проектів збереження
біологічного
різноманіття
на засадах
збалансованості
в регіонах, які
мають особливе
національне
та міжнародне
природоохоронне
значення; подальший
розвиток заповідної
справи згідно
з принципами
поліфункціональності
замість абсолютних
заборон та
вжиття термінових
заходів щодо
резервування
цінних у науковому
і природоохоронному
відношеннях
територій для
наступного
заповідання
та забезпечення
відповідного
охоронного
режиму з огляду
на можливу
приватизацію
та подальше
господарське
використання
земель; забезпечення
наукової підтримки
діяльності,
удосконалення
системи моніторингу,
включаючи
налагодження
системи оперативного
моніторингу
на основі
встановлення
індикаторів
за станом
біологічного
різноманіття,
інвентаризацію
природних
ресурсів, ведення
їх кадастрів
на основі створення
банків даних
та геоінформаційних
систем, впровадження
ГІС-технологій;
подальше формування
системи громадської
підтримки,
екологічної
освіти та
інформування.
Україна виважено
оцінює свою
роль, місце і
відповідальність
за охорону
біологічного
різноманіття
в національному
та глобальному
контекстах,
робить відповідні
кроки задля
забезпечення
виконання
конвенційних
зобов’язань
і відкрита для
діалогу та
співпраці.
Міжнародна
співпраця.
Однією з позитивних
умов інтеграції
України до
світового
товариства
є досить швидкий
процес поєднання
держави, зокрема
в природоохоронній
галузі, з рядом
держав Європи
і світу. Після
підписання
” Конвенції
про збереження
біо- різноманіття
“ Україна стала
Стороною ще
кількох важливих,
з точки зору
охорони живої
природи, міжнародних
природоохоронних
угод, таких як
Конвенція про
захист Чорного
моря від забруднення
(з 1994 року), Бернська
(з 1996 року) і Рамсарська
(з 1996 року) конвенції.
Планується
приєднання
до Бонської
конвенції про
охорону мігруючих
видів диких
тварин (1979 рік)
та її відповідних
угод, які розглядаються
як важливі
засоби збереження
біорізноманіття
серед мігруючих
видів, а також
до Конвенції
про міжнародну
торгівлю видами
дикої фауни
і флори, що
знаходяться
під загрозою
зникнення
(CITES), Конвенції
по боротьбі
з опустелюванням
у тих країнах,
які витримують
серйозну посуху
чи опустелювання,
особливо в
Африці, Конвенції
про охорону
та використання
транскордонних
водотоків та
міжнародних
озер. Діяльність
України в Раді
Європи розширює
її можливості
щодо співпраці
з цим авторитетним
міжнародним
органом, зокрема
при впровадженні
Всеєвропейської
стратегії
збереження
ландшафтного
і біологічного
різноманіття.
Слід відмітити,
що в 1997 році Карпатський
біосферний
заповідник
був першим в
Україні удостоєний
диплому Ради
Європи. Значною
перешкодою
на шляху якісного
виконання
Україною обов'язків
щодо вимог
Конвенції про
охорону біологічного
різноманіття
є брак коштів.
Важке економічне
становище
держави не дає
змоги повною
мірою реалізувати
наявні можливості
і запроваджувати
нові інструменти
для збереження
та відтворення
біорізноманіття
в Україні. Тому
актуальною
є міжнародна
технічна та
фінансова
допомога для
виконання
конкретних
проектів, що
надається
міжнародними
організаціями
(Глобальний
екологічний
фонд, Міжнародний
банк реконструкції
та розвитку,
ЮНЕП, Рада Європи
та ін.), окремими
розвиненими
країнами (Нідерланди,
США, Канада,
Німеччина,
Данія, Великобританія,
Швейцарія,
Франція, Австрія
та ін.). За підтримки
Глобального
екологічного
фонду та відповідно
до угод між
Україною і
Міжнародним
банком реконструкції
та розвитку
на умовах
безповоротної
фінансової
допомоги фінансуються
такі важливі
для збереження
біологічного
різноманіття
проекти: "Збереження
біорізноманіття
Карпат". Вартість
проекту - 500 тис.
доларів США.
Термін виконання
- 1993-1997 роки (проект
завершено).
Проект був
спрямований
на покращання
охорони цінних
природних
екосистем
Карпат, передусім
у межах Карпатського
біосферного
заповідника
та прилеглих
до нього територій;
"Збереження
біорізноманіття
в українській
частині дельти
Дунаю". Вартість
проекту - 1500 тис.
доларів США.
Термін виконання
- 1994-1998 роки. Метою
проекту є покращання
управління
природними
ресурсами в
дельті Дунаю,
розширення
території
природного
заповідника
"Дунайські
плавні" та
створення на
його базі біосферного
заповідника;
“Підготовка
Національної
Стратегії/Плану
дій та Національної
доповіді з
питань збереження
біорізноманіття”
- 112 тис.доларів
США. Термін
виконання -
1997-1998 роки. Метою
проекту є допомога
Мінекобезпеки
України в діяльності
щодо забезпечення
розробки зазначених
документів.
Питання збереження
біологічного
різноманіття
є складовими
міжнародної
Програми "Управління
станом і захист
Чорного моря",
яка виконується
за підтримки
Глобального
екологічного
фонду та в реалізації
якої беруть
участь держави
Чорноморського
регіону, у тому
числі Україна.
Українськими
фахівцями разом
із Міжнародним
союзом охорони
природи здійснюються
проекти ”Збереження
та невиснажливе
використання
лісів у Центральній
і Східній Європі”
(1995-1996 роки.) та
“Збалансоване
сільське господарство
та збереження
біорізноманіття
в степовій зоні
Росії й України”(1996-1998
рр.). довготермінової
політики, що
законодавчо
буде закріплено
в “Основних
напрямах державної
політики у
галузі охорони
навколишнього
природного
середовища,
використання
природних
ресурсів та
забезпечення
екологічної
безпеки, затверджених
Верховною Радою
України 5 червня
1997 року (в 1-му читанні),
відповідних
програмах
діяльності
Кабінету Міністрів
України та
постанові
Кабінету Міністрів
України від
12 травня 1997 р. “Про
концепцію
збереження
біологічного
різноманіття
України”. Діяльність
України у сфері
виконання
обов’язків,
взятих у рамках
Конвенції про
охорону біологічного
різноманіття
, розроблено
на основі
переосмислення
національної
політики і
практики в цій
галузі, опрацювання
зарубіжного
досвіду та за
активної громадської
підтримки. Ця
Національна
доповідь підготовлена
Міністерством
охорони навколишнього
природного
середовища
та ядерної
безпеки України
за участю центральних
органів державної
виконавчої
влади, наукових
та громадських
організацій,
експертів та
отримала схвалення
учасників
міжнародної
конференції
“ 5 років після
Ріо”, яка відбулась
10-13 червня 1997 р. в
м.Євпаторія
з ініціативи
Всеукраїнського
комітету підтримки
діяльності
ЮНЕП (УкрЮНЕПКОМ).
Участь України
в Конвенції
про біологічне
різноманіття
має позитивний
вплив на визначення
пріоритетів
формування
національної
соціально-економічної
і екологічної
політики в
умовах переходу
до ринкових
відносин, подальшу
інтеграцію
України в світове
та європейське
співтовариство,
оцінку та зростання
її ролі та
авторитету,
сприяє вирішенню,
в тому числі
за фінансової
підтримки
міжнародних
організацій
та розвинених
країн, конкретних
проблем збереження
біорізноманіття
в регіонах, які
мають особливе
міжнародне
і національне
значення, та
подальшому
розвитку
науково-технологічного
та інтелектуального
потенціалу
України, розширенню
можливостей
використання
в українській
і світовій
практиці
напрацьованого
національного
досвіду з питань,
що підпадають
під дію Конвенції,
використанню
потенціалу
наявних національних
інституцій
та експертів
для наукової
та технологічної
міжнародної
співпраці.
Висновок:
Аналізуючи
цю велику сукупність
проблем , ми
можемо зробити
дуже важливі
висновки щодо
екологічної
дійсності нашої
Держави , виявити
чинникі та
особливості
життедіяльності
та природокористування.
“ Базовими ”
недоліками
України на
сучасному етапі
е складні,
многогранні
фактори, які
здійснюють
комплексний,
тотальний вплив
на всі галузі
економіки,
діють у різних
сферах, на різних
рівнях господарювання
, і тому вони
потребують
особливої
уваги, особливих
рішень
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Поможем написать работу на аналогичную тему
Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному
проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.