Об’єктивні засади підприємництва
Тема 1. Об’єктивні засади підприємництва.
План:
1. Форми суспільного виробництва.
2. Товарне виробництво – матеріальна основа виникнення підприємництва.
3. Ринок та його функції.
4. Мета та завдання курсу.
Рекомендована література:
1. Закон України «Про підприємництво».
2. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3 – тє вид., випр. і доп. - К.: Знання – Прес, 2006. – Т.1, с. 12-30.
3. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: «Академія», 2003. – Т. 1,2, с. 7-31.
4. Шваб Л.І. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006. – с. 9-30.
Основні поняття та категорії:
Натуральне виробництво, товарне виробництво, товар, праця, предмети праці, засоби праці, засоби виробництва, фактори виробництва, ринок, суб’єкти ринку, об’єкти ринку, функції ринку, ринкова інфраструктура, мета курсу, основні завдання курсу, предмет курсу, об’єкт курсу.
Запитання для перевірки знань:
Що являє собою натуральна форма виробництва? Які її основні риси?
Який тип господарювання називають товарним?
Що є причиною виникнення товарного виробництва? Назвіть його визначальні риси.
Чим відрізняється товар від продукту?
Що належить до родових ознак підприємництва?
Що таке засоби виробництва?
Які основні елементи продуктивних сил суспільства?
Поясніть, що означає поняття "еквівалентний обмін".
Що таке ринок?
Назвіть об'єкти і суб'єкти ринку.
Які основні функції виконує ринок?
Що таке структура ринку? За якими критеріями розмежовується побудова ринку?
Дайте характеристику ринкової інфраструктури.
Яка головна мета та завдання курсу "Основи підприємництва"?
Що є предметом та об'єктом курсу "Основи підприємництва"?
1. Форми суспільного виробництва.
Розвиток суспільства свідчить про те, що протягом тривалих історичних періодів зберігаються окремі спільні форми економічного життя, зокрема господарювання. Людство за всю свою історію знало дві форми організації суспільного виробництва — натуральну і товарну. Перша панувала в усіх докапіталістичних (доринкових) формаціях. Друга, започаткована ще у період розвитку первісного ладу, існує донині і є визначальною формою виробництва в усіх індустріально розвинутих країнах. Отже, провідне завдання теми — розкрити закономірності виникнення та суть товарної форми виробництва, з'ясувати природу товарного виробництва як матеріальну основу виникнення підприємництва, обґрунтувати сутність та структуру ринкової економіки.
Історично першим виникло натуральне виробництво. Натуральне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господарства, де вони вироблені. У найбільш чистому вигляді натуральне виробництво існувало у первісній общині, коли люди не знали суспільного поділу праці, тобто не обмінювались між собою виробленою продукцією. Натуральне виробництво панувало у патріархальній селянській общині, у середньовічних феодальних маєтках. Вироблені продукти праці у вигляді конкретних благ — їжі, одягу, взуття, житла, знарядь праці, що задовольняють певні потреби, — є природними формами багатства.
У натуральних господарствах існував замкнений кругообіг (рух) продукту, який, як правило, не виходив за їх межі. Кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від інших, як у виробництві, так і у споживанні. Рівень споживання суб'єктів господарювання залежав тільки від рівня виробництва. Безперечно, це не виключало того, що певні продукти праці інколи обмінювалися на інші якимись окремими суб'єктами чи спільнотами. Але цей обмін був випадковим або таким, що не справляв серйозного впливу на виробничу сферу і споживання.
Натуральне виробництво має такі основні риси.
Універсальність праці. Діяльність суб'єкта господарювання при натуральній формі виробництва спрямована на задоволення власних потреб, як правило, з однаковим набором видів праці. Щоправда, усередині натурального господарства праця поділяється між окремими людьми та їхніми групами.
Замкненість виробництва. Кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконуються усі роботи — від добування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання.
Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. Прямі натуральні зв'язки ведуть до безпосереднього використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства. Подібні зв'язки виражають спосіб руху виробленого продукту за такою схемою: виробництво — розподіл — споживання.
Натуральне виробництво було переважною формою господарювання до початку капіталістичної епохи. І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в багатьох країнах, у тому числі у нашій (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках). Однак натуральне виробництво є не тільки примітивною і консервативною формою виробництва, а й малопродуктивною, малоефективною. На зміну йому поступово приходить товарне виробництво.
Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.
Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, що означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Саме суспільний поділ праці зумовлює об'єктивну необхідність і можливість регулярного обміну продуктами.
Іншою передумовою формування товарного виробництва є економічна відокремленість виробників, яка полягає у власності останніх на продукти праці, що стають товарами. Обмінювати можна лише те, що належить виробникові, тобто є його власністю.
Товарне виробництво, що виникло як протилежність натуральному господарству 7—8 тис. років тому, зберігається і є ефективним сьогодні. Воно має такі визначальні риси:
суспільний поділ праці;
повна соціально-економічна відокремленість виробників;
економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками відбуваються шляхом обміну;
приватна власність на результати праці;
продукт праці набуває форми товару.
Товар — це продукт праці, який має дві властивості: 1) здатність задовольнити певну потребу людини; 2) можливість обміну на інші товари шляхом купівлі-продажу. Тобто товар — це продукт праці, який задовольняє певну потребу людини і виготовлений з метою обміну.
2. Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва.
Товарна організація виробництва і адекватна їй форма зв'язків є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства, підвищення ефективності виробництва, оскільки веде до подальшого поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізації виробництва і, як результат, до зростання кількості виробленої продукції, тобто продуктивності праці.
Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва (рис. 1).
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Рис. 1. Основні елементи процесу суспільного виробництва.
Система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні й духовні блага, є продуктивними силами суспільства. До цієї системи належать (див. рис. 2):
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()





![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Рис. 2. Основні складові (елементи) продуктивних сил суспільства.
працівники;
засоби праці (інструменти, механізми, машини, двигуни, апарати, різні пристрої тощо);
предмети праці (земля, сировина, матеріали, корисні копалини тощо);
сили природи, що використовуються;
наука як специфічна продуктивна сила;
форми і методи організації виробництва;
інформація.
До родових ознак підприємництва належить те, що виробила практика розвитку підприємництва, насамперед:
обмін діяльністю між суб'єктами господарювання;
прагнення кожного учасника обміну діяльністю до реалізації своїх інтересів;
прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі підготовки чи укладання угоди;
здатність і готовність іти на особистий (чи колективний) ризик заради укладання угоди на вигідних умовах;
вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, визначити пріоритети діяльності та підпорядкувати їм логіку ділового спілкування.
Виникнення товарного виробництва, як ми з'ясували у першому питанні, передбачає дві передумови.
Перша — це обмін товарів, який відбувається на основі еквівалентності (у товари, що обмінюються, має бути вкладена однакова кількість праці). Еквівалентний обмін можливий лише за наявності свободи вибору, можливої лише в умовах конкуренції.
Друга — це економічна відокремленість виробників, що зумовлює свободу діяльності господарюючих суб'єктів. Тобто економічна відокремленість передбачає самостійний вибір видів діяльності суб'єктів господарювання, самостійне (вільне) формування програми діяльності тощо. А це і є не що інше, як підприємницька діяльність.
Таким чином, підприємництво є невід'ємною властивістю (атрибутом) товарного виробництва. Без свободи господарської діяльності, тобто підприємництва, товарного виробництва не існує. У свою чергу, підприємницька діяльність неможлива без наявності товарного виробництва, яке є для підприємництва матеріальною основою, базою, ґрунтом, на якому лише і можуть розвиватися підприємницькі відносини.
Родові ознаки підприємницької діяльності повною мірою виявляються в сучасній ринковій економіці, де вони мають визначені особливості, зумовлені товарними відносинами.
Свобода підприємництва невід'ємна від ринкових зв'язків. Протягом тисячоліть регулювання господарського життя, зокрема обміну, здійснювалося за допомогою ринкових важелів (механізму стихійного встановлення цін, коливання попиту і пропозиції, конкуренції тощо). Таким був господарський механізм із моменту виникнення товарного виробництва і до недавніх часів. Зараз такий механізм доповнюється свідомим регулюванням процесів, що відбуваються в суспільному виробництві. Що ж таке ринок як форма організації суспільного виробництва?
3. Ринок та його функції.
Як показує історичний досвід цивілізації XVI — XX ст., рух здорової економічної системи, зорієнтованої на критерії ефективності та здатності до саморегулювання, відбувався на основі ринкових відносин. Світова історія, по суті, не знала високоефективної неринкової економіки.
Як явище господарського життя, ринок виник внаслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Ринок формувався у ході становлення товарного виробництва і є його неодмінним та найважливішим елементом. Отже, причини існування ринку криються у причинах товарного виробництва.
Ринок насамперед
виступає як
обмін товарів,
організований
за
законами руху
товарних відносин.
З давніх часів
ринок визначали
як місце (ринкову
площу), де здійснюється
купівля або
продаж товарів.
Ось чому у багатьох
слово "ринок"
асоціюється
з базаром —
місцем обміну
вироблених
благ. Але це
правильно лише
частково. Ринок
— поняття більш
широке і містке.
Це також магазини,
універмаги,
універсами,
різні намети,
де купуються
товари щоденного
вжитку. Є ринки,
на яких продаються
і купуються
цінні папери
(акції, облігації),
— фондові біржі.
На товарних
біржах пропонуються
зерно, цукор,
цемент тощо.
Відносини між
продавцями
і покупцями
щодо існуючих
та потенційних
товарів утворюють
ринки.
Однак ринок — це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.
Далі необхідно визначити суб'єктів і об'єктів ринку.
Суб'єкти ринку — це фізичні та юридичні особи, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших — як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.
Об'єкти ринку — це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об'єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація тощо.
Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча (рис. 3).
Регулююча функція ринку полягає у регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробництва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти.
Контролююча функція ринку визначає суспільну значущість виробленого продукту та витраченої на його виготовлення праці.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()




![]()
Рис. 3. Основні функції ринку.
Розподільча функція ринку забезпечує збалансованість економіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених.
Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зростання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо. Тобто ринок повертає економіку обличчям до потреб людей, робить всіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими у задоволенні цих потреб.
Інтегруюча функція ринку об'єднує економіку в одне ціле, розкриваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.
Пізнання ринку неможливе без аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, тому що ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.
Так, з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин, ринок можна класифікувати як:
ринок предметів споживання та послуг;
ринок засобів виробництва;
ринок науково-технічних розробок та інформації;
ринок "ноу-хау";
ринок праці;
ринок цінних паперів (фінансовий ринок);
валютний ринок.
Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою або за географічним положенням:
місцевий ринок;
ринок окремих територій;
ринок окремих регіонів;
загальнонаціональний (внутрішній) ринок;
світовий;
ринок коаліцій різних країн (ЄС, СНД тощо).
Ринок можна характеризувати залежно від ступеня розвиненості ринкових відносин:
розвинутий ринок;
ринок, що формується.
Залежно від ступеня обмеження конкуренції розрізняють:
монополістичний ринок;
олігополістичний ринок;
ринок вільної конкуренції (вільний ринок);
змішаний ринок.
Відповідно до чинного законодавства виділяють:
легальний (офіційний) ринок;
нелегальний (тіньовий) ринок.
За характером продажу розрізняють:
оптовий ринок (ринок оптової торгівлі);
роздрібний ринок (ринок роздрібної торгівлі).
Формування ринкової економіки в Україні треба розпочинати з відтворення ринкових інститутів, які перебувають зараз у зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховувала б економічні, політичні, історичні та психологічні чинники, характерні для нашої країни. Основними засадами ринку є: повна економічна самостійність суб'єктів господарювання; вільні ціни; економічна конкуренція; розвинена ринкова інфраструктура; стала фінансово-грошова система; тісний зв'язок зі світовим ринком (рис. 4).
Важливим елементом відтворення ринкового середовища є ринкова інфраструктура. Ринкова інфраструктура — це сукупність (система) підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо. До таких установ належать: біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, оптові та постачально-збутові організації, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми тощо.
Головним інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна й послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринкової економіки, яка включає такі основні елементи: ринковий механізм; методи державного регулювання; рівень та ступінь громадської свідомості; дієвий механізм соціального захисту населення (особливо на перехідному етапі) (рис. 5).



![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()



![]()
![]()
![]()
![]()
Рис. 4. Основні засади ринку.


![]()
![]()
![]()
![]()



Рис. 5. Основні елементи ринкової економіки.
4. Мета та завдання курсу .
Перехід до ринкової економіки відродив в Україні активну підприємницьку діяльність. Розвиток підприємництва вимагає від його учасників нової психології, освоєння нових професій, нових підходів до людей, до їх діяльності, і найголовніше — нових знань. Заповнити цю прогалину у знаннях ринкової економіки та підприємницької діяльності якраз і має за мету пропонований навчальний посібник "Основи підприємництва".
Робота в ринковій економіці висуває до підприємців вимоги високої компетенції під час здійснення підприємницької діяльності. Знання основ ринкової економіки, зокрема основ підприємництва, потрібні всім — і тим, хто має власний бізнес, і тим, хто наймається на роботу, і тим, хто продає, і тим, хто купує. Отже, підприємництву необхідно вчитися. На сьогодні не так багато існує навчальних посібників, підручників з питань підприємництва. Цей навчальний посібник не вчить, як стати мільйонером і не дає готових рецептів, де і коли заснувати власний бізнес. Наша мета — ознайомити всіх тих, хто цікавиться питаннями заснування та провадження власної справи, з азами підприємницької діяльності. Головна ідея навчального посібника полягає в обґрунтуванні послідовних кроків майбутнього підприємця у створенні власної справи.
Головна мета курсу "Основи підприємництва" — з'ясувати сутність, об'єктивні передумови становлення та умови функціонування підприємницької діяльності.
Основними завданнями курсу "Основи підприємництва" є:
визначення об'єктивних засад розвитку підприємництва, його місця та ролі в ринковій економіці;
розкриття передумов, функцій, принципів та рушійних сил підприємницької діяльності;
визначення функцій та правового статусу підприємця як центральної постаті ринкової економіки;
характеристика
видів, сфер та
організаційно-правових
форм
підприємницької
діяльності;
розгляд технології заснування власного бізнесу та державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;
формування практичних навичок щодо створення власної фірми, проведення ділових переговорів та укладання угод;
визначення засад планування, менеджменту та маркетингу у підприємницькій діяльності;
розкриття об'єктивної необхідності, форм та методів державного регулювання та підтримки підприємництва;
розгляд коопераційних зв'язків та форм самоорганізації суб'єктів підприємницької діяльності;
визначення проблем та перспективи розвитку підприємництва в Україні.
Предметом курсу "Основи підприємництва" є вивчення об'єктивних закономірностей становлення та розвитку підприємництва, обґрунтування вибору суб'єктами підприємницької діяльності ефективних способів оптимального використання факторів виробництва.
Об'єктом курсу "Основи підприємництва" є суб'єкти підприємницької діяльності а також державна політика щодо регулювання та підтримки підприємництва.
Засвоївши матеріал цього навчального посібника, не можливо стати одразу підприємцем або фахівцем з економіки, але можна більш свідомо і впевнено зробити професійний вибір відповідно до своїх здібностей і переконань. А ті, хто вже прийняв рішення про здійснення підприємницької діяльності, почнуть великий і нелегкий шлях у справі бізнесу.
Підсумки теми:
Протягом усієї своєї історії людство знало дві форми суспільного виробництва — натуральну і товарну.
Натуральне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господарства, де вони вироблені.
Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими суб'єктами господарювання не для власних, а для суспільних потреб, шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.
Товарне виробництво є матеріальною основою ("ґрунтом") виникнення та розвитку підприємництва. Без товарного виробництва не може існувати підприємництва.
Продуктивні сили суспільства — це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні й духовні блага.
Ринок — це насамперед обмін товарів за законами товарного виробництва і обігу. Ринок виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага попиту і пропозиції.
Ринок виконує регулюючу, контролюючу, розподільчу, стимулюючу та інтегруючу функції.
Система елементів ринку, з яких він складається і які взаємодіють між собою, є структурою ринку.
Ринкова інфраструктура — це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо.
Головна мета курсу "Основи підприємництва" — з'ясувати сутність, об'єктивні передумови становлення та умови функціонування підприємницької діяльності.
Предметом курсу "Основи підприємництва" є вивчення об'єктивних закономірностей становлення та розвитку підприємництва, обґрунтування вибору суб'єктами підприємницької діяльності ефективних способів оптимального використання факторів виробництва.
Об'єктом курсу "Основи підприємництва" є суб'єкти підприємницької діяльності, а також державна політика щодо регулювання та підтримки підприємництва.
Практичні завдання до теми 1 «Об’єктивні засади підприємництва»:
Поясність, що слід розуміти під економічним відокремленням виробників. Чому виробники намагаються відокремитись під час ведення власного господарства?
Чому, на вашу думку, саме товарне виробництво є матеріальною основою ("ґрунтом", "базою") становлення та розвитку підприємництва? Чи можуть бути інші матеріальні засади розвитку підприємництва?
Дайте оцінку такому твердженню: "Ринок — це місце (ринкова площа), де здійснюється купівля продаж товарів". Наскільки правильним воно є?
Поясніть, що означає поняття "вільний ринок". Кому надається при цьому перевага: виробнику чи споживачу?
Поясніть, як забезпечуються постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Яка функція ринку цьому сприяє?
Чи є різниця між ринками взуття, одягу, продуктів харчування, верстатів, акцій, валюти? За якими критеріями класифікується ринок?
За яких економічних умов може бути побудований реальний ринок в Україні? Чи може функціонувати ринок без відповідної юридичної бази? Поясніть, чому для України характерні незаконні форми неринкового розподілу? Що слід здійснити для подолання в нашій країні "існуючого бартеру"?
Тестові завдання до теми 1
«Об’єктивні засади підприємництва»:
1. Які існують