Еволюція грошей
Квазігроші- це певні високоліквідні фінансові активи, такі, як бесчековые ощадні рахунки, термінові внески і короткострокові державні цінні папери, які хоча і не функціонують безпосередньо як засіб обігу але можуть легко і без ризику фінансових втрат переводитися в готівку або чекові рахунки. Так, ви можете зажадати зняти готівку з бесчекового ощадного рахунку в коммерческом банку або ощадній установі. Або в іншому випадку ви можете зажадати переклад фундацій з бесчекового ощадного рахунку на поточний рахунок. Термінові внески, як припускає їх назва стають доступними вкладнику лише після закінчення терміну. Наприклад, вкладник може вилучити без сплати штрафу 90-денні або 6-місячні внески тільки після закінчення вказаного терміну. Хоча термінові внески володіють явно меншою ліквідністю (здатністю бути витраченими), ніж бесчековые ощадні рахунки.
Слід помітити, що всі металеві гроші, що мають ходіння в багатьох країнах, являются символічними грошима. Це просто означає, що дійсна вартість - тобто вартість металевого злитка, що містився в самій монеті менше стоимости, позначеної на монеті. Це робиться специально для того, щоб запобігти переплавленню символических грошей з метою їх прибуткового продажу як золоті або срібні злитки. Якби, наприклад 50-центова монета містила серебряный злиток вартістю 75 центів, то б було дуже Вигідне переплавити її і продати як злиток.
Не дивлячись на незаконність подібних дій, 50-центові монети стали б зникати з обігу. В цьому один з потенційних недоліків товарных грошей. Якщо їх цінність як товару перевищить їх цінність як грошей, то вони припинять функціонувати як засіб обігу.Засоби на банківських рахівницях до запитання (депозитні гроші) - це що випускаються банками кредитні гроші в безготівковій формі. Вони є зобов'язаннями банків.
РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ
2.1 Купоно-карбованець
Після того, як Радянський Союз розвалився, а Україна проголосила свою незалежність, з 10 січня 1992 було введено в обіг купоно-карбованці. На виконання постанови Президії Верховної Ради України «Про введення в обіг на території республіки купонів багаторазового використання» від 9 вересня 1991 року Національний Банк України ввів в обіг купони багаторазового використання з 10 січня 1992 року. З введенням купонів у готівковому обігу в Україні одночасно опинились дві валюти — радянські рублі та українські купонокарбованці. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймались винятково купонокарбованці; для розрахунків за послуги, та інших видів платежів приймались як рублі так і купонокарбованці за курсом 1 до 1-го. У перші місяці після введення, враховуючи більш ширшу вживаність купонокарбованців, вони цінились трохи більше за радянські рублі. Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купонокарбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і у безготівковому обігу.Хоча купони багаторазового використання планувалось ввести для використування лише на 4—6 місяців, вони проіснували до 1996 року, взявши на себе весь інфляційний удар.
2.2 Історія нової гривні
Безпосередня робота з виготовлення українських грошей розпочалася в квітні 1991 року за двома напрямами: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет. Дизайн гривень був розроблений українськими художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим під безпосереднім керівництвом В. П. Матвієнка. Вже в вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше замість 3 гривень було випущено 2, 25-ти — 20 гривень.
Згідно з постановою Президії Верховної Ради України «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України» від 10 грудня 1991 року Національний банк України встановлював детальні ознаки купюр всіх номіналів, а Голова Правління НБУ отримав повноваження підпису до друку зразків банкнот.
2 березня 1992 року були затверджені номінали монет: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 копійок і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок в обіг випущені не були.
14 листопада 1991 року Президія Верховної Ради України прийняла постанову «Про національну валюту в Україні». Цим документом передбачалось введення в обіг на території України національної валюти в І півріччі 1992 року. Тому заходи з виготовлення гривні здійснювались у прискореному темпі. Ще 23 жовтня 1991 року було підписано контракт з «Кенедієн Банкнот Компані» на виготовлення гривні. Проте достатніх потужностей для якісного друку щонайменше 1,5 млрд. необхідних банкнот фірма не мала. Отже, за згодою Леоніда Кравчука, 18 січня 1992 року у Києві було укладено контракт з англійською фірмою «Томас Де Ла Рю». Від Національного банку його підписав тодішній голова НБУ В. П. Матвієнко. Він же затвердив до друку купюри номіналом 50 і 100 гривень.
Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася 2—16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.
Протягом 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.
Гри́вня — національна валюта України. Відповідно до Указу Президента України Леоніда Кучми та статей 99 і 102 Конституції України протягом 2 - 16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова реформа. В обіг введено національну валюту України гривню та її соту частку - копійку. Код валюти літерний - UAH, код валюти цифровий - 980, скорочена назва - грн. Емісійний інститут - Національний банк України.
В обігу знаходяться:
1.банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень.
2.розмінні монети номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок.
3.обігові монети номінальною вартістю 1 гривня.
2.3 Види захисту грошей
Відповідно до Указу Президента України та статей 99 і 102 Конституції України протягом 2 - 16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова реформа. В обіг введено національну валюту України - гривню. В обігу знаходяться банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень.Зміст [сховати]
Загальний опис.Банкноти всіх номіналів виготовлені на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях. Водяний знак на банкнотах номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20 гривень зразка 1992 року - зображення світлими лініями тризуба, вільно розміщене на всій площині банкнот. Водяний знак на банкнотах номінальною вартістю 1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 і 100 гривень - розміщене на вільній від друку ділянці зображення в різних тонах портрета, що повторює портрет, який надрукований на лицьовому боці банкнот.
Лицьовий бік. На лицьовому боці банкноти розташовані: портрети видатних діячів історії та літератури України, написи "Україна" або "Україна" і "Національний банк України", номінальну вартість банкнот словами та цифрами. Дизайн доповнюють орнаменти та розетки, які виконані багатоколірним друком. Портрети, написи та окремі декоративні елементи банкнот виконані рельєфним друком.
Зворотний бік. На зворотному боці банкнот у центрі розміщено зображення історико-архітектурних пам`яток України, зверху над якими зроблено напис "Національний банк України". Словами та в чотирьох кутах цифрами позначено номінальну вартість банкнот, а знизу - і рік затвердження зразка банкнот. Дизайн банкноти доповнюють розетки, стрічки та орнаменти, які виконані багатоколірним друком
Характеристика захисних елементів. Водяний знак на банкнотах номіналом 1, 2, 5, 10 та 20 гривень зразка 1992 року - зображення світлими лініями тризуба, яке утворене внутрішньою структурою паперу, повторюється по всій площі банкноти і видиме при розгляді банкноти проти світла; на банкнотах пізнішого випуску - видиме при розгляді банкноти проти світла зображення на білій площині банкноти в різних тонах (світліших та темніших від паперу) портрета, що утворене внутрішньою структурою паперу і яке повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкноти.
Захисна стрічкау банкнотах номінальною вартістю 1(1995 р.), 2 (1995 р.) та 5 (1997 рік) у товщі паперу між водяним знаком та портретом вертикально розміщена полімерна металізована стрічка з кодованим номіналом шириною приблизно 1,3 мм, яку видно при розгляданні банкноти проти світла як темну смужку з прозорим написом "1 ГРИВНЯ", "2 ГРИВНІ" та "5 ГРИВЕНЬ", що повторюються;у банкнотах номінальною вартістю 1 (1994 р.), 5 (1994 р.), 10 (1994 р.), 50 та 100 гривень у товщі паперу розміщена вертикальна полімерна стрічка шириною приблизно 1 мм , яку видно проти світла. На ній є напис "Україна" темного кольору, що повторюється. Його можна прочитати за допомогою збільшувального скла;у банкнотах номінальною вартістю 20 гривень зразка 1995 року між водяним знаком та портретом розміщена вертикальна металізована "віконна" стрічка. З лицьового боку банкноти вона періодично (6 разів) виходить із товщі на поверхню паперу банкноти. Ця частина стрічки помітна, вона має вигляд блискучої пунктирної лінії. При розгляданні банкноти проти світла уся стрічка має вигляд безперервної темної лінії, що перетинає банкноту впоперек.
Рельєфні елементи елементи друку в банкнотах номіналом 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, які виступають над поверхнею паперу, шершавість яких відчувається на дотик кінчиками пальців.
Суміщений малюнокмалюнок, розташований в одному місці на лицьовому та зворотному боках банкноти, усі елементи якого збігаються та доповнюють один одного при розгляді банкноти проти світла (орнамент із лівого боку банкноти).
Райдужний друкпоступовий перехід одного кольору захисної сітки, виконаної суцільними лініями без розривів, в інший (захисні сітки та орнаменти з обох боків банкноти).
Антисканерна сітка розташовані під різними кутами тонкі лінії, які при копіюванні або скануванні банкноти утворюють на копії "муар" (захисні сітки).
Кодоване латентне зображенняприховане цифрове зображення номіналу на банкнотах 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, видиме при розгляданні банкноти на рівні очей під гострим кутом проти світла при її повороті на 45 градусів (прямокутний орнамент праворуч від портрета) та приховане зображення тризуба (цифрове позначення номіналу у верхніх кутах лицьового боку банкнот номіналом 2-20 гривень зразка 1992 року).
Мікротекст напис безперервно повторюваного слова "Україна" абревіатури "НБУ", які можна прочитати за допомогою збільшувального скла.
Знак для сліпих рельєфний елемент, розміщений у лівому нижньому куті лицьового боку банкнот 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, який відчувається на дотик кінчиками пальців і визначає номінал банкноти.
Видимі захисні волокнахаотично розміщені в товщі та на поверхні паперу з двох боків банкноти сині волокна довжиною близько 6 мм (номінал 1-20 гривень зразка 1992 року), сині та червоні волокна - номінал 1, 2, 5 гривень зразка 1994-1997 рр.
Невидимі захисні волокна хаотично розміщені в товщі та на поверхні паперу з двох боків банкнот волокна: довжиною близько 6 мм (номінал 1-20 гривень зразка 1992 року), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють зеленим світлом; довжиною близько 4 мм (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють жовтим і блакитним світлом та синім і зеленим світлом (1 (1995 р.), 2 (1995 р.), 5 (1997 р.) гривень).
Флуоресцентний номер надрукований методом високого друку чорною фарбою горизонтально (номінал 1 - 20 гривень зразка 1992 року) та червоною фарбою горизонтально ((1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.) гривень) і вертикально (номінал 50 та 100 гривень), рівно, з однаковим інтервалом між цифрами номер банкноти, який в ультрафіолетових променях флуоресціює зеленим (номінал 1-20 гривень зразка 1992 року) та світло-червоним (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень) світлом.
Магнітний номер надруковані методом високого друку чорною фарбою горизонтально в один рядок, рівно та з однаковим інтервалом між цифрами серія та номер банкноти, які мають магнітні властивості (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень).
Прихований номінал надрукований в центрі лицьового боку банкноти крім 1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.) гривень невидимою фарбою номінал, який в ультрафіолетових променях флуоресціює зеленим світлом.
Флуоресцентний друкелементи дизайну лицьового боку і зворотного боку банкнот та кодований малюнок (50 та 100 гривень), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють жовтим, зеленим або жовто-зеленим світлом (в залежності від номіналу).
Високий друк друк, яким виконано номери банкнот. Він залишає на папері потовшений із країв штриха відбиток фарби і рельєфний заглиблений слід. На зворотному боці папір, як правило, має опуклий рельєфний відбиток.
Орловський друк різкий перехід одного кольору у інший без розривів, накладання або зміщення ліній малюнка (портрет, написи, стрічки, орнаменти).
РОЗДІЛ 3
ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
Функції (від лат. funktio – виконання) характеризують особливості використовування грошей. Їх можна розглядати як форми прояву єства грошей. З питання функцій, які виконуються грошима, існують різні підходи.
Одні автори виділяють три функції грошей: засоби обігу або обміну (покупки товарів і послуг, а також сплати боргів); засоби вимірювання і порівняння вартостей (облікова функція); засоби збереження (накопичення) вартості (накопичувальна функція).
Інші автори виділяють наступні чотири функції (розташовуючи їх в різній послідовності): засоби обміну; одиниці рахунку (загального знаменника цінностей); засоби збереження вартості (утворення запасу цінностей); заходи (масштабу) відкладених (відстрочених) платежів (8, стр.9)
Ще одна група економістів називає (також в різній послідовності) такі чотири функції, як заходи вартості, засобу обігу, засобу накопичення і засобів платежу.
Серед російських економістів переважає концепція, згідно якої гроші виконують п'ять функцій:
а)заходи вартості (сумірність вартості);
б)засоби обігу (купівельного засобу);
в)засоби накопичення (заощадження);
г)засоби платежу (платіжного засобу);
д)світових грошей.
3.1 Гроші як міра вартості
Функція міри вартості є головною функцією грошей. Саме ця функція була встановлена К. Марксом в основу визначення грошей: «Товар, який функціонує як міра вартості, а тому також, безпосередньо або через своїх заступників, і як засіб обігу, є гроші». Золото стає грошима зважаючи на виконання саме даної функції.
У функції міри вартості гроші використовуються для виразу вартості і корисності (цінності) товарів і інших благ шляхом встановлення їх цін. Ціною називається грошовий вираз вартості і корисності товару. Функція міри вартості полягає в тому, щоб через ціни виразити вартості різноманітних товарів як однойменні (виражені в рублях, доларах або фунтах), якісно однорідні і кількісно порівнянні величини. Ціна товару є формою прояву не абстрактної, а відносної, мінової вартості.
Якщо, наприклад, пакет молока коштує 30 крб., а батон хліба – 6 крб., це значить, що вартість молока в 5 разу більше, ніж вартість хліба. Ціни товарів, таким чином, виражають пропорції між вартостями окремих товарів. Інакше кажучи, ціни вимірюють вартості окремих товарів. Саме сумірнистсво вартостей, а не визначення вартості того або іншого товару необхідне для дотримання вимоги еквівалентності обмінюваних товарів.
Гроші, що не мають власної внутрішньої вартості (паперові і кредитні гроші), використовуються для сумірності вартості. А металеві гроші (срібні і золоті), що володіють власною вартістю, - не тільки для сумірності, але і для вимірювання вартості.
Важливою особливістю функції сумірності вартості є те, що її виконують що в думках представляються, тобто ідеальні, або рахункові, гроші. Визначення ціни товару є уявною операцією, проте воно здійснюється на основі реально сталих пропорцій. Для визначення ціни товару, яке відбувається до його обміну на гроші, немає необхідності мати при собі реальні гроші.
Функція сумірності вартості реалізується на основі масштабу цін. Він потрібен для того, щоб порівнювати ціни різних по вартості товарів. Масштаб цін – це технічна функція грошей, інструмент, механізм виконання ними функцій сумірності вартості.
Якщо економічна система не має міри вартості, тоді в цьому випадку, замість того, щоб однозначно виражати ціну кожного товару в доларах, нам доведеться складати пропорції обміну кожного товару і послуги на кожний інший товар. Для різних товарів і послуг кількість можливих парних комбінацій рівно
n(n-1)/2.
Наприклад, в економічній системі, що проводить 5000 різних товарів і послуг, покупцям доведеться користуватися 12497500 обмінними пропорціями для всіх можливих поєднань товарів і послуг.
Уряд будь-якої країни може змінити встановлений раніше масштаб цін. Така зміна називається грошовою реформою. Так, в Росії масштаб цін був укрупнений в результаті деномінації рубля в 1998 р. Грошова реформа – перехід від однієї міри вартості до іншої, супроводжуваний зменшенням загальної кількості грошей. Перехід з одного масштабу цін в іншій відбувається при обміні однієї національної валюти на іншу.
В країнах, що переживають гіперінфляцію, грошові реформи часто приводять до зростання довір'я до національної валюти, оскільки уряд, проводячи грошову реформу, інформує населення про свій намір припинити проведення інфляційної політики. Гіперінфляція – інфляція, що характеризується дуже високими темпами зростання, рівень якої може перевищувати декілька стільників відсотків в рік.
3.2 Гроші як засіб обігу
Коли гроші використовуються як засіб здійснення оплати за товари і послуги, ми говоримо, що вони використовуються як засіб обігу. Таким чином, засоби обігу – це гроші, що використовуються для покупки товарів і послуг, а також для сплати боргів.
Значення грошей як засоби обігу важко перебільшити, оскільки вони дозволяють піти від бартерної форми торгівлі. Бартер (бартерна операція)- обмін одного товару (або послуги) на іншій без допомоги грошей. Громіздкий процес бартеру призводить до того, що людина, охоча купити картоплю і продати капусту, вимушений об'єднувати акти покупки і продажу. Цій людині доведеться шукати того, хто хоче продати картоплю і купити капусту.
Заміна бартеру грошовим обміном відділяє акт продажу від акту покупки.
В США функцію засобу обігу в основному виконують монети, паперові гроші і чекові депозити (внески до запитання). Попит на гроші для здійснення операцій в першу чергу залежить від таких чинників, як об'єм скоюваних покупок, частота виплати заробітної платні, час, відведений для сплати по рахівницях, регулярність пред'явлення цих рахунків до оплати і доступність позикових грошових коштів. Наприклад, чим більше об'єм покупок і чим рідше оплачується праця тієї або іншої людини, тим більше середня величина грошового балансу, необхідного йому для здійснення його фінансових операцій.
Об'єм скоюваних покупок залежить від рівня розвитку торгівлі і спеціалізації. Сім'ї, провідні “самодостатнє (натуральне) господарство”, майже не беруть участь в торгівлі і практично не потребують засобах обігу. В ті часи, коли більшість сімей в США займалася фермерським господарством, потреба в засобах обігу була значно нижчою, ніж сьогодні. У міру розвитку комерції і промисловості посилювалася і спеціалізація, значно зріс об'єм здійснюваних операцій. В сучасній економічній системі люди звичайно одержують свій заробіток у формі грошей, а потім купують на ці гроші те, що їм потрібно.
Витрати обігу. Заміна механізму бартерних операцій механізмом, що використовує гроші як засіб обігу, приводить до скорочення витрат обігу. Грошовий обмін вимагає набагато менших зусиль і часу, ніж бартер.
Прийнятність грошей як засоби обігу
Гроші, добре виконуючі функцію засоби обігу, з готовністю повинні прийматися кожним. Гроші, що мають широке розповсюдження, надають їх власнику якусь загальну купівельну спроможність, що є вельми важливою перевагою. Використовування грошей дозволяє здійснювати гнучкий вибір типів і кількості, товарів, що купуються, вибір часу і місця здійснення покупки, а також партнерів для операції. Якщо якийсь засіб обігу використовується протягом достатньо довгого часу, то його прийнятність стає достатньо стабільної. Прийнятність грошей залежить від готовності і бажання населення їх використовувати.
3.3 Гроші як засіб накопичення
Засіб накопичення – актив, що зберігається після продажу товарів і послуг і забезпечуючий купівельну спроможність в майбутньому.
Третя функція грошей – бути засобом накопичення. Звичайно, будь-який актив до деякої міри може служити засобом накопичення. Люди можуть берегти своє багатство у вигляді коштовностей, витворів мистецтва, будинків, акцій і облігацій, і в багатьох інших формах.
Проте гроші більше підходять для виконання цієї функції, оскільки їм властива ліквідність.
Ліквідність – здатність грошей перетворюватися на товари і послуги.
Гроші за визначенням володіють досконалою ліквідністю. Вони можуть бути використаний як засіб платежу, і оскільки вони виконують функцію міри вартості, то не змінюють своєї власної номінальної вартості в термінах масштабу цін. Всій решті видів активів ліквідність властива лише в більшому або меншому ступені. Наприклад:
Короткострокові цінні папери федерального уряду, такі, наприклад, як казначейські векселі, звичайно вважаються високоліквідними, оскільки ринкові ціни цих паперів лише трохи міняються день від дня, а також тому що вони можуть бути без праці проданий на фінансових ринках, причому витрати здійснення операції будуть вельми невеликі. Проте, на відміну від грошей, ці активи не є абсолютно ліквідними.
Акції і довгострокові облігації, випущені в обіг приватними корпораціями, володіють меншою ліквідністю, ніж короткострокові цінні папери федерального уряду. Ціни цих активів значно сильніше змінюються з часом, і платня, стягувана за здійснення операцій з подібними паперами, дещо вищий. Такі активи володіють проміжним або середнім рівнем ліквідності.
Нерухомість (наприклад, будинок, ферма або магазин) надзвичайно неліквідна. Ринкові ціни на нерухомість дуже мінливі і їх важко передбачити до здійснення операції. Пошуки покупця будинку або земельної ділянки займають багато місяців, а витрати на здійснення операції (гонорари брокерів, реклама, платня за юридичне оформлення) можуть бути вельми великий.
Хоча досконала ліквідність грошей робить їх ідеальним засобом накопичення протягом коротких періодів часу, грошам властивий той недолік, що власнику грошових активів часто доводиться жертвувати тим доходом, який міг би бути отриманий при використовуванні менш ліквідного активу. Готівка, поміщена на деякі види банківських рахунків, не приносять їх власнику ніякого доходу. Проте в сучасних економічних системах гроші можуть зберігатися на рахівницях, які приносять такий дохід. Проте ці види внесків приносять процентний дохід, який менше ніж процентні виплати по облігаціях корпорацій, дивіденди, виплачувані власникам акцій, або прибуток, який може одержувати власник фірми або магазина.
В періоди швидкої інфляції гроші як засіб накопичення втрачають свою привабливість, не дивлячись на їх високу ліквідність. Якщо, день від дня, на долар, песо або рубель можна буде купити всю меншу кількість товарів, то люди схочуть берегти вартість в грошовій формі лише протягом дуже коротких періодів часу. Відомо, що іноді, в умовах гіперінфляції, робітники вимагають щоденній, а не щомісячної виплати заробітку, щоб мати нагоду витрачати свої гроші до того, як наступного дня виростуть ціни.
В тих країнах, де має місце гіперінфляція, місцева валюта може частково не використовуватися як засіб накопичення, а також як міра вартості. Люди, що не мають бажання витрачати національну валюту безпосередньо після того, як зароблять цю валюту, зразу ж обмінюють гроші своєї країни на долари або будь-яку іншу національну валюту. Після цього вони обмінюють долари на внутрішню валюту, у міру того, як у них виникає необхідність здійснення покупок.
Функція накопичення може виконуватися як наявними, так і безготівковими грошима. Причому в умовах розвитку банківської системи і безготівкових розрахунків переважає накопичення (заощадження) в безготівковій формі, тобто у вигляді збільшення залишків засобів на банківських рахівницях підприємств, населення, держави. Гроші, накопичувані в безготівковій формі, функціонують на фінансовому ринку. Гроші, що зберігаються в наявній формі (в «панчохах»), вилучаються з обороту. В умовах високих темпів інфляції відбувається їх знецінення.
3.4 Гроші як засіб платежу
У функції засобу платежу гроші використовуються для обслуговування кредитних відносин, а також при здійсненні платежів, які не припускають отримання якого-небудь еквівалента. В цій функції гроші опосередковують не тільки рух товарів, але і рух капіталу.
Приклади використовування грошей у функції засобу платежу: погашення боргових зобов'язань, надання і погашення банківських позик, виплата зарплати, оплата податків, здійснення комунальних платежів, оплата товарів і послуг шляхом безготівкових розрахунків (при яких виникає розрив в часі між поставкою товару і платежем за нього).
Історично функція засобу платежу виникла при продажу товарів і послуг в кредит, тобто з відстроченням платежу. Коли товар продається в кредит, то засобом обігу служать не гроші, а боргові зобов'язання (векселі). При погашенні боргового зобов'язання гроші використовуються як засіб платежу.
Гроші як засіб платежу завершують процес обміну, погашаючи боргове зобов'язання, що виникло при продажу товару в кредит, тоді як як засіб обігу