Технологія післязбиральної обробки, реалізації, переробки сільськогосподарських продуктів
Міністерство освіти і науки України
Уманський Державний Аграрний Університет
Кафедра технології і переробки продукції
Курсова робота на тему:
« Технологія післязбиральної обробки, реалізації, переробки сільськогосподарських продуктів.»
Виконав студент 54-АМ групи
агрономічного факультету
Умань – 2004
Зміст
Розділ 1 Післязбиральна обробка, реалізація і зберігання зернових мас
1.1. Технологія післязбиральної обробки зернових мас..
1.2. Реалізація зернових мас
1.3. Зберігання зернових мас
Розділ 2 Зберігання цукрових буряків
Розділ3 Технологія зберігання картоплі і овочів
Розділ 4 Технологія зберігання плодів і ягід
Розділ 5 Переробка сільськогосподарської продукції
Література
Розділ 1
Післязбиральна обробка, реалізація і зберігання зернових мас
1.1. Технологія післязбиральної обробки зернових мас
Гречка - цінна круп'яна культура. Зерно гречки являє собою трьохграний горішок, який складається із міцної плодової оболонки, зародку, насіннєвої оболонки, алейронового шару і ендосперму. Плівчастість зерна складає 20...25%. Плодова оболонка складається із трьох пелюсток, які вільно охоплюють ядро, з яким вони зростаються тільки в одній точці - в центрі основи ядра. За механічного впливу на зерно пелюстки оболонки розходяться, оголюючи ядро, що сприяє розвитку плісені. Між ядром гречки і плодовою оболонкою є, головним чином по кутах, повітряний простір, розмір якого залежить від форми зерна. Чим сильніше виражена крилатість у зерна гречки, тим більші порожнини між ядром і оболонкою і тим вища, відповідно, плівчастість такого зерна. Навпаки в кулястому зерні гречки (безкрилої) менше пустого простору, тому таке зерно характеризується меншою плівчастістю. Відзначається взаємозв'язок між формою зерна гречки і її натурною масою: чим менша крилатість зерна, тим виповненіше воно і тим вища у нього натура.
Характерною особливістю будови зерна гречки є зародок великих розмірів, розміщений у вигляді зігнутого пелюстка S-подібної форми всередині ядра. Клітини його щільніші, ніж клітини ендосперму. Останній складається із клітин, заповнених мілкими крохмальними зернами, що чітко відділяються одне від одного і характеризуються крихкістю.
За хімічним складом гречка дуже близька до зерна злаків. Вона містить 55...65% крохмалю, 9... 12% білка, 2...3% жирів, 12...15% клітковини, 2...2,5% золи.
Існують деякі відмінності цієї культури. Інтенсивність дихання зерна гречки з вологістю 15.. 17% значно нижча, ніж зерна інших культур, що обумовлює більшу її стійкість протягом зберігання. Крім того, зниження температури гречки значно знижує інтенсивність її дихання. Температура її в період збирання складає звичайно 15...18°С.Якщо при цьому вологість не перевищує 16%, зерно можна зберігати після очищення до зимових холодів. За вологості зерна близько 17% гречка стає нестійкою і швидко піддається пліснявінню.
Охолодження і сушіння є основними заходами приведення гречки в стан, що забезпечує нормальні умови зберігання.
Режими i способи зберігання зернових мас залежать від їхніх властивостей. Зберігання зернової маси без урахування фізичних i фiзiологiчних властивостей її призводить до значних втрат у вазі i якості зерна та насіння.
Принципово однакові властивості будь-якої зернової маси i спрямованість процесів у ній показують, що стан партій зерна i насіння при зберіганні залежить від одних i тих самих факторів, найважливішими з яких є: 1) вологість зернової маси i навколишнього середовища; 2) температура зернової маси і навколишнього середовища; З) доступ повітря до зернової маси (ступінь й аерації).
На регулюванні параметрів цих факторів i ґрунтуються такі три режими зберігання зернових мас, що застосовуються в світовому господарстві: 1) зберігання зернових мас у сухому станi, тобто з вологістю близькою до критичної; 2) зберігання зернових мас в охолодженому станi, тобто за таких умов, коли температура їх знижена до меж, якi значною мірою гальмуюче впливають на життєві функції компонентів зТаблиця 1зернової маси; 3) зберігання зернових мас без доступу повітря.
На додаток до цих трьох режимів у всіх країнах обов’язково застосовують допоміжні заходи підвищення стійкості зернових мас, що забезпечують найефективніше проведення зазначених ви ще режимів. До таких заходів належать: очищення зернових мас від домішок перед засипанням на зберігання, активне вентилювання, хімічне консервування, дотримання комплексу оперативних заходів та ін.
Таблиця 1.
Вихідні дані для визначення активного вентилювання.
|
Куль тура |
Воло гість зерна, % |
Темпе ратура зерна, °С |
Темпе ратура навк.сер., °С |
Температура підігрітого повітря, °С |
Питома подача повітря 1000Мі/ год/т. |
Продук тивність вентилю вання Мі/год |
| гречка | 22 | 26 | 16 | 30 | 1000 | 20000 |
Після збору зерна гречки , його потрібно вентилювати з метою охолодження. Для цього нам потрібно знайти масу:
1. m=Q/q Q=20000м3 /год
q=80 м3 /год/т ( за таб. 1)
m=20000/80=250т
2. визначаємо різницю температур зерна і повітря:
26-16=100 С
3. визначаємо середню швидкість охолодження зерна (таб 4). З неї видно. Що при різниці температур 100 С і 80 м3 /год/т буде втрачатись 0,320 С/год
4. визначаємо тривалість охолодження зерна:
10/0,32=31,25годин
5. визначити висоту насипу( за таб. 1) при вологості 22%. Висота насипу не повина перевищувати 2 м.
Розрахунок тривалості вентилювання з метою сушіння.
Згідно табл. 8 три валість сушіння гречки 40 год.
Визначення розмірів і місткості робочої площадки підлогової вентиляційної установки:
1 . Визначаємо площу робочої площадки:
20000м3 /год / 100 м3 /год/ м2 = 200 м2
2. Маса зерна,що обробляється m = Q / q
m = 250 т
3. Висота насипу при вологості 22% і 80 м3 /год/т – не більше 2 м.
В даному випадку потрібно проводити теплове сушіння зернової маси у зерносушарці шахтного типу СЗШ-16.
Таблиця 2
Облік виконаної роботи при сушінні зерна
| Пропуска через зерносушарку | Зйом вологості зерна, % | Маса зерна, т | Перевідний коефіцієнт в планові тони | Обсяг роботи, в планових тонах | Тривалість роботи сушарки, год | ||
| До сушіння | Після сушіння | ||||||
| 1 | 22-18 | 250 | 237 | 0,68 | 170 | 10,6 | |
| 2 | 18-14,5 | 237 | 227,3 | 0,70 | 165,9 | 10,3 | |
| всього | 3 | 22-14,5 | 250 | 237 | 335,9 | 20,9 |
М=250т М1= (100-а/100-б)xМ
М1= (100-22/ 100- 18 ) x 250 = 78 / 82 x 250 = 237 т.
М2= (100 – 18 / 100 -14,5) x 237 = 82 /85,5 x 237 = 227,3т.
Висновок: при сушінні зерна гречки масою 250т на зерносушарці СЗШ-16, маса зерна після сушіння-227,3т, обсяг роботи - 335,9 планові тони, тривалість сушіння продовольчого зерна-20,9год, насіннєвого-41,8год.
1.2. Реалізація зернових мас
Правила приймання зернових мас.
1.1. Зерно приймають партіями. Під партією розуміють будь-яку кількість зерна, однорідне по якості, призначене до одночасного приймання, відвантаження чи одночасному збереженню, оформлене одним документом про якість.
1.2. У документі про якість на кожну партію зерна, що заготовляється чи поставляєтся, указують:
дату оформлення документа;
найменування відправника і станцію (пристань) відправлення;
номер автомобіля, чи вагона найменування судна;
номер накладної;
масу партії чи кількість місць;
станцію (пристань) призначення;
найменування одержувача;
найменування культури;
походження;
сорт, тип, підтип зерна;
клас зерна;
результати аналізів по показниках якості, що передбаченим стандартом технічних умов на відповідну культуру;
підпис особи, відповідальні за видачу документа про якість зерна.
1.2.1. На кожен окремий автомобіль, автопоїзд заготовлюваного зерна, що відвантажується колгоспом, радгоспом, допускається замість документа про якість видавати супровідний документ, у якому вказують:
найменування господарства-відправника;
найменування культури, сорту, а також сильне чи ціннне зерно;
рік врожаю:
номер автомобіля;
масу партії;
дату оформлення документа;
підпис особи, відповідального за видачу супровідного документа.
1.2.2. Допускається видача господарством одного документа про якость чи одного сортового посвідчення на кілька однорідних партій зерна, що здаються протягом доби одним господарством.
1.2.3. Трохи однорідних по якості партій зерна, що надійшли від одного господарства чи підприємства глибинного пункту протягом оперативної доби, приймають як одну партію.
1.2.4. Партії зерна пшениці сильних і цінних сортів, а також зерна ячменя пивоварних сортів і найбільш цінних, супроводжуються сортовим посвідченням інших культур, ;
1.2.5. При відвантаженні зерна залізничним транспортом допускається видача одного документа про якість на однорідні партії, відвантажені в декількох вагонах на адресу одного одержувача. У цих випадках у документі про якість вказують номера усіх вагонів.
1.3. Для перевірки відповідності якості зерна вимогам нормативно-технічної документації аналізують середню пробу масою (2,0±0,1) кг, виділену з об'єднаної чи середньодобової проби.
1.3.1. У залежності від маси партії і стану по засміченості добір крапкових проб зі струменя переміщуваного зерна проводять відповідно до вимог, зазначеними в табл.
Таблиця 2.
| Маса переміщеної партії, т | Засміченість | |
| Чиста і середня чистоти | Сміттєва | |
|
До 100 включ. Св. 100 до 200 включ » 200 » 400 включ. » 400 |
Від кожних 3 т » 5т » 10 т » 20 т |
Від кожних 3 т » 5т » 5т » 10 т |
1.3.2. Кількість мішків, з яких повинні бути відібрані крапкові проби, зазначене в табл. 3.
Таблиця 3
| Кількість мішків у партії, шт. | Обґєм вибірки |
|
До 10 включ. Св. 10 до 100 включ. » 100 |
Із кажного другого мішка Із 5 мішків плюс 5% °т кількості мішків партії Із 10 мішків плюс 5% від кількості мішків партії |
1.4. Результати аналізу середньої проби поширюють на всю партію зерна. При надходженні від господарства чи підприємства автомобільних партій зерна результати аналізу середньої проби, виділеної, із середньодобової проби, поширюють на всі однорідні по якості автомобільні партії зерна, що надійшли протягом однієї оперативної доби від одного господарства.
1.5. При надходженні партій зерна водним транспортом перед розвантаженням судів у порту проводять попередній огляд зерна для визначення якості за органолептичними показниками, а також зараженості шкідниками хлібних запасів.
1.6. При неоднорідності якості партії за результатами її зовнішнього огляду і звірення крапкових проб, відібраних з доступної глибини, і при можливості поділу її на однорідні по якості частини їх приймають за окремі партії і на кожну частину видають окремі документи про якість.
1.7. Визначення якості надходить від господарств чи підприємств зерна проводить лабораторія хлібоприймального підприємства за всіма показниками, передбаченим стандартом технічних умов на відповідну культуру.
При розбіжностях в оцінці якості заготовлюваного зерна між господарством і заготівельним підприємством проводять повторний аналіз у присутності здавача. При незгоді його з результатами повторного аналізу пробу в добовий термін направляють для контрольного аналізу в Державну хлібну інспекцію чи передають державному хлібному інспектору. якщо він знаходиться на підприємстві. Висновок Державної хлібної інспекції є остаточним.
1.8. Результат першого аналізу вважають правильним. якщо дані його не перевищують установлені розбіжності, що допускаються, у порівнянні з результатами контрольного аналізу. При перевищенні розбіжностей, що допускаються, правильним вважають результат контрольного аналізу.
Таблиця 4.
Вихідні дані для оцінки якості реалізованих зернових мас.
| Культура | Вологість, % | Смітна домішка, % | Зернова домішка, % |
Натура г/л |
Зараженість шкідниками |
| Гречка | 14,33 | 3,53 | 0,25 | - | відсутнє |
1. Визначення натуральної знижки (надбавки):
а) За вологість (надбавка) : 14,3 – 14,5 = +0,2 %
б) За смітні домішки (знижка) : 3,5 – 1 = 2,5%
в) За зернові домішки (надбавка): 0,25 – 1 = +0,75%
д) Разом (знижка) - 2,5%
2. Визначаємо плату за приймання:
5 т Ч 4,08= 20,4 грн.
3 Маса натуральної знижки, т:
5 т x 2,5 / 100 = 0,13т.
4. Залікова маса:
5т - 0,13 =4,87т.
5 Визначення вартості зерна залікової маси:
Закупівельна ціна за 1 т Ч залікову масу=1010Ч4,87 = 4918,7 грн.
6. вартість очищення зерна:
а) Очищення :
5 Ч2,5 = 12,5 т%
12,5 т% Ч2,16 = 27 грн.
7. Сума до виплати:
Вартість залікової маси зерна – плата за приймання – і очищення зерна – плата за загально-технічний аналіз одного зразка.
4918,7 – 20,4 – 27 – 39 = 4832,3 грн.
8. Фактична ціна 1 т.
4832,3/ 5т = 966,46
1.3. Зберігання зернових мас.
Істотними i обов’язковими заходами для зниження втрат зерна та насіння при зберіганні підвищенні їх стійкості є правильне розміщення партій у сховищах та спостереження за ними.
Партії зерна розміщують з урахуванням їх цільового призначення (продовольче, фуражне, посівний матеріал), вологості, наявності домішок, ознак зараженості шкідниками хлібних запасів i хворобами та за ознаками, якi враховують окремо (наприклад, пошкодження клопом-черепашкою, наявність карантинних бур’янiв тощо).
Особливо дбайливо слiд ставитися до розмiщення насiннєвих фондiв. Так, насiння розмiщують не тiльки за сортами, а й обов’язково в межах сорту — за репродукцiями, категорiями сортової чи смітної згiдно з актами апробацї i класами, передбаченими стандартами. Розмiщуючи насiння, не можна допускати змiшування партiй. У зв’язку з цим висота насипу насiння повинна бути нижчою від стiнок засiка на 15—20 см.
Правильному розмiщенні насiннєвих, продовольчих i фуражних фондiв зерна в господарствi сприяє завчасно складений план. Вiдповiдно до нього ведеться i належна пiдготовка сховищ, добре продуманий план розміщення дає эмогу найрацiональнiше використати мiсткiсть сховищ, не допустити зберiгання зерна купами, при якому площа складу i його обсяг використовуються недостатньо. Кращi склади видiляють для зберiгання насiнних фондiв.
Высота насипу насiння з вологiстю нижче критичної i особливо охолодженого може бути i значно бiльшою якщо дозволяє технєчний стан сховища i можна спостерiгати за станом зберiгання насiння.
Партiї продовольчого i фуражного зерна зберiгають з великою висотою насипу, але й тут беруть до уваги стан зернової маси, особливо її вологiсть.
Потреба систематичного спостереження за зерновими масами при збертганнi випливае з їхнiх властивостей i процесiв, якi вiдбуваються в них і добре органiзоване спостереження i вмiлий, правильний аналіз добутих даних дають эмогу своечасно запобiгати небажаним явищам i з мiнiмальними затратами довести зернову масу до стану консервацiї або реалiзувати її без втрат.
Оскiльки спостереження повиннi бути органiзовнi за кожною партiею зерна, то їх прагнуть вести найпростiшими, але i досить надiйними методами. Так, визначаючи температуру зернової маси, вологiсть її стан за зараженiстю шкiдниками i показники свiжостi (колiр i запах), можна дiстати достатнє уявлення про ступiнь консервацїї i якiсть. У партiях насінного зерна перевiряють ще схожiсть, енергiю проростання i життездатнiсть.
Найважливiшим показником, що характеризуе стан зернової маси при зберiганнi є температура. Низька температура в усiх дiлянках насипу (8° i нижче) свiдчить про консервацiю зернової маси, а отже, i благополучне зберiгання.
Вплив навколишнього середовища (зовнiшнього повiтря, стiн зерносховищ тощо) i фiзiологiчнi процеси в зерновiй масi можуть призвести до появи неоднакової температури в рiзних дiлянках насипу, тому температуру треба визначати в рiзних шарах зерно вої маси. Пiдвищення температури зернової маси, яке не вiдповiдає змiнi температури повiтря, свiдчить про активiзацiю фiзiолгiчних процесiв i початок самозiгрiвання.
Для визначення температури зернової маси, а також температури повiтря в сховищах i поза ними використовують спиртовi, ртутнi термометри. Термометри вміщують у металеву оправу, яка нагвинчується на дерев’яну або металеву штангу. Така штанга складається з кiлькох колiн (двох-трьох), якi загвинчуються, що дає эмогу змiнювати довжину термометра залежно вiд висоти насипу зерна в складi.
При зберiганнi насiнних фондiв слiд мати одну термоштангу на кожний засiк. Термоштанга повинна постiйно перебувати в насипу, у його верхньому (20—30 см вiд поверхнi), середньому або нижньому шарi (20—30 см вiд пiдлоги). Перемiщення штанги в межах насипу перiодично здiиснює слостерiгач.
Вiдомi й iншi методи вимiрювання температури зернової маси — електрометричнi iз застосуванням термометрiв опору та центральним пультом спостереження. Найчастiше їх застосовують у силосах елеваторiв.
Контроль за станом зараженостi зернових мас дає эмогу своєчасно локалiзувати розвиток клiщiв i комах або повнiстю знищити їх. Зараженiсть зернової маси в складi перевiряють роздiльним дослiдженням виїмок за шарами насипу (у верхньому, середнъому i нижньому), тому що шкiдники можуть мiгрувати в рiзнi дiлянки насипу.
Дуже добре, якщо в господарствi є можливiсть перевiряти i вологiсть партiй, якi зберiгаються. Цей показник при зберiганнi доцiльно виявляти в усiх шарах насипу. Перевiрку посiвних якостей насiння, одночасно вологостi i зараженостi їх провадять у контрольно-насiнних лабораторіях.
Перiодичаiсть спостереження за зерновими масами залежить вiд їхнього стану. Так, у партiях свiжозiбраного насiння з пiдвищеною вологiстю температуру перевiряють щодня, а в сухих — двiчi на декаду. У партiях охолодженого зерна її досить перевiряти раз у декаду або навiть раз у 15 днiв. Залежно вiд температурного фактора встановлена i перiодичнiсть перевiрки на зараженiсть шкiдниками хлiбних запасiв. При температурi зернової маси нижче 0°С досить проводити протягом мiсяця одне спостереження, а при температурi вище 10°С — раз у 10 днiв.
Схожiсть насiння в кондицiйних партiях визначають не рiдше одного разу в 4 мiсяцi i не пiзнiше як за 15—20 днiв до сiвби. Вологiсть насiння в цих партiях перевiряють 1—2 рази на мiсяць.
Результати спостереження записують у журнал за рекомендованою формою. Крiм того, ведуть насiнну шнурову книгу.
Самозігрівання зернових мас
Самозйрiвання зерновоi маси — це пiдвищення її температури внаслiдок фiзiологiчних процесiв, якi вiдбуваються в нiй, та низькій теплопровiдностi. Можливе при зберiганнi зерна на токах, у зерносховищах, при транспортуваннi у вагонах або суднах.
У процесi аеробного дихання скрого й особливо свiжозiбраного зерна видiляється теплота, яка пiдвишує температуру зернової маси навiть при вiдносно невисокому (0,7- 1 м) його насипу. Це пояснюеть ся тим, що теплопровiднiсть зерна дуже низька i майже вся утворювана при цьому теплота витрачаеться на його нагрiвання. І крiм того, з пiдвищенням температури зернової маси посилюеться iнтенсивнiсть її дихання, внаслiдок чого теплота видiляеться в значнiй кiлькостi й акумулюється в зерновiй масi. Отже, фiзiологiчною основою самозiгрiвання є дихання всiх живих компонентiв зернової маси, яке призводить до значного видiлення тепла, а фiзичною —її погана теплопровiднiсть. Як наслiдок, утворення тепла в тiй чи iншiй дiлянцi зернового насипу перевишуе вiддачу його в навколишнє середовище, тобто викликае самозiгрiвання.
Самозйтiвання, що почалося в зерновiй масi, не припиняється мимовiльно до повного його закiнчення. Цей процес закiнчуеться тiльки тодi, коли температура пiдвищується до меж, яких не витримують живi компоненти зернової маси i гинуть. Тому якщо вжити термiнових заходiв щодо припинення самозiгрiвання зернової маси, то воно може повнiстю втратити посiвнi, продовольчi, фуражнi й технiчнi якостi. Гранична температура зерна при самозiгрiваннi 55— 65°С. Самозігрівання свiжозiбраного зерна вiдбувається досить iнтенсивно — граничні температури воно набуває вже через 2—4 доби.
Утворенню i нагромадженню теплоти в зерновiй масi сприяють iнтенсивне дихання зерна основнїї культури та зерен i насiнин, якi входять до складу домiшок; активний розвиток мiкроорганiзмiв; iнтенсивна життєдiяльнiсть комах i клiщiв. Насiння бур’янiв, маючи вищу iнтенсивнiсть дихання порiвняно з iнтенсивнiстю длхання основного зерна, сприяє бiльшому нагромадженню в ньому теплоти. Особливо багато її видiляється в неочищеному зернi з пiдвищеною вологiстю i вмiстом зелених часточок рослин та насiння бур’янiв.
У процесi життедiяльностi комах та клiщiв також видiляється певна кiлькiсть теплоти. При великій зараженостi зерна i скупченнях шкiдникiв в окремих дiлянках насипу видiляється значна кiлькiсть теплоти, що також призводить до його самозiгрiвання. Самозiгрiвання сухого зерна, яке зберiгаеться при температурi 20-30°С, може виникнути внаслiдок розвитку в ньому комiрного довгоносика або тривалого зберiгання.
Самозiгрiвання — явище комплексне, тобто це результат iнтенсивного дихання самого зерна i мiкроорганiзмiв, що містяться у зерновiй масi. Однак не будь-яке пiдвищення температури у зерновiй масi треба розглядати як початок розвитку процесу самозiгрiвання, оскiльки температура в нiй може пiдвищуватися, наприклад, через поступове прогрiвання у весняні i лiтнi перiоди. Інтенсивнiсть, з якою виникае i розвиваеться процес самозiгрiвання, залежить вiд стану зерновоїї маси, стану конструкцiї зерносховищ, умов зберiгання зерна в сховищах i догляду за ним.
При зберiганнi зерна дiлянка насипу, у якiй спостерiгається пiдвищена фiзiологiчна активнiсть, може стати осередком самозiгрiвання. Залежно вiд стану зернової маси та умов зберiгання самозiгрiвання може виникнути в рiзних частинах насилу. У практицi зберiгання зерна розрiзняють самозiгрiвання гнiздове, шарове й суцiльне.
Самозiгрiвання виникає у будь-якiй частинi зернової маси при наявностi однiеї з таких причин:
1) зволоження зернової маси при протiканнi дахiв або недостатнiй гiдроiзоляцiї стiн сховищ;
2) засипання в одне сховище або одну засiку зерна рiзної вологостi, внаслiдок чого створюються осередки (гнiзда) з пiдвищеною во логiстю;
З) наявностi в зерновiй масi дiлянок з пiдвищеним вмiстом домiшок i пилу;
4) скуптчення комах i клiщiв в одлiй дiлянцi насипу.
Отже, гнiздове самозiгрiвання зерна можливе лише при порушеннi основних правил його розмiщення i догляду за ним.
Шаробе самозiгрiвання зернової маси виникає при зберiганнi й в силосах, сховищах, буртах. Називаеться так тому, що шар зерна, якому вiдбуваеться самозiгрiвання, мiститься в насипi, котрий мае вигляд горизонтального або вертикального пласта. Самозiгрiвання може виникати в нижньому (низове самозiгрiвання) або верхньому (верхове) шарi насипу, бiля стiн зерносховища (вертикально пластове).
Основною причиною шарового самозiгрiвання є така фiзична властивiсть зернової маси, як термовологопровiднiсть — перемiщення вологи в зерновiй масi в напрямi струменя теплоти, що зумовлюється перепадом температур.
Верхове самозiгрiвання виникає при зберiганнi зернової маси переважно в перiоди з найбiльшим перепадом температури зерна i навколишнього середовища, тобто пiзно восени i рано навеснi. Горизовтальний пласт зерна, в якому вiдбуваеться самозiгрiвання, розмiщений на глибинi 0,7 — 1,5 м вiд поверхнi зернового наситту, а при товщинi останнього у сховищi 1 — 1,5 м — на глибинi 0,15— 0,25 м вiд його поверхнi.
Розвиток верхового самозiгрiвання умовно можна уявити так. Восени в зерносховища закладають недостатньо охолоджене свiжо зiбране зерно з пiдвищеною фiзiологiчною активнiстю. Внаслiдок iнтенсивного дихання зерна та iнших процесiв повiтря в мiжзерновому просторi нагрiвається i зволожується. Потоки теплого й волого повiтря пiднiмаються вгору, стикаючись на своему шляху з верхнiми шарами насипу, якi охолодженi холодним атмосферним повiтрям, внаслiдок чого вiдбувається концентрацiя водяної пари. Температура шару, який зволожується, стає сприятливою для розвитку мiкробiв та посиленої життєдiяльностi зерна.
Навеснi i на початку лiта, коли внутрiшня частина зернової маси має низьку температуру, а верхнi шари прогрiваються теплим повiтрям, також можливi конденсацiя водяної пари i посилений розвиток фiзiологiчних процесiв у зернi. Весняне верхове самозiгрiвання характерне для теплої ранньої весни пiсля зими iз сильними морозами. При рiзкому перепадi температур в цей час спостерiгається верхове самозiгрiвання сухого зерна або зерна, яке довго зберiгаеться.
При верховому самозiгрiваннi у зв’язку з тепломасообмiнними процесами у зерновiй масi температура внутрiшнiх її дiлянок, що розмiщенi нижче шару, який нагрiвається, пiдвищується як правило, повiльно. Щоб лiквiдувати верхове самозiгрiвання, верхнiй пласт зерна знiмають, охолоджують, сушать i розмiшують в iншому сховищi.
Низове самозiгрiвання розвивається у нижньому