Ефективність використання ресурсів підприємства

Вихідні дані

2. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства

Необхідно визначити показники ефективності використання основних фондів оборотних засобів, трудових ресурсів з точки зору їх практичного значення в економіці підприємства. Тому розрахунок проводимо в табличній формі.

2.1. Показники стану і руху основних виробничих фондів

Таблиця 1

Вартість основних фондів на кінець звітного періоду обчислюється як сума вартості основних фондів на початок року, вартості основних фондів, що надійшли у звітному році і мінус вартість основних фондів, що вибули у звітному році

Сума зносу обчислюється як різниця між первісною вартістю основних фондів та залишковою вартістю основних фондів

Коефіцієнт надходження показує, яка доля основних фондів надійшла на баланс підприємства в звітному році. Він становить 3% тобто надійшло 3% основних фондів.

Коефіцієнт зносу характеризує ступінь зносу ОФ, і визначається як відношення величини їх зносу до первісної вартості наявних ОФ. Отже, ОФ підприємства зношені на 37%.

Коефіцієнт придатності основних фондів показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості, тобто лише 63% основних виробничих фондів придатні для експлуатації.

За наведеними даними визначимо темпи приросту вартості основних фондів:

ОФнад. – вартість основних фондів, що надійшли на підприємство, млн. грн.

ОФвиб – вартість основних фондів, що вибули, млн. грн.

ОФн.р. – вартість основних фондів, на початок року, млн. грн.

Відношення вартості основних фондів, що вибули внаслідок зносу (ліквідованих) до вартості нових основних фондів характеризує інтенсивність заміни засобів праці (Кзам.)

2.2. Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами

Таблиця 2

Для характеристики забезпеченості підприємства головними фондами використовуються показники:

- фондозабезпеченість – характеризує або потребу підприємства в основних виробничих фондах для виконання одиниці робіт або виготовлення одиниці продукції. Дане підприємство забезпечене основними фондами на 51%;

- механозабезпеченість виробництва характеризує забезпеченість або потребу підприємства у засобах механізації для виконання одиниці робіт і підприємство забезпечене засобами механізації на 32%.

Для характеристики ступеня озброєності робітників основними виробничими фондами використовуються такі показники:

- фондоозброєність праці робітників характеризує співвідношення між величиною вироблених основних фондів та чисельності робітників на підприємстві, тобто визначається вартість основних виробничих фондів, що приходиться на одного робітника, на даному підприємстві, вона дорівнює 0,03 млн. грн.;

- механоозброєність праці робітників характеризує співвідношення між активною частиною вартості основних фондів та чисельністю робітників на підприємстві, тобто визначається вартість зайнятого у найбільшій зміні – 0,02 млн. грн.

2.3. Показник ефективності використання основних фондів

Таблиця 3

Вартість чистої продукції розраховується як різниця між обсягом виробленої продукції та матеріальними витратами і амортизаційними відрахуваннями:

Річні амортизаційні відрахування розраховуються:

Середньорічна вартість основних фондів визначається наступним чином:

Календарний фонд – це загальний фонд часу, який визначається як добуток календарних днів в даному періоді на число годин за добу. У розрахунку на один станок його календарний фонд часу за рік буде складатися 8760 годин (24х365). Отже, календарний фонд часу обладнання складає 61320 (8760х7).

Фонд часу залежить від числа робочих днів і встановленій на підприємстві залежно від змінності роботи. При п’ятиденному робочому тижні і двохзмінному режимі роботи річний режимний фонд часу у розрахунку на одиницю обладнання складає 4126 [(40 год х 52 тижні) – 8 св’яткових днів х 8-5 передсвяткових днів зі скороченням зміни на 1 год.)] х 2 зміни). У розрахунку на 7 станків режимний фонд часу становить 28882 (4126х7) станко-годин.

Плановий фонд часу роботи обладнання менш режимного на величину його планових простоїв на ремонт встановлено у розмірі 11% режимного фонду, то плановий фонд часу у розрахунку на одиницю обладнання складає 3672,14, а на 9 станків 25704,98.

Фактичний фонд часу роботи обладнання менш планового на величину понадпланових проектів і більше його на величину часу понадурочних робіт. Відомо, що понадпланові простої 7 станків за рік складають 15000 станко-годин, а понадурочні за цей час було відпрацьовано 4000 годин, то фактичний фонд часу роботи станків складає 14704,98 (25704,98-15000+4000).

Співставляємо фактичний час роботи обладнання з плановим, режимним і календарним фондами часу і визначаємо коефіцієнт їх використання:

коефіцієнт використання календарного фонду – 0,24(14704,98/61320)

коефіцієнт використання режимного фонду – 0,51(14704,98/28882

коефіцієнт використання планового фонду – 0,58(14704,98/25704,98)

Розрахунки показали, що плановий фонд часу в середньому використовується на 58%.

Кількість станко-змін, які можна використовувати за місяць при умові використання всього встановленого обладнання в одну зміну при п’ятиденному робочому тижні дорівнює 22 зміни.

2.4. Показники ефективності використання оборотних засобів

Таблиця 4

Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники:

- коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період, тобто кількість обертів становить 6,40.

Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим ефективніше виробництво:

- тривалість одного обороту оборотних засобів характеризує час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Тому щоб повернути оборотні засоби необхідно 56 днів.

Чим менше витрачається часу на один оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.

При визначенні ефективності використання оборотних засобів необхідно враховувати можливе вивільнення або додаткове залучення оборотних засобів у господарську діяльність підприємства:

- коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує потребу в оборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт.

Отже, підприємству необхідно 0,16 грн. оборотних засобів на 1 грн. виконуваних робіт.

Коефіцієнт використання оборотних засобів характеризує окупність матеріальних витрат, тобто на кожну гривню матеріальних витрат припадає 2,29 грн. реалізованої продукції.

Коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на одну гривню оборотних засобів. Таким чином 1,3 грн. прибутку припадає на 1 гривню оборотних засобів.

2.5. Показники використання трудових ресурсів

Таблиця 5

Питома вага робітників у загальній чисельності працівників показує співвідношення чисельності робітників до чисельності працівників. У загальній чисельності робітники складають 68,1%.

Середньорічна продуктивність праці одного робітника розраховують як відношення обсягу випуску продукції до чисельності робітників(36170 грн.)

Середньорічна продуктивність праці одного працівника обчислюється як відношення обсягу випуску продукції до чисельності працівників і становить 53125 грн.

Середнє число днів, відроблених одним робітником визначається як корисний фонд робочого часу фактично і відповідно становить 160 днів.

Загальне число відроблених людино-днів розраховується як добуток середнього числа днів, відроблених одним робітником на чисельність робітників і складає 25600.

Загальне число відроблених робітником людино-годин визначається як добуток загального числа відроблених людино-днів на тривалість зміни, що становить 204800.

Середньогодинна продуктивність праці одного робітника розраховується як відношення обсягу випуску продукції до загального числа відроблених робітником людино-годин та відповідно складає 53 грн.

РОЗДІЛ ІІІ

3. Заходи по підвищенню ефективності використання трудових та вироблених ресурсів і їх вплив на результат господарської діяльності

В цьому розділі курсової роботи передбачаються заходи по поліпшенню ефективного і інтенсивного використання основних виробничих фондів, прискоренню оборотності оборотних засобів та підвищення продуктивності праці, розрахунок яких буде забезпечено збільшенням обсягу виробництва продукції, яка реалізовується на ринку та оцінюється її вплив на рентабельність виробництва.

3.1. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню використання ОВФ

Підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей означає збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення віддачі виробничого потенціалу, зниження собівартості продукції, ріст рентабельності виробництва.

Ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізують екстенсивні і інтенсивні фактори поліпшення їх використання.

Ефективне використання (за часом) передбачає збільшення часу роботи діючого обладнання за календарний період. Найбільш важливими напрямками збільшення часу роботи обладнання є: скорочення і ліквідація пристроїв обладнання шляхом підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, скорочення цілоденних простоїв обладнання, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

Інтенсивне (за потужністю) поліпшення використання основних фондів передбачає підвищення ступеня завантаженості обладнання за одиницю робочого часу. Підвищення інтенсивного обладнання завантаження може бути досягнуто при модернізації діючих машин і механізмів, встановлення оптимального режиму їх роботи. Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів без збільшення чисельності робітників і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Визначимо збитки внаслідок повного використання фонду часу робочого обладнання. Якщо довести коефіцієнт використання з 0,58 до 1,0, то за рахунок цього виробництва можна було б додатково збільшити на 72% . Витратами продукції в грошовому виразі розраховуються як добуток планового виробітку за одну станко-годину на величину простоїв у годинах. Якщо плановий виробіток за денну станко-годину в середньому складає 15 грн., то втрати продукції визначаються за допомогою такого розрахунку:

Визначаємо додатковий випуск продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування.

У розрахунку виробничої потужності змінності обладнання розраховують виходячи з машино ємності даних продукції, середньої кількості встановленого обладнання і річного фонду часу роботи обладнання в одну зміну.

Загальна трудомісткість виготовлення продукції – 75 000 станко-годин. Річний фонд часу роботи обладнання (плановий) – 25704,98 год. Середня кількість встановленого обладнання – 7 одиниць. Кількість станко-годин, які можна відпрацювати за місяць, при умові використання всього встановленого обладнання в одну зміну при п’ятиденному робочому тижні дорівнює 22 зміни, а для 7 станків – 154 станко-годин (22х7).

Тоді коефіцієнт змінності дорівнює:

.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається як відношення фактичного виробітку продукції в станко-годинах до встановлення в нормі продуктивності.

Коефіцієнт екстенсивності використання 1,3. Він показує, що потужність обладнання перевантажена.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (фактичний коефіцієнт внутрішньо змінного використання обладнання) дорівнює 0,58, коефіцієнт інтенсивного використання 1,33 і за цих умов інтегральних коефіцієнт дорівнює . Це означає, що на підприємстві виробниче обладнання досить сильно завантажене і в основному за рахунок інтенсивного використання.

Порядок розрахунків

1. Визначаємо загальний приріст обсягу виробництва продукції за рахунок поліпшення використання основних фондів:

Отже, за рахунок поліпшення використання основних фондів обсяг виробництва продукції зросте на 1022 тис. грн. і на плановий період складе:

2. Визначаємо фондовіддачу на плановий період:

3. Економію по собівартості продукції за рахунок амортизації в результаті поліпшення використання основних виробничих фондів можна визначити за залежністю:

ЕА – сума економії від зниження собівартості на плановий період за рахунок підвищення фондовіддачі;

ЗА – амортизаційні відрахування у собівартості одиниці продукції або в затратах на 1 грн. товарної продукції в базисному році;

РА – відношення загальної суми амортизаційних витрат відрахувань в плановому році до залежної суми нарахованої амортизації в базисному році;

Рф – фондовіддача планового року в % фондовіддачі на базисний рік:

Ст – собівартість товарної продукції в базисному році.

Розрахунковий показник становить – -73,44 тис. грн. Це означає, що ми маємо збільшення собівартості продукції на 73,44 тис. гривень на запланований період за рахунок збільшення амортизації, оскільки вартість основних фондів зросла на більшу величину, ніж фондовіддача на запланований період у порівнянні з базовим.

4. Економія номінальних вкладень, виходячи із обсягу додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базисному році складає:

За рахунок збільшення собівартості продукції балансовий прибуток на плановий рік зменшиться на 73,44 тис. грн. тобто становитиме 1226,56 тис. грн. (6400-5100-73,44).

Прибуток на базовий рік розраховуємо як різницю між обсягом реалізованої продукції та собівартістю. Він становить 1,3 (6,4-5,1) млн. грн.

5. Обчислимо рівень рентабельності у базовому році як відношення прибутку від реалізації до середньорічної вартості ОФ:

Обчислюємо рівень рентабельності у плановому році:

.

Тобто за рахунок зменшення балансового прибутку та збільшення середньорічної вартості ОВФ рентабельність підприємства зменшиться на 1,5%.

3.2. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванні заходів по прискоренню оборотності оборотних коштів

В цьому розділі потрібно визначити загальну величину необхідного поточного запасу матеріалу, запропонувати заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів, визначити величину їх вивільнення за рахунок скорочення тривалості одного обороту і обчислити обсяг додаткової продукції, що підлягає реалізації.

Порядок роботи:

1. Загальна величина необхідного поточного запасу матеріалу, запропонувати заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів, визначити величину їх вивільнення за рахунок скорочення тривалості одного обороту і обчислити обсяг додаткової продукції, що підлягає реалізації.

Мд – середня потреба в матеріалі, визначається як добуток норми витрат матеріалу на середнього динний обсяг виробленої продукції

Кзд – коефіцієнт затрат матеріалів у запасі, приймається у розрахунок = 0,5.

Це означає, що для забезпечення безперервності виробничого процесу дня між двома черговими поставками матеріалів підприємству необхідно мати поточний запас у розмірі 467,84 кг.

2. Визначимо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю:

Отже, за рахунок скорочення тривалості одного обороту можна вивільнити оборотних коштів на суму 266,7 тис. грн.

3. Визначаємо обсяг продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на плановий рік:

Величина вивільнення оборотних коштів іде на збільшення обсягу додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на плановий рік.

4. Розрахуємо економічний ефект за рахунок зниження матеріаломісткості продукції.

Зниження матеріаломісткості продукції за рахунок економії сировини, матеріалів, палива і енергії дозволяє, з одного боку, отримати додатковий прибуток, а з другого – при тих же матеріальних ресурсах збільшити випуск продукції.

Економія собівартості продукції і додатковий прибуток за рахунок зменшення матеріальних витрат (матеріалів, палива і сировини) на одиницю продукції можуть бути розраховані за формулою:

Ем – економія собівартості за рахунок скорочення норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії.

Рм – затрати сировини, палива, матеріалів, енергії (матеріальні витрати) в базисному періоді на одиницю продукції, виходячи з річних