Напівінтенсивна технологія вирощування товарної риби за дволітнього циклу в умовах фермерського господарства В.П. Поворозника
Кваліфікаційна робота
на тему:
"Напівінтенсивна технологія вирощування товарної риби за дволітнього циклу в умовах фермерського господарства В.П. Поворозника"
Зміст
Завдання на виконання роботи
Висновок керівника роботи
Рецензія
Реферат і ключові слова
Вступ
1. Огляд літератури
1.1 Основні біологічні особливості видів риб що використовуються при традиційній полікультурі та тих, що використовуються як додаткові
1.1.1 Короп
1.1.2 Білий товстолобик
1.1.3 Білий амур
1.1.5 Судак
1.1.6 Щука
1.2 Вимоги до зовнішнього середовища при вирощуванні риби
1.3 Класифікація кормів
1.3.1 Природні корми
1.3.2 Штучні корми
1.3.3 Живі корми
1.3.4 Роль природного корму у живленні коропа
2. Загальні відомості про господарство
2.1 Дволітній цикл вирощування товарної риби у фермерському господарстві
3. Заходи інтенсифікації при напівінтенсивній системі господарювання
3.1 Загальні принципи нормування годівлі риби
3.1.1 Техніка годівлі
3.1.2 Підготовка кормів до згодовування
4. Заходи по меліорації
4.1 Біологічна меліорація ставів
4.2 Агротехнічна меліорація
5. Охорона праці
Висновки
Пропозиції
Список використаної літератури
![]()
Реферат
і ключові слова
В кваліфікаційній роботі характеризується технологія вирощування та основні засоби інтенсифікації за умов напівінтенсивної форми ведення господарства.
В ній висвітлені такі питання, як біологія та особливості годівлі коропових видів риб.
Вказані необхідні основні умови середовища необхідні для нормального росту, розвитку, живлення молоді і старших вікових груп.
Вказані особливості удобрювання органічними добривами
Висвітлені заходи вдосконалення процесу годівлі.
Ключові слова:
Інтенсифікація, зоопланктон, рибопродуктивність, риба, живлення, годівля, рибне господарство, природні корми, штучні корми, живі корми, комбікорм, вміст білку, біологічні особливості, добовий раціон, коропові види риб, водообмін, удобрювання.
Вступ
В останній час велику роль у розвитку рибницької галузі окрім спеціалізованих рибницьких господарств важливу роль відіграють фермерські господарства. Велика кількість яких з’явилась в результаті реформ сільського господарства. Діяльність таких господарств в першу чергу спрямована на вирішення продовольчої проблеми шляхом забезпечення споживачів високоякісною товарною рибою. Переважна більшість таких господарств займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції і мають у своєму розпорядженні певну кількість ставів. За таких умов маючи надлишок продукції та застосувавши заходи інтенсифікації вони мають змогу отримувати значну кількість рибної продукції не затрачаючи при цьому великої кількості коштів.
Вирощування риби тісно пов'язане з її годівлею, метою якої є отримання максимальної кількості продукції високої якості в найкоротші терміни за мінімальних витрат кормів. При цьому домінуючого значення набуває комерційний аспект, де прибуток є вирішальним фактором. Тому у годівлі риб триває постійний пошук шляхів здешевлення кормів і підвищення їх продуктивності, що поступово, але досить важко досягається з причини явного протиріччя цих завдань. На початку діяльності фермерських господарств у галузі рибного господарства найдоцільніше застосувати напівінтенсивний спосіб вирощування, який не передбачає занадто складних рибницьких процесів. Основними з яких є застосування полікультури, годівля, часткове удобрювання органічними добривами. Сучасне традиційне рибництво ґрунтується на полікультурі далекосхідних видів риб та коропа, переважно домінуюча роль належить білому та сірому товстолобикам, а також їх гібридам білий амур має дещо менше значення. Важливим є також вибір породи коропа для вирощування яка має відповідати певним вимогам: мати високі показники росту в даних кліматичних умовах, добре споживати штучні корми та ефективно використовувати природну кормову базу. З цією метою українськими вченими створено українські породи коропа та внутрішньо породні типи які повністю відповідають більшості вимог.
Розглядаючи рибництво в історичному аспекті, слід зазначити, що вибір об'єктів культивування ґрунтувався, з одного боку, на бажанні людини, а з іншого - на можливості його реалізації за відповідних умов. Отже, сучасні об'єкти світового рибництва представлені видами, які були вибрані людиною і змогли продемонструвати здатність адаптуватися до штучних умов культивування.
Слід зазначити що на сьогодні фермерським господарствам не потрібно обмежуватися вирощуванням у полікультурі усталених видів хоча їх ефективність незаперечна проте вже існують нові перспективні для вирощування в наших умовах види такі як веслоніс ,канальний сомик ,тиляпія та інші. Ці види можна з високою ефективністю вирощувати в умовах фермерських господарств хоча це потребує володіння фахівцями відповідними знаннями і вмінням їх використовувати стосовно конкретних видів риб та умов культивування.
1. Огляд літератури
1.1 Основні біологічні особливості видів риб що використовуються при традиційній полікультурі та тих, що використовуються як додаткові
1.1.1 Короп
В ставах України та багатьох інших країнах одним з найпоширеніших видів риб є короп. Серед споживачів він користується великою популярністю завдяки своїм високим смаковим якостям ,високою поживністю кількість білків у ньому становить близько 16 %, жиру до 15 %,та порівняно невисокою вартістю. Невибагливість коропа до умов зовнішнього середовища сприяє його широкому розповсюдженню за сприятливих умов він швидко росте приріст його може бути не менше 5-7 г за добу [20,21].

Оптимальними показниками середовища для нього є температура що знаходиться у межах + 22-27°С вміст розчиненого у воді кисню не менше 5- 7 мг/л. Короп являється поліфагом в його щоденний раціон входить велика кількість різноманітної їжі починаючи від дрібних рачків (дафнії, циклопи та їх личинки) до личинок комарів та інших комах, черв'яків, а також рослинність. Крім природної їжі добре засвоюють штучно виготовлені корми (комбікорм, зерновідходи, макуха тощо) [21]. Самці коропа досягають статевої зрілості у 3-4 роки самки ж у 4-5-літньому віці. За способом відкладання ікри він фітофіл ікра відкладається на рослинність серед мілководь .Для проведення природного нересту потрібні нерестові стави з мякою рослинністю. Нерест коропа проходить звичайно за температури води не нижче + 17-18°С при тихій сонячній та безвітряній погоді Нерест проходить в травні – червні. Короп має досить високу плодючість яка становить: абсолютна плодючість 1-1,5 млн. ікринок, середня плодючість біля 500 - 700 тис. ікринок, робоча - досягає 200 тис. ікринок і більше. Розвиток ікри продовжується від трьох до п'яти діб в залежності від температури. Приблизно через 5-10 діб відбувається їх пересадка у вирощувальні стави. За стандартом їх маса восени повинна становити 25-30 грам. Добра вгодованість молоді забезпечить нормальну зимівлю і відповідно високий вихід навесні. Після зимівлі однорічок пересаджують у нагульні стави для вирощування товарної риби. Восени однорічок (тепер дворічок) масою не нижче 450-500 г виловлюють і реалізують [17]. За характером, лускатого покрову (генотипу) розділяють: лускатих, дзеркальних, розкиданих, рамчастих і голих коропів. На основі цих різновидів виділено наступні породи і породні групи коропа: парський, середньоросійський, ропшинський, сарбоянський (сибірський), краснодарський, український, білоруський, німецький, угорський та інші.
1.1.2 Білий товстолобик
Промислова риба із родини коропових, має смачне, жирне м'ясо (жирність 8-13%, у крупних - до 23,5%).

Рослиноїдна риба, завезена до України для акліматизації і вже протягом кількох десятків років добре прижилась у внутрішніх водоймах України. Це теплолюбива риба яка харчується переважно фітопланктоном. Цьоголітки білого товстолобика досягають ваги 25-30грам і більше дволітки мають середню вагу 450-500г, в природних умовах дорослі особини можуть досягати ваги до 40кг.Акліматизація цієї риби в Україні повністю не завершена так як нерест білого товстолобика в природних умовах на Україні не відбувається. Тому його розведення можливе лише у спеціалізованих рибницьких господарствах заводським методом. Він добре росте у полікультурі з коропом та білим амуром [18,19].
1.1.3 Білий амур
Типова рослиноїдна риба, яка швидко росте у природних водоймах, досягає маси 40-50 кг і довжини понад 1 м. Має валькувате тіло, вкрите великою лускою, дворядні пилковидні зуби. Харчується рослинністю, починаючи споживати її при довжині тіла 3 см. Добрий приріст спостерігається, якщо в раціоні харчування близько 30% тваринної їжі (коловертки, ракоподібні, хірономіди). Проте основу їжі складають водні рослини та наземна рослинність. Найбільш ефективно використовує білий амур ряску, елодею, роголистники та уруть. Особливо охоче поїдає молоду рослинність. Добовий раціон, темп росту та швидкість статевого дозрівання білого амура залежить від температури води. Так, добовий раціон при температурі води + 25 - 30°С може перевищувати масу риби. При температурі води + 10°С і нижче білий амур припиняє живлення. Проте в південних районах він може брати поживу круглий рік. Кормовий коефіцієнт може коливатись від 25 до 70 кг на 1 кг приросту. Таким чином, білий амур вважається біологічним меліоратором водойм, бо поїдає значну кількість рослин. Потенційні можливості росту у білого амура досить великі. Так, в південних районах білий амур у віці 2 роки досягав у ставках 800–1000 г і більше [8,14].

Статевої зрілості в умовах р. Амур, звідки їх завезли, самець досягає у віці 7- 8 років, самки - у 8 - 9 років. Абсолютна плодючість білого амура досягає 1 млн. ікринок (в середньому від 100 до 800 тис. ікринок). Ікра відкладається безпосередньо у воду (батипелагічна). Нерест проходить у природних умовах у річках, на швидкій течії, при швидкості води 0,8-3 м/с, коли температура води досягає + 18,5°С. Звичайно нерест відбувається при температурі +23-28°С. Інкубаційний період залежно від температури продовжується від 18-20 годин (при + 28-29°С) до 3 діб (при 18°С) [1,2].
В умовах ставкових господарств України молодь білого амура одержують в інкубаційних апаратах. Нерест в природних умовах білого амура не відбувається.
1.1.4 Строкатий товстолоб
Це риба, яка має серед зазначених рослиноїдних найвищу інтенсивність росту. У водоймах Китаю та південних районів нашої країни може досягати маси 35-40 кг, а у водоймах-охолоджувачах України річний приріст становить 5-6 кг. Живиться строкатий товстолоб зоопланктоном, а також фітопланктоном і детритом. Особливо багато детриту в його раціоні навесні та восени, коли у водоймах зменшується кількість фіто- та зоопланктону. Як і в білого, у строкатого товстолоба зяброві пластини добре розвинуті й нагадують густу сітку. Добовий раціон його становить 25-40% від маси, оптимальна температура живлення – 25-30°С. Статевої зрілості строкатий товстолоб у південних районах України досягає у 5-6 річному, у водоймах-охолоджувачах – у 4-5-річному віці. Оптимальна температура живлення – 22-27оС [21]. Самці зазначених рослиноїдних риб досягають статевої зрілості на 1-2 роки раніше за самок. У природних умовах вони розмножуються у річках з швидкою течією, під час різкого підняття води від зливи. Строки нересту розтягнуті. В умовах природного ареалу у річці Амур він триває із середини липня до кінця серпня, у річках Китаю – з середини квітня до червня – липня. Мінімальна температура води, за якої починається нерест, становить 18-20°С. Біологія нересту у цих видів різна. Білий товстолоб нерестить біля самої поверхні води, білий амур – у верхніх її шарах, а строкатий товстолоб – біля дна. Плодючість в середньому становить близько 500 тис. ікринок, але може коливатися від 100 тис. до 1,5-2 млн. ікринок і залежить від маси риби. Незапліднена ікра дуже дрібна. Найбільші її розміри у строкатого товстолоба – 1,4-1,5 мм, а найменші у білого – 1,1-1,2 мм. Ікра рослиноїдних риб батипелагічна. Потрапивши у воду, ікринки швидко набрякають і збільшуються у діаметрі у 4-5 разів, у об'ємі – майже у 100 раз. Ступінь набрякання ікри залежить від складу та кількості солей у воді. Внаслідок набрякання питома вага ікринки наближається до питомої ваги води, тому на течії вона плаває, а у стоячій воді – повільно опускається на дно. Ембріогенез відбувається швидко і, залежно від температури води, триває від запліднення до початку викльову 18-60 год [22]. Передличинки, що виклюнулись з ікри, майже не мають пігменту. Вони пасивно зносяться течією униз по річці, а після використання поживних речових жовткового міхурця мігрують у допоміжну систему річок, де нагулюються.
1.1.5 Судак

Судак – хижа теплолюбна; риба, яка живе у прісній і солонуватій воді басейнів Балтійського, Чорного, Азовського, Каспійського і Аральського морів. Акліматизований на Уралі, в Середній Азії, Сибіру і на Далекому Сході. Утворює напівпрохідну і прісноводну форми. Досягає довжини 120 см і маси 12 кг. У промислі переважають особини масою 2–4 кг при довжині 60–70 см. Статева зрілість настає на 3–4-му році життя.[2]
У природних умовах самець турбується про потомство, що виражається у будівництві гнізда на глибині 0,5–0,8 м і охороні ікри, відкладеної на кореневу систему рослин. Плодючість судака коливається від 82 до 1185 тис. ікринок, що залежить від маси і лінійних розмірів окремих самок. Судак нереститься у прісній воді на чистих ділянках з твердим піщаним дном, з рослинністю і добрим кисневим режимом. Нерестові температури – 8–18 °С [15,17]. Клейка ікра судака розвивається на субстраті 6-10 днів. Можливі відхилення у бік збільшення чи зменшення.
1.1.6 Щука
Щука звичайна – хижа теплюлюбна прісноводна риба. Віддає перевагу водотокам з уповільненою течією, заливам річок і заплавним водоймам озерного типу. Статевої зрілості досягає на третьому-четвертому році життя. [2]
Щука росте швидко, особливо у перші роки життя до настання статевої зрілості. В озерах, річках часто зустрічаються цьоголітки масою до 100 г, дволітки – до 1, трилітки – до 1,5–2 кг.

Цінність щуки як об'єкта ставової.культури полягає не| лише в тому, що вона дає добре м'ясо, а й у тому, що вона як біологічний меліоратор підвищує рибопродуктивність по коропу, карасю та інших рибах, яких розводять, за рахунок знищення їх конкурентів у живленні. Одержуваний при цьому приріст нерідко буває вищим від приросту самої щуки. Нереститься щука ранньою весною при температурі 3-6 °С, ікру відкладає на минулорічну відмерлу рослинність. Плодючість варіює у значних межах від 17,5 до 215 тис. ікринок [20,2].
1.2 Вимоги до зовнішнього середовища при вирощуванні риби
Середовищем існування риб є вода тому фізико - хімічні властивості води являють собою один із найважливіших факторів середовища, який впливає на їх життєдіяльність. Вода повинна: відповідати нормам, у основі яких лежить відповідати біологічним потребам риби, яку вирощують; забезпечувати необхідний рівень природної кормової бази тому для отримання екологічно чистої якісної продукції підійде вода далеко не з кожного джерела водопостачання. Оцінку придатності поверхневих вод для використання у рибопромислових цілях визначають згідно вимогам стандарту. При вирощуванні різних видів риб в ставах в першу чергу слід звертати увагу на підтримання сприятливої концентрації розчиненого у воді кисню, оптимальний вміст 5 -7мг/л. Зменшення концентрації кисню до 3мг/л, особливо в умовах підвищених температур води, може викликати пригнічення дихання риб, що негативно позначається на життєдіяльності, живленні та рості. [7] Порогові величини даного показника для коропа, білого амура та білого товстолоба становить близько 2 мг/л. Оптимальний для активної життєдіяльності та росту цьоголіток і старших вікових груп коропа діапазон температур води наближається до +22 - +27 °С, для білого амура та білого товстолоба +25 -+30 °С . [5] Не менш важливою вимогою є величина водневого показника (рН)для коропових риб він є слабко лужним і становить 6,5-8,5 (допустимі норми 6-8,5). Перманганатна окислювальність води не повинна перевищувати 10 мг/л. Абсолютно недопустима наявність у воді сірководню, метану та вільного хлору [8].Наявність будь якого з цих компонентів у воді навіть у не значних концентра ціях здатна викликати загибель риби тому слід вжити всіх заходів щоб не допустити їх потрапляння у водойму і постійно контролювати якість води. Водообмін є фактором, що дає змогу збільшити виробництво риби з одиниці площі на 40-50%. При водообміні 2-6 діб спостерігається значне пригнічення розвитку в ставах фіто- і зоопланктону. Оптимальним за відсутності аерації вважається 10-12-добовий обмін.
1.3 Класиікація кормів
1.3.1 Природні корми
Природні корми включають в себе різні групи гідробіонтів рослинного і тваринного походження, які є їжею відповідних видів риб і визначають приріст рибної продукції, тобто створюють природну рибопродуктивність .
За характером живлення риб умовно поділяють на три головні групи: фітофаги, зоофаги і зоофітофаги, яких, у свою чергу, поділяють на дрібніші угруповання. Останнім властиве домінування відповідних природних кормових компонентів у харчовому спектрі.

У складі харчової грудки фітопланктофагів домінує фітопланктон, до якого віднесено всю сукупність завислих, вільно плаваючих дрібних водоростей, які розвиваються у шарі води, куди надходить сонячна енергія (евфотична зона) і відбувається фотосинтез. Планктонні водорості мають спеціальні пристосування для існування у завислому стані: вирости і придатки (шипи, ОСТІ, щетинки, перетинки, рогоподібні відростки), порожнинні і сплощені колонії, виділення рясного слизу, накопичення у тілі речовин з низькою густиною (краплини жиру, газові вакуолі). Фітопланктон є головним, а іноді і єдиним первісним продуцентом органічної речовини, за рахунок якої існує все живе у водоймах.
До поширених і найбільш розвинених у водоймах належать водорості з груп діатомових, зелених, синьозелених. Менше значення мають лірофітові, евгленові, золотисті, жовтозелені водорості. [5,17]
Добрі харчові властивості мають зелені водорості класу протококових, які за біохімічним складом особливо привабливі як кормовий об'єкт фітопланктофагів. Деяких представників цієї групи (хлорела, сценедесмус) використовують для масового штучного культивування. Суха речовина цих водоростей містить від 36,7 до 59,6 % білків, серед яких добре засвоювані рослиноїдними рибами всі незамінні амінокислоти, від 10,5 до 51,2 % жирів, у складі яких виявлено до 80 % ненасичених жирних кислот, від 26,0 до 52,1 % вуглеводів. Протококові водорості продукують майже всі відомі вітаміни, енергетична цінність їх сухої речовини варіює від 18,8 до 28,0 кДж/г
За харчовими властивостями зелені водорості поступаються лише евгленовим, які, на жаль, не дуже розвинені у рибогосподарських водоймах.
Досить важливим природним кормом, значення якого часто недооцінюють, є детрит - дрібні органічні часточки (рештки відмерлих і розкладених водних тварин і рослин разом з наявними в них бактеріями), що осіли нг дно водойми або зависли в товщі води у придонному шарі. Він відіграє важливу роль у колообігу органічної речовини, є основним кормовим ком-понент.ом у раціоні риб-детритофагів, додатковою, замінною або вимуше ною їжею для риб-планктофагів і бентофагів. Детрит розрізняють за походженням (фіто-, зоо- та міксодетрит) і ступенем розкладання, що відповідне впливає на його біохімічний склад Слід зазначити, що поживна цінність детриту рослинного походження вища, ніж самих рослин, з яких він утворений. Навпаки, якісні показники детриту, сформованого з решток зоопланктону, значно нижчі, ніж тварин, з решток яких він утворений. Це пов'язано з інтенсивнішим його розкладанням. [11]
Ступінь розкладання детриту істотно впливає на його біохімічні показники. Наприклад, у перші дні після відмирання детрит з фітопланктону містить менше білків і жирів, ніж через 20-30 діб після початку розкладання. Це пояснюють наявністю і життєдіяльністю бактерій. В міру подальшого розкладання органічних решток водоростей і відмирання бактерій (через 1,5- 2 міс) вміст білка і жиру різко зменшується. Детрит із зоопланктону повністю розкладається упродовж 15-20 діб. Важливе місце у раціоні багатьох видів риб, а особливо білого амура займає – вища водна рослинність молоді пагони якої є чудовим кормом для риб. Звичайно риба поїдає не тільки молоду рослинність. Як показує практика заростання водойм вищою водною рослинністю є не тільки не шкідливим, а й навіть корисним. Звичайно це не означає що водойма має повністю бути зарослою для корисного ефекту необхідно аби рослинністю було вкрито всього 15% території ставу.
Особливо важливе значення природні корми мають при використанні напівінтенсивної системи ведення рибництва коли більшу частку раціону вирощуваних риб становлять саме природні корми. Також вони цінні тим, що вони містять у собі велику кількість вітамінів мікро та макро елементів які необхідні для нормальної життєдіяльності риб і це компенсує їх порівняно меншу з штучними кормами поживність. Їх використання дозволяє знижувати собі вартість виробленої продукції та сприяє отриманню якісної екологічно чистої продукції. [14]
1.3.2 Штучні корми
При вирощуванні риби в полі культурі за підвищеної щільності посадки протягом вегетаційного періоду відбувається виїдання рибою природних кормів тому напівінтенсивна система ведення рибництва передбачає годівлю риби в такі періоди. Годівля риби штучними кормами дає змогу вирішувати цю проблему.
Корм має бути доступним за розмірами і мати відповідну консистенцію, що дасть рибам змогу споживати його без значних витрат енергії. Бажана наявність кормів тоді, коли риба відчуває в них потребу. При цьому корм має бути привабливим за смаком, кольором, запахом і мати хімічно оптимальний склад. За дотримання цих умов пропоновані корми швидко перетравлюватимуться і засвоюватимуться, забезпечуючи енергетичн і пластичні потреби організму відповідно до умов вирощування. [13]
Штучні корми або кормові засоби не повинні чинити шкідливу дію на риб, а повинні забезпечувати нормальний перебіг фізіологічних процесів, сприяти максимальній реалізації потенціалу росту і нормального розвитку системи відтворення.
Кормами штучного походження є рослинні корми та продукти їх переробки такими продуктами є ячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник, ріпак і відповідно макухи, шроти з вище вказаних культур. Вибір корму яким буде проводитися годівля залежить від конкретних можливостей кожного фермерського господарства. Основна вимога до кормів є їх здатність забезпечувати біологічну потребу риби в поживних речовинах. Переважно для цього використовують спеціальні визначники в яких вказано вміст поживних речовин в кожній рослинні на основі них фахівцями складаються відповідні кормові рецепти які є різними не тільки для різних видів риб , а й для різних вікових груп. Звичайно для годівлі використовуються і корми тваринного походження такі як кров’яне та м’ясне борошно сухе молоко кісткове та рибне борошно. Їхня перевага втому, що в них міститься велика кількість білків, жирів. Крім того при складанні рецептів комбікормів до їх складу вносять мінеральні домішки, крейду, вапно їхня кількість від загального складу рецепту становить не більше 1% але цей вміст також дуже важливий тому, що забезпечує організм риби необхідними для побудови скелету та луски мінеральними речовинами. [19]
1.3.3 Живі корми
До живих кормів відносять організми зоопланктону. Серед най розповсюдженіших представників що штучно вирощуються для годівлі є такі види як дафнії (магна, пулекс) моїни, артемії та інші. Для їхнього розведення розроблені спеціальні технології вирощування у садках, басейнах, ставах. Ці технології передбачають отримання великої кількості живих кормів у спеціально створеному середовищі в результаті додавання у воду садка чи басейна органічних добрив, кормових дріжджів та мінеральних добрив. Отриману продукцію використовують для годівлі молоді риб. Живі корми це не тільки організми зоопланктону це також і каліфорнійський черв’як та деякі інші види червів які риба добре засвоює. [17]
1.3.4 Роль природного корму у живленні коропа
Природні корми, що знаходяться в ставу, у вигляді зоопланктону і бентосу, забезпечують рибу всіма речовинами, необхідними для її нормального росту і розвитку завдяки своїй фізіологічній повноцінності. Вони є джерелом, з якого риба поповнює нестачу амінокислот, мікроелементів, вітамінів та інших, ще невідомих, біологічно активних речовин, так званих факторів тваринних кормів. Найбільш повноцінним кормом для риби є ракоподібні, особливо дафнії. Суха речовина прісноводного зоопланктону містить 57,3 % білка, 7,6 – жиру, 21,7 % золи, фітопланктон, як і інші рослинні корми, менш поживний, але він не поступається кращим сортам сіна [18,19].
Природні корми багаті на шість незамінних амінокислот – тирозин, триптофан, аргінін, гістидин, цистин, метіонін. Найбільшу їх кількість мають дафнії. Велика кількість білка (68,5–70,6 %) міститься у личинках комах, черв'яках. Вони багаті також на вуглеводи і фосфор, але мало містять мінеральних речовин. Таким чііном, ці основні представники природної кормової бази доповнюють один одного за поживною цінністю.
За амінокислотним складок білок безхребетних близький до білка риби. Врахувати споживання природних кормів з тією ж точністю, що і споживання додатково внесеного корму, неможливо, оскільки не розроблені відповідні методики їх обчислення. Визначення необхідного мінімуму природного корму дало б змогу встановити найбільш доцільну щільність посадки, виходячи з природної рибопродуктивності ставів з урахуванням одержання рибою вітамінів, амінокислот, зольних речовин, яких не вистачає у штучних кормах.
Бажано, щоб короп мав у раціоні близько 30–50 % природних кормів. [19]
2. Загальні відомості про господарство
Фермерське господарство В. П. Поворозника знаходиться у Новоархангельському районі Кіровоградської області це північно західна її частина, господарство знаходиться в лісостеповій зоні. Ця територія з достатьно хорошими умовами для ведення рибного господарства. Зима м’яка, літо жарке іноді з недостатньою кількістю опадів. Загальна площа ставів що використовується 28 га. У господарстві є в наявності три нагульних стави з розмірами 10, 12 та 6 га.
Водо постачання відбувається за рахунок підземних вод та опадів значна частина води надходить на весні підчас танення снігів. Глибина залягання ґрунтових вод 1-2 м.
У ставках цього господарства у полікультурі вирощуються такі промислові вид риб як: короп, білий товстолобик, білий амур. Крім того, додатково, вирощується такі види як: лин та судак. У ставах також наявні малоцінні види