Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Лікувально-профілактичні заходи при гельмінтозах свиней

Лікувально-профілактичні заходи при гельмінтозах свиней

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С.З. ГЖИЦЬКОГО

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

КАФЕДРА ПАРАЗИТОЛОГІЇ ТА РИБНИЦТВА

Спеціальність 7.130501

«Ветеринарна медицина»


ДИПЛОМНА РОБОТА

"ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ПРИ ГЕЛЬМІНТОЗАХ СВИНЕЙ"


Вступ


Мета тваринництва України забезпечити її громадян в достатній кількості і високої якості продуктами харчування, а також сировиною тваринного походження.

Повне забезпечення населення нашої країни м’ясом і продуктами його переробки потребує щорічного збільшення його виробництва. А в теперішній час у зв’язку з різким скороченням поголів’я тварин дуже гостро стоїть питання про інтенсифікацію відтворення стада, яке включає в себе не тільки питання отримання повноцінного приплоду і його збереження, але й інтенсифікацію вирощування молодняку з одночасним збільшенням середньодобового приросту живої маси при найменших затратах праці і засобів.

Найбільш перспективною в даному відношенні галуззю тваринництва є свинарство, оскільки свині – найбільш скороспілі і багатоплідні тварини, які можуть забезпечити продовольчу незалежність нашої країни. Однак виконанню цієї задачі можуть перешкодити різноманітні захворювання свиней, до числа яких належать і інвазійні хвороби.

Інвазійні хвороби тварин значно поширені і завдають економічних збитків. За останні роки ситуація щодо інвазійних захворювань з різних причин має тенденцію до погіршення.

Літературні дані і практика свідчать, що почастішали випадки гельмінтозних захворювань свиней, що нерідко призводить до зниження продуктивності (зменшення приростів) свиней, відставання в рості і розвитку молодняку, зниження якості та вибракування частини продуктів та сировини, перевитрат кормів, народження слаборозвиненого молодняку від хворих матерів, загибелі значної кількості інвазованих гельмінтами поросят, а також значних затрат на придбання антигельмінтиків та ін.

Однією з особливостей гельмінтозів тварин є те, що гельмінти належать до внутрішніх паразитів, які існують в напівзакритих системах тобто в організмах господарів, в умовах «доставки їжі додому» і захисту від оточуючого середовища, але разом з тим в умовах безпосереднього впливу імунної системи і інших захисних механізмів господаря. Гельмінти, як і інші паразити не тільки здатні ухилятися від захисних механізмів своїх господарів, але і володіють якостями, які дозволяють удосконалювати цей процес. У них існує широкий спектр засобів уникнення від впливу захисних механізмів господаря. Крім цього, для гельмінтів характерні значні внутрівидові варіації процесу розвитку пов’язані з мутаціями, які виникають в генах під дією факторів оточуючого середовища. Наприклад, у ехінококів які є як і більшість цестод – гермафродитами, в результаті самозапліднення дорослих особин виникають мутації, які здебільшого рецесивні, у ј зигот, а потім у лярвоцист проявляються фенотинічно, а під час партеногенезу (формування протосколексів) копіюються в великих кількостях. Це різко підвищує адаптаційні властивості паразита і сприяє формуванню нових різновидностей або штамів гельмінта. Очевидно, цей механізм дозволив Echinococcus granulosis адаптуватися до дуже широкого кола проміжних живителів (більше 50 видів). Можливо аналогічний механізм лежить в основі формування лікарської стійкості багатьох гельмінтів. Встановлено, що резистентність окремих штамів гельмінтів до ліків, яка виникла в результаті їх систематичного застосування, зберігається в наступних поколіннях і після припинення хіміотерапії. Наслідком генних мутацій може бути також варіабельність інших біологічних характеристик паразитів. Наприклад, у гельмінтів це інвазійність яєць або личинок, тривалість пренатентного періоду, інтенсивність продукції яєць, імуногенні і алергенні властивості різних штамів.

Найбільш поширеними хворобами свиней гельмінтозного характеру є шлунково-кишечні нематодози, такі як аскаридоз, езофагостомоз і трихоцефальоз свиней, які реєструються в свинарських господарствах протягом всього року з невеликими сезонними коливаннями екстенсивності і інтенсивності інвазій.

Терапевтичне втручання в гельмінтозний процес за допомогою антигельмінтиків часто призводить до імунопатологічних зрушень, а також спричиняє ускладнення, зумовлені зниженням рівня імунобіологічного захисту. Імуносупресивна активність антигельмінтиків у свою чергу теж є причиною зниження резистентності до повторних заражень.

У зв’язку із згаданим вище, ведеться пошук удосконалення засобів і методів протигельмінтозних заходів. Тому зараз акцент ставиться на розробку схем етіотропно-патогенетичної терапії та профілактики, ефект від застосування яких ґрунтується не тільки на високій проти паразитарній дії, а спрямований на використання фізіологічних можливостей організму хворої тварини в боротьбі з хвороботворними агентами та відновлення порушення функції того чи іншого органа.

Мета і завдання роботи

Опрацювати наукові літературні відомості про гельмінтози свиней і на їх основі та на основі власних досліджень, розробити комплекс науково-обґрунтованих лікувально-профілактичних заходів для оздоровлення конкретного господарства від захворювань свиней гельмінтозами.

Супутньо ставилось завдання вивчити ефективність препарату інтермектин при асоціативних нематодозах свиней та його мутагенний вплив на організм тварин.


1. Огляд літератури


1.1 Епізоотологія глистних інвазій свиней


У свиней паразитує більше 70 видів (деякі автори -130) гельмінтів з яких 51 вид було зареєстровано в колишньому Радянському Союзі.

Інвазованості найбільш піддані молоді тварини, наприклад, вже з десятиденного віку в поросят реєструють стронгілоїдоз. В перший місяць життя відбувається зараження аскаридами. В віці двох місяців знаходять трихоцефалюсів, езофагостом і легеневих гельмінтів – метастронгілюсів. Можлива також інвазованість двома, трьома видами гельмінтів і більшою кількістю у різноманітних варіаціях, наприклад: аскариди і езофагостоми або трихоцефалюси, езофагостоми і трихоцефалюси, а пізніше і метастронгілюси. [44,48].

Відомо, що ступінь зараження тварин гельмінтами визначається за двома показниками: екстенсивністю і інтенсивністю. Екстенсивність інвазії – це кількість інвазованих тварин від загального поголів» я певного виду або групи тварин. Її визначають прижиттєво і посмертно у відсотках. А інтенсивність інвазії – це зараженість паразитичними червами однієї тварини.

Дані, які наводяться в опрацьованій літературі (за результатами гельмінтозних досліджень) свідчать про значне поширення деяких гельмінтозів свиней, зокрема таких як аскаридоз, трихоцефальоз, езофагостомоз, які зустрічаються у вигляді окремішніх, але частіше змішаних інвазій. [24,36,44,60].

Згідно даних 1987 року максимальна зараженість аскаридами спостерігається в поросят 3–4 місячного віку – 53,62%. З віком екстенсивність зараження знижується: в свиноматок і хряків складає відповідно 15,65% і 13,22%. Наростання екстенсивності інвазії трихоцефалами спостерігають у поросят до 3–4 місячного віку і досягає 47,72%. В дорослих вона понижується. З віком свиней збільшується їх зараженість езофагостомами. Так, зараженість поросят 2 – х місячного віку складає 19,5%, а підсисних свиноматок – до 57,85%. В поросят 2–4-х місячного віку і ремонтного молодняку зустрічаються в основному асоціації кишкових нематод тоді, як у маточного поголів’я переважає моноінвазія [45,46,60]

Дослідженнями співробітників кафедри паразитології і фармакології БЦДАУ виявлено напружену епізоотичну ситуацію щодо ехінококозу, змішаних кишкових та легеневих нематодозів свиней у господарствах поліської та лісостепової зон України (публікації 1996 р.). Екстенсивність ураження свиней при змішаній нематодозній інвазії становила: аскаридами – 27,9%, трихоцефалами – 15,1%, езофагостомами – 56%. В поліських областях України широке поширення має метастронгільоз. Ефективність цієї інвазії у свиней обстежених господарств коливалась у межах від 0,5 до 57,14%. Екстенсивність ехінококозної інвазії у тварин Київської, Вінницької та черкаської областей становила для свиней – 22,4–29,3%. Обстеження свинопоголів’я в індивідуальних господарствах Київської області засвідчили високий рівень аскаридозної інвазії (57,3%), трихоцефальозної (25,5%), езофагостомозної (24,6%). 40,9% тварин уражені одним видом гельмінтів, 35,6% – двома і більше [4].

Серед поширених гельмінтозів, одне з провідних місць за розмірами збитків належить метастронгільозу (нематодозне захворювання свиней, яке характеризується ураженням легень, кашлем, анемією, зниженням приростів і падежем тварин.

Як зазначає Артеменко Ю.Г. [5] при вивченні поширення метастронгільозу протягом 1992–1995 рр. тварин свинарських господарств Волинської, Житомирської, Чернігівської та Хмельницької областей встановили екстенсивність інвазії-10,01%, а інтенсивність інвазії – 19 екземплярів у 3г. фекалій. При цьому екстенсивність інвазій на тваринних фермах, де система утримання стаціонарна та напівстаціонарна, становила 12,34% та 16,77% при інтенсивності інвазії 19,3 та22,1 яєць в 3г. відповідно. У спеціалізованих господарствах, куди тварини поступали з господарств постачальників, ураженість становила 4,16% при інтенсивності інвазії 5,5 яєць у 3г. фекалій. Найбільшу екстенсивність метастронгільозу, як видно з досліджень зареєстровано у свиней в господарствах із стаціонарним та напівстаціонарним утриманням свиней [5].

При гельмінтоовоскопічних дослідженнях протягом 1992–1997 рр. свиней в 21 господарстві Волинської, Житомирської та Чернігівської областей у фекаліях тварин були виявлені яйця аскарид, трихоцефал, езофагостом та метастронгіл. При цьому екстенсивність та інтенсивність інвазії щодо аскаридозу становила відповідно24,83% та 22,8 екземплярів яєць, трихоцефальозу – 15,25% та 14,2, езофагостомозу – 55,29% та31,0, метастронгільозу – 8, 97% та 19,5 екземплярів яєць. Зустрічалися також комбінації змішаної нематодозної інвазії, найчастіше за все це аскариди – езофагостоми (8,33%), аскариди-трихоцефали – езофагостоми (4%), трихоцефали-езофагостоми (3,69%). Крім цього за результатами тодішніх досліджень було помічено значну залежність поширення кишкових і легеневих нематодозів від типу свинарських господарств, – вищий рівень інвазійності свиней аскаридами, трихоцефалами, езофагостомами та метастронгілами спостерігали у товарних господарствах [24].

За останні роки в країні спостерігається значне поширення трихінельозу, що створює загрозу здоров’ю людей та екологічну небезпеку. Якщо 30–40 років тому захворювання реєстрували тільки у Вінницькій, Одеській та Хмельницькій областях, то протягом 1990–1999 рр. стаціонарні осередки трихінельозу виявили в Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях, де раніше були лише спорадичні випадки. За статистичними даними, протягом 1990–1999 рр. відмічено понад 600 випадків захворювань свиней на трихінельоз у т.ч. у Кіровоградській області –210, Одеській –262, Миколаївській – 65, Хмельницькій – 62 і Дніпропетровській – 40. Завдяки аліментарним зв’язкам ця інвазія постійно підтримується у населених пунктах серед корів, собак, свиней, щурів. Зараз доведено, що в Україні діючим епізоотичним ланцюгом трихінельозної інвазії є ланцюг – «свиня – продукти забою свині – свиня» [6].

Наведені дані літератури показують зростання інвазованості свиней, такими зокрема нематодами, як аскариди, трихоцефали, езофагостоми, їх асоціаціями та метастронгілами, особливо це спостерігається у товарних господарствах [4,24].

Крім цього викликає звісно занепокоєння поширення останнім часом такого гельмінтозоонозу, як трихінельоз [6,31,37].

Все це ще раз підтверджує надзвичайну важливість культури ведення тваринницької галузі у системі протигельмінтозних заходів.


1.2 Вплив паразитичних червів на організм господаря


В інвазованому організмі тварин відбуваються складні взаємовідносини між господарем і паразитами. Одні з них склались протягом тривалої еволюції господаря і паразита, другі еволюційно не стабілізувалися, треті носять випадковий характер. Але у всіх випадках виражені антагоністичні відносини між господарем і гельмінтом [36,42,48].

Динаміку реакцій взаємодії між макро – і мікроорганізмами в епізоотології інфекційних хвороб називають інфекційним процесом. За аналогією гельмінтозний процес – це динаміка реакцій взаємодії гельмінта (на різноманітних стадіях його розвитку) і організму тварин [57].

При гельмінтозному процесі спостерігається наступна взаємодія збудника і організму тварини:

проникнення збудника (з інвазійної стадії розвитку) в організм тварини і подальший його розвиток до статевозрілих (або до якісно відмінних від проникних інвазійних – при лярвальних цестодозах) стадій, а також проникнення в різноманітні органи і його патогенна дія;

відповідна реакція тварин на проникнення, розвиток і паразитування інвазії (яєць, личинок або статевозрілих гельмінтів) [8,16].

Гельмінти, розвиваючись в організмі господаря, як біологічні подразники впливають на нього негативно, що особливо проявляється в перший період розвитку (личинкова стадія). Форми цього впливу різноманітні й залежать від сукупності біологічних і фізіологічних процесів, які відбуваються в період розвитку паразита, а також від захисних властивостей і зворотних реакцій організму господаря. При цьому порушується обмін білків, вуглеводів, солей тощо. Це сприяє виникненню дизбактеріозів шлунково-кишкового каналу та зниженню природної резистентності.

Ряд вчених, визначаючи роль гельмінтів у патології тварин, відмічають, що на їх організм паразити чинять трофічний, механічний, токсикоалергічний вплив, їх дія також проявляється інокуляцією й активізацією патогенних та умовно – патогенних мікроорганізмів і відповідно зворотною реакцією організму [21].

Вплив нематод на організм свиней, особливо у молодому віці та на ранній стадії розвитку паразитів характеризується проявом алергії. Це спричинює вторинні гіповітамінози, пригнічення процесів окислення та інші порушення в організмі тварин. Гельмінти впливають на функціональну активність імунної системи, викликаючи стан імунодефіциту, знижують природну реактивність інвазованого організму [4,7,25].

Як зазначає Пономар С. [22,23,25], гельмінти продукують особливі цитогенетичні речовини, які пригнічують проліферацію Т- і В-лімфоцитів. Під впливом антигенів гельмінтів у макроорганізмі появляється велика кількість Т-лімфоцитів – супресорів, що зменшує метаболізм інших субпопуляцій Т-лімфоцитів. У молодих свиней це призводить до розвитку імунологічної ареактивності або толерантності. Дефект імунної системи став вирішальним фактором, який визначає виникнення і перебіг інвазійного процесу. Нематоди гальмують також захисні реакції хазяїна до інших, інфікуючих його, агентів. Одним із механізмів цієї гетерологічної імуносупресії є феномен конкуренції антигенів, за якого Т-лімфоцити, активовані антигенами гельмінтів подавляють спроможність В-лімфоцитів виробляти антитіла до антигенів іншого інфікуючого агента. Що пояснює ускладнення перебігу інфекційного процесу під час інвазії та зниження рівня поствакцинального імунітету прити інфекційних захворювань, що нерідко спричинює «прорив» імунітету.

Крім цього гельмінтозна інвазія у свиней здійснює негативний вплив на біохімічні показники, хімічний склад і бактеріальну забрудненість м’яса, особливо яскраво це проявлялось у тварин, заражених інвазійними яйцями аскарид (за результатами експериментальних аскаридоза і езофагостомоза Р.Т. Сафіулін, 1996 р.) в дозі по 2 тис. на голову і із змішаною аскаридозно-езофагостомозною інвазією [52].

За повідомленнями Мясцової Г.Я. (1986 р.) у заражених гельмінтами свиней найбільш ранні зміни спостерігаються в крові. Так у поросят, заражених тригоцефалами, на 5-й день після зараження кількість гемоглобіну достовірно знижується на 13,03%, при езофагостомозі – на 13,45%. При змішаній інвазії протягом всього періоду інвазійного процесу рівень гемоглобіну нижчий на 13,56% порівняно з контролем. Як при моно-, та і при змішаній інвазіях в крові свиней розвивається еритронемія. При змішаному зараженні кишечника свиней нематодами з перших днів інвазії розвивається лейкоцитоз, спостерігається нейтрофілія із зрушенням ядра вліво [45].

Продукти виділення деяких гельмінтів свиней, зокрема аскарид можуть викликати значне порушення у числі і в структурі хромосом клітин тварин. При цьому в більшості випадків мутагенні зміни хромосомного набору господаря виникають безпосередньо за рахунок продуктів метаболізму паразита, оскільки прямий контакт патогена з ядерними структурами відсутній. У первинному патогенетичному механізмі при гострій фазі аскаридозу виникають генетичні зміни соматичних клітин з ознаками хромосомних хвороб. Це вказує на генетичну небезпеку гельмінтів для соматичних клітин тварини-господаря [27,29,30,32].

Будучи патогенним, паразит в ряді випадків може призвести до загибелі свого господаря. У високоадаптованих (облігатних) системах захворюваність, летальність господарів внаслідок інвазії не повинні істотно знижувати життєздатнісь всієї популяції тварин. В іншому випадку паразити знищили б і себе, і навпаки, внаслідок включення механізмів природного відбору, вони сприяють збереженню найбільш життєздатних особин, передачі їх генома по спадковості, а також набуванню популяцією господаря нових корисних якостей в боротьбі за існування. Зі своєї сторони господар, володіючи захисними механізмами, протидіє вторгненню і безмежному розвитку паразита. Крім генетичних особливостей паразита і господаря на формування біологічної системи паразит-господар значний вплив мають багато численні фактори оточуючого середовища [12,21,48].

В свиней гельмінтози часто перебігають у вигляді прихованої форми, але і такий перебіг різко знижує продуктивність тварин.

Під впливом перенесених хвороб, поганих умов утримання, три-валого білкового голодування, недостатності вітамінів (особливо вітаміну А), мікроелементів і кальцію різко різко знижуються захисні сили організму. В таких випадках можливі часті суперінвазії, збільшується тривалість життя і зростає плодовитість гельмінтів, посилюється їх патогенна дія (летальні випадки).


1.3 Біологія деяких збудників поширених гельмінтозів свиней


Клас Nematoda Rud 1808

Підряд Askaridata Skrjabin, 1915

Родина Askaridae Baird, 1853

Рід Askaris Linnacus, 1758

Вид Ascaris Suum Goeze, 1782

Збудник аскаридозу відомий з глибокої давнини, але тільки на початку ХХ-го століття почали накопичуватись відомості про його шкідливий вплив на організм господаря.

