Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка

Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка

природу і багатство видів, але водночас обмежує права розпорядження й користування приватною власністю на землю.

Необхідність ефективної обробки матеріалів та управління інформацією, підтримки зв'язку між земельним та іншими галузевими кадастрами, інформаційними системами вимагає створення єдиної системи кадастрової нумерації земельних ділянок.

2.2 Кодування зон, районів, ділянок


Стаття 79 Земельного кодексу України дає визначення земельної ділянки як об'єкта права власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Документом, який підтверджує право власності на певну земельну ділянку, є державний акт на право власності на земельну ділянку; право користування земельною ділянкою підтверджується або державним актом на право постійного користування, або договором оренди земельної ділянки (тимчасове користування). Державні акти на право власності і на право постійного користування видаються після виготовлення технічної документації.

Одним з документів в пакеті технічної документації є кадастровий план земельної ділянки. Такий же кадастровий план, як правило, є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки. Кадастровий план чітко визначає межі земельної ділянки. На підставі цих меж, а також залежно від місця розташування земельної ділянки останньому привласнюється кадастровий номер. Це унікальний номер, який ніколи не повторюється і може бути присвоєний тільки одній земельній ділянці.

Кадастровий номер унікальний ще і тим, що він зберігається впродовж всього терміну, поки земельна ділянка існує. При цьому, зміна власника земельної ділянки не тягне за собою зміну кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки може бути змінений у випадках:

1. Розділу земельної ділянки;

2. Об'єднання з іншою земельною ділянкою;

3. Перепідпорядкування земельної ділянки інший адміністративно - територіальній одиниці. На території України для всіх без винятку об'єктів адміністративно-територіального устрою України земельним ділянкам присвоюється кадастровий номер, який має чотири рівні ієрархії:

код адміністративно територіального поділу України;

номер кадастрової зони;

номер кадастрового кварталу;

номер земельної ділянки.

Система забезпечує унікальність кадастрового номера кожної земельної ділянки протягом всього періоду її існування, підтримує механізм обігу земельних ділянок, вона зручна та гнучка з точки зору процедур комп'ютерної реалізації, а також несе в собі додаткову інформацію щодо географічного місцезнаходження земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з чотирьох частин і має вигляд:


/КОАТУУ/: /НКЗ/ : /НКК/: /НЗД/, де


/КОАТУУ/ - код одиниці адміністративно-територіального устрою України;

/НКЗ/ - номер кадастрової зони;

/НКК/- номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони;

/НЗД/-номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу.

/:/- роздільник між складовими кадастрового номера [1].

Код адміністративно-територіального устрою України (областей, адміністративних районів, міст обласного підпорядкування, сільських (селищних) рад, міст районного підпорядкування, сільських населених пунктів) є першою частиною кадастрового номера земельної ділянки, який складається з десяти чисел (кодів). Він включає:

двозначний код областей;

тризначний код адміністративних районів і міст обласного підпорядкування;

тризначний код сільської ради, міст районного підпорядкування або підпорядкованих міськраді;

двозначний код сільських населених пунктів.

КОАТУ села Дмитровка Богодухівського району Харківської області – 6320882001.

Друга частина кадастрового номера вказує на номер кадастрової зони у межах території, визначеної КОАТУУ

Кадастрова зона - це сукупність (об'єднання) земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради, або об'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Номер кадастрової зони складається з двох чисел. Отже, максимальна кількість кадастрових зон в межах земель населених пунктів чи земель сільської (селищної) ради становить 99.

Третя частина кадастрового номера - номер кадастрового кварталу у межах кадастрової зони складається з трьох чисел.

Кадастровий квартал - це компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами. Найбільший номер кадастрового кварталу становить 999.

При встановленні меж кадастрових кварталів у населених пунктах може бути використана структуризація території населеного пункту на оціночні райони, яка здійснюється в процесі грошової оцінки земель [1].

За межами населеного пункту таке територіальне об'єднання як кадастровий квартал не виділяється.

Виділення кадастрових кварталів необхідне для забезпечення можливості створення резерву потенційно достатньої кількості кадастрових номерів в умовах виникнення значної кількості (кадастрових номерів) земельних ділянок в результаті виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді окремих земельних ділянок, які в перспективі можуть бути включені в земельний обіг. Кадастровий квартал - це компактне знімання у часі сукупності земельних ділянок на території кадастрової зони.

Четверта частина кадастрового номера складається з чотирьох чисел і вказує на номер земельної ділянки у межах кадастрового кварталу (зони). Максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу (зони) може становити 9999.

Максимальна кількість земельних ділянок, яким може бути присвоєний кадастровий номер за запропонованою структурою у межах коду об'єктів адміністративно-територіального устрою України, становить 99 : 999 : 9999.

Для міст Києва, Севастополя та інших міст обласного підпорядкування звичайно виділяються кадастрові зони, кадастрові квартали, для міст районного підпорядкування - лише кадастрові квартали.

На території сільських та селищних рад населені пункти звичайно не поділяються на зони чи квартали, а за межами населених пунктів можуть виділятись кадастрові зони.

Якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, то в її кадастровому номері код населеного пункту позначається двома нулями.

Кадастрові номери земельних ділянок відображаються на спеціальних індексних кадастрових картах (ІКК) або планах, які складаються для всіх районів адміністративно-територіальних утворень.

Індексні кадастрові карти створюються для різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць: для областей, адміністративних районів, сільських (селищних) рад та населених пунктів.

На індексній кадастровій карті області наносять межі адміністративних районів та міст обласного підпорядкування.

На індексній кадастровій карті адміністративного району наносять межі сільських (селищних) рад, населених пунктів районного підпорядкування.

Роботи щодо впровадження єдиної системи кадастрової нумерації земельних ділянок виконуються державними та землевпорядними організаціями.

2.3 Проведення природно-сільськогосподарського районування території


Відповідно до статті 26 Закону України "Про охорону земель" ( 962-15) та постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04 N 681 ( 681-2004-п ) "Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель" Були затверджені методичні рекомендації щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель.

Відповідно до статті 179 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) природно-сільськогосподарське районування є основою для оцінки земель і розробки землевпорядної документації щодо використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про охорону земель" ( 962-15 ) природно-сільськогосподарське районування земель є основою для поділу земель за цільовим призначенням з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки, встановлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до району (зони), визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу, встановлення в межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень у використанні земель з урахуванням їхніх геоморфологічних, природно-кліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей територій.

Природно-сільськогосподарське районування є також інформаційною базою державного земельного кадастру й основою для розробки схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, систем ведення сільського господарства і проектів землеустрою. Необхідність природно-сільськогосподарського районування земель викликана великим розмаїттям природних умов України, що зумовлюють обов'язкову науково обґрунтовану диференціацію земель сільськогосподарського використання, їх охорони та впровадження заходів щодо підвