Xreferat.com » Рефераты по экономике » Підприємництво: сутність, види, роль у ринковій економіці

Підприємництво: сутність, види, роль у ринковій економіці

до його викупу. Внески членів ПК аналогічні часткам учасників товариства і товариства господарського.

Підприємництво мале - знову створене чи діюче підприємництво з певним кількісним критерієм чисельності працюючих і обсягу господарського обороту (у промисловості обсягу продукції, у торгівлі - товарообігу). До них, зокрема, відносяться підприємництва з максимальною чисельністю працюючих у промисловості і будівництві до 200 чоловік, у науці і науковому обслуговуванні до 100, в інших галузях виробничої сфери до 25, у роздрібній торгівлі до 15 чоловік. Величина обсягу господарського обороту визначається державними органами, що при необхідності можуть встановлювати і меншу граничну чисельність працюючих.

Об'єднання підприємництва - комплекс підприємництва, створюваний з метою координації діяльності, забезпечення захисту прав, представлення загальних інтересів. Організація таких об'єднань повинна здійснюватися на добровільних початках з урахуванням антимонопольних вимог, установлених відповідним законодавством.

Суб'єкти, які входять у склад таких об’єднань, як правило, зберігають самостійність, право юридичної особи, у той час як керівні органи об'єднання не мають розпорядницьку владу у відношенні підприємництва, що входять у їхній склад, і виконують свої функції на договірних умовах. Для випуску окремих видів продукції (виконання робіт, надання послуг) на основі більш ефективного використання науково-технічного потенціалу, розвитку предметної спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва можуть створюватися виробничі об'єднання (асоціації і т.п.). Вони складаються, як правило, зі структурних одиниць, що здійснюють промислову й іншу діяльність (транспортну, будівельну й ін.), у їхній склад можуть входити й інші організації, що не є юридичними особами.

До основних об’єднань підприємництва можна віднести: концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи.

Концерн - це багатогалузеве акціонерне товариство, що контролює підприємства через систему участі. Концерн здобуває контрольний пакет акцій різних компаній, що є стосовно нього дочірніми. У свою чергу ті компанії також можуть володіти контрольними пакетами акції інших акціонерних компаній, нерідко розташованих в інших країнах.

Асоціації - м'яка форма добровільного об'єднання економічно самостійних підприємництва, організацій, що одночасно можуть входити в інші утворення. До складу асоціації, як правило, входять односпеціалізовані підприємництва й організації, розташовані на визначеній території. Основна мета створення асоціацій - спільні рішення науково-технічних, виробничих, економічних, соціальних і інших задач.

Консорціум - це об'єднання підприємців з метою спільного проведення великої фінансової операції, наприклад, здійснення значних інвестицій у великий промисловий проект). Таке об'єднання підприємців має можливість укласти засобу у великий проект, при цьому значно зменшується ризик, що виникає при великих вкладеннях, тому що відповідальність розкладається на безліч учасників. В умовах науково-технічної революції консорціуми виникають у нових галузях і на стику різних галузей і передбачають проведення спільних наукових досліджень.

Синдикат - об'єднання збуту продукції підприємцями однієї галузі для усунення зайвої конкуренції між ними.

Картель - це угода між підприємствами однієї галузі про ціни на продукцію, послуги, про розділ ринків збуту, частках у загальному обсязі виробництва й ін.

Новою організаційно-економічною формою підприємництва служать фінансово-промислові групи (ФПГ). Вони являють собою об'єднання промислового, банківського, страхового і торгового капіталів, а також інтелектуального потенціалу підприємств і організацій.

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА, ЙОГО РОЛЬ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ


2.1 Сутність підприємництва, його ознаки і функції


У відповідності до чинного законодавству підприємництво - це самостійний господарюючий суб'єкт, який виробляє продукцію, виконує роботи та надає послуги з ціллю задовольняння громадських потреб та отримання прибутку.

Підприємництво як юридична особа повинне відповідати певним вимогам, які встановлюються законодавче державою. До ознак юридичної особи відносяться:

наявність свого майна;

самостійна майнова відповідальність;

право придбати, користуватися, розпоряджатися власністю;

право бути позивачем та відповідачем від свого імені;

мати самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий та інші рахунки.

До підприємництва, як господарюючого суб'єкту пред'являються певні організаційно-економічні вимоги. Воно повинне діяти на основі певних правил та процедур. До таких вимог належать:

кожне підприємство повинне починатися з визначення місії підприємства, тобто причини його створення та існування;

мати свою стратегію розвитку та стратегічну ціль.

Підприємництва різняться між собою за розмірами, управління і сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають і певні спільні характеристики (загальні риси), з-поміж яких передовсім треба назвати функції управління - об'єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Виокремлюють кілька функцій управління. Структура цієї моделі містить два елементи:

елемент керуючий;

елемент виконавчий.

Керуючий елемент сприймає:

через вхідний канал імпульс із зовнішнього середовища

через канал зворотного зв'язку імпульси, що стосуються його власного стану та стану структури системи

На підставі сприйнятих Імпульсів керуючий елемент починає функціонувати. Спочатку він визначає конкретне (кількісне) значення вихідного параметра , тобто формулює мету діяльності системи. Потім він виробляє імпульс і надсилає його виконавчому елементу (ефектору). Цей імпульс має характер команди.

Під впливом команди керуючого елемента та зовнішніх перешкод ефектор починає своє функціонування. Результат його діяльності - вихідний імпульс. Але перш ніж надіслати його у зовнішнє середовище, ефектор інформує керуючий елемент про виконання одержаної командир через канал зворотного зв'язку. Узгоджуючи прийняту від ефектора інформацію з визначеною метою діяльності системи, керуючий елемент знову починає функціонувати.

Якщо результати діяльності ефектора збігаються з метою, то ефектор одержує команду надіслати вихідний імпульс у зовнішнє середовище. У разі незбігу керуючий елемент виробляє нові команди, якими спрямовує дії ефектору. Отже, у структурі системи керуючий елемент виконує цілком конкретні функції.

По-перше, він визначає мету функціонування. Оскільки тієї самої мети можна досягти різними способами, керуючий елемент мусить вибрати один із них. При цьому під способом досягнення мети розуміють розробку алгоритму трансформаційного процесу, а опрацювання способу досягнення мети передбачає визначення впорядкованих операцій, тобто того, що повинні робити члени трудового колективу задля досягнення мети. Відтак керуючий елемент виконує функцію планування - процесу визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колективних (індивідуальних) завдань для одержання очікуваного загального результату.

По-друге, кожна операція трансформаційного процесу повинна мати свого носія, тобто виконуватися певним елементом даної системи. Отже, реалізація трансформаційного процесу передбачає також визначення того, хто саме має виконувати ту чи ту конкретну операцію і як виконавці мають взаємодіяти між собою. Ці процеси характеризують сутність організації як функції управління. Організація - це процес формування структури системи, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.

По-третє, ефектор у системі займає підпорядковане становище. У перебігу трансформаційного процесу він може відмовитись виконувати свої обов'язки, визначені планом. Тому для досягнення поставленої мети керівник будь-якого рівня має не тільки спланувати та організувати роботу, а й примусити людей виконувати її.

Для цього потрібно створити умови, за яких виконавці відчували б, що вони можуть задовольнити свої потреби тільки тоді, коли буде забезпечено досягнення цілей підприємництва. Це означає, що керуючий елемент має виконувати належним чином функцію мотивації. Мотивація - це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.

По-четверте, для того, щоб запобігти появі зовнішніх перешкод і можливих відхилень від очікуваних результатів діяльності системи, керуючий елемент повинен встановлювати параметри діяльності ефектора, вимірювати досягнуті результати роботи, порівнювати їх із запланованим обсягом, за необхідності - коригувати діяльність, накопичувати досвід для вдосконалення планування. Саме цим пояснюється необхідність виконання керуючим елементом контролюючих функцій.

Ці чотири основні функції тісно зв'язані між собою в єдиному процесі управління. Незадовільне планування чи недосконала організація, так само як і слабка мотивація праці або поганий контроль, негативно впливають на результати діяльності фірми в цілому.

З урахуванням цього важливо наголосити, що управління підприємництвом відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємництва.


2.2 Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні


Головною проблемою вітчизняних підприємницьких структур є недолік фінансових ресурсів для підтримки і розвитку власного бізнесу. В структурі джерел фінансування питома вага власних фінансових ресурсів в середньому становить 35-40%. Тобто, ні прибуток, ні амортизаційні відрахування як джерела фінансових ресурсів не є суттєвим, і малі підприємства потребують значної мобілізації залучених фінансових ресурсів. У структурі зовнішніх джерел фінансування найбільшу питому вагу становить кредиторська заборгованість (49-54%), довгострокові і короткострокові кредити банків (5-7%). Така структура зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів не є оптимальною, якщо брати до уваги, що в країнах з розвинутою ринковою економікою кредиторська заборгованість малих підприємств становить 15-20%, а кредити банків і інші позикові кошти – 45-55%.

Для поліпшення вітчизняного підприємницького середовища, і в тому числі для створення сприятливих умов для ведення бізнесу органами державної влади в Україні постійно пропонуються безліч концепцій, програм, механізмів і ін.

Так, наприклад, правові принципи державної підтримки суб'єктів малого підприємництва в Україні визначені в Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва». В ньому визначено, що підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних і місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються згідно з законодавством.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджена Законом «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21.12.2000 №2157-III і передбачає напрями активізації фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва, зокрема такі: – формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва і кредитно-гарантійних установ; – розробка і впровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;

– створення і підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток малого підприємництва.

З практичної ж погляду:

– з одного боку, більшість намірів так і залишається деклараціями. Наприклад, питання про формування і впровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва так і не отримало подальшого розвитку;

– з другого боку, навіть за умови, що всі пропозиції були б втілені в життя, навряд чи вони дали б очікуваний позитивний ефект, оскільки перевага віддається адміністративним інструментам регулювання. Натомість, задіювання ринкових механізмів і інститутів розширило б можливості підприємців самостійно вирішувати власні фінансові проблеми, що у свою чергу дало б стабільний позитивний ефект для економіки на довгострокову перспективу.

Одним з ринкових шляхів вирішення фінансових проблем суб'єктів вітчизняного підприємництва є підтримка їх діяльності через розвиток послуг мікрокредитування, які можуть надаватися комерційними банками і небанківськими фінансово-кредитними установами (небанківськими мікрофінансовими організаціями - МФО).

На сьогодні, мікрокредитування підприємницьких структур в Україні здійснюється комерційними банками. Отримати кредит у розмірі декількох тисяч доларів чи дойчмарок приватний підприємець або підприємство може в банках – учасниках програм мікрокредитування ЄБРР і Німецько-українського фонду: «Аваль», Приватбанк, «Форум», «Надра», Кредитпромбанк, Прокредитбанк. Також передбачається розширити число відділень банків-партнерів, які надають послуги з мікрокредитування до 336.

Основні умови надання мікрокредитів в Україні передбачають:

– видачу мікрокредитів на розвиток бізнесу, але не на його запуск;

– наявність застави (нерухомість, автомобілі, домашні електропобутові прилади, товарнапродукція на складі, обладнання);

– необов'язковість складання бізнес-плану.

Розмір кредиту, в першу чергу, залежить від фінансово-економічних можливостей підприємства і від застави та може становити від 100 до 125 тис. ол. Термін кредиту – від 3-х місяців до 2-х років. Процентна ставка коливається від 11,75-12,5% річних до 18-24% річних у валюті і 30-36% річних у гривні (залежно від банку, розміру кредиту та специфіки бізнесу позичальника). Ухвалення рішення і оперативність видачі кредиту залежить від розміру кредиту і складності структури підприємства позичальника і може займати від декількох годин до 2-х тижнів.

Основними споживачами послуг з програм мікрокредитування є торгові підприємства з швидким обігом грошей (від 56% до 90% кредитного портфеля в різних банках).

Конкуренція на ринку мікрокредитування дуже низька (практично відсутня) і здебільшого банкам доводиться конкурувати не між собою, а з приватними кредиторами, які не вимагають застави і розкриття фінансової інформації.

До чинників, які стримують розвиток банківського мікрокредитування в Україні відносяться:

– неактивність банків у наданні послуг мікрокредитування (в структурі кредитування банків малий бізнес займає близько 2% );

– низький рівень попиту на ці послуги з боку дрібних підприємців;

– невисока рентабельність цього виду бізнесу для банків. Так, за кредитними лініями ЄБРР і НУФ українські банки-партнери одержують ресурси за ставками в діапазоні від Libor +1,5% до Libor +3% (тобто 5–8%). Кредити малому бізнесу за цією програмою надаються в середньому за ціною 15–18% у валюті і 20–25% в гривні. Таким чином, маржа вітчизняних банків близько 7%. За оцінками банкірів, мікрокредитування на сьогодні має „сумнівну прибутковість”, і займаються ним банки тільки з метою „забити” за собою частку цього перспективного ринку. Зокрема, на сьогодні на місяць видається в середньому близько 6-ти мікрокредитів і середній розмір такого кредиту становить 5 тис. дол. Таким чином, один кредитний експерт (при роботі з іноземними кредитними ресурсами) заробляє для банку близько 1500 дол. на місяць. Ці кошти здебільшого йдуть на оплату послуг самого експерта й інші операційні та невигідні витрати. В той же час, за оцінками банкірів, рентабельними цей бізнес стане тоді, коли один фахівець видаватиме 10–15 мікрокредитів на місяць.

Враховуючи чинники, які стримують зростання масштабів мікрокредитування в Україні, на нашу думку активізація і розвиток такого сегменту українського кредитного ринку можлива при підвищенні рівня пропозиції мікрокредитних послуг.

Формування пропозиції послуг мікрокредитування для суб'єктів бізнесу може здійснюватися не тільки комерційними банками, а й небанківськими мікрофінансовими організаціями (МФО), основна функція яких – посередництво між споживачами мікрокредитних послуг і джерелами фінансування.

Для активізації сфери мікрокредитування, посилення фінансових позицій суб'єктів малого підприємництва і появи нових видів фінансових інститутів і нових видів фінансових послуг на вітчизняному кредитному ринку необхідно сформувати правові і організаційні основи функціонування небанківських фінансових організацій мікрокредитування.

В правовому порядку доцільно врегулювати питання відносно:

– організаційно-правових форм, в яких можуть бути створені і функціонувати небанківські фінансові організації з мікрокредитуванню (мікрофінансові організації - МФО);

– джерел фінансових ресурсів мікрофінансових організацій;

– особливостей і порядку оподаткування небанківських фінансових організацій мікрокредитування, у тому числі звільнити від сплати ПДВ. В існуючому законодавстві від сплати ПДВ з процентних доходів звільнені процентні виплати за іпотечними кредитами і виплати відсотків за лізинговими платежами. Аналогічну систему бажано впровадити і для процентних виплат мікрофінансовими організаціями;

– системи державного регулювання мікрофінансових організацій і ін. Пропозиція послуг мікрокредитування може бути також істотно збільшена при взаємодії банків у сфері кредитування суб'єктів малого бізнесу з небанківськими мікрофінансовими організаціями (МФО).

З організаційної точки зору, взаємодія банків і МФО може здійснюватися в наступних формах:

1) створення банками власних мікрофінансових відділень (внутрішні мікрофінансові підрозділи);

2) створення банком дочірньої компанії – МФО, або створення незалежного роздрібного центру, афільованого з банком, але має при цьому окремий штат, власну інформаційну систему і свою стратегію діяльності та розвитку;

3) співпраця банку з діючою самостійно на ринку МФО через:

- кредитні відносини між банком і МФО

- виконання МФО функції банківського агента збору депозитів

- виконання МФО функції обслуговуючої компанії.

Привабливість такого альянсу для банку обумовлена можливостями невисоких витрат на створення спеціальної інфраструктури для мікрофінансових операцій і невисоких ризиків для репутації банків.

В цілому, можна зробити наступні висновки щодо позитивного ефекту від активізації послуг мікрокредитування для суб'єктів вітчизняної економіки і для фінансово-економічного розвитку України в цілому.

1. Комерційним банкам розвиток мікрокредитування дозволить зменшити кредитний ризик портфеля, підвищуючи рівень його диверсифікації. Робота за програмами мікрокредитування є хорошою PR-кампанією, здатною принести популярність банку серед широкого кола потенційних клієнтів.

2. Створення і розвиток небанківських фінансових організацій мікрокредитування в Україні забезпечить диверсифікацію фінансових інститутів і фінансових продуктів у сфері кредитування і сприятиме тим самим формуванню пропозиції на ринку мікрокредитів.

3. Співпраця секторів банківського і небанківського мікрокредитування, з одного боку, створить стимули для формування стійкої структури української економіки, а з другого боку, надасть додаткові можливості суб'єктам малого підприємництва, що зростають, для переходу в сектор великих підприємств.

4. Зростання масштабів мікрокредитування в Україні дасть можливість малим підприємцям, для яких можливість позичати невеликі суми грошей необхідна як повітря, активно використовувати такий звичний для підприємців розвинутих країн інструмент, як мікрокредити.

Сьогодні діяльність підприємництв не є досконало регульована законодавчо, зокрема до цього часу чітко не встановлено які підприємництва з якою чисельністю і з якими обсягами оборотів включають до складу малих. Крім того малому бізнесу притаманні і ряд фінансових проблем, зокрема це стосується питання формування фінансових ресурсів підприємництва, мікрокредитування підприємництв, недосконалої системи оподаткування.

ВИСНОВОК


Підприємництвом називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - підприємства (організації).

Вибір виду господарської одиниці залежить від цілей і намірів його засновників, а також у ряді випадків передбачений законодавством.

На сьогоднішній день найбільшою популярністю в Україні користуються товариства з обмеженою відповідальністю (завдяки простоті створення, обмеженої відповідальності учасників, придатності для організації як малого, так і великого бізнесу), а також акціонерні товариства.

Підприємство як юридична особа повинне відповідати певним вимогам, які встановлюються законодавче державою. До ознак юридичної особи відносяться:

1) наявність свого майна;

2) самостійна майнова відповідальність;

3) право придбати, користуватися, розпоряджатися власністю;

4) право бути позивачем та відповідачем від свого імені;

5) мати самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий та інші рахунки.

Підприємства різняться між собою за розмірами, управління і сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають і певні спільні характеристики (загальні риси), з-поміж яких передовсім треба назвати функції управління - об'єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Сьогодні діяльність підприємств не є досконало регульована законодавчо. Крім того бізнесу притаманні і ряд фінансових проблем, зокрема це стосується питання формування фінансових ресурсів підприємства, мікрокредитування підприємств, недосконалої системи оподаткування.

Список використаної літератури


Артьомова Т.І. Еволюція ринкових механізмів ціноутворення // Економічна теорія. – 2004. -№1.- С.43-55.

Бармак М., Бармак О. Основи правознавства. Для студента та абітурієнта. – Тернопіль: Підручники і посібники. – 1999.

Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 328 с.

Бочан І.О., Бебело А.С. Глобальна економіка: Підручник. – К.: Знання,2007.-403 с.

Витяг з Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 року N 755-IV

Вінник О. Господарські товариства і виробничі колективи. Правове становище.- К., Знання, 1998;

Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. методологічні аспекти: Наук. Вид. – к.: Либідь,2006. – 312 с.

Глущенко С. Великі проблеми малого бізнесу // Forum, 15 листопада 2005.

Господарський кодекс України – Х,: ТОВ «Одіссей», 2004. - 248 с.

Гриценко А.А. Економічна теорія в сучасному суспільстві // Економічна теорія. – 2004. - №1. – С. 3-8.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид.2-ге, перероб. Та доп. –К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Економічна теорія: Підручник / За ред.. В.М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 784 с.

Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 358 с.

Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 168.

Комарницький І., Офік М. Проблеми розвитку малого і середнього підприємництва. // Регіональна економіка. - 2005. - №4. - С. 50-58.

Кривенко К.Т. Теорія вартості і мінової вартості: Монографія-к.: КНЕУ, 2004. – 226 с.

Леоненко П.М., Черепіна О.І Сучасні економічні системи: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 429 с.

Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004.

Мочерний С.В. Політична економія: Навчальний Посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687 с.

Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. – К.: «Логос». - 632 с.

Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. – 252 с.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: