Державний моніторинг навколишнього природного середовища
Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2004 р.
На території області р. Стир контролювалась на двох ділянках.
Перша ділянка ріки контролювалась у 2 суміжних пунктах з Волинською областю: м. Берестечко (вхід у Рівненську область з Волинської області) та с. Нове (вихід з Рівненської області у Волинську область). Стан р.Стир в контрольному пункті в м. Берестечко та с.Нове характеризується як дуже добрий, річка чиста, клас якості води другий, інтегргільний екологічний індекс за середніми значеннями показників 2,2.
Друга ділянка ріки контролювалась у 9 пунктах. На цій ділянці у річку скидаються промислово-зливові води Рівненської АЕС, стічні води з очисних споруд Кузнецовського МКП і ВКП "Зарічне".
Стан р. Стир в контрольному пункті в с. Полинне на вході річки у Рівненську область з Волинської області характеризується як перехідний під дуже доброго до доброго, річка за ступенем чистоти характеризується від чистої до досить чистої, клас якості води II, інтегральний індекс за середніми значеннями показників - 2,5.
Нижче скиду промислово-зливової каналізації ВП "Рівненська АЕС" якість води в річці покращується, про що свідчить зменшення індексу еколого-санітарних показників з 3,8 до 3,1 та показників специфічних речовин токсичної дії з 2,6 до 1,9. Стан річки характеризується як дуже добрий, річка чиста, клас якості води другий, інтегральний екологічний індекс за середніми значеннями показників 2,1.
В пункті в межах с.Бабка інтегральний екологічний індекс за середніми значеннями показників знову зростає до 2,4, що спричинене збільшенням індексу еколого-санітарних показників до 3,6 (в основному завдяки азоту нітратному). Стічні води Кузнецовського МКП не погіршують якості поверхневих вод річки. В пункті нижче скиду стічних вод Кузнецовського МКП стан характеризується як дуже добрий, річка чиста, клас якості води другий, інтегральний екологічний індекс за середніми значеннями показників 2,3.
Вниз за течією якість води в річці знову дещо погіршується після скиду медоочищених стічних вод ВКП "Зарічне". В цьому пункті стан характеризується як перехідний від дуже доброго до доброго, річка за ступенем чистоти характеризується від чистої до досить чистої, клас якості води II, інтегральний індекс за середніми значеннями показників збільшився до 2,5 за рахунок еколого-санітарних показників - рН, азоту амонійного, ХПК та БПК.
В цілому на другій ділянці стічні води від підприємств Рівненської області суттєво не впливають на якість води в річці. В порівнянні з контрольним пунктом на вході річки в Рівненську область на виході з Рівненської області стан річки покращився завдяки покращенню еколого-санітарних показників (азота амонійного та нітратного, ХПК) та показника специфічних речовин токсичної дії. На витоку в Білорусь річка характеризується як чиста, клас якості води II, клас якості води за її станом - дуже добрий, інтегральний індекс за середніми значеннями показників - 2,4.
Рівненська гідрогеолого-меліоративна експедиція здійснювала щоквартальні спостереження за станом поверхневих вод в місцях їх інтенсивного використання та в зоні дії РАЕС та ХЛНС в 3 пунктах спостережень на р. Стир за 25 гідрохімічними показниками.
Оцінка екологічного стану річки проводилась шляхом порівняння максимальних та середніх значень показників за розрахунковий період з нормативними та гранично допустимими концентраціями (ГДК) та визначенням класу вод відповідно до "Методичного керівництва з розрахунку антропогенного навантаження і класифікації екологічного стану малих річок України" і представлена у табличній формі. Середні показники розглядалися затри критичні місяці межені (липень, серпень, вересень) з найвищою імовірністю вмісту основних інгредієнтів, яка обумовлена найвищою активністю сільськогосподарської та промислової діяльності.
Річка Горинь є найбільшою правою притокою р. Прип'ять і бере початок на Волино-Подільському плато з джерел поблизу с.Волиця у Тернопільській області. Загальна довжина водотоку 659 км, у межах області - 386 км. Загальна площа водозбору - 27700 км2, у межах області - 7828 км2. Річка має 40 приток довжиною до 10 км. Основна правобережна притока р.Случ. Горинь відноситься до рівнинних річок. По всій довжині (373 км) в межах області річка зазнає значного антропогенного впливу.
Контролювалась р. Горинь у 17 пунктах. Середній інтегральний екологічний індекс у суміжному пункті з Тернопільською областю становить 2,3. В межах Острозького району інтегральний екологічний індекс дещо зменшується до 2,2, але в результаті скиду недостатньо очищених стічних вод з ДП "'Острог-водоканал" інтегральний екологічний індекс за середнім значенням показників знову зростає до 2,4 за рахунок значного внеску в забруднення еколого-санітарних показників: азоту амонійного та фосфатів (індекс забруднення за еколого-санітарними критеріями - 4,1).
В Гощанському районі вода р.Горинь покращується, інтегральний екологічний індекс за середніми значеннями показників зменшується до 2.1. Стічні води з очисних споруд Горбаківської дільниці МКП ""Рівневода'' не погіршують якості води в річці.
Далі за течією зафіксоване забруднення річки і в пункті нижче скиду стічних вод ВАТ "Рівнеазот" - інтегральний екологічний індекс за середніми визначеннями показників збільшується до 2,4. Погіршення якості води в контрольному пункті відбувається: в сольовому блоці - за рахунок скиду сульфатів (в середньому 47,65 мг/л); у трофо-сапробіологічному блоці - за рахунок скиду фосфатів (в середньому 3,6 мг/л); скид фторидів визначає збільшення блокового індексу специфічних показників токсичної дії. Клас якості води в цьому пункті контролю - 11, ступінь чистоти - досить чиста, стан - добрий.
Погіршення якості води в річці відбувається і надалі: після впадіння її притоки р.Устя, скиду недостатньо очищених стічних вод з Острозького району та після впадіння її притоки р. Замчисько. Інтегральний екологічний індекс за середніми значеннями показників збільшується до 2,6, 2,7 та 6 відповідно, в основному за рахунок збільшення блокового індексу еколого-санітарних показників та специфічних показників токсичної дії.
В Дубровицькому районі якість води р. Горинь покращується, інтегральний екологічний індекс за середніми значеннями показників зменшується до 2,2 в основному за рахунок зменшення внеску в забруднення специфічних показників токсичної дії.
На витоку в Білорусь річка Горинь контролюється в пункті біля с.Висоцьк, на 82,5 км від гирла, де інтегральний екологічний індекс за середніми значеннями показників становить 2,4. Якість води згідно критеріїв екологічної класифікації: клас якості води - II, ступінь чистоти - чиста, стан - дуже добрий.
Рівненський обласний центр з гідрометеоролога здійснював щомісячні спостереження за станом поверхневих вод в 3 пунктах спостережень на р.Горинь за 17 показниками (біогенними компонентами, забруднюючими речовинами неорганічного та органічного походження).
Аналізуючи результати спостережень р.Горинь, які велись протягом 2000-2004 років, спостерігається стабільність рівня забруднення по більшості інгредієнтах, але по деяких, зокрема азоту амонійному і азоту мітритному забрудненість в 2004 р. дещо виросла.
В пунктах спостереження р. Горинь середньорічний вміст забруднюючих компонентів в 2000-2004 рр. представлений в табл. 3.7. Табл. 3.7. Середньорічні показники якості води р. Горинь
Незначний рівень забруднення річки спостерігався в пункті 8,0 км вище смт Оржів. Середньорічні концентрації забруднюючих речовин не перевищували ГДК, окрім хрому шестивалентного, азоту амонійного. Протягом року спостерігався високий вміст розчиненого у воді кисню 7,3-14,1 мг/дм3, хімічне споживання кисню в середньому становило 20,6 мг/дм3.
За останні 5 років середньорічний вміст основних компонентів зменшився, особливо по шестивалентному хрому від 6,7 ГДК у 2000 р. до 2,5 ГДК у 2004 р. Перевищень ГДК хлоридами, сульфатами, кальцієм, магнієм, азотом нітратним та нітритним. СПАР, нафтопродуктами (крім 2001 р. -1,2 ГДК) зафіксовано не було.
Більш забрудненою р. Горинь є в пунктах спостереження в межах смт Оржів, нижче скиду з очисних споруд ВАТ "Рівнеазот" та нижче скиду стічних вод ВАТ "ОДЕК-Україна". Як видно з таблиці 3.7, протягом року в пункті в межах смт Оржів та в пункті нижче скидів ВАТ "ОДЕК-Україна" спостерігались перевищення ГДК за основними забруднюючими компонентами: азотом амонійним та нітритним, шестивалентним хромом, БПК. ХСК в середньому становило 28,4 мг/дм3, розчинений кисень становив 7,6 - 13,7 мг/дм3.
За останні 5 років у цих пунктах середньорічні забруднення азотом нітритним, азотом амонійним, БПК, перевищували ГДК. Забрудненість шестивалентним хромом хоч і зменшилась, але перевищувала ГДК. Так у пункті в межах смт Оржів концентрація хрому шестивалентного становила в 2004 р. 3,1 ГДК проти 8,5 ГДК у 2000 р, у пункті нижче скидів ВАТ "ОДЕК-Україна" в 2004 р. 3,0 ГДК проти 10,7 ГДК у 2000 р. Перевищень ГДК хлоридами, сульфатами, кальцієм, магнієм, азотом нітратним та СПАР не було.
МКП "Рівневода" здійснювались щомісячні спостереження за станом поверхневих вод в 2 пунктах спостережень на р. Горинь за 17 показниками. Аналізуючи результати спостережень на р. Горинь слід відмітити низький вміст розчиненого у воді кисню (менше 6 мг/л) в пункті до скиду стічних вод з очисних споруд Горбаківської дільниці 4,3-5,8 мг/л і після скиду стічних вод-4,0 -4.9 мг/л. Перевищення середньорічних показників зафіксоване в пункті до і після скиду стічних вод по БПК,, азоту нітратному. Середньорічні забруднення по інших показниках не перевищували ГДК.
Рівненсько гідрогеолого-меліораптвна експедиція здійснювала щоквартальні спостереження за станом поверхневих вод р. Горинь в пункті спостережень с. Висоцьк за 25 гідрохімічними показниками.
Оцінка екологічного стану річки проводилась аналогічно як і для р.Стир за три критичні місяці межені і представлена у табличній формі.
Річка Устя є лівою притокою першого порядку р. Горинь. Басейн річки розташований у межах лісової зони. Устя бере початок в 2 км на південний схід від с.Дермань-1, та протікає по території Рівненської області. Річка має 28 приток довжиною до 10 км.
Довжина р. Устя становить 68 км, площа водозбору - 762 км2. Річка має три притоки довжиною більше 10 км.
Ця невелика річка зазнає найбільшого антропогенного впливу в межах м.Рівне і області. В річку скидаються стічні води ВАТ "Волинь", Квасилівська дільниця МКП "Рівневода", очисні споруди МКГІ "Рівневода'' 66 в м. Рівне та зливові води м. Рівне.
Річка контролювалась в 9 основних пунктах. За фоновий прийнятий пункт на витоку ріки в с. Дермань-2, що знаходиться на відстані 65,5 км від гирла. У фоновому пункті слід відмітити значний природний вміст показників специфічних речовин токсичної дії (залізо, цинк, марганець, фториди). Інтегральний екологічний індекс природного фону за середніми значеннями показників - 2,3.
Внаслідок скиду стічних вод Квасилівської дільниці МКП "Рівневода" інтегральний екологічний індекс збільшується до 2,8 за рахунок збільшення індексів еколого-санітарних показників (азоту амонійного, фосфатів) до 4,1, специфічного показника токсичної дії (фторидів) до 2,5.
В пункті нижче скиду очисних споруд МКП "Рівневода" м. Рівне інтегральний екологічний індекс збільшується до 3,3 за рахунок збільшення індексів трофо-сапробіологічних показників (ХПК, БКП5, зважені речовини, азот нітритний) до 5,2 та специфічних показників токсичної дії (марганець, фториди) до 2,8. Різко зменшується вміст розчиненого у воді кисню до 3.2 мг/л.
В цілому скид недостатньо-очищених стічних вод з підприємств негативно впливає на якість води в річці. Інтегральний екологічний індекс за середини значеннями показників збільшується за течією з 2,3 до 3.3. В гирлі ріка охарактеризована II класом якості води, ступінь чистоти - вода досить чиста, стан - добрий, інтегральний екологічний індекс за середніми значеннями показників - 3,1.
Рівненський обласний центр з гідрометеорології здійснював щомісячні спостереження за станом поверхневих вод в 2 пунктах спостережень на р.Устя за 17 показниками (біогенними компонентами, забруднюючими речовинами неорганічного та органічного походження).
Аналізуючи результати спостережень р. Устя, які велись протягом 2000-2004 років, спостерігається стабільність рівня забруднення по більшості інгредієнтах, але по деяких, зокрема азоту амонійному, азоту нітратному, забрудненість в 2004 р. дещо виросла.
Протягом останніх п'яти років спостереження досить високим залишається рівень забруднення р. Устя нижче міста, нижче скиду стічних вод очисних споруд м. Рівне. Такий стан забруднення річки та низький вміст розчиненого у воді кисню (у "літній" період фіксується його зниження до 1,0 - 3,0 мг/дм ) є наслідком неорганізованих скидів забруднюючих речовин підприємствами міста та неспроможністю очисних споруд повністю нейтралізувати забруднення.
Аналізуючи результати спостережень на р.Устя у пункті до і після скиду стічних вод очисних споруд Квасилівської дільниці МКП "Рівневода" слід відмітити, що вміст розчиненого у воді кисню був високим 8,0-10.6 мг/л в пункті до скиду і 8,2-10,9 мг/л після скиду стічних вод з очисних споруд. Перевищення середньорічних показників зафіксоване в пункті до і після скиду стічних вод по БПК,, залізу загальному та нафтопродуктам. По іншим показникам середньорічні забруднення не перевищували ГДК.
Високий рівень забруднення р.Устя спостерігається у пункті нижче скиду стічних вод очисних споруд м.Рівне. Випадки низького вмісту розчиненого у воді кисню (менше 4 мг/дм3) зафіксовано у травні-вересні і протягом року вміст кисню коливався від 2,9 - 11,9 мг/дм3. Перевищення середньорічних показників зафіксоване в пункті до і після скиду стічних вод по БПК., азоту амонійному, азоту нітратному. залізу загальному та міді. Крім того в пункті після скиду стічних вод зафіксоване перевищення семирічних показників по нафтопродуктах. По іншим показникам се-N цілорічні забруднення не перевищували ГДК. Ріка Стубелка належить до басейну р. Горинь та її лівою притокою першого порядку. Річка протікає тільки територією Рівненської області. Довжина річки 86 км, площа водозбору - 1350 км2, в межах області - '' км ". За початок річки прийнята точка, що розташована у 2 км на схід мі і смт.Мізоч Здолбунівського району. Річка має 29 приток довжиною до III КМ.
Санітарно-епідеміологічною службою області спостереженнями охоплено 22 річки, що зазнають найбільшого антропогенного впливу в 67 визначених пунктах спостережень, із проведених 420 досліджень та санітарно-хімічні показники та 450 досліджень на мікробіологічні показники не відповідали нормативним вимогам 92 проби (або 21.9 %) та 111 проб (24,7) відповідно. Серед 104 відібраних проб на вміст пестицидів. 112 проб на вміст важких металів та 193 проб на вміст СПАР невідповідності виявлено не було.
Невідповідність якості води за хімічними показниками фіксувалась в повному по завислих речовинах, нафтопродуктах, аміаку, загальному залізу. формальдегіду, вмісту органічних речовин.
Рівненською міською СЕС спостереження проводились на 3 поверхових водних об'єктах (озеро Басів Кут. озера гідропарку, р. Устя) у 5 пункт іч спостережень. Організований випуск стічних вод від промислових підприємств міста Рівне в лапі водойми не проводиться, але погіршенню якості поверхневих вод сприяють змиви з урбанізованих територій порушення технічного стану очисних споруд. Найбільшого антропогенного впливу зазнає р.Устя від скиду стічних вод з очисних споруд. Протягом року відібрано 59 проб поверхневої води на бактеріологічні показники, з них 49 проб або 83% не відповідали вимогам та 51 проба поверхневої води на по санітарно-хімічні показники, з них 22 проби або 43% не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам (по аміаку, залізу, БПК,).
Радіоактивне забруднення поверхневих вод в Рівненській області визначається в основному впливом Рівненської і Хмельницької атомних електростанцій. Особлива увага суб'єктів моніторингу приділялась спостереженню за забрудненням поверхневих вод в зоні дії РАЕС та ХАЕС.
За даними Рівненського обласного центру з гідрометеорології сумарна бета-активність проб води, що відбиралися в зоні дії РАЕС та ХАЕС, протягом 2004 р. не перевищувала 5.4x10" К/д. В зоні дії РАЕС та ХАЕС відбирались проби поверхневих вод для гамма-спектрометричного аналізу на вміст в них Сз. Концентрації Сз в пробах води не перевищують рівнів встановлених НРБУ-97 та ДР-97. Детальний аналіз подано в таблиці 3.12.
Радіологічною лабораторією Рівненської гідрогеолого-меліоративної експедиції проведено радіологічні аналізи, в гамма-спектрометричні та радіохімічні (на 5г) в поверхневих водоймах Рівненської та Волинської областей. Збільшення радіоактивного забруднення Сз зафіксовано в промислових стічних водах РАЕС у листопаді 2004 р. - 24,7 К/л. але даний показник не перевищує встановлених нормативів ДР-97 - 54 К/л. Детальний аналіз забруднення радіонуклідами поверхневих вод в зоні впливу РАЕС та ХАЕС.
Еколого-меліоративний моніторинг поверхневих та ґрунтових вод меліорованих і прилеглих до них земель проводить Рівненська гідрогеолого-меліоративна експедиція. На 9 еталонних осушувальних системах були відібрані проби в магістральних каналах, ставках, дренажних колекторах. Результати досліджень, що здійснювались у 2004 р.. наведено в таблиці Враховуючи те, що кількість відборів проб води протягом 2000-200-1 рр. були однаковими, а кількість пунктів спостережень на кожній осушувальній системі не змінюється, випадки перевищення ГДК частково можуть відобразити сучасний стан поверхневих водойм на осушувальних масивах області (еталонні системи достатньо повно характеризують комплекс природних умов, а також різноманітність способів осушення, рівня експлікації і сільськогосподарського використання). Для цього була підрахована загальна кількість випадків перевищення ГДК на кожній системі і узагальнені дані.
Гідрохімічний склад поверхневих вод за останні п'ять років істотно змінюється. Спостерігається збільшення у воді сполук азоту, заліза, сульфатів, а саме вони є головними показниками хімічного складу природних вод. Причиною збільшення концентрації сполук азоту і заліза загального може бути повторне заболочування територій, внаслідок чого збільшується застійність води і продукти розкладу органіки постійно надходять до підземних і поверхневих вод.
За програмою моніторингу меліорованих земель на ґрунтових стаціонарах еталонних осушувальних систем проводяться агрохімічні визначення, визначається вологість з об'ємною вагою і без неї, найменша вологоємність, кислотність і окислювально-відновний потенціал. Результати досліджень по грунтам свідчать про низький вміст сполук калію і фосфору. В певні періоди року запаси вологи не відповідають оптимальним критеріям вирощування сільгоспкультур, що є наслідком відсутності як зволоження у період вегетації так і попереджувального шлюзування на його початку.
Результати кислотної зйомки останніх років підтверджують те, що в динаміці кислотності ґрунтів простежується несприятлива тенденція. Внаслідок стійкого переважання окисних умов значення ЕН близькі до верхньої межі оптимуму.
При відносно стабільних значеннях площ сільськогосподарських угідь з лужними і нейтральними грунтами істотно зросли площі з кислими грунтами, що за загрозою подальшого розвитку процесів внутрішньо ґрунтової ерозії є джерелом в майбутньому негативних екологічних проявів. Причому цс зростання відбувається за рахунок істотного збільшення середньо кислих, сильно кислих і дуже сильно кислих ґрунтів.
3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ЗЕМЕЛЬ І ҐРУНТІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
3.1 ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА
Однією з найважливіших оцінок стану навколишнього природного середовища є родючість ґрунтів, збереження якої залишається ключовою проблемою охорони природи і благополучної життєдіяльності людей.
Показником родючості є вміст органічної речовини ґрунту, основну частину якої складає гумус, який і визначає рівень природної родючості ґрунту, вміст елементів мінерального живлення рослин і його фізико-хімічні властивості.
Гумус відіграє велику роль у грунтотворенні і розвитку родючості, формуванні профілю ґрунту у всіх природних зонах, причому характер цієї участі в значній мірі обумовлений складом гумусових речовин.
За даними останнього обстеження Рівненського проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів і якості продукції по забезпеченості вмістом гумусу ґрунти області розподіляються на декілька груп: перша (менше 1,50%) - 19,4% площ, друга (1,51-3,00%) - 70,2% площ, третя (3,01-4,50%) - 10,0% площ та четверта (4,51-6,00%) - 0,4% площ грунтів області.
Середньозважений показник вмісту гумусу в ґрунтах області попереднього туру обстеження складав 2,21% і зменшився в порівнянні з останнім туром до 2,19%.
Більш високий вміст гумусу в господарствах Радивилівського, Млинівського, Демидівського районів, де відповідно середньозважений показник складає 2,64, 2,43, 2,45%. Нижчі показники мають господарства Поліських районів: Березнівського, Дубровицького, Володимирецького, де цей показник становить 1,80, 1,80, 1,88%.
В середньому щорічно для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу необхідно було б вносити в 1996-2002 роках 4,4 млн. т органічних споруд м.Рівне, м.Дубно, смт.Квасилів та смт.Гоща в річки Устя, Іква та Горинь;
3.2 ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ҐРУНТИ
Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище протягом багатьох десятиріч спричинило значну техногенну ураженість екосфери України, втому числі і в Рівненській області.
Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси області є сільське господарство, промисловість та транспорт.
Найбільш загрозливі явища спостерігаються в ґрунтовому покриві області, де внаслідок ерозії, відкритих розробок корисних копалин та будівельної сировини, забруднення хімічними речовинами і промисловими викидами, неправильної агротехніки деградовано н виведено з ладу великі площі продуктивних земель.
В результаті інтенсивного землеробства сільськогосподарське освоєння території області становить 45%, а розораність сільськогосподарських угідь - 66,7%. За низької ще культури сільськогосподарського природокористування та недосконалості й відсутності спеціальної сільськогосподарської техніки посилюються несприятливі процеси у ландшафтних комплексах. Це призвело до того, що природне середовище втратило притаманні йому властивості до саморегуляції. Через частин обробіток землі розпилюється поверхня грунту, колесами важких тракторів і комбайнів здійснюється його ущільнення. Нормальна об'ємна маса структурного фунту - 1,1-1,2 г/см3 - на багатьох полях змінюється аж до 1,6-1,7 г/см2 що значно перевищує критичні величини. У таких ґрунтах майже в двоє зменшується загальна пористість, різко знижується водопроникна і водоутримуюча здатність, зменшується опірність ґрунту до ерозійних процесів.
Втрата ґрунтами грудкової структури у верхньому горизонті відбувається внаслідок постійного зменшення вмісту органічних речовин, механічного руйнування структури різноманітними знаряддями обробітку, а також під впливом опадів, вітру, перепаду температур.
Однією з причин втрати родючості є багаторазовий обробіток грунтів різними знаряддями за допомогою потужних і важких тракторів. Часто протягом року обробляється багато разів. Не враховується, що добрива, посівний матеріал, зерно і солому, коренеплоди і бульбоплоди. Причому часто трапляється так, що автотранспорт, №11 ними неякісні їх доріг. їде полем, через посіви, утворюючи паралельні н омі дороги.
Глобальною проблемою сьогодні є зменшення вміст) гумусу, який відіграє провідну роль у формуванні ґрунту, його цінних агрохімічних властивостей. У цілому по області середньозважений показник забезпеченості гумусом становить 2,16%. Найменше забезпечені гумусом ґрунти поліської ми н Березнівському та Дубровицькому районах відповідно 1.79%та вірогідні дедалі більш відчутними стають негативні наслідки хімізації її того господарства - погіршуються властивості грунту, його стан згромадження в ньому великої кількості шкідливих хімічних речовин, в таких хімічних речовин, в першу чергу, належать мінеральні добрива, і різні отрутохімікати, зокрема пестициди. І територія Рівненщини пересікається трубо-транспортними газовими магістралями. Недоліки у технології перекачування та 11 м і витоки нафтопродуктів на поверхню землі спричиняють забрудненню ґрунтів. За приклад можне бути ситуація на пункті перекачки на проводу "Дружба" в районі смт.Смиї а Лубенського району, де протягом років, формуються ареали забруднення грунтів продуктами нафто-портування.
Високий вміст нафтопродуктів в ґрунтах зафіксований на узбіччях автошляхів і ділянках прилеглих до залізничних полотен на території області.
Найбільш негативно впливає на земельні ресурси гірничодобувна. промисловість. Під час гірничо-видобувних робіт змінюються природні ландшафти місцевості, порушується групово-рослинний покрив. В регіоні не приділяють належної уваги здійсненню рекультивації земель на місці опрацьованих відкритим способом родовищ корисних копалин, відновленій родючості й народногосподарської цінності порушених земель.
За даними Державного земельного кадастру загальна площа земель Рівненської області становить 2005,1 тис. га, з них 48,3° о займають сільськогосподарські землі, 39.8% - ліси та інші лісовкриті площі. 5,3 % - відкриті толочені землі. 1.7"о- незаболочені відкриті землі. 2.1 %.
Гумус відіграє велику роль у ґрунтоутворенні і розвитку родючості. У формуванні профілю ґрунту у всіх природних зонах, причому характер цієї участі в значній мірі обумовлений складом гумусових речовин.
За узагальненими даними агрохімічної характеристики 2000-2004 років грунти області за вмістом гумусу розподілилися: до першої групи (менш 1,0%) - 5,8%, до другої групи (від 1,1 до 2,0%) - 35,2%, до третьої групи (від 2,1 до 3,0%) - 48,2%, до четвертої групи (від 3,1 до 4,0%) - 10,1%, де п'ятої групи (від 4,1 до 5.0%) - 0.5 %, до шостої групи (більше 5,0%) -0.1%.
Середньозважений показник вмісту гумусу в ґрунтах області попереднього туру обстеження складав 2,21 % і зменшився в порівнянні з останнім туром до 2,16%).
Більш високий вміст гумусу в господарствах Радивилівського, Здолбунівського та Острозького районів, де відповідно середньозважений показник складає 2,63, 2,42, 2,42%. Нижчі показники мають господарства Поліських районів: Дубровицького, Володимирецького, Березнівського, де цей показник становить 1,68. 1,79, 1,80° о відповідно.
Аналіз ситуації, в якій перебуває нині сільськогосподарське виробництво, свідчить, що у зв'язку з різким зменшенням внесення органічних та мінеральних добрив, фактичним призупиненням вапнування кислих Грунтів, невпровадженням протиерозійних та інших заходів, активізувалися всі напрями деградаційних процесів. Загострилася проблема з балансом поживних речовин та гумусу, зростає рівень кислотності Ґрунтового розчину, а також інтенсивність ерозійних процесів.
3.3 ДЕГРАДАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ
Аналіз сучасного стану земельних ресурсів Рівненщини свідчить про глибоку їх деградацію, що виявляється, насамперед, у значному збільшенні площ еродованих земель. Із загальної площі еродованих угідь 145,6 тис. га середньозмиті землі становлять 39 тис. га або 27,2%, сильно змиті -42,4 тис. га або 29,6%. З еродованих сільськогосподарських угідь на ріллю припадає 131.9тис.га, або 92,1%. Найбільш еродовані землі в Рівненському (40,1 "о сільськогосподарських угідь), Млинівському (39.3° о), Дубенському (33,3° о), Здолбунівському (31,4%), Острозькому (23,3° о) і Гощанському (22,1 ° о) районах.
Крім того, зростають площі середньо і сильно змитих ґрунтів, тобто слабо змиті переходять у категорію середньо змитих, а середньозмиті - в категорію сильно змитих. Внаслідок ерозії ґрунтів вимиваються орні землі.
Вітрова ерозія поширена у північній частині області на площі 5,8 тис. га, сільськогосподарських угідь, що також спричиняє знищення продуктивності і земельних ресурсів і деградації агро ландшафтів.
![]()
Погіршення
2000 - 2004 рр. на землях
сільськогосподарських
підприємств
за кошти з державного
бюджету силами
державних та
міжгосподарських
лісогосподарських
підприємств
створено 1,743тис.
га захисних
лісних насаджень
на ярах, балках,
пісках. Дані
про створення
захисних лісових
насаджень
протягом останніх
п'яти років
наведені в
табл. 4.2.
В області особливу увагу приділяють охороні та захисту земель . Для цього розроблені "Програма захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель Рівненської області до 2010 р.", "Регіональна програма земельної реформи у Рівненській області на 2001 - 2005 рр.", "Регіональна програма вапніння кислих ґрунтів у 2003-05 рр." •
До 2010 р. згідно з Програмою захисту земель від водної та вирової ерозії, шитих видів деградації земель Рівненської області передбачається скоротити розораність земельного фонд) на 123,8 га, що дасть змогу запобігти втратам ґрунту до 6,4 млн. т щорічно.
3.4 ДЕРЖАВНИЙ МОНІТОРИНГ ГРУНТІВ
Значної екологічної шкоди земельним ресурсам завдає забрудненість ґрунтів викидами промисловості та хімізація в сільському господарстві. Крім того техногенна забрудненість ґрунтів залежить від типу ґрунту, кількості надходження забруднюючих речовин. Ґрунти Рівненської області характеризуються підвищеною кислотністю, низьким вмістом гумусу. Низько-буферні мало гумусні дерново-підзолисті ґрунти, характерні для зони Полісся, зазнають значного впливу забруднення. В умовах кислого середовища забруднюючі речовини трансформуються у більш рухомі сполуки, мігрують до нижчих шарів і ґрунтових вод.
Проведеними перевірками виявлені непоодинокі випадки самовільні і стихійної розробки підприємницькими структурами і місцевим населенням корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення. Розділи ведуться з порушеннями правил та вимог статей