Роль капітальних інвестицій у відтворені основних засобів сільськогосподарських підприємств
Звернувши увагу на те, що підприємство вирощує різні сільськогосподарські культури, можна проаналізувати структуру посівів та площу, яку займають ці культури, в таблиці 2.
Таблиця 2
Структура посівів ТОВ „Зеленьківське”
| Культура | 2008 р. | 2009 р. |
2009 р. до 2008 р. +/-га |
||
| га | % | га | % | ||
| Цукровий буряк | 1366,70 | 16,34 | - | - | - |
| Кукурудза | 417,00 | 4,98 | 376 | 4,45 | - |
| Озима пшениця | 1623,6 | 19,41 | 2404,30 | 28,49 | 780,7 |
| Ячмінь фуражний | 1052,1 | 12,58 | - | - | - |
| Озимий ріпак | 881,10 | 10,53 | 1287,20 | 15,25 | 406,1 |
| Ячмінь насіннєвий | 1270,20 | 15,18 | - | - | - |
| Мак | 548,90 | 6,56 | - | - | - |
| Соя | 1112,50 | 13,35 | 740,00 | 8,76 | -372,50 |
| Ячмінь | 22,00 | 0,26 | 1358,50 | 16,09 | 1336,50 |
| Пар | 68,00 | 0,81 | 30,00 | 0,35 | -38 |
| Горох | - | 410,00 | 4,85 | - | |
| Соняшник | - | 1530,10 | 18,13 | - | |
| Гречка | - | 221,00 | 2,68 | - | |
| БТ | - | 5,00 | 0,05 | - | |
| Всього | 8362,10 | 100 | 8438,10 | 100 | - |
З таблиці 2 ми бачимо, що в 2008 році порівняно з 2008 роком підприємство такі культури як цукровий буряк, ячмінь фуражний, ячмінь насіннєвий, мак зовсім не сіяли. А такі культури як соняшник, гречка, горох посіяли вперше. Це пов’язано з тим, що собівартість на ці нові культури менша, а ціна навпаки більша. Також менші затрати праці. В наш час для цукрового буряка зовсім немає шляхів збуту. Ця культура збиткова.
Особливості галузі вносять доповнення в розрахунок показників економічної ефективності господарської діяльності. В зв’язку з тим, що господарська діяльність ведеться на землі, крім показників продуктивності тварин та урожайності сільськогосподарських культур обов’язково розраховується виробництво валової і товарної продукції та кожного виду окремої продукції на 100 га відповідних земельних угідь. Про ефективність господарської діяльності ТОВ «Зеленьківське» свідчать показники, зведені в таблиці 3.
Таблиця 3
Ефективність господарської діяльності ТОВ „Зеленьківське”
| Показники | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2009 р. до 2007 р., % |
| Виробництво валової продукції, тис. грн. | 37548,3 | 38167,1 | 28348,1 | 75,49 |
| Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь, тис. грн. | 469,29 | 457,37 | 339,7 | 72,39 |
| Реалізація товарної продукції на 100 га с/г угідь, тис. грн. | 157,36 | 394,78 | 339,59 | >в 2,16 |
| Виробництво валової продукції на 1грн. основних вироб. фондів, грн. | 1,32 | 1,2 | 0,62 | 46,97 |
| Виробництво зерна на 100 га посівів, ц | 4800 | 3770 | 1921,42 | 40,02 |
Із таблиці 3 ми бачимо, що виробництво валової продукції в 2008 році зменшилося на 24,51 %, тобто на 9200,2 тис. грн. Зменшення валової продукції і збільшення земельних угідь показує, що земля використовується гірше, зниження валової продукції пояснюється зниженням урожайності всіх сільськогосподарських культур, відсутністю кормової бази та ліквідацією тваринництва, тому майже вся вироблена продукція була реалізована. Рівень товарності в звітному році становить 99,97 %, в той час як в базисному році товарність становила 33,53 %. Реалізація товарної продукції на 100 га сільгоспугідь збільшилась в 2,16 разів. У 2008 році ,порівняно з 2005 роком, виробництво зерна на 100 га. ріллі зменшилось на 59,98 %, що негативно вплинуло на ритмічність грошових надходжень та на погіршення економічного стану господарства в цілому.
Виробничий напрям (спеціалізація) підприємства – вирощування зернових культур. В структурі реалізації продукції зернові культури – ячмінь, пшениця та кукурудза займають 60 %, а ріпак та соняшник – 27 %.
Тому виробничий напрямок можна визначити так – ТОВ «Зеленьківське» зернового напрямку з розвиненим вирощуванням технічних культур.
Ефективність господарської діяльності в значній мірі залежить від виробничого напрямку підприємства та рівня його спеціалізації. Рівень спеціалізації визначається структурою грошових надходжень.
Оцінка фінансового стану підприємства є необхідною умовою розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств, мінімізації ризиків за позиками та внесками, диверсифікації відсоткових ставок, а також інформативності інвесторів, кредиторів і менеджерів.
Кожному суб'єкту господарювання АПК властива багатогранна і різнопланова виробнича, комерційна, фінансова діяльність: виробництво основної продукції, допоміжної продукції, виконання робіт; надання послуг по обслуговуванню; фінансово-інвестиційна діяльність. Все це унеможливлює здійснення об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства лише одним найважливішим показником, її можна зробити тільки за допомогою системи показників, що детально враховують особливості та всебічно характеризують господарське становище підприємства.
Існує багато показників, призначених для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства. Проте, їх можна класифікувати залежно від мети та завдань оцінки і звести у такі напрямки:
- показники оцінки майнового стану;
- показники оцінки прибутковості;
- показники оцінки ліквідності та платоспроможності;
- показники оцінки фінансової стійкості та стабільності;
- показники рентабельності;
- показники ділової активності;
- показники акціонерного капіталу.
Показники фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі учасники економічних відносин з підприємством могли одержати інформацію про його фінансову надійність, а отже, прийняти рішення про
економічну доцільність продовження чи установлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства — постачальників, покупців, акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому і показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Інформаційною базою оцінювання фінансового стану підприємства є дані бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність.
Структура основних фондів змінюється як у динаміці, так і залежно від спеціалізації підприємства. Тому оптимальний рівень фондооснащеності і раціональну структуру цих фондів необхідно встановлювати для підприємства відповідно до його виробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі, місцевих природних умов.
Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства. Він визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види його діяльності.
Перш за все, зростаючий випуск агропромислової продукції та ріст її реалізації позитивно відображаються на фінансовому стані підприємства. Із зменшенням обсягів виробництва, погіршенням якості продукції труднощі з її реалізацією призводять до зниження надходження коштів на поточні рахунки підприємства, погіршення його платоспроможності.
Виробничо-фінансова діяльність суб'єктів господарювання АПК має забезпечувати систематичне надходження і ефективне використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової, касової, орендної, кредитної та договірної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення між власними і залученими грошовими засобами, фінансової стійкості та ліквідності. Це сприятиме ефективному функціонуванню підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи його стабільної роботи і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Фінансова стійкість – це стан активів підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність і передбачає, що ресурси вкладені в підприємницьку діяльність повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна.
Якщо активи підприємства сформовані за рахунок зобов’язань, то його фінансовий стан є нестійким. З поточними зобов’язаннями необхідно здійснювати постійну оперативну роботу щодо контролю за своєчасним поверненням їх та залученням в господарській діяльності через поточні зобов’язання інших активів. Від оптимізації співвідношення власних і залучених активів залежить фінансовий стан підприємства ,про які свідчать показники фінансової стійкості, зведені в табл. 4.
Таблиця 4
Показники фінансової стійкості ТОВ „Зеленьківське ”
| Показники |
Норм. знач. |
Рік | 2008 р.+,- | |||
| 2007 | 2008 | 2009 | 2005р. | норми | ||
| Коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу) | >0,5 | 0,175 | 0,07 | -0,08 | -0,26 | -0,58 |
| Маневреність робочого капіталу | За пл | 0,083 | 0,06 | 0,052 | -0,031 | - |
| Коефіцієнт фінансової залежності | <2,0 | 5,71 | 12,79 | -12,53 | -18,24 | - |
| Коефіцієнт маневреності власного капіталу | >0,5 | 0,29 | -0,52 | 3,51 | 3,22 | 3,00 |
| Коефіцієнт концентрації залученого капіталу | <0,5 | 0,82 | 0,92 | 1,08 | 0,26 | 0,58 |
| Коефіцієнт поточних зобов’язань | >0,5 | 0,42 | 0,46 | 0,52 | 0,10 | 0,02 |
| Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу | <0,5 | 4,71 | 11,79 | -13,53 | -18,24 | -14,03 |
| Коефіцієнт забезпечення власними коштами | >0,1 | -1,08 | -1,32 | -2,77 | -1,69 | -2,87 |
| Коефіцієнт фінансової стабільності | >1 | 0,21 | 0,08 | -0,07 | -0,28 | -0,93 |
| Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом | >0,2 | 0,25 | -0,27 | -2,21 | -2,46 | -2,66 |
| Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів робочим капіталом | За пл. | 0,13 | -0,11 | -0,98 | -0,98 | -1,11 |
| Коефіцієнт фінансового лівереджу | <1 | 1,98 | 5,43 | -7,1 | -9,08 | -8,08 |
Товариство за досліджуваний період зменшило коефіцієнти покриття запасів і оборотних активів власними коштами відповідно на 2,46 та 1,104 пункти, тобто запаси скоротились більше, ніж у два рази. У цілому товариство для здійснення господарської діяльності використовує значну частку залученого капіталу, який в 14 разів перевищує власний капітал.
Надмір боргів може підвищити ризик товариства щодо спроможності розплатитись із своїми кредиторами. За досліджуваний період коефіцієнт концентрації залученого капіталу збільшився на 0,26 пункти. Коефіцієнт фінансової стабільності свідчить про велику залежність товариства від зовнішніх довгострокових кредитів, за нормою він повинен перевищувати 1, а на кінець звітного року він дорівнює мінус 0,07 пунктів, тобто підприємство на грані банкрутства. Фінансову автономність товариства характеризує також коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів, який показує рівень залучення позичкових коштів у господарську діяльність на тривалий час.
Структура капіталу товариства характеризується співвідношенням зовнішніх зобов’язань і власного капіталу. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу, нормативне значення якого менше 0,5,має тенденцію до збільшення, тобто залежність товариства від залучених коштів зростає, залученні кошти в 14 разів перевищують власні, знак мінус показує, що підприємство має нерозподілений збиток. Перевищення позикових коштів над власними вказує на те, що товариство має низьку фінансову стійкість і високу залежність від зовнішніх фінансових джерел.
2.2 Амортизаційні відрахування, як джерела відтворення о.з. в ТОВ «Зеленьківське»
Господарську діяльність ТОВ «Зеленьківське» здійснює не лише за рахунок власних коштів, а й на залучений позичковий капітал для розширеного відтворення чи придбання основних засобів. Користується лише короткостроковими кредитами для погашення заборгованості по заробітній платі та придбання паливо - мастильних матеріалів, насіння, добрив та засобів захисту рослин.
Говорячи про показники ліквідності підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов’язань хоча із порушенням термінів погашення, передбачених контрактами. Про ліквідність коштів свідчать розрахунки табл. 5.
Таблиця 5
Показники ліквідності ТОВ „Зеленьківське”
| Показники | Нормативне знач. | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2009р.до 2007р. | |
| +/- | норми | |||||
| Загальний коефіцієнт покриття(платоспроможність) | >1 | 1,14 | 0,82 | 0,51 | -0,63 | -0,49 |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | >0,5 | 0,67 | 0,98 | 0,53 | -0,14 | 0,03 |
| Коефіцієнт незалежної (забезпеченої)ліквідності | >0,5 | 0,17 | 0,06 | 0,04 | -0,13 | -0,46 |
| Частка оборотних активів в загальній сумі активів | За пл. | 0,39 | 0,38 | 0,29 | -0,1 | |
| Частка виробничих запасів в оборотних активах | >0,5 | 0,37 | 0,34 | 0,38 | 0,01 | -0,12 |
Платоспроможність підприємства в межах нормативного рівня має реальну можливість забезпечити фінансову стійкість підприємства, тобто зберегти стабільність платоспроможності, вона залежить від структури зобов’язань підприємства і характерним співвідношенням власного і залученого капіталу.
Таблиця 6
Показники оцінки майнового стану
|
№ |
Назва показника | Алгоритм розрахунку | Нормативне значення | ||
| 2006 | 2007 | 2008 | |||
| 11 | Коефіцієнт зносу основних засобів | 0.18 | 0.20 | 0,27 | Зменшення |
| 22 | Коефіцієнт оновлення основних фондів | 0.25 | 0.07 | 0.07 | Збільшення |
Можна зробити висновок, що коефіцієнт зносу основних засобів зріс, тому він не відповідає нормативному значенню. Коефіцієнт оновлення основних фондів за три роки показав тенденцію до зменшення, а коефіцієнт вибуття основних фондів відповідає нормативному значенню – зменшується.
Показник платоспроможності показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Наше підприємство має неліквідний баланс, тому що коефіцієнт менший одиниці на 0,49 пунктів. Абсолютна ліквідності в порівнянні 2008 року до 2007 року зменшився на 0,63 пункти. Це свідчить про зниження здатності самого підприємства терміново погасити свої зобов’язання. Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами . У звітному році порівняно з базисним він зменшився на 0,14 п. с., але перевищує норматив на 0,03 пункти. Це свідчить про покращення платоспроможності підприємства за рахунок повернення боргів.
Платоспроможність підприємства в межах нормативного рівня має реальну можливість забезпечити фінансову стійкість підприємства, тобто зберегти стабільність платоспроможності, вона залежить від структури зобов’язань підприємства і характерним співвідношенням власного і залученого капіталу.
Особливості капітальних інвестицій в ТОВ „Зеленьківське” у зв’язку з бюджетною формою фінансування
В даний час, будь-яке, підприємство під час ведення господарської діяльності співпрацюватиме з державним та місцевим бюджетами. Товариство з обмеженою відповідальністю „Зеленьківське” знаходиться в державній власності і безпосередньо має свої відносини з державним бюджетом.
По-перше, державне фінансування коштами зі спеціального фонду державного бюджету. Також питома вага фінансування підприємства ведеться за рахунок власних коштів отриманих безпосередньо від господарської діяльності та наданні різних послуг.
По-друге, іде співпраця у зв`язку з державною підтримкою сільського господарства, за рахунок бюджетних дотацій, які в 2006 році склали 74,6 тис. грн. на продукцію тваринництва; в 2007 році відповідно 66 тис. грн. на продукцію рослинництва та 23 тис. грн. на продукцію тваринництва, а також податку на додану вартість в тваринництві на 227 тис. грн.; в 2008 році була доплата на молоко в розмірі 259.5 тис. грн. за рахунок податку на додану вартість. Також надаються пільги і доплати з боку держави на автотранспорт.
В лютому 2008 року підприємство здійснило придбання імпортної сільськогосподарської техніки. При розмитненні техніки ТОВ «Зеленьківське» з метою сплати ПДВ виписано податковий вексель відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України „ Про податок на додану вартість ” від 03.04.97 р.№ 168/97-ВР. Підприємство ввезло техніку після 20 лютого до 1 березня, тому векселі у нас є двох категорій. Суму зобов'язань за декларацією підприємство сплатило до бюджету. В наступному податковому періоді сума за податковим векселем включена до складу податкового кредиту декларації, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом, так як техніка закуплена з метою передачі на баланс іншого підприємства згідно рішення.
В липні 2006 року, після здачі елеватора в експлуатацію, була здійснена реорганізація ТОВ „Зеленьківське” шляхом виділення нового підприємства. В активі підприємства буде техніка, комплекс елеватора та податковий кредит з ПДВ, а в пасиві – кредиторська заборгованість та статутний фонд.
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Основні напрямки раціонального використання основних засобів
Протягом останніх років у більшості аграрних підприємств України спостерігається низький рівень відтворювальних процесів основних фондів і ефективності їх використання. Коефіцієнт оновлення машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів, коливається в межах 2-3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 60-70% загальної вартості. В аграрному виробництві парк діючих тракторів і комбайнів містить більше двох третин спрацьованих і технічно застарілих.
У сільськогосподарському товаристві гальмом у раціональному використанні автомобільного парку є недостатня кількість шляхів з твердим покриттям, що призводить до передбаченого зносу автомобілів і зниження рівня їх використання. У результаті несприятливих кліматичних умов і бездоріжжя річна продуктивність автомобілів знижується на 65 – 70 %, а тракторів та транспортних засобів на 40 – 50%. Дорожні умови, в яких здійснюється перевезення сільськогосподарських вантажів дуже різноманітні – від асфальтованих і поліпшених ґрунтових шляхів до виораного поля і повного бездоріжжя навесні і восени при здійсненні внутрішньогосподарських перевезень.
Велике значення для підвищення ефективності використання транспорту у сільськогосподарському товаристві має будівництво та вдосконалення автомобільних шляхів. Вантажопідйомність автомобілів на шляхах з твердим покриттям збільшується на 25 - 80 %, швидкість у 2 – 3 рази, витрати палива скорочуються у 2 рази, а також значно знижуються витрати на ремонт.
Існуючий нині тракторний парк не забезпечує вчасного виконання всіх сільськогосподарських робіт і, крім того, використовується не раціонально. Це призводить до порушення строків проведення робіт, а отже, до зниження врожайності сільськогосподарських культур та погіршення економіки товариства у цілому. Тому вже тепер можна значно підвищити ефективність використання машино – тракторного парку за рахунок збільшення змінного і річного виробітку, скорочення простоїв техніки через відсутність необхідних запасних частин, ремонтних матеріалів, палива, нестачу механізаторських кадрів, внаслідок чого техніка використовується в одну зміну.
Одним із перспективних засобів підвищення рівня забезпечення виробництва машинами та обладнанням є лізинг. Він являє собою форму фінансування капіталовкладень, яка має схожість з орендою. За використання машини орендар сплачує її власнику спожиту вартість та процент за кредит. Для користувача (орендаря) лізинг вирішує одночасно проблему придбання техніки і фінансування покупки. Поряд із фінансовим лізингом важливу роль відіграє оперативний лізинг (прокат засобів виробництва).
У складі матеріальних ресурсів сільськогосподарського виробництва значна частка у рослинництві належить насінню і добривам, а в тваринництві – кормам. Тому зниження матеріаломісткості продукції безпосередньо пов’язане з підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, а також перевагою темпів зростання продуктивності тварин порівняно із споживанням кормів. На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського товариства великого значення набуває ефективне використання уже створеного виробничого потенціалу, зміцнення та вдосконалення матеріально – технічної бази.
Матеріально – технічна база сільськогосподарського товариства являє собою сукупність речових елементів і енергії, за допомогою яких створюють сільськогосподарську продукцію.
Подальший розвиток матеріально – технічної бази в умовах прискорення науково – технічного прогресу передбачає створення таких продуктивних сил, які дозволяють найповніше проявитись кожному трудівнику, змінити зміст праці у сільськогосподарському товаристві, підвищити її продуктивність, а також культурно – технічний рівень працівників.
Під науково – технічним прогресом слід розуміти всебічний розвиток і удосконалення сільськогосподарського виробництва на базі широкого впровадження в його галузі економічно ефективної техніки, прогресивної технології та організації виробництва, розроблених на основі сучасних досягнень науки і техніки. Науково – технічний прогрес значно впливає на суспільне виробництво. Він вносить зміни у матеріально – технічну базу, є основою зростання продуктивності праці.
Конкретним проявом науково – технічного прогресу є безперервне вдосконалення виробничих засобів, впровадження прогресивної технології та організації виробництва, що забезпечує значне підвищення продуктивності суспільної праці.
Підвищення темпів реконструкції внутрішньогосподарських шляхів – важлива умова підвищення ефективності використання транспортних засобів сільськогосподарського товариства, прискорення процесу інтенсифікації та спеціалізації виробництва.
3.2 Контроль капітальних вкладень у відтворенні основних засобів
Капітальні вкладення – витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.
Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто розрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі данні:
-первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;
наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;
-суму амортизаційних відрахувань, яка буде нарахована протягом планового періоду;
-орієнтований підрахунок вартості устаткування, яке підлягає зміні або продажу протягом планового періоду;
-орієнтовану суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;
-вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в Товариства на кінець планового періоду.
Вихідними передумовами розроблення бюджету капітальних вкладень є: календарний план реалізації інвестиційного проекту; бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту; загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту; попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту; фінансовий стан інвесторів проекту.
Бюджет капітальних витрат включає два розділи: І розділ – „Капітальні витрати”, ІІ розділ – „Надходження коштів” [7, 14].
Під час опрацювання розділу «Капітальні витрати» передбачається зробити такі розрахунки як виділення із загального інвестиційних витрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється в тому разі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік; уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням коректив, які вносяться підрядчиком у технологію робіт; уточнення обсягу і структури капітальних витрат у зв’язку із зміною індексу цін після затвердження показників бізнес-плану проекту; уточнення первісного обсягу капітальних витрат з урахуванням резерву фінансових ресурсів, передбачених у контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат.
Процес розробки розділу „Надходження коштів” передбачає, як правило, такі етапи: уточнення загального обсягу надходження коштів з метою збалансування цього показника з показником загального обсягу капітальних витрат, які відображено в першому розділі бюджету; уточнення структури джерел надходження коштів у разі зміни обсягу капітальних витрат; забезпечення узгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідної частини бюджету з обсягом капітальних витрат; передбачених в окремі періоди згідно з календарним планом виконання робіт.
Бюджет капітальних вкладень, як і календарний план, розробляється спочатку на наступний рік у розрізі кварталів, а потім у рамках наступного кварталу деталізується у розрізі місяців.
На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.
Існує три види капітальних вкладень:
Перший – на заміну й оновлення устаткування з метою підвищення якості продукції або скорочення витрат на її виробництво.
Другий – на розширення виробничих потужностей у зв’язку зі збільшенням попиту на продукцію, що вробляється.
Третій – на створення виробничих потужностей для випуску нових видів продукції.
Рішення щодо об’єктів, їх придбання, вироблення або удосконалення Товариство вирішує самостійно. На підставі такого рішення визначають джерела, за рахунок яких здійснюватимуться ці капітальні вкладення.
За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.
Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема: від оподаткування доходів підприємства; темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; відсоткової політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.
Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.
Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:
1) власні фінансові ресурси;
2) позичені фінансові ресурси;
3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;
4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
5) кошти іноземних інвесторів.
Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді фондів, резервів у процесі господарської діяльності.
Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних фондів.
Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних фондів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих фондів.
Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.
За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт. За підрядного способу будівництво об'єктів здійснюється відповідними підрядними організаціями..
Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.
Договірна вартість будівництва розраховується на підставі вартості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксованої ціни та договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів та інших критеріїв.
Господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів, реконструкції та розширення діючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.
3.3 Шляхи підвищення ефективності використання о. з. підприємства
Фонди підприємства – це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва. Це головна частина активів підприємства. Вони поділяються на основні виробничі засоби, що перебувають у виробництві не один рік і вартість свою поступово переносять на створену продукцію, і оборотних, що витрачаються протягом одного виробничого циклу і свою вартість одразу переносять на новостворену продукцію.
Основні фонди підприємства – це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі довгий час (більше 1 року) і при цьому не змінюють своєї матеріально – уречевленої форми, а свою вартість поступово переносять на продукцію, яка виробляється за їх допомогою.
Усі основні виробничі засоби, залежно від участі у процесі виробництва, поділяються на активні і пасивні.
Найбільшу частину вартості основних засобів складає їх активна частина. До неї відносять – робочі машини, транспортні засоби, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження.
Оцінюють основні фонди за: 1) первісною вартістю;2) переоціненою вартістю; 3) залишковою вартістю; 4) справедливою вартістю; 5) ліквідаційною вартістю; 6) амортизованою вартістю; 7)балансовою вартістю.
У процесі своєї експлуатації основні засоби зношуються і свою вартість поступово переносять на новостворену продукцію. Для перенесення вартості використовують амортизацію – грошове вираження зносу основних засобів. Норми амортизації встановлюються у % до балансової вартості основних засобів.
Оборотні виробничі фонди – предмети праці, які повністю споживаються в одному виробничому циклі, відразу і повністю переносять свою вартість на продукцію, що створюється, і в процесі виробництва змінюють свою матеріально – речову форму.
За джерелами формування розрізняють:
- власні;
- прирівняні до власних;
- залучені;
- позичені.
З огляду властивостей оборотних фондів можна сказати, що вони мають вирішальний вплив на формування собівартості та вартості сільськогосподарської продукції.
Співвідношення між основними і оборотними засобами повинно бути в межах 1 до 2, щоб підприємство досить добре функціонувало.
Дуже позитивним є постійне зростання цього показника з кожним роком. Спостерігається також постійне зростання з кожним роком активної частини основних засобів, що є дуже позитивною тенденцією.
Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні, позичкові і залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески. До власних джерел відносять прибуток від основної операційної та іншої операційної діяльності; від фінансово-інвестиційної діяльності та від позареалізаційних операцій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених — випущені підприємством акції й облігації.
Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток.
У процесі переходу до ринкових відносин важливим є застосування нових методів оновлення матеріальної бази. Одним із таких методів є купівля техніки в лізинг, під якою розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності.
Розвиток лізингу стимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків у результаті створення конкурентного середовища між джерелами фінансування та розвиток організованого вторинного ринку багатьох видів техніки.
ВИСНОВКИ
Одним з головних завдань підприємства є підвищення продуктивності праці за рахунок різних факторів, що впливають на неї: підвищення рівня розвитку техніки і її застосування, впровадження досягнень НТП, підвищення фондозабезпеченості та фондоозброєності праці, впровадження прогресивних форм організації на основі колективного підряду, впровадження комплексної механізації і автоматизації, адже за рахунок раціонального і розвиненого використання і підвищується продуктивність праці.
В процесі реалізації одержана від продажу продукції виручка використовується підприємством для відшкодування використаних засобів виробництва, на матеріальне забезпечення своїх робітників, здійснення розрахунків з бюджетом, для оплати рахунків з постачальниками.
Поряд з обсягом реалізації продукції підприємство планує суму прибутку. Це можливо тому, що при встановлені продажних цін на продукцію в склад вартості включається певна сума (процент) прибутку.
Для збільшення своїх доходів господарство прагне не тільки продати товар за максимально високою ціною, а й скоротити витрати, та ще й до того постійно підвищувати якість продукції власного виробництва.
ТОВ «Зеленьківське» зацікавлене в підвищенні показників господарської діяльності та фінансових результатів. Доход підприємства утворюється з виручки реалізованої продукції, за вирахуванням матеріальних та інших прирівняних до них затрат. Прибуток утворюється з виручки від реалізації продукції, що включає витрати на заробітну плату.
Сучасний рівень розвитку характеризується комп'ютеризацією усіх сфер діяльності господарства країни. Автоматизована система обробки економічної інформації по обліку відвантаження і постачання продукції з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера передбачає рішення цієї задачі і облік реалізації готової продукції і її постачання.
ТОВ „Зеленьківське” спеціалізується переважно на виробництві молока, м`яса та овочів закритого грунту.
Аналізуючи структуру с.-г. угідь, можна сказати, що землі в господарстві використовувались в 2008 р. інтенсивно.
За три досліджувані роки площа земель змінилась. Тобто в 2006, 2007 і 2008 роках загальна площа сільськогосподарських угідь становила відповідно 737, 785 і 785 га.
Щодо ефективності використання трудових ресурсів, то слід зазначити, що при високій трудомісткості виробництва праця робітників недостатньо оплачується, тому слід підвищувати заробітну плату, що призведе до покращення діяльності працівників. За період 2006 – 2008 рр. підприємство покращило показники своєї діяльності, зокрема вартість валової продукції зросла у півтора рази за рахунок збільшення грошових надходжень від реалізації продукції тваринництва.
Що стосується фінансових показників, то вони майже ідентичні з уже описаними. Тому хочу звернути увагу на те, що у господарства є всі можливості для розширеного відтворення.
Коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що підприємство має власні засоби на погашення заборгованостей;
Забезпеченість підприємства власними ресурсами зростає, а це свідчить, що йде ріст виробництва на підприємстві і зростає його стійкість в платоспроможності та ліквідності
Також позитивним явищем є збільшення оснащеності підприємства основними фондами: фондозабезпеченість збільшилась , а фондоозброєність майже в півтора рази в порівнянні з 2006 роком. Це спричинено збільшенням середньорічної вартості основних фондів. Рівень рентабельності майже не змінився, що негативно відобразилося на діяльності підприємства.
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва органічно пов’язане з найбільш раціональним використанням виробничих ресурсів рослинництва і тваринництва, збільшенням виробництва продукції з кожного гектара землі, підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, поліпшенням якості продукції, зміцнення матеріально-технічної бази, удосконалення господарського механізму АПК і економічного стимулювання, поліпшення використання наявних фондів.
Взагалі для покращення результатів виробництва слід використовувати механізми ринкової економіки, нові технології та кваліфікованих кадрів. Все вище перераховане у комплексі з раціональним використанням ресурсів значно покращить сільськогосподарське виробництво і діяльність підприємства в цілому.
Велику увагу потрібно приділить оборотному капіталу, який потрібно мати в достатньому обсязі, для забезпечення нормального функціонування підприємства. В якості джерел формування оборотних ресурсів можна взяти короткостроковий кредит банку під виробництво якогось конкретного виду продукції, або інших джерел фінансування (наприклад інвестиції).
Підприємству слід переглянути набір продукції, яку вони випускають, і в більшій мірі випускати ті види продукції, які користуються постійним попитом, можливо навіть ще більше розширити асортимент, що повинно принести деяку стійкість і надходження доходів підприємства.
Потрібно розширити коло діяльності, знаходити клієнтів не тільки бюджетні організації, а й комерційні структури, які в змозі розрахуватись вчасно за отриману продукцію.
За рахунок взятого кредиту поновити устаткування на більш нове, удосконалене, яке буде не таке матеріалоємне, що дозволить знизити собівартість виробленої продукції, підприємство зможе працювати з високою потужністю.
Звичайно за допомогою вказаних пропозицій миттєво не можна покращити фінансовий стан підприємства, так як за кредити потрібно розрахуватись, але в майбутньому це може принести позитивні результати.
Велику увагу потрібно приділить оборотному капіталу, який потрібно мати в достатньому обсязі, для забезпечення нормального функціонування підприємства. В якості джерел формування оборотних ресурсів можна взяти короткостроковий кредит банку під виробництво якогось конкретного виду продукції, або інших джерел фінансування .
Підприємству слід переглянути набір продукції, яку вони випускають, і в більшій мірі випускати ті види продукції, які користуються постійним попитом, можливо навіть ще більше розширити асортимент, що повинно принести деяку стійкість і надходження доходів підприємства.
Потрібно розширити коло діяльності, знаходити клієнтів не тільки бюджетні організації, а й комерційні структури, які в змозі розрахуватись вчасно за отриману продукцію.
За рахунок взятого кредиту поновити устаткування на більш нове, удосконалене, яке буде не таке матеріалоємне, що дозволить знизити собівартість виробленої продукції, підприємство зможе працювати з високою потужністю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Iнформацiйно - аналітичний збірник. Вип. 3 / За ред. П.Т. Саблука та iн. – К.: IАЕ, 1999. – 452 с.
Андрущенко Л.В. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні / Л.В. Андрущенко // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Донецьк.: 2006. С. 51-54.
Андрущенко Л.В. Страхування в Україні: від зародження до сьогодення / Л.В. Андрущенко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 2. – С. 200-202.
Бабин В.А. „О практических аспектах оценки риска в бизнесе” // Управление риском. – 2003. – № 2. – С. 52-55.
Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Товариство „Знання”, КОО, 1997.