Демографічні передумови розміщення РПС України
Сумарний коефіцієнт народжуваності
Рис. 2.7 - Сумарний коефіцієнт народжуваності
За сумарним коефіцієнтом народжуваності області України чітко розподіляються на 3 групи: східні - з найнижчими показниками (коефіцієнт - менше 1 дитини: Донецька, Луганська, Харківська, Дніпропетровська та Запорізька області), західні - з відносно високими показниками (1,3-1,6) та інші області - з коефіцієнтом від 1 до 1,3. Проте у західних областях рівень вичерпаної плідності помітно вищий, ніж в інших регіонах України і значно нижчий за межу простого відтворення населення (2,2-2,3). Лише в селах Волинської і Рівненської областей рівень народжуваності ще близький до зазначеної межі і становить 2-2,1. При цьому спостерігається майже зворотна залежність між сумарними коефіцієнтами народжуваності та показниками поширення абортів.
Причини падіння народжуваності не можна зводити лише до економічних негараздів, хоча вони, безумовно, відіграють свою роль. Узагальнення існуючих чинників зниження народжуваності дає підстави виокремити такі групи: економічні, соціальні, психологічні, фізіологічні. Задоволення потреби в дітях, у материнстві і батьківстві конкурує з низкою інших потреб, тим простіших, чим нижчий рівень життя. Якщо заможні верстви населення так чи інакше оцінюють витрати часу та грошей на забезпечення майбутнім дітям необхідного фізичного, розумового розвитку та професійної підготовки і порівнюють їх із задоволенням власних потреб у розвитку та дозвіллі, то бідні враховують майже елементарні потреби в їжі, одязі, житлі. Не слід очікувати, що з підвищенням рівня життя автоматично зросте і народжуваність. Якби зв'язок був таким простим, не відбулося б істотного скорочення народжуваності в економічно розвинених країнах.
Хоча з 2000 р. відбувся певний злам тенденцій смертності, кількість померлих у 2002 р. все ще вища, ніж у 1989. Вирішальний вплив на ці процеси здійснює динаміка смертності чоловіків (52,3% загальних змін), у т.ч. городян - 33,8% і селян - 18,5%. Вплив змін смертності жінок виявився значно меншим - 28,4%. Структурні зрушення, головним чином старіння населення, обумовили 19,3% загальних змін.
Аналіз впливу процесу урбанізації на динаміку кількості померлих свідчить про помітнішу роль коливань смертності міського населення (вони обумовили 50% загальних змін).
Рис.2.8 - Кількість померлих, тис. осіб
За причинами смерті структура смертності має такий вигляд: головні втрати пов'язані з хворобами системи кровообігу, новоутвореннями, зовнішніми причинами, хворобами органів дихання. Проте від кожної з цих причин населення України вмирає на кілька років раніше, ніж населення в економічно розвинених країнах.
Своєрідним індикатором адаптації населення до нових соціально-економічних умов буття є смертність від зовнішніх дій. Її показники збільшилися майже у півтора рази, у т.ч. від самогубств - на третину, а від убивств - на три чверті. Натомість спостерігається помітне зниження кількості летальних випадків, пов'язаних з транспортом - майже вдвічі, і пов'язаних з виробництвом - на три чверті.
Рис. 2.9 - Середня очікувана тривалість життя при народженні, років
Передусім жертвами зовнішніх дій стають чоловіки (їхня смертність від зазначених причин майже вп'ятеро вища порівняно з жінками) та мешканці міських поселень.
Труднощі процесу адаптації відбилися і на зростанні так званої соціально детермінованої смертності, пов'язаної зі зловживанням алкоголю та тютюну, туберкульозом, ВІЛСНІДом та самогубствами.
Динаміка повікової смертності певною мірою відбиває реакцію населення різних вікових груп на посилення тиску економічних, соціальних та інших негараздів, пов'язаних із трансформаційними перетвореннями.
Рис.2 10 - Коефіцієнти смертності немовлят, %
Смертність немовлят впродовж другої половини 90-х рр. систематично зменшуючись, у 2002 р. була на 18% нижче, ніж у 1990 р. Основною причиною позитивних змін стало поліпшення охорони здоров'я дитинства.
Найгострішою демографічною проблемою України є неухильне і поки що неподолане зростання смертності населення працездатного віку. Протягом 1989-2001 рр. імовірність прожити повністю весь працездатний вік скоротилася з 81% до 74%, у т.ч. для чоловіків з 73% до 63%. Спостерігається майже подвійне зростання надлишкових смертей 40-річних чоловіків від нещасних випадків, отруєнь і травм, від хвороб системи кровообігу, органів дихання і травлення, які зазвичай асоціюються з фізіологічним старінням. Показники смертності цього контингенту є найрухливішими і саме вони визначають динаміку середньої тривалості життя населення.
Для України характерні істотні розбіжності смертності населення, за якими регіони країни можна об'єднати у три групи. До першої (з найсприятливішими показниками) належать Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області та м. Київ.
Друга група складається переважно з областей центральної частини України: Вінницької, Волинської, Житомирської, Запорізької, Київської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Харківської, Черкаської. Сюди ж належить також Автономна Республіка Крим. Для другої групи характерні середні показники смертності та тривалості життя населення. У більшості областей півдня і сходу України (третя група - Дніпропетровська, Донецька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Чернігівська області) параметри режиму смертності є вкрай несприятливими. Тут середня очікувана тривалість життя при народженні на 1,47 року нижча, ніж загалом в Україні; відмінності цього показника за статтю найвідчутніші; а частка тих, хто доживає до старості - найменша. Крім того, у 6 областях третьої групи, за винятком Дніпропетровської та Одеської, зберігається тенденція до зниження тривалості життя при народженні.
Особливістю сучасної просторової динаміки тривалості життя в Україні є перерозподіл меж традиційних демографічних зон у широтному напрямку: поступове нівелювання відмінностей у напрямку "схід-захід" та їхнє збільшення у напрямку "північ-південь".
2.5 Міграційні процеси
Протягом останнього десятиліття міграційні процеси відбувалися за нових географічних, правових та економічних умов, пов'язаних з виникненням нових незалежних держав, ринковими реформами, входженням України до міжнародної системи обміну населенням. Істотно зменшилася кількість мігруючого населення (якщо наприкінці 80-х р. цей показник становив 3,9 млн., то нині - 1,6 млн.), змінилася його структура. Раніше більшість мігрантів становила молодь, яка абсолютно переважала у навчальній та трудовій міграції, переїздах у зв'язку зі службою в армії. Вищою була частка чоловіків. Нині переїзди набули переважно сімейного характеру, збільшився середній вік мігрантів, статевий склад став більш рівномірним.
Понад половину всіх переїздів здійснюється всередині регіонів України і близько третини - між ними, загальна міграційна інтенсивність збільшується у напрямку із заходу на схід. Найпотужнішими є міграційні потоки між сусідніми областями. Основним реципієнтом у міжрегіональному обміні населенням є м. Київ, причому його міграційний приріст збільшується: якщо у 1995 р. він становив 4,1 тис. осіб, то у 2001 р. - 15,4 тис. осіб. Позитивне сальдо міжрегіональних міграцій спостерігається також на Харківщині, Дніпропетровщині та у м. Севастополі. Змінився характер міграційного обміну між містами та селами. На відміну від попередніх десятиріч потужний відплив сільського населення значно зменшився.
Істотно скоротилися зовнішні міграції. Основним партнером в обміні населенням для України залишається регіон СНД, передусім Росія. Проте бурхливі переміщення початку 90-х рр., що характеризувалися масовою репатріацією, поверненням депортованих, припливом біженців з "гарячих точок", змінилися в цілому паритетною міграцією, обсяги якої у 2001 р. були у сім разів меншими, ніж на початку минулого десятиріччя.
Вирішальним для міграційного зменшення населення стає від'їзд за межі колишнього СРСР. Основною його ознакою є "відплив мозків" - майже чверть вибулих мають вищу освіту, що на третину більше, ніж серед емігрантів до країн СНД та Балтії. Більшим є також відсоток осіб працездатного віку, тобто найактивніших у репродуктивному та економічному відношенні. Тому обумовлені еміграцією опосередковані демографічні втрати (через підвищення рівня старіння, зменшення чисельності народжених та природного приросту) значно перевищують прямі. Поступово цей напрям еміграції втрачає етнічне забарвлення. Якщо на початку 90-х р. євреї становили 61,2% емігрантів, то 2001 р. - лише 18,1%, натомість 49,2% - українці, 16,8% - росіяни.
Рис.2.11 - Приріст (зменшення) чисельності населення за рахунок міграції між Україною та країнами СНД і Балтії, осіб
Основними центрами тяжіння залишаються Ізраїль, Німеччина, США. Зростання еміграції до Німеччини (9,8 тис. осіб у 1995 р., 11,5 тис. осіб у 2001 р.) відбувається на тлі зниження ролі Ізраїлю і загального зменшення обсягів виїзду за межі колишнього СРСР (у 2001 р. виїхало 36,5 тис. осіб, що вдвічі менше, ніж у 1991 р.). Крім вичерпання ресурсів етнічної еміграції, обмежувальної політики країн в'їзду, така ситуація обумовлена також здійсненням права на вільне пересування, що створило можливість досягти основної мети еміграції - підвищення доходів через тимчасові заробітчанські поїздки за кордон. За експертними оцінками, у 2001 р. за межами України працювало щонайменше 1 млн. українських громадян, хоча за сприяння офіційних українських посередницьких структур за кордоном було працевлаштовано лише 36,3 тис.
Імміграція в Україну з-за меж колишнього СРСР обмежується приблизно 5 тис. осіб на рік. у 2001 р. в Україні навчалися 22,6 тис. іноземних студентів, що на третину менше, ніж 10 років тому; працювало 3,5 тис. іноземців; з'явилися біженці - 3 тис. осіб переважно афганці та інші з 48 країн світу. Притулок в Україні отримали також понад 3 тис. жертв воєнного конфлікту з Абхазії.
Територія країни активно використовувалася для незаконного переправлення людей з деяких азіатських та африканських країн до Західної Європи. Завдяки цілеспрямованим заходам забезпечення охорони кордону, передусім на його північно-східній ділянці, удосконаленню візового контролю цей негативний процес вдалося припинити. Кількість затриманих на державному кордоні України значно скоротилася і становила 5422 осіб у 2000 р., 4621 осіб - у 2001 р., 2059 осіб - за 10 місяців 2002 р. проти 14546 осіб у 1999 р.).
Таким чином, Україна залишається майже не привабливою для іммігрантів, продовжує відігравати в міжнародному обміні населенням роль країни-донора.
3 Демографічні перспективи України
3.1 Очікувані тенденції народжуваності та смертності
Загальноєвропейські тенденції народжуваності не дають підстав очікувати істотного збільшення сумарних коефіцієнтів народжуваності впродовж наступних 10-15 років. Втрати ненародженими внаслідок епідемії ВІЛСНІДу протягом 2003-2010 рр. можуть становити 100-200 тис. У зв'язку з тим, що негативні тенденції у динаміці народжуваності посилюються, ці втрати матимуть суттєвий вплив на формування молодих поколінь. Тільки після 2015 р. за умов зміни репродуктивних настанов можна розраховувати на підвищення цього показника до 1,35-1,45 у розрахунку на одну жінку. Слід підкреслити, що і такий варіант розвитку не забезпечуватиме навіть просте заміщення поколінь.
Рис.3.1 - Прогноз сумарного коефіцієнта народжуваності
Кризовий стан дітородної активності населення даватиметься взнаки протягом життя багатьох поколінь на рівні не лише сім'ї, а й усього суспільства (навіть якщо цей процес і припиниться). Як наслідок, у майбутньому спостерігатиметься хвилеподібна динаміка чисельності населення і його вікових контингентів, що може перетворитися на відчутну перепону в досягненні сталого розвитку країни.
Хвилеподібний характер тенденцій смертності в Україні впродовж принаймні найближчих 25 років, значні резерви зниження смертності у допрацездатних і особливо працездатних вікових групах, адаптація населення до нових соціально-економічних умов, подолання затяжної економічної кризи, успіхи медицини в лікуванні широкого кола захворювань дають підстави розраховувати на зниження ймовірності смерті: прискорене зниження - смертності немовлят (до 7,5-8%) і дітей раннього віку, вельми помірне - жінок 16-60 років (імовірність померти, не доживши до 60 років, для 16-річних дівчат скоротиться до 7-8%) і населення старше 60 років. Найбільші зрушення (як і протягом останніх 50 років) очікуються у смертності чоловіків працездатного віку. Передбачається, що імовірність померти не доживши до 60 років для 16-річних юнаків у 2026 р. становитиме 16-21%. Практично смертність саме цього контингенту визначатиме загальний характер тенденцій смертності та тривалості життя населення України.
Рис.3.2 - Прогноз основних параметрів режиму смертності населення України до 2026 р.
3.2 Прогноз чисельності та складу населення
Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого десятиліття чисельність населення України неухильно скорочуватиметься.
Рис.3.3 - Прогноз чисельності населення, тис. осіб
Таблиця 3.1 - Основні параметри демографічного прогнозу, тис. осіб на початок року
За оптимістичним варіантом прогнозу до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним - до 40,4.
Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання кількості народжених, померлих і загальної кількості населення. Депопуляція, імовірно, дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя ХХІ ст. (за оптимістичним варіантом - до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істотного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між кількістю померлих та народжених неминуче зростатиме.
3.3 Основні напрями національної демографічної політики
Стратегічне значення демографічного фактора має непересічне значення для майбутнього розвитку держави. Тому у практику державного управління необхідно запровадити принципи орієнтації розвитку країни, передусім на інтереси населення та сім'ї, на забезпечення умов їх всебічного розвитку і реалізації. Центральну роль у цьому мають відігравати:
подолання бідності, запобігання розвиткові хронічної та успадкованої бідності на основі зростання доходів та рівня життя всього населення;
- глибоке реформування сфери праці, оскільки саме тут формуються провідні важелі репродуктивних і міграційних настанов, вітальної поведінки, здорового способу життя;
- забезпечення ефективної зайнятості, яка має стати надійною гарантією належного рівня життя не тільки для самого працюючого, а і для його утриманців.
Основною складовою демографічної політики має бути збереження і поліпшення здоров'я населення як одного з найважливіших пріоритетів нації, що дбає про своє сучасне і майбутнє. Це сприятиме не тільки зниженню смертності та відповідному пом'якшенню депопуляції, але й загальному благополуччю суспільства, гуманізації його розвитку. Завдання Кабінету Міністрів України та місцевих органів влади:
гарантувати належне фінансування та виконання існуючих програм реформування системи охорони здоров'я населення;
- забезпечити повну і ефективну імунізацію дітей та підлітків; відновити практику профілактичних оглядів населення;
- вжити результативних заходів щодо запобігання поширенню таких соціальних захворювань, як туберкульоз та ВІЛСНІД;
- розробити і здійснити комплекс заходів щодо поліпшення умов праці із дотриманням вимог її охорони;
- сприяти створенню професійних пенсійних фондів і перенесенню на них обов'язків фінансування дострокових пенсій, підставою для яких є праця у шкідливих та тяжких умовах;
- забезпечити зменшення кількості ДТП та зниження смертності від них;
- задовольнити все населення країни (незалежно від місця проживання) якісною питною водою;
- утворити дієві механізми, які б істотно обмежили можливості надходження до торговельної мережі та підприємств громадського харчування неякісних продуктів, виготовлених з порушенням технологічних вимог, та їх реалізації з порушенням терміну їх використання тощо;
- з метою скорочення масштабів паління та надмірного вживання алкоголю заборонити рекламу паління та алкоголю, встановити дієвий контроль за продажем алкогольних та тютюнових виробів неповнолітнім, розвивати пропаганду та економічне стимулювання здорового способу життя.
Основним завданням у цій сфері має бути максимально повне використання життєвого досвіду літніх людей, створення для них умов гідного життя. Проведення такого важливого заходу, як реформування пенсійної системи, недостатньо для вирішення проблеми. У зв'язку з цим доцільно:
Верховній Раді України:
прийняти весь комплекс законодавчих актів щодо запровадження у повному обсязі реформи системи пенсійного забезпечення;
- передбачити можливості захисту права на працю впродовж перших п'яти років пенсійного віку за умови відкладення права отримання пенсії.
Кабінету Міністрів України та місцевим органам влади:
створити належну систему соціального обслуговування осіб похилого віку і забезпечити його доступність незалежно від місця проживання;
- сприяти підтримці здоров'я в старості; забезпечити доступність якісної діагностики та лікування;
- передбачити підготовку фахівців з геронтології й запровадження відповідних посад у лікувальних закладах;
- залучити засоби масової інформації до подолання стереотипу літньої людини як безпорадного, нездібного до творчого процесу споживача суспільних ресурсів, створювати і підтримувати у суспільстві імідж літньої людини як творчого носія потужного інтелектуального і духовного потенціалу.
За умов практичного вичерпання потенціалу демографічного зростання чи не єдиною можливістю збільшення загальної кількості населення України залишається активна міграційна політика. Саме міграційний приплив може компенсувати природне зменшення населення і забезпечити збалансування статево-вікової структури населення. Однак демографічний дефіцит в Україні настільки значний, що за масштабів міграції, необхідних для його покриття, може виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є імміграція етнічних українців, вихідців з України інших національностей.
Досягненню цієї ж мети сприятиме створення умов для повернення працівників-мігрантів на батьківщину шляхом захисту їхніх прав на роботу за кордоном, працевлаштування та започаткування малого бізнесу на батьківщині. Необхідно вирішувати проблему скорочення міграційного відпливу населення України за кордон. Це сприятиме не тільки і навіть не стільки зменшенню депопуляції, скільки забезпечить поліпшення якісних характеристик населення.
Формування національної демографічної політики потребує надійної інформаційної бази. Вона необхідна для дослідження демографічних процесів і чинників, що зумовлюють їхню динаміку. Без її результатів неможливо створити надійні наукові підвалини демографічної політики. Це потребує здійснення таких кроків:
Кабінету Міністрів України:
розширити програму записів актів громадянського стану і програму їхньої розробки для того, щоб поточна демографічна статистика у поєднанні з даними Всеукраїнського перепису населення стала надійною інформаційною базою дослідження проблем демографічної кризи і розробки заходів демографічної політики.
Кабінету Міністрів України, Національній академії наук та Держкомстату:
налагодити постійний моніторинг демографічних процесів;
розгорнути діяльність новоутвореного Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, надавши необхідне приміщення, та розширити масштаби демографічних досліджень, забезпечити необхідний науковий супровід демографічної політики, здійснювати розробку пропозицій щодо вдосконалення заходів активізації національної демографічної політики, проводити демографічну експертизу законодавчих і нормативних змін, систематично розробляти демографічні прогнози;
провести узагальнення матеріалів Всеукраїнського перепису населення 2001 р.;
забезпечити систематичне висвітлення у засобах масової інформації розвитку демографічних, зокрема міграційних, процесів, становища біженців та мігрантів тощо.
4.Практична частина: Вплив факторів РПС на розміщення підприємства
1.1. Проаналізувати виробниче підприємство з точки зору його ефективності та розміщення за такими факторами:
1. Природно-географічні;
2. Екологічні;
3. Демографічні;
4. Техніко-економічні;
5. Фактор кон’юнктури ринку.
2.1. Зробити висновок про те, які з перерахованих факторів найбільшою мірою впливають на розвиток підприємства і чому саме.
2.2. Наскільки адекватно підприємство реагує (якщо реагує чому саме) на ті фактори що найбільш впливають на його діяльність.
Природно - географічні фактори
Ці фактори розподілу продуктивних сил містять у собі якісну й кількісну характеристику корисних копалин, а також енергетичних, водних, лісових і земельних ресурсів, природно-кліматичних і природно-транспортних умов. Все це визначає розмір підприємства й рівень техніко-економічних показників, таких як продуктивність праці, капіталоємність, рентабельність і т.д.
Акціонерне товариство закритого типу «Сумський фарфоровий завод» - одне із провідних підприємств в Україні по випуску посуду й сувенірних виробів з фарфору. Асортимент підприємства великий. Це:
чашки чайні з блюдцями;
чашки кавові з блюдцями;
кавові сервізи;
чайні сервізи;
тарілки мілкі й глибокі;
миски;
блюда для тортів й фруктів: овальні, трикутні й квадратні;
чайники заварні й долівні;
кружки, келихи;
вази для квітів;
горщики для квітів;
столові сервізи;
сувенірна продукція;
продукція, що виготовляє по індивідуальних замовленнях, і багато чого іншого.
АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» розташований в обласному центрі, що перебуває в північно-східній частині України й має вигідне транспортне розташування. Розміщення на окраїні міста обумовлено специфікою виробництва, орієнтацією на оптові продажі в м. Суми й інші регіони України, тобто потреби в знаходженні в центральних районах міста підприємство не випробовує. Підприємство займається виробництвом фарфорового посуду, для чого використовує природні ресурси
Має автомобільні й залізничні під'їзні колії (залізнична вітка зі ст. Товарна, по якій проводиться поставка сировини для виробництва порцелянових виробів).
Як вихідна сировина й матеріали у виробництві продукції використаються: пегматит, глина, пісок кварц, каолін, доломіт, магнезит.
Глина вогнетривка - Донецька область.
Гіпс - Донецька область.
Пегматит - Полтавська область, Запорізька область.
Каолін - Дніпропетровська область.
Пісок кварцовий - Харківська область.
Уздовж території підприємства проходить водопровід, від якого по двом каналах завод забезпечено водою.
Теплопостачання підприємства автономне: має власну котельню, газопостачання й електропостачання від центральних джерел (підстанція ТП-5 розташована на території, є два уведення по 1,0 кВА).
Телефонний зв'язок з АТС-3, є 7 уведень і заводська міні АТС.
Земельні ресурси використаються заводом для розміщення своїх цехів, складів, тому якість цих земель не грає великої ролі.
Тому що виготовлення заводської продукції відбувається в закритих приміщеннях, природно - кліматичні умови не впливають на розташування й розвиток заводу.
Екологічні фактори
Вони включають природоохоронні заходи, спрямовані на раціональне використання природних ресурсів, забезпечення стандарту якості навколишнього середовища й сприятливих умов життя й праці населення.
Виробничий процес по виготовленню фарфору має свій технологічний цикл, пов'язаний з випалом порцелянових виробів. Для випалу використається природний газ. Незначні викиди продуктів горіння в навколишнє середовище не перевищують припустимих норм. Використовувана у виробництві вода, після проходження повного виробничого циклу містить у собі деякої домішки шкідливих речовин. Але ніякого негативного впливу на екологічну ситуацію міста ці відходи не роблять, тому що вони не скидаються безконтрольно в навколишнє середовище, а приділяються на заводські очисні спорудження (вся вода, що бере участь у технологічному процесі проходить очищення й, уже в якості технічної бере участь у безперервному технологічному циклі).
Таким чином: технологічні процеси, застосовувані при виробництві фарфорових виробів, не приводять до забруднення навколишнього середовища.
Велика увага приділяється на підприємстві й випуску продукції, що відповідає вимогам Державних стандартів.
Демографічні фактори
Демографічні фактори - це чисельність населення і його розміщення по території, кількісна і якісна оцінка трудових ресурсів у розрізі областей і районів.
Ці фактори мають дуже велике значення для АТЗТ "Сумський фарфоровий завод" тому, що виробництво фарфорової продукції досить трудомістке й вимагає великої кількості висококваліфікованих кадрів.
Потреба в персоналі визначається виходячи зі сформованих умов виробництва, асортиментів і кількості виготовляємої продукції.
У даний момент середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві становить 666 чоловік. З них промислово-виробничий персонал 657 чоловік. До складу працюючих входять економісти, інженера, слюсарі, електрики, випалювачі, живописці, художники, формувальники, ливарі, дробильники - розмольщики й ін. 9 чоловік - працівники соціальної інфраструктури підприємства (магазин, медпункт, їдальня). В умовах сформованих асортиментів і середнього обсягу виробництва ця чисельність оптимальна, відповідає штатному розкладу й визначена виходячи із трудомісткості виробничої програми запланованої на 2007 р.
У зв'язку із цим економістів, бухгалтерів, фінансистів, менеджерів готовить Сумський державний університет, технологів кераміки й вогнетривів готовить Роменский індустріальний технікум і Миргородський керамічний технікум ім. Н.В. Гоголя.
Тому підприємство трудовими ресурсами забезпечено, а в даний момент ,у зв'язку з пуском другої печі, має можливість прийняти на роботу додатково 200 чоловік. З огляду на несприятливі умови пов'язану із працевлаштуванням у нашому місті (багато підприємств, фірми збанкрутили) даний фактор відіграє позитивну роль.
Також демографічні фактори впливають і на ринок збуту продукції АТЗТ "Сумський фарфоровий завод". Це виробництво було створено для того, щоб задовольняти потреби в цьому товарі населення Сумської області й інших прилеглих областей.
Продукція розрахована на споживачів з різними рівнями доходів, що в сформованій ситуації дозволяє забезпечити собі найбільш стійкий попит. Крім того, підприємство має технологічну можливість і творчий потенціал по дрібносерійному виробництву дорогих високомистецьких виробів й ексклюзивних замовлень. Ринок збуту цієї продукції розробляється в регіонах здатних її споживати: Київ, Харків, Одеса, Донецьк, Луганськ і т.д. Ринок збуту цієї продукції серед країн ближнього й далекого зарубіжжя через дешевину виробництва на Україні - фактично не обмежений.
Техніко - економічні фактори
Техніко економічні фактори - це науково - технічний прогрес, транспортні умови, форми загальної організації виробництва. Вирішальне значення має науково - технічний прогрес.
В 2005 році АТЗТ "СФЗ" здійснилося 40 років. За роки свого розвитку воно стало одним із провідних підприємств на Україні по випуску порцелянової продукції. АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» випускає продукцію з різними, неповторюваними формами. По білизні порцеляни, що виготовляє, завод входить у трійку кращих підприємств по Україні. По якості форми виробу, по його вазі - одне з ведучих.
Висококваліфікований склад художників, скульпторів, живописців може виконати будь-які замовлення по виготовленню сувенірних виробів, сервізної продукції й індивідуальних замовлень. Для того, щоб у меншій мері залежати від постачальників декорів, силами декорної ділянки розробляються свої декори, які використаються для декорування продукції(чашок, тарілок, сервізів).
Підприємство працює стійко й стабільно, здійснило велику реструктуризацію. Значні власні кошти вкладаються в капітальний ремонт печі, сушила й вагонетного парку. В 2006 році темп росту випуску продукції виріс на 8,3% у порівнянні з попереднім, обсяг реалізації продукції в тому числі експорт виріс на 5,6% , продукція, що реалізовувалася на бартерних умовах зменшилася на 56%, а в 2007 році за 1 - півріччя склала 9%.
Транспортування сировини, готових виробів на підприємство й з нього здійснюється автомобільним і залізничним транспортом, адже для цього є всі умови: недалеко від заводу є товарна залізнична станція, від якої лінія веде прямо на територію заводу, що спрощує доставку сировини на підприємство, а готової продукції на станцію.
Більше 45% виготовленої продукції поставляється на експорт: Болгарія, Росія, Франція, Австрія. В 2006 році обсяг продукції, що поставляє в страни далекого зарубіжжя, збільшився в 2 рази.
Фактор кон'юнктури ринку
У період становлення вільних ринкових відносин для нормального функціонування виробництва основного значення набуває організація випуску такої продукції, що знаходить стійкий попит у споживачів.
У зв'язку зі зміною купівельного попиту були розроблені й впроваджені у виробництво нові зразки посуду як у розписі так й у формах.
Продукція, випуск якої планується, розрахована на споживачів з різними рівнями доходів, що в сформованій ситуації дозволяє забезпечити собі найбільш стійкий попит. Крім того, підприємство має технологічну можливість і творчий потенціал по дрібносерійному виробництву дорогих високомистецьких виробів й ексклюзивних замовлень. Підприємство ставить собі завданням довести обсяг виробництва високомистецьких виробів до 20 % від загального обсягу. Ринок збуту цієї продукції розробляється в регіонах здатних її споживати: Київ, Харків, Одеса, Донецьк, Луганськ і т.д. Ринок збуту цієї продукції серед країн ближнього й далекого зарубіжжя через дешевину виробництва на Україні - фактично не обмежений.
Ризик зростання конкуренції компенсується комплексом мір, які підприємство виділяє в якості пріоритетних:
екологічна чистота виробничого процесу;
з високою якістю випускає продукцію, і із гнучкою ціновою політикою на пропоновану до продажу продукцію;
конкурентний рівень цін;
стабільні виробничі й комерційні зв'язки з постачальниками сировини й покупцями товару.
Вимоги ринку змушують не сидіти на місці, не зупинятися на досягнутому, а постійно працювати над перспективою , пошуком надійних, платоспроможних споживачів. Розуміючи, що ринок можна завоювати, у першу чергу, високою якістю продукції й оптимальною ціною, всі служби й виробничі цехи стали більш уважно й відповідально займатися питаннями забезпечення якості продукції, його економічної ефективності й зниження собівартості.
Таким чином:
1) Вплив природно - географічного фактору значення для АТЗТ "Сумський фарфоровий завод" не має тому, що виготовлення заводської продукції відбувається в закритих приміщеннях, природно - кліматичні умови не впливають на розташування й розвиток заводу.
2) Екологічний фактор не є основним у діяльності підприємства й не має сильного впливу.
3) Позитивно на діяльність підприємства впливає розташування трудових ресурсів. Більшість працюючих становлять жінки, які проживають біля підприємства й тому не має проблем по доставці трудових ресурсів на робочі місця.
4) Техніко - економічний фактор є головним і вирішальним у діяльності підприємства, тому що знижує трудо - , матеріало -, фондо - і капіталоємність, а в це у свою чергу створює відносно сприятливі умови для прискорення розвитку виробничих сил підприємства.
5) Соціально - економічний фактор не має прямого вирішального впливу на розміщення й діяльність підприємства. Але заходи щодо поліпшення умов життя й роботи зайнятих на виробництві працівників і членів їхніх родин, підвищення освітнього рівня, раціональна зайнятість - все це у свою чергу сприяє поліпшенню процесу виробництва й підвищенню продуктивності праці.
Висновки
Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань - економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.
Література
.Заблоцький Б.Ф.