Теорія поведінки споживача
Одиниці
товарів
за порядком
Граничні корисності товарів
![]()
, ютилів
на
1 грн. (ют./грн)
,
ютилів
на
1 грн. (ют./грн.)
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 1 | 10 | 5 | 24 | 6 |
| 2 | 8 | 4 | 20 | 5 |
| 3 | 7 | 3,5 | 18 | 4,5 |
| 4 | 6 | 3 | 16 | 4 |
| 5 | 5 | 2,5 | 12 | 3 |
| 6 | 4 | 2 | 6 | 1,5 |
Обчислимо величину сукупної корисності кошика:
ютилів.
Жодна інша комбінація товарів не дасть більшої сукупної корисності в межах доходу в 20 грн. Останні грошові одиниці, витрачені на товари споживачем, додали до кошика однакову граничну корисність з розрахунку на 1 гривню, тобто 8/2 = 16/4 = 4.
Правило максимізації корисності: корисність максимізується вибором такого кошика в границях бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ:
де
-
граничні корисності
останніх спожитих
одиниць відповідних
благ,
-
ринкові ціни
відповідних
благ.
Це співвідношення має назву принципу рівної корисності або еквімаржинального принципу.
Загальне правило оптимізації вибору споживача можна сформулювати так: вибір є оптимальним, якщо в рамках бюджетного обмеження відношення граничних корисностей будь-якого виду благ дорівнює відношенню їхніх цін:
Прийнявши оптимальне рішення, споживач знаходиться у стані рівноваги. Рівновагу споживача описує другий закон Госсена: для максимального задоволення потреб в умовах обмеженості благ необхідно припинити споживання всіх благ у точках, де інтенсивність задоволення від споживання кожного блага стає однаковою.
Якщо
умова рівноваги
не виконується,
наприклад,
,
споживач має
стимул до зміни
структури
споживання.
Він почне
перерозподіляти
бюджет на користь
товару
,
при збільшенні
споживання
якого гранична
корисність
буде спадати,
а гранична
корисність
товару
,
кількість якого
зменшиться,
буде зростати
до відновлення
рівноваги. При
цьому сукупна
корисність
нового набору
товарів в межах
того ж самого
бюджету зросте.
Отже, рівновага
у споживанні
максимізує
добробут споживача.
5. Оптимізація вибору споживача
на основі ординалістського підходу
За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного” та „моделі можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості.
Таке
поєднання
одержимо, сумістивши
карту байдужості
з графіком
бюджетної
лінії, як це
зображено на
рис. 4.7. Найвищою
з доступних
споживачеві
кривих байдужості
є
,
яка лише дотична
до бюджетної
лінії. Оптимум
знаходиться
в точці
.
Напевне,
споживач хотів
би досягти
точки
,
але цей рівень
корисності
виходить за
межі бюджетної
лінії. Також
споживач має
можливість
вибрати набори
і
,
які мають спільні
точки з бюджетною
лінією, але
вони знаходяться
на нижчій кривій
байдужості
.
Крім того, ці
точки нераціональні.
В межах тієї
ж суми видатків
споживач може
обрати єдиний
кошик Е вищого
рівня корисності.
Найпривабливіший
для споживача
кошик називається
оптимальним
вибором або
рівновагою
споживача.
Досягнувши
рівноваги,
споживач не
має стимулів
до зміни свого
стану, – за інших
рівних умов
у не існує жодної
можливості
покращити його
добробут. Будь-який
інший набір
товарів або
недосяжний,
або лежить на
поверхні байдужості
нижчого рівня.
Саме тому точки
на рис. 4.7 та
на рис. 4.8 є точками
рівноваги
споживача.
Можна
обґрунтувати
рівновагу
споживача
алгебраїчно.
Лише в точці
,
де бюджетна
лінія і крива
байдужості
дотичні, їх
нахил однаковий.
Як ми знаємо,
нахил кривої
байдужості
відображає
гранична норма
заміни
,
а нахил бюджетної
лінії – співвідношення
цін
.
Тобто в точці
рівноваги:
або
.
Ця
рівність є
рівнянням
рівноваги
споживача,
аналогічним
одержаному
за кардиналістською
версією. Рівняння
рівноваги
відображає
не тільки умови
оптимізації
споживчого
вибору, але
й умови оптимізації
в ринковій
економіці в
цілому: оптимізація
досягається
тоді, коли гранична
вигода
дорівнює граничним
витратам
.
У цій моделі також знайшло відображення фундаментальне припущення прихильників теорії граничної корисності про те, що пропорції обміну товарів і ринкове ціноутворення ґрунтуються на корисності.