Розмірно-віковий та статевий склад популяціі ляща
В серпні 1960 р- в поверхневих шарах у зв'язку з цвітінням (при інтенсивному фотосинтезу) в штильову погоду спостерігалося перенасичення води киснем до 200% і більше. В придонних шарах у зв'язку з вживанням кисню на окислення органічних речовин свіжозалитої землі, орних угідь і рослинного покрову його вміст знижувався. Так, у серпні в поверхневих шарах вміст кисню коливався від 5 до 12 мг/л (65–135% насиченості), а в придонних – від 4 до 7 мг/л (40–75%).
Найбільш сприятливий кисневий режим спостерігався в верхній ділянці водосховища (на колишніх плавнях). В середній ділянці водосховища в придонних шарах вміст кисню не перевищував 60–65% насиченості, а на ділянці біля греблі – 45–50% (в поверхневих шарах коливалося від 80 до 105% насиченості).
Восени 1956 р. у зв'язку з інтенсивною вітровою діяльністю, вміст кисню став рівномірним по всій товщі води і майже на всіх ділянках водоймища досягав 75–85% насиченості [25, 26].
Кормова база риб Каховського водосховища протягом останніх років характеризувалась достатньо високими показниками.
Якісний склад фітопланктону водойми в літній період був представлений 58 таксонами, серед яких переважали зелені (29 видів) і діатомові водорості (18 видів).За чисельністю домінували синьозелені водорості (основні форми – Microcystis, Anabaena, Aphanizоmenon). Середньорічна біомаса фітопланктону в літній період може біти оцінена в 9,4 г/м3, основу якої складали синьо-зелені, діатомові (Melosira granulata, M. іslandica) та зелені (протококові) водорості. Загальна продукція фітопланктону за вегетаційний сезон на ділянці, що відводиться для ведення СТРГ, може бути оцінена 18800 кг/га, потенційний приріст іхтіомаси риб-фітофагів – 376 кг/га, що відповідає високому рівню кормності.
Загальна біомаса зоопланктону Каховського водосховища в останні роки відносно стабільна і коливалась в межах 0,9–2,1 г/м3. Спостерігалось характерне для водойм з закритою вершиною нарощування біомаси від вершини до пониззя. На всіх ділянках водосховища домінували веслоногі рачки та велігери дрейссени, складаючи, відповідно 49 та 33% від загальної біомаси. Серед веслоногих домінуючими були Diaptomus gracilis, Diaptomus graculoides. Доля гіллястовусих у водоймі була значно менша (13%), найбільше значення вони мали у вершині водойми (19%). Серед гіллястовусих домінуючими були такі види Bosmina longirostris, Bosmina coregoni, Chidorus sphaericus. Досить незначною була доля коловерток у водоймі, становлячи всього 5%, серед них найбільш поширеними були такі види Asplanhna priodonta, Кeratella guadrata, Кeratella cochlearis. Середньорічна біомаса зоопланктону становить 1,33 г./м3, що відповідає середньому рівню кормності. Загальна продукція за вегетаційний сезон становить 2048 кг/га, що забезпечує потенційний приріст іхтіомаси на рівні 85,4 кг/га.
Фауна дна верхньої частини Каховського водосховища характеризується переважанням пело(рео) фільних біоценозів, до складу яких входять олігохети, поліхети, гаммариди, личинки комах, молюски. Домінуючою групою організмів серед «м’якого бентосу» ділянки водосховища, що розглядається, були представники вищих ракоподібних, серед яких домінували представники родів Pontogammarus, Dikerogammarus, Aselus. Серед комах основними формами були представники родин родини Chironomidae, Tipulidae. Інші групи «м’якого» бентосу організмів із-за їх незначної кількості та біомаси значної ролі для живлення бентофагів не відіграють. Середньовегетаційна чисельність «м’якого» зообентосу Каховського водосховища становить 795 екз/м2, біомаса – 2,25 г./м2, що відповідає середньому рівню кормності. Для кормових молюсків ці показники становили відповідно 176 екз/м2, біомаса – 8,1 г/м2. Продукція кормового зообентосу становить 210 кг/га, потенційний приріст іхтіомаси риб-бентофагів – 7,3 кг/га.
Вища водна рослинність на водоймі розвинута в значній мірі і представлена як прибережним поясом повітряно-водної рослинності (очерет, рогіз), так і м'якою зануреною рослинністю (рдесники пронизанолистний, блискучий, гребінчастий). Занурена рослинність утворює щільні поля. Ступінь заростання може бути оцінений як 80% площі водного дзеркала.
Первинний склад іхтіофауни Каховського водосховища сформувався за рахунок видів, що перебували в р. Дніпро в зоні затоплення із істотним впливом напівпрохідних форм Нижнього Дніпра та Дніпровсько-Бузької естуарної системи. До складу іхтіофауни в перші роки існування водосховища входило 47 видів, основними з яких були плоскирка, синець, лящ, чехоня, тюлька, верховодка, окунь. В останні 10 років в складі іхтіофауни Каховського водосховища зафіксовано 31 види риб, які відносяться до 10 родин (оселедцеві, щукові, коропові, в’юнові, сомові, колючкові, іглицеві, атеринові, окуневі, бичкові), з яких промислове значення мають біля 20 видів.
Одним з основних чинників антропогенного впливу на іхтіофауну Каховського водосховища є організація рибовидобувного промислу.
Максимальна промислова рибопродуктивність водосховища – 46,5 кг/га – була досягнута у 1989 р. (в основному за рахунок плітки, тюльки та товстолобів), надалі улови аборигенних видів риб різко знизились и на початок поточного сторіччя рибопродуктивність становила всього 9,4 кг/га. При цьому відбулась зміна видового складу промислових уловів. Якщо у період 1991–1995 рр. питома вага заходів з штучного відтворення іхтіофауни у формуванні промислової рибопродукції досягала 50%, то в останні десять років основу ресурсної бази промислу складають аборигенні види.
Загальний промисловий вилов риби на Каховському водосховищі, який за період 2001–2005 рр. мав тенденцію до збільшення: з 1,7 тис. т до 2,4 тис. т, у 2006 р. дещо зменшився – до 2136 т. В основному це відбулось за рахунок зниження улову тюльки, тоді як вилов основних частикових видів залишається стабільним, або зростає.
Сформована на сьогодні ресурсна база промислу Каховського водосховища в певній мірі не відповідає структурі промислових уловів. Як зазначалось вище, це в значній мірі пов'язане з організацією промислу та кон’юнктурою ринку збуту виловленої риби.
Основним фактором позитивного впливу на зростання валового вилову, було збільшення чисельності та іхтіомаси сріблястого карася, негативного – зменшення технічної інтенсивності лову тюльки та скорочення запасів плітки.
Вилов інших основних промислових видів протягом останніх 10 років характеризується значною стабільністю. Рибопродуктивність водосховища в 2008 р. становила 11,3 кг/га, що відповідає рівню середньої по каскаду.
2. Матеріали та методи досліджень
2.1 Предмет та матеріали досліджень
Предмет дослідження – розмірно-віковий та статевий склад популяції ляща Каховського водосховища.
Об’єкт дослідження – лящ Каховського водосховища.
Дипломна робота складається із матеріалів власних досліджень, матеріалів Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Запорізькій області.
Власні дослідження проводилися протягом весняного періоду 2006 та 2009 років на іхтіологічних КСП (с. Малаєкатеринівка Запорізького району Запорізької області).
В ході виконання досліджень було проаналізовано: із промислових уловів – 2,4 тис. екземплярів плітки, із уловів контрольних сіток – 4,988 тис. екземплярів. Проведено повний біологічний аналіз 200 екземплярів. Довжина риби визначалася із точністю до 0,5 см, маса – до 1 г.
Огляд наукової літератури здійснювався з використанням фондів провідних бібліотек Запорізької області та України: наукової бібліотеки Запорізького національного Університету, Запорізької обласної бібліотеки ім. Горького, Національної бібліотеки ім. Вернадського (м. Київ), наукової бібліотеки Інституту рибного господарства Української аграрної академії наук.
2.2 Методи дослідження
На контрольно-спостережних пунктах збір проб здійснювався стандартним набором ставних сіток з кроком вічка а=30, 36, 40, 50, 60, 70, 75, 80, 90, 100, 110, 120 міліметрів, ставними неводами з кроком вічка 40 мм.
З уловів контрольних сіток оброблялися усі особини ляща. Для повного біологічного аналізу відбиралися по 10 екземплярів риб кожного розмірного класу. Розмірний клас становив 1 см. Розмірний ряд особин ляща складався із мінімального та максимального розміру, які було виявлено в знаряддях лову протягом періоду дослідження.
Проби для визначення плодючості відбиралися у самок із IV стадією зрілості статевих продуктів в весняний донерестовий період при скупченнях плідників на місцях нересту. Із передньої, середньої та задньої частини ястика відбиралася частка ікри, змішувалась та відважувався 1 грам. Фіксування велося за стандартними методиками [27, 28].
Підрахування ікри велося під бінокуляром МБС-1 з вимірюванням діаметру ікринки (збільшення в 12 разів).
Визначення видового складу молоді проводилося у відповідності до загальноприйнятих методик [29].
Визначення морфологічних відмінностей між самцями та самками велося за загально прийнятими методиками [30, 31, 32, 33, 34, 35,].
Для визначення віку риб використовувались стандартні методики: підрахування вікових кілець на лусковій пластинці [36, 37].
З метою визначення стану любительського рибальства дослідження проводили відповідно до «Методичних вказівок з вивчення впливу любительського рибальства на стан рибних запасів внутрішніх водойм», розробленими Науково-дослідним інститутом озерного і річкового господарства модифікованих нами з урахуванням особливостей Каховського водосховища та сучасних технічних можливостей [38]. Для визначення видів риб використовувалися загальновідомі визначники [32, 33, 34, 35, 39, 40].
Для визначення кількості рибалок, обсягу і якісного складу уловів любителів використовувалось анкетне опитування та безпосередній облік рибалок і їхніх уловів на водосховищі.
Облік риболовів любителів на водоймі здійснювався в будні та вихідні дні не менш ніж один раз на сезон.
Одночасно з обліком здійснювався збір інформації з якісного та кількісного складу уловів з заповненням індивідуальної риболовної картки.
Для одержання статистично достовірних даних проводився індивідуальний облік уловів в день спостережень не менш ніж у 25 рибалок.
Кількість риби визначалась за формулою:
(2.1)
де С – кількість риби, що виловлюється, (кг.);
h – середня тривалість завершеної риболовлі (година.);
R – середня інтенсивність лову даного виду (шт./людино-година)
nб – Середнє число рибалок на водосховища (його ділянці) у будній день;
xб – число будніх днів у місяці;
nв – те ж для вихідного дня;
xв – число вихідних днів у місяці.
Середня інтенсивність лову визначається щомісяця для кожного виду риб виходячи з результатів інтерв'ю й анкетного опитування по формулі:
(2.2)
де R – інтенсивність лову;
S – загальна кількість риби, виловленої всіма опитаними рибалками-аматорами згідно рибальських карток (кг/шт.);
t – загальна кількість годин, витрачених цими рибалками на вилов усієї кількості риби (година).
Тривалість завершеної риболовлі підраховується на підставі даних анкетного опитування любителів.
Для визначення риболовного навантаження на водойму використовувалась формула:
(2.3)
де N – риболовне навантаження (година /га рік);
п – кількість проведених риболовель;
t – середній час завершеної риболовлі;
S – площа водосховища, його ділянки.
Верстання та редакція тексту здійснювалась у текстовому редакторі Microsoft Word 2007.
2.3 Статистична обробка результатів
Статистичну обробку інформації проводили за загальноприйнятими методиками [55].
Помилка репрезентативності середнього значення розраховувалась за формулою 2.4:
(2.4)
де m – помилка репрезентативності;
δ – середньоквадратичне відхилення.
Середньоквадратичне відхилення визначали за формулою 2.5:
(2.5)
де V – абсолютне значення признаку (см);
М – серед неарифметичне значення ряду вибірки.
3. Експериментальна частина
3.1 Розмірний склад популяції ляща Каховського водосховища
Протягом 2004 та 2005 років в популяції ляща в верхній частині Каховського водосховища переважали особини довжиною 34–35 см, їх частка в контрольних уловах, що проводились на весні становила 28% (таблиця 3.1, рисунок 3.1).
Найближчі розмірні групи 36–37 см склали 6,9% в 2004 році та 15,56% – в 2005, а 32–33 – близько 18,77% та 10,46% відповідно. Середній розмір протягом 2004–2005 років має стабільну динаміку та складає близько 37 см.
В 2006 році спостерігається дещо інша ситуація. В контрольних уловах більшість складають особини 32–33 см (промислова міра на ляща встановлена на рівні 32 см). Частка особини довжиною 34–35 см склала 19%.

Рік
Рисунок 3.1 – Динаміка середнього розміру ляща в контрольних уловах на Каховському водосховищі у 2004–2009 роках
Проте в уловах з 2006 року зустрічаються особини крайніх розмірних класів – 52–57 см. Середній розмір знизився до 36 см.
Протягом 2007 року середній розмір ляща в контрольних уловах збільшився майже на 1 см. Більшість складали особини розміром 36–37 см. В останні два роки відсоток особин цього розмірного класу стабільно знижується.
У 2008 році більшість також припадає на особин розміром 36–37 см., проте у 2007–2008 роках значно зменшилась частка особин з промисловим розміром до 32 см. Середній розмір у 2009 році знизився до 35,4 см.
3.2 Віковий склад популяції ляща Каховського водосховища
В середньому за весь період 2004–2009 роки найбільший відсотковий склад становили особини 6–8 років. Так, с особини 6 – річного віку становили, в середньому – 25,5%, особини 5 – річного віку – становили 22,1%, а особини 6 – років – 22,8%. Також спостерігалася значна кількість особин ляща 8 – років – 13,1%. (Таблиця 3.2, рисунок 3.2).
Протягом 2004 року в популяції ляща Каховського водосховища переважали особини 7-річного віку (24,0%) (рис. 3.2). на другому місці за відсотковим складом знаходились особини 6 – річного віку (23,56%), а 4 – річні особини складали лише 1,19%. інші вікові групи – 9 та 10-річні особини становили, відповідно – 9,2% та 8,68%. лише по 1,06% та 0,77% були представлені 11 – та 12 – річні особини ляща. Середній вік склав 6,99 років.

Рисунок 3.2 – Динаміка середнього розміру лящ в контрольних уловах на Каховському водосховищі у 2004–2009 роках
У 2005 році віковий склад популяції ляща дещо змінюється. Всього нараховувалось 9 вікових категорій – з 4 по 12. Так, 5 – річні особини складають вже 4,56% від загальної кількості проаналізованих особин. Найбільші показники за відсотковим складом становлять 7 – та 8-річні особини – відповідно 27,19 та 38,0%. Значно збільшується кількість 7 та 8 річних особин ляща – 8,3 та 25,87%, відповідно.
У 2006 році в контрольних уловах вже зустрічаються особини 17 вікових категорій. Найбільший відсоток припадав на особин 5-річного віку – 19,53%. Кількість 6 – річних особин знаходилася практично на одному рівні і становила – 16,27%. Відсоток особин, що досягли 7 та 8 років значно зменшився. 3-річні особини становили 0,51%, 4 – річні особини – 4,34%. Старші вікові групи, в порівнянні з минулими роками значно збільшилися та становили: 11-річні особини – 4.34%, 12-річні особини – 6,65%, а 11 – річні особини – 6,65%.
У 2007 році більшість складали особини, що досягли 7 років – 20,22%. Кількість 8 – річних особин, зросла і становила 18,11%. На третьому місті за віковим складом знаходилися 9 – річні особини – 16,9%. Середній взважений показник склав 8,57%.
У 2009 році в контрольних уловах на Каховському водосховищі нараховувалось 17 вікових категорій: з 3 по 19 років. Найбільша частка припадала на особин, що досягли 5 років – 15,4%. На другому та третьому місцях – особини з віком 4 та 7 років, на їх частку припадало 13,9% та 13,4% відповідно. Середній зважений показник дещо збільшився у порівнянні з аналогічним показником 2008 року та склав 7,6 років.
Індивідуальні біологічні показники ляща (середня довжина та маса по вікових групах, вгодованість (1,8–2,2 за Фультоном) свідчать про нормальні умови нагулу, а розподіл улову за кроком вічка – 65,6% загальної його кількості та 64,6% маси забезпечувалось за рахунок сіток з а=75–80 мм – про можливість організації ефективного облову найбільш оптимальними для даного виду знаряддями лову. У 2009 р. показники, які характеризують стан та експлуатацію запасів ляща Каховського водосховища становили: К заг. см – 36,5; К прир. см – 14,6; Квилову – 21,9.
Таблиця 3.3 – Біологічні показники ляща верхньої частини Каховського водосховища в контрольних уловах ставних сіток з а=30–120 мм у 2009 р.
| Вікові групи | Віковий склад, % | Довжина, см | Маса, г |
| 4 | 1,2 | 27,7 | 406 |
| 5 | 2,9 | 30,5 | 600 |
| 6 | 6,3 | 32,7 | 732 |
| 7 | 12,2 | 35,0 | 915 |
| 8 | 18,5 | 37,0 | 1057 |
| 9 | 16,3 | 38,8 | 1240 |
| 10 | 18,8 | 40,8 | 1392 |
| 11 | 12,9 | 42,1 | 1574 |
| 12 | 6,3 | 44,1 | 1709 |
| 13 | 1,7 | 45,3 | 1844 |
| 14 | 1,6 | 47,6 | 2314 |
| 15 | 1,2 | 49,0 | 2422 |
| Середньовиважені | 9,1 | 38,7 | 1249 |
| Кількість екз. | 423 |
Впродовж 2005–2009 років в уловах контрольних сіток на Каховському водосховищі спостерігається незначне коливання середнього розміру особин ляща. Так у 2005 році він склав 37 см., у 2006 знизився майже до 36 см. протягом 2007 та 2008 років виловлювався лящ відповідно 37, 4 та 37,2 см (таблиця 3.3).
3.3 Статевий склад популяції та плодючість ляща на Каховському водосховищі
Абсолютна індивідуальна плодючість (ІАП) самиць ляща в середньому склала 114,8 тис. ікринок, відносна плодючість (ВП) – 0,211 ікр./кг.
Таблиця 3.4 – Плодючість ляща Каховського водосховища в 2009 році
| Довжина риб, см | Середня маса риб, кг | ІАП, шт.ікринок | ВП, ікр./кг |
| 15 | 0,085 | 24700 | 288 |
| 16 | 0,100 | 19000 | 190 |
| 17 | 0,100 | 17566 | 176 |
| 18 | 0,137 | 38025 | 270 |
| 19 | 0,151 | 41568 | 289 |
| 20 | 0,185 | 29193 | 165 |
| 21 | 0,215 | 65780 | 310 |
| 22 | 0,241 | 61084 | 255 |
| 23 | 0,294 | 52164 | 185 |
| 24 | 0,326 | 50703 | 161 |
| 25 | 0,329 | 70589 | 209 |
| 26 | 0,430 | 74884 | 175 |
| 27 | 0,446 | 96005 | 212 |
| 28 | 0,481 | 101614 | 211 |
| 29 | 0,538 | 106800 | 194 |
| 30 | 0,630 | 158218 | 234 |
| 31 | 0,682 | 145407 | 212 |
| 32 | 0,776 | 163459 | 210 |
| 33 | 0,803 | 170760 | 199 |
| 34 | 0,989 | 255572 | – |
| 35 | 1,112 | 250360 | 224 |
| 36 | 1,131 | 231844 | 203 |
| 37 | 1,250 | 222704 | 177 |
| 38 | 1,383 | 271660 | 196 |
| 39 | 1,440 | 288580 | 200 |
Абсолютна індивідуальна плодючість плітки Каховського водосховища за даними досліджень в 2009 p. коливалась від 24,7 тис. ікринок у самиць довжиною 15 см і вагою 0,085 кг, до 288,6 тис. ікринок у самок довжиною 39 см і вагою 1,440 кг. Значення індивідуальної абсолютної плодючості позитивно корелює з масою й довжиною тіла риб – 0,98 і 0,95.
Проведеними дослідженнями, зокрема за даними контрольних ловів у переднерестовий і нерестовий період співвідношення самців і самиць у популяції ляща Каховського водосховища за період 2008–2009 років у середньому було близьке до 1:1, проте у верхній і середній частинах водоймища серед особин старших вікових груп (більше 6-ти років) співвідношення самців і самиць було зрушено у самиць з перевагою останніх приблизно на 40% від загального числа досліджених особин.
4. Охорона праці
Під час виконання дипломної роботи дослідження проводилися в польових умовах.
В ході роботи використовувалися наступні засоби індивідуального захисту: костюм х/б, костюм рибацький водостійкий, плащ гумовий, фартух гумовий, костюм теплий, чоботи гумові, печатки латексні.
Безпосередньо перед початком робіт ми одягали індивідуальні засоби захисту, ознайомлювалися з завданням керівника практики та прогнозом погоди, проходили цільовий інструктаж з охорони праці.
Під час пересування берегом дотримувались наступних правил безпеки:
заборонялося перестрибувати з камінню на камінь;
переходили небезпечні ділянки (струмки, тощо) виключно з
використанням страхування одного з членів групи, лише після остаточного переходу небезпечної ділянки одним з членів групи відбувався перехід інших;
в темний час доби здійснювали підсвічування шляху ліхтарем;
Під час виходу на воду на маломірних судах дотримувались таких правил безпеки:
під час посадки та висадки дотримувались відповідної черги;
всі члени групи були одягнені в рятувальні нагрудники або жилети та не знімали їх до виходу з судна;
на судні заборонялося стояти, сідати на борти та ранцеву дошку;
пересуватися та мінятися місцями без дозволу старшого на судні;
палити та користуватися відкритим вогнем.
Після закінчення роботи здійснювали чищення засобів індивідуального
захисту та спецодягу, після чого складували у відведене для них місце.
Після контакту з рибою руки ретельно промивалися теплою водою з милом.
Добір загиблої риби і мулу в місцях загибелі здійснювали в целофанові мішки, що зав'язували, чи в іншу тару, що закривається.
Проби води відбираються в герметичну тару. Забороняється брати загиблу рибу голими руками.
Під час приймання зарибку на рибоводних підприємствах дотримувалися правил з охорони праці, що діють на даному підприємстві.
При роботі на комп'ютерах, до складу яких входять відеодисплейні термінали (ВДТ), на працівників можуть діяти наступні небезпечні і шкідливі виробничі чинники: фізичні (підвищений рівень шуму на робочому місці (від вентиляторів процесорів і ау-діоплат); підвищене значення напруги в електричному ланцюзі|цепі|, замикання якої може відбутися через тіло людини; підвищений рівень статичної електрики; підвищений рівень електромагнітного випромінювання; підвищена напруженість електричного поля; пряма і відображена від екранів мерехтіння, несприятливий розподіл яскравості в полі зору); психофізіологічні (фізичні перевантаження статичної і динамічної дії; нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).
Основним атребутомобладнанням робочого місця користувача комп'ютера є: ВДТ, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло); допоміжним – пюпітр, підставка для ніг, шафи, полиці і ін.
Робочі місця з ВДТ розташовані на відстані не менше 1,5 м від стіни з вікнами, від інших стін – на відстані 1 м, між собою – на відстані не менше 1,5 м. Щодо вікон робоче місце розміщували так, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва та так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела освітлення розташовували з обох сторін екрану паралельно напряму погляду.
Щоб уникнути світлових відблисків від екрану, клавіатури у напрямі очей користувача, від світильників загального освітлення або сонячних променів ми застосовували сітки, антивідблисків, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на окнах – жалюзі.
При роботі з текстовою інформацією (у режимі введення даних, редагування тексту і читання з екрану ВДТ) найбільш фізіологічним є зображення чорних знаків на світлому (білому) фоні.
Ми розміщували ВДТ на робочому місці так, щоб поверхня екрану знаходилася в центрі поля зору на відстані 400–700 мм від очей користувача. Рекомендується розміщувати елементи робочого місця так, щоб підтримувалася однакова відстань від очей користувача до екрану, клавіатури, пюпітра.
Робота комп'ютерів супроводжується електромагнітним випромінюванням низьких рівнів, інтенсивність якого зменшується пропорційно квадрату відстанівід екрану. Оптимальним, для того, що працює, є відстань 500 мм від екрану ВДТ.
Зручна робоча поза при роботі на комп'ютері забезпечується регулюванням висоти робочого столу, крісла і підставки для ніг.
Раціональною робочою позою може вважатися таке положення тіла, при якому ступні працівника розташовані горизонтально на підлозі або на підставці для ніг, стегна зорієнтовані в горизонтальній площині верхні частини рук – вертикально, кут ліктьового суглоба коливається в межах 70–90о, зап'ястя зігнуті під кутом не більше 200, нахил голови – в межах 15–200.
Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні де виконуються роботи на комп'ютерах, зокрема на лазерних і светодіодних принтерах, ми збільшували вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів. Не рекомендується носити одяг з синтетичних матеріалів.
Під час роботи за комп’ютером клавіатуру розміщували стійко на робочому столі, не допускаючи її хитання. Разом з тим повинна була передбачена можливість її поворотів і переміщень. Положення клавіатури і кут її нахилу відповідали побажанням користувача.
Якщо в конструкції клавіатури не передбачено простір для опори долонь, то її слід розміщувати на відстані не менше 100 мм від краю столу в оптимальній зоні моторного поля. При роботі на клавіатурі сиділи прямо, не напружуючись.
Тривалість безперервної роботи за ВДТ без регламентованої перерви не перевищувала 2 годин.
Закінчуючи роботу ми записували файл в пам'ять комп'ютера. Виходили з програмної оболонки. Вимикали принтер, інші периферійні пристрої, ВДТ і процесор, стабілізатор, якщо комп'ютер підключений до мережі через нього. Штепсельні вилки виймали з розеток. Накривали клавіатуру кришкою для уникнення попадання на неї пилу. Приводили в порядок робоче місце. Оригінали і інші документи клали в ящик столу. Ретельно мили руки теплою водою з милом. Виключали кондиціонер освітлення і загальне електроживлення підрозділу.
Людині, що тонула надається наступна перша допомога:
З постраждалого необхідно бистро зняти мокрий одя, очистити йому рот від грязі. Видалити з дихальних шляхів та шлунка воду. Для цього треба стати на одне коліно, покласти постраждалого поперек другого свого коліна та натискати руками на спину. Після цього провести штучне дихання та непрямий массаж серця. Сенс непрямого масажу серця є в ритмічному натискуванні між грудною клітиною та хребтом. При проведенні непрямого масажу серця постраждалого кладуть спиною на рівну тверду поверхню. Особа, яка надає допомогу, стає збоку, нащупує нижній край грудини і на 2–3 пальці вище кладе на неї опорну частину долоні, зверху прикладає іншу долонь під прямим кутом до першої, при цьому пальці не повинні торкатися грудної клітини. Енергійними ритмічними рухами натискують на грудну клітину з такою силою, щоб прогнути її в сторону хребта на 4–5 см. Частота натискувань – 60–80 раз./ хв. Ефективність непрямого масажу серця оцінують по з'явленню пульсації на сонних та променевих артеріях, підвищення артеріального тиску, звуженню зіниць та з'явленню реакції на світло, зникненню блідості.
Якщо хворий почав дихати укласти його в ліжко, тепло вкрити та дати йому теплого чаю або кави. Одночасно з наданням першої допомоги треба викликати лікаря. Транспортування постраждалого з зупинкою дихання та серцевих скорочень може бути проведене лише після відновлення серцевої діяльності та дихання, або в спеціалізованій машині швидкої допомоги.
При забиванні необхідно покласти постраждалого, а на забите місце накласти пов'язку та поверх неї покласти холодний компрес.
При порізах – очистити рану марлевим тампоном та змастити йодом або накласти пов'язку. Не дозволяється рану промивати водою та зав'язувати хусткою, які вже використовувалися.
При пораненні руки насамперед необхідно здійняти її в гору, а при пораненні ноги лягти та також здійняти ногу до гори. Потім накласти вище рани жгут з реміня або полотенця та утримувати поки не зупиниться кровотеча.
Забороняється накладати жгут постраждалому більше ніж на дві години. При пораненнях та переломах кісток черепу, кінці рани змазати йодом, на рану накласти стерильну пов'язку. Після надання першої допомоги доставити постраждалого в лікарню.
Відмороження – ушкодження тканин в результаті дії низької температури. Перша допомога у разі відмороження полягає в негайному зігріванні постраждалого, для чого його необхідно як можна швидше перевести в тепле приміщення. Насамперед треба зігріти відморожену частину тіла, відновити в ній кровообіг. Найбільшого ефекту й безпеки можна досягти за допомогою теплових ванн. За 20–30 хвилин температуру води поступово збільшують від 20 до 40 °С, при цьому кінцівки ретельно відмивають від забруднень. Після ванни ушкодженні частини осушити, закрити стерильної пов'язкою та тепло вкрити.
Відморожені частини тіла забороняється розтирати снігом, змащувати жиром, або мазями. Велике значення при наданні першої допомоги мають заходи з загального зігрівання постраждалого. Йому дають гарячий чай, каву, молоко.
Постраждалого необхідно якомога швидше доставити до лікарні. При транспортуванні слід прийняти всі заходи щодо попередження повторного охолодження [41].
Висновки
Спостерігаються зміни у розмірному складі ляща в контрольних уловах на Каховському водосховищі впродовж 2005–2009 рр. більшість припадає на особин з промисловим розміром 36–37 см., проте у 2007–2009 роках значно зменшилась частка особин з промисловим розміром до 32 см.
В середньому за