Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Напівінтенсивна технологія вирощування товарної риби за дволітнього циклу в умовах фермерського господарства В.П. Поворозника

Напівінтенсивна технологія вирощування товарної риби за дволітнього циклу в умовах фермерського господарства В.П. Поворозника

риб: карась, окунь, плітка, верховодка, йорж.

Рослинність ставів представлена макрофітами з різних екологічних груп, зокрема представниками рослин з плаваючими листками, є ряска, водяний горіх; надводних рослин – очерет, рогіз; підводних – елодея, рдест. Площа заростання ставів до 15%.

Фермерське господарство являється не повно системним нагульним ставовим господарством і спеціалізується на виробництві товарної риби. Рибо посадковий матеріал закуповують в інших господарствах. Гідро технічні споруди господарства складаються з водоскидної системи До них належать: земельні греблі та дамби; паводкові водоскиди; донні водоспуски; рибозахисні пристрої; рибо вловлювачі. Всі гідротехнічні споруди у задовільному стані. В господарстві отримують товарних двох літок коропа, білого амура, білого товстолобика. Протягом нетривалого періоду у господарстві здійснюється годівля риби, також здійснюється часткове удобрювання органічними добривами.

Протягом вегетаційного періоду здійснюється виловлювання сміттєвої риби. Вилов товарної риби відбувається восени.


2.1 Дволітній цикл вирощуванняі товарної риби у фермерському господарстві


У фермерському господарстві Поворозника використовується дволітній цикл вирощування риби. Оскільки розведенням риби в господарстві не займаються, тому рибопосадковий матеріал закупляють в інших господарствах. Зариблення ставів проводять пірощеною личинкою. Протягом першого року відбувається вирощування цьогорічок. В цей час протягом незначної частини вегетаційного періоду цьоголіток підгодовують кормосумішами. Зазвичай підгодовку розпочинають в першій декаді липня. З початком годівлі приблизно через кожні 10 днів проводять контрольні облови, метою яких є перевірка інтенсивності росту мальків. В кінці вегетаційного періоду зі зниженням температури води підгодівля риби припиняється.

Восени цьоголітки, вирощені в господарстві мають середню вагу 20-30 г.

Після зимівлі відбувається вирощування товарних двохліток. Дволітків в господарстві підгодовують починаючи з другої половини червня. Для годівлі використовують, в основному, зернові відходи та соняшникову макуху. Для контролю за темпами росту та виявлення захворювань здійснюються контрольні облови з періодичністю раз в десять днів, а при виявленні порушень – раз в п’ять днів.

Середня маса товарної риби на момент вилову становить 400-500 г. Вихід товарної риби 10-15 ц/га.


3. Заходи інтенсифікації при напівінтенсивній системі ведення господарства


Використання певних засобів інтенсифікації дозволяє фермерському господарству значно підвищувати ефективність своєї діяльності.

У ставовому рибництві застосовують комплекс різних заходів, які забезпечують одержання певної кількості рибної продукції з, кожного гектара площі ставу. До них належать підвищення природної кормової бази ставу, застосування ущільнених посадок у моно та полікультурі, годівля і підгодівля риби, селекційна робота; профілактика захворювань, механізація рибницьких процесів. Використання . І того чи іншого елемента комплексу залежить від рівня інтенсивності виробництва і спеціалізації підприємства, приходних і соціально-економічних умов.

Напівінтенсивна форма ставового господарства є переходом від екстенсивної до інтенсивної. В таких господарствах стави частково удобрюють (найчастіше вносять гній), рибу в другу половину вегетаційного сезону підгодовують зерновідходами, застосовують спільне вирощуваїння кількох видів риб. Така організація виробництва забезпечує одержання 5 – 10 ц/га риби при Щільності зариблення 1500 – 3000 шт./га.

Інтенсифікація передбачає оптимальну концентрацію ресурсів на одиниці ставової площі для одержання максимальної кількості риби високої якості при достатній рентабельності виробництва. При цьому досягають найбільш ефективного використання ставових площ. Дослідження Н. М. Харитонової (1984) на різних категоріях ставів і в різних грунтово-кліматичних зонах України показали, що визначальним фактором інтенсифікації є щільність посадки риби на одиницю площі. Проте не слід розглядати щільність посадки як самоціль. Прийнята щільність посадки повинна забезпечити максимальну рибопродуктивність і стандартну масу посадкового матеріалу або товарної риби [22].

Методи інтенсифікації базуються на механізмах, які визначають взаємовідносини риби і навколишнього середовища, її абіотичних, біотичних та антропічних факторів. При цьому вирішального значення набувають адаптаційні можливості культивованих риб протягом усього онтогенезу при вираженій астатичності ряду екологічних параметрів.

У зв'язку з цим інтенсифікаційні заходи спрямовуються на оптимізацію навколишнього середовища. При цьому особливу увагу приділяють стимуляції розвитку гідробіонтів, які є природним кормом певних видів риб.

Методи інтенсифікації опираються на специфіку міжвидових і внутрівидових взаємовідносин риб, зокрема харчових. Це положення є вирішальним при встановленні щільності посадок, визначенні кількісних і якісних параметрів раціону, співвідношення окремих видів риб у Складі полікультури.

Іншими словами, оптимізація інтенсифікаційних заходів можлива на фоні глибокого знання процесів, які визначають утворення продукції у штучному іхтіоценозі з обмеженою кількістю видів.

Інтенсивні технології вирощування риби - це система науково обґрунтованих, взаємопов'язаних способів, технологічних операцій і прийомів, застосовуваних у тісному поєднанні й у відповідності з фізіологічними потребами риби за періодами її розвитку. Спрямовані ці технології насамперед на підвищення ефективності використання біологічних ресурсів водойм та риби.

У природних умовах без застосування методів інтенсифікації рибопродуктивність водойм в Україні може становити, ц/га: ставів- 1,5-2,0, малих водойм - 0,7-1,5, водосховищ - 0,2- 0,4. Основні витрати при цьому спрямовані на закупівлю рибопосадкового матеріалу і вилов риби для споживання. В річках і водосховищах відтворення рибних запасів відбувається в природних умовах.

До основних факторів інтенсифікації розвитку рибопродуктивного підкомплексу належать такі.

Стави та інші водойми. Незалежно від грунтово-кліматичних умов рибоводні стави повинні задовольняти як загальні, так і конкретні зональні вимоги. В стави не повинні надходити неочищені стічні води промислових підприємств, тваринницьких ферм і побутові нечистоти.

Перед посадкою риби в стави розчищають осушувальну мережу, прибирають рослинність, боронують дно ставу, провадять профілактичне вапнування негашеним вапном.

Формування умов середовища в ставах. Наповнення ставів водою здійснюється в необхідні для господарства терміни.

Особливого значення при інтенсивному вирощуванні риби набуває такий показник, як наявність розчиненого у воді кисню, відсутність або значне зменшення якого спричиняє замор і навіть загибель риби.

Водообмін є фактором, що дає змогу збільшити виробництво риби з одиниці площі на 40-50%. При водообміні 2-6 діб спостерігається значне пригнічення розвитку в ставах фіто- і зоопланктону. Оптимальним за відсутності аерації вважається 10- 12-добовий обмін.

Вапнування. Важливим інтенсифікаційним прийомом є вапнування ставів. Регулярне вапнування сприяє тимчасовому освітленню води завдяки осадженню сестону, частковому пригніченню фітопланктону і бактеріопланктону. Крім того, регулярне вапнування запобігає виникненню інфекційних і паразитарних хвороб риб.

Годівля. Одним з основних факторів інтенсифікації рибництва є підгодівля риби штучними кормами, завдяки чому можна підвищити рибопродуктивність ставів на 12-24 ц/га. Важливу роль при цьому відіграє режим годівлі коропів, які є основними споживачами штучних кормів. Найефективніше використовуються корми рибою при впровадженні біонічного методу з застосуванням маятникових годівниць "Рефлекс", при якому ефективність використання кормів порівняно з багаторазовою годівлею підвищується на 20-30%, а рибопродуктивність збільшується на 20-25%. При автогодівлі значно зменшується забруднення водойми, що сприяє прискореному росту коропа і підвищенню рибопродуктивності.

В даний час годівля з автогодівниць даним фермерським господарством не застосовується, але враховуючи переваги цього методу, використання автоматичних годівниць є дуже перспективним.

Полікультура. Висока ефективність інтенсифікації досягається при застосуванні полікультури коропа з рослиноїдними рибами. Основними видами, що вирощуються в господарстві є короп, білий товстолоб, білий амур і додатково вирощується лин і судак. В ставовому рибництві використання рослиноїдних риб дає змогу підвищити рибопродуктивність ставів на 3,2-11 ц/га. Для підтримання на необхідному рівні середньо-сезонної біомаси кормової бази нагульних ставів (фітопланктону - 20-30 г/м3, зоопланктону - 8-12 г/м3 і зообентосу - 3-5 г/м2) слід також внести органічні та мінеральні добрива. Полікультуру як метод підвищення рибопродуктивності ставів застосовували в господарстві здавна. Проте вирощування спільно з коропом додаткових риб - карася, лина, хижаків (судак, щука, сом) - давало незначний приріст продукції. Проте одним з найефективніших методів боротьби з сміттєвою рибою який не передбачає внесення в став шкідливих токсичних речовин є вирощування спільно з коропом хижих риб: судак, щука, сом . Це одночасно дозволить підвищити рибопродуктивність ставу. При вирощуванні разом із цього річками коропа щільність посадки мальків судака неповинна перевищувати 10 тис. шт. /га, а здволітками – до 15 тис. шт. /га, вихід цього річок судака – 50%, маса 12 – 15 г. Тому у стави господарства в цьому році було запущено цього літок судака цей крок мотивований тим, що у ставах знаходиться велика кількість смітної риби.

Н. М. Харитонова (1984) розглядає три форми полікультури. У першій із цих форм алохтонній як основний об'єкт може бути використаний короп при оптимальних щільностях посадки, інтенсивній годівлі та мінеральному удобренні ставів, як додаткові - білий і строкатий товстолобики і зокрема білий амур (з меліоративною метою). Друга форма полікультури передбачає як основні об'єкти білого і строкатого товстолобиків. При цьому щільність посадки коропа визначається продуктивними властивостями цінної, фауни, великих форм зоопланктону, а білого амура - вищою водною рослинністю. Третя форма полікультури може бути заснована на культивуванні амура в ставках, що сильно заростають, чи в господарствах, де можна інтенсивно годувати амура зеленою масою, що надходить у стави із зеленого конвеєра сільськогосподарського виробництва [22].

Таким чином, значне збільшення рибопродуктивності ставів можливе насамперед за рахунок білого товстолобика. Певне значення у даному плані мають строкатий товстолобик. Товстолобики відіграють суттєву роль у формуванні якості води,: відфільтровуючи значну кількість фітопланктону, детриту та іншої органіки (в тому числі й борошнистих частин корму). Вони докорінно змінюють хід продукційних процесів, прискорюють кругообіг речовин і енергії в екосистемі, стабілізують гідрохімічний режим, поліпшують санітарний стан водойм, у кінцевому рахунку забезпечуючи підвищення рибопродуктивності по коропу.

Встановлено, що підвищення щільності посадки білого товстолобика у меншій мірі позначається на його темпі росту порівняно з коропом.

Білому амуру в ставовому господарстві відводиться роль ефективного біологічного меліоратора. Його меліоративні здатності збільшуються з віком і широко використовуються у боротьбі із заростанням водойм. Разом з тим відмічається пряма залежність природної продуктивності по коропу від величини продуктивності по амуру. В умовах інтенсивного рибництва білий амур може бути рекомендований лише як додаткова риба до основної вирощуваної культури для біологічної меліорації ставів, оскільки при нестачі природних кормів він переходить на живлення комбікормами.

В умовах ставів, де рибництво ведеться за екстенсивною чи напівінтенсивною формами, білий амур може відіграти певну роль у створенні нових форм полікультури, заснованих на годівлі амура наземною рослинністю і утриманні інших компонентів її на природних кормах.

Серед нових перспективних нетрадиційних об’єктів для рибництва, що можуть бути використанні в полі культурі в умовах фермерського господарства на велику увагу заслуговують такі види: чорний амур (Mylopharyngodon piceus (Richardson) також є біологічним меліоратором, споживаючи молюсків - проміжних господарів ряду паразитів, - він поліпшує цим епізоотичну обстановку. Комбікорми з низьким вмістом білка чорний амур оплачує незадовільно, тому не можна розраховувати на значне підвищення рибопродуктивності за рахунок чорного амура.

Канальний сом, як високоцінний об'єкт ставової полікультури, також є преспективним для господарства. Вирощування цих видів в полі культурі дасть змогу фермерським господарствам розширити асортимент продукції підвищити рибо продуктивність та економічну ефективність діяльності господарства.

Органічні добрива. До органічних добрив належать гній, компост, пташиний послід, зелені добрива. На бідних піщаних, солонцюватих, підзолистих ґрунтах, де відсутній шар родючого мулу, вони дають більший ефект, ніж мінеральні.

Велика різноманітність за якістю органічних добрив утруднює встановлення норми їх внесення.

Гній є одним з найпоширеніших видів органічних добрив. Застосовують добре перепрілий гній великої рогатої худоби, коней, свиней, птиці, а також свіжий гній свиней і коней, рідкий свіжий гній великої рогатої худоби.

Кількість внесеного гною не може бути однаковою внаслідок різної його якості, різного стану ставів, форми їх використання, ґрунтових умов. Тому наведені норми можна використовувати як орієнтовні. У стави з піщаними, супіщаними, глинистими й солонцюватими ґрунтами вносять по 10-15 т і більше гною на 1 га. Для таких же ставів, але з відкладеним вже родючим шаром мулу, норму зменшують до 5-10 т/га. На родючих ґрунтах вносять по 3-5 т/га гною. Вносять його також по-різному: восени розкидають по осушеному ложу і приорюють на глибину до 5-15 см чи розкладають купами по 2-3 т у мілководних зонах ставів, краще в шаховому порядку; взимку на льоду у зонах мілководдя у не спускних ставах чи по замерзлому ложу; весною - по ложу ставу, до заливання (вирощувальні стави) чи по урізу води, тобто розкладають вздовж берегової лінії купами, потім бульдозером зіштовхують у воду так, щоб вони постійно наполовину чи на 2/3 омивались водою. Саме цей спосіб найчастіше викоритовується в даному господарстві для підвищення природної рибопродуктивності.

Як органічні добрива застосовують водну і наземну рослинність. Скошену рослинність для невеликих ставів зв'язують у снопики і закріплюють. У великих ставах рослинність закріплюють у затоках, на мілководді. її укладають пластами вздовж берега на ширину 1–4 м з товщиною пласта 20–30 см з тим, щоб знизу й зверху була вода. Добрива вносять тричі за сезон з розрахунку 3–6 т/га. Крім того, скошену рослинність укладають у компостні купи разом із гноєм і вапном. Добрий ефект одержують від додавання у компостну купу торфу, суперфосфату, різних сільськогосподарських відходів. Високу ефективність дає застосування на вирощувальних ставах зелених добрив, коли ранньою весною ложе ставу засівають вико-вівсяною сумішкою. При засіванні ложа ставу сільськогосподарськими культурами зелене добриво впливає на став так: вирощена рослинна маса (збагачує став органічними речовинами; при висіванні бобових рослин бульбочкові бактерії, які живуть з ними в симбіозі, нагромаджують азот, збільшуючи його запаси у ґрунтів доступних формах; коренева система рослин, яка глибоко проникає в грунт, засвоює поживні елементи і виносить їх на поверхню з глибоких шарів ґрунту. Цей процес для ставів дуже важливий, оскільки запаси біогенних елементів у донних відкладеннях ставів значні. Агротехнічна підготовка ложа ставів прискорює процеси мінералізації органічних речовин донних відкладень. У практиці ставового рибництва звичайно зелену масу скошують (неповне зелене добриво) і лише в окремих випадках заливають її повністю (повне зелене добриво), оскільки існує небезпека замору риби при бурхливому розкладанні органіки; Пожнивні залишки забезпечують підвищення природної рибопродуктивності на 45–65 % (у середньому на 50%).


3.1 Загальні принципи нормування годівлі риби


Використання кормів при виробництві рибопосадкового матеріалу, товарної риби, формуванні й утриманні ремонтно-маточних стад є визначальним фактором сучасного рибництва. Водночас отримання високоякісних кормів потребує вихідної сировини, яка характеризується багатокомпонентністю і є досить витратним виробництвом.

Останнє споживає значні обсяги енергоносіїв, що істотно відбивається на собівартості кормів. З нарощуванням обсягів виробництва риби досить тісно пов'язане підвищення інтенсивності годівлі, зростання вартості комбікормів у зв'язку з необхідністю їх збагачення протеїном за рахунок компонентів тваринного походження. Все це робить частку витрат підприємства на годівлю риби досить вагомою, великою мірою визначає собівартість продукції і впливає на ціноутворення. [2]


Таблиця 1 Природна рибопродуктивність коропа для лісостепової зони кг/га

Зона України Грунти

Високо-продуктивні Середньо-продуктивні низькопродуктивні



Галькові Торф’яні

Піщані,

солончаки

Лісостеп 240 200 80 100 120

З даних таблиці видно, що найкраща рибопродуктивність для лісостепової зони спостерігається на високопродуктивних грунтах, а з низькопродуктивних найкраще підходять піщані грунти і солончаки.

Кількість корму, розрахована згідно з нормами і згодовувана рибі, за інших однакових факторів, залежить від площі водойми і може досягати декількох десятків тонн на добу. У цьому разі потрібно якнайчіткіше визначити, як ефективніше згодувати комбікорми, які технологічні схеми і механізми слід застосовувати для їх роздавання. Комбікорми у ставових господарствах згодовують на кормових місцях, з берегової лінії, з човна, за допомогою автогодівниць, або на кормових доріжках, використовуючи при цьому кормороздавачі різних конструкцій.

Досить важливим елементом організації нормованої годівлі риби є кількість годівель упродовж світлової частини доби. Наука і практика рекомендують згодовувати добову норму за один або два прийоми протягом дня. Зазвичай у рибницьких господарствах рибу годують двічі: зранку до 9 год та після обіду до 16 год. Багаторазову годівлю коропа у ставах необхідно проводити з урахуванням швидкості проходження їжі по його кишечнику, що, у свою чергу, залежить від температури води. Наприклад, підвищення температури води з 10-15 до 20-28 °С збільшує швидкість проходження їжі по кишечнику риби з 18-17 до 7-4 год. У зв'язку з цим кількість годівель слід визначати з урахуванням фізіології травлення. Проте, як показують дані спостережень, збільшення частоти годівель за світловий день пов'язане з підвищенням витрат на оплату праці, зростанням витрат палива і мастильних матеріалів, іншими додатковими витратами. Отже, число годівель потрібно оцінювати за категоріями економічної доцільності у кожному конкретному випадку. За інших однакових факторів годівлю риби раціонально проводити з суворим дотриманням певних годин, що зумовлено виробленням у риб у процесі годівлі численних умовних рефлексів, що має важливе значення для оптимізації використання кормів. При цьому риба споживає корми досить швидко і без залишків.

Згідно з рибницько-біологічними нормами, для експлуатації ставових господарств середня маса дволіток коропа при відповідній тривалості вегетаційного сезону у господарствах різних зон становить 350–500 г. При напівінтенсивній формі ведення господарства, застосовуваній у більшості фермерських господарств коли на одному гектарі вирощується 2–3 тис. дволіток коропа, а у став вносять добрива, розпочинати годівлю коропа слід у другій декаді червня при температурі води 18–21 °С. При цьому рибу можна годувати одноманітним кормом, оскільки необхідні поживні речовини вона буде одержувати з природним кормом. Добовий раціон у, період максимально інтенсивної годівлі становить 8, а іноді; збільшується до 12–15 % від маси риби.

При використанні більш щільної посадки зариблення годівлю риби починають у квітні чи на початку травня при, температурі води 11–13–16 °С з тим, щоб риба привчилась брати корм на кормових місцях чи доріжках. При низьких температурах і щільності посадки 4–9 тис. шт./га комбікорм дають на кормових .місцях малими дозами (2– З % від маси посадженої риби) на мілководних ділянках ставу, які добре прогріваються сонцем. Протягом 5–7; Днів риба звикає до корму. У міру підвищення температури до 17–19 °С в кінці травня добові раціони збільшують до 7–10 % від маси риби. Витрати кормів у травці становлять 11–14, в червні – 30–67, в липні–серпні –100–140 кг/га. При підвищенні температури води і сприятливому кисневому режимі із збільшенням добового раціону збільшується частота годівлі: при температурі 18 – 20 °С корм для товарної риби рекомендується давати два рази на добу, при 20–25 °С –три рази, понад 25 °С З–4 рази з урахуванням поїданості.


3.1.1 Техніка годівлі

Роздавання кормів, контроль за поїданістю. Заходи інтенсифікації передбачають годівлю риби щодня в один і той же час за допомогою різноманітних кормороздавальних засобів. Розподіл добової норми кормів по кормових місцях здійснюють згідно з прийнятою технологією: при використанні гранульованих комбікормів по кормовій доріжці, а при тістоподібних кормах по кормових точках. Роздавати корми слід щодня в одному й тому ж місці. Це сприяє кращому їх поїданню за більш короткий проміжок часу. При високо-ущільнених посадках у міру росту риби кормові доріжки , переміщують на глибші ділянки.

Поїданість визначають за залишками корму на кормових місцях сітчастим черпаком через 2–3 год. після роздавання. Перевіряють поїданість корму в кожному ставу в кількох місцях годівлі. При наявності решток комбікорму норму годівлі слід коригувати в сторону зменшення. Проте при різних коливаннях температури води у період найбільшого приросту риби доцільно проводити додатковий контрольиий облов через 5 днів з тим, щоб внести нові зміни в норму годівлі залежно від фактичної ситуації в ставі.

У міру росту риби і збільшення її маси відповідно збільшують норму годівлі та загальний обсяг даванки кормів. І Це збігається з періодом оптимальних температур води в умовах ставових господарств. Для підвищення ефективності використання поживних речовин добового раціону норму годівлі коропа доцільно ділити на дві чи, в деяких випадках, на три. частини і організовувати дво- чи триразову; годівлю. При цьому першу ранкову годівлю проводять ( 7–9-й год. ранку, коли вміст розчиненого у воді кисни збільшується, у ті ж години, що й при одноразовій годівлі а наступні – через 7–8 год.


3.1.2 Підготовка кормів до згодовування

Від підготовки корму до згодовування багато в чому залежить успіх самого процесу годівлі так як риба краще споживає підготовлений корм. В умовах аграрних підприємств, де коропу згодовують різні відходи, їх бажано подрібнити, а потім замішати у вигляді крутого тіста. Розмелюють корми на кормодробарках, універсальних млинах та інших механічних агрегатах. Замішане тісто готують па різних кормозмішувачах. Замішують його в чанах, діжках та іншому посуді. З метою зменшення втрат при опусканні подрібненого корму у воду в кормові суміші додають по можливості в'яжучі компоненти: лляну, макуху, борошнисті змети (15–20%). Для підрослого дворічного коропа, який досяг маси 150–200 г можна згодовувати ціле зерно.

У процесі вирощування риби не слід різко змінювати якість корму, можна лише поступово від гранульованих комбікормів переходити до зерна, тістоподібного корму і навпаки. При зміні корму необхідно враховувати вік та інтенсивність росту риби, час року.


4. Заходи по меліорації


Важливого значення в процесі ведення рибного господарства набувають заходи агротехнічної та біологічної меліорації так як рибницькі стави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природними процесами й активною дією людини з метою підвищення рибопродуктивності. Поєднання природних процесів і господарської діяльності на ставах призводить до замулювання і заболочування. При цьому змінюються фізико-хімічні параметри води і погіршується санітарний стан. Ці негативні фактори, на фоні адаптивного характеру росту риб, призводять до зниження темпів росту, відставання у розвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу. Наслідком такого становища є зниження природної рибопродуктивності та різке обмеження здійснення інтснсифікаційних заходів.

Меліорація–це система заходів, орієнтована на докорінне поліпшення ставу і прилеглої території для оптимізації середовища мешкання риби. Всю різноманітність меліоративних заходів можна поділити на дві групи: докорінні, що забезпечують глибокі зміни режиму водойми, дія яких зберігається протягом ряду років, і поточні, що діють) нетривалий період.

Типовим докорінним заходом є реконструкція ставового фонду. При цьому проводять агротехнічні заходи, використовують оптимальні конструкції гідроспоруд, впроваджують комплексну механізацію технологічних процесів.


4.1 Біологічна меліорація ставів


Біологічна меліорація ставів. Біологічна дія на середовище мешкання риб при їх культивуванні в ставах може бути орієнтована на пригнічування рослинності, скорочення видів риб, які самопливом потрапляють у стави, профілактику виникнення захворювань. Біологічні принципи меліорації мають перевагу, бо не виключають невластиву природним процесам дію і характеризуються високою вибірковістю й цілеспрямованістю.

Для пригнічення вищої водної рослинності та макро-форм нижчих рослин широко використовують білого амура.

Залежно від ботанічного складу рослин, площі заростання й біомаси рослин на конкретних ділянках ставу щільність посадки і віковий склад особин, яких вселяють, може досить широко варіювати.

Для пригнічення розвитку м'якої і плаваючої водної рослинності ефективним є вселення однорічок білого амура з розрахунку 150–1500 шт/га. Для знищення надлишкової жорсткої рослинності доцільно утримувати спеціальне меліоративне стадо, представлене дво- і трирічними особинами. При цьому щільність посадки може коливатися в межах 160–400 шт./га.

Радикального ефекту досягають механічними (викошування, випалювання, знищення коренів болотних рослин) та біологічними методами меліорації, що дає змогу білому амуру поїдати молоді пагони, сприяючи інтенсивному очищенню водойм та їх оздоровленню.

Для максимального зменшення в ставу видів риб, які не є об'єктами культивування (плотва, карась, пічкур, верховодка, йорж, окунь), але конкурують у живленні з об'єктами ставового рибництва чи поїдають молодь культивованих видів риб, переносять захворювання, як біологічних меліораторів використовують риб-хижаків. Ці риби мають високу потенцію росту (щука, сом, судак) і посаджені в стави з мальками, не можуть завдати шкоди однорічкам коропа і рослиноїдних риб, але ефективно зменшують кількість видів, які не є об'єктами культивування і не мають господарської цінності.

У плані біологічної меліорації винятковий інтерес представляє чорний амур, основу раціону якого становлять молюски. Активно зменшуючи чисельність молюсків у ставах, чорний амур розриває біологічні цикли розвитку ряду збудників захворювань риб, що є радикальним методом пригнічення поширення хвороб.

Розглядаючи різні аспекти меліоративних заходів, необхідно відзначити, що спеціаліст повинен у кожному конкретному випадку надавати обґрунтовану перевагу тому чи іншому меліоративному прийому або застосовувати їх комплексно відповідно до конкретної обстановки і можливостей господарства.


4.2 Агротехнічна меліорація


Агротехнічною меліорацією передбачається цикл робіт по осушенню, обробці і плануванню ложа ставів, видаленню зайвої рослинності. Ці роботи передбачають осінню підготовку нагульних і вирощувальних ставів, яка включає проморожування ложа і весняне заливання водою. У деяких випадках одержані переконливі дані, які свідчать про перспективність цілорічного утримання ставів із водою. Біомаса зообентосу при цілорічному заливанні вдвічі вища, ніж у ставах із традиційною системою експлуатації.

Очевидний інтерес має раннє осушення ставів у літньо-осінній період, що дає можливість здійснювати часткове літування без виведення з експлуатації ставів повністю. При класичному літуванні стави залишають на один рік і більше без води, засівають культурними рослинами. Такий прийом є ефективним засобом меліорації, який передбачає повне осушення ложа і його агротехнічний обробіток.

Осушення і культивація ложа літуючих ставів пригнічують вищу водну рослинність, забезпечують мобілізацію компонентів відкладень мулу, прискорюють процеси мінералізації органічних речовин. Вирощування сільськогосподарських культур на ложі літуючих ставів забезпечує зростання природної рибопродуктивності вдвоє. Ефективне осушення ложа ставів забезпечують осушувальною мережею каналів або практично меліоративною мережею каналів ставу. При цьому окремі пониження, заповнені водою, слід засипати грунтом або гноєм. Необхідне систематичне розчищення скидних каналів, розрівнювання грунту та планування ложа. При відсутності відповідних підготовчих робіт на ложі ставів можуть залишатися пні дерев, кущі, залишки будівель та споруд. Усе це необхідно, по можливості, видалити, використовуючи відповідні машини, механізми.

На практиці, частіше на великих ставах, неможливо повністю розчистити ложе. В цьому випадку значним меліоративним заходом є влаштування тоневих ділянок, які необхідно ретельно вибрати, після чого видалити всі предмети, що заважають використанню активних знарядь лову. Вчасне проведення цих робіт дозволить проводити контрольні облови, та вилов товарної риби восени без проблем пов’язаних з поганою підготовкою тоневих ділянок.


5. Охорона праці


Згідно Типового положення "про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого Держнаглядохоронпраці України від 26.01.05 р. №15 працівники допускаються до роботи лише після проходження відповідного інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії. За характером і часом проведення, інструктажі з охорони праці поділяються: на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться, з усіма працівниками які приймаються на постійну або тимчасову роботу незалежно від їх освіти та стажу роботи та працівниками інших підприємств які беруть участь у виробничому процесі. При проведенні вступного інструктажу інженер з охорони праці (за сумісництвом рибовод Підопригора В.С.) обов'язково вказує на характер виробництва, основні шкідливі фактори на даному робочому місці, а також порядок користування захисними засобами. Проходження вступного інструктажу фіксується у журналі реєстрації проведення вступного інструктажу з техніки безпеки (ф.№1), дані про проходження інструктажу вносяться також у особову справу працівника. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи, безпосередньо на робочому місці про, що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів з техніки безпеки (ф. №2). Повторний інструктаж проводять на роботі з підвищеною небезпекою 1 раз у 3 місяця. За потребою проводять позапланові, цільові та повторні інструктажі.

Складовими частинами охорони праці є - трудове законодавство, техніка безпеки, виробнича санітарія і протипожежна безпека на підприємствах.

Під час укладання трудового договору роботодавець В.П. Поворозник інформує працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих умов, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і Колективного договору.

Кодекс законів про працю (Кзпп) регламентує режими праці (тривалість роботи 40 годин на тиждень) та відпочинку працівників (28 календарних днів відпустка і 2 вихідних на тиждень, з нічними працівниками окремо узгоджений графік роботи), їх обов'язки та відповідальність за дотримання чинного законодавства. Кожен працівник може залучатися до надурочної праці не більше 120 годин на рік. До надурочних робіт жінок, інвалідів і неповнолітніх не залучають.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Роботодавець щомісячно відраховує у Фонд соціального страхування страхові внески згідно встановлених тарифів.

Служба охорони праці організована згідно "Типового положення

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: