Xreferat.com » Рефераты по экономике » Об’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва

Тема 1. Об’єктивні засади підприємництва.


План:

1. Форми суспільного виробництва.

2. Товарне виробництво – матеріальна основа виникнення підприємництва.

3. Ринок та його функції.

4. Мета та завдання курсу.


Рекомендована література:

1. Закон України «Про підприємництво».

2. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3 – тє вид., випр. і доп. - К.: Знання – Прес, 2006. – Т.1, с. 12-30.

3. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: «Академія», 2003. – Т. 1,2, с. 7-31.

4. Шваб Л.І. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006. – с. 9-30.


Основні поняття та категорії:

Натуральне виробництво, товарне виробництво, товар, праця, предмети праці, засоби праці, засоби виробництва, фактори виробництва, ринок, суб’єкти ринку, об’єкти ринку, функції ринку, ринкова інфраструктура, мета курсу, основні завдання курсу, предмет курсу, об’єкт курсу.


Запитання для перевірки знань:

Що являє собою натуральна форма виробництва? Які її основні риси?

Який тип господарювання називають товарним?

Що є причиною виникнення товарного виробництва? На­звіть його визначальні риси.

Чим відрізняється товар від продукту?

Що належить до родових ознак підприємництва?

Що таке засоби виробництва?

Які основні елементи продуктивних сил суспільства?

Поясніть, що означає поняття "еквівалентний обмін".

Що таке ринок?

Назвіть об'єкти і суб'єкти ринку.

Які основні функції виконує ринок?

Що таке структура ринку? За якими критеріями розме­жовується побудова ринку?

Дайте характеристику ринкової інфраструктури.

Яка головна мета та завдання курсу "Основи підприєм­ництва"?

Що є предметом та об'єктом курсу "Основи підприєм­ництва"?


1. Форми суспільного виробництва.


Розвиток суспільства свідчить про те, що протягом тривалих історичних періодів зберігаються окремі спільні форми еконо­мічного життя, зокрема господарювання. Людство за всю свою історію знало дві форми організації суспільного виробництва — натуральну і товарну. Перша панувала в усіх докапіталістич­них (доринкових) формаціях. Друга, започаткована ще у пері­од розвитку первісного ладу, існує донині і є визначальною фор­мою виробництва в усіх індустріально розвинутих країнах. Отже, провідне завдання теми — розкрити закономірності ви­никнення та суть товарної форми виробництва, з'ясувати при­роду товарного виробництва як матеріальну основу виникнен­ня підприємництва, обґрунтувати сутність та структуру рин­кової економіки.

Історично першим виникло натуральне виробництво. Нату­ральне виробництво — це тип господарювання, за якого про­дукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господарства, де вони вироблені. У найбільш чистому вигляді натуральне ви­робництво існувало у первісній общині, коли люди не знали суспільного поділу праці, тобто не обмінювались між собою виробленою продукцією. Натуральне виробництво панувало у патріархальній селянській общині, у середньовічних феодальних маєтках. Вироблені продукти праці у вигляді конкретних благ — їжі, одягу, взуття, житла, знарядь праці, що задоволь­няють певні потреби, — є природними формами багатства.

У натуральних господарствах існував замкнений кругообіг (рух) продукту, який, як правило, не виходив за їх межі. Кож­на господарська одиниця була повністю відокремлена від інших, як у виробництві, так і у споживанні. Рівень споживання су­б'єктів господарювання залежав тільки від рівня виробництва. Безперечно, це не виключало того, що певні продукти праці ін­коли обмінювалися на інші якимись окремими суб'єктами чи спільнотами. Але цей обмін був випадковим або таким, що не справляв серйозного впливу на виробничу сферу і споживання.

Натуральне виробництво має такі основні риси.

Універсальність праці. Діяльність суб'єкта господарю­вання при натуральній формі виробництва спрямована на задо­волення власних потреб, як правило, з однаковим набором видів праці. Щоправда, усередині натурального господарства праця поділяється між окремими людьми та їхніми групами.

Замкненість виробництва. Кожне господарство спи­рається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім не­обхідним. У такому господарстві виконуються усі роботи — від добування сировини до виготовлення готової продукції та її спо­живання.

Прямі економічні зв'язки між виробництвом і спожи­ванням. Прямі натуральні зв'язки ведуть до безпосереднього використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства. Подібні зв'язки виражають спосіб руху виробленого продукту за такою схемою: виробництво — розподіл — споживання.

Натуральне виробництво було переважною формою господа­рювання до початку капіталістичної епохи. І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в бага­тьох країнах, у тому числі у нашій (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках). Однак натуральне виробництво є не тільки примітивною і консервативною формою виробницт­ва, а й малопродуктивною, малоефективною. На зміну йому по­ступово приходить товарне виробництво.

Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючи­ми суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, шля­хом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.

Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, що означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробни­чій діяльності. Саме суспільний поділ праці зумовлює об'єктив­ну необхідність і можливість регулярного обміну продуктами.

Іншою передумовою формування товарного виробництва є економічна відокремленість виробників, яка полягає у влас­ності останніх на продукти праці, що стають товарами. Обміню­вати можна лише те, що належить виробникові, тобто є його власністю.

Товарне виробництво, що виникло як протилежність нату­ральному господарству 7—8 тис. років тому, зберігається і є ефективним сьогодні. Воно має такі визначальні риси:

суспільний поділ праці;

повна соціально-економічна відокремленість виробників;

економічні зв'язки між відокремленими товаровиробни­ками відбуваються шляхом обміну;

приватна власність на результати праці;

продукт праці набуває форми товару.

Товар — це продукт праці, який має дві властивості: 1) здат­ність задовольнити певну потребу людини; 2) можливість об­міну на інші товари шляхом купівлі-продажу. Тобто товар — це продукт праці, який задовольняє певну потребу людини і виготовлений з метою обміну.


2. Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва.


Товарна організація виробництва і адекватна їй форма зв'язків є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспіль­ства, підвищення ефективності виробництва, оскільки веде до подальшого поглиблення суспільного поділу праці, спеціаліза­ції виробництва і, як результат, до зростання кількості вироб­леної продукції, тобто продуктивності праці.

Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва (рис. 1).


Об’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва


Рис. 1. Основні елементи процесу суспільного виробництва.


Система факторів виробництва, яка забезпечує перетворен­ня речовин природи відповідно до потреб людей, створює мате­ріальні й духовні блага, є продуктивними силами суспільства. До цієї системи належать (див. рис. 2):

Об’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва


Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва

Рис. 2. Основні складові (елементи) продуктивних сил суспіль­ства.


працівники;

засоби праці (інструменти, механізми, машини, двигуни, апарати, різні пристрої тощо);

предмети праці (земля, сировина, матеріали, корисні ко­палини тощо);

сили природи, що використовуються;

наука як специфічна продуктивна сила;

форми і методи організації виробництва;

інформація.

До родових ознак підприємництва належить те, що вироби­ла практика розвитку підприємництва, насамперед:

обмін діяльністю між суб'єктами господарювання;

прагнення кожного учасника обміну діяльністю до реалі­зації своїх інтересів;

прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі підго­товки чи укладання угоди;

здатність і готовність іти на особистий (чи колективний) ризик заради укладання угоди на вигідних умовах;

вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, визначити пріоритети діяльності та підпорядкувати їм логіку ділового спілкування.

Виникнення товарного виробництва, як ми з'ясували у пер­шому питанні, передбачає дві передумови.

Перша — це обмін товарів, який відбувається на основі еквівалентності (у товари, що обмінюються, має бути вкладена однакова кількість праці). Еквівалентний обмін можливий ли­ше за наявності свободи вибору, можливої лише в умовах кон­куренції.

Друга — це економічна відокремленість виробників, що зу­мовлює свободу діяльності господарюючих суб'єктів. Тобто еко­номічна відокремленість передбачає самостійний вибір видів діяльності суб'єктів господарювання, самостійне (вільне) фор­мування програми діяльності тощо. А це і є не що інше, як підприємницька діяльність.

Таким чином, підприємництво є невід'ємною властивістю (атрибутом) товарного виробництва. Без свободи господарської діяльності, тобто підприємництва, товарного виробництва не існує. У свою чергу, підприємницька діяльність неможлива без наявності товарного виробництва, яке є для підприємництва матеріальною основою, базою, ґрунтом, на якому лише і мо­жуть розвиватися підприємницькі відносини.

Родові ознаки підприємницької діяльності повною мірою ви­являються в сучасній ринковій економіці, де вони мають визна­чені особливості, зумовлені товарними відносинами.

Свобода підприємництва невід'ємна від ринкових зв'язків. Протягом тисячоліть регулювання господарського життя, зо­крема обміну, здійснювалося за допомогою ринкових важелів (механізму стихійного встановлення цін, коливання попиту і пропозиції, конкуренції тощо). Таким був господарський ме­ханізм із моменту виникнення товарного виробництва і до не­давніх часів. Зараз такий механізм доповнюється свідомим ре­гулюванням процесів, що відбуваються в суспільному вироб­ництві. Що ж таке ринок як форма організації суспільного ви­робництва?


3. Ринок та його функції.


Як показує історичний досвід цивілізації XVI — XX ст., рух здорової економічної системи, зорієнтованої на критерії ефек­тивності та здатності до саморегулювання, відбувався на основі ринкових відносин. Світова історія, по суті, не знала високо­ефективної неринкової економіки.

Як явище господарського життя, ринок виник внаслідок при­родно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породи­ли товарне ведення господарства. Ринок формувався у ході ста­новлення товарного виробництва і є його неодмінним та най­важливішим елементом. Отже, причини існування ринку кри­ються у причинах товарного виробництва.

Ринок насамперед виступає як обмін товарів, організований
за законами руху товарних відносин. З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово "ринок" асоціюється з базаром — місцем обміну вироблених благ. Але це правильно лише частково. Ринок — поняття більш широке і містке. Це також магазини, універмаги, універсами, різні намети, де купуються товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких прода­ються і купуються цінні папери (акції, облігації), — фондові біржі. На товарних біржах пропонуються зерно, цукор, цемент тощо. Відносини між продавцями і покупцями щодо існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.

Однак ринок — це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що зна­ходить своє відображення у ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок вико­нує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Далі необхідно визначити суб'єктів і об'єктів ринку.

Суб'єкти ринку — це фізичні та юридичні особи, що всту­пають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших — як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, дер­жава та ін.

Об'єкти ринку — це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об'єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація тощо.

Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча (рис. 3).

Регулююча функція ринку полягає у регулюванні виробниц­тва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного ви­робництва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти.

Контролююча функція ринку визначає суспільну значу­щість виробленого продукту та витраченої на його виготовлен­ня праці.

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва


Рис. 3. Основні функції ринку.


Розподільча функція ринку забезпечує збалансованість еко­номіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє пере­можців та переможених.

Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зрос­тання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо. Тобто ринок повертає економіку обличчям до потреб лю­дей, робить всіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими у задоволенні цих потреб.

Інтегруюча функція ринку об'єднує економіку в одне ціле, розкриваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоеконо­мічних. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.

Пізнання ринку неможливе без аналізу його структури, тоб­то елементів, з яких він складається і які взаємодіють між со­бою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежува­ти елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, тому що ринок є складним і багатоманітним утворенням економіч­ного життя.

Так, з точки зору економічного призначення об'єктів рин­кових відносин, ринок можна класифікувати як:

ринок предметів споживання та послуг;

ринок засобів виробництва;

ринок науково-технічних розробок та інформації;

ринок "ноу-хау";

ринок праці;

ринок цінних паперів (фінансовий ринок);

валютний ринок.

Структура ринку може бути охарактеризована за адмініст­ративно-територіальною ознакою або за географічним положен­ням:

місцевий ринок;

ринок окремих територій;

ринок окремих регіонів;

загальнонаціональний (внутрішній) ринок;

світовий;

ринок коаліцій різних країн (ЄС, СНД тощо).

Ринок можна характеризувати залежно від ступеня розви­неності ринкових відносин:

розвинутий ринок;

ринок, що формується.

Залежно від ступеня обмеження конкуренції розрізняють:

монополістичний ринок;

олігополістичний ринок;

ринок вільної конкуренції (вільний ринок);

змішаний ринок.

Відповідно до чинного законодавства виділяють:

легальний (офіційний) ринок;

нелегальний (тіньовий) ринок.

За характером продажу розрізняють:

оптовий ринок (ринок оптової торгівлі);

роздрібний ринок (ринок роздрібної торгівлі).

Формування ринкової економіки в Україні треба розпочина­ти з відтворення ринкових інститутів, які перебувають зараз у зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка врахову­вала б економічні, політичні, історичні та психологічні чинни­ки, характерні для нашої країни. Основними засадами ринку є: повна економічна самостійність суб'єктів господарювання; вільні ціни; економічна конкуренція; розвинена ринкова інфра­структура; стала фінансово-грошова система; тісний зв'язок зі світовим ринком (рис. 4).

Важливим елементом відтворення ринкового середовища є ринкова інфраструктура. Ринкова інфраструктура — це су­купність (система) підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо. До таких установ належать: біржі, банки, дилерські та бро­керські контори, служби зайнятості, оптові та постачально-збу­тові організації, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми тощо.

Головним інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна й послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринкової економіки, яка включає такі основні елементи: ринковий механізм; методи дер­жавного регулювання; рівень та ступінь громадської свідомості; дієвий механізм соціального захисту населення (особливо на перехідному етапі) (рис. 5).

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва


Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Рис. 4. Основні засади ринку.

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва


Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва


Рис. 5. Основні елементи ринкової економіки.


4. Мета та завдання курсу .


Перехід до ринкової економіки відродив в Україні активну підприємницьку діяльність. Розвиток підприємництва вима­гає від його учасників нової психології, освоєння нових про­фесій, нових підходів до людей, до їх діяльності, і найголовні­ше — нових знань. Заповнити цю прогалину у знаннях ринко­вої економіки та підприємницької діяльності якраз і має за мету пропонований навчальний посібник "Основи підприємництва".

Робота в ринковій економіці висуває до підприємців вимоги високої компетенції під час здійснення підприємницької діяль­ності. Знання основ ринкової економіки, зокрема основ підпри­ємництва, потрібні всім — і тим, хто має власний бізнес, і тим, хто наймається на роботу, і тим, хто продає, і тим, хто купує. От­же, підприємництву необхідно вчитися. На сьогодні не так ба­гато існує навчальних посібників, підручників з питань підпри­ємництва. Цей навчальний посібник не вчить, як стати міль­йонером і не дає готових рецептів, де і коли заснувати власний бізнес. Наша мета — ознайомити всіх тих, хто цікавиться питан­нями заснування та провадження власної справи, з азами під­приємницької діяльності. Головна ідея навчального посібника полягає в обґрунтуванні послідовних кроків майбутнього під­приємця у створенні власної справи.

Головна мета курсу "Основи підприємництва" — з'ясувати сутність, об'єктивні передумови становлення та умови функ­ціонування підприємницької діяльності.

Основними завданнями курсу "Основи підприємництва" є:

визначення об'єктивних засад розвитку підприємництва, його місця та ролі в ринковій економіці;

розкриття передумов, функцій, принципів та рушійних сил підприємницької діяльності;

визначення функцій та правового статусу підприємця як центральної постаті ринкової економіки;

характеристика видів, сфер та організаційно-правових
форм підприємницької діяльності;

розгляд технології заснування власного бізнесу та дер­жавної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;

формування практичних навичок щодо створення влас­ної фірми, проведення ділових переговорів та укладання угод;

визначення засад планування, менеджменту та маркетин­гу у підприємницькій діяльності;

розкриття об'єктивної необхідності, форм та методів дер­жавного регулювання та підтримки підприємництва;

розгляд коопераційних зв'язків та форм самоорганізації суб'єктів підприємницької діяльності;

визначення проблем та перспективи розвитку підприємни­цтва в Україні.

Предметом курсу "Основи підприємництва" є вивчення об'єк­тивних закономірностей становлення та розвитку підприємни­цтва, обґрунтування вибору суб'єктами підприємницької діяль­ності ефективних способів оптимального використання факто­рів виробництва.

Об'єктом курсу "Основи підприємництва" є суб'єкти підпри­ємницької діяльності а також державна політика щодо регулю­вання та підтримки підприємництва.

Засвоївши матеріал цього навчального посібника, не мож­ливо стати одразу підприємцем або фахівцем з економіки, але можна більш свідомо і впевнено зробити професійний вибір відповідно до своїх здібностей і переконань. А ті, хто вже прий­няв рішення про здійснення підприємницької діяльності, поч­нуть великий і нелегкий шлях у справі бізнесу.

Підсумки теми:

Протягом усієї своєї історії людство знало дві форми су­спільного виробництва — натуральну і товарну.

Натуральне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господар­ства, де вони вироблені.

Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими суб'єктами гос­подарювання не для власних, а для суспільних потреб, шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.

Товарне виробництво є матеріальною основою ("ґрунтом") виникнення та розвитку підприємництва. Без товарного вироб­ництва не може існувати підприємництва.

Продуктивні сили суспільства — це система факторів ви­робництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відпо­відно до потреб людей, створює матеріальні й духовні блага.

Ринок — це насамперед обмін товарів за законами товарно­го виробництва і обігу. Ринок виконує роль механізму, за допо­могою якого досягається рівновага попиту і пропозиції.

Ринок виконує регулюючу, контролюючу, розподільчу, стимулюючу та інтегруючу функції.

Система елементів ринку, з яких він складається і які вза­ємодіють між собою, є структурою ринку.

Ринкова інфраструктура — це система підприємств і ор­ганізацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо.

Головна мета курсу "Основи підприємництва" — з'ясу­вати сутність, об'єктивні передумови становлення та умови фун­кціонування підприємницької діяльності.

Предметом курсу "Основи підприємництва" є вивчення об'єктивних закономірностей становлення та розвитку підпри­ємництва, обґрунтування вибору суб'єктами підприємницької діяльності ефективних способів оптимального використання факторів виробництва.

Об'єктом курсу "Основи підприємництва" є суб'єкти під­приємницької діяльності, а також державна політика щодо регулювання та підтримки підприємництва.


Практичні завдання до теми 1 «Об’єктивні засади підприємництва»:


Поясність, що слід розуміти під економічним відокрем­ленням виробників. Чому виробники намагаються відокреми­тись під час ведення власного господарства?

Чому, на вашу думку, саме товарне виробництво є мате­ріальною основою ("ґрунтом", "базою") становлення та розвитку підприємництва? Чи можуть бути інші матеріальні засади розвитку підприємництва?

Дайте оцінку такому твердженню: "Ринок — це місце (ринкова площа), де здійснюється купівля продаж товарів". Наскільки правильним воно є?

Поясніть, що означає поняття "вільний ринок". Кому надається при цьому перевага: виробнику чи споживачу?

Поясніть, як забезпечуються постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, вста­новлення пропорцій в економіці та безперервність процесу від­творення. Яка функція ринку цьому сприяє?

Чи є різниця між ринками взуття, одягу, продуктів хар­чування, верстатів, акцій, валюти? За якими критеріями кла­сифікується ринок?

За яких економічних умов може бути побудований реаль­ний ринок в Україні? Чи може функціонувати ринок без відпо­відної юридичної бази? Поясніть, чому для України характерні незаконні форми неринкового розподілу? Що слід здійснити для подолання в нашій країні "існуючого бартеру"?


Тестові завдання до теми 1

«Об’єктивні засади підприємництва»:


1. Які існують

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: