Xreferat.com » Рефераты по экономике » Об’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва

форми суспільного виробництва?

Натуральне виробництво.

Вільне виробництво.

Ринкове господарство.

Товарне виробництво.

Національне виробництво.


2. Які основні риси натуральної форми виробництва?

2.1. Власність.

2.2.Замкненість.

2.3. Універсалізація праці.

2.4. Приватна власність.

2.5. Прямі економічні зв'язки.


3. Які визначальні риси товарного виробництва?

Відокремлені господарюючі суб'єкти.

Продукти виробляються для власних потреб.

Продукти виробляються для суспільних потреб.

Потреби визначаються виробниками.

Потреби визначаються ринком.


4. Що входить до складу засобів виробництва?

Праця.

Предмети праці.

Засоби праці.

Люди.


5.Що є матеріальною основою виникнення та розвитку підприємництва?

Наявність законодавчих актів.

Відповідний тип мислення.

Товарне виробництво.

Приватна власність.


6. Які основні функції виконує ринок?

Регулюючу.

Розподільчу.

Інноваційну.

Контролюючу.

Стимулюючу.

Інформаційну.

Інтегруючу.


7. Які основні елементи ринкової економіки?

Ринковий механізм.

Методи стимулювання.

Методи державного регулювання.

Рівень та ступінь громадської свідомості.

Методи диференціації.

Дієвий механізм соціального захисту населення


Тема 6. Підприємство – первинна ланка підприємницької

діяльності.


План:

1. Поняття «підприємство».

2. Цілі створення підприємства.

3. Напрями діяльності підприємства.


Рекомендована література:

1. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – т. 6, с. 85-91.

2. С.В. Мочерний, О.А. Устинко, С.І. Чоботар. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – т. 10, с. 104-109.

3. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – р.1, с. 27-47.


Основні поняття та категорії:

Акціонерне товариство, асоціація, господарське товариство, державне підприємство, колективне підприємство, повне товариство, корпорація, об’єднання підприємств, підприємство, підприємство, яке засноване на змішаній формі власності, командитне товариство, комунальне підприємство, консорціум, концерн, товарний знак, приватне підприємство, товариство з додатковою відповідальністю, товариство з обмеженою відповідальністю.


Запитання для перевірки знань:

Що таке підприємство?

Яі основні спільні риси, притаманні підприємствам, даютъ підставу характеризувати підприємство як основну ланку (суб'єкт) економіки?

Які основні функції виконує підприємство?

Які види підприємств ви знаєте? Дайте їм характерис­тику.

Які ви знаєте форми підприємств залежно від розмірів?

Які існуютъ форми об'еднанъ підприємств?


1. Поняття «підприємство».


Будь-яке суспільство для забезпечен­ня нормального (достатньо комфор­тного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи ту місію (реалізують про­граму або мету) і діють на засаді певних правил і проце­дур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціону­ють і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпе­чується бюджетним фінансуванням держави. Органі­зації з підприємницьким характером діяльності назива­ють підприємствами.

Підприємство — це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка ви­робничої сфери народного господарства, що виготов­ляє продукцію (виконує роботу або надає платні по­слуги).

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву—завод, фабрика, шахта, електростан­ція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць — заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості країн з розвину­тою ринковою економікою такі виробничі одиниці на­зивають фірмами. Під словом «фірма» розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського гос­подарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержан­ня кінцевого фінансового результату — прибутку. Кожна з них визначає для себе певне фірмове найменування, під яким н записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове найменування, як правило, включає ім'я та прізвище одно­го чи кількох власників фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах до­сить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, США—корпорацій, країнах кон­тинентальної Європи — товариств.

Важливо знати, що кожне підприємство або фірма є юридич­ною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або комбінації таких. Фірмовий знак (марка) служить для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх відок­ремлення на ринку від продукції (послуг) конкурентів.

Підприємництво є організацією власного підприємства (фір­ми). Ось чому необхідно розглянути сутність та функції під­приємства, як основної ланки підприємницької діяльності, роз­крити види та об'єднання підприємств, дати характеристику господарським товариствам, які існують в Україні.

В Україні формується різноманітна структура економіки. Свідченням цього є поява різних підприємницьких структур, властивих ринковій економіці. їх можна класифікувати за та­кими ознаками:

формою власності — приватні, колективні, державні;

формою організації — одноосібні володіння, партнерство (товариство), корпорація, бюджетні підприємства, змішані кор­порації;

масштабами виробництва — індивідуальні, серійні, масові;

рівнем спеціалізації — спеціалізовані, універсальні, мішані;

розміром (кількістю персоналу) — малі, середні, великі;

сферою діяльності — виробничі, комерційні, фінансові,
посередницькі, страхові.

Підприємство — це основна організаційна та виробнича лан­ки народного господарства країни.

Першою ознакою підприємства є самостійність у системі гос­подарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розра­хунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак (для промислових підприємств). Підприємство має закінчений цикл відтворення, тобто його продукція може в умовах поділу праці набувати форми товару. Підприємство має свій трудовий колектив з його специфічними інтересами.

Що ж являє собою підприємство?

По-перше, підприємство є технологічно і територіально відокремленою сукупністю засобів виробництва та робочої сили. Фактори виробництва — праця, земля, капітал, які є трьома "китами" економіки, — функціонують та розвиваються тільки об'єднавшись у рамках конкретних підприємств. Кожне підпри­ємство має різні фактори виробництва і по-різному комбінує їх. Наприклад, взуттєва фабрика і хлібозавод використовують аж ніяк не схожі верстати, обладнання, сировину, а їхні робіт­ники мають різні професії. На різних підприємствах застосову­ються різні технології виробництва. Це означає, що дані підпри­ємства технологічно і територіально відокремлені, як одне від одного, так і від інших підприємств. У цьому розумінні підпри­ємство можна визначити як технологічне поєднання факторів виробництва.

По-друге, кожне підприємство спеціалізується на виготов­ленні певного товару чи послуги. Поєднання факторів вироб­ництва в процесі створення товару завершується випуском гото­вої продукції, тобто виробничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді остаточного результату. Не­хай в одному випадку це буде літак, а в іншому — тільки де­таль цього літака; для кожного з цих підприємств то буде оста­точна продукція.

По-третє, кожне підприємство, крім технологічно-терито­ріальної, характеризується ще й економічною відокремленістю. Все майно підприємства, з усіма засобами виробництва та тех­нологіями, є власністю фірми, яка володіє даним підприєм­ством. Зауважимо, що ця власність не буде повною, коли фірма орендує підприємство. Отже, підприємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає вироб­ничу програму, набирає кадри, здійснює управління виробни­чим процесом, реалізує одержану продукцію, відшкодовує ви­трати та отримує прибуток. Навіть у такому схематичному переліку відображено всі основні економічні процеси та явища. В економіці підприємства в мініатюрі відбивається вся економіка, з усіма її головними процесами: виробництвом, обміном, роз­поділом, споживанням. Ось чому економічну життєдіяльність підприємства називають мікроекономікою.

По-четверте, було б неправильно зводити усе життя підпри­ємства лише до технологічних і господарських процесів. Під­приємство — це завжди соціальний осередок суспільства, пев­ний колектив співробітників. На підприємстві проходить важ­лива частина життя людини, за допомогою колективу відбува­ється її розвиток, духовне зростання. Від злагоди в колективі залежить економічний успіх підприємства. Ви, напевне, чули, якого великого значення надають почуттю колективізму на япон­ських підприємствах. Під час знайомства японець називає не своє прізвище, а фірму, де він працює.

Які ж функції виконують підприємства в економіці? Основ­на мета економіки — це створення товарів і послуг для задово­лення потреб населення з найменшими витратами на виробни­цтво та реалізацію продукції. Саме цю мету і покликані реалізувати підприємства, у цьому полягає їх основна функція. Іншими словами, функцією кожного підприємства є максимально можливий випуск суспільно корисної продукції за найменших витрат.

Діяльність будь-якого підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції — створенню максиму­му товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших витрат виробництва. Для здійснення цієї функції підприємство розгортає діяльність у різних сферах, виконую­чи в кожній специфічні функції (рис. 1).

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва


Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва


Рис. 1. Основні специфічні функції підприємства.

Виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням, впровадженням новітніх технологій, раціо­налізацією виробничих процесів і винахідництвом.

Економічними функціями підприємства (фірми) є: управ­ління процесами виробництва та збуту товарів, укладання кон­трактів, найняття працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розраху­нок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.

Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психо­логічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг пра­цівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.

Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в ме­жах національної економіки, існують ще зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні то­варів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будів­ництві, науково-технічному співробітництві.

Отже, підприємство — основна організаційна ланка народ­ного господарства України. Підприємство — самостійний гос­подарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної осо­би та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяль­ності, якщо вони не заборонені законодавством України і відпо­відають цілям, передбаченим статутом підприємства. У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може нада­вати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

2. Цілі створення підприємства.


Місія – це головна мета підприємства, тобто чітко визначена причина його існування. Місія сучасного підприємства полягає у виробництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

На основі встановленої загальної місії визначаються загально фірмові цілі, які мають бути:

1. конкретними і вимірними, що дає їм можливість стати реальною вихідною базою для наступних правильних господарських і соціальних рішень стосовно діяльності підприємства (фірми, корпорації);

2. зорієнтованими у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування (прогноз розвитку подій на тривалі і відносно короткі періоди часу – відповідно на 5-10 років і 1-2 роки);

3. досяжними, щоб стимулювати підвищення ефективності діяльності підприємства;

4. взаємо доповнюваними, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не повинні перешкоджати реалізації інших цілей діяльності підприємства (фірми, корпорації);

5. чітко сформульованими щодо кожного виду (напрямку) діяльності підприємства, що робить їх реальними для досягнення у відповідному часі.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (го­ловну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існу­вання, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво про­дукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання макси­мально можливого прибутку.

На основі загальної місії підприємства формулюються і вста­новлюються загальнофірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:

• по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й підда­ватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах
створює вихідну базу відліку для наступних правильних госпо­дарських та соціальних рішень. Завдяки цьому можна більш об­ґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє в напрямку здійснення своїх цілей;

• по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює 5 рокам, інколи більше (7-10 років) – для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова – в межах 1 року;

по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпе­чувати підвищення ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати, змен­шення рівня їхньої мотивації, погіршання показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства, зниження конку­рентоспроможності його продукції на ринку;

по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючи­ми, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей. Інше може при­звести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділа­ми підприємства (фірми), відповідальними за досягнення різних цілей.

У кінцевому підсумку цілі підприємства (фірми) мають бути чітко сформульовані для кожного виду його (її) діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостері­гати й вимірювати результати цієї діяльності.

Варто також знати, що цілі підприємства (фірми) будуть значу­щою частиною стратегічного планування у тому разі, коли їх не лише правильно сформульовано та ефективно систематизовано, а й достатньо про них інформовано весь персонал і відпрацьовано дійову систему стимулювання їхнього здійснення.


3. Напрями діяльності підприємства.


У практиці господарювання кожне підприємство діяльності (фірма), що є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато конкретних видів діяль­ності, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі головні напрямки (рис. 2).


Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва


Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництва


Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва

Об’єктивні засади підприємництваОб’єктивні засади підприємництва


Рис. 2. Взаємоузгоджені головні напрямки діяльності підприємств (фірм) – продуцентів.


Відповідно до логіки й послідовності стадій відтворювального процесу визначальним напрямком діяльності кожного підприємства за умов ринкових відносин є вивчення ринку товарів, або ситуацій­ний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати комплексне дослід­ження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Результати вивчення ринку товарів служать вихідною базою для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інно­ваційної діяльності підприємства (фірми) на перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, запрова­дження технічних, організаційних та інших нововведень, форму­вання інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо.

Наступним найбільш складним за обсягом і вирішенням орга­нізаційно-технічних завдань напрямком є виробнича діяльність підприємства (фірми), її організація та оперативне регулювання в просторі й часі. З усієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що з них складається виробнича діяльність, найважливішими тре­ба вважати: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку; форму­вання маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їхню оптимізацію відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозно­го періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробку й дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

Ефективність інноваційно-виробничих процесів, постійно здійс­нюваних на кожному підприємстві (фірмі), визначається рівнем його (її) комерційної діяльності, значущість якої за умов ринку істотно зростає. Це очевидно, оскільки від масштабів та якості саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характе­ризує величина одержуваного прибутку. Необхідною умовою до­сягнення бажаного успіху комерційної діяльності є дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців.

Іще одним важливим напрямком діяльності підприємства (фірми), який завершує послідовний цикл відтворювального про­цесу, слід вважати післяпродажний сервіс багатьох видів товарів машин та устаткування, автомобілів, комп'ютерної, розмножуваль­ної, медичної, складної побутової техніки, інших виробів виробничо-технічного й споживчого призначення. Післяпродажний сервіс охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації (вико­ристання) куплених на рийку товарів, їхнє гарантійне технічне об­слуговуваним протягом певного терміну, забезпечення необхідни­ми запасними частинами і проведення ремонтів під час норматив­ного строку служби тощо. Він є важливим джерелом інформації для продуцентів про надійність і довговічність виготовлених тех­нічних засобів, а також про потрібні експлуатаційні витрати. Ця інформація використовується продуцентами для вдосконалення продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури та асор­тименту.

До інтегрованого напрямку, що охоплює багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми). Зок­рема вона включає: стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпе­чення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо. Цей напрямок є визначальним для оцінки й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві.

Непересічне значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність усіх інших напрямків і конкрет­них видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, еко­номічної), результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій праців­ників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, пос­тійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя тру­дового колективу. Тому ефективне управління персоналом має бути пріоритетним і найважливішим напрямком діяльності кожного підприємства (фірми) за умов соціально орієнтованої ринкової еко­номіки.


Практичні завдання до теми 6

«Підприємство – первинна ланка підприємницької діяльності».


Який вид підприємства ви виберете на початку бізнесо­вої діяльності? Поясніть чому.

Уявіть, що ваше власне майно (будинок, автомобіль, ком­п'ютер та ін.) оцінюється у 50 тис. грн, крім того, ви маєте капітал 30 тис. грн. З них на 10 тис. грн ви придбали акції, 10 тис. грн вклали в одноосібне володіння, 10 тис. грн поклали и банк. Що буде, якщо: а) збанкрутує ваше підприємство? б) збанкрутує корпорація, акції якої ви придбали?

3. Які існують критерії визначення підприємств? Висло­віть свою думку щодо методики визначення розмірів підпри­ємств.



Тестові завдання до теми 6

«Підприємство – первинна ланка підприємницької діяльності».


1. Які підприємства за масштабом виробництва існують
на практиці?

А. Одноосібні володіння.

Б. Індивідуальні.

В. Приватні.

Г. Серійні.

Д. Масові.

Є. Колективні.


2. Які основні функції виконує підприємство?

А. Інформаційні.

Б. Виробничо-технологічні.

В. Організаційно-правові.

Г. Економічні.

Д. Соціальні.

Є. Комунікаційні.

Е. Зовнішньоекономічні.


3. В яких організаційних формах може здійснюватися підприємницька діяльність?

А. У формі, передбаченій статутом.

Б. У будь-яких організаційних формах на вибір підпри­ємця.

В. Кооперативне підприємство.

Г. Державне підприємство.

Д. Приватне підприємство.


4. Які види підприємств існують в Україні?

А. Індивідуальне.

Б. Державне.

В. Сімейне.

Г. Приватне.

Д. Корпоративне.

Є. Колективне.

Е. Господарське товариство.

Ж. Комунальне.

З. Підприємство, яке засноване на змішаній формі влас­ності.


5. Які види господарських товариств існують в Україні?

А. Акціонерне товариство.

Б. Товариство з обмеженою відповідальністю.

В. Товариство з необмеженою відповідальністю.

Г. Товариство з додатковою відповідальністю.

Д. Повне товариство.

Є. Неповне товариство.

Е. Командитне товариство.

Ж. Спільне товариство.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: