Xreferat.com » Рефераты по экономике » Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці

Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці

Міністерство освіти і науки України

Харківський Національний Економічний Університет

Кафедра: управління персоналом


Курсова робота


По курсу: «Нормування праці»


На тему


«Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці»


Заочного факультету

м. Маріуполь

спеціальність: 7.050109

3 курси

Ісаєв К.

Зач. книжка №

Перевірив: Білоконенко В.І.


ПЛАН


Вступ

Розділ 1.Аналітична частина

1.1 Сутність нормування праці .

1.2 Система норм і нормативів праці

1.3 Методи нормування праці .

Розділ2.Проектна частина

2.1 Цілі та завдання вивчення трудових процесів;

2.2 Методи вивчення витрат робочого часу;

2.3 Роль хронометражу для вивчення прийомів та методів праці та розробки нормативів часу;

2.4 Сутність хронометражу та умови його використання;

2.5 Фотографія робочого дня, порядок проведення й опрацювання даних, використання результатів фотографії робочого дня для розробки заходів щодо поглиблення використання робочого часу.

Розділ 3. Економічна ефективність

Висновок

Література


Вступ


Доцільність і ефективність будь-якої суспільної праці та суспільного виробництва забезпечується насамперед його раціональною організацією.

Раціональна організація праці перш за все вимагає чітко визначених витрат усіх видів ресурсів, що витрачаються у виробництві: живої праці, сировини, енергії, фінансів тощо. Першим кроком на шляху оптимізації витрачання виробничих ресурсів є нормування праці. Отже, мова йде про те, що існує об’єктивна необхідність визначення конкретної кількості живої праці для забезпечення високої ефективності виробництва.

У всіх напрямах виробничої діяльності існує необхідність визначення витрат ресурсів: нормативи використання сировини, палива, матеріалів, інструментів, обігових коштів. Але найважливішим питанням є встановлення міри праці, необхідної для виконання певного обсягу робіт. Це можна пояснити особливістю «людського фактора» на відміну від інших.

Жива праця, праця робітників, які використовують інші види ресурсів, має бути визначена особливо точно й обґрунтовано. Оскільки будь-який процес праці відбувається в часі, то універсальною мірою кількості живої праці є робочий час.

Однак треба мати на увазі, що не всякий робочий час віддзеркалює суспільно необхідні затрати на виконання конкретної роботи. Якщо на виробництві відсутня належна організація праці, не застосовуються прогресивні технологічні процеси, передові технології, якщо самі робітники не працюють на високому професійному рівні, то досягти суспільно необхідних затрат праці неможливо, а отже, і сподіватися на досягнення успіху в ринковій економіці марно.

Таким чином, сутність нормування праці полягає в установленні необхідних затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

Щоб зрозуміти значення нормування праці, слід розглянути цілу низку питань.

Норма праці є тією первинною ланкою організації праці та виробництва, від якої починаються і на якій ґрунтуються всі планово економічні розрахунки на підприємстві. Інакше кажучи, норма праці — це найважливіша економічна і планово-розрахункова категорія.


Розділ 1. Аналітична частина


Сутність нормування праці


Першим корком на шляху до оптимізації витрачання ресурсів є нормування, тобто наукове обґрунтоване визначення кількості ресурсів, об’єктивно необхідних для ефективного підприємництва.

Нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.

Нормування праці – складова організації праці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід’ємною частиною менеджменту і соціально – трудових відносин.

Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально – трудовими відносинами тощо.

Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.


1.2 Система норм і нормативів праці


Важливість норм для стимулювання ефективної виробничої діяльності випливає з необхідності встановлення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення заданих виробничих результатів. Обґрунтованість обсягів і складу ресурсів, які має працівник і/або виробничий колектив, є обов’язковою умовою дієвості системи стимулювання. Бо всі ці системи базуються на співставленні фактичних витрат ресурсів з нормативними.

Сьогодні підприємствами використовується система норм праці, що відображує різні сторони трудової діяльності. Найбільш поширено застосовуються норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норма часу визначає необхідні витрати часу одного працівника (бригади, ланки) на виконання одиниці роботи (продукції) , вимірюється в людино-хвилинах (людино-годинах).

Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, які повинні бути виготовлені робітником (бригадою, ланкою) за конкретний відрізок часу (годину, зміну), визначається в натуральних вимірниках продукції за одиницю часу і виражає необхідний результат діяльності працівників.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість одиниць обладнання, робочих місць, виробничої площі та інших виробничих об’єктів, закріплених за працівником (бригадою, ланкою).

Норма чисельності визначає чисельність працівників, що необхідна для виконання конкретного обсягу роботи (робіт) або для обслуговування одного чи декількох агрегатів.

Норма керованості (числа підлеглих працівників) визначає чисельність працівників, яка має бути підпорядкована одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент або обсяг робіт, які можуть бути виконані одним працівником (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Як і норма виробітку відображує необхідний результат діяльності працівників і може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях виміру, але й в нормо-годинах, нормо-гривнях. В зв’язку з цим, норма виробітку може розглядатися як окремий випадок нормованого завдання.

Всі перераховані норми встановлюються з необхідних витрат часу на здійснення елементів виробничого процесу. Та робота з встановлення норм не зводиться тільки до нормування часу.

Загалом нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Перераховані вище норми праці (норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормоване завдання) повсюдно використовуються в практичній діяльності. Але вони не є вичерпними щодо характеристик трудового процесу, об’єктивно необхідних для цього процесу. В аналізі таких характеристик найперше виходять з оцінки трудового процесу за його продуктивністю. (за співвідношенням між витратами та результатами праці).

Об’єктивно існують дві форми витрат праці:

1.Витрати робочого часу;

2.Витрати робочої сили (фізичної і нервової енергії).

Відповідно з цим можна виділити норми витрат робочого часу та норми витрат робочої сили.

Норма витрат робочого часу встановлює час на виконання одиниці чи конкретного обсягу роботи одним або декількома працівниками. В залежності від конкретних умов норми витрат робочого часу можуть визначати тривалість роботи, час на її виконання одним або декількома працівниками, чисельність працівників. У відповідності до цього до норм витрат робочого часу відносяться норми тривалості і трудомісткості робіт (операцій) і норми чисельності. Норми тривалості і трудомісткості робіт є формами виразу норм часу.

Норма тривалості визначає час, за який може бути виконана одиниця роботи на одиниці обладнання або на одному робочому місці. Цей час включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і розмір об’єктивно необхідних перерв, що доводяться в середньому на одиницю роботи. Норма тривалості вимірюється в одиницях часу: хвилинах, годинах.

На підставі розглянутих класифікацій норм і нормативів між ними є наступні відмінності:


Таблиця 1.1 Відмінності норм від нормативів

Норми Нормативи
Строго визначені значення факторів за розміром в умовах конкретного виробничого процесу Встановлені для множини факторів
Встановлюються для конкретної роботи Багаторазово використовуються для встановлення різних норм на роботи одного типу
Переглядаються щоразу при зміні умов, для яких вони були встановлені Діють тривалий час, поки зберігається якраз та а не інша залежність


1.3 Методи нормування праці


В нормуванні праці застосовують аналітичні та сумарні методи.

Аналітичні методи передбачають встановлення норм на підставі аналізу конкретного трудового процесу; проектування раціональних режимів роботи обладнання і способів праці працівників; визначення норм за елементами трудового процесу з врахуванням специфіки конкретних робочих місць та виробничих підрозділів.

Сумарні методи - встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу, а на основі досвіду нормувальника (досвідний метод) або на основі статистичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод). Сумарні норми не можуть вважатися достатніми для визначення ефективного використання виробничих ресурсів і повинні замінюватися нормами, встановленими аналітичними методами.

В нормуванні праці застосовують аналітичні та сумарні методи. Аналітичні методи передбачають встановлення норм на підставі аналізу конкретного трудового процесу; проектування раціональних режимів роботи обладнання і способів праці працівників; визначення норм за елементами трудового процесу з врахуванням специфіки конкретних робочих місць та виробничих підрозділів. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові та аналітично-дослідні. Якщо затрати часу на кожен елемент операції в цілому визначаються на основі нормативних матеріалів(науково обґрунтованих міжгалузевих, галузевих чи місцевих нормативів), такий метод називається аналітично-розрахунковим.

Сумарні методи - встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу, а на основі досвіду нормувальника або на основі статистичних даних про виконання аналогічних робіт. Сумарні норми не можуть вважатися достатніми для визначення ефективного використання виробничих ресурсів і повинні замінюватися нормами, встановленими аналітичними методами.

На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розраховувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.


Розділ 2.Проектна частина


2.1 Цілі та завдання вивчення трудових процесів


Більшість задач, пов'язаних з проектуванням організації праці та її нормування, вирішується виходячи з інформації, одержуваної в результаті досліджень трудових процесів.

Дослідження трудового процесу припускає аналіз всіх його характеристик , впливаючих на витрати праці і ефективність використовування виробничих ресурсів. Вивчаються конструктивно-технологічні параметри устаткування, його відповідність продукції, що виготовляється, і ергономічним вимогам; професіонально-кваліфікаційні, психофізіологічні і соціальні характеристики працівників; умови праці, вживана технологія, організація робочого місця, його обслуговування. Виходячи з цілей дослідження використовування вибираються методи отримання та обробки інформації.

При організації праці найбільше значення мають дві визначення фактичних витрат часу на виконання елементів операцій (трудових рухів, дій, прийомів і т.д.); 2) встановлення структури витрат часу на протязі робочої зміни або її частини.

Визначення тривалості виконання елементів операцій необхідне для розробки нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці, встановлення складових норм часу, аналізу якості норм і нормативів. Дані про структуру витрат робочого часу використовуються при розробці нормативів часу обслуговування робочого місця і підготовчо-завершального часу, оцінці ефективності використовування робочого часу, аналізі існуючої організації праці і виробництва.

Дослідження трудових процесів повинне проводитися з урахуванням того, що час, що витрачається на виконання елементу операції або певного виду робіт, залежить від безлічі організаційно-технічних і психофізіологічних чинників, які звичайно не піддаються повному контролю. Зокрема, вимірювання тривалості одного і того ж елементу операції в одних і тих же умовах дає ряд величин, в більшості випадків не співпадаючих один з одним, тобто результати даного вимірювання складатимуть варіаційний ряд. Тому для отримання достовірних висновків про тривалість елементів операцій і структуру витрат робочого часу повинні використовуватися такі методи організації і обробки спостережень, які дозволяють враховувати характер вірогідності досліджуваних процесів. Для отримання необхідної інформації з мінімальними витратами вельми важливе обґрунтування кількості спостережень.

Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися по: меті дослідження, кількості спостережуваних об'єктів, способу проведення спостереження, формі фіксації його даних і т.д.

Відповідно до мети дослідження виділяють наступні методи: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.


2.2 Методи вивчення витрат робочого часу


Аналіз затрат робочого часу базується на матеріалах конкретних досліджень (спостережень), які дають змогу одержати об’єктивну інформацію про використання робочого часу. Систематичне ретельне вивчення затрат робочого часу на виробництві сприяє розв'язанню цілого ряду завдань, що стоять перед нормуванням праці: одержанню вірогідних відомостей про фактичні затрати робочого часу; нагромадженню первинної інформації для подальшої розробки нормативів і норм; вивченню досвіду передових робітників; виявленню причин невиконання встановлених норм; визначенню можливостей усунення втрат робочого часу тощо. Регулярні спостереження робочого часу дисциплінують людей, допомагають їм вдосконалювати організацію праці, застосовувати раціональні прийоми й методи праці, збагачувати її змістовність, що, зрештою, сприяє зростанню продуктивності праці.

Широка розмаїтість трудових процесів, нестандартність цілей, що постають перед дослідником (спостерігачем) робочого часу вимагають глибоких знань методичних основ вивчення й аналізу затрат праці на виробництві. На велику увагу дослідника заслуговує правильний вибір об'єкта спостереження, методів дослідження, способів реєстрації затрат часу, форм їхнього запису та точності одержуваної інформації. Недостатні знання методичних основ аналізу затрат робочого часу, брак практичного досвіду нерідко призводять до помилкових результатів, бездоказових висновків і оцінок ефективності використання живої праці в часі.

Значна частина спірних питань щодо об'єктивності встановлення норм часу (виробітку), необхідності їх перегляду у той чи інший бік могла бути знятою або взагалі не виникла б, якби фахівці служби нормування праці мали оперативну і точну інформацію про фактичне використання змінного робочого часу, причини надмірних перерв у роботі, кваліфікацію виконавців, умови їх праці.

У теорії й практиці нормування поширені два основних методи вивчення затрат робочого часу (рис.2.1) : безпосередніх вимірів та моментних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів полягає в тому, що спостерігач послідовно фіксує тим чи іншим способом тривалість різних елементів затрат робочого часу. Перевагою цього методу є вірогідність і точність реєстрації часу. Є й недоліки: велика трудомісткість підготовки самого спостереження та обробки його матеріалів, неможливість охоплення значної кількості робочих місць одночасно.

Метод моментних спостережень ґрунтується на використанні теорії ймовірності та таблиць випадкових чисел, коли спостерігач через нерівні проміжки часу (моменти) фіксує те, що відбувається на робочих місцях в обраній зоні спостереження. За цього методу знач-но зростає кількість спостережуваних об'єктів (працівників, верстатів, машин), поліпшується оперативність одержання потрібної інформації, забезпечується достатня точність результатів спостереження.

Підготовка до спостереження складається з обрання об'єкта дослідження та ознайомлення з ним, планування маршруту обходу спостерігачем зони спостереження, визначення кількості моментоспостережень, попереднього заповнення спеціального бланку.

Необхідна кількість моментоспостережень визначається за формулами (таблицями, складеними на підставі цих формул), виведеними із застосуванням математичної статистики.


Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці

Рис. 2.1. Класифікаційна схема методів вивчення затрат робочого часу

Для стабільного трудового процесу, притаманного велико-серійному та масовому типу виробництва, кількість необхідних моментоспостережень визначається за табл. 3.1. або за формулою:


Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці


де К — питома вага затрат робочого часу на безпосереднє виконання виробничого завдання (коефіцієнт завантаження робітників);

Р — задана або припустима величина відносної похибки результатів спостереження (може коливатися у межах 3—10%).

Для нестабільного трудового процесу число моментоспостережень визначається за табл. 3.2 або за формулою:


Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці .


Таблиця 2.1 Кількість моментоспостережень для умов стабільного трудового процесу

Величина похибки Р Кількість моментоспостережень М залежно від коефіцієнта завантаження робітників К

0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9

3

4

5

6

8

10

20000

11250

7200

5000

2700

1800

8890

5000

3200

2220

1250

800

5180

2920

1870

1300

730

490

3330

1870

1200

830

470

300

2200

1250

800

550

310

200

1480

830

530

370

210

135

670

540

340

240

130

85

60

310

200

140

80

50

250

140

90

60

35

20


Таблиця .2.2 Кількість моментоспостережень для умов нестабільного трудового процесу

Величина похибки Р Кількість моментоспостережень М залежно від коефіцієнта завантаження робітників К

0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9

3

4

5

6

8

10

30000

16850

10800

7500

4280

2700

13320

7500

4800

3330

1880

1200

7780

4380

2800

1940

1100

700

5000

2810

1800

1250

700

450

3300

1800

1200

830

470

300

2200

1150

800

560

310

200

1000

810

510

360

180

130

840

470

300

210

75


380

210

140

90

50

35


Що стосується етапів проведення спостережень, то їх налічується чотири: підготовка до спостереження, безпосереднє спостереження, обробка матеріалів та аналіз результатів спостереження. Доцільно також уважно ознайомитися зі змістом структурно-логічної блок-схеми 2.1, що наведена нижче. Тут треба особливу увагу звернути на:

— мету спостереження;

— причини, що зумовлюють вибір того чи іншого об’єкта дослідження;

— точне визначення кількості об’єктів спостереження;

— визначення часу проведення спостережень;

— ознайомлення з особливостями організації праці на конкретному робочому місці (дільниці);

— роз’яснення мети та завдань спостережень;

— заповнення лицьового боку листа спостережень (фотокартки, хронокарти);

— точне визначення кількості об’єктів спостереження;

— визначення часу проведення спостережень;

— ознайомлення з особливостями організації праці на конкретному робочому місці;

— роз’яснення завдань та мети спостережень, що відбуваються;

— заповнення лицьового боку листа спостережень (фотокартки, хронокарти).

Цілком природно постає запитання: чому так важливо зосередитись на першому етапі проведення спостережень?


Структурно – логічна блок-схема 2.1

Основні способи вивчення затрат робочого часу та етапи їх проведення

Етап Фотографія робочого часу Хронометраж

Фотографія методом безпосередніх вимірів Фотографія методом моментних спостережень
Підготовка 1. Вибір мети й об’єкта 2. Заповнення лицьового боку фатокартки 3. Інструктаж

1. Вибір мети й об’єкта
2. Заповнення лицьового боку фотокартки 3. Інструктаж 4. Визначення обсягу спостережень

1. Вибір мети, об’єкта, часу спостережень (30 — 60 хв після початку зміни, 1,5 — 2 год до закінчення)2. Заповнення лицьового боку хронокартки 3. Розчленування операції (фіксажні крапки) 4. Кількість спостережень 5. Інструктаж
Спостереження Спостереження: цифри, індекси, графіки Форма запису Запис часу з точністю до 0,5 с Дефектні заміри
Обробка 1. Зведення однойменних затрат робочого часу (фактичний баланс робочого часу) у хвилинах, відсотках 2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого часу (К1, К2, К3, К4) 1. Зведення однойменних затрат робочого часу в моментоспостереженнях, відсотках 2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого часу (К1, К2, К3, К4)

1. Визначення тривалості замірів

2. Стійкість хронорядів (факт)

. Розрахунок середньої тривалості елементів операції та всієї операції загалом

Аналіз

1. Побудова нормативного балансу

2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу) 3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу 4. Розрахунок економічного ефекту

1. Побудова нормативного балансу

2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу)

3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу

4. Розрахунок економічного ефекту

1. Аналіз затрат робочого часу за елементами операції 2. Стійкість хронорядів (факт-норматив) 3. Режим роботи 4. Проектування раціонального трудового процесу 5. Розрахунок норми оперативного часу

Відповідь проста: тому що треба отримати дійсні фактичні затрати робочого часу без їхнього приховування, саме такі, які мають місце в обумовлених організаційно-технічних умовах виробництва і праці. Дуже важливо правильно вибрати об’єкт спостереження, який має відповідати меті дослідження. Одна річ вивчати як використовують робочий час висококваліфіковані робітники і зовсім інша — спостерігати затрати робочого часу тих робітників, які не виконують установлені норми.

Приклад 1 Засоби оснащення робочих місць механічного цеху приведені в таблиці 2.1. Вони розміщені не відповідно до теоретичних положень по раціональній організації планувальних рішень. Внаслідок чого верстатник вимушений зробити ряд нераціональних переміщень при виконанні трудових процесів і підготовці до них виготовлення продукції.


Таблиця 2.1 Початкові дані про втрати робочого часу при нераціональних планувальних рішеннях

Засоби оснащення робочого місця Одноразові втрати робочого часу (мін) Кількість переміщень в зміну
1. Допоміжне устаткування 6 7
2. Організаційне оснащення - інструментальна тумбочка - підставка під деталі - стелаж

0,4

0,6

0,9

11

10

8

3. Технологічне оснащення 0,6 37
- набір інструментів

4. Чисельність персоналу в цеху, чіл. 123
5. Кількість робочих днів в році 265
6. Рік. об'єм виробництва, тис. шт. 120
7. Трудомісткість однієї шт., нормо-ч. 2,21

Примітка: Кількість робочих днів у році у році приведено з урахуванням роботи цеху по суботніх днях. Робітники працюють у дві зміни.

Отже, виявимо витрати робочого часу в рік для робітників всього цеху:


Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці


Додаткова кількість виробленої продукції складе:


Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці


Зростання продуктивності відповідно до одержаних даних складе:


Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці


2.3 Роль хронометражу для вивчення прийомів та методів праці та розробки нормативів часу


Хронометраж використовується для аналізу методів праці і визначення тривалості елементів операцій, що повторюються.

В основному хронометраж використовується для визначення елементів оперативного часу. Фотографія робочого місця служить для встановлення структури витрат робочого часу по його різновидам (оперативний, підготовчо-підсумковий, обслуговування) на протязі робочої зміни або її частин. Якщо об’єктом досліджень при хронометражі є, як правило, тільки елементи оперативного часу, то ФРЧ фіксує всі різновиди витрат робочого часу і всі різновиди перерв. Фотохронометраж використовується одночасно як для встановлення тривалості елементів трудового процесу так і для структури витрат робочого часу. По кількості об’єктів ,що спостерігаються відрізняють: індивідуальні спостереження групові спостереження маршрутні спостереження .

Індивідуальне спостереження - спостереження за 1 об’єктом (верстатом, робітником...).

Групове спостереження - спостереження за декількома об’єктами: -бригадні спостереження; -спостереження за багатоверстатниками.

Маршрутні - це спостереження за об’єктом, що переміщується, або за декількома об’єктами, які розташовані далеко один від одного , і спостерігач повинен сам переміщуватись по маршруту, щоб проводити дослідження. 1 Хронометраж виконується у складі наступних етапів:

1. Вибір об’єктів для спостережень.

2. Розподіл операцій на елементи.

3. Встановлення фіксажних меж.

4. Визначення кількості спостережень.

5. Проведення вимірів тривалості елементів операції. 6. Обробка результатів спостережень.

7. Аналіз результатів спостережень та визначення нормативного часу виконання операції.

1 етап: Вибір об’єктів визначається в залежності від мети проведення спостережень.

Якщо мета - визначення нормативів значень норм штучного чи штучно калькуляційного часу або уточнення цих значень ,то об’єктами досліджень будуть робітники або бригади, продуктивність праці яких (коефіцієнт виконання норм) знаходиться в межах між значеннями: середньої продуктивності праці по цеху чи дільниці та найвищими досягненнями передових робітників.

Якщо мета - вивчення передового досвіду, то спостереження -бригади, які володіють передовими прийомами виконання трудових процесів.

Якщо мета хронометражу - нормативний час, то об’єкти типові виконавці робіт ,і щоб вони працювали у необхідному темпі роботи. Також хронометраж проводиться з метою виявлення причин невиконання окремих норм.

2 етап: Розподіл операцій на елементи. При підготовці до хронометражу операцію, яка досліджується розділяють на елементи: які комплекси прийомів прийоми дії комплекс трудових рухів Ступінь розподілу на елементи при хронометражі залежить від організаційного типу виробництва. Чим вищий організаційний тип виробництва (масовий), тим на дрібніші елементи розподіляється операція. 3 етап: Встановлення фіксажних меж. Після розділення операції на елементи встановлюють межі кожного елемента – фіксажні межі.

Фіксажні межі – це різновизначенні по звуковому та зоровому сприйняттю моменти початку та закінчення елементів операції. Визначають початкову та кінцеву фіксажні межі. Якщо хронометраж проводиться по поточному часу, то для 1-го елементу встановлюється початкова і кінцева фіксажна межі, а для наступних – тільки кінцеві.

Приклад 1. Необхідно визначити, яку кількість хронометражних замірів треба здійснити, якщо нормативний коефіцієнт хроноряду становить 1,8, процент можливої похибки — 5%.

Розв’язання: Скористаємось формулою


Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці


2.4 Сутність хронометражу та умови його використання


Під хронометражем розуміється спостереження і вимір затрат робочого часу на здійснення окремих повторюваних елементів операції або її в цілому. Безпосереднім його об'єктом є оперативний або підготовчо-заключний час на машинно-ручних роботах. В результаті можна зробити розрахунок середньої тривалості тієї або іншої операції по формулі:


Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці

Знання середньої тривалості операції і її окремих елементів допомагає удосконалювати їх зміст і структуру, раціоналізувати затрати часу на них і встановлювати оптимальні норми.

Хронометраж може використатися з метою:

встановлення фактичної тривалості основних і допоміжних елементів виробничої операції;

виявлення причин невиконання норм часу (виробітку), встановлених розрахунковим шляхом;

виявлення і вивчення передових прийомів і методів праці для їх наступного поширення;

одержання вихідних даних для розробки нормативів з праці;

встановлення нових або уточнених діючих норм затрат праці.

Залежно від числа працівників, робота яких вивчається хронометражним способом, розрізняють індивідуальний і груповий хронометраж.

Індивідуальний хронометраж дозволяє вивчати трудові процеси (операції) найґрунтовніше, з максимальною деталізацією.

Перевагою групового хронометражу є те, що він дозволяє поряд із вивченням структури і трудомісткості операції визначити реальну міру участі у колективному результаті кожного з членів бригади або ланки з метою раціональнішого поділу функцій та обов'язків.


2.5 Фотографія робочого дня, порядок проведення й опрацювання даних, використання результатів фотографії робочого дня для розробки заходів щодо поглиблення використання робочого часу


Різноманітність трудових процесів дуже широка. Значною є й кількість різновидів фотографії робочого часу, кожен з яких має свої відмітні особливості.

Правильний вибір нормувальником (економістом) того чи того виду фотографії для конкретних умов виробництва уможливлює добре знання методики й техніки спостережень, певний виробничий досвід.

1. Індивідуальна фотографія звичайно проводиться методом безпосередніх вимірів під час виконання робітником виробничого завдання на індивідуальному робочому місці. Найчастіше об'єктом спостереження є робітники, які не виконують змінні завдання (тобто виконують менш як на 100%). Мета: виявити причини, що заважають робітникові протягом зміни. Об'єктом спостереження також можуть бути й передові робітники. В цьому разі мета дослідження полягає у вивченні передового досвіду з тим, щоб ефективніше використати робочий час. Спостереження може вестися протягом цілої робочої зміни або окремої її частини.

На підготовчому етапі той, хто проводитиме спостереження, після вибору об'єкта спостереження має ознайомитися з технологічним процесом, організацією робочого місця, порядком його обслуговування, взаємозв'язками робочого місця з оточенням тощо.

Якщо фотографія робиться з метою виявлення витрат робочого часу, то її виконують за існуючої організації праці з усіма її недоліками. Коли матеріали фотографії потрібні для розробки нормативів і норм часу, то на підготовчому етапі необхідно створити таку організацію праці, на яку будуть орієнтовані ці нормативи і норми.

До початку спостереження на фотокарту заносяться всі потрібні вихідні відомості: назва цеху, дільниці, технологічного процесу, прізвище та ініціали робітника, його професія і кваліфікаційний розряд, дата спостереження.

З моменту початку спостереження (це може бути початок робочої зміни) спостерігач, користуючись приладом реєстрації часу (хронометром, годинником), занотовує на фотокарті послідовно всі фактичні затрати часу на спостережуваному робочому місці незалежно від їхньої доцільності, одночасно фіксуючи поточний час у відповідній графі. Рекомендована точність запису поточного часу — ±0,5 хв із заокругленням до однієї цілої хвилини. У графі "Перекривний час" позначається порядковий номер того елемента операції, який перекриває даний елемент, а також тривалість перекривного часу. У табл.4.1 у рядку 7 поточний час, взятий у дужки, означає, що йдеться саме про перекрив ний елемент. Запис у графі 6 показує, що елемент 7 тривалістю 8 хв був перекритий елементом 6. Перекривний час не враховується у загальному балансі часу, тому у графі 7 робиться прочерк.

По закінченні спостереження починають обробку одержаної інформації. На фотокарті проставляють індекси всіх зафіксованих затрат часу, визначають тривалість кожного елемента.

На фотокарті поточний час у кожному рядку означає закінчення попереднього елемента затрат часу і початок даного. Різниця між значенням поточного часу даного і попереднього рядків становить тривалість часу даного елемента операції чи роботи. Сума тривалості всіх елементів повинна дорівнювати загальній тривалості всього спостереження від початку до кінця. Обідня перерва не є робочим часом, тому її тривалість не враховується при фотографії робочого часу.

Аналіз матеріалів фотографії починається із складання зведення одно іменних затрат, фактичного і нормативного балансів робочого часу у хвилинах і процентах (табл.2.3.).

Як видно з таблиці 2.3, протягом спостереження було зроблено всього 35 записів про виконання робітником певних дій чи про перерви у його роботі з різних причин. Нормативний баланс складено на підставі нормативних затрат часу Тпз, Тоб та Твоп, що відповідають конкретним умовам спостережуваного трудового процесу.

Час непродуктивної роботи Трн, перерв, зумовлених недоліками у виробництві Тпнт та порушень трудової дисципліни Тптд до нормативного балансу не включається як такий, що не є необхідним за добре організованої праці. Натомість час на відпочинок та особисті потреби Твоп має зрости до нормативного рівня, тобто на 23 хв. Нормативний оперативний час Топ збільшиться за рахунок скорочення втрат на 73 хв. (4 + 8 + 12 + 43 + 29 - 23).


Таблиця 2.3 Баланс робочого часу за даними індивідуальної фотографії

Елементи затрат часу Індекс Кількість вимірів Фактичний Баланс Нормативний баланс Відхилення (+; -)



хв % хв %

Підготовчо-завершальний час

Оперативний час

Час обслуговування

Час непродуктивної роботи

Час перерв, зумовлених

недоліками у виробництві

Час перерв, пов'язаних з порушенням трудової дис-ципліни

Час на відпочинок та особисті потреби

Змінний робочий час


Тпз

Топ

Тоб


Трн


Тпнт


Тптд


Твоп

Тзм


6

12

4


2


3


4


4

35


24

334

23


12


43


29


15

480


5.0

69,7

4,8


2,5


8,9


6,0


3,1

100


20

407

15


-


-


-


38

480


4,2

84,8

3,1


-


-


-


7,9

100


-4

+73

-8


-12


-43


-29


+23

-


Процедура аналізу використання робочого часу передбачає розрахунки, принаймні, трьох відносних показників (коефіцієнтів): ефективного використання змінного робочого часу К1; неприхованих (явних) втрат робочого часу К2; прихованих втрат робочого часу К3.

Коефіцієнт ефективного використання робочого часу


К1= (Тпзн + Топф + Тобн + Твопн) : Тзм = (20 + 334 + 15+ + 38) : 480 = =407 : 480 = 0,848


Тобто змінний робочий час за призначенням використаний на 84,8%. Отже, втрачений робочий час за зміну становив 15,2% змінного фонду робочого часу.

Коефіцієнт неприхованих (явних) втрат робочого часу


К2 =[(Трнф + Тпнтф + Тптдф) - (Твопн - Твопф)] : Тзм =[(12+ + 43 + 29) - (38 - -15)]: 480= (84 - 23) : 480 = 61 : 480 = 0,127


Це означає, що явні втрати робочого часу становлять 12,7% загальної тривалості робочої зміни.

Коефіцієнт прихованих втрат робочого часу


К3 = [(Тпзф – Тпзн) +

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: