Екологія України. Проблеми. Географія. Шляхи рішення
Особливо загрозливої для землеробства є посилена антропогенною діяльністю ерозія ґрунтів, особливо в лісостеповій і степовій зонах. Більше 4 млн. га орних земель уражено дефляцією ґрунтів. Курні бури, які за останні 100 років виникали в лісостеповій зоні України 23 рази, а за останні 40 років 16 разів, знесли мільйони тонн родючих ґрунтів у Луганських, Донецьких, Запорізьких, Дніпропетровських, Херсонської областях і в Криму. В 1960 році курними бурами був охоплений весь південь України, площею близько 5 млн. га, при цьому в Криму, Запорізькій і Херсонській областях повністю знищені посіви на площі близько 5 тис. га. Розвиток курних бур є причиною деградації ґрунтів через їхнє активне виснаження й неправильні агротехнічні дії.
Перехімізація сільського господарства України, що привела до нагромадження в ґрунтах, продуктах харчування, воді шкідливих для здоров'я людей і тварин, а також рослин хімічних елементів і з'єднань ( нітратів, нітритів, важких металів, пестицидів) стала причиною розвитку ще одного негативного явища - втрати рекреаційних ресурсів. Через значне забруднення більші площі рекреаційних зон, особливо в південних районах України, де зосереджене до 30% усього курортно-рекреаційного фонду, почали втрачати свої рекреаційні функції ( Приазов'я, Одесщина, Крим)
Величезна шкода ґрунтам заподіює використання важкої сільгосптехніки на полях, що регулярно переущільнює землю, значно знижуючи її рыхлость, насиченість повітрям, активність обмінних біохімічних процесів.
Варто також акцентувати увагу на екологічній ролі транспорту й особливостях транспортного забруднення в Україні. Транспортна мережа в Україні досить густа, кількість і активність автотранспорту в містах дуже високе, і шкоди навколишньому середовищу він заподіює досить. Основними причинами є застарілі конструкції двигунів, характер палива, погана організація руху, особливо в містах, у на перехрестях вулиць, мостопереходах. У відпрацьованих газах, що викидаються нашими автомобілями виявлено до 280 різних шкідливих речовин, серед яких особливу небезпеку представляють бензопирены ( канцерогенні речовини, у мільйон разів ядовитее, чим вигарний газ), оксиди азоту, свинець, ртуть, альдегіди, оксиди вуглецю й сірки, сажа, вуглеводні.
Автотранспорт на перевезення одного й тог же вантажу вимагає в 6,5 разів більше палива, чим залізничний, і в 5 разів більше, ніж водний. А в Україні налічується більше мільйона вантажних автомобілів і більше 3 мільйонів легкових автомобілів і кожний з них щорічно спалює від 12 до 30 тн високооктанового російського бензину, збагаченого свинцем ( до 0,36 г/л). Треба помітити, що токсичність відпрацьованих газів наших дизельних двигунів набагато вище, ніж від карбюраторних, оскільки ці гази містять оксиди вуглецю, диоксиды азоту й сірки, а також саджу ( до 16-18 кг із кожної тонни ДТ). В 1992-93 р. викиди забруднюючих речовин автотранспортом становили близько 5,5 млн. тн. у рік ( 39% від усього обсягу викидів в Україні). Від транспортного забруднення газами й шумом страждають всі міста України, особливо великі. Частка забруднення повітря від автотранспорту в деяких великих містах України становить від 40 до 80 % загального забруднення.
Залізничний транспорт чистіше, з екологічної точки зору, особливо електричний. Стало проблемою тільки лише сильне забруднення полотна залізниць шириною в кілька метрів по обох сторони від шляхів і самих шляхів нечистотами з вагонних туалетів. У всіх цивілізованих країнах туалети пасажирських вагона обладнані спеціальними ємностями, і нечистоты не викидаються назовні. Екологічні й медичні дослідження виявили, що останнім часом , особливо в теплу пору року вищевказане забруднення шляхів нечистотами й продуктами їхнього розпаду стало причиною захворювання значної кількості пасажирів і працівників залізниць різними захворюваннями шлунково-кишкового тракту й легенів.
Відчутна екологічна шкода заподіює Дніпру з його водоймищами, Дунаєві, Дністру, а також Чорному й Азовському морям водний транспорт. У першу чергу звичайно через недотримання правил перевезення й перекачування нафтопродуктів, аварій, очищення танкерів, шумо-вібраційного впливу, створення хвиль, що руйнують береги водоймищ.
Все більшою екологічною проблемою міст України, особливо більш і курортних стає проблема очищення різних комунальних відходів - побутова й промислових, переробка цих відходів. Щорічно у водні об'єкти України скидається близько 4 млрд. м3 забруднених стоків. Існуючі теоретичні методи очищення в стані очистити стічні води на 90-95%, але на практиці цього ніколи не відбувається. У найкращому разі очищення виробляється на 70-75%, і те далеко не скрізь. Причина все та ж - застаріле очисне обладнання або взагалі його відсутність, аварії. Оскільки організація ефективного очищення стічних вод, не тільки в нас, а й в усьому світі вимагає великих капіталовкладень і витрат, то нам у найближчі рік сподіватися на поліпшення ситуації не доводиться.
Останнім часом в Україні активізувалися екзогенні геологічні процеси - зсуви, селі, змиви, ерозія поверхні, карстоутворення, оврагообразование, засолення ґрунтів - спровоковані антропогенною діяльністю. На деяких ділянках ці процеси активізувалися більше, ніж в 2-4 рази ( високі береги водоймищ на Дніпрі, узбережжі Чорного моря в Одеській області, Південний берег Криму.). На 60 % території України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числі майже половина випадків - відкритий карст, особливо в Криму, на Поділлі, у Миколаївській області, де близько до поверхні залягають вапняки. На 50% освоєних площ схилів розвиваються зсуви ( Крим, Закарпаття, Одеса)
У Полісся мають місце процеси підтоплення, на півдні України близько 25% ґрунтів страждають від засолення, заподіяного неправильним зрошенням. Антропогенна діяльність уздовж Чорноморського й Азовського узбережжя супроводжується активізацією морської абразії берегів.
Майже на 70% території України значно знизилася сейсмоустойчивость ґрунтів і гірських порід, особливо на півдні, у Донбасі, Прикарпатті, чому благоприятствовало поява тисяч шпар, шахт, кар'єрів. Неблагополучна сейсмологічна обстановка й у районі Чорнобильської АЕС, де за рахунок комплексу природних і техногенних факторів зниження сейсмічної стійкості максимально. Те ж саме характерно й для району Ровненской АЕС. Техногенні фактори в межах зони впливу цих АЕС можуть підсилити землетрус на 1-1,5 бала, тобто довести його силу до 5-7 балів по шкалі Ріхтера.
Яскравими ілюстраціями характеристики сучасного екологічного стану України можуть бути ще кілька фактів, узятих з документів Минприроды й Міністерства охорони здоров'я України. До другої світової війни Українське Полісся було одним з найбільше екологічно благополучних районів Європи, славилося чистим, повними життям лісами, ріками, чудесними озерами, грибами, ягодами, рибою, звіром, унікальними представниками флори й фауни, яких не було більше ніде у світі. Сьогодні Полісся - один з регіонів з найбільш загрозливою екологічною ситуацією в Україні й у Європі, де активна вирубка лісів, необґрунтовані обсяги осушення боліт, видобутку торфу, найсильніше забруднення хімічними препаратами сільськогосподарських угідь, промислове забруднення, негативні наслідки розробки гранітних кар'єрів, і нарешті жорстокий ядерний удар Чорнобильської катастрофи привели до критичного екологічного стану. У вкрай неблагополучному стані перебуває Київське водоймище, донні відкладення якого й водних організмів перенасичені радіонуклідами.
Район Донбасу в межах трикутника Донецьк – Луганськ – Рубежное , де сконцентровані найнебезпечніші з екологічної точки зору промислові підприємства, шахти, об'єкти енергетики, військові підприємства досяг стану, при якому почалася деградація всіх экосистем місцевих ландшафтів. У Лисичанско – Рубежанском промисловому районі, наприклад дуже забруднені не тільки поверхневі, але й підземні води на площі більше 120 км2; 1417 териконів постійно отруюють атмосферу шкідливими газами, займаючи до того ж тисячі га родючої землі. У ріку Самару із шахт Західного Донбасу щорічно скидається більше 20 млн. м3 высокоминерализованных шахтних вод і ще близько 60 млн. м3 таких же вод із центрального Донбасу. Мінералізація води в ріках Інгул, Самара, Інгулець перевищує природне тло в 10 і більше раз. Ці річки забруднюються також важкими металами, радіоактивними речовинами (останні надходять із району родовищ уранових руд під Жовтими водами). Однієї з найбільш забруднених рік України вважається річка Сіверський Донець.
У ріки Сіверський Донець і Дністер щорічно викидається близько 200 млн. м3 брудних стоків. Крім того Дністер опинився на грані виснаження через інтенсивний водозабір на побутові, промислові, меліоративні потреби – стік його зменшився з 6 до 3 млн. м3 у рік.
За останні роки в атмосферу України викинуто більше 100 млн. тонн шкідливих речовин.
Через різке погіршення екологічного стану акваторії в Чорному морі за останні 100 років череда дельфінів зменшилося в 14 разів ( від 1 млн. до 70-80 тис. особин).
Дефіцит води в Україні сьогодні становить близько 4 млрд. м3. практично всі поверхневі, ґрунтові й частково підземні води забруднені побутовими стоками й не відповідають по якості навіть заниженим санітарним нормам. Гострий дефіцит якісної питної води відчувається не тільки в містах Криму, Донбасу, в Одесі, Львові, Харкові, але й у Києві, Житомирі, Вінниці, Нікополі, Запоріжжі, Дрогобичу й ін. якість питних підземних вод теж постійно знижується. Найбільш брудними ріками в Україні вважаються Лыбидь, що протікає через Київ і Полтва (Львівська область). У р. Лыбидь, у басейні якої розташовані близько 300 підприємств ( з них 100 скидають зовсім неочищені стоки), солей у воді більше чим у Дніпрі в 3 рази, нітратів в 900 разів більше ГДК, міді в 50, цинку в 4,, а свинцю 3,5 кг на тонну води 9 1992р.). У ріці Полтве у воді зовсім відсутній розчинений кисень, зате є сірководень. Зміст основних забруднюючих речовин становить відповідно легкоокисляющихся органічних речовин - 3-22 ГДК, азоту амонійного - 22-35, азоту нитритного 3-7 ГДК, нафтопродуктів 6-13, з'єднань міді 9, цинку 4 , марганцю 9 ГДК.
Більше 800 сіл України в цей час втратили власні джерела питної води ( воду доводитися завозити або подавати по трубах здалеку). Особливо гостро ця проблема відчувається на Донбасі, Криворіжжі, Дніпропетровщині.
Українські чорноземи раніше становили близько 50 % світового банку чорноземів. Зараз надмірною експлуатацією й забрудненням виведено з ладу близько 60% наших чорноземів. Щорічно втрачається близько 100 тис. га родючих ґрунтів; зноситься близько 18 млн. тн. гумусу, кількість якого в порівнянні з колишньої, скоротилося в 6 разів. Розорані землі в Україні становлять 90 % площі степів і лесостепей, але вони вже дуже виснажені, перенасичені мінеральними добривами, забруднені пестицидами.
За останні 100 років антропогенна діяльність заподіяла величезну шкоду флорі й фауні України. Тільки в післявоєнні роки в Донбасі й у Криму зникло 40 видів рослин, у Карпатах 20. в «Червону книгу України сьогодні занесено більше 800 видів рослин і тварин, яким серйозно загрожує вимирання або знищення.
Через надмірне забруднення запаси риби в більшості рік України скоротилися в десятки разів. Значно зменшилося поголів'я й знизилася якість великої рогатої худоби, практично зникло конярство - дуже корисна галузь господарства.
Сьогодні в Україні швидко розвивається демографічна криза. Починаючи з 1991 року в Україні спостерігається негативний приріст населення. Смертність дітей у нас одна з найбільш високих у світі. Хоча з філософської й цинічної точки зору, після того, як подивишся на результати «розвитку людського суспільства» чи криза негативний приріст населення? Скоріше це закономірний результат людської діяльності. І ще невідомо, що відбувається до кращого. Але відступимо від філософії й повернемося до нашої теми.
При забрудненні атмосфери в 1,2-1,5 рази починаються імунні захворювання організму, а в Україні сьогодні діє близько 1700 шкідливих забруднювачів атмосфери, з них 1000 - особливо небезпечні хімічні підприємства. За зазначеними вище причинами середня тривалість життя жителів України скоротилося в середньому до 60 років у чоловіків, і 75 років у жінок. Серед випускників Київських шкіл тільки 5-8% уважаються здоровими.
3. Екологічний стан окремих регіонів.
Як уже згадувалося в попередніх розділах, в 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію Української держави зоною екологічного нещастя. За два роки до цього фахівцями географами української Академії Наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України по окремих компонентах природи.
Ця карта аргументована підтверджує той факт, що дійсно, територія нашої держави, за винятком окремих невеликих районів у межах Карпат, Центрального Поділля, Полтавщини, східної Винничины, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 % цієї території віднесено до категорії «надзвичайно забруднені регіони з посиленим ризиком для здоров'я людей і регіони екологічної катастрофи». У ці 15 % входять тридцатикилометровая зона Чорнобильської АЕС, південь Херсонської області, зона, обмежена лінією Дніпропетровськ - Кіровоград - Кривої Ріг - Нікополь-Запоріжжя-Дніпропетровськ, а так само район Донбасу.
Рішення проблеми поліпшення екологічного стану території України в першу чергу варто починати із введення системи природоохоронних мір у тих регіонах, де зараз екологічна ситуація найбільш напружена, і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави.
Такими регіонами правительство визнало Донецко-Придніпровський, Поліською, Карпатською й Азово-Чорноморський з рікою Дніпро.
Приведемо їх коротку екологічну характеристику.
3.1. Екологічні проблеми найбільших рік, Чорного й Азовського морів.
Ці проблеми ставляться до найбільш гострим. Дніпро й Дністер - головні водні артерії нашої держави, у басейнах яких проживає майже 80% населення.
Колись Дніпро - одна з найбільших рік Європи - був чистим, зі стабільної экосистемой, що нормально функціонувала тисячоріччями, мала більшу біологічну продуктивність, годувала й напувала мільйони людей, що живуть у його басейні.
Сьогодні ж через грубі порушення людиною протягом останніх десятиліть всіх правил і принципів раціонального природокористування экосистема Дніпра цілком деградувала, порушена всі вертикальні й горизонтальні зв'язки між биотическими й абиотическими елементами. Основними ознаками сформованої кризової ситуації є: будівництво на Дніпрі каскаду водоймищ, які повністю змінили динаміку стоку, великомасштабні меліорації, будівництво ряду великих промислових комплексів у басейні, величезні обсяги водозабору для промисловості й зрошення, надзвичайно сильне забруднення. По цих же причинах деградувала й экосистема Дністра, де також вимерли коштовні риби, на дні акумулюються більші кількості терригенных відкладень, важких металів, радіонуклідів, гумусових речовин, еродують берега.
Із Дніпра для промислових потреб і потреб сільського господарства щорічно відбирають близько 15 млрд. м3 води, а в атмосферу басейну Дніпра викидається близько 10 млн. тонн газопылевых викидів. Щорічно з різними стоками ( дощовими й поталими водами) у Дніпро й водоймища попадає близько 500 тисяч тонн азотних з'єднань, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних, 1 тис. т заліза, 40 т нікелю, 2 т цинки, 1 т міді, 0,5 т хрому. У басейні Славутича діють сім АЕС!
Штучно річковий режим Дніпра був трансформований в озерний. Водообмен різко сповільнився, створилися зони застою ( замору). Крім цього водоймища значно погіршили навколишнє середовище ( піднявся рівень ґрунтових вод далеко від берегів, підсилилося засолення ґрунтів, майже в 10 разів збільшився обсяг підземного стоку, а разом з ним значно збільшився рівень забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінився водно-сольовий режим ґрунтів у зонах іригації, знизився зміст гумусу, підсилилася ерозія берегової зони). Такі ж негативні явища характерні й для басейну Дністра. Величезна шкода водам його басейну заподіюють дуже брудні ( пестициди, нітрати) стоки з полів, викиди з таких концернів, як «Хлорвініл» (Калуш), «Укрцемент» ( Кам'янець-Подільський), «Укрнефтехим» ( Надвірне) і ін.
Дуже небезпечним явищем є постійне підвищення рівня радіаційного забруднення донних відкладень Дніпра, особливо Київського водоймища, а також швидке нагромадження в илах Дніпродзержинського й Дніпропетровського водоймищ великої кількості заліза, ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів. Дніпро втратив здатність до самоочищення.
Красуня Десна також вимагає термінової й серйозної допомоги, оскільки її зовсім недавно чисті води сьогодні не відповідають навіть третій категорії джерел питної води, і забруднюються усе сильніше. Головну роль у цьому грає Шосткінський хімкомбінат, промислові підприємства Чернігова й Сум, Смоленська й Курська АЕС.
У дуже важкому екологічному стані перебуває Азовське море, без перебільшення - це зона екологічної катастрофи. Яких те 4050 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, в 12 разів більше, ніж у Балтійськом. У басейні раніше водилося 114 видів риб і загальний вилов у кращі роки перевищував 300 тис. тн у рік. З них більша частина - коштовні промислові породи. Сьогодні ж вилови риби впали в шість разів, а виловлюва_ риби отруєна ядохимикатами настільки, що вживати її небезпечно для здоров'я.
Як і води Десни, води Азова коду-те славилися цілющими властивостями, але в результаті антропогенного забруднення в 1987 році концентрація в них пестицидів виросла в 20 разів. Сьогодні в донних відкладеннях моря зміст ядохимикатов, важких металів набагато перевищує норму.
До головних причин загибелі Азова можна віднести:
хижацький вилов риби Мінрибгоспом, що почався в 50-х року ХХ сторіччя методом потужного океанічного лову за допомогою величезних тралів, замість традиційних невеликих мереж, особливих снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибини моря 5-8 метрів.
Будівництво веслувань і водоймищ на основних живильне море ріках (Дон, Кубань), перетворення цих водоймищ у гігантські промислові відстійники.
Інтенсивне введення в сусідніх регіонах - басейнах стоку в море зрошувального землеробства й вирощування рису замість традиційних культур ( що привело до інтенсивної хімізації, забрудненню ґрунтів, засоленню, значному зменшенню стоків рік Дон, Кубань).
Збільшення кількості викидів хімічної й металургійної промисловості ( Маріуполь, Ростов, Таганрог); тільки Маріуполь «поставляє» у навколишнє середовище близько 800 тис. тонн токсичних речовин у рік.
Інтенсивне будівництво на узбережжі й косах моря численних пансіонатів і баз відпочинку, що негайно привело в колосальному збільшенню побутових і каналізаційних стоків у море.
Неконтрольований, лавиноподібний стік у море пестицидів із прилягаючих сільськогосподарських масивів і перенесення їхніми ріками Доном і Кубанню зі своїх масивів.
Екологічна ситуація в Чорному морі не набагато краще. Поки ще його рятують розміри й глибина. Як згадувалося вище, і в цей басейн води Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дунаю щорічно виносять мільйони кубометрів стоків, забруднених величезною кількістю токсичних речовин. Мають місце великі обсяги забруднення шельфових зон побутовими, каналізаційними стоками, пов'язаними з індустрією туризму й рекреації. Із цієї причини в останні роки неодноразово закривалися пляжі Ялти, Теодозії, Євпаторії, Алушти, Одеси. Саме через виникнення більших обсягів брудних терригенных відкладень у прибережних районах північно-західної частини Чорного моря всі частіше трапляються замори. У цьому ж регіоні у зв'язку з розвитком розробки підводних нафтогазових родовищ активізувалося забруднення води нафтопродуктами.
В останні роки значно підвищилося у водах моря й донних відкладень зміст радіонуклідів. Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансів водних мас моря поступово піднімається границя насичених сірководнем глибинних вод моря, і тепер вона вже досягла глибини 80 - 100 метрів, раніше була на глибинах 150 - 200 метрів.
Різко погіршилася ситуація в лиманах, затоках і водоймищах. Величезну небезпеку являють собою припортові потужні заводу й Південний порт біля Одеси, де виробляються й концентруються більші обсяги рідкого аміаку, функціонує потужний анадир Одеса-Тольятти. Це дуже отруйна речовина перевозиться танкерами ємністю до 50 - 120 тис. тонн. Аварія на заводі або одному такому танкері приведе до найтяжких екологічних і економічних наслідків.
Як уже згадувалося, до всім іншим екологічним проблемамам водних экосистем України додалася ще одна - все більше забруднення радіонуклідами вод Дніпровського басейну й морів.
Порятунок Дніпра можливо лише за умови прийняття й реалізації комплексної програми національного рівня, обов'язковоїої тридцятилітньому якої повинна бути система мір для екологічного оздоровлення й відновлення малих рік, а також співробітництво з Росією й Білорусією в цих питаннях.
Необхідно також якнайшвидше розробити концепцію розвитку водного господарства України на майбутнє десятиліття, виконати водогосподарче екологічне районування басейнів рік України.
3.2. Донецко - Придніпровський регіон.
Цей регіон займає близько 19% території України, де проживає 28% її населення. У цьому регіоні розміщене близько 5 тис. підприємств, серед яких - потужні гіганти металургії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничодобувної, вугільної й іншої галузей промисловості. Це район інтенсивного ведення сільського господарства, у зв'язку з яким розораність території становить 70,4%, а 71% земель перебувають у деградованому стані. Ґрунти перенасичені не тільки пестицидами й мінеральними добривами, але й важкими металами, особливо навколо тих міст, у радіусі від -2 до 20-25 км.
Від підприємств цього регіону в атмосферу попадає близько 70% загального обсягу викидів оксидів вуглецю й азоту, сірчаного ангідриду, вуглеводнів в Україні. Протягом довгого часу не вирішується проблема утилізації промислових відходів, яких у регіоні нагромадилося більше 10 млрд. т. майже повністю вичерпане ресурс устаткування на заводах і фабриках ( основні фондів підприємств зношені на 70%), тому аварії на виробництві відбуваються всі частіше. Як правило наслідками таких аварій стає шкода навколишньому середовищу, часто досить значний. На більшості підприємств або відсутні або не працюють очисні спорудження, нові ресурсосберегающие технології практичні ніде не застосовуються через недолік коштів.
Найбільш забрудненими містами регіону протягом останніх п'яти років залишаються Донецьк, Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривій Ріг, Алчевск, Дзержинськ ( Донецька область), Краматорськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь.
Стан природного середовища регіони можна без перебільшення назвати кризовим. Воно вимагає негайного застосування комплексу природоохоронних мір, модернізації промисловості, рекреаційних і рекультивационных мер, переорієнтацію на ресурсо- і енергозберігаючі технології. Також необхідно негайно приступитися до утилізації відходів.
3.3. Українське Полісся.
Як уже згадувалося в попередніх розділах, цей у недалекому минулому екологічно найчистіший і благополучний регіон Європи сьогодні теж вимагає природоохоронних мір і змін регіональної екологічної політики.
У регіоні переважає сільськогосподарська антропогенна діяльність, що базується на використанні в більшості осушених земель, хоч деякі райони, де розвинений видобуток корисних копалин ( граніти, піски, нафта й газ, торф) страждають від значного негативного впливу гірничодобувної промисловості. Особливо шкідливі для природи розробки сотень кар'єрів, які є дренажом для ґрунтових вод, є причиною знищення більших площ ґрунтів, забруднення навколишнього середовища нафтопродуктами й газопылевыми продуктами підривних робіт.
Величезна шкода Поліссю заподіяли науково необґрунтовані меліорації, осушення боліт, які грали колись дуже важливу гідрологічну роль регуляторів річкового стоку на значних територіях. Інтенсивне осушення отут почалося з 1966 року. Спочатку за рахунок знищених боліт площа сільськогосподарських угідь збільшилася на 1,6 млн. га, але до 1992 року площа дефляційно-небезпечних, кислих і змитих ґрунтів досягла 24,4%, 47,1% і 17,7% загальної площі сільськогосподарських угідь.
Рівень ґрунтових вод знизився в середньому на 1,81,0 м, близько 50% дрібних річок стали жертвами необоротних змін режиму стоку, у них значно погіршилися екологічні умови й зменшилася кількість риби й інших організмів.
Порушилися умови відновлення дикої флори й фауни, різко зменшилися площі болотних видів рослин і тварин, триває винищування лісів.
Страшний удар экосистемам Полісся заподіяла, як уже згадувалося, Чорнобильська катастрофа.
Останнім часом Західному Поліссю, перлині Полісся України - Шацкому Національному парку стала загрожувати нова небезпека. У Білорусі, на 15 км північніше парку почалося будівництво величезного комбінату будівельних матеріалів. Один з його об'єктів - кар'єр глибиною 35 метрів - викличе загибель мережі озер цього краю, у тому числі найбільшого озера України - Телемеханіка ( глибина 60 метрів) і заподіє непоправну шкоду національному парку.
Українське Полісся також вимагає уваги, розробки програми екологічного оздоровлення й відновлення. Адже це разом з Карпатами - легені України.
3.4. Українські Карпати.
Українські Карпати - не тільки один з найбільш мальовничих куточків України, це також регіон важливого екологічного значення, один з найцінніших східноєвропейських оздоровчо-рекреаційних об'єктів, зона коштовних лісових масивів, які очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи, вони є легенями Європи.
Карпати вміщають третина лісових запасів України, лісистість цієї території - одна з найбільш високих в Україні ( 53,5%). Отут ростуть 2110 видів квітучих рослин ( 50 % фітофонду України), багато коштовних порід дерев і лікарських рослин.
Але проте протягом останніх десятиліть Карпати випробовують на собі все більший нищівний вантаж антропогенної діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не тільки від лісорозробок, порушення ґрунтового й рослинного покривів, перевипасу худоби на більшості галявин, але й від хімічного забруднення, кислотних дощів, які приходять як зі сходу, так і із заходу, від великих промислових підприємств.
Збереженню биоразнообразия Карпат варто приділяти величезну увагу. Структурні зміни в економіці регіону повинні передбачити підвищення рекреаційного значення Українських Карпат для населення не тільки України, але й Центральної й Східної Європи, зменшення техногенного навантаження. Виняткове значення при цьому надається співробітництву всіх країн карпатського регіону.
Досить перспективним є розвиток туризму в Карпатському регіоні, але туризму цивілізованого, з урахуванням екологічних інтересів рекреаційних зон і заповідних територій.
- Наслідку природних і антропогенних екологічних катастроф.
Розвитку екологічної кризи сприяють також природні екологічні катастрофи. У межах території України географічний^-географічні-фізико-географічні й тектонічний^-тектонічні-тектонічні-геолого-тектонічні умови можуть сприяти періодичному виникненню таких природних катастроф, як землетрусу силою до 7 - 8 балів по шкалі Ріхтера ( Крим, Карпати), інша територія менше, найменше - північно-східні регіони; паводки ( практично на всіх ріках, але в першу чергу в гірських районах); зсуви ( узбережжя водоймищ Дніпра, Чорного й Азовського морів); курні бури ( лісостепові й степові райони); пожежі ( полісся й лісостеп), випадання граду або великі снігопади, сіли селом і сніжні лавини взимку ( у гірських районах); ураганні вітри, посухи.
Розвиток природних катастроф активізується людською діяльністю. Через вирубку лісів у Карпатах значної почастішали катастрофічні паводки, селі, сніжні лавини, осипи.
За останнє десятиліття в Україні мали місце всі перераховані вище природні катастрофічні явища, які заподіяли більші збитки народному господарству, а іноді приводили й до людських жертв. Кілька прикладів можна привести із зовсім недавнього часу. Паводок на р. Уж восени 1992 року заподіяв збитків на майже 4 млрд. крб. З- за сильних дощів 1992 року в Карпатах рівень води в ріках піднявся на 3-5 м, були