Xreferat.com » Рефераты по экономике » Еволюція грошей

Еволюція грошей

ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1. Сутність і види грошей

1.1 Грощі як загальний вартісний еквівалент

1.2 Грощі технічний інструментарій обміну товаром

1.3 Натуральні гроші

1.4 Символічні гроші

Розділ 2. Еволюція грошей

2.1 Купоно-карбованець

2.2 Історія нової гривні

2.3 Види захисту гривні

Розділ 3. Функції грошей

3.1 Гроші як міра вартості

3.2 Гроші як засіб обігу

3.3 Гроші як засіб накопичення

3.4 Гроші як засіб платежу

3.5 Світові гроші

Висновки

Список літератури


ВСТУП


Гроші - це невід'ємна і істотна частина фінансової системи кожної країни. Чи називаються вони доларами, рублями, фунтами або франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості і одиницею рахунку у всіх, окрім самих початкових економічних системах.

В цій роботі ми простежуємо найцікавішу і значущу тему «Єства, видів і ролі грошей в сучасній економіці». Оскільки єство грошей неможливо розглянути без функцій грошей, то ми безпосередньо зачіпаємо і цю сторону питання. В даний час тема грошей є найактуальнішою в нашому житті, оскільки без наявності грошей жодна людина не зможе прожити в цьому світі. До того ж вона доводиться дуже значущій і безпосередній для майбутніх економістів, оскільки економічна теорія побудована на основі грошей.

Ця тема є і сучасної в нашому житті, оскільки постійно економічна система поповнюється все новими видами грошей, які прості в обігу і якоюсь мірою полегшують життя людини, роблячи його самим зробленим в житті. Без наявності грошей жодна людина прожити не зможе.

Мета даної роботи: виявити значення грошей в сучасній економіці. Для досягнення поставленої мети необхідно сформулювати наступні задачі, які необхідно вирішити в даному курсовому дослідженні:

-вивчити теоретичні аспекти єства грошей;

-взнати, в чому полягають функції грошей;

-показати особливості зміни і вдосконалення видів грошей;

-розкрити роль грошей в сучасній економіці.

Предметом даної роботи є самі гроші, на що ми концентруємо свою особливу увагу. Ми спираємося при дослідженні даної теми, як на теоретичні матеріали професійних економістів, так і прагнемо висловити свою власну думку на що цікавить нас тему. Без вивчення даних теоретичних аспектів цієї роботи жодна людина як професійний економіст відбутися не зможе, оскільки ця тема є однією з найважливіших і значущих при вивченні економіки.


РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ І ВИДИ ГРОШЕЙ


Складність грошей як об'єкта теоретичного пізнання і водночас предмета вивчення, різнобічний характер їх системної побудови передбачають багаторівневу структуру підходів до визначення якісної сутності та функціональних властивостей цього економічного феномену. Мається на увазі, що для виявлення не формальних, а реальних причинио-наслідкових зв'язків, котрі зумовлюють природу та об'єктивні основи саморозвитку грошових відносин, потрібне їх розмежування на логічно відособлені структури і площини аналізу, на кожній з яких розглядаються специфічні завдання процесу пізнання. Йдеться про характеристику грошей, по-перше, на рівні визначеності їхньої суті, по-друге, на рівні, що забезпечує пізнання змісту і форм функціонування грошей, і, по-третє, на рівні, що розкриває емпіричні закономірності розвитку конкретно-історичних функціональних грошових форм і специфіку їх реалізації.

Необхідність такого розмежування визначається тим, що на кожній із зазначених площин об'єкт вивчення характеризується специфічними ознаками, що їх аж ніяк не можна змішувати. Визначити якісну суть грошей - означає вияснити причини та генетичну основу їх виникнення, виявити ознаки, що мають стійкий характер, пізнати внутрішню структуру і протиріччя, які визначають об'єктивну логіку і закони їх саморозвитку.

Інша мета ставиться при вивченні функцій грошей. Зрозуміти призначення функцій - значить з'ясувати найперше механізм їхньої взаємодії з усім комплексом товарно-грошових відносин, встановити характер зовнішніх зв'язків власне грошових відносин із системою виробництва, обігу, розподілу і споживання товарів.

Якщо суть грошей пізнається сама в собі, то функції не мають окремішньої основи; вони позбавлені осібних рис і чинні лише як моменти цілісного комплексу грошових відносин.

