Економіка України на сучасному етапі: проблеми та перспективи її розвитку

Рис. 2.6 Динаміка розвитку будівництва в Україні
Скоротили обсяги будівництва підприємства 25 регіонів країни. Серед них найбільше будівельники Вінницької області – на 32,2 % (у зв’язку зі зменшенням обсягів будівництва та капітального ремонту доріг), Луганської – на 30,8% (через скорочення ремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах і робіт з установлення інженерного устаткування будівель та споруд, а також завершення у 2007 році будівництва об’єктів ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" та ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій") і Чернігівської – на 27,2% (зменшено обсяги робіт з будівництва та капітального ремонту доріг та будівництва житла). На 23,2 % знизили обсяги робіт підприємства Дніпропетровської області , на 21,6 % – Автономної Республіки Крим (через зменшення обсягів будівництва житлових будівель та доріг), на 21 % – Волинської та Миколаївської (в основному через скорочення обсягів робіт з установлення інженерного устаткування будівель та споруд, а також будівництва доріг та мостів) областей.
Динаміку розвитку економічної діяльності країни з іншими країнами проведемо через наскрізний аналіз платіжного балансу країни (Додаток А). В цілому за 2008 рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 12.9 млрд. дол. США або 7.1% від ВВП (порівняно з 5.3 млрд. дол. США та 3.7% від ВВП у 2007 році) насамперед, через зростання дефіциту товарного балансу (до 17 млрд. дол. США) та від’ємного сальдо доходів (до 1.5 млрд. дол. США) .
Розширення дефіциту торгівлі товарами, насамперед в І половині року, було обумовлено прискореним зростанням доходів населення, що стимулювались значними соціальними витратами Уряду, динамічним розвитком споживчого кредитування, суттєвим укріпленням реального обмінного курсу. В IV кварталі 2008 року різке скорочення внутрішнього попиту разом із послабленням обмінного курсу гривні дозволили компенсувати суттєве зниження цін та зовнішнього попиту на український експорт, що сприяло зниженню дефіциту торгівлі товарами (з врахуванням сезонного фактору.
Незважаючи на поширення ознак економічної кризи в Україні наприкінці року, обсяги експорту в цілому за 2008 рік збільшилися на 35.9% порівняно з 2007 роком і досягли 67.7 млрд. дол. США. Збереження досить високих темпів приросту експорту товарів насамперед обумовлено ціновими «бульбашками» на світових товарних ринках в середині року, зокрема на продукцію чорної металургії, хімічної галузі та АПК. Наприкінці року обвальне падіння світового попиту, зниження цін на світових товарних ринках, спад вітчизняного промислового призвели до різкого падіння вартісних обсягів експортних поставок (у листопаді-грудні на 19% порівняно з відповідним періодом 2007 року).
Високий інвестиційний та споживчий попит, переважно в країнах СНД, протягом І половини року зумовив динамічне зростання обсягів експорту машинобудівної продукції. Серед регіонів, що в 2008 році збільшили свої частки в експортних поставках України – Азія (на 1.7 в.п.) та Америка (на 0.7 в.п.). Вартісні обсяги імпорту товарів за рік зросли на 40.1% до 84.7 млрд. дол. США, що було зумовлено підвищенням внутрішнього попиту насамперед на споживчі товари, а також зростанням світових цін на енергоносії, сировину та матеріали у І половині року . В структурі імпорту за широкими економічними категоріями найбільшими темпами зростав імпорт споживчих товарів – на 57.1% (порівняно з 33.3% і 32.9% зростання імпорту засобів виробництва і товарів проміжного споживання відповідно). Відповідно частка споживчого імпорту підвищилась у 2008 році до 22.9% порівняно з 20.1% у 2007 році. У географічному розподілі імпорту товарів частка країн далекого зарубіжжя протягом звітного року поступово збільшувалася і досягла 61.3% (у 2007 році – 58.9%), темпи приросту обсягів імпорту з цих країн на 14 в.п. перевищили темпи приросту імпорту з країн СНД (45.9% та 31.9%). У ІV кварталі частка інших країн світу зросла до 65.8% в загальному імпорті . Наслідки фінансової кризи (стрімке падіння курсу гривні, недоступність кредитних ресурсів, зокрема для фізичних осіб, зменшення інвестиційного попиту та обсягів будівництва) призвели до різкого скорочення місячних обсягів імпорту у листопаді-грудні до середньомісячного рівня 2007 року.
У 2008 році позитивний баланс послуг сформовано у розмірі 2.4 млрд. дол. США. Нерезидентам було надано послуг на суму 17.9 млрд. дол. США, отримано – на 15.5 млрд. дол. США. При цьому темпи приросту імпорту послуг значно перевищили темпи приросту експорту – 31.9% проти 26.4% (у 2007 році темпи приросту становили відповідно 28.1% і 25.4%). У 2008 році збільшення обсягів експорту відбулося за всіма видами послуг (крім страхових та послуг зв’язку, обсяги які знизились на 25.6% та 10.2% відповідно). Зростання загальних обсягів зовнішньої торгівлі у І половині року зумовило збільшення обсягів експорту транспортних послуг майже на чверть. Збільшення обсягів послуг з подорожування на 25.5% відбулось за рахунок зростання чисельності іноземних громадян, що відвідали Україну у 2008 році (на 10%) та збільшення їх середніх витрат (на чверть) внаслідок високої інфляції .
Від’ємне сальдо балансу доходів у 2008 році збільшилося порівняно з 2007 роком в 2.3 рази і становило 1.5 млрд. дол. США, що перш за все, зумовлено зростанням виплат дивідендів за прямими інвестиціями в 2 рази та зростанням витрат на обслуговування зовнішнього боргу в 1.5 рази. Збільшення надходжень за статтею «Доходи» в 1.5 рази порівняно з 2007 роком відбулося через зростання обсягів оплати праці українських громадян за кордоном, а також доходів від розміщення резервів .
Позитивне сальдо поточних трансфертів у 2008 році склало 3.1 млрд. дол. США, зменшившись на 11.6% порівняно з 2007 роком. Дефіцит “довіри” на світових фінансових ринках в цілому, та навіть в більшій мірі до України, обумовив зменшення притоку довгострокових ресурсів і високі обсяги повернення короткострокових кредитів нерезидентам та відтік іноземної готівки з банківської системи .
Обсяги чистого притоку прямих іноземних інвестицій в Україну за 2008 рік оцінено в 9.7 млрд. дол. США, що на 5.0% більше, ніж у 2007 році — 9.2 млрд. дол. США. Світова фінансова криза позначилась, насамперед, саме на обсягах надходжень прямих іноземних інвестицій. У IV кварталі 2008 року чистий притік прямих іноземних інвестицій склав всього 934 млн. дол. США, що в 3.5 рази менше, ніж в середньому за три попередні квартали. Незважаючи на кризу, фінансовий сектор залишався найбільш привабливим для іноземних інвесторів: його частка в прирості прямих іноземних інвестицій за 2008 рік оцінена в 69.2% .
На відміну від перших трьох кварталів, у IV кварталі було зафіксовано значне від’ємне зведене сальдо платіжного балансу в розмірі 9.5 млрд. дол. США. В цілому за 2008 рік сформувався дефіцит зведеного сальдо платіжного балансу в розмірі 3.2 млрд. дол. США, який було профінансовано за рахунок першого траншу за кредитом stand-by у розмірі 4.6 млрд. дол. США. Завдяки цьому, резервні активи у 2008 році зросли на 1.1 млрд. дол. США і станом на 01.01.2009 склали 31.5 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту товарів та послуг протягом 6.4 місяців майбутнього періоду .
Таким чином, розвиток економіки України за останні роки відбувався в позитивних тенденціях. Разом з тим варто зазначити, що на кінець 2008 року темпи економічного зростання набагато уповільнилися, що було спричинене різними чинниками негативного впливу на економічні процеси в Україні.
2.2 Аналіз вагомих чинників негативного впливу на економічні процеси в країні
Існує ряд певних чинників негативного впливу на економічні процеси в Україні, що призвели до зниження темпів економічного зростання в країні. Так, підґрунтя наростання макрофінансової нестабільності в Україні восени поточного року міститься насамперед у здійснюваній економічній політиці, яка характеризувалася невиваженістю та неадекватністю стратегічним завданням та можливостям розвитку національної економіки. Підґрунтям фінансової дестабілізації в Україні стали системні суперечності, а саме: надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, несприятливі умови для довгострокового інвестування та концентрація експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп .
Активним негативним чинником, який зробив свій внесок в дестабілізацію економічної ситуації стало наростання політичної кризи восени 2008 року. В той час, як прояви світової фінансової кризи вимагають оперативних узгоджених фахових рішень гілок влади, політична криза знижує дієздатність останньої, посилює песимізм суб’єктів ринку в оцінках перспектив розвитку кризових явищ, підвищує інфляційні очікування, обумовлює подальше зниження інвестиційної привабливості економіки .
Відносно незначні масштаби фондового ринку України та його слабка інтегрованість у фінансову систему країни обумовили низький рівень безпосереднього впливу світової фінансової кризи на українську економіку. Між тим, економіка почала дедалі сильніше відчувати її вторинні наслідки у вигляді зростання вартості та утруднення отримання зовнішніх запозичень, витоку капіталу з країни, пов’язаний з падінням фондових індексів в Україні та світі, зниження попиту на провідних експортних ринках України; наростання негативних очікувань суб’єктів ринку.
В подальшому слід очікувати поширення негативного впливу кризових явищ у світі на економіку України. При цьому основні ризики слід очікувати на наступних напрямках :
- погіршення поточного сальдо торговельного балансу;
- тривалий період ускладнення доступу до зовнішніх запозичень;
- зниження стабільності банківської системи та сповільнення кредитної активності, а також згортання інвестиційних процесів;
- посилення ймовірності спекулятивних атак на знецінені активи підприємств;
- зниження динаміки доходів та погіршення якості життя громадян України.
Таким чином, в найближчому періоді в Україні слід очікувати посилення кризових проявів, що вимагає вироблення та реалізації відповідної політики щодо запобігання кризи. Відтак перед антикризовою політикою постають серйозні дилеми, пов’язані з вірним вибором її пріоритетів, необхідністю розмежування поточних антикризових і стратегічних пріоритетів та розробки несуперечливого комплексу заходів щодо їх досягнення.
В умовах кризового падіння виробництва у системоутворюючих галузях української економіки (насамперед металургії та будівництві) надмірна концентрація зусиль на стримуванні зростання цін є недоцільною і може негативно позначитися на фінансовому становищі українських виробників. Більш виправданою виглядає виважена стимулююча політика, яка дозволить пом’якшити наслідки фінансової та економічної кризи для вітчизняних підприємств. НБУ також має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, надаючи позитивні сигнали ринку і не дозволяючи розвиватися панічним настроям, проте ризики девальвації слід намагатись долати переважно за допомогою інших, не пов’язаних з інтервенціями засобів – зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку . Розбудова механізмів рефінансування комерційних банків з боку НБУ (в тому числі – запровадження цільових інструментів рефінансування) має належним чином компенсувати втрати гривневої ліквідності при проведенні валютних інтервенцій. Антиінфляційні заходи монетарної політики, а також дії НБУ щодо обмеження обсягів банківського кредитування досить ефективні у короткостроковому вимірі, проте суперечать середньостроковим і довгостроковим цілям фінансової стабілізації, яка має спиратися на стимулювання ділової та інвестиційної активності. Отже, тривалість їхньої дії має бути якнайменшою, й вони мають бути якнайшвидше замінені на антиінфляційні заходи структурного характеру. Отже, основними ризиками, що впливатимуть на макроекономічну і фінансову стабільність України в наступний період., визнаються наступні:
ризик сповільнення економічного зростання внаслідок скорочення виробництва в переробній промисловості і будівництві, яке матиме негативний вплив на доходну частину бюджету, рівень довіри інвесторів і банківську систему ;
сповільнення зростання світової економіки, зокрема в ЄС і Росії, що впливатиме на обсяги зовнішнього попиту на вітчизняну продукції та ПІІ;
нестабільність надходжень від фінансових операцій з капіталом, що збільшуватиме ризики, пов’язані з раптовими перервами в залученні коштів в іноземній валюті; набагато жорсткіші умови отримання зовнішніх запозичень, - зростання вартості іноземного рефінансування внаслідок глобальної кризи ліквідності та звуження доступу до кредитних ресурсів;
ймовірність різкого зниження обсягів надходження - іноземного капіталу за умов наростаючої глобальної фінансової нестабільності, що посилить тиск на валютні резерви НБУ;
зниження темпів зростання пропозиції грошей через - скорочення обсягів надходження іноземної валюти внаслідок розширення дефіциту рахунку поточних операцій, а також впливу глобального фінансового і економічного спаду на потоки капіталів; сповільнення темпів кредитування економіки та погіршення - якості кредитів, що посилить низхідну динаміку економічного зростання;
подальше зростання негативного сальдо рахунку поточних - операцій як в частині балансу торгівлі товарами, так і за статтею доходів внаслідок зростання обсягів нарахованих % за зовнішніми запозиченнями і виплат дивідендів за прямими іноземними інвестиціями;
утруднення утримання курсу гривні до долара США в межах встановленого коридору внаслідок розширення зовнішнього дисбалансу, зниження обсягів надходження ПІІ та зовнішніх фінансових ресурсів і найближчого тиску на гривню; реальна ревальвація гривні, яка знижуватиме вартість імпортованих споживчих та інвестиційних товарів та погіршуватиме конкурентоспроможність експорту;
погіршення умов торгівлі внаслідок зниження цін на продовольчі товари і металопродукцію на світовому ринку при зростанні вартості імпортованих енергоресурсів, та зростання дефіциту державного бюджету;
посилення навантаження на державний бюджет внаслідок зростання вартості імпортованого газу за умови несхильності органів влади перекладати повні витрати на домогосподарства і ризиків умовних зобов’язань держави, що виражаються в нагромадженні збитків НАК «Нафтогаз України» ;
проциклічний характер податково-бюджетної політики; зростання державного боргу внаслідок залучення урядом коштів для фінансування інфраструктурних проектів, пов’язаних з проведенням Євро-2012, а також ризик фінансування дефіциту рахунку поточних операції в умовах зниження припливу прямих іноземних інвестицій;
погіршення зовнішньої ліквідності та зростаюча залежність від чистого припливу іноземного капіталу як чинника підтримки нацвалюти;
зростання негативного чистого зовнішнього сальдо за операціями з позичковим капіталом у випадку зниження рівня довіри приватного сектору до економіки чи національної валюти, що обумовить додаткове посилення проблеми зовнішньої ліквідності;
відсутність надійного уряду з чіткими повноваженнями, який заслуговував би на довіру, спроможного впоратися з ризиками, що накопичуються в економіці, а також додаткове зростання вартості рефінансування внаслідок політичної невизначеності;
відсутність прогресу у проведенні важливих реформ внаслідок політичної нестабільності, відсутності політичного консенсусу серед політичної еліти, політичного впливу істеблішменту (вищих промислових і фінансових кіл) наближення президентських виборів;
зниження якості процесу прийняття рішень щодо економічної - політики, неспроможність артикулювати чітку стратегію подолання кризових явищ в економіці, що посилює ризик неорганізованого пристосування економіки ” до кризових умов.
Суттєві зміни зовнішнього середовища, пов’язані з розвитком фінансової кризи, а також значними коливаннями цін на ринках ключових експортних товарів України, об’єктивно сприймаються аналітиками як чинники уповільнення економічного розвитку країни. Це пов’язано з тим, що в останні роки не лише посилилася залежність економічного зростання від зовнішнього попиту, а й макрофінансова стійкість економіки все в більшій мірі ґрунтується на надходженні в Україну іноземної валюти. Разом з тим, не відкидається важливість для економічного розвитку внутрішніх структурних реформ, відсутність яких протягом тривалого часу, як наголошується в прогнозах цих інституцій, посилює негативний вплив цих ризиків. Разом з тим системний характер передумов макроекономічної дестабілізації в Україні диктує потребу системності заходів антикризового спрямування.
Висновки до другого розділу
Аналіз економічного стану України показав, що динаміка реального валового внутрішнього продукту (ВВП) у 2008 році характеризувалась нерівномірним розвитком. За січень - вересень 2008 року темпи економічного зростання становили 106.3 проти 107.7% за відповідний період 2007 року. Номінальний ВВП за 2008 рік становив 949.9 млрд. грн. і збільшився на 31.8% порівняно з попереднім роком. Індекс-дефпятор зріс до 129.1 порівняно з 122.7% в 2007 році. Різке скорочення внутрішнього та зовнішнього попиту спричинило стагнацію промислового виробництва. "Перегрів" ринку нерухомості у попередніх роках, зменшення темпів фінансування будівництва з боку інвесторів та недостатність оборотних коштів в будівельних компаніях були основними причинами кризових явищ в будівництві. Суттєве зростання сільськогосподарського виробництва забезпечило 1.1 процентного пункту загального приросту ВВП. Однак ускладнений доступ суб'єктів економічної діяльності до фінансових ресурсів та уповільнення зростання реальних наявних доходів населення призвели до уповільнення темпів зростання цього компонента - зміна за рік становила 9.0 проти 13.6% у 2007 році. У структурі ВВП за доходами відбулися зміни в бік зменшення валового прибутку та змішаного доходу (на 0.5 процентного пункту) через скорочення фінансового результату діяльності підприємств України від звичайної діяльності до оподаткування. Таким чином, розвиток економіки України за останні роки відбувався в позитивних тенденціях. Разом з тим варто зазначити, що на кінець 2008 року темпи економічного зростання набагато уповільнилися, що було спричинене різними чинниками негативного впливу на економічні процеси в Україні.
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ЗАХОДІВ ДЕРЖАВИ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
3.1 Кон’юнктурна політика державного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації
Для того, щоб запобігти виникненню та розвитку кризових явищ в економці України повинна проводитьсь кон’юнктурна політика. Вона спрямована на коливання економічної активності в економіці країни. Так як сьогодні економіці Україні притаманні певні кризові явища, тоді можна визначити наступні інструменти регулюючої політики держави:
для грошово-кредитної політики : збільшення облікової ставки; продаж державних цінних паперів на відкритому ринку; підвищення норми обов’язкових банківських резервів;
фіскальна політика передбачає скорочення витрат Держбюджету (профіцитний бюджет); збільшення податкових ставок
політика заробітної плати і тарифів передбачає зниження заробітної плати, хоча це є негативним інструментом соціальної політики.
політика державних інвестицій враховує скорочення за кошти держави будівництва.
Враховуючи, що основні прояви макрофінансової нестабільності спостерігаються в Україні насамперед у грошово-фінансовій сфері, цілком природним є те, що першочергові оперативні заходи антикризової політики мають концентруватися саме в цьому секторі економічної діяльності. Враховуючи об’єктивний і, ймовірно, довгостроковий характер глобальних кризових процесів, комплексний характер внутрішніх чинників інфляції, проблеми банківської системи, значне від’ємне сальдо торговельного балансу і несприятливі перспективи щодо стану фінансового рахунку, вагомі передумови для девальвації української валюти, що пов’язані з погіршенням фундаментальних показників та ситуацією на світових валютно-фінансових ринках, політичну кризу, ключовими завданнями в грошово-фінансовій сфері слід вважати максимально можливе пом’якшення впливу світової фінансової кризи на українську фінансову систему, підвищення стійкості останньої, посилення довіри до неї .
При цьому ключовими напрямами застосування державних заходів щодо підвищення стійкості фінансової сфери є:посилення нагляду за якістю капіталу фінансових установ, ліквідністю та ризиками; підвищення прозорості діяльності фінансових установ, підвищення оперативності реагування на ризики органів регулювання і нагляду; використання нових механізмів грошово-кредитного регулювання та діяльності центральних банків. Здійснені Національним банком України оперативні заходи відіграли важливу стабілізуючу роль. Проте в подальшому їх має бути конвертовано у розгалужену мережу інструментів та регуляцій, які спроможні модернізувати фінансову систему України в напрямку підвищення її антикризової стійкості.
Досягнення основних цілей в грошово-кредитній політиці потребує реалізації наступних заходів в кон’юнктурній перебудові: форсоване вдосконалення інституційного середовища (механізмів антикризової взаємодії НБУ і банків, зокрема оперативного антикризового втручання НБУ у діяльність банків); механізмів ризик-менеджменту у напрямі врахування взаємопов’язаних ризиків; механізмів корпоративного управління, що забезпечують прозорість і привабливість банків для зовнішніх інвесторів та прозорість фінансової політики підприємства-позичальника; механізмів розподілу і перерозподілу ліквідності;посилення банківського регулювання у спосіб доповнення його лібералізованих елементів нормами пруденційного нагляду і контролю, насамперед в сфері розрахунку показників адекватності капіталу, вдосконалення управління ліквідністю і пов’язаними ризиками; проведення диференційованого рейтингування установ та інструментів .
Особливо варто провести вдосконалення методів розкриття учасниками ринку інформації про ризики; вдосконалення методів оцінки й обліку активів за справедливою вартістю, розробка системи індикаторів, яка зможе сигналізувати про ймовірність виникнення кризи у фінансовому секторі економіки; напрацювання механізмів заміщення зовнішніх ресурсів внутрішніми: розвиток механізмів і розширення обсягів довгострокового рефінансування банківської системи, що дозволить не лише компенсувати потребу банків у зовнішніх запозиченнях, а й збільшити роль процентних чинників регулювання грошової пропозиції; створення спеціальних державних фондів для підтримки ліквідності банків та з метою подолання кризових ситуацій на ринку, зокрема для викупу цінних паперів; розбудова механізмів надання державних фінансових гарантій комерційним банкам, розвиток механізмів державної підтримки спрямування ресурсів банківської системи на довгострокове інвестиційне кредитування, формування механізмів залучення на інвестиційні цілі фінансових ресурсів із позабанківського обігу .
У сфері валютно-курсової політики варто запровадити наступні зміни:
перехід до нового сценарію регулювання НБУ валютного курсу, ключовими ознаками якого має стати концентрація зусиль на створенні належних інституційно-організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення; раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб’єктів валютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних ризиків;
вдосконалення політики валютних інтервенцій у напрямі підвищення її узгодженості з процентною політикою; прискорений розвиток строкового сегмента валютного ринку та системи інструментів страхування валютних ризиків; активніше використання гнучкого валютного курсу за призначенням – як компенсатора негативних зовнішніх шоків та засобу підтримки конкурентоспроможності товаровиробників;
перехід у валютному регулюванні до фактичної «прив’язки» курсу гривні до «кошика валют» .
Слід наголосити, що антикризові заходи монетарної політики будуть успішними лише за підтримки їх виваженою фіскальною політикою. Цьому сприятимуть, зокрема, коректна політика управління бюджетними коштами на єдиному Казначейському рахунку НБУ, узгодження заходів Мінфіну щодо розміщення тимчасово вільних коштів серед комерційних банків з діями НБУ та розробка механізмів використання їх для стабілізаційних цілей. Слід також підкреслити важливість коректної інформаційної політики, яка має знижувати рівень інфляційних і курсових очікувань, підвищувати довіру до банківської системи та дій НБУ.
Отже кон’юнктурна політика держави безпосередньо впливає на необхідність формування основних напрямків перебудови економіки країни.
3.2 Основні напрямки перебудови економіки України для забезпечення подальшого її економічного зростання
Системний характер передумов макроекономічної дестабілізації в Україні диктує потребу системності заходів антикризового спрямування, які мають включати в себе не лише оперативні заходи антикризової тактики, але й реалізацію стратегічних завдань, спрямованих на послаблення негативної дії системних чинників, що становитимуть основні напрямки перебудови економіки України.
Першочергова увага має надаватися
1. антиінфляційним заходам структурного характеру, які концентруються на розбудові внутрішнього ринку, зокрема:пріоритетному розвитку мережі засобів прямих поставок сільськогосподарської та продовольчої продукції споживачеві; концентрації цільової державної допомоги сільгосппідприємствам на розвитку мережі закупівлі та зберігання сільгосппродукції; підвищенні ефективності використання ресурсів, насамперед – енергетичних, як у виробничій сфері, так і в комунальному господарстві, а також побуті .
2. Має бути посилено увагу до регулювання доходів населення, зокрема – запроваджено прогресивну шкалу прибуткового оподаткування та запроваджено оподаткування нерухомості.
3. Необхідно удосконалити інструментарій регулювання ліквідності комерційних банків та структуризації збільшення грошової пропозиції, зокрема – через формування сегмента «довгих грошей» шляхом створення спеціалізованих інвестиційних банків та запровадження спеціальних правил інвестиційного кредитування. Слід впровадити заходи щодо стимулювання кредитування інвестиційних планів корпоративного сектору української економіки шляхом компенсації % за середньо- і довгостроковими кредитами, залученими у комерційних банків, зменшення ставки резервування під видачу подібних кредитів, розширення кредитної підтримки інвестиційної діяльності галузей промисловості за рахунок фінансових ресурсів державних банків, створення спеціалізованого банку з метою інвестиційного кредитування наукоємних галузей промисловості.
5. Враховуючи особливості фінансової ситуації, слід переглянути проект Державного бюджету на 2009 рік, передбачивши концентрацію видатків на завданнях, безпосередньо пов’язаних з напрямками, які можуть послабити вплив інфляційних чинників, підтримати внутрішній попит на товари вітчизняної переробної промисловості, втримати рівнень зайнятості тощо: підвищенні ефективності ресурсовикористання, зокрема – зменшенні енергоємності виробництва та побуту;збільшенні обсягів виробництва сільгосппродукції та підвищенні продуктивності галузі; реалізації інфраструктурних проектів локального та загальнодержавного значення; забезпеченні цільового характеру соціальних видатків з метою зменшення їх інфляційного впливу.
6. Має відбутися суттєва активізація заходів щодо регулювання та обмеження небажаного імпорту, в тому числі: забезпечення належного контролю за якістю імпортної продукції; встановлення механізмів дієвого контролю за митною вартістю імпорту; застосування передбачених СОТ інструментів тимчасового обмеження імпорту, з метою вирівнювання платіжного балансу, а також для випадків, якщо імпорт товару спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам.
7. Необхідно прискорити запровадження інструментів підтримки експорту, зокрема:впровадження механізмів експортного кредитування та страхування та формування відповідних фінансових установ; удосконалення інфраструктурного забезпечення експортної діяльності; надання інформаційно-методичної та правової підтримки просуванню продукції національних виробників на зарубіжних ринках .
8. Мають відбутися активізація та розширення програм модернізації промисловості як приватного, так і державного сектору. Високий рівень зношеності виробничих фондів формує потребу в оновленні матеріальної бази промисловості, що має стати ресурсом внутрішнього попиту на продукцію машинобудування. Враховуючи значну долю державної власності в таких секторах як електроенергетика, вугільна промисловість та ін., розширюючи інвестиційні програми, держава спроможна підтримати діяльність промислового сектору у умовах скорочення зовнішнього попиту. Крім загальних заходів, які дозволять пожвавити ситуацію в промисловості, бачиться доцільним розроблення індивідуальних антикризових програм для підтримки найбільш важливих галузей, перш за все, чорної металургії, машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, нафтохімічної промисловості та ін. З метою стимулювання інноваційної спрямованості модернізації слід також здійснити відновлення системи податкових пільг для підтримки інноваційної діяльності підприємств, створити механізми державної участі у фінансуванні акціонерного капіталу інвестиційних фондів, що здійснюють фінансування інноваційних проектів та виробництв, впровадити механізми стимулювання імпорту сучасного технологічного обладнання.
9. Слід забезпечити пріоритетність запровадження засобів регулювання діяльності природних монополій, з метою недопущення необґрунтованого підвищення цін та тарифів на послуги і товари, які надаються ними, перш за все - тарифів на електроенергію, залізничні перевезення, портові послуги тощо.
Виходячи з наявності значних ризиків погіршення платіжного балансу, що негативно відбиватиметься на стабільності курсу гривні, слід суттєво посилити активність зовнішньоекономічної політики, яка має сприяти зменшенню негативного сальдо зовнішньої торгівлі та максимальному використанню стимулюючого пливу останньої для економічного зростання. Отже, така обґрунтована комплексна політика держави дозволить подолати кризові явища в економіці країни, а також направити її розвиток до подальшого економічного зростання.
Висновки до третього розділу
Багатовимірність та значна глибина кризових проявів в Україні доводять неможливість досягнення більш-менш тривкого ефекту лише за рахунок заходів стабілізації, які здійснюються у вузьких монетарній, валютно-курсовій чи фіскальній сферах. Без відновлення позитивної динаміки економічної активності заходи макрофінансової стабілізації спроможні втягнути економіку у колаптичне самовідтворення економічного спаду. Між тим, існує низка напрямків, за якими можливо досягти швидкого позитивного ефекту розкриття потенціалу внутрішнього ринку для економічного зростання. Необхідно уникнути зменшення видаткової частини Державного бюджету, в тому числі – шляхом збільшення, в помірних межах, його дефіциту. Слід вжити заходів щодо розбудови внутрішнього ринку з метою якнайповнішого та якнайшвидшого доведення стимулюючого ефекту внутрішнього попиту безпосередньо до виробника. Зменшення трансакційних витрат учасників ринку може дещо компенсувати утруднення кредитного забезпечення діяльності останніх. Незважаючи на те, що девальвація гривні обумовила різке скорочення обсягів імпорту, синхронна девальвація валют низки торговельних партнерів України та падіння обсягів вітчизняного виробництва цілком спроможні спричинити відновлення імпортної експансії, причому тепер – разом із потужним «імпортом інфляції». Відтак завдання дієвого регулювання імпорту до України зберігає актуальність, тому необхідна суттєва активізація заходів щодо регулювання та обмеження небажаного імпорту. Важливим чинником стимулювання економічного зростання та збільшення внутрішнього попиту на товари виробничого призначення має стати заохочення припливу в Україну прямих іноземних інвестицій. Реалізація позитивного потенціалу девальвації гривні в умовах світової фінансової кризи потребуватиме зрушень у структурі експорту з України в напрямі освоєння ринків продукції з вищим рівнем доданої вартості. Досягнення макрофінансової стабільності та створення сприятливих умов для економічного пожвавлення вимагають не лише зміцнення контрольних та регулюючих функцій держави в валютно-фінансовій та фіскальній сферах, але й посилення державної політики, спрямованої на забезпечення ефективності ринкових механізмів, гарантування дотримання правових норм, запобігання недобросовісним діям економічних суб’єктів.
Висновки
Принципи будови економічної системи, як і джерела її руху, є прямим наслідком сутності, змісту економічної системи. Джерела руху економічної системи, як і принципи її побудови, є прямим наслідком сутності, змісту економічної системи суспільства. Ефективність функціонування національної економіки — задоволення поточних потреб суспільства, нагромадження національного багатства і стан довкілля — вирішальною мірою залежить від типу економічної системи. Основними елементами економічної системи є, по-перше, спосіб узгодження діяльності суб'єктів господарського життя, або спосіб розв'язання основних проблем організації економіки; по-друге, власність на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага. Господарська діяльність в економічній системі завжди виявляється організованою, скоординованою тим чи іншим чином, тому економічна система має складну структуру, яка утворюється в процесі взаємодії окремих елементів. Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійне посилення уваги до пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки, адекватних сучасному стану розвитку світової економіки. Відтак запровадження в Україні інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання з політичної мети перетворюється на об’єктивну необхідність, альтернативою якій є занепад національної економіки, втрата економічного, а, можливо, й національного суверенітету. Україна у сучасному світі змушена здійснювати пошук прийнятної моделі економічного розвитку, яка б забезпечувала національну конкурентоспроможність і орієнтувала національну економіку на довгострокове зростання. Невдачі та прорахунки на цьому напрямі призводять до кризових потрясінь та збільшення диференціації. Значний прорив в технологіях та інформаційній сфері спонукає країни орієнтуватися на нові джерела конкурентних переваг та створювати їх. Сучасний етап пов’язаний із зайняттям чільного місця серед складових динамічних порівняльних переваг науково-технічними досягненнями та інноваціями на всіх стадіях життєвого циклу продукту, починаючи від створення товару або послуги, через просування його від виробника до споживача та закінчуючи наступною утилізацією. Знання визначальним чином впливають не лише на сферу виробництва, але й на структуру та обсяги споживання товарів. Аналіз економічного стану України показав,що динаміка ВВП характеризувалась нерівномірним розвитком Найбільш значний внесок у збільшення ВВП внесли торгівля і агропромисловий комплекс, питома вага яких у ВВП сукупно складає 10%. Зокрема, приріст сільського господарства за вказаний період склав 24,4%.. Поліпшення зборів податків виступає як ще один позитивний чинник, який дозволив збільшити зростання ВВП. Експорт і імпорт зараз знаходяться на історичному максимумі. Тому і податків збирається більше. Найвищі темпи зростання в Україні демонструють торгівля (11,8%), переробна промисловість (8,4%) і транспорт (8,4%). У той же час найбільше зниження спостерігається в будівництві (-4,8%).
Існує низка напрямків, за якими можна досягти швидкого економічного зростання Аналіз змісту рушійних сил економічного зростання починається з розгляду відтворення суспільного виробництва як безперервного процесу виробництва. Розвиток виробництва, підвищення його ефективності досягаються зусиллями людей, їх працею та соціально-економічною активністю.Політико-економічний аналіз змісту рушійних сил економічного зростання (прогресу) передбачає врахування не лише дії базисних економічних категорій (потреб, інтересів тощо), але й функціонування надбудови — держави, політичних, ідеологічних, правових, культурно-духовних та інших відносин і відповідних їм інституцій: політичних партій (рухів), релігійних концесій і т. ін. Тобто, аналізуючи рушійні сили економічного розвитку, потрібно враховувати вплив таких факторів, як стан суспільної свідомості та рівень розуміння народними масами об’єктивних проблем і напрямів економічної динаміки, культуру праці та спілкування, пануючі морально-етичні, релігійні установки, а також національні традиції. Всі вони, будучи продуктом багатовікової історичної еволюції, хоча є надбудовними факторами, суттєво впливають на ефективність функціонування базисних елементів та відносин економічної системи. При цьому часто вони модифікують навіть її модель.
Список