Шляхи підвищення ефективності франчайзингу для господарюючого суб’єкта
У силу своїх очевидних переваг і підтвердженої на практиці ефективності фpaнчaйзинг дуже швидко завоював широку популярність в усьому світі. На сьогоднішній день фpaнчaйзинг використовується в більш ніж 75 сферах бізнесу — від фаст-фуд і ресторанів до операцій з нерухомістю і юридичними послугами.
За даними FRANDATA Corporation, сферами економіки, у яких фpaнчaйзинг одержав на сьогоднішній день найбільше поширення є: заклади фаст-фуд — близько 20% загальносвітової кількості фpaнчaйзі, роздрібна торгівля (у тому числі продуктами харчування) — 15%, сфера послуг (у тому числі спортивних і туристичних) — близько 12%, автомобільні перевезення й обслуговування — 8%, будівництво — 7%. При цьому близько 50% усіх фpaнчaйзингових мереж світу працюють у сфері торгівлі, де ключове місце належить закладам фаст-фуд, ресторанам, магазинам промислових і продовольчих товарів. У середньому, близько 80% закладів фаст-фуд найбільших світових операторів знаходяться в управлінні фpaнчaйзі.
Зараз фpaнчaйзинг найбільшою мірою розвитий на своїй батьківщині — у США, де, за інформацією Міжнародної асоціації фpaнчaйзингу, у рамках близько 1500 фpaнчaйзингових мереж існує більш 350 тысяч фpaнчaйзі (франшизних точок). Річний обсяг продажів у рамках системи фpaнчaйзингу перевищує $1,5 трильйони, при цьому більше 40% підприємств роздрібної торгівлі є фpaнчaйзинговими (прогноз на 2010 рік — 50%). Фpaнчaйзинг у сфері роздрібної торгівлі забезпечує близько 15% ВВП США. Приблизно 60% ВНП країни виробляється підприємствами малого і середнього бізнесу, більш 50% яких працює по системі фpaнчaйзингу. За даними адміністрації малого бізнесу США, за останні п'ять років у країні більш 85% малих підприємств по тим чи іншим причинам припинили своє існування. За той же період тільки 14% підприємств-фpaнчaйзі були закриті. Таким чином, у середньому з 8 створених франшизних підприємств протягом перших п'яти років тільки одне припиняє своє існування.
В інших країнах світу фpaнчaйзинг розвинутий трохи в меншому ступені, приміром, у країнах Західної Європи частка фpaнчaйзингу в роздрібній торгівлі складає 30%. Усього в країнах ЄС зараз діє близько 4000 фpaнчaйзингових мереж, у яких трудиться близько 1,5 мільйони чоловік, а їхній річний оборот перевищує $120 мільярдів. Компанії Великобританії, Франції, Німеччини й інших країн досить активно використовують систему фpaнчaйзингу. Приміром, у Великобританії щорічний доход фpaнчaйзингових мереж складає більш 10 мільярдів фунтів стерлінгів. За даними Британської асоціації фpaнчaйзингу, у 2001 році більше 90% фpaнчaйзі у Великобританії були прибутковими, за цей рік власники франшиз створили більш 325 тисяч робочих місць. В Франції, що займає в Європі третє місце (після Великобританії і Німеччини) по кількості фpaнчaйзингових мереж, нараховується більш 600 фpaнчaйзерів і 30 тисяч фpaнчaйзі.
Одним з найбільш показових прикладів ефективної реалізації фpaнчaйзингової технології є мережа компанії МсDоnаld's, яка представлена на сьогоднішній день у 119 країнах світу більше 30000 ресторанами, близько 75% (приблизно 23000) з який знаходяться в управлінні фpaнчaйзі. Також варто виділити мережу IKEA, усі магазини якої (більш 180 у більш ніж 60 країнах) працюють за фpaнчaйзинговми угодами.
Незважаючи на широке застосування фpaнчaйзингу в усьому світі, тільки 14 країн прийняли спеціальні законодавчі акти, що стосуються фpaнчaйзингу. До числа таких країн належать США, Канада, Мексика, Бразилія, Іспанія, Франція, Австралія, Китай, Малайзія, Індонезія, Північна Корея, Білорусія, Росія, Румунія. Аналіз законодавства цих країн дає можливість поділити їх на дві великі групи:
-країни, в яких законодавець шляхом прийняття спеціальних актів впливає на формування волевиявлення сторін під час підписання договору, тобто законодавчо регулюються переддоговірні відносини франшизодавця і франшизопоотримувача;
-країни, в яких законодавчо регулюються правовідносини сторін в основному на стадії виконання і припинення фpaнчaйзингового договору. До другої групи країн належать Білорусія, Росія та Румунія.
Не слід забувати, що поруч із широким застосуванням фpaнчaйзингу у внутрішній торгівлі багатьох країн, він також застосовується в міжнародній торгівлі. Як правило, експортерами франшизи є компанії США, Канади та ряду європейських країн, які мають спеціальне законодавство, що зобов'язує франшизодавця розкрити інформацію про франшизу на переддоговірній стадії. Реципієнтами франшиз є компанії країн, в яких або взагалі не існує будь-яких нормативних вимог щодо розкриття інформації, або обсяг інформації, що підлягає розкриттю, нечітко обкреслений. При укладенні та виконанні договорів міжнародного фpaнчaйзингу завжди виникає питання про те, право якої держави застосовуватиметься до правовідносин, установлених даним договором. У силу принципу lex voluntatis сторони в якості права, що застосовується, можуть обрати як право держави франшизодавця, так і право держави франшизоотримувача, або право будь-якої третьої держави. З огляду на максимальний захист інтересів франшизоотримувача, доцільно в якості права, що застосовується, обирати право держави, у якій законодавчо закріплені максимальні вимоги щодо розкриття інформації про франшизу. Отже, якщо українське підприємство укладає договір міжнародного фpaнчaйзингу з франшизодавцем, у країні якого діють вимоги щодо розкриття інформації про франшизу на переддоговірній стадії, доцільно вказати право держави франшизодавця в якості права, що застосовується.
Отже, як показує більш ніж сторічний досвід тих країн, що винайшли фpaнчaйзинг і ефективно його використовують, ця система є більш ніж перспективною. Незважаючи на певну частку екзотики й недоліки законодавчого регулювання в Україні, система фpaнчaйзингу може принести чималі прибутки вітчизняним бізнесменам. Головне – необхідно навчитися вміло її використовувати.
1.3 Законодавче регулювання фpaнчaйзингових відносин в Україні
Неоднозначне тлумачення вітчизняними науковцями сутності понять категорійного апарату франчайзингових взаємовідносин та використання ними різної термінології значною мірою зумовлюється відсутністю у чинному законодавстві України визначення франчайзингового виду договорів.
Цивільним (статті 1115-1129) та Господарським (статті 336-376) кодексами України регулюється договір комерційної концесії, який низкою дослідників вважається аналогом договору франчайзингу. Так, відповідно до статті 336 Господарського кодексу України ”за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати іншій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду” [1; 2].
За статтею 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.
Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.
Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.
У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені цим Кодексом або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно. 4. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.
Правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.
Правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії:
1) забезпечити державну реєстрацію договору;
2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;
3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.
З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:
1) використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;
2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем;
3) дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;
4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця;
5) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;
6) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.
В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема: 1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; 2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав; 3) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; 4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.
Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.
Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.
Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.
Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк.
Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень глави 53 Цивільного Кодексу. У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до статті 1118 Цивільного Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше. Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації відповідно до статті 1118 Цивільного Кодексу. Договір комерційної концесії припиняється у разі: 1)припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом; 2)оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом).
Перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності або передасть свої права і обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю. Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх відповідно до цієї частини до спадкоємця чи іншої особи здійснюється особою, яка управляє спадщиною і призначається відповідно до статті 1285 Цивільного Кодексу України.
У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати.
Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення настають наслідки, передбачені частиною третьою статті 1126 чи статтею 1128 Цивільного Кодексу України.
Виходячи із сучасної практики застосування договорів комерційної концесії, можна окреслити коло питань, щодо яких хоча б одна зі сторін договору вимагає узгодження. Факт узгодження цих питань сторонами і внесення їх до договору робить їх важливими. До таких питань належать:
ціна. За визначенням договору комерційної концесії, він належить до оплатних. Саме тому при укладенні договору сторони обов'язково погоджують його ціну. Погодження ціни – це визначення не тільки розміру фpaнчaйзингових платежів або роялті за користування об'єктами інтелектуальної власності, а й розміру інвестицій франшизоотримувача у власне підприємство, розміру його плати за послуги, що надаються франшизодавцем, і розміру його участі в рекламних акціях, що здійснюються франшизодавцем;
термін. За договором комерційної концесії франшизодавець надає франшизоотримувачу в користування об'єкти інтелектуальної власності, для частини яких держава встановлює термін охорони. Із закінченням терміну дії охоронного свідоцтва на об'єкт інтелектуальної власності останній може перейти в категорію ноу-хау франшизоотримувача і, відповідно, зміниться об'єкт договору;
режим надання в користування прав на об'єкти інтелектуальної власності;
територія використання наданих прав, якщо користувач одержує виняткову або одиничну ліцензію на використання об'єктів інтелектуальної власності;
перелік обмежень на права сторін за договором і термін їхньої дії.
При укладенні договору фpaнчaйзингу слід також пам'ятати про особливі умови (ст. 1122 ЦК України). А саме, важливо визначити:
обов'язок франшизодавця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їхнього використання на закріпленій за користувачем території або утриматися від власної аналогічної діяльності на цій території;
обов'язок франшизоотримувача не конкурувати з франшизодавцем на території, на яку поширюється дія договору, щодо підприємницької діяльності, що здійснюється франшизоотримувачем з використанням наданих франшизодавцем прав;
обов'язок франшизоотримувача не отримувати аналогічних прав від конкурентів (потенційних конкурентів) франшизодавця;
обов'язок франшизоотримувача погоджувати з франшизодавцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їхнє внутрішнє і зовнішнє оформлення.
При цьому умова договору, відповідно до якої франшизодавець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.
Згідно зі ст. 1118 ЦК України і ст. 367 ГК України, договір комерційної концесії укладається тільки в письмовій формі, інакше він визнається нікчемним. При цьому договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, що здійснив державну реєстрацію франшизодавця, навіть якщо він зареєстрований в іншій державі.
Звернемо вашу увагу на те, що законодавець визначає орган, який здійснює таку реєстрацію, не встановлюючи самого механізму. Керуючись ч. 2 ст. 211 ЦК України, слід зазначити, що порядок реєстрації і ведення відповідних реєстрів може встановлюватися окремим законом. Такий закон, мабуть, буде прийнятий згодом. До набрання чинності таким законом франшизодавець і франшизоотримувач укладають договір комерційної концесії без його реєстрації.
На практиці ж у договорі фpaнчaйзингу доцільно вказати, що договір буде належним чином зареєстрований після розробки й затвердження реєстру та порядку реєстрації.
Крім того, у випадках, передбачених договором комерційної концесії, франшизоотримувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому франшизодавцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із франшиздавцем або визначених договором комерційної концесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії (частини 1, 2 ст. 1119 ЦК України). Не зовсім зрозумілим є формулювання законодавця відносно права користувача надати субкоритсувачу “право користування наданим... комплексом або частиною комплексу...”, оскільки одним із завдань фpaнчaйзингу є створення однотипних фpaнчaйзингових підприємств, у яких використовуються об'єкти інтелектуальної власності франшизодавця. Очевидно, під “частиною комплексу” законодавець розуміє право субкористувача тільки використовувати комплекс без права його подальшого надання третім особам.
Специфіку договору фpaнчaйзингу зумовлює характер економічних відносин, закладених в його основі. Так, метою фpaнчaйзора є створення своєї розгалуженої бізнес-мережі, елементами якої стають фpaнчaйзі. Отже, йдеться про створення певної системи підприємництва, заснованої на фpaнчaйзингу. Відтак кожен елемент цієї системи має посідати своє чітко визначене місце й не вступати в конфлікт із іншими елементами цього бізнес-організму. Фpaнчaйзор, укладаючи договір фpaнчaйзингу, прагне бачити навколо себе абсолютно відлагоджену систему, таких собі “стандартизованих” фpaнчaйзі. Прагнення створити систему покладає на фpaнчaйзора обов’язок забезпечити її уніфікованість та безконфліктність. Система розрахована на тривалий час. Разом з тим, як і в будь-якій іншій системі, фpaнчaйзинг має головний, системоутворюючий елемент (фpaнчaйзор), якому до певної міри підпорядковується решта елементів. Таким чином, застосування підходу до фpaнчaйзингу як до певної системи дозволяє виділити його специфічні особливості. Ними є: концептуальність, уніфікованість (стандартизованість), жорсткість, довгостроковість договору, розбалансованість у правах і обов’язках сторін за договором фpaнчaйзингу. [72, c. 33]
Договір є концептуальним, оскільки він розрахований на реалізацію певної бізнес-концепції та має містити вичерпний і незмінний набір умов, які б повністю її закріплювали й були б однаковими для всіх можливих контрагентів (фpaнчaйзі). Договір має бути уніфікованим, тобто містити стандартний і незмінний набір умов для будь-кого, хто побажає стати фpaнчaйзі. Інакше єдина система бізнесу не утвориться. Внаслідок цього всі умови договору при його укладенні, мають бути максимально жорсткими, а відступ від них у кожному конкретному випадку може згодом призвести до нестабільності всієї системи фpaнчaйзингу. Договір є довгостроковим, оскільки розрахований на “створення” фpaнчaйзі й тривалі партнерські взаємовідносини з ним, що, в свою чергу, потребує чимало часу. За фpaнчaйзингу фpaнчaйзор завжди має більше прав та можливостей впливати на фpaнчaйзі, що зумовлює специфіка самих фpaнчaйзингових відносин, їхня стандартизованість та уніфікованість. Таким чином, сторони за договором, незважаючи на їхню формальну юридичну рівність, перебувають у відносинах, що нагадують модель "влада-підпорядкування". Причому роль "диктатора" завжди припадає на фpaнчaйзора. Це є закономірним, оскільки системоутворювачем виступає саме він. Внаслідок цього маємо розбалансованість прав сторін за договором –більше прав завжди матиме фpaнчaйзор.
Звертає на себе увагу ще одна суттєва особливість договору, пов’язана з процесом його виконання. Виконання договору відбувається в дві логічні стадії: спочатку фpaнчaйзор виконує свої зобов’язання, оскільки саме від нього залежить початок фpaнчaйзингових відносин, і лише згодом виникають кореспондуючі зобов’язання у фpaнчaйзі. Таким чином, на першій стадії в ролі кредитора виступає фpaнчaйзі, а фpaнчaйзор є боржником, а на другій – навпаки. [70, c. 201]
Однак значна частина іноземних та вітчизняних франчайзерів, що пропонують свої франшизи в Україні, не користується договором комерційної концесії, вважаючи його не еквівалентним поняттю “франчайзинг” та стверджуючи, що відносини партнерів регламентуються в ньому занадто строго і це перешкоджає розвитку міжнародних контактів у сфері франчайзингу. До того ж, відповідно до норм, які регулюють договір комерційної концесії в Україні, одна зі сторін може розірвати угоду з будь-якої причини, попередньо повідомивши про це іншу сторону за 6 місяців. З огляду на той факт, що обидві сторони вкладають у реалізацію франчайзингового проекту значні ресурси і необґрунтоване розірвання договору пов’язане зі значними втратами і збитками, наведена вище обставина є негативним чинником, що стримує розвиток франчайзингу і перешкоджає налагодженню ефективних відносин між франчайзерами і франчайзі [80, с.88].
Слід зауважити, що урядом України розроблено Проект Закону України “Про франчайзинг” [3] та запропоновано його на розгляд Верховній Раді України в листопаді 2001р. Однак досі цей законопроект не прийнято. Тому відносини франчайзингу на сьогоднішній день здійснюються відповідно до положень Господарського та Цивільного кодексів України, а також Законів України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”.
Розділ ІІ. Практика формування фpaнчaйзингових систем в Україні
2.1 Аналіз розвитку фpaнчaйзингових систем в Україні на сучасному етапі
У цілому, фpaнчaйзинг як складова економіки України знаходиться на початковому етапі розвитку. За даними Асоціації фpaнчaйзингу України, у нашій країні на сьогоднішній день функціонує близько 100 фpaнчaйзингових мереж (для порівняння: у США їхня кількість складає більше 1500, у Франції — більше 750, у Польщі — близько 140). І хоча успішні приклади використання фpaнчaйзингу в Україні залишаються досить рідкими, в останні кілька років їхня кількість почала поступово збільшуватися. У той же час експерти відзначають, що розвиток фpaнчaйзингу в Україні стримується цілим рядом факторів, основними з яких є: недосконалість законодавчої бази, відсутність у вітчизняних підприємців досвіду роботи в рамках фpaнчaйзингу, несумлінне відношення до виконання договірних зобов'язань і чужої інтелектуальної власності, низький рівень розвитку банківського кредитування і так далі.
Більше 50% усіх фpaнчaйзингових договорів пов'язані з торгівлею нафтопродуктами по системі джоббингу («ТНК-Україна», «Лукойл-Україна» і «Альянс-Україна»), а також класичними ресторанами і закладами фаст-фуд (Pizza Chelentano, «Картопляна хата», «Максмак», «Два гусаки», мережі ресторанів «Козирної карти», «Пан Пицца», «Ростик'с», Baskin-Robbins). Крім того, по фpaнчaйзингу працюють представники роздрібної торгівлі: одяг — Sensus, Gregory Arber, VD One, Argo Trading і Sela; взуття — «Монарх» і «Эконика». Також механізм фpaнчaйзингу використовують хімчистки American Clearens International і Un Момеntо, мережа магазинів фотопослуг Kodak, мережа СТО Bosch Auto Service, фітнес-клуб «Планета Фитнесс», «1С: Фpaнчaйзинг», туристичні агентства мережі «Галопом по Европам» і багато хто інші. [81, c. 35]
У 2005 році було оголошено про вихід на український ринок російської мережі супермаркетів «Пятерочка», яка уклала фpaнчaйзингову угоду з компанією «П'ятий елемент» з Харкова. Зараз ведуться переговори з потенційними партнерами-фpaнчaйзі в Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Одесі і Запорожжі. У цілому, міжнародні фpaнчaйзингові мережі в Україні активно поки що не представлені, розвиваючи, як правило, тільки дочірні підприємства, які здійснюють дослідження ринку й апробацію своєї мережі в його умовах.
Однією з особливостей вітчизняного фpaнчaйзингу є широка поширеність внутрішніх (українських і російських) фpaнчaйзингових мереж. Як показує практика, більшість з них припускають розмір первісного внеску для придбання франшизи до $25 тисяч. Середній строк окупності інвестицій фpaнчaйзі при роботі з місцевим фpaнчaйзером складає 2 роки. По оцінках експертів, багато хто з вітчизняних і російських компаній, які працюють на українському ринку харчування і рітейлу, уже зараз усерйоз розглядають фpaнчaйзинг як один з основних напрямків розвитку бізнесу. Часто вже розташовуючи практично готовою пропозицією для фpaнчaйзі, детально розробленим фpaнчaйзинговим пакетом, вони поки займають вичікувальну позицію й аналізують ринок на предмет його відповідності формату свого бізнесу. До таких компаній відносяться, наприклад, мережа фаст-фуд «Швидко», ресторан «Тарас», мережа супермаркетів «Патерсон».
Деякі з вітчизняних компаній планують переходити в розряд міжнародних фpaнчaйзерів (Pizza Chelentano, «Картопляна хата», Sensus, VD One), здійснюючи зараз пошук партнеров-фpaнчaйзі в інших країнах.
На думку експертів, найбільше поширення в Україні одержав товарний фpaнчaйзинг. При цьому основними мотивами, що спонукують компанії використовувати механізм фpaнчaйзингу, є розширення присутності на ринку, підвищення популярності торгової марки, збільшення обсягу продажів, ріст контролю над діяльністю каналів дистриб’юції і забезпечення ефективного зворотного зв'язку. На основі товарного фpaнчaйзингу працюють дилерські мережі фірмових бензоколонок («ТНК», «Лукойл», «Альянс»), торгівлі косметикою і фірмовим одягом.
На сьогоднішній день, по оцінках експертів, найбільш розповсюдженим різновидом товарного фpaнчaйзингу в Україні є джоббінг. Даний вид фpaнчaйзингу являє собою схему співробітництва незалежних компаній — постачальника нафтопродуктів і власника АЗС. При цьому АЗС функціонують під торговою маркою постачальника і продають тільки його нафтопродукти, постачальник же, зі своєї сторони, гарантує стабільність постачань, високу якість нафтопродуктів, надання цінових знижок і підвищення професійного рівня керівників АЗС за рахунок стажувань у західних компаніях. Фpaнчaйзинг у торгівлі нафтопродуктами здійснюється на основі укладання договору (терміном, як правило, більше 1 року), який передбачає строге дотримання фpaнчaйзі всіх корпоративних правил торгівлі, включаючи «зовнішній вигляд» АЗС, рівень обслуговування персоналу, якість пального. При цьому в більшості випадків формування роздрібних цін фpaнчaйзі здійснює самостійно, однак його цінова політика не повинна вступати в протиріччя з концепцією компании-фpaнчaйзера. [78, c. 51]
В Україні представлені фpaнчaйзери Росії, Польщі, Голландії, Франції, США й інших розвинених країн. В основному це компанії відкривають свої власні точки і поки не дійшли до рівня продажу мастер-франшизи на території України чи побудови повноцінної фpaнчaйзингової мережі. Це позначається на рівні їхньої підготовки до роботи на ринку. Приміром, досить часто можна побачити в них PR-матеріали іноземною мовою. Це порозумівається тим, що вони ще працюють у режимі «розвідки», перевіряючи ринок і відповідність йому своєї франшизи [69, c. 17].
Функціонуючий же фpaнчaйзинг в Україні представлений мережами місцевого чи російського походження. Їм легше виходити на ринок, оскільки потрібно мінімальна адаптація фpaнчaйзингового пакету. Похвастатися успішними прикладами експорту франшизи українські підприємства поки не можуть. Звичайно, були спроби. Наприклад, у Кракові довгий час працювала точка української мережі Pizza Chelentano. Але розвиток по фpaнчaйзингу навмисно відкладається власниками даного бренду. Схожа ситуація з «Картопляною хатою» і їхнім виходом на ринок Росії. Компанії, як правило, намагаються побудувати сильну і стабільно працюючу мережу у своїй країні, а вже потім виходити на ринки інших країн.
Розглянемо особливості організації фpaнчaйзингових мереж окремих фpaнчaйзерів в Україні. Українська компанія «Максмак» працює в двох напрямках: розвиток власного бізнесу в місті Києві й організація фpaнчaйзингових підприємств у Києві і регіонах України.
Компанією «Максмак» був підписаний договір фpaнчaйзингу з партнером із Дніпропетровська на організацію бізнесу з повним спектром послуг, подібним київському. За бізнес-планом, до початку 2008 року в Дніпропетровську планується відкриття семи ресторанів «Максмак», які будуть знаходитися в управління даного фpaнчaйзі.
Відкриття нового ресторану мережі компанією «Максмак» відбувається в такий спосіб. Паралельно закінченню будівельних чи ремонтних робіт на об'єкті проводиться підготовка персоналу, тести роботи піццерії і запуск активної реклами об'єкту до введення і протягом двох місяців після введення в експлуатацію. Компанія намагається підготувати споживача до нової адреси. У день відкриття організовується свято для усіх відвідувачів.
Управління на місці здійснює фpaнчaйзі, але під чуйним керівництвом і контролем фpaнчaйзера. Як правило, власники франшизи — це люди, які вже мають власний бізнес і для них, досвідчених бізнесменів, це ще одна можливість збільшення капіталу. У процесі функціонування власники виступають спостерігачами, а для керівництва бізнесом наймається професійний менеджер, який несе відповідальність перед компанією і перед власниками даного підприємства.
Договір фpaнчaйзингу укладається на термін 5 років. Після закінчення договірних відносин компанія «Максмак» виносить рішення про продовження чи припинення договору.
Послуга субфpaнчaйзингу допускається, але тільки в тому випадку, якщо оцінка роботи фpaнчaйзі за визначений період досягає найвищої оцінки по якості надання послуг і його потенціал потягне додаткове навантаження, йому буде дозволене поширення франшизи в себе чи в декількох регіонах.
Ексклюзивні права роботи в регіоні в компанії «Максмак» аналогічні субфpaнчaйзингу. Якщо фpaнчaйзі наполягає на ексклюзивних правах, то розглядається його пропозиція і вноситься виправлення в договір про те, що через визначений призначений іспитовий період фpaнчaйзі одержить це право. В усіх випадках одержання ексклюзивних прав виробляється відповідна плата за надану фpaнчaйзі послугу.
Підписавши з компанією «Максмак» договір про співробітництво (фpaнчaйзингу), приймач одержує:
-права на використання популярної торгової марки;
-конкурентний і високорентабельний бізнес;
-технологію ведення бізнесу і досвід у виді всіляких матеріалів, рекомендацій і консультацій і багато чого іншого.
Пряму фінансову підтримку компанія не здійснює, але вона є гарантом зменшення ризиків для банку. Також на етапі становлення і функціонування бізнесу