Отже, розмежування теоретичних площин аналізу системи грошових відносин, на одній з яких пізнається їхня внутрішня природа, якісна визначеність, а на іншій - функціональна специфіка, має досить вагому аргументо-ваність.

Водночас, розглядаючи структурну побудову системи грошових відносин як предмета вивчення, слід враховувати і особливості її конкретно-історичного розвитку, пов'язані з застосуванням грошей з метою виконання відособлених функцій. Лише на ранніх етапах товарного виробництва вся багатоманітність функцій концентрувалася в обігу однієї грошової структури - золота як монетарного товару. Можливість виникнення різноманітних форм закладена в самій суті грошей, природі їх функцій. Функціональні форми - похідні від грошових срункцій є їх логічним продовженням. А втім, вони мають і відносну самостійність, розвиваються за власними об'єктивними законами та правовими нормами. Тому в методологічному плані змішувати процес вивчення функцій грошей та обіг окремих функціональних форм також неприпустимо. Цим зумовлюється виділення ще одного - третього рівня пізнання, де гроші розглядаються в їхній безпосередній реальності.

Вказані площини теоретичного аналізу у своїй сукупності складають логічну структуру теорії грошових відносин як об'єкта вивчення. Послідовний аналіз генетичних зв'язків, що формуються на кожній площині, дає можливість усвідомити передусім специфіку співвідношення абстрактного й конкретного і водночас логічного й історичного в теорії грошей, без чого неможливо пізнати глибинну суть явищ, що в процесі вивчення курсу мають бути всебічно обмірковані.

Та перше ніж перейти до аналізу фундаментальних теоретичних положень, що характеризують суть і функції грошей, розглянемо найзагальніші аспекти їх виникнення та історичної еволюції. Спираючись на цей матеріал, ми зможемо глибше збагнути і основні теоретичні визначення даної теми.

Визначення суті грошей і, відповідно до цього, фундаментальних засад їх розвитку становить базовий рівень монетарної теорії. В теорії грошей існує багато розбіжностей та невизначеностей з цього питання. Це помітно ускладнює розвиток не лише теорії, а й практики грошових відносин. «Неясність з приводу поняття й природи грошей, - писав стосовно цього на початку 1970-х рр. у своїй книзі відомий американський економіст П.Девід-сон, - є лихом економічної професії»1. Однак, попри своєрідний бум у розвитку теорії грошей, що стався в останні десятиріччя, ситуація практично не змінилася. І в наші дні, пише американський економіст Л.Гарріс у своїй фундаментальній праці, присвяченій спеціальному дослідженню зазначеної проблеми, «грошова теорія не може розглядатися як цілісна і загальноприйнята концепція, у ній лишається ще багато суперечливого».

З урахуванням складнощів, про які йдеться в економічній літературі, визначився як панівний суто емпіричний підхід до розгляду порушеного питання. Суть грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування. Вихідною теоретичною конструкцією такого підходу стала відома формула, запропонована ще в минулому столітті американським економістом Ф.Во-кером: «Гроші - це те, що вони виконують». Прикладом такого підходу може бути характеристика суті грошей, вміщена в підручнику «Економікс», автором якого є американські економісти К.Р.Макконнелл і С.Л.Брю. На запитання «що таке гроші?» автори підручника дають таку відповідь: «Гроші є тим, що вони роблять. Все те, що виконує функції грошей, є грішми».

Аналогічне визначення специфіки грошей знаходимо і в навчальному виданні. «Гроші, - зазначається в цьому підручнику, - можуть мати лише функціональне визначення. їхня - специфіка може бути з'ясованою лише на основі окреслення характеру їх використання. На запитання «що таке гроші?» простіше дати пояснення з приводу того, «як використовуються гроші». А далі - така дефініція: «Все, що виконує грошові функції, є грішми».

Треба зрозуміти мотиви функціонального підходу до визначення змісту питання, яке розглядається. У даному випадку увага акцентується на суто прикладному аспекті визначення грошей. А відтак теоретичні проблеми, що характеризують їхню глибинну суть, не набувають істотного значення. Тому їх цілком свідомо знехтувано, і форма зовнішнього вияву грошей, що реалізує себе через грошові функції, сприймається як безпосередній вираз їхньої суті.

Щоб подолати згадану обмеженість, необхідно попервах визначити методологічну базу, послідовно дотримуючись якої можна знайти науково вмотивоване вирішення поставленої проблеми.

Добре відомо, що в ринковій економіці, на будь-якому етапі її розвитку, вся сукупність господарських зв'язків реалізується через систему вартісних відносин. І це природно. Вартість визначає не лише конкретно-історичні умови суспільного виробництва товарів і послуг, а й специфічні особливості їх обміну, розподілу і споживання. Вона характеризує органічну єдність цих структур і в цьому відношенні виступає як економічна категорія, що визначає найглибші основи суспільного відтворення. Завдяки цьому теорія вартості, незалежно від того, як вона трактується і яке місце займає в тому чи тому напрямку економічної думки, завжди виступає в ролі об'єктивного підґрунтя для аналізу економічних процесів, виконуючи тим самим загальну методологічну функцію процесу пізнання. Це стосується структури дослідження всієї сукупності економічних зв'язків, у т.ч. й теоретичного аналізу грошей, які за своєю суттю найбільш тісно пов'язані з зазначеною категорією, будучи безпосередньою формою її реалізації.


1.1 Гроші як загальний вартісний еквівалент


Як відомо із загальної економічної теорії, виникнення грошей пов'язане з розвитком протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару. На ранніх етапах товарного обміну, коли зазначене протиріччя знаходилось ще в ембріональному стані, вартість товару не

Маємо взяти до уваги і те, що в процесі розвитку товарного виробництва істотна характеристика категорії «вартість» як підґрунтя грошових відносин, за допомогою якого гроші виражають свою якісну визначеність, наповнюється новим змістом. Як виробниче відношення вартість характеризується властивістю історизму - тобто спроможністю пристосовуватися до конкретно визначених умов виробництва та обігу товарів, що постійно змінюються, вдосконалюються.

Дотично до цього поняття «загальний еквівалент» на кожному ступені історичного розвитку має розглядатися як вираз не суті грошей взагалі, а відображення специфічної суті, що наповнюється новим змістом у межах різних етапів товарного виробництва та обігу і відтак постійно збагачується. В підмурівку цього закладено принцип історизму грошових відносин, що спеціально розглядатиметься у 3-й темі посібника.

Конче важливо мати на увазі, що в розглядуваній площині гроші виступають не лише як безпосереднє втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останньої, як міра її кількісного визначення. Здійснення в товарному обігу функції еталона виміру вартості, її міри є суспільною монополією грошей. Визначеність грошей як загального вартісного еквівалента значною мірою сперта на реалізацію саме цієї монополії. А це своєю чергою означає, що теорія вартості і теорія грошових відносин - не ізольовані, а органічно пов'язані між собою, невід'ємні складові однієї економічної теорії - теорії товарно-грошових відносин.

Розглядаючи гроші як уособлення загального вартісного еквівалента, слід враховувати і те, що в цьому понятті дається лише абстрактна характеристика їхньої суті. Гроші в названій якості ще не визначаються у стані свого безпосереднього буття як органічна єдність змісту і форми. На цьому ступені пізнання вони розглядаються лише як результат розвитку їхньої глибинної суті - вартості. Тому тут поки що відсутня система зв'язків, яка поєднує гроші з усією структурою суспільного відтворення, її складовими ланками. На даному рівні пізнання гроші розглядаються лише як виробниче відношення, взяте поза його конкретно функціональним втіленням. Тут ще не йдеться про специфіку якоїсь окремої конкретної форми грошей у своїй реальності, яка функціонує в певній системі товарно-грошових відносин. Природа грошей на даній лощині аналізу розглядається лише в межах простого визначення їхньої абстрактної загальності, як суть грошей взагалі, як економічна структура, не наповнена досі конкретним змістом.

Цими обставинами зумовлюється необхідність переходу на більш високий ступінь аналізу, у фокусі пізнання якого виявляються гроші не в абстрактній, а в предметній конкретно-історичній визначеності, у їхньому реальному бутті. Зміст останніх виражається на базі відповідної комбінації грошових функцій, що забезпечують реалізацію специфічної визначеності грошей.


1.2 Гроші як технічний інструментарій обміну товарів


Розглянуті питання, що характеризують логічний взаємозв'язок понять «вартість товару» - «гроші як загальний вартісний еквівалент», визначають загальноекономічну природу грошей. Мова йде про те, що вказане призначення грошей виявляється у їхній здатності забезпечити відособлення і реалізацію вартості товару як специфічного економічного відношення, що складається між окремими товаровиробниками і суспільством у цілому.

Однак зазначене призначення грошей не може обмежуватись лише цією функцією. В процесі реального обміну за їх допомогою забезпечується реалізація не лише вартості, а й споживчої вартості товару. У зв'язку з цим важливою складовою ознакою грошей як предмета пізнання є їхня здатність обслуговувати технічний бік обміну - рух споживчих вартостей. Мається на увазі інша логічна структура взаємозв'язку - взаємозалежність понять «споживча вартість товару» - «гроші як технічний інструментарій обміну».

Зазначене положення є свідченням подвійної природи грошей, доказом того, що їхня глибинна суть утримує в собі не одну, а дві форми, дві лінії розвитку: гроші як вираження суспільного зв'язку мають один цикл розвитку, гроші як інструментарій руху споживчих вартостей - інший цикл. Така структурність грошей увиразнює подвійність процесу товарного обміну, який має в собі цінову оцінку вартості товару, її попередню конвертацію в грошову оболонку, ідеальну метаморфозу товару в гроші. Цей же процес передбачає безпосередній обмін товару на гроші і далі - останніх на інший товар. У цьому разі йдеться про механічне переміщення з одних рук в інші споживчих вартостей, котрі ще перед тим на базі реалізації функції грошей як загального вартісного еквівалента дістали необхідну для реального обміну цінову оцінку.

Однак у дійсності зазначені визначення не є абсолютно протилежними. Самостійність ліній розвитку грошових відносин, про яку йдеться, відносна. Відображаючи подвійну структуру товару і відповідно - його обміну, вказані лінії реалізують себе в межах єдиної грошової суті. Гроші як вираз суспільної якості та гроші як суто технічний інструментарій обміну лише у своїй єдності можуть забезпечити реальний обмін товарів, обіг Т - Г - - Т. Звідси їхнє розмежування припустиме лише в рамках теоретичного пізнання. Водночас згадане розмежування логічних ліній розвитку грошових відносин несе в теоретичному плані досить важливе методологічне навантаження, що його слід обов'язково взяти до уваги при вивченні курсу з теорії грошей.

Методологічне значення теоретичного аргументування структури грошових відносин визначається тим, що на цьому підґрунті виникає можливість якісної характеристики структурної побудови конкретно-історичних форм грошей, специфіка яких виражається відповідною комбінацією грошових функцій. Ідеться про виявлення в кожній конкретно-історичній системі грошових відносин структурних елементів, за допомогою яких обслуговується технічний бік товарного обміну, здійснюється переміщення споживчих вартостей та елементів, на базі яких виявляється соціальна природа грошей, їхня роль загального вартісного еквівалента.

Виходячи з природи матеріалу можна виділити два основні види грошей: натуральні і символічні гроші.


1.3 Натуральні гроші


Натуральні (речовинні) гроші, їх нерідко називають дійсними грошима, включають всі види товарів, які були загальними еквівалентами на початкових етапах розвитку товарного обігу (худоба, зерно, хутра, черепашки і т.п.) а також гроші з дорогоцінних металів (золоті і срібні)

Характерна особливість натуральних грошей полягала в тому, що вони могли існувати не тільки як гроші, але і як товар. Номінальна вартість грошей даного вигляду відповідала їх реальній вартості (вартості золота або срібла).

Металеві гроші існували спочатку у формі злитків певної ваги, а потім монет. Металеві гроші виникли в глибокій старовині.

В Росії появу перших монет відносять до IX - X вв.; в той період мали ходіння як срібні так і золоті монети. Епохою панування золотих монет вважають XIX в. І почало XX в.

Використовування натуральних грошей (перш за все - золотих) як загальний еквівалент мала ряд істотних переваг. Натуральні гроші мали власну вартість як товару. Тому в той період не могло виникнути ситуації невідповідності між об'ємом грошової маси і об'ємом товарів і послуг на ринку.

Якщо на ринку виникав надлишок грошей, то золоті і срібні монети йшли з обігу осідаючи в кишенях їх власників як скарб. Обмеженість здобичі золота і срібла була перешкодою безконтрольної емісії грошей. Обидва ці обставини робили неможливою інфляцію яка стала неминучим злом при переході від натуральних грошей до їх замінників. Проте з розвитком ринкової економіки можливості використовування натуральних грошей виявилися обмеженими. Для обслуговування господарських зв'язків, що розширяються, було потрібне все більше і більше грошей. Золота не вистачало збільшення об'єму грошової маси для забезпечення операцій виявилося скрутним, що, у свою чергу, стримував розвиток товарообміну.


1.4 Символічні гроші


Символічні гроші називають знаками вартості, замінниками натуральних (речовинних) грошей. До символічних грошей відносяться паперові і кредитні гроші.

Номінальна вартість символічних грошей значно вище, ніж вартість того матеріалу, з якого вони виготовлені. Наприклад, щонайвища цінність десяти паперових рублів полягає саме в їх використовуванні як гроші а не в якій-небудь іншій якості.

Паперові гроші і різні монети (з міді і алюмінію і інших металів) з'являються тоді, коли в операціях, що часто повторюються, безпосередня присутність самих благородних металів стає необов'язковою. Спираючись на силу державної влади стає можливим замінити золото і срібло в обігу спочатку в межах даної держави, а потім і в світовій торгівлі знаками вартості.

Спочатку ці знаки у будь-який момент могли бути обменены на благородні метали за номіналом що і дозволяло їм циркулювати в обігу як замінники грошей з дорогоцінних металів.

Паперові гроші - грошові знаки, віддруковані на спеціальному папері, яким держава додає силу офіційних грошей (3, стр.79).

Загальне найменування паперових грошових знаків - «банкноты». З XIX в. Банкноти діляться на три категорії «классические», «кредитні» і «звичайні»; спочатку обміну на золото підлягали тільки класичні банкноти (за що вони отримали повсякденну назву «розмінні банкноти»). Проте золотомонетную систему «висадили» кредитні банкноти, превратившиеся в класичні паперові гроші.

Тому становление паперових грошей ми розглянемо на прикладі кредитных банкнот.

Банкноти - результат розвитку платіжного обороту, отражавшего, у свою чергу, зростання об'єму товарного производства. В тих випадках, коли виробник погоджувався продати свій товар не за готівку, а в кредит (борг) він одержував від покупця «вексель» - боргове зобов'язання у вигляді расписки, в якій покупець указував суму боргу і термін її виплати. Часто обставини складалися таким чином, що виробник потребував грошах раніше чим наступав обумовлений векселем термін його виплати. Тоді він вже сам пропонував є у нього вексель як оплати за свої покупки.

В результаті надійні векселі починали звертатися в качестве "незаконних", як би довірчих, засобів платежу (разом з готівкою, якою в ті часи були тільки повноцінні монети), виступаючи як особливі - кредитних» (або «торгових») грошей. Оскільки вільна готівка водилася в основном у банкірів, але саме їм в першу чергу пропонувалися векселі в обмін на готівку. Так в банках скапливалось значне число векселів комерсантів. І тоді банкиров відвідала щаслива думка - а що, якщо під майбутні гроші надійних векселів давати не готівку, а самим випускати векселі (вони отримали назву - "банковские квитки»)?

Треба сказати, що обмін комерційного векселя на навіть банківський вексель («банківський квиток») вважався вдалим операцией, оскільки комерційний вексель могли і не прийняти в сплату, а банківські квитки славилися своєю надійністю. Ми зараз не зупиняємося на вигоді банкіра, що приймав комерційний вексель, бо, зрозуміла справа, він виписував ответный банківський квиток на значно меншу суму, - на цьому побудований, наприклад, сучасний факторинг.

Банківські квитки випускалися банкірами і раніше, але ті квитки були забезпечені золотом («класичні банкноты»), тепер же з'являється новий вид банківських билетов - банківські векселі, які самі мають лише вексельное, боргове кредитне забезпечення. Проте для власників банківських квитків, до яких вони потрапляли причудливым чином, це не мало значення.

Тобто ніж був обеспечен даний банківський квиток на момент його випуску - золотом або комерційним векселем - в умовах золотого стандарта будь-який банківський квиток у будь-який момент міг бути обменен на золото (векселі, що випускаються банками, на відміну від приватних векселів, входили в систему золотомонетной денежной системи). Це, до речі, стримувало надмірний выпуск кредитних банкнот, оскільки зайві для обігу банківські квитки поверталися в банки для обміну на золото. Ось звідки вражаюча вас сьогодні стійкість банкнотного обігу протягом всього XIX в., що викликає у частини економістів тугу за золотим стандартом.

Банкноти все більше починають звертатися як загальноприйнята готівка. До кінця XIX в. Вони стають главным, а з 1914 р. - і єдиним видом грошових знаків.

Але чим обширніше ставала сфера обігу банківських квитків, тим менше ставав розмір їх золотого обеспечения. У зв'язку з цим в 2-й половині XIX століття серед економістів і державних діячів йшла нескінченні суперечки про допустимість емісії банківських балетів за умови їх часткового золотого забезпечення» іншими словами - який повинне бути співвідношення «золотого і "кредитного" забезпечення» всієї маси банківських квитків?

Тим часом банківські квитки охопили всю сферу экономики. В цій ситуації держава, не змінюючи форми банковских квитків фактично бере на себе їх забезпечення: емісійним банкам дозволяється випуск банкнот під розмір що придбавалися банками облігацій государственных позик. З цієї миті і виникають достовірно бумажные гроші забезпеченість яких гарантується тільки государственными цінними паперами, т. Е. державою. Це була друга (після появи монети) революція в історії грошей: паперові гроші, виникнувши спочатку як представители золото, стали врешті-решт, дійсно «паперовими».

Для дійсних грошей характерна стійкість, що забезпечувалося вільним знаком вартості на золоті монети, вільною чеканкою золотих монет при визначеному і незмінному золотому змісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між країнами. Завдяки своїй стійкості дійсні гроші безперешкодно виконували всі п'ять функцій. Золотий обіг проіснував в світі відносно не довго - до першої світової війни, коли воюючі країни для покриття своїх витрат здійснювали емісію знаків вартості. Поступово зникло з обігу.

Гроші, у яких номінальна вартість (позначена вартість) відповідає реальній вартості, тобто вартості металу, з якого вони виготовлені. Металеві гроші (мідні, срібні) мали різну форму: спочатку штучні, потім вагові. Монета більш пізнього розвитку грошового обігу мала встановлені законом відмітні ознаки (зовнішній вигляд, ваговий зміст).

Більш зручної для обігу виявилася, кругла форма (менше стиралася), лицьова сторона якої називалася аверс, оборотна - реверс і обріз - гурт. З метою запобігання монети від псування гурт робився нарізним.

Грошима, номінальна вартість яких вище реальній, тобто що затрачує на їх виробництво суспільної праці, є металеві знаки вартості - золота монета, билонная монета, що стиралася, тобто дрібна монета виготовлена з дешевих металів, наприклад міді, алюмінію.

Паперові гроші - представники дійсних грошей. Історично вони з'явилися як заступники на що знаходилися в обігу золотих монет.

Об'єктивна можливість обігу цих обумовлена особливостями функції грошей як засоби обігу коли гроші були швидкоплинним посередником товарів. Право випуску паперових грошей привласнює собі державу. Різниця між номінальною вартістю випущених грошей і вартістю їх випуску (витрати на папір, друкування) утворює емісійний дохід казни, що є істотним елементом державних надходжень. На початковому етапі паперові гроші випускалися державою разом із золотими і з метою їх упровадження обмінювалися на них. Проте поява а потім і зростання дефіциту бюджету викликало розширення емісії паперових грошей, розмір якої залежав від потреби держави у фінансових ресурсах. Паперові гроші виконують лише дві функції: засіб обігу і засіб платежу. Відсутність золотого обміну не дає можливість їм піти з обігу. Держава, постійно випробовуюче недолік і збільшує випуск паперових грошей без урахування товарного обігу і платіжного обороту.

Єство паперових грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, що випускаються державою для покриття бюджетного дефіциту, звичайно вони не розміни на золото і наділює державою примусовим курсом.

Поява кредитних грошей пов'язана з розвитком кредитних відносин, коли купівля-продаж здійснюється в кредит, з розстрочкою платежу. Кредитні гроші виникають і діють разом із золотими грошима, поступово набираючи силу і витісняючи золоті гроші.

Кредитні гроші виступають як у виді відповідним чином оформлених паперів (банкнот, чеків, векселів), так і у вигляді відповідних записів на рахівницях.

Кредитні гроші, будучи чисто символічними грошима, вимагають для свого ефективного функціонування державної гарантії. Така гарантія забезпечується завдяки наявності державних законів регламентуючих правила випуску і обігу векселів і банкнот, а також правив і процедур здійснення депозитних операцій, що передбачають, зокрема, і відповідальність за порушення цих законів, правил і процедур. В період становлення кредитних грошей однієї державної гарантії для їх міцності і стійкості було ще недостатньо. Протягом довгого часу кредитні гроші існували на базі золотих грошей і поряд з ними приймаючи на себе забезпечення все більшої частини обороту товарів і капіталу.Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, вексель, що акцептується, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Вексель - письмове безумовне зобов'язання боржника сплатити певну суму в наперед обумовлений термін і у встановленому місці.

Розрізняють простої вексель, виданий боржником, і перекладний (тратту) виписаний кредитором і направлений боржнику для підпису з поверненням кредитору.

В даний час в обігу знаходяться і казначейські векселі, що випускаються державою для покриття дефіциту бюджету і касового розриву, дружні векселі, виписані однією особою на іншу з метою обліку їх в банку, бронзові векселі не мають товарного покриття. Вексель характеризується наступними особливостями:

а)абстрактністю, тобто відсутністю на документі інформації про вид операції.

б)безперечністю, що означає обов'язкову оплату векселя;

в)обертається, тобто передачею векселя як платіжного засобу іншим кредиторам, що створює можливість вексельних зобов'язань.

Платіжна гарантія ще більш зростає при акцепті (згоді) векселя банком (вексель, що акцептується).

Вексель має певні межі обігу:

1.Профункціонує між особами, добре інформованим платоспроможності один одного і здійснюючими торгово-економічні відносини;

2.Прообслуговує переважно оптову торгівлю;

3.Пропогашається між учасниками вексельного обігу готівкою.

Банкнота - кредитні гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни. Вперше банкноти були випущені XVII століття на основі переобліку приватних комерційних векселів. Спочатку банкнота мала подвійне забезпечення: комерційну гарантію оскільки випускалася на базі комерційних векселів пов'язаних з товарообігом, і золоту гарантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти називалися класичними, мали високу стійкість і надійність. На відміну від векселя банкнота є безстроковим борговим зобов'язанням і забезпечується суспільною гарантією центрального банку, який в більшості країн став державним.

Сучасна банкнота втратила по суті обидві гарантії: не всі векселі, передисконтовувані центральним банком, забезпечені товарами, і відсутній обмін банкнот на золото.

В даний час центральні банки країн випускають гроші строго певної гідності. По суті вони є національними грошима на всій території держави.

Чек - грошовий документ встановленої форми, безумовний наказ власника рахунку, що містить, в кредитній установі утримувачу чека вказаної суми.

В перші чеки з'явилися в обігу в XVI Великобританії і Голландії одночасно. З розвитком системи вони отримали широке розповсюдження.

Розрізняють три основні види чеків:

1.Іменний - на певне обличчя без права передачі;

2.Пред'явницький - без вказівки одержувача;

3.Ордерний - на певне обличчя, але з правом індосамента на обороті документа.

Відповідно до Положення про чеки, затвердженим в 1929 р. В СРСР діяли два види чеків: розрахункові і грошові.

Розрахункові чеки - це письмові доручення банку провести грошовий платіж з рахунку чекодавця на рахунок чековласника користувалися для безготівкових розрахунків.

Грошові чеки служили для отримання підприємствами, організаціями готівки.

Кінець XX в. Ознаменований переходом до нового виду грошей - «електронний грошам». Це стало можливим завдяки масовому випуску комп'ютерів, що дозволило перейти до електронних платіжних перекладам. Це новий «сверхскоростной вид» чека, але у формі пластикової («кредитної») картки.

Кредитна картка - іменний грошовий документ, випущений банком або торговою фірмою, засвідчуючий особу власника рахунку в банку і даючий йому право на придбання товарів і послуг в роздрібній торгівлі без оплати готівкою.Поява картки кардинальним чином міняє наше уявлення про гроші,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: