Xreferat.com » Рефераты по экономике » Рух людського капіталу. Основи інтерналізації ринку праці і закономірності міграції робітників

Рух людського капіталу. Основи інтерналізації ринку праці і закономірності міграції робітників

рівні 180 тис. чоловік у рік. Більш того, у рамках західноєвропейської інтеграції створений і розвивається загальний ринок робочої сили, що припускає волю переміщення працівників між країнами Європейського союзу й уніфікацію трудового законодавства.

Близький Схід. Нафтовидобувні країни цього регіону залучають дешеву іноземну робочу силу на важкі низькооплачувані роботи. Робітники приїжджають в основному із сусідніх арабських країн, а також з Індії, Пакистану, Бангладеш, Кореї, Філіппін. Більш половини робочої сили Саудівської Аравії, ОАЭ, Катару, Бахрейну, Кувейту й Оману складають іноземні робітники.

Інші країни, що розвиваються. Новий феномен 90-х років - інтенсифікація трудової міграції серед самих країн, що розвиваються. Звичайно потоки працівників направляються в ті країни, що швидше просуваються по шляху економічних реформ. Так, у Латинській Америці сезонні робітники і робітники на збірні підприємства направляються в Аргентину і Мексику. В Африці до півдня від Сахари на Берег Слонової Кісти, Нігерію і ПАР приходиться більш половини припливу всіх іммігрантів. У результаті війни в Перській затоці в 1991 році близько 1 млн. єгиптян залишили Ірак, 800 тис. єменців виїхали із Саудівської Аравії і близько 500 тис. палестинських робітників залишили Кувейт, куди на їхнє місце приїхали робітники з Індії і Єгипту.

Нові індустріальні країни. У зв'язку з бурхливим розвитком цих держав Південно-Східної Азії туди значно збільшився приплив іммігрантів, що наймаються на тимчасові роботи. Особливо це помітно у випадку Південної Кореї і Малайзії.

Практично всі країни, у які іммігрують більш 25 тис. чоловік у рік, - високорозвинені держави з ВНП більш 6900 дол. на душу населення. Джерело еміграції - країни, що розвиваються, головні з яких - Мексика і країни Азії.

Великий вплив на чисельність населення і його склад у багатьох країнах, їхню робочу силу роблять зовнішні міграції, тобто еміграції й імміграції. Вони грали і відіграють багатобічну роль у розвитку людства, виступаючи формою пристосування людини до мінливого умовам його існування.

До міжнародної міграції населення відноситься територіальний рух населення, що перетинає границі. Виділяються наступні види міжнародної міграції: безповоротна, тимчасово-постійна (від 1 до 6 років), сезонна, маятникова (щоденний, щотижневий переїзд для роботи в сусідню країну).

Міжнародну міграцію викликають причини економічного і політичного, військового порядку. Перші носять більш-менш постійний характер, другі зв'язані з політичними подіями в окремих країнах, а також з війнами, що породжують змушених мігрантів-біженців, переміщених облич.

Змушена міграція. Хоча змушені міграції населення і викликаються причинами позаекономічного порядку, вони теж ведуть до перерозподілу трудових ресурсів між країнами, що впливає на розвиток економіки як країн еміграції, так і країн імміграції.

У післявоєнний період більш великі міграційні потоки були зв'язані, із установленням нових державних кордонів, виникненням світової системи соціалізму і крахом колоніальної системи. Так, наприклад, по Постдамській угоді трьох держав - СРСР, США і Великобританії східна границя Німеччини пройшла по лінії Одер - Нейсе, і німецьке населення, що проживає раніше на схід цієї лінії, а також у країнах Центральної і Південно-Східної Європи, було в переважній більшості переселено на території тодішніх НДР і ФРН. У Східній Азії в Японію було переселено близько 6 млн. чоловік, головним чином з Китаю і Кореї.

Утворення самостійних держав у ряді випадків супроводжувалося переселенськими рухами величезного масштабу. З колишніх колоній, що стали суверенними державами, як правило, емігрувало раніше проживали там біле населення. Утворення Ізраїлю і його воєнні дії проти сусідніх держав привели до виселення близько 3 млн. чоловік, палестинських арабів. Політичні зміни у В'єтнаму, Кубі, Ефіопії, Афганістану військові агресії і громадянські війни в ряді з цих держав викликали значні переміщення населення.

Число біженців драматично зросло в 80-90-і роки. В Африці їхнє число наблизилося до 12 млн., в Азії перевищило 5 млн. чоловік. Найбільше число біженців (5 млн) приходиться на вихідців з Афганістану. Великі маси камбоджійських біженців - 350 тис. - живуть у Таїланді, 100 тис. іракців - в Ірану, 100 тис. мьянмарцев - у Бангладеш. У Європі нараховується близько 1,8 млн. біженців, а в США - 1 млн. Цивільні конфлікти в колишній Югославії створили сама глибока криза в русі біженців в останнім десятилітті. У середині 1992 року там було понад 2,3 млн. змушених переселенців, 0,5 млн. з який шукали притулок за кордоном. Великий потік біженців створив розвал СРСР - понад 6 млн. чоловік.

20 століття називають століттям біженців. У 1994 році їхнє число перевищило 27,4 млн. чоловік (1980 рік - 9,6 млн). Змушена міграція придбала світовий характер, торкнувшись багато країн. Основна маса змушених мігрантів (83%) осіла в країнах, що розвиваються.

Трудова міграція. Основну роль у сучасному міжнародному русі населення грає трудова міграція. Масштаби її постійно ростуть, і в цей процес залучені практично всі країни. Міжкраїнова трудова міграція прийняла безпрецедентний характер, стає типовим явищем соціально - економічного життя сучасного світу. На початку 1993 року нараховувалося близько 30 млн. трудящих - мігрантів. З урахуванням членів їхніх родин, учасників маятникової міграції (фронтальеров), сезонників, нелегальних іммігрантів загальна чисельність трудових мігрантів оцінюється в чотири - п'ять разів вище.

Можливість міжнародної міграції робочої сили створюється національними розходженнями в заробітній платі. Необхідність переселенських рухів найманої праці від країни до країни диктується нерівномірністю утворення відносного перенаселення на міжнародній арені. Робоча сила рухається від країн багатих трудовими ресурсами, до більш багатим капіталом країнам. Більш половини міжнародних мігрантів є вихідцями з країн, що розвиваються, 2/3 з них знаходяться в індустріальних країнах. Приплив нових контингентів мігрантів у ці країни зв'язаний з якісними диспропорціями на їхніх ринках праці.

Потоки трудової міграції протягом тривалого періоду часу перетерпіли визначені зміни. У минулому столітті міжнародна міграція було спрямовано в основному в бідні капіталом колонії, і насамперед у Північну Америку, Австралію. Масова імміграція в окремих районах світу привела до виникнення і розвитку там переселенських суспільств, що додало імпульс розвитку світової господарської системи. Переміщення іммігрантів, засобів виробництва і фінансових ресурсів сприяло утворенню в другій половині 19 - початку 20 у в. групи переселенських держав, основні напрямки суспільного розвитку яких визначалися європейськими державами. У цей період відбувалися також значні переміщення населення з Китаю й Індії переважно в Південно-Східну Азію і райони Індійського океану.

В другій половині минулого сторіччя сформувалися нові центри притягання іммігрантів. Еміграція стала йти з менш розвитих у більш розвиті країни. Самий могутній центр притягання склався в Західній Європі, у результаті з постачальника емігрантів вона перетворилася в центр притягання робочої сили. Уже на початку 50-х у країнах ЄС нараховувалося близько 15 млн. трудящих - мігрантів і членів їхніх родин. У середині 70-х великий центр імміграції склався в районі Перської затоки, і на початку 90-х іноземці складали там 70% робочої сили. Своєрідним центром притягання іммігрантів, націоналістичним за своїм характером, став Ізраїль. Його населення на 2/3 збільшилося за рахунок міграційних потоків і значною мірою (на 1/3) за рахунок вихідців з Радянського Союзу. У Латинській Америці центрами притягання робочої сили стали Аргентина, Бразилія і Венесуела з чисельністю іммігрантів від 5 до 8 млн. чоловік. В Африці центрами притягання робочої сили стали ПАР і Кот-Дівуар.

Основними постачальниками робочої сили в Азії були Індія, Пакистан, Філіппіни, Малайзія, на Близький Схід - Ліван. Йорданія, Туреччина, в Африці - Марокко, Алжир, Туніс, Гана, Малі, Чад, Гвінея, Мозамбік, у Північній Америці - Мексика, у Європі - Польща, Португалія, Італія, Ірландія. У 90-і роки країни Південної Європи - Греція, Італія, Іспанія перетворилися з країн чистої міграції в країни нетто - міграції.


3.2 Закономірності міграції робітників


Вплив міграції на приймаючі країни. Міжнародна міграція населення відіграє важливу роль у демографічному розвитку окремих країн і регіонів. У результаті міграційних потоків цілий ряд промислово розвитих країн нівелював звужене відтворення населення. У 80-і роки частка зовнішньої міграції в загальному приросту населення таких країн, як Канада, Австралія, Франція, перевищила 25%, США - до 50%. З іншого боку, значні еміграції приводили в ряді країн до процесу депопуляції, що спостерігалося в 60-і роки в Ірландії, Греції, Португалії, незважаючи на високий приріст населення в цих країнах. В другій половині 80-их років Ліван утратив 1/10 частину населення, Мексика - близько 1%. Відомий французький демограф А. Сови дорівнював еміграцію до смертності.

Табл 3.1

Розподіл чисельності українських громадян, працевлаштованих за кордоном, по статі і вікові (тис. чіл)

Вік Чоловіки Жінки Всього
16-29 8611 3808 12419
30-39 14421 1029 15450
40-49 12011 635 12646
50-55 3750 195 3945
56-59 905 35 940
60 і старше 346 12 360
Всього (2004 р) 40044 6714 43850
16-29 8644 3808 12419
30-39 18421 1029 15450
40-49 12011 635 12646
50-55 2750 195 3945
56-59 895 35 940
60 і старше 322 7 360
Всього (2005 р) 41144 5716 45760
16-29 8611 3808 12419
30-39 14421 1029 15450
40-49 12011 635 12646
50-55 3750 195 3945
56-59 905 35 940
60 і старше 346 14 360
Всього (2006 р) 40544 5719 44850

Як свідчить таблиця 3.1, міжнародна міграція впливає на вікову і полову структуру населення країн - донорів і приймаючих країн. Серед іммігрантів переважають обличчя працездатних віків. Частка іммігрантів у робочій силі звичайно вище, ніж у населенні. На початку 2004-х років іноземні робітники складали значну частину працездатного населення в країнах Західної Європи, особливо у Швейцарії (17% у 2005 р), Західної Німеччини (8,1%), Франції (8,6).

У теорії вільний рух робочої сили між країнами приводить до вирівнювання заробітної плати і збільшенню валового світового продукту. У реальному житті всі основні вигоди від міграції робочої сили дістаються приймаючим країнам. Оцінити їхні масштаби не просто, тому що не усі вони піддаються кількісному обліку. Вони складаються з економії на підготовці фахівців у приймаючих країнах. Вартості продукції і послуг, відповідно створюваної іммігрантами в країні перебування, надходжень від оподатковування. Іммігранти, особливо нелегальні, вносять у доходи країни більший внесок, чим вони одержують від суспільного сектора. Іммігранти більш молоді, чим населення в середньому, і вони фінансують частину соціальних витрат постійних жителів.

Різні категорії іммігрантів впливають на відтворення валового продукту. Помітний вплив на економічний розвиток індустріальних капіталістичних країн робить “відплив умів". До цієї категорії відносять працівників науки, інженерів, лікарів. У 50-60-і роки “відплив умів” йшла головним чином з одних розвитих країн в інші, в основному в США. З 60-х років еміграція науково-технічних і інших висококваліфікованих фахівців початку здійснюватися з країн, що розвиваються, а в 90-і роки - зі Східної Європи.

Принаймні 2/3 припливу “розумів” приходиться на США. Частка іммігрантів серед фахівців складає там 17%, у тому числі 40% інженерів і фахівців з ЕОМ, велика кількість викладачів технічних дисциплін в університетах і коледжах. По оцінках чистий виграш для США від залучення в країну одного “середнього" ученого гуманітарія складав у 70-і роки 230 тис. дол., ученого в області суспільних наук - 235 тис. дол., інженера - 253 тис. дол., лікаря - 646 тис. дол. У результаті економія США лише в сфері утворення і наукової діяльності складала не менш 15 млрд. дол. Прибутку, одержуваний Канадою в процесі експлуатації розумів емігрантів, у 7 разів більше обсягів її допомоги країнам, що розвиваються. У Британії вигоди від залучення іноземних фахівців у три рази перевищують розміри її економічної допомоги країнам Азії й Африки.

Аналіз ситуації в США показує, що приплив іммігрантів не сполучений із загостренням конкуренції на ринку праці і ростом безробіття серед корінного населення. Більш того, побічно через розширення попиту і прямо через розвиток нового підприємництво він стимулює створення нових робочих місць. Імміграція істотно не впливає на середній рівень заробітної плати і диференціацію доходів. Лише в окремих випадках посилення конкуренції усередині визначених професійно - кваліфікаційних груп приводить до деякого зниження заробітної плати. Іммігранти звичайно використовуються в рамках так називаного вторинного сегмента ринку праці, що характеризується тяжкими умовами праці, низьким рівнем оплати і відсутністю можливостей для професійного росту. Ці обставини обмежують соціальну мобільність мігрантів, створюють основу для їхньої сегрегації. У первинно секторі ринку праці знаходяться тільки мігранти, що відносяться до науково - технічних працівників. Звичайно їхня асиміляція відбувається досить м'яко в суспільстві країн - реципієнтів. І тільки погіршення економічної обстановки звичайно приводить до загострення протиріч між корінним і стороннім населенням.

Соціально - економічні наслідки міграції. Вплив міграції на країни, що посилають, не одержує адекватної реалізації. Дослідження показали, що міжнародні мігранти звичайно мають у своєму розпорядженні середній потенціал одержання доходів у своїй країні. Найчастіше вони не належать до найбідніших шарів. Групи з найменшими доходами в бідних країнах не мають перспектив, фінансових засобів і інформації, щоб у великих масштабах включитися в міжнародну міграцію, хоча відрізнялися випадки зворотної тенденції. Нерідко в результаті еміграції країни втрачали найбільш кваліфіковану робочу силу, і вакансії, що виникали, заміщалися менш підготовленими працівниками, що позначалося на ефективності виробництва. Подібні випадки були характерні для Єгипту, Йорданії, Ємену, Лесото й інших країн. Так, по оцінках за 70-і роки Філіппіни втратили понад 12% підготовлених фахівців, Південна Корея - 10%.90% знову підготовлених лікарів у Зімбабве виїхали за кордон з 1980 року.

Еміграція нерідко наносить важку втрату інтелектуальному потенціалу країн - донорів, що є самою коштовною субстанцією будь-якого суспільства. Суть цієї проблеми складається не стільки в кількості виїжджаючих за рубіж фахівців, скільки в їхньому значенні. Від'їзд того чи іншого неформально ведучого наукового співробітника може паралізувати роботу творчого колективу. Відтік “мозків" підсилює диспропорції науково - технічного розвитку основних підсистем світового господарства й окремих країн.

Міграція робочої сили, базуючи на розходженнях у рівнях економічного розвитку, разом з тим сприяє ослабленню ряду проблем країн еміграції. Зокрема, для ряду, особливо малих країн грошові перекази емігрантів відіграють важливу роль як джерело їхніх валютних надходжень. У великих країнах - Індія, Пакистан, Бангладеш, Філіппіни вони складають 10-27% експортних надходжень. Для робітників - емігрантів характерна висока норма заощаджень. Їхня середня схильність до заощаджень коливається від 35% у турецьких емігрантів до 70% у пакистанських. Середня схильність переводити в країну виїзду нижче, коливаючись у межах 11-50%. Вона знижується в міру збільшення терміну перебування іммігранта в приймаючій країні.

Грошові перекази стимулюють внутрішній попит, що може принадити до зростання виробництва і зайнятості. У ряді країн з вузькими внутрішніми ринками вони можуть збільшувати інфляційний тиск і викликати розширення імпорту. Дослідження з Бангладеш і Пакистану показали, що тільки невелика частина перекладів витрачається на виробничі інвестиції. У соціальній сфері позитивний ефект міграції зв'язують звичайно з ростом добробуту, якщо не всього суспільства, те хоча б деякої його частини. Позитивний вплив може робити при спілкування тимчасових мігрантів до більш передових технологій, застосовуваним у країнах імміграції, більш високим стандартам трудової етики.

Міжнародна міграція трудових ресурсів слабко впливає на перерозподіл доходу у світовому господарстві і тим більше на вирівнювання рівнів економічного розвитку. Робоча сила дотепер залишається немобільним фактором виробництва в порівнянні з капіталом, що переміщається у світовій економічній системі більш вільно. Подібне положення визначається політикою насамперед індустріальних капіталістичних країн, що носить яскраво виражений імміграційний характер. Починаючи з 70-х років у західних країнах почали посилювати заходи по обмеженню імміграції майже паралельно з цим західні країни, і насамперед США, у рамках політики захисту прав людини розгорнули кампанію за волю пересування людей. Підсилилася селективність допуску виходячи з цілей зовнішньої політики і рішення своїх економічних проблем. Імміграційні правила переглядаються убік заохочення припливу наукових і висококваліфікованих осіб. у цьому відношенні представляються обґрунтованими пропозиції ряду країн про вироблення механізму компенсації за використання трудової імміграції.

Висновок


Отже, на основі роботи, можна зробити деякі висновки, а саме:

Міграція впливає на соціально-економічний і демографічний розвиток практично всіх регіонів західноєвропейського економічного простору. Це один із самих складних демографічних процесів, тому що на міграційна поведінка населення впливає комплекс міжнаціональних, політичних, економічних і соціальних факторів.

Міграція робочої сили являє собою переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш, ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру. Вона веде до вирівнювання рівнів оплати праці в різних країнах.

Показники, зв'язані з міграцією трудових ресурсів, є частиною балансу поточних операцій і класифікуються по статтях трудових доходів і часток неоплачених перекладів.

Розвиті країни є основним напрямком імміграції, що розвиваються - еміграції.

Державне регулювання міжнародного ринку праці здійснюється на основі національного законодавства приймаючих країн, що експортують робочу силу, на основі угод між ними, а також на основі конвенцій і рекомендацій МАРНОТРАТ.

Також у курсовій роботі порівняно рівні міграційних процесів в європейському просторі, визначено й описано основні проблеми, зв'язані з цими процесами. Проаналізовано статистичні дані по європейських країнах.

Список літератури


Нормативно-правові акти:

МТБ. Конвенции и Рекомендации, принятые Международной конференцией труда. 1919-1986. - Женева, 1988. - С.7-144.

Європейська соціальна хартія (переглянута) * Страсбург, 3 травня 1996 року European Treaty Series/163 С.43-198

проект Закону України Про державну міграційну службу в Україні №2446 від 22.11 2006 р.

Монографії та книги:

”Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стэнли Л. Брю, “Экономикс Москва, 2004 г. С.845

Алексей Киреев. Международная экономика. Ч.1. - М.: "Международные отношения", 1999. - 416 с.

Б.И. Башкатов, Г.Ю. Карпухина. Международная статистика труда. - М.: Издательство "Дело и Сервис", 2005. - 208 с.

Ведяпин В.И. “Общая экономическая теория", Москва, 1999 г.

Вестник Московского Университета, серия 5 - География, 1997 г., №1-с.18-23

Г. Биффель. Миграция и ее роль в интеграции Западной Европы // Проблемы теории и практики управления. - №4 2006. - с.21-67

Діяльність Прикордонних військ України з протидії нелегальній міграції за 2005 р.: - Аналіт.д.овід., 2005.

Е.Ф. Авдокушин. Международные экономические отношения. - М.: "Юристъ", 1999. - 366 с.

Л.А. Долгучиц. Планета иммигрантов. - М.: "Молодая гвардия", 1990. - 206 с.

Ломакін В.К. “ Світова економіка" М. 2005

Мировой рынок труда. - М.: Наука, 1994, гл.1-3.

Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний, національний виміри (потенційний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика) // Енциклопедія / За ред.Ю. Римаренка. - К., 1998. - С. 20-21.

Пристанева А.А. “Рынок труда: занятость и безработица", Киев, 2005 г.

Стрепов А.П. “Обща теорiя занятостi, процентiв та грошей. ", Киев, 1998 г.

Экономика труда: (социально-трудовые отношения) / Под ред. Н.А. Волгина, Ю.Г. Одегова. - М.: "Экзамен", 2006. - 736 с.

Періодичні видання:

Бояркин Г, Трудовая миграция и экономический потенциал района. // Человек и труд. - №2 2007. - с.25-27

Катеренчук М. Динаміка розвитку імміграційного законодавства Європейських країн/ Право України. - 1999. - № 4.

Костин Л., Миграция и мигранты. // Человек и труд. - №8 2005. - с.61-64

Цапенко И., "Ренессанс" экономической миграции на Западе. // Вопросы экономики. - №11 2006. - с.108-121

Додаток


Табл 1.

Розподіл чисельності українських громадян, працевлаштованих за кордоном, по країнах (2004-2006 р)

Країни Чисельність, чіл.
країни Європи 30608
Англія 6771
Польща 208
країни Азії 7522
Сінгапур 1978
Монголія 82
країни Африки 2838
Ліберія 1239
країни Америки 4763
Панама 1180
Багамські острова 337
країни Австралії й Океани 29
Всього (2004р) 45760
країни Європи 30608
Англія 6771
Польща 208
країни Азії 7522
Сінгапур 1978
Монголія 82
країни Африки 2838
Ліберія 1239
країни Америки 4763
Панама 1180
Багамські острова 337
країни Австралії й Океани 29
Всього (2005р) 45760
країни Європи 30608
Англія 6771
Польща 208
країни Азії 7522
Сінгапур 1978
Монголія 82
країни Африки 2838
Ліберія 1239
країни Америки 4763
Панама 1180
Багамські острова 337
країни Австралії й Океани 29
Всього (2006р) 45760

Табл.2.

Розподіл чисельності українських громадян за кордоном, за рівнем освіти

Рівень освіти Чисельність, чіл
вище професійне 16839
середнє професійне 18380
середнє загальне 10238
Не мають середнього загального 303
Усього 45760

Рух людського капіталу. Основи інтерналізації ринку праці і закономірності міграції робітників

Рис 2. Міграційне сальдо в європейських країнах в 2004-2006 р. млн. чіл

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: