Xreferat.com » Рефераты по экологии » Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди

Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди

громадською організацією «Екологія. Жінка. Світ». Серія включає в себе брошури на такі теми: «Нітросполуки та їх попередники», «Радон», «Поліциклічні ароматичні вуглеводні», «Електромагнітні поля (60 Гц)», «Мінеральні волокна», «Сонячне випромінення» тощо. За даними [8] в Україні нараховувалося близько 25 загальнодержавних видань екологічної тематики, 15 наукових спеціалізованих видань, близько 40 бюлетенів, вісників та інших одиниць періодики локального характеру.


1.3 Головні мета та завдання екологічної пропаганди


Екологічна пропаганда повинна сприяти підвищенню задоволення людини своїми діями спрямованими на охорону довкілля. Люди повинні пишатись вчинками, спрямованими на збереження навколишнього природного середовища. Робота в галузі охорони довкілля чи то професійна, чи то аматорська повинна бути престижною.

Очевидним є те, що екологічна пропаганда сприятиме підвищенню попиту на екологічно чисту продукцію та технології.

Екологічна пропаганда повинна передбачати використання періодичних видань, засобів прямої реклами (матеріали для розсилання поштою), масових засобів (плакати, агітаційні щити, реклама в кіно і т. п.), пропаганди по телебаченню, радіо, за допомогою публічних звертань з використанням гучномовців тощо.

Основною метою екологічної пропаганди є прищеплення екологічного світогляду найширшим верствам населення. Саме тому, вона повинна проводитись як на локальному, так і на державному рівнях. Заходи з екологічної пропаганди повинні безпосередньо спрямовуватись на окремих людей та їх групи. При цьому треба враховувати різницю у способі життя, звичках і смаках людей, що проживають в різних регіонах, мають різну освіту, стать, вік, фах тощо.

Екологічна пропаганда повинна загострювати увагу на безпосередній корисності екологічної поведінки для індивіда. Пропагандистські матеріали повинні бути цікавими.

Локальні пропагандистські заходи в галузі охорони природи і раціонального природокористування повинні спрямовувати зусилля людей на конкретні дії на даній території. В пропагандистських заходах на локальному рівні повинні чітко вказуватись ті позитивні зрушення в довкіллі, які настануть при проведенні тих чи інших екологічних заходів.

Загальнодержавні заходи повинні переконувати громадянина в доцільності екологічної поведінки. Загальнодержавна екологічна пропаганда повинна виконувати функцію формування цілісного екологічного світогляду.

Але екологічна пропаганда не є панацеєю від усіх екологічних негараздів. Вона повинна враховувати також деякі обмеження, зокрема:

• вона не може примусити до дій зі збереження довкілля людей, які не хочуть це робити;

• вона повинна враховувати, що у людей є інші інтереси, крім інтересів, що стосуються боротьби за повноцінне довкілля;

• вона матиме успіх лише при постійному повторенні;

• вона повинна бути максимально об’єктивною.

Пропаганда (реклама) – справа дуже недешева. Тим більше пропаганда такого виду діяльності (мається на увазі охорона і раціональне використання довкілля), який часто не дає відчутного ефекту, у розумінні такого, який можна перевести в грошовий еквівалент, чи помацати руками. Крім того, наслідки теперішньої природоохоронної активності можуть проявитись через десятки років.

Але альтернативи немає. Якщо суспільство не витрачатиме гроші на екологічну пропаганду, охорону природи, раціоналізацію природокористування, то невдовзі гроші просто стануть не потрібними, оскільки з обличчя планети зникнуть ті істоти, які їх винайшли.

Завдання природоохоронної пропаганди:

1) Рішення локальних питань природоохорони. Так, завдяки роз'яснювальній роботі серед туристів в деяких штатах США спалах лісів зменшився на 50% [9].

2) В цілях широкої екологічної освіти і виховання.

3) Для активізації природоохоронних дій.

4) Зміна антиприродних установок, стереотипів, поглядів і уявлень.

Сама методика природоохоронної пропаганди змінюється залежно від того, яке завдання розв'язується.

Природоохоронна пропаганда посилюється у міру того, чим сильніше знищують природу. І якщо раніше перед нею в основному ставили завдання популяризації знань по охороні природи (спеціальний термін існував – «пропаганда природоохоронних знань», то тепер головне її завдання – активізувати природоохоронну діяльність.

Таким чином, природоохоронна пропаганда необхідна в тих випадках, коли потрібно добитися змін у використанні природних ресурсів. Цей практичний засіб для досягнення явних результатів. Програми природоохоронної пропаганди нерідко ставлять зміну відношення людей до природи своєю кінцевою метою. Проте нове відношення до навколишнього середовища не завжди приводить до нової поведінки, що є насправді кінцевою метою природоохоронної пропаганди.

Ретельний відбір і організація змісту пропагандистської природоохоронної програми – умови успіху. Проте часто її нелегко здійснити із-за великої кількості інформації. Тому необхідно відібрати лише ту інформацію, яка сприяє зміні поведінки по відношенню до навколишнього середовища. Причому у кожному випадку якась верства населення робить сильніший вплив на природу в порівнянні з іншими групами, а значить, для успіху потрібно приділяти увагу саме цієї частини.

Із самого початку необхідно вести аудиторію від знання до мотивації, щоб одержати позитивні результати. Марно закликати людей до рішення екологічної проблеми, якщо вони не переконані, що проблема існує і впливає на них.

Екологічну проблему завжди слід співвідносити з конкретними інтересами аудиторії. Так, недолік дрів і затоплення населеної території можна пояснити сільським жителям як результат рубки лісів. Зникнення ж рідкісних птахів або втрата краси ландшафту, теж в результаті зведення лісів, швидше за все, менше торкнуться цих селян. Знання інтересів цільової групи деколи виявляється вирішальним.

Проте тільки викликати заклопотаність людей з приводу екологічної проблеми і залишити їх з цією проблемою – нераціонально. Це може породити апатію і розлад. Потрібно показати їм рішення, як зробити краще.

Зрозуміло, людські інтереси не завжди утилітарні. Сильним чинником мотивації може бути прагнення до високого статусу і пошани. Нерідко до корисних змін можна спонукати, апелюючи до національної гордості. За відсутності безпосереднього інтересу до природи, людина може бути зацікавлена в збереженні заповідних територій, оскільки вони є унікальну національну спадщину і викликають захоплення жителів даної країни і іноземців.

Звичайно, було б наївно сподіватися на створення навіть у далекому майбутньому незалежних каналів тільки для природоохоронної пропаганди. Вже наявні «зелені» газети, екомузєї, національні парки і інші екологічні пропагандистські інститути мали, мають і матимуть порівняно невелику аудиторію [10].


2. Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди


2.1 Екологічна пропаганда сьогодні


2.1.1 Зоопарки як засіб пропаганди збереження тваринного світу

У пропагандистській роботі велике значення має правильне використання засобів і форм пропаганди. Розглянемо основні напрями екологічної пропаганди, які вживаються сьогодні.

Цікавий досвід природоохоронної пропаганди накопичений в зарубіжних природно-історичних і краєзнавчих музеях. У Румунії діє музей дельти Дунаю. Оскільки дельта Дунаю є «пташиним раєм», проблеми екології тут розглядаються під кутом зору орнітології. У Данії існує спеціальна комісія по інтерпретації у області навколишнього середовища. Вона займається і музеями. Для кожної експозиції складаються набори програм навчання. По ним видаються спеціальні листівки. Комісія розробляє також для музеїв спеціальні екологічні ігри, завдання і вікторини. У Австрійському музеї природної історії з 1977 р. відкритий спеціальний зал для дітей у віці від 4 до 14 років. Морський музей і Акваріум в р. Штральзунде (Німеччина) за допомогою моделей, схем, графіків і динамічних макетів показує захист моря і його мешканців. Англійські музеї з метою пожвавлення експозицій демонструють живі рослини і водні організми в акваріумах, влаштовують інсектарії і віварії, де містяться живі комахи, дрібні ссавці, риби і амфібії [11].

Сучасні зоопарки мають декілька взаємозв'язаних цілей: вивчення, охорона і розведення рідкісних тварин, організація відпочинку населення (рекреація); природоохоронна пропаганда (екологічна освіта). Причому останнім часом проблема екологічної освіти, природоохоронної пропаганди стала невіддільною частиною їх існування.

Чималий досвід природоохоронної пропаганди накопичений за кордоном. У 1985 році зоопарки США і Канади відвідало 114 млн. чоловік. Фахівці з природоохоронної пропаганди на базі зоопарків вважають, що в їх установах, в основному, бувають дві групи відвідувачів: батьки з дітьми і вчителі з школярами. Тому пропагандистська робота будується саме з потреб цих груп. Окрім цього, американські і канадські зоопарки завжди мають могутню підтримку загальнополітичної преси і гідів на громадських засадах [12].

Один з світових лідерів в пропагандистській роботі – Девонський зоопарк (Англія). Він має колекцію звірів, теплиці для флори, екологічну бібліотеку для всіх віків (запити навіть робляться по телефону), систему наочної агітації, дві класні кімнати по 40 місць з аудіовізуальними засобами (більше 15 тис. слайдів).

Вашингтонський зоопарк в природоохоронній пропаганді співробітничає з місцевим музеєм. У зоопарку міста Едінбургу (Шотландія) деяких тварин (козел, кінь) дозволяється чіпати, ляскати.

Берлінський зоопарк також веде велику пропагандистську роботу: публікації в засобах масової інформації, велике листування (до 17 тисяч листів в рік), консультації по телефону, дитячі кухлі, лекції, бесіди. Путівники носять характер невеликих підручників по зоології.

У Харківському зоопарку дуже професійно виготовлені і встановлені на пішохідних стежинах аншлаги. Одні з них присвячені червонокнижним видам, інші – викриттю неосвічених забобонів про сов, кажанів і ласок.

Талліннський зоопарк спільно з управлінням культури проводить конкурс дитячих пісень про тварин, випущені спеціальна марка, листівка, конверт, значки і наклейки.

Одеський зоопарк організував виїзну госпрозрахункову бригаду, яка возить тварин на своєму автобусі, читає лекції. На виносних майданчиках виступають ведмежа, левеня, мавпочка.

Деякі вітчизняні зоопарки застосовують такі способи пропаганди і інформації: красиві вхідні квитки і пакувальні конверти, зоомагазин, відеокафе, автоклуб, участь в міських ярмарках, золото, виставки-продажи декоративних птахів, музей історії зоопарку, запрошувальні листи в школи і на підприємства, рекламу в метро.


2.1.2 Ботанічні сади як засіб пропаганди охорони рослинного світу

Одним з головних завдань діяльності ботанічних садів визнана природоохоронна освіта і пропаганда охорони рослин [13].

На нашу думку, природоохоронна пропаганда на базі ботанічного саду може переслідувати наступні цілі:

1) Екологічне утворення відвідувачів.

2) Профілактика різних порушень природоохоронного законодавства. Це дуже важливий момент. Наприклад, ботанічні сади України дуже часто страждають від різних посягань. Так, в ботанічному саду їм. Фоміна Київського держуніверситету, Центральному республіканському ботанічному саду НАН України під Новий рік вирубуються хвойні дерева, в дендропарку Сторожинецького лісового технікуму на релігійні свята «Трійця» і «Батьківський день» обломлюється велика кількість кольорів і віток.

3) Пояснення значення ботанічного саду, підняття його престижу в очах місцевого населення. Цей момент особливо важливий для невеликих або знов відкритих ботанічних садів.

4) Популяризація науково-практичних розробок ботанічного саду.

5) Сприяння в рішенні конкретних задач охорони природи в даному регіоні, активізація громадської думки.

6) Створення з місцевого населення (школярі, квітникарі-любителі), «груп допомоги» ботанічному саду. У цьому плані цікавий досвід пропагандистської роботи ботанічних садів США. Там при багатьох садах організовуються спеціальні суспільства садівників-любителів, які надають їм усіляку допомогу. Для залучення школярів деякі ботанічні сади на своїй території влаштовують спеціальні дитячі садові ділянки. Адміністрація американських ботанічних садів умовно розбиває відвідувачів на чотири основні групи: професіонали, садівники-любителі, молодь, решта широкої публіки. З урахуванням психологічних і інших особливостей цих категорій підготовлені спеціальні тексти лекцій, наочна агітація, роздаточний матеріал (буклети, листівки, календарі і т.д.), різна і тривалість екскурсій. У деяких ботанічних садах введені штатні посади організаторів пропагандистської роботи.


2.1.3 Заповідника та національні парки як засіб пропаганди

Природоохоронна пропаганда на базі заповідників або нацпарків може бути направлена і на рішення певних задач:

1) Профілактика порушень заповідного режиму; боротьба з браконьєрами;

2) Екологічне утворення відвідувачів. Причому тут необхідно підкреслити, що найбільш часта помилка в змісті природоохоронної пропаганди на базі заповідників і національних парків в тому, що відвідувачам дається інформація не по охороні природи, не по екології, а чисто натуралістична, така, що стосується, наприклад, біології окремих звірів і птахів. Така практика створює уявний ефект роботи і не стимулює природоохоронну діяльність;

3) Популяризація науково-практичних розробок нацпарку і заповідника;

4) Створення особливих «груп підтримки» з місцевого населення з метою боротьба з браконьєрами або проведення науково-дослідних робіт по виявленню і вивченню рідкісних видів фауни і флори;

5) Пояснення значення заповідного об'єкту як національного надбання, підняття його престижу в очах місцевого населення і керівництва районом. Так, в Канаді нацпарки займають, як символ країни, третє місце після прапора і гімну Канади.

6) Стимуляція дозволу конкретних інтересів нацпарку або заповідника, наприклад, розширення території;

7) Пропагандистська діяльність може збільшувати дохід, завдяки продажу буклетів, вимпелів, значків, наклейок, екскурсійно-лекційної роботи [14, 15].


2.1.4 ЗМІ як засіб екологічної пропаганди

Радіо, телебачення і преса, за рахунок більшої гнучкості і широти розповсюдження є найбільш ефективним засобом пропаганди з погляду обхвату широкої і різноманітної аудиторії, а також проникнення в різні соціальні групи, які з різних причин (географічна недосяжність, відмінність в мові і т.д.) залишаються поза традиційними формами екологічної освіти і природоохоронної пропаганди. Практика показує, що найбільший пропагандистський ефект має взаємодію друку, радіо і телебачення. Серед засобів масової інформації радіо стоїть на другому місці по своїй доступності і ефективності після газет. Явною перевагою радіо є можливість прослуховування його інформації під час іншої, основної роботи. Радіо оперативно передає новини, поширюючи інформацію в 3 рази швидше за газети і в 12 разів швидше за журнали.

Поряд з друкованими виданнями все більшого значення й популярності в екологічних організаціях України набувають електронні бюлетені на базі комп'ютерних засобів зв'язку. Їх користувачі отримують набагато більший обсяг відомостей, ніж із преси. Суттєвою перевагою інформаційних мереж є оперативність розповсюдження інформації. Фактично протягом декількох годин вона може надійти в Україну з іншого континенту. У багатьох випадках для підтримки екологічних акцій, допомоги активістам в інших ситуаціях це чи не єдиний можливий комунікаційний засіб. Крім того, комп'ютерна пам'ять дозволяє зберігати великі масиви інформації й оперативно користуватися ними в разі необхідності, що суттєво розширює можливості у створенні журналістського досьє. Комп'ютерна мережа «EnviNet Україна» була створена спеціально для екологічних неурядових організацій, а також інших користувачів, що зацікавлені в отриманні інформації про природоохоронний рух в усьому світі.


2.1.5 Проведення конкурсів і конференцій

Проведення природоохоронного конкурсу – спосіб залучення населення, що добре зарекомендував себе, до охорони природи. Під ним розуміється використання активістами або природоохоронними службами змагання з метою залучення громадськості до участі в конкретних природоохоронних справах з подальшим нагородженням переможців і широким сповіщенням його підсумків в засобах масової інформації [16, 17].

За допомогою подібних конкурсів можна збирати інформацію про рідкісні види тварин, привертати громадськість до конкретної роботи по охороні фауни, пропагувати ідеї охорони природи.

Багато цінної природоохоронної інформації можна одержати і розповсюдити за допомогою різних нарад, конференцій, семінарів. Великий розвиток одержали так звані школи-семінари, що оперативно скликаються, мають не тільки науковий, але і методичний, повчальний характер.

Вагому роль грає учбова функція таких зустрічей: учасники вчаться чітко і стисло висловлювати основні ідеї і результати свого дослідження, підбирати найбільш виразні форми для ілюстрації одержаних результатів, відповідати на питання. Семінари дозволяють винести на суд фахівців результати своїх досліджень, сформувати практичну спрямованість, вислухати думки і критичні зауваження фахівців і колег. Hа конференціях і школах у тих, що починають їсти можливість обговорити ті, що цікавлять проблеми з фахівцями, отримати їх поради і підтримку.


2.1.6 Екологічна пропаганда засобами фотографії

Користуються послугами фотографії в просвітницьких цілях багато організацій, зокрема, Friends of the Earth («Друзі Землі»), Reclaim The Streets («Повернемо собі вулиці») і Earth First («Земля – перш за все»). Але заклали основу екологічного фото, безумовно, активісти Greenpeace, які ще в 1970-го фіксували все свої дії на камеру, а також відображали свавілля, що твориться окремими людьми, корпораціями і навіть державами по відношенню до навколишнього середовища і дикої фауни. Сьогодні Greenpeace добре розвинув фотослужбу і співробітничає з дорогими фотографами, що дозволяє продавати роботи за солідні суми євро. Виключення робляться тільки у разі зацікавленості в промоушн «зеленого» руху.


2.2 Важливість екологічної пропаганди у сучасному житті


Аналіз вітчизняних і зарубіжних робіт дозволяє зробити висновок про велику ефективність пропагандистських заходів, направлених на охорону тваринного світу. Так, завдяки виступам в пресі зоологів, Самари, і установці в 1980 р. охото інспекцій біля штолень, де мешкали кажани плакатів, що закликають охороняти рукокрилих, чисельність останніх за чотири роки зросла в 3–5 разів.

За даними нідерландських фахівців, смертність жаб під час міграцій через автостради від зіткнення з автомобілями, завдяки природоохоронній пропагандистській кампанії серед місцевого населення, впала з 50% до 5% (7). Проведення пропагандистом кампанії «Лелека» в 1985–1986 рр. в Київській області дозволило за допомогою ентузіастів: школярів, вчителів, пенсіонерів побудувати більше 100 гніздовій для білих лелек.

Таких прикладів можна привести множину. Основне значення екологічної пропаганди полягає в інформуванні населення у області екологічних проблем, що дозволяє на місцевому рівні, підвищуючи екологічну свідомість суспільства, підвищувати екологічну безпеку.


3. Проблеми і перспективи екологічної пропаганди


3.1 Тенденції розвитку екологічної пропаганди в світі


Нині можна говорити про зростаюче значення екологічної комунікації в цілому та відповідної тематики в журналістиці зокрема. Основним фактором, що призводить до цього, є перехід екології з власне наукової в соціальну сферу. У зв'язку з цим сьогодні науковці та практики говорять про формування екологічної журналістики.

Сьогодні екологічна пропаганда в світі набуває все більшого розвитку з використанням сучасних інформаційних технологій. Але й досі існує декілька проблем і ілюзій, які гальмують процес екологічного інформування населенні.

Одна з таких ілюзій полягає в тому, що нібито випуск великого числа екологічних пропагандистських повідомлень автоматично сприятиме поліпшенню охорони природи. Інша в тому, що нібито одне і те ж пропагандистське повідомлення однаково зрозуміє в різних вікових, соціальних і національних групах. Третьою помилкою є надмірна залежність від традиційних «крупних засобів масової інформації». Насправді люди одержують значно більше інформації від спілкування між собою, ніж від преси або телебачення. Четвертою помилкою може бути думка, що нібито знання екологічної проблеми автоматично викликає поведінку, відповідну цьому знанню. П'ятою помилкою стає бажання вести природоохоронну пропаганду на державній базі (державу ніколи не буде повністю зацікавлено в охороні природи). Шосте – поширено невірну думку, що в природоохоронній пропаганді кожен є фахівцем. Сьома пастка полягає в тому, що не завжди творець інформації може донести її до споживача. Якщо ця інформація перетинає межу (культурну, національну, академічну і т.п.) – потрібен перекладач. Восьма пастка є небезпеку, пов'язану з перенесенням на природоохоронну пропаганду традиційних моделей політичної пропаганди.

Кібернетика говорить: відсутність зворотного зв'язку приводить до руйнування системи. Дія природоохоронної пропаганди повинна вивчатися. Без цього вона не має сенсу. Більш того, пропагандистська діяльність не дає «нульового» ефекту. Він може бути або позитивним, або негативним. Необхідно виявляти цільові шари громадськості для розповсюдження природоохоронної інформації, проводити оцінку рівнів їх сприйняття, конкретних інтересів і проблем у області навколишнього середовища, знаходити найбільш дієві канали, методи спілкування, мови, технології і процедур для розповсюдження інформації серед кожної умовної аудиторії.

В цілях посилення природоохоронної пропаганди можна рекомендувати наступне: розширення співпраці з соціологами, журналістами, письменниками, етнографами; організацію сучасної системи накопичення, переробки і розповсюдження інформації по захисту природи; популяризацію екофільних народних традицій; використання релігії; дослідження антиприродних нахилів і стереотипів, поглядів і уявлень; географічне диференціювання природоохоронної пропаганди в місцях переплетення різних традицій і стереотипів; підготовку кваліфікованих пропагандистів; розробку теорії природоохоронної пропаганди; вивчення її ефективності (моніторинг пропаганди); управління пропагандою.


3.2 Останні розробки в галузі екологічної пропаганди


3.2.1 Екологічний туризм

Екологічний туризм (англ. ecotour, ecotourism) – порівняно нове поняття в туристичній діяльності. Основна причина виникнення екологічного туризму знаходиться у невідрегульованості відносин у системі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації – «туризм-екологія». Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити підвищену увагу в останні роки до відвідування місць з незміненим або мало зміненим природним середовищем. Численні опитування туристів свідчать, що серед провідних мотивів туристських подорожей на перший план все більше виступає прагнення людей до спілкування з природою. Звідси походження близьких за змістом понять «м'який туризм» (soft tourism, або розширений варіант nature tourism with a soft touch – дослівно: природний туризм з м'яким дотиком до природи), «зелений туризм» тощо.

Екологічний туризм з його величезними рекреаційними і пізнавальними можливостями покликаний сформувати суспільну свідомість щодо охорони та раціонально використання природних багатств, донести до людей нагальність і важливість питань захисту навколишнього середовища. У багатьох країнах екологічний туризм стає супутником і невід'ємною частиною всіх видів туризму, інтегрує їх у загальний процес, а завдяки своєму максимально доступному (наочному) просвітницькому та освітньому потенціалу є чи не єдиним регулятивним та формуючим поведінку важелем управління урбанізаційними процесами, раціонального природокористування та охорони природи. Він дозволяє пом'якшити удари, що завдає природі бездумне ставлення до неї людини, зберігає кутки незайманої природи і сприяє примноженню природних цінностей не тільки за допомогою екологічної просвіти, але і за рахунок коштів, що спрямовуються з прибутків від екологічного туризму на вирішення цих завдань.


3.2.2 Екологічна реклама і екомаркерування

Увага працівників рекламної галузі та сфери «паблік рілейшнз» постійно зростає до екологічного бізнесу, бо він стає абсолютно новим і перспективним напрямом діяльності. На думку фахівців, ринок екологічних товарів і послуг у країнах Східної Європи, включаючи СНД, оцінюється приблизно в 20 млрд. доларів, а його середньорічний приріст – майже в 1%. Експерти все частіше звертають увагу на посилення тиску з боку зовнішнього ринку, що активізуватиме попит на екологічні товари та послуги. «Вітчизняному бізнесу необхідно підготуватися до жорстких правил світової торгівлі, одним із яких є дотримання екологічних норм і вимог. Українські підприємства, які піклуються про свій імідж і хочуть експортувати продукцію, вже усвідомили (деякі реалізували) нагальну потребу сертифікації за системою управління якістю ISO серії 9 000. Також визнана в усіх країнах світу Міжнародна система управління навколишнім середовищем ISO серії 14 000» [18].

З червня 1997 р. в Україні діють Міжнародні стандарти екологічного менеджменту як Державні стандарти України. Пряме застосування їх як добровільних для організацій, органів, підприємств, незалежно від виду діяльності та форми власності, введене з 1998 року [19].

Особливу увагу доцільно звернути на те, як рекламні засоби з екологічною мотивацією використовують у пресі, наскільки об’єктивною є подача інформації тощо. На думку експертів, «споживчий попит, особливо у розвинутих країнах, бурхливо реагує на пропозицію «зелених», «органічних», «біологічних» і «екологічно чистих» товарів, породжуючи стрімкий розвиток відповідного бізнесу. Однак не тільки споживачі, але часом і професіонали не мають чіткого уявлення про переваги таких товарів. Останні можуть мати, наприклад, в Україні гігієнічний сертифікат, але ще не мати маркування «екологічно чистий», «органічний» або «біологічний». Отже, попит випередив появу відповідного законодавчого забезпечення і розвиток екологічної інфраструктури» [20].

Сьогодні з’являється все більше інформації про товари, які нібито є «екологічно безпечні», «екологічно чисті». Проте виробник не повинен посилатися на екологічність своєї продукції без проходження відповідної сертифікації на наявність чітко встановленого екомаркування.

Запобігти поширенню неперевірених даних має роз’яснювальна робота в ЗМІ. Цікавий досвід інших країн, де є спеціалізовані газети, журнали і довідники з визначення екологічно безпечної продукції, розроблені науковцями для споживачів [21]. Також там зовсім по-іншому виглядає і екологічна реклама. Для оскарження реклами в Україні спочатку необхідно довести, що була спроба ввести в оману, і виробник мав змогу пройти сертифікацію. Але можливості екологічної сертифікації в Україні поки що обмежені, саме тому претензії треба звертати насамперед не до виробників реклами, а до держави, яка має налагодити механізми сертифікації та подання її висновків у зрозумілій для споживачів формі.

І хоча в Україні зацікавленість споживачів екологічно безпечною продукцією зростає, реакція на неї творчих працівників реклами має бути виваженою. Використання екологічних мотивацій потребує професіонального підходу з боку фахівців. На жаль, є дуже мало професіоналів, здатних змінити ситуацію на краще. Досвідчених виробників екологічної реклами бракує. Журналісти та насамперед редактори засобів масової інформації оминають цю проблематику, оскільки вони зацікавлені у рекламі, що дає реальні гроші. Ситуація в Україні мало чим відрізняється від світових тенденцій.

Визначитися у складних питаннях стає легше, коли діє державна сертифікація продукції та її чітке екологічне маркування. З одного боку, в Україні існує низка організацій, які проводять сертифікацію продукції, але з іншого – одиниці намагаються зробити її наочною та зрозумілою пересічному споживачеві, за допомогою знаків екологічного маркування.

На думку фахівців, використання екологічної етикетки, яка свідчить про відповідність якості продукту та безпечності його виробництва й утилізації екологічним вимогам, є важливим елементом підтримання високого стандарту і створення позитивного іміджу торгової марки.

В Україні наданням права на маркування продукції знаком з написом «екологічно чистий» (рис. 1) займається, наприклад, орган добровільної сертифікації – підприємство «Екомедсервіс». Цей екологічний знак може бути присвоєним продуктам та послугам і означати відповідність продукту низці екологічних вимог. «Екомедсервіс» допомагає тим, хто вважає за потрібне використати знак «Екологічно чистий» на етикетці свого продукту і хоче показати офіційне підтвердження якості свого продукту, і відповідності його національним та міжнародним вимогам якості.

Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди

Рис. 1. Екологічно чистий


Право отримання знака «Екологічно чисто та безпечно» (див. рис. 2) надається підприємствам та організаціям, які діють в галузі розвитку та впровадження наукових розробок, технологій та продукції, спрямованих на збереження та відновлення навколишнього середовища, здоров’я населення та екологічну безпеку.


Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди

Рис. 2. Екологічно чисто та безпечно


Але, незважаючи на наявність знаків, екологічне маркування становить незначний інтерес для підприємців і менеджерів, які безпосередньо беруть участь у прийнятті господарських рішень. Вони поки що мало приділяють уваги проблемам формування екологічної свідомості, заміні технократичного імперативу екологічним.

Це підтверджують і статистичні дані. Наприклад, було проведено експертне опитування з проблем екологізації підприємницької діяльності й оцінки ефективності діючої системи управління підприємством з точки зору врахування екологічних чинників. Дослідження проводилися серед підприємств-членів Донецької торгово-промислової палати методом індивідуального і колективного інтерв’ювання.

Загальне число експертів – 280 чоловік.

Результати засвідчили, що з усіх респондентів тільки 3,3% у повному обсязі мають інформацію про екологічні вимоги до основних видів продукції і технологій, використовуваних для її виробництва, 59,2% володіють нею лише частково. Водночас 37,5% не змогли оцінити власну поінформованість, що свідчить про їхню необізнаність у цьому питанні [22].

Окрім знака «Екологічно чистий» «Екомедсервісом» в Україні впроваджено конкурс на право отримання знака «Екологічно чисто та безпечно», що проводиться за сприянням Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та наслідків Чорнобильської катастрофи, Торгової промислової палати України за ініціативою Всеукраїнської громадської організації «Жива планета».

Сьогодні важливим завданням є пошук нових підходів у екологічному маркетингу, організації екомаркування та екологічній рекламі. Оскільки ці теми почали розроблятися в Україні лише в останні роки, перспективними для опрацювання залишаються всі ці напрями. Особливо малодосліджена екологічна реклама, певні кроки з розгляду якої зроблено лише за кордоном. Дальшого розроблення потребує аналіз соціальної реклами, потенціал якої у справі охорони довкілля та формування екологічної свідомості поки що недооцінене.

У багатьох країнах світу існує науково обґрунтоване та стандартизоване маркування екологічно чистої продукції. Наприклад, це квітка із зірочками в Європейському Союзі, «Блакитний янгол» у Німеччині, або «Білий лебідь» у Скандинавських країнах, «Еко-знак» у Японії тощо.


Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди

Рис. 3. Зразки екомаркування


У США екологічна відповідальність та «зелений маркетинг» – закон номер один для роздрібних торговців і їх постачальників, які прагнуть забезпечити покупців екологічно чистими продуктами. Принаймні так стверджують американські підручники з основ роздрібної торгівлі. Методи «зеленого» маркетингу вельми різноманітні.

Компанія Safeway розміщує в місцевих газетах рекламні оголошення про програму «Чистого вибору», що включає в себе розробку спеціальних магазинних покажчиків, які вказують, де знаходяться екологічно чисті продукти та пояснюють їхні переваги. Safeway продає за собівартістю надійні полотняні сумки, з якими можна ходити за продуктами. Цей та інші каліфорнійські супермаркети стимулюють переробку відходів, пропонуючи п'ять центів кожному покупцеві, який повторно скористався своєю сумкою.

Wal-Mart закликає постачальників до збільшення виробництва екологічно чистих товарів. Наприклад, щоб скоротити відходи, компанія примусила Procter & Gamble упаковувати дезодоранти «Sure» та інші товари без додаткових коробок. Усе те, що відповідає нормам охорони довкілля, виділяється спеціальними знаками і табличками. Крім того, щомісячні буклети Wal-Mart переповнені «зеленою» інформацією, а сама компанія реалізовує програму з переробки відходів.

Щоб зменшити кількість ялинок, що вирубаються під Різдво й потім потрапляють на звалище, компанія Ikea пропонує живі ялинки напрокат. Вартість послуги – 10 дол. США плюс аналогічна застава.

Разом з тим Америка після Німеччини та інших європейських країн ще не достатньо виглядає «екологічною». Хоча є окремі міста, наприклад, Портленд чи Сіетл, які багато роблять для охорони довкілля, переважна більшість ще тільки збирається щось зробити. Додатковою мотивацією виступає запровадження екологічного аудиту та сертифікації.

Міжнародною організацією зі стандартизації прийнято перші міжнародні стандарти ISO 14000 «Управління якістю навколишнього середовища». Підприємці в нашій країні також вже орієнтуються на них. Але для декого причина не стільки в екологічній свідомості, а в прагненні бути конкурентоспроможним. Наявність сертифікованої системи управління довкіллям є невід'ємною частиною вимог стратегічних партнерів України до придбання українських товарів.

Впровадження екомаркування сприятиме розвитку екологічної освіти споживачів, суттєвим змінам у формуванні принципів вибору товарів та послуг. Існує потреба запровадження єдиного всеукраїнського знака екологічної продукції, «паблік рілейшнз» та рекламна кампанія цього процесу. Цілком слушна думка фахівців, котрі вважають, що нам потрібні «цільові державні програми розвитку екологічних ринків і екологічного підприємництва» [23].

Екологічне споживання стає звичним явищем [24]. Зростання екологічної свідомості споживачів дає поштовх розширенню напрямків журналістики, і екологічної зокрема, екологічним «паблік рілейшнз» та рекламі, які досліджуються автором [25]. Ці напрямки дають змогу активно співпрацювати з населенням. Саме тому вони мають опинитися у центрі уваги науковців, котрі займаються питаннями формування екологічної культури, екологічного менеджменту тощо.

Висновки


Екологічна комунікація є важливим фактором підтримки політичної стабільності в країні і надійним інструментом превентивних заходів її збереження. Для плідного розвитку екологічної журналістики в Україні варто залучати міжнародний досвід. Це важлива передумова посилення ефективності національної преси

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: