Механізм фіскальної політики держави
Малюнок 5. Вплив стумулюючої 2 та стримуючої1 фіскальної політики на стабілізацію темпів росту ВВП відповідно при спаді та економічному підйомі.
Звідки даржава може узяти засоби для фінансування бюджетного дефіциту?
Існує три способи:
шляхом додаткової емісії грошей;
за рахунок кредитів ЦБ;
шляхом займ у населення та фірм.
Кожний з цих способів має свої плюси та мвнуси. Перевага перших двох у тому, що їх використання дає можливість запобігти витисненю приватних інвестицій державними, цьому витрати бізнесу та особисте споживання не будуть зменшуватися. Але їх використання може викликати збільшення інфляції. У наслідок державних займ формується державний борг. Він може приймати форму внутрішнього та зовнішнього боргу. Майже завжди займи розміщуються в першу чергу в самій країні, але частина з них може бути розміщенна і за кордоном.
Та частина, яку держава займає за границею для покриття дефіциту державного бюджету, буде, таким чином, входити як у державний, так і у іноземний борг.
Зовнішній борг лягає тяжкою ношею на країну (хоч багато заборговали одне іншому) – треба віддавати цінні товари, надавати послуги, щоб сплатити процент та погасити борг. Крім того, іноді кредитор ставить деякі умови. Внутрішній державний борг призводить до перерозподілу доходів серед населення країни. Виплати державного боргу призводять до того, що, як правило, гроші з карманів менш забезпечених громадян переходять до більш забезпечених, так як саме вони скупають державні облігації. Бюджетний дефіцит та державний борг тісно пов’язані: нарастання бюджетного дефіциту призводить до зростання державного боргу. Але абсолютна величина бюджетного дефіциту, державного боргу, малопоказна для економічного аналізу. Але треба знати, які проценти обслуговує бюджетний дефіцит, які зміни у виробничому циклі він відображує. Крім того, дуже важливо вимірювати зміни державного боргу по відношенню до змін ВВП.
Як державний борг та його ріст впливають на функціонування економіки?
У державному борзі бачать дві небезпеки:
можливість банкрутства нації;
перекладання боргу на інші покоління.
Перша небезпека нереальна, тому що ніхто не може заборонити уряду
виконувати свої посадові обов’язки по обслуговуванню державного боргу. Ці обов’язки складаються з:
рефінансування;
вилучення податків (для виплати відсотку за боргом тайого суми);
випуску нових грошей до обігу.
3.2. Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики
Мається ряд заперечень, які торкаються ефективності проведення фіскальних заходів в економіці. Згідно класичної концепції, фіскальна політика розглядається як інструмент фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій, але не як стабілізаційна політика. Класична концепція заснована на радикальній рівності, згідно якій фіскальна дія викличе не зміну величини ВВП, а перерозподіл грошових засобів між приватним та державним сектором в силу дії ефекту «витиснення» при нейтральності грошей. Цьому на графічнихінтерпретаціях класиків крива LM та крива AS (мал. 6) мають вид вертикальних прямих. У першому випадку це пояснюється тим, що попит на гроші у класиків не залежить від ставки відсотка, а у другому – тим, що в наслідок повної загрузки виробничих потужностей об’єм пропозиції строго зафіксований.
Номінальна ставка відсотку (i)




![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
LM
i1
IS1
i2
IS
0 Y=Y1 ВВП (Y)
Ціна (Р)
AS
P1 AD1
P AD
0 ВВП (Y)
Y=Y1
Малюнок 6. «Ефект витиснення» у класичній концепції фіскальної політики.
При рості державних витрат відбувається збільшення ефективного та сукупного попиту. При цьому крива AD зсувається праворуч. Зростає також об’єм інвестицій у наслідок росту сукупних доходів, з цього виходить, що крива IS посунеться праворуч. Рівновага у моделі IS-LM встановиться на новому рівні при ставці відсотка i1. Потім підвищення ставки відсотку з i до i1 викличе зниження ділової активності, об’єм інвестицій впаде. Таке падіння компенсується за розміром об’ємом росту державних витрат. Таким чином, на інвестиційному ринку нічого не зміниться: загальний об’єм інвестицій залишиться тим самим, збільшиться лише доля державних інвестицій в їх загальному об’ємі та зменшеться доля приватних. Об’єм ВВП залишиться тим самим, але при рості рівня цін з Р1 до Р2. Таке явище отримало назву «ефект витиснення». Таким чином, за думкою неокласиків, фіскальна політика не оказує дієвого впливу на макродинаміку.
З урахуванням того, що пропозиція благ жорстко фіксована, підприємці на ріст сукупного попиту відповинуть лише збільшенням цін з Р до Р1. Величина ВВП не зміниться: Y = Y1.
Математично «ефект витиснення» можна уявити наступним чином:
DG = dI.
Згідно кейнсіанської концепції, при рості державних витрат зростає сукупний попит та ВВП. Крива AD зсувається праворуч, як і крива IS. В наслідок не зростає рівень цін, але зростає ставка проценту та рівень ВВП (мал. 7).









![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
I
LMo
I1
IS1
I0