Згідно з Антіповим 2002 р. [3], аскаріоз (стара назва – аскаридоз) – гельмінтозне захворювання свиней переважно молодняку до 5–6 – місячного віку, збудником якого є свиняча аскарида (Askaris suum) білувато-рожевого кольору, довжиною від 15 до35 см., що паразитує у тонкому кишечнику. Нерідко виявляють незвичайну локалізацію аскаридів у шлунку та жовчних протоках печінки.

Аскариди різностатеві організми з вираженим статевим диморфізмом: довжина самця 10–25 см, ширина 3 мм, самка відповідно 20–35 см (деякі автори до 50 см. [48]) і 5–6 мм.-ширина. [36,44,59]. Тіло паразита веретеноподібної форми, зовні вкрите товстим шаром кутикули, посмугованої в поперечному і поздовжньому напрямах неглибокими бороздками.

Дорослі самки в тонкому відділі кишечнику свиней відкладають яйця, які разом з фекаліями викидаються назовні. Яйця овальної форми, з товстою горбастою оболонкою, коричневого кольору, виділяються в зовнішнє середовище незрілими. При температурі 28–30 С і наявності вологи вони розвиваються до інвазійної стадії протягом 10 днів, при температурі 18–24 С – протягом 21 дня, і при 12–18 С – за 40 днів [36,44,48,59]. Яйця аскарид, закладені в вересні, жовтні і листопаді інвазійної стадії не досягають [59]. Яйця аскарид досить стійкі до умов довкілля і можуть зберігати життєздатність більше 2 років [19].

Зараження свиней аскаридозом відбувається при заковтуванні інвазійних яєць. Звільнившись в травному тракті свині, личинки аскарид проникають в кровоносні і лімфатичні судини і здійснюють гепатопульмональну міграцію. При цьому личинки проникають в стінки кишечника і по кишковим венам, воротній вені досягають печінки. Пройшовши печінку вони ідуть далі порожнистою веною в «праве серце», а звідти в легені. Виселившись з кровоносних судин в периферичні дихальні шляхи, личинки аскарид потрапляють в трахею, гортань, ротову порожнину. Після повторного заковтування, личинки оселяються в харчотравному тракті і досягають там статевої зрілості. [19,36,44,48,59].

Для розвитку гельмінта з моменту зараження до статевозрілої стадії потрібно від півтора до трьох місяців [59]. Тривалість життя нематод в середньому 4–10 місяців [19].

Клас Nematoda rud 1808

Підряд Trichocephalata skrjabin et Schulz, 1928

Родина Trichocephalidae Baird, 1853

Рід Trichocephalus Schrank, 1788

Вид Trichocephalus Luis Shrank, 1788

Збудник трихоцефальозу нематода Trichocephalus suis (свинячий волосоголовець), що локалізується в основному в товстому відділі кишківника особливо в сліпій кишці. Самці мають довжину 33–48 мм, самки 38–53 мм. Тіло волосоголовця поділяють на дві частини: передню, дуже тонку, довгу і задню, товсту і коротку. Перехід головного кінця в хвостовий різко виражений, оскільки ширина тіла зразу збільшується в декілька раз. Ротовий отвір веде в довгий стравохід, який оточений шаром одноядерних клітин, які утворюють вигляд ланцюжка. В передній частині тіла перебуває тільки стравохід, в задній – кишківник і статеві органи [36,44,48].

Яйця трихоцефалюсів мають форму витягнутого овалу, бочечки з прозорими пробочками по полюсах. Поверхня яйця гладка, доволі товста. Оболонка яйця складна за будовою і складається з зовнішньої оболонки дуже тонкої і прозорої, двох середніх і внутрішньої. Інтенсивність забарвлення яєць коливається – від слабо-жовтого до коричневого і навіть до темно-коричневого кольору, що залежить від тривалості перебування їх в кишечнику [36,44,48].

Свині виділяють неінвазійні яйця волосоголовців разом з фекаліями в зовнішнє середовище. При сприятливих умовах (волога і тепло) через 25–28 за Мозговим, 1967 [44], або за 29–35 днів за Орловим [48] в них формуються личинки і яйця стають інвазійними.

Зараження тварин відбувається з перших днів життя при потраплянні в їх організм інвазованих яєць цих гельмінтів з кормом або водою. Поросята заражаються при облизуванні оточуючих предметів, через соски матері, забруднені інвазійними яйцями [44].

В кишечнику з яєць виходять личинки, які фіксуються в товстому відділі кишечника, де через 40–45 днів виростають в статевозрілих особин. [19], за Якубовським 1987 р. [59] через 45–47 днів. В організмі свині трихоцефалюси живуть 3–4 місяці.

Клас Nematoda Rud, 1808

Підряд Strongylata Railliet et Henry, 1913

Родина Trichonematidae Witenber, 1925

Рід Oesophagostomum Molin, 1861

Вид Oesophagostomum dentatum, Rudolphi 1803, Mjlin, 1861.

Гельмінт Oesophagostomum dentatum – невелика нематода збудник езофагостомозу (вузликова хвороба) свиней. Статевозрілі езофагостоми завдовжки 7–14 мм паразитують у просвіті товстих кишок, а личинки – в товщі слизової товстого кишечника.

Головний кінець езофагостом оточений кутикулярним здуттям, відділеним від тіла вентральною боріздкою, яка утворює вентральний жолоб. На рівні вентрального жолоба відкривається екскреторний отвір. Ротова капсула циліндрична. Зовнішній край капсули оточений зовнішньою радіальною короною, яка складається з 10 пелюсток; останні виступають вперед у вигляді гострих шипів. Ротова капсула переходить в стравохід, який поступово розширюється [19,36,44].

Самки О.dentatum відкладають яйця в просвіт кишечника. З фекаліями яйця виходять назовні, виділяються вони в зовнішнє середовище на ранніх стадіях розвитку. Оптимальна температура для розвитку яєць 25–30 С. При сприятливих умовах середовища через 10–24 год. в яйцях формуються личинки, які через 24–26 годин залишають скарлупу – личинки першої стадії [44].

Вільні личинки дуже рухливі, мають прозоре тіло, з довгим загостреним хвостовим кінцем. Через три дні після вилуплення личинки починають линяти, вже через 2 дні, тобто до початку п’ятого дня, закінчується перша линька, після чого личинки перетворюються в личинок ІІ-ї стадії. Які линяють вдруге і стають вже інвазійними личинками –ІІІ-ї стадії. Утворення інвазійних личинок в літній час відбувається протягом 4–8 днів після виходу з яєць. Наступний розвиток відбувається в організмі дифінітивного господаря – у випадку заковтування останнім інвазійних личинок. Езофагостоми мають пять стадій розвитку личинок, остання линька здійснюється на 14–15 добу, – відбувається перетворення в личинок 5-ї стадії [48,59].

Самки О.dentatum починають виділяти яйця через 42–45 днів після зараження ними свиней. Тривалість життя нематод в середньому – 8–10 місяців.


1.4 Попередні здобутки в боротьбі з гельмінтами свиней


Діагностика.

Морфофункціональні порушення за гельмінтозів проявляються при сильній інвазії певними клінічними органами. Однак при більшості гельмінтозів вони не є патогностичними, тобто характерними для даної хвороби, крім того, при багатьох гельмінтозах вони схожі, тому лікареві важко поставити точний діагноз хвороби. Але при деяких гельмінтозах клінічні ознаки проявляються досить яскраво, хворі тварини помітно вирізняються [4,36].

Важливе значення при цьому має годівля і утримання тварин. В умовах повноцінної годівлі і доброго утримання тварин гельмінтози мають безсимптомний перебіг або субклінічний, оскільки організм інвазованих тварин володіє здатністю протистояти патогенному впливу паразитичних червів [36,59].

Клінічні ознаки аскаридозу непатогностичні. Розрізняють дві стадії хвороби. Перша, міграційна, стадія пов’язана з зараженням тварин і міграцією личинок аскарид по організму. Друга стадія, кишкова, викликається паразитуванням аскариди в кишечнику. Перша стадія хвороби характеризується ознаками: приблизно через тиждень після зараження з’являється кашель і хрипи в легенях, підвищується температура тіла, помічають блювоту, і нервові припадки у вигляді судорог, тварина падає, візжить, частішає дихання. Друга, або кишкова стадія інколи проходить безсимптомно. У деяких поросят з’являється блювота, низький апетит і пронос. Стадія триває декілька місяців. Тварини худнуть, відстають у розвитку. У дорослих свиней аскаридоз перебігає майже безсимптомно [36,42].

Клінічні ознаки при трихоцефальозі і езофагостомозі свиней теж не є характерними лише для цих хвороб.

Так при трихоцефальозі виявляють порушення в роботі шлунково-кишкового тракту поросят, болючість черевної стінки при надавлюванні, анемії, жовтушність, відставання в рості і розвитку, періодичне підвищення температури тіла, пришвидшення дихання тварин.

Клінічні ознаки не чітко виражені і при езофагостомозі. Можливе відставання в рості і розвитку, понос, погане поїдання кормів і інші неспецифічні ознаки.

Знання симптомів гельмінтозних захворювань у тварин являється для ветлікаря відштовхуючим матеріалом для уточнення діагнозу хвороби.

Зажиттєво діагноз підтверджують за допомогою овоскопії – досліджують фекалії на наявність яєць гельмінтів. Для цього використовують методи флотації (основані на спливанні яєць гельмінтів): Фюлеборна; Калантарян; метод Котельнікова і Хренова з використанням аміачної селітри [42,43]. У загиблих поросят нематодози діагностують шляхом розтину кишечника.

Крім згаданих методів діагностики, для діагностики аскаридозу можна використовувати імунобіологічний метод [36,44].

Алергічну реакцію при аскаридозі свиней вивчали Бондар 1939, Єршов, Кракунов, Плахотня і Горобець 1953, Soulsby 1957 і інші [44]. За даними цих авторів методи імунобіологічної діагностики аскаридозу свиней володіють високою точністю і специфічністю, дозволяють виявити інвазію на ранній стадії.

Введення алергену можливе внутрішкірно – і на кон’юнктиву ока. При внутрішкірному введенні в товщу зовнішньої сторони вушної раковини вводять алерген у дозі 0,05–0,1 мл. Спостереження проводиться 15 хв. (кожні 3–5 хв.).У випадку позитивної реакції через 5–7 хв. після введення алергену навколо місця введення утворюється обідок темно-вишневого або рожевого кольору.

Точність алергічної внутрішкірної проби при використанні алергена Єршова дорівнює 90% при імагінальному і 85,5% при преімагональному аскаридозі; при використанні алергена Батоджанова – 86,6: 81,8% відповідно [44].

Лікування та профілактика гельмінтозів.

Для лікування гельмінтозів свиней пропонується багато антигельмінтних хіміопрепаратів і різноманітні схеми їх застосування – проведення дегельмінтизації [3.19]

У боротьбі з гельмінтозами тварин основну увагу приділяють дегельмінтизації. Терапія гельмінтозів і дегельмінтизація – поняття нерівнозначні. Терапія це сума втручань спрямованих на усунення причин хвороби і викликаних нею процесів, інколи другорядних явищ або ускладнень. Тому «терапія гельмінтозів» має включати роботу щодо підготовки тварин до цих заходів, щоб запобігти ускладненням та шкідливим наслідкам від антигельмінтних препаратів [21].

У 1947 р. академік К.І. Скрябін розробив концепцію що до девастації паразитів, яка передбачала повне знищення збудників інвазії на усіх стадіях їх життєвого циклу доступними засобами механічного, хімічного, фізичного і біологічного впливу. Ця концепція стала визначальною для розвитку саме методів хімічної боротьби з паразитами. [17].

Але як зазначає Сайфулов І.С., 1983 [51], оздоровчі заходи при гельмінтозах, основані на дегельмінтизаціях, лише тоді зможуть дати позитивний результат, коли після призначення препаратів не залишиться тварин, які виділяють в зовнішнє середовище інвазійні елелементи.

Через це постійно виникає необхідність випробовувань антигельмінтиків, для вибору серед запропонованих виробниками препаратів, тих, які дають більший ефект дегельмінтизації, не шкідливі для організму тварин.

Так, Мясцова Т.Я. (1986) [45] пропонувала використовувати антигельмінтик фенбендазол в дозі (за ДР 0,005г / Кг живої маси протягом трьох днів підряд, при її дослідженнях було встановлено екстенсефективність препарату при аскаридозі –96%, трихоцефальозі –86,6% і езофагостомозі – 90%. І ось уже в 1990 р. Олехнович Н.І. [46] за результатами проведених дослідів пропонує для дегельмінтизації свиней при кишкових нематодозах препарати ринтал в дозі 15 мг/кг триразово і івомек- 1 мл/33 кг маси однократно (івомек повністю звільняє організм від аскарид і трихоцефалюсів).

При порівняльних клінікоекспериментальних дослідженнях ефективності таких антигельмінтиків, як аверсекту-2, урзолевамізолу і бровадазолу [27] було встановлено, що найкраща екстенсефективність дегельмінтизації була за застосування аверсекту-2 (і за аскаридозу дорівнювала 100%, за трихоцефальозу – 100%, за змішаних інвазіях – 80%) і це супроводжувалось найбільш високими приростами живої маси поросят.

Ефективність такого відомого препарату, як альбендазол вивчали вже неодноразово і в порівнянні з новими антигельмінтиками він дещо поступається за якістю дегельмінтизації (належить до ІІІ-го класу токсичності). Але все одно цей препарат залишається одним з найбільш вживаних і використовуваних на практиці, через порівняну дешевизну і розповсюдженість. [26,34,57]. При не такому давньому дослідженні препаратів альбендазолу (2001 р.) на виробництві екстенсефективність альбендазолу гранул 10% при нематодозних захворюваннях свиней (1 мг препарату на 10 кг живої маси) встановлена на рівні 90–93% [34].

Використання при змішаних нематодозах свиней таких антигельмінтиків як пірантел та піперазин адипінат, призводить до динамічних порушень механізмів клітинного імунітету. Тому однією з важливих проблем ветнауки є пошуки засобів, спрямованих на зниження негативного впливу гельмінтів та антигельмінтиків на стан гомеостазу тварин, а також на профілактику імунодефіцитного стану. Так застосування левомізолу в імуномодулюючій дозі в комбінації з мебенветом гранулятом підвищує ефективність дегельмінтизації поросят, забезпечує приріст живої маси. [4,23].

Короленко Л.С. підтверджує в публікації, 2001 [15] за результатами досліджень властивостей левамізолу 8%-го, – це високоефективний нематоцид і водночас імуностимулювальний препарат, який рекомендується застосовувати для боротьби з змішаними гельмінтозами тварин.

В умовах виробництва проводились дослідження дії тетрамізолу і левамізолу при кишкових нематодозах свиней: вихідна зараженість свиноматок всіх 5-ти груп езофагостомами складала 90%, аскаридами і тріхоцефалами – 10%.

Випробування показало, що препарати тетрамізолу і левомізолу в рекомендованих дозах (7 мг/кг маси і 1 мл на 10 кг живої маси відповідно) є високоефективними при кишкових нематодозах свиней. [54].

Для боротьби з інвазійними хворобами тварин в Україну ввозять ветпрепарати із-за кордону, так фірма КРКА (Словенія) запропонувала ряд високоефективних препаратів, серед них: біовермін, верпаніл. Біовермін представляє собою порошок з вмістом 5% флюбендазолу, в дозі 5 мг/кг, біовермін високоефективний при аскаридозі, езофагостомозі, стронгільозі, метастронгільозі свиней і нематодозах птиці [38].

На Українському ринку ветпрепаратів не рідкість антигельмінтики з Росії, зараз нам пропонується препарат івермек. Івермек – це воднодисперсна форма івермектина (1% розчин), яка додатково містить вітамін Е (тоноферал) в кількості 40 мл в 1 мл. Екстенсефективність дегельмінтизації івермеком при аскаридозі складає 100%, при трихоцефальозі – 100%, а при езофагостомозі – 97,5%, що засвідчує високу ефективність пропонованого препарату. [55].

Сьогодні велику увагу приділяють вивченню впливу на організм імуномодулюючих препаратів, особливо, отриманих із вилочкової залози, до числа яких відносять гомотин і КАФІ. Засоби неспецифічної терапії, не впливаючи на гельмінтів безпосередньо, стимулюють в організмі тварин біологічно активні компоненти неспецифічної резистентності та імунітету (фагоцити, комплемент, лізоцим, інтерферон і ін.) нормалізують фізіологічні функції організму, зменшують токсичність та алергізуючий вплив гельмінтів. [20,22].

Про доцільність застосування імуностимулюючих засобів у лікуванні і профілактиці нематодозів згадують також Пономар С.І., Артеменко Ю.Г. 1997,1998 рр. [22,23,25], подаються схеми застосування деяких імуностимуляторів, для використання їх як засобів патогенетичної терапії та профілактики кишкових нематодозів (поліоксидоній, мебікар, градекс, вегетан, метилурацил, камізол, селеніт натрію, імзауф і інші).

Високоефективними засобами при кишкових та легенивих нематодозах є препарати авермектину. Фармакологічна дія якого спричинена авермектиновим комплексом отриманим на основі продуктів життєдіяльності грунтового гриба Streptomyces avbermitilis. Він стимулює виділення у нематод гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) нервовими закінченнями і підсилює зв» язування ГАМК з постсинаптичними ГАМК – рецепторами, блокуючи передачу імпульсів, що в кінцевому результаті викликає параліч і загибель паразита. [2,19].

Зараз рекомендується новий ендоектопаразитоцидний препарат другого покоління – дектомакс виробництва американської компанії «Пфайзер», діюча речовина – дорамектин. Він створює високу концентрацію у сироватці крові тварин, збільшена тривалість його антигельмінтної дії, яка перевищує дію авермектинів в 2 рази. Крім того дектомакс можна вводити п/шк і в/м, що полегшує та спрощує масові обробки тварин [9].

Крім хімічних препаратів можна використовувати у боротьбі з гельмінтозами свиней і лікарські рослини. Звіробій звичайний ефективний при нематодозах (езофагостомоз, аскаридоз, трихоцефальоз) настої (1:100) дають в середину з кормом після 12 год. голодної дієти в дозі 10 мл на кг. маси тіла щоденно протягом 3 днів. Додавання в корм свиней конюшини повзучої сприяє масовому виділенню з фекаліями круглих гельмінтів, таку ж дію зумовлює згодовування люцерни в період бутонізації, люпинового силосу, редьки посівної. Морква, як і

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: