Генетично модифіковані організми – міфи та реалії
У країнах Європи, в Росії, Японії продукцію з вмістом ГМО обов’язково маркують, а от США та Канада (найбільші експортери ГМО) вважають: оскільки шкідливість генетично змінених організмів не доведено, то робити відповідні позначки недоцільно. Запровадження обов’язкового маркування ГМО-продукції не вигідне її виробникам. По-перше, ніхто не хоче зайвих затрат на маркування продукції, а по-друге, продукція з ГМО може виявитись неконкурентоспроможною. В Угорщині, Польщі та Чехії уже активно розвивають програми вирощування органічно чистої їжі, оскільки попит на неї в Євросоюзі постійно зростає.
А тим часом 45% сої, що вирощують в Україні, – трансгенного походження. Про це заявив проректор Національного аграрного університету Сергій Мельничук. Два роки тому лише 20 відсотків сої, вирощуваної у нас, були генетично модифікованими.
1.6.3 Правове регулювання біобезпеки України
На сьогоднішній день розвиток генетичної інженерії досяг такого рівня, який перетворив її не тільки на реальну продуктивну силу, а й велику загрозу. Одночасно з визнанням економічної доцільності генетично модифікованих організмів (ГМО) виникла проблема безпеки використання їх у сільському господарстві, виробництві, харчовій промисловості та медицині. З одного боку, використання ГМО дає можливість розв'язувати низку проблем, забезпечує переваги впровадження їх, наприклад, у сільському господарстві: підвищення врожайності культурних рослин та уникнення втрат при зберіганні врожаю, зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище за рахунок зниження використання гербіцидів, пестицидів, мінеральних добрив та інших агрохімікатів тощо. З іншого, - впровадження ГМО передбачає необхідність гарантувати суспільству, що ці технології не заподіюватимуть шкоди здоров'ю людини та довкіллю. Однією з умов такого гарантування є правове регулювання використання ГМО. Проте, незважаючи на наявність в українському законодавстві близько 90 правових актів, які містять норми щодо таких організмів, вони фактично перебувають за межами правового поля. Чому так сталося? Тому що зазначені акти стосуються, у кращому випадку, лише окремих сторін використання ГМО. Можна навести кілька прикладів за напрямами правового регулювання:
1. Інформаційний.
Конвенція про
доступ до інформації,
участь
громадськості
в процесі прийняття
рішень та доступ
до правосуддя
з питань,
що
стосуються
довкілля,
ратифікована
Законом України
№832-14 від 6 липня
1999
р., містить положення
про застосування
її до рішень
щодо видачі
дозволів на
умисне вивільнення
генетично
змінених організмів
у навколишнє
середовище.
Є в ній і деякі
загальні положення
про одержання
інформації
громадськістю,
форми обговорення
і погодження
рішень тощо.
В рамках
зобов'язань,
взятих на себе
нашою державою,
мабуть, було
б доцільно
почати з прийняття
відповідної
програми інформування
населення про
ГМО.
2. Аналітичний.
Постановою
Кабінету Міністрів
України «Про
внесення
змін до Положення
про Державну
службу з охорони
прав на сорти
рослин»
№301 від 20 травня
2005 р. проведення
експертизи
сортів рослин
в Україні на
наявність
генетично
модифікованих
організмів,
у тому числі
під час
сертифікації
сортів рослин,
які ввозять
або вивозять,
було віднесено
до
компетенції
цього органу.
Відповідні
структури МОЗ
України
здійснюють
санітарно-гігієнічну
та харчову
оцінку. Це означає,
що стосовно
трансгенних
рослин
склалися деякі
елементи системи
біобезпеки.
Але ГМО можуть
використовувати
й у тваринництві,
харчовій
промисловості
та медицині
тощо. Система
національної
біобезпеки
має тоді поширюватися
й на ці сфери,
регулювати
компетенцію
відповідних
органів, порядок
проведення
ними
експертиз,
надавати критерії
визначення
безпеки продукції
з ГМО.
3. Експортно-імпортний. «Тимчасовий порядок ввезення та випробувань трансгенних сортів рослин», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1304 від 17 серпня 1998 р., фактично не діє, оскільки не містить розподілу відповідальності міністерств у рамках державного контролю за ГМО в Україні. Досить дієвим актом є Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20 вересня 2000 р. Але вони регулюють дуже невелику частину ввозу та вивозу продукції, що містить ГМО. Прийняття потрібних правових актів має врахувати необхідність внесення змін у спеціальне законодавство, зокрема митне, податкове та законодавство, що стосується інформаційної власності.
Торгівля. Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №185 від 11 липня 2003 р. (редакція від 11 листопада 2006 р.), передбачають, що не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без маркування державною мовою України, яке має містити в доступній для сприйняття покупцем формі інформацію, в тому числі про наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у разі, якщо використання таких компонентів передбачено нормативними документами або нормативно-правовими актами на цей харчовий продукт). Подібні норми щодо необхідності маркування є і в деяких інших правових актах, що здебільшого стосуються захисту прав споживачів. Але, як зазначалося вище, реалізацію цих товарів потрібно починати з інформування споживачів про властивості ГМО.
Виготовлення продукції з використанням ГМО. Значна частка у використанні таких організмів припадає на виготовлення продуктів харчування. Стаття 8 Закону України «Про дитяче харчування» №142-16 від 14 вересня 2006 р. передбачає, що сировина, яку використовують у виробництві продуктів дитячого харчування, не може містити гормональних препаратів та генетично модифікованих організмів.
Слід зазначити, що дія Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 771/97-ВР від 23 грудня 1997 р. (у редакції від 26 жовтня 2005 р.), який є загальнішим нормативним актом з цих питань, не поширюється на тютюн і тютюнові вироби та спеціальні вимоги до харчових продуктів, пов'язані з наявністю у них генетично модифікованих організмів чи їх компонентів. Ці питання є предметом спеціального законодавства.
Постановою Верховної Ради України №270-ІУ від 28 листопада 2002 р. був прийнятий за основу проект Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів». Проект пройшов громадське обговорення, але не був прийнятий парламентом у першому читанні. Потім він зазнав ряд доопрацювань, аж доки не з'явився у вигляді одноіменного проекту №0922 від 25 травня 2006 р. Цей проект мав визначити правові та організаційні засади регулювання суспільних відносин у галузі генетично-інженерної діяльності з метою безпечного використання генетично модифікованих організмів, забезпечення ними потреб суспільства та запобігання можливому негативному впливові генетично модифікованих організмів на людину і природне середовище. На сьогоднішній день він залишився у статусі проекту. Але навіть за умови його прийняття слід продовжити законодавчу роботу шляхом прийняття доповнень до кількох вже чинних законів або введення в дію нових нормативно-правових актів, що регулювали б безпосередньо маркування ГМО, експорт-імпорт ГМО, права інтелектуальної власності в галузі біотехнології, порядок проведення відповідних експертиз тощо.
Таким чином для налагодження системи біобезпеки в Україні потрібно створити відповідну правову базу, яка має бути структурованою і охоплювати різні аспекти використання ГМО, забезпечувати чіткий розподіл повноважень органів державної влади, максимально наближену до світових стандартів, підпорядковану меті запобігання можливому негативному впливові генетично модифікованих організмів на здоров'я людини та довкілля[4].
1.7 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ВМІСТУ ГМО У ХАРЧОВИДХ ПРОДУКТАХ, ЩО БУЛИ ПРИДБАНІ В ТОРГІВЕЛЬНІЙ МЕРЕЖІ М. КИЄВА
Таблиця 1.7.1 «Результати досліджень вмісту ГМО у харчових продуктах»[7]
| № п/п | Назва продукту | Виробник | Дата вигото-влен ня/ термін придатності | Маркування | РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ | Необхідність маркування відповідно до законодавства ЄС та Російської Федерації | |||
|
Наявність рослин-ного білку |
Наявність ГМО |
Вміст ГМО % |
|||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | |
| Харчові продукти, в яких виявлено ГМО понад 0,9% (маркування яких не містить інформації про наявність сосвого білка) | |||||||||
| 1 |
Шинка «Українська» |
МПЗ «Колос» «Чернівецькі ковбаси», м. Чернівці |
10.01.07 23.01.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Виявле-но соєвий білок |
Соєвий білок генетично модифікова-ний | >5 | Обов'язкове маркування | |
| 2 |
Шинка «Дніп-ровська» |
МПЗ «Колос» «Чернівецькі ковбаси» м. Чернівці |
24.01.07 12.02.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Виявле-но соєвий білок | Соєвий білок генетично модифіко-ваний | >5 | Обов'язкове маркування | |
| 3 | Ковбаса «Дитяча натуральна з вершками» | ВАТ «М'ясоком-бінат Ятрань», м. Кіровоград | 04.02.07 24.02.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Виявле-но соєвий білок | Соєвий білок генетично модифіко-ваний | >5 | Обов'язкове маркування | |
| 4 |
Ковбаса з м'яса птиці варена 1 ґатунку «Особлива» |
ТОВ «М'ясний Альянс», м. Київ | 11.12.06 11.02.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Виявле-но соєвий білок | Соєвий білок генетично модифіко-ваний | >5 | Обов'язкове маркування | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | |
| 5 |
Ковбаса з м'яса птиці варена 1 ґатунку «Лікарська Нова» ТМ «Фомич» |
ТОВ «М'ясний Альянс», м. Київ | 10.01.07 10.03.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Виявле-но соєвий білок | Соєвий білок генетично модифіко-ваний | >5 | Обов'язкове маркування | |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 13 | Ковбаса напівкопчена «Салямі Пікантна» | М'ясокомбінат «Ідекс» м. Яготин | 12.02.07 04.03.07 |
До складу продукту входить рослинний білок |
Виявле-но соєвий білок | Соя генетично не модифі-кована | Не потребує маркування | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 14 | Ковбаса напівкопчена «Московська Нова» | М'ясокомбінат «Ідекс» н. Яготин | 07.02.07 27.02.07 |
До складу продукту входить рослинний білок |
Виявле-но соєвий білок | Соя генетично не модифі-кована | Не потребує маркування | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 15 | Ковбаса варена дитяча «Куряча» | ТОВ «АЛАН» м. Дніпропетровськ | 15.01.07 14.02.07 |
До складу продукту входить соєвий білок |
Виявле-но соєвий білок | Соя генетично не модифі-кована | Не потребує маркування | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 16 | Ковбаса варена «Останкінська Нова» ТМ «Ковбасний ряд» |
ТОВ «М'ясна фабрика „Фаворит"» Дніпропетровська обл., смт Ювілейний |
17.01.07 17.02.07 |
До складу продукту входить соєвий білок |
Виявле-но соєвий білок | Соя генетично не модифі-кована | Не потребує маркування | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 17 |
Ковбаса варена «Молочна Нова» ТМ «Ковбасний ряд» |
ТОВ «М'ясна фабрика Фаворит» Дніпропетровська обл., смт Ювілейний |
17.01.07 17.02.07 |
До складу продукту входить соєвий білок |
Виявле-но соєвий білок |
Соя генетично не модифі-кована | Не потребує маркування | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 18 |
Ковбаса варена «Докторська Нова» ТМ «Ковбасний ряд» |
ТОВ «М'ясна фабрика „Фаворит"» Дніпропетровська обл., смт Ювілейний |
17.01.07 17.02.07 |
До складу продукту входить соєвий білок |
Виявле-но соєвий білок | Соя генетично не модифі-кована | Не потребує маркування | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 19 | Пельмені «Слов'янські» ТМ «Дриґало» | ПП Дриґало м. Біла Церква | 23.01.07 23.04.07 |
До складу продукту входить рослинний білок |
Виявле-но соєвий білок | Соя генетичне не модифі-кована | Не потребує маркування | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Ковбаса напівкопчена «Брауншвейгська» | М'ясокомбінат «Ідекс» м. Яготин | 12.02.07 27.02.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Соєвий білок не вияв-лено | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 27 | Сосиски «Смачні для всієї родини» |
ВАТ «М'ясокомбінат Ятрань», м. Кіровоград |
04.02.07 19.02.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Соєвий білок не вияв-лено | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 28 | Пельмені «Фірмові» ТМ «Геркулес» | ЗАТ «Геркулес» м. Донецьк | 04.01.07 04.04.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Соєвий білок не вияв-лено | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 29 |
Дитяче харчування «М'ясо курчат з печінкою» |
ЗАТ «М'ясокомбінат Тихорецький» завод дитячих м'ясних консервів, Росія |
21.03.06 21.03.07 |
У складі продукту соя не вказана |
Соєвий білок не вияв-лено | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 30 | Сосиски «Городские» |
ТОВ «Євро продукт» Донецька обл., Костянти- нівський р-н с. Водяне |
23.12.06 22,01,07 |
У складі продукту соя не вказана |
Соєвий білок не вияв-лено | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Таблиця 1.7.2 «ГМО в деяких продуктах харчування широкого вжитку»
| № | Продукти харчування | Компанії | Назва виробу |
| 1 | Шоколадні вироби |
Hershey’s Cadbury | Fruit Nut, Mars M&M, Snickers, Twix, Milky Way, шоколад ,какао |
| Nestle |
«Нестле», «Росія», Nesquik |
||
| 2 | Безалкогольні напої |
Coca-Cola | «Кока-Кола», «Спрайт», «Фанта»,«Фруктайм» |
| Pepsi-Co | «Пепсі», «Фієста» | ||
| 3 | Сухі сніданки | Kellogg’s | Сухі сніданки |
| 4 | Супи | Campbell | супи |
| 5 | Рис | Uncle Bens Mars | рис |
| 6 | Соуси | Knorr | соуси |
| 7 | Чай | Lipton | чай |
| 8 | Приправи, майонези, соуси | Hellman’s | Приправи, майонези, соуси |
| 17 | Приправи, майонези, соуси | Heinz | Приправи, майонези, соуси |
| 10 | Дитяче харчування | Nestle | Дитяче харчування |
| Denon | |||
| Kraft | |||
| 11 | Продукти | Denon | Йогурти, кефір, сирки |
| 12 | Швидке харчування | McDonalds | Продукти харчування |
| 13 | Продукти | Kraft | Шоколад, чіпси, кава |
1.8 НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ТА ПОШИРЕННЯ ГМО В УКРАЇНІ І СВІТІ
Останнє десятиліття відзначене потужним наступом біотехнологій, що розробляються з використанням генетично модифікованих організмів (ГМО). Економічно розвинуті країни - такі, як США та країни-члени Євросоюзу - значну частину урядового бюджету спрямовують на розробку і впровадження нових біотехнологій. За прогнозами вчених, наступні десятиліття пройдуть під знаком генно-інженерних технологій.
На часі основні напрямки в біотехнологіях є такі:
1 Сільське господарство - вдосконалення агротехніки сільськогосподарських культур за рахунок впровадження ГМО стійких до шкідників (Bt-картопля - стійка до колорадського жука та інших шкідників, Bt-кукурудза, бавовна тощо). Розробка та впровадження ГМО з поліпшеним складом зерна (кукурудза з підвищеним вмістом білка, суперквасоля зі зміненим складом білка за рахунок генів горіха, "золотий рис" з генами, здатними синтезувати каротин). Створюються культури, стійкі до певних гербіцидів, як правило, малотоксичних для людей, тварин, комах (соя, стійка до гліфосату), культури, стійкі до посух, засолення грунтів.
2 Фармакологія - синтез вакцин, гормонів, знеболювальних засобів та інших фізіологічно-активних речовин. Це має знизити собівартість лікарських засобів і підвищити їхню чистоту та активність.
3 Хімія полімерів - використання рослин як екологічно чистих фабрик. Хімічний синтез проводиться у декілька стадій з використанням отруйних органічних розчинників та каталізаторів. 3а сприятливих умов вихід основної речовини складає близько 90%, відходи, органічні розчинники та інші супутні речовини являють собою загрозу довкіллю. Хімічний синтез у рослинах іде під час їх росту. Єдина небезпека у цьому випадку - використання таких рослин не за призначенням.
4 Органічна хімія - синтез хіральних речовин та інші стереоспецифічні синтези.
У 2000 році кількість нових біотехнологічних проектів у світі складала близько 50 000. Загальний обсяг інвестицій у цю галузь складав 13,5 млрд. доларів США. У останні роки обсяг інвестицій у біотехнології щороку складає 15 млрд. доларів.
Результати впровадження нових технологій вражають. За 6 років у США ГМ-соя витіснила традиційну. США - лідер у виробництві сої, одного з кращих рослинних джерел білка. У 2001 році ГМ-агрокультури вирощувались на площі 52,6 млн. га у 15 країнах світу. Обсяг реалізації тільки насіння модифікованих агрокультур досяг 3,5 млрд. доларів США.
У США впровадження та використання нових технологій супроводжується прийняттям відповідних заходів безпеки. Використання трансгенів контролюють Агентство з охорони навколишнього середовища, Адміністрація з продовольства та ліків та Міністерство сільського господарства США. Понад дві третини харчових продуктів у цій країні містять ГМ-компоненти і ніяких проявів суспільної недовіри до контролюючих органів не спостерігається.
Під тиском громадськості та засобів масової інформації Директивою ЄС 90/220/ЕЕС у 1990 році в Європі було запроваджено мораторій на використання ГМО. Навіть у найвищих колах однієї з найсильніших у економічному та науковому відношенні Великої Британії існують крайні погляди на використання трансгенів у виробництві харчових продуктів. Принц Чарлз активно виступає за заборону трансгенних продуктів і домігся цього в межах королівської кухні, тоді як прем'єр-міністр Тоні Блер заявив, що він вживає трансгенні продукти щодня. По країнах - членах Євросоюзу прокотилися хвилі демонстрацій під гаслами, що проголошували протест проти використання трансгенних продуктів. Після тривалого протистояння та суперечок Євросоюз Директивою 2001/18/ЕС, яка набула чинності 17.09.2002, дозволив використання ГМО в агрокультурі, фармакології та інших галузях. У Росії з середини 2002 року введено маркування продукції, яка містить понад 5% ГМ-компонентів. За даними представника міжнародної спілки споживачів Анни Філдер, уже насичені продукцією з трансгенних рослин і українські ринки. Найінтенсивніше використовують нові біотехнології у США, Європі, Китаї, африканських країнах. Це дає можливість відзначити, що на даний час не помічено ніяких негативних впливів ГМО на здоров'я людини чи стан довкілля. Але деякі невизначеності і ризики закладено вже в самій природі генетичного конструювання: конструкція трансгена включає в себе ген-маркер, яким служить ген стійкості до антибіотика чи гербіциду, а також сильний промотор для активного функціонування введеного гена, наприклад, промотор з вірусу тютюнової мозаїки, і, нарешті, ген-продуцент, заради якого виконувалася вся ця конструкція.
Хоча Всесвітня організація охорони здоров'я ще в 1993 році зробила висновок про відсутність доказів щодо перенесення генів з рослин в мікроорганізми, Євросоюз у вищезгаданій директиві ввів обмеження на використання в генетичних конструкціях генів стійкості до антибіотиків, які використовуються в медицині чи ветеринарії, з повною їх забороною в близькому майбутньому. Ствердження, що шлунково-кишковий тракт - це надпотужний реактор, у якому перетравлюється все до мономерів, теж сумнівне. Надходження в кров дитини з молока матері макромолекул (на прикладі імунних білків) відоме давно, а можливість передачі збудника сказу великої рогатої худоби через корми доведено однозначно.
Поведінку збалансованого генотипу при введенні чужорідних генетичних елементів не завжди можна прогнозувати. Можливі наслідки масованої атаки навколишнього середовища сильними промоторами - такими, як промотор з вірусу тютюнової мозаїки, та генами стійкості до антибіотиків і гербіцидів теж невизначені. Дуже небезпечною для довкілля є можливість передачі ГМ-рослинами генів стійкості до гербіцидів диким родичам (через запилення чи іншим шляхом) Це може привести до появи "супербур'янів", стійких до гербіцидів[3].
Небезпека - наявність у складі продуктів харчування та кормів для тварин ГМ-рослин, призначених для продукування матеріалів для фармакології, хімічної промисловості тощо.
На якій стадії випробувань перебувають генетично модифіковані продукти в Україні, швидше за все, не може сказати ніхто. Використання ГМ-компонентів вітчизняним законодавством не регулюється. Але, на наш погляд, на кожний ГМ-компонент, що входить до складу харчових продуктів, треба мати повну інформацію аж до описів патентів, використаних під час конструювання ГМО, дані про наявність диких родичів на території держави, про країни, де ці агрокультури вже випробовувалися, повні дані токсикологічних випробувань тощо. Без такої інформації ввезення ГМ-продуктів являє собою загрозу національній безпеці. Ні в Законі України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", ні в
Законі "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", яків жодному з документів санітарної служби МОЗ України, Прикордонної державної інспекції з карантину рослин та Департаменту ветеринарної медицини немає термінів "ГМО", "трансгени", "ГМ-продукти". У Росії вже створено методичну та нормативну базу контролю ГМ-продуктів. Згідно з Федеральним законом "О государственном регулировании в области генноинженерной деятельности" трансгенна продукція повинна пройти сертифікацію "с указанием полной информации о методах получения й свойствах данного продукта". Дозволено використання в агрокультурі генетичне модифікованих картоплі, сої, кукурудзи та цукрового буряку.
Враховуючи те, що обговорюваний предмет найближчим часом може викликати соціальну напругу та конфлікти, доцільно створити одну або кілька лабораторій генетичної експертизи харчових продуктів у рамках Держспоживстандарту України. Контроль ГМ-компонентів у харчових продуктах здійснюється за допомогою полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу. Вартість обладнання складає близько 20 тис. дол. США. Вихід з такого становища може полягати в придбанні аналогічного обладнання російського виробництва, що коштує в кілька раз дешевше. У Росії генетична експертиза продуктів монополізована МОЗ РФ, що не сприяє довірі громадських організацій і засобів масової інформації до результатів досліджень. Випробувальні лабораторії Держспоживстандарту України в своїх внутрішніх нормах функціонування вже заклали принципи відкритості та боротьби за довіру клієнта, яким може бути і громадська організація[1].
1.9 ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ
Складний, тривалий і багатофакторний процес - саме так оцінюємо сьогодні шлях до збалансованого розвитку. Цей процес зачіпає фактично весь комплекс внутрішніх проблем розвитку країни, в тому числі й тих, що стосуються розвитку громадянського суспільства. Якщо біобезпека виходить сьогодні на один рівень з національною безпекою України, то це дуже серйозна проблема, яку слід розв'язувати, а не замовчувати.
Відповідність розвитку території принципам збалансованого розвитку оцінюється через такі складові: економіка, соціальний розвиток, екологія, управління територією, законодавство. Якщо розглянемо їх через призму використання ГМО, накопичення токсичних відходів, радіаційне забруднення, то все це негативно діє на будь-які організми, і на людський в тому числі, й загрожує змінами, хворобами та зникненням. Це, в свою чергу, суперечить принципам збалансованого розвитку.
З огляду на ситуацію, що склалася, слід:
Поширювати інформацію стосовно ГМО. Важлива роль у цьому належить громадським організаціям.
Проводити наукові дослідження у сферах застосування ГМО.
Відмовитися від практики запровадження генетично змінених сортів сільськогосподарських культур.
Контролювати поширення продуктів харчування, які містять ГМО, що мають здійснювати місцеві органи влади.
Законодавчо врегулювати екологічне маркування.
Заборонити на державному рівні ввезення продуктів харчування, які містять ГМО.
Запровадити інші дієві заходи.
Сьогодні місцева влада є відповідальною за такі заходи з охорони довкілля на підвідомчій території: забезпечення жителів якісною питною водою; поводження з твердими відходами; контроль за поширенням небезпечних речовин (у тому числі ГМО); очищення стічних вод; охорона й підтримка
зелених зон; планування та контроль за використанням земельних ресурсів; освіта громадян з екологічних питань; контроль за забрудненням атмосферного повітря, викидами зі стаціонарних та пересувних джерел забруднення.
Але часто трапляється так, що представники місцевих органів влади не лише не знають про свою відповідальність, а й грубо порушують природоохоронне законодавство, тим самим ігноруючи інтереси територіальної громади. Активна громадськість здатна перевірити, як місцева влада здійснює контроль за поширенням небезпечних речовин, та поінформувати про це місцеве населення.
В умовах сталого розвитку одну з ключових ролей відіграє територіальна громада, яка сама виявляє екологічні проблеми і розв'язує їх заради свого існування. Важливо, щоб у громаді була людина (лідер) чи група людей (громадська екологічна організація), що допомагає громаді визначити її потреби, владнати конфлікти, дати оцінку реального стану справ у житті громади та вибрати шляхи поліпшення життя.
У складних соціально-економічних умовах основна частина населення не замислюється над корисністю чи шкідливістю продуктів харчування, а лише над тим, щоб можна було їх придбати і при цьому вкластися у скромний сімейний бюджет.
Інформація про ГМО громадськості або невідома, або її надто мало.
Важливим питанням для громади в умовах збалансованого розвитку є одержання, аналіз та використання інформації з екологічних питань. В цьому напрямі є позитивний досвід неурядових організацій, які одним з пріоритетів своєї громадської діяльності обрали екологічне просвітництво населення, представників громад. Через неформальну екологічну освіту населення одержує інформацію про свої екологічні права та обов'язки, про шляхи розв'язання екологічних проблем, про вплив довкілля на здоров'я, про досвід інших громад.
Інформаційно-пропагандистська робота, що здійснюється багатьма НУО відповідно до Оргуської конвенції, спрямована на підвищення обізнаності громадян про екологічні проблеми, причини їх виникнення, наслідки та шляхи подолання. Система інформування населення з екологічних питань з боку держави та державних органів залишає бажати кращого.
Екологічна політика в Україні у сфері інформаційного забезпечення територіальних громад в умовах збалансованого розвитку або зовсім відсутня, або неефективна. Тому необхідно використовувати позитивний досвід громадських організацій екологічного спрямування, зокрема:
Поширення інформації через інші організації («Просвіта», спілка підприємців).
Підготовка інформаційних матеріалів для представників державних органів влади та місцевого самоврядування, для працівників сільського господарства, для працівників закладів освіти і культури.
Підготовка та поширення прес-релізів для ЗМІ та через Інтернет.
Проведення роз'яснювальної та просвітницької роботи серед населення (публічні лекції, просвіта за участю волонтерів з числа активної молоді)[4].
1.10 ОСОБИСТИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ
Всі погодяться , що ГМО продукти шкодять нашому здоров’ю і називають їх проблемою 21 сторіччя. Але мало