Xreferat.com » Рефераты по экономике » Ринок як форма функціонування товарного господарства

Ринок як форма функціонування товарного господарства

реальність безперешкодного отримання дивідендів. Для цього доцільне створення цільового фонду або страхових фондів у вільноконвертованій валюті, зокрема за рахунок фінансових ресурсів окремих країн та міжнародних організацій.

Результативність іноземного інвестування прямо залежить від удосконалення чинного закодавства. Це стосується Закону України “Про режим іноземного інвестування” стосовно регулювання лише прямих інвестицій, не враховуючи портфельні. Покращення законодавства передбачає і спрощення порядку реєстрації підприємств з іноземною часткою, порядку перетину кордону, зменшення податків, зниження мита на ввіз та вивіз товарів.

Потребує радикальних змін Земельний кодекс та вирішення питання власності іноземних інвесторів на землю.

2. Припливу іноземного капіталу також у певній мірі зашкодила повна відміна після прийняття Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” (28 грудня 1994 р.) і “Про режим іноземного інвестування” (19 березня 1996 р.) пільг іноземним інвесторам, що були передбачені декретом “Про режим іноземного інвестування” (20 травня 1993 р.) та попередніми законодавчими актами. У той же час слід мати на увазі, що загалом іноземні інвестори з великою підозрою ставляться до країни, яка надає їм особливі умови порівняно з місцевими виробниками, оскільки усвідомлюють загрозу втрат цих привілеїв[32,80].

Проблема надання пільг іноземному капіталу належить до найактуальніших та дискусійних у світовій теорії та практиці іноземного інвестування. Деякі представники міжнародних офіційних кіл та вчені вважають за необхідне відмовитись від стимулювання надходжень зовнішніх коштів. Аналогічні міркування існують і серед вітчизняних дослідників. На думку М.С. Герасимчука, “іноземні інвестори не повинні мати переваг над вітчизняними, у обох повинні бути рівні, однаково сприятливі умови”. Це підтверджує прагнення багатьох суб’єктів підприємницької діяльності (насамперед суднобудування), які бажають отримати податкові пільги, після списання заборгованості “АвтоЗАЗу”. Пільги окремим підприємствам призводять до втрати податковою системою України прозорості, рівності, економічної раціональності та нейтрального характеру.

Тому існування пільг повинно бути належним чином зафіксованим. Пріоритет у пільговому оподаткуванні повинен надаватись спеціалізованому виробництву наукоємної або дефіцитної продукції, необхідна диференціація податкових пільг за критерієм галузевого вкладення капіталу, термінів та обсягів іноземних інвестицій, ступеня використання товарів і послуг вітчизняного виробництва. Цьому істотно сприятиме якнайшвидша оптимізація податкової системи та запровадження у її межах додаткових пільг для іноземного капіталу, зокрема звільнення від оподаткування дивідендів, отриманих власниками приватизованого підприємства у період реструктуризації, та частини прибутку, реінвестованого в основний капітал. Прибуток же від експлуатації придбаних основних засобів, на нашу думку, доцільно не оподатковувати протягом часу їх окупності.

3. Забезпеченню іноземного інвестування, переливу коштів з сфери обігу до виробничої сфери та запобіганню їх відпливу за кордон допоможе розробка механізмів інтеграції фінансового ринку з виробничою сферою, зокрема за рахунок створення промислово-фінансових груп (ПФГ) та оптимізація функціонування фондових бірж, через які мобілізують кошти для капітальних вкладень у промисловість та інші галузі.

Але до ідеї функціонування ПФГ слід підходити вкрай обережно. По-перше, надання їм податкових пільг стимулюватиме експорт вітчизняних товарів і таким чином породжуватиме їх внутрішній дефіцит. По-друге, інтернаціональні за своєю структурою ПФГ можуть спрямовувати доходи для отримання прибутку за межами України, уникаючи оподаткування.

4. Одним з завдань інвестиційної політики є створення національного ринку капіталів шляхом формування фондового ринку, проведення приватизації і зниження процентних ставок по кредитах. Важливим фактором підвищення інтересу іноземного капіталу до економіки України може стати використання ринку цінних паперів, нерозвиненість якого обмежує приплив зовнішніх фінансових ресурсів. При нормальному функціонуванні він створює умови для ефективного вкладення, купівлі, продажу (перепродажу) капіталу. Шляхом придбання цінних паперів відбувається акумуляція інвестицій у народне господарство, його модернізація та структурна перебудова. Розвинений ринок цінних паперів полегшує перехід власності у руки іноземних інвесторів. Чекає вирішення проблема застави, оскільки у функціонуванні ринкових систем існує практика виходу на ринок цінних паперів шляхом застави власності.

Активізації фондового ринку сприятиме поява на вторинному ринку ліквідних акцій великих підприємств, які підлягатимуть приватизації.

5. Недосконале законодавство не дає змоги розгорнути діяльність вітчизняним інвесторам. Успішна робота всіх видів підприємств залежить від створення нормальних умов у сферах кредитно-фінансової діяльності та грошового обігу, засобом залучення іноземного капіталу може стати реорганізація банківської системи.

За своєю організацією та фаховою компетенцією вітчизняні банки рідко проводять реальну оцінку проектів, що є звичним для західних інвестиційних та комерційних банків. На сьогодні вони головним чином виступають у якості посередників операцій з укладання кредитних угод. Це спричинено браком досвіду, оскільки раніше вибір варіантів та проектів, а також доцільність їх фінансування та включення певних структурних одиниць до кредитної лінії становили прерогативу міністерств.

Тепер вітчизняним банкам доцільно різко посилити роль комерційного кредиту у використанні фінансових ресурсів, перетворити через банківський кредит заощадження населення у інвестиції. При цьому механізм стимулювання інвестиційної активності банків потребує розробки. Можливе встановлення для них сприятливих нормативів для економічної діяльності та підкріплення фінансовими ресурсами за умови, що питома вага довгострокового кредитування в загальному обсязі кредитного портфеля складатиме не менше 25%, а також надання податкових пільг комерційним банкам, які кредитують довгостроковий розвиток приватного вітчизняного виробництва [49,382].

Однією з форм залучення зовнішніх кредитних ресурсів могла б стати система франчайзінгу, за якої володар (держава) делегує права розпорядження капіталом одержувачу (комерційному банку). Цей метод можна удосконалити шляхом надання банкам прав не тільки розпоряджатись фінансовими ресурсами, а й певних повноважень зі сплати відсотків за борговими зобов’язаннями, а інколи – й самих боргів. Тоді отримані зовнішні позики працюватимуть у якості внутрішніх кредитних ресурсів і насамперед – інвестиційних коштів, а банки сконцентрували б зусилля на детальному розрахунку та обґрунтуванні всіх проектів.

6. Проведення приватизації належить до засобів здійснення іноземного інвестування та системної трансформації. Головне її завдання полягає у залученні коштів в економіку. Водночас слід пам’ятати, що приватизація є інструментом короткострокової дії, який залежить від створення привабливого економічного простору для інвестора. Також варто передбачати і можливість викупу підприємства з метою його подальшого закриття Для запобігання цьому при розробці інвестиційної програми необхідно враховувати:

вид, обсяги та терміни здійснення первинних капітальних інвестицій;

вимоги щодо збереження або заздалегідь обумовленого подальшого профілю діяльності підприємства;

проблеми соціального захисту працівників з наданням їм певних гарантій за умов продажу контрольного пакету акцій;

контроль за реалізацією інвестиційної програми з можливістю застосування штрафних санкцій;

ймовірні додаткові умови, пов’язані зі збереженням робочих місць, охороною навколишнього середовища тощо [4,115].

Для створення довіри іноземних інвесторів потрібне законодавче закріплення можливості продажу їм об’єктів приватизації разом з земельними ділянками (або здійснити їх одночасну приватизацію під інвестиційні зобов’язання), а також надання пільг у обмін на виконання додаткових інвестиційних зобов’язань у післяприватизаційний період. Велике значення тут відіграють завершення сертифікаційної приватизації та забезпечення захисту майнових прав.

7. Особлива увага мусить бути приділена конверсії. Як і в економіці України у цілому, тут існує багато заплутаних питань. Насамперед вони пов’язані з відсутністю концепції конверсії та регулюючих її законодавчих актів, а також низкою невирішених міжнародних аспектів.

Більшість підприємств оборонного комплексу можуть бути приватизованими; до того ж піддавати конверсії потрібно не все військове виробництво, а лише його надлишкові потужності. Через надмірні витрати на конверсію доцільним є надання переваги не останній в чистому вигляді, а комплексу заходів з інтеграції військового та цивільного бізнесу та їхнього взаємного переливу капіталів. Звичайно, такі величезні заводи, як “Арсенал” (м. Київ) та “Південмаш” (м.Дніпропетровськ), мусять залишатись державними. Але існує багато невеликих радіозаводів та заводів колишнього Мінмашпрому, які реально перетворити на об’єкти приватної власності. Та незбалансованість законодавства не дає можливості визначити можливу форму участі у приватизації обробної промисловості підприємницьких структур, а тим більше іноземних, та залучення їх коштів у створення акціонерного товариства закритого типу на військовому виробництві.

На нашу думку, приватизацію, поряд з легкою та харчовою промисловістю, можна починати з ВПК. Після опублікування списку підприємств, що підлягають приватизації, доцільно оголосити конкурс для західних партнерів, які стали б їх співвласниками.

Конверсія становить не тільки економічну проблему. До її вирішення корисно залучити і зовнішньополітичні структури, керуючись при залученні іноземного капіталу програмою озброєння та класифікацією підприємств, які підлягають конверсії.

8. Потребує розробки система прийому оптимальних варіантів включення іноземного капіталу у структуру національної економіки, яка у нас формується спонтанно, що притаманне для країн, які не застосовують міжнародні економічні відносини в інтересах розвитку національної економіки.

Селективна інвестиційна політика мусить бути сконцентрована на інвестиціях, які перш за все спрямовані на організацію та налагодження виробництва імпортозаміщуючих та експортоорієнтованих галузей. Аналіз надходження та використання іноземних інвестицій в Україні засвідчив, що лише 40% зовнішніх коштів припадає на експортоорієнтовані сектори – агропромисловий комплекс (14,5%), машинобудування (12,8%) та видобувні сировинні галузі (12,5%). Розвиток даних тенденцій актуальний і надалі [24,48].

Насамкінець напрочуд терміново слід звернути увагу на промислову, наукову, освітню та транспортну інфраструктуру, яка невтримно занепадає. Якщо негайно не забезпечити її підтримкою і модернізацією, то вже найближчим часом вона зруйнується і фактично доведеться споруджувати її заново. В такому випадку жодний серйозний інвестор не ризикне вкладати кошти навіть за сформованого громадянського суспільства, як головної гарантії надходження інвестицій.

9. Стратегія подальшого розвитку України включає формування відносин з рядом міжнародних фінансових організацій, зокрема Світовим банком і Міжнародним валютним фондом. Використання їхніх кредитів є нормальним явищем у практиці багатьох країн світу, до того ж кредити мають пільговий характер з певною можливістю реструктуризації, а підписання угоди з МВФ у багатьох випадках генерує подальше надходження приватних інвестицій, слугує каталізатором, що відчиняє українським приватним компаніям доступ до кредитів приватних зарубіжних банків. Проте МВФ та Світовий банк практикують використання усереднених неоліберальних шаблонів, а не диференційованих підходів до конкретних країн. Акцент при цьому робиться не на розвитку виробництва, а на застосування різних маневрів фінансового плану.

Також важливою є співпраця з ООН, ЮНКТАД, ЮНІДО, Міжнародною Фінансовою Корпорацією, Європейським банком реконструкції та розвитку тощо, що також визначає місце України у світовому господарстві і підвищує зацікавленість іноземних інвесторів до вітчизняної економіки.

10. Підприємницька діяльність вимагає ретельного обліку зовнішньополітичних ситуацій. При укладанні угоди з будь-якою країною слід знати контекст її відносин з іншими державами та проаналізувати їх геопотетичну динаміку.

Зараз існує безперечна енергетична залежність України від Росії, на яку припадає 90% імпорту нафти (причому вимоги мінімальної економічної незалежності становлять 25% імпортування з одного джерела). А інвестори вельми заінтересовані в стабільності та маршрутах транспортування нафти, інакше виникне потреба у збільшення видатків на будівництво трубопроводів [25,60].

Не повинні бути проігнорованими тенденції протистояння між Європою та Америкою, з одного боку, та ісламськими державами - з другого. Це означає не необхідність зведення нанівець українсько-іранських стосунків, а бажаність вивчення альтернативних шляхів імпорту нафти з арабських країн – ОАЕ, Бахрейну, Катару та ін.

Ліквідації залежності від деяких країн і зниженню ризику від втрати капіталовкладень допоможе географічна диверсифікація як зовнішньо-торговельних стосунків, так і інвестиційної взаємодії.

Отже, впровадження цих заходів сприятиме підвищенню привабливості інвестиційного клімату України та піднесенню загального рівня розвитку національної економіки у цілому, що збільшить довіру іноземних інвесторів до вітчизняного виробництва і дозволить залучити більші обсяги коштів. Але іноземні інвестори мають свою думку щодо заходів, які повинні проводитись для подолання перешкод на шляху іноземних інвестицій і вони мають більш спеціальний характер. Так, “інвестиційна компанія Sigma Bleuzer з американською компанією Thunderbird Corporate Consalting Group проаналізували, що заважає залученню та ефективному використанню іноземного капіталу. В результаті експерти підготували конкретні рекомендації уряду України по покращенню інвестиційного клімату, а саме:

Створити систему реєстрації бізнесу у вигляді одноетапного процесу.

Скоротити кількість контролюючих органів.

Припинити практику закриття підприємств державними органами, якщо вони не складають прямої загрози безпеці, здоров’ю людей чи оточуючому середовищу.

Зняти обмеження на купівлю та лізинг комерційної нерухомості, землі та житла.

Ліквідувати привілейовані диспути до землі, державних контрактів, кредитів.

Удосконалити Митний кодекс і інші торгові закони, щоб вони відповідали світовим стандартам.

Заборонити всім органам державного регулювання залишати собі частину штрафів, які вони стягують.

Фінансувати з бюджету в потрібному обсязі роботу суддів, ввести обов’язкове підвищення кваліфікації службовців суду.

Прийняти новий Громадянський кодекс.

Прийняти Податковий кодекс

Покращити механізм виконання рішень суду.

Прийняти Закон “Про акціонерні товариства”.

Провести адміністративну реформу.

Лібералізувати валютні операції, в тому числі відмінити всі обмеження, які стосуються використання іноземної валюти, отриманої від зовнішньоторгових операцій” [2,16].

Це далеко не повний перелік рекомендацій, підготовлених цими компаніями. Список дуже широкий. На нашу думку, доки влада не виконає хоча б частину цих рекомендацій, іноземні інвестори не почнуть вкладати в Україну більше коштів.

Отже, негативність інвестиційного клімату України для іноземного інвестування є очевидною, але шляхи вирішення цих проблем є. Тому перед урядом України стоїть завдання швидкого реагування на негативні тенденції розвитку вітчизняної економіки і впровадження активних заходів з раціонального використання існуючих іноземних інвестиції та з залучення нових. При цьому уряд повинен, враховуючи національні інтереси, звертати увагу на рекомендації іноземних інвесторів щодо покращення інвестиційного клімату, бо відтік іноземних капіталів в останні роки починає гостро відбиватись на стані вітчизняної економіки.


ВИСНОВКИ


Детальний аналіз ринку як форми функціонування товарного господарства дає підстави зробити такі висновки:

Ринок – синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово «ринок» характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Внаслідок розвитку засобів зв’язку необхідність певного фізичного місця зустрічей для взаємодії продавців та покупців стає несуттєвою. Саме тому в даний час під терміном «ринок» розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців.

Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих ринків. Їх підрозділяють на різні види залежно від умов діяльності суб’єктів ринкових відносин, відповідності чинному законодавству за ознакою простору дії, об’єкта купівлі продажу та ін. Залежно від об’єктів купівлі-продажу розрізняють такі види ринків: товарів широкого вжитку, товарів промислового призначення, праці, цінних паперів, науково-технічних знань, фінансовий та ін. Кожен вид ринку, має свою інфраструктуру, свій набір інструментів, які забезпечують його життєдіяльність. Окремі види ринків не існують самі по собі. Всі вони пов’язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову систему. Вона діє не тільки в межах тієї чи іншої країни, а й глобально, охоплюючи своїм впливом значну частину світового господарства.

Фінансовий ринок є особливим механізмом взаємодії власників заощаджень, посередників та реальних інвесторів, який ґрунтується на принципах добровільності та економічної доцільності і дозволяє мобілізувати заощадження в фінансові ресурси, трансформувати їх в фінансові фонди та реалізувати як реальні інвестиції. Фінансовий ринок виконує функції: мобілізація заощаджень в фінансові ресурси (доринкова): трансформація фінансових ресурсів в фшансові фонди (внутрішньоринкова); стимулювання ефективного використання інвестицій (післяринкова); інформування про стан економіки в цілому та окремих її складових (загальноринкова);

Специфічною рисою фінансового ринку є відсутність чіткого розмежування суб'єктів на покупців та продавців. З позиції покупців фінансових послуг останні можна поділити за ознаками комплементарності та субституції. Перше є свідченням певної цілосності цієї сфери, що визначає передумови співпадання інтересів певних суб'єктів (в стабільності та надійності фінансового ринку тощо). Друге призводить до розмежування учасників, перетворює їх у конкурентів;

Між фінансовим ринком та реальним сектором економіки має місце обопільний вплив. Стабілізуючий вплив з боку цього ринку відбувається шляхом перерозподілу фінансових ресурсів мрк сегментами, що позитивно діє на економічне зростання. Дестабілізуючий вплив може мати місце при економічно некоректних діях держави. Причини останніх пов 'язані з низькою якістю складання та управління державним бюджетом. Практичним вирішенням цієї проблеми є прийняття певних нормативних положень, здатних локалізували можливості політичного маніпулювання економічними процесами;

Ринок сфери послуг є, з одного боку, органічною складовою всієї ринкової економіки, а з іншого - виступає як відокремлена самостійна система, в якій ціна на послуги формується не тільки на основі загальних ринкових важелів (співвідношення попиту та пропозиції), а й специфічних чинників, що властиві лише ринку послуг: індивідуальній адресній корисності, маркетинговій інформації, якісних характеристик виробника послуг тощо.

Аналіз ринку послуг дозволяє виокремити наступні його особливості: а) високу швидкість обороту капіталу внаслідок більш короткого виробничого циклу; б) територіальну сегментацію і локальність; в) високу диференційованість продукту в одній і тій же галузі; д) індивідуальність і нестандартність наданих послуг і технологій в багатьох галузях сфери послуг; є) високу невизначеність результату при наданні послуг, наявність асиметрії маркетингової інформації; ж) високу чуттєвість до ринкової кон'юнктури в зв'язку з неможливістю транспортувати та накопичувати послуги, особливостями самого процесу надання послуг, що зумовлений особистим контактом виробника та споживача.

Становлення ринку послуг в трансформаційній економіці передбачає формування ринкового середовища: наявність економічної свободи підприємництва й вибору, реалізації особистого інтересу як головного мотиву поведінки, вільного доступу до економічних ресурсів, інформації та ринків збуту, вільного входу і виходу з галузі.

Нерівномірність, нестабільність та міжгалузева диспропорційність формування ринку товарів в трансформаційній економіці України потребує активного і своєчасного втручання в означений процес.

Світовий досвід показує, що конкурентоспроможність країни на світових ринках, її пріоритети в міжнародному поділі праці забезпечуються в наш час за наявності двох головних умов. По-перше, країні необхідно мати досить розвинуті науково-технічний та інтелектуальний потенціали. По-друге, її контакт зі світовим ринковим господарством може забезпечити якісна ринкова внутрішня інфраструктура.

Процес упровадження інновацій в Україні характеризується тією негативною ознакою, що вони мають досить короткий життєвий цикл. Це не лише зумовлює низьку конкурентноздатність вітчизняної продукції, а й, блокує розвиток інноваційного комплексу й прикладної науки, створює реальну небезпеку виникнення технологічної залежності вітчизняної промисловості від іноземних розробок.

Іноземні інвестиції є потужним джерелом додаткових коштів, яких гостро потребує наша економіка. Тому необхідне швидке впровадження заходів з покращення інвестиційного клімату в Україні та розширення методів та способів іноземного інвестування. Для цього небхідно спочатку визначити пріоритети у розвитку національної економіки і вже згідно з цими пріоритетами створювати правові та економічні основи для збільшення обсягів іноземних інвестицій. Необхідно увести персональну відповідальність урядовців за терміни і напрямки використання іноземних інвестицій, потрібно вирішити питання щодо надання підприємствам з іноземними інвестиціями права власності на земельну ділянку, зменшити податковий тягар, активізувати кредитну політику та удосконалити митну.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посіб. / За ред. IB. Багрової. — К.: "Центр навчальної літератури". — 2004. — С 168—169.

Вірван Л. А. Иностранное инвестироввание в економику Украины // Діловий вісник, 2004. - №5 ( 120). - с. 16-17.

Гош О. Ринок як засіб відродження перехідної економіки України // Економіка України. – 2005 – № 12 – С. 75-82.

Даниленко А. А. Ефективність прямих іноземних інвестицій у промисловість України // Фінанси України — 2006 — №6 — С. 115-121

Дахнова Е. Е. Институциональные формы организации рынка инфраструктурных услуг // Харків: ХДЕУ, Економіка розвитку. - 2005. — № 3. -С. 50-54

Дергачев В. А .Зарубежные модели «зкономического чуда» Украденный социализм или капитализм с человеческим лицом - Одесса Лотос. 1994 -53с.

Дергачев В.А. Свободные зкономические зоны в современном мире. —Одесса Судоходство, 1996 —92с.

Дмитрієва О. А. Вплив ринку фінансових послуг на інвестиційний процес // Фінанси України. – 2005 – № 5 – С. 20-24.

Долгопятова Т. Модели и механизмы корпоративного контроля в российской промышленности // Вопросы экономики. - 2006. — №5. — С. 47.

Задоя А.О., Ткаченко І.П. Фінансовий ринок як засіб трансформації заощаджень в інвестиції // Академічний огляд. – 2006. - № 1. - С. 11-16.

Капелюшников Р. Крупнейшие и доминирующие собственники в российской промышленности // Вопросы экономики. —2003. — №1. - С. 104.

Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. — К.:Центр навчальної літератури. Видавництво «АртЕк», 2002. — 436 с.

Козик В.В., Пайкова Л.А., Даниленко Н.Б.Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб.-3-тє вид., перероб. і доп.-К.:Знання-Прес,2002.- 406с.

Корнєєв В. В. Модель та інструментарій фінансового ринку України // Фінанси України. – 2005 – № 7 – С. 76-81.

Крючкова И Капитал с политической окраской // Деловая неделя — 2006 —№34 (194) —2-8 сентября —С. 12

Кузнецова Н. П. Зкономический рост история и современность — СПб Издательский дом «Сентябрь», 2001 —144 с.

Лымарь Е. Е. Инфраструктурное обеспечение развития рыночных институтов // Молодые ученые - науке, тєхнологеям и профессиональному образованию: проблемы и новые решения: Материалы междунар. науч.-практ. конф. (13-17 нояб. 2000 г., Москва). - М., 2005. - С. 63-65

Лымарь Е. Е. Инфраструктурная роль государства в рыночной системе // Вестн. Нац. техн. ун-та «Харьк. политехи, ин-т». - 2001. - Вып. 24, ч. 4. - С. 178— 179

Лымарь Е. Е. Проблемы оптимизации инфраструктурных услуг на энергорынке Украины // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы [II] межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 14 дек. 2001 г. / Нар. укр. акад. - X., 2001. - С. 63-64

Лымарь Е. Е. Рыночная инфраструктура как фактор макроэкономического равновесия // Проблемы равновесия экономических систем в условиях трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 27 апр. 2001 г. / Нар. укр. акад. - X., 2001. - С. 39-41

Лымарь Е. Е. Экономическое содержание инфраструктурной услуги // Вісн. Харк. нац. ун-ту. - 2005. - № 551. - С. 35-39

Льмарь Е. Е. Роль банковской системы в формировании инфраструктуры финансового рынка // Вісн. Харк. нац. ун-ту. Економічна серія. -X., 2005. - № 508. - С. 205-208

Макогон Ю. Україна на зовнішніх ринках, перспективи // Економіка України — 2005 — №4 — С. 72-80

Марченко С. Міжнародна кредитно-рейтингова оцінка інвестиційної привабливості України // Банківська справа. – 2004. - №1. - с.48-58

Михайловська О. Моделювання інвестиційної привабливості спеціальних економічних зон // Економіст —2004 —№8 —С. 60-63

Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. — К.:, КНЕУ, 2003.—948с.

Овчинников К. П. Международное разделение труда: тенденции и противоречия. М.: Экономика, 1987. - 324с.

Онишко С. В. Фінансовий потенціал інноваційного розвитку економіки. // Фінанси України. – 2005 – № 6 – С. 67-74.

Основи внешнеэкономических знаний / Под ред. И. ГІ. Фаминского. М.: Международны отношения, 1994. – 236 с.

Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 472 с.

Петруня Ю.Є. Непрофесійні суб'єкти ринку акцій України. — К.: Т-во "Знання". — 1999. -С. 121-136.

Підлісна О. Ефективність залучення інвестицій в Україну: інноваційно-інвестиційні системи // Економіст. - 2005. - №4. - с. 80-84

Політична економія: Навч. посібник/ К.Т.Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.;За ред. Д-ра екон.наук.проф.К.Т.Кривенка.–К.:КНЕУ,2001.–508с

Послання Президента України до Верховної Ради України // Економіст —2004 —№7. – С.34

Про соціальне економічне становище України за січень травень 2004 року Державний комітет статистики України До парламентських слухань на тему «Економічна політика України актуальні питання»—К Державний комітет статистики України, 2004 —98с.

Проблеми становлення інноваційної політики в Україні / Макаренко І П , Трофимчук О М, Кузьменко ВП та ін, за ред І П Макаренко — К.: УІДНСІР ін-т еволюц економіки, 2004 —123 с.

Радыгин А., Энтов Р. Инфорсмент прав собственности и контрактных обязательств // Вопросы экономики. — 2003. — №5. — С. 87.

Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля послугами: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури. — 2003. — С. 60.

Семенов К. А. Принципи развития международного разделения труда. М.: Гуманитарное знание, 1996.

Сіваченко І. Ю., Кухарська Н 0, Левицький МА Вільні економічні зони Навчальний посібник — К Дакор, Алерта, 2001 — 480 с.

Спивак Л.С. Финансовые услуги страхового бизнеса в сфере охраны здоровья // Финансовые услуги.- 2006.- № 3-4.- С. 19-22.

Співак Л.С, Терещенко А.Н. Державне регулювання фондового ринку та послуг // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 1-2 березня 2000 р.- К.: КДТЕУ, 2000, ч.2.- С. 152-154

Співак Л.С. Суперечливість фінансового забезпечення розвитку сфери послуг // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки / Економічні науки.- 2006.- №4.- С.372-373

Співак Л.С. Зростання ролі сфери послуг в цивілізаційному розвитку // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання): Матеріали Міжнар. наук.-метод. конф. 26-27 квітня 2006 р./Відп.ред.І.Й.Малий, Н.О.Татаренко.-К.: КНЕУ,2006.-С.283-285

Співак Л.С. Методологічні проблеми дослідження сфери послуг в умовах трансформації економіки України // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць. - К., 2005. - С.62-67.

Співак Л.С. Структуризація ринку послуг в перехідній економіці // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип.5 / Відп.ред. О.П.Степанов.- К.: КНЕУ, 2005. - С. 148-153.

Статистичний щорічник України за 2005 рік—К. Державний комітет статистики України, 2005 — 600 с.

Сфремова Н.Ф., Саніна О.В., Ткаченко І.П., Щвець В.Я. Фінансовий механізм та його вплив на ефективне функціонування підприємства. - К.: Вища школа, 1998. - 145 с.

Тимохова Г. Б., Лымарь Е. Е. Активизация инвестиционных процессов в инфраструктуре Украины // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту «Нар. укр. акад.» -2002. - Т. 8. - С. 382-388

Ткаченко И.П. Методическое пособие для студентов по курсу "Финансовый менеджмент". - Днепродзержинск: Днепродзержинский государственный технический университет, 1998. - 526 с.

Ткаченко И.П. Субституция и комплементарность сегментов финансового рынка // Академічний огляд., 2006. - № 1-2. -С. 114

Федоренко І П Інноваційна модель розвитку України специфіка і перспективи / Економіка проблеми теорії та практики Збірник наукових праць Випуск 192 В 4 т Том III — Дніпропетровськ ДНУ. 2004 — С. 985-993

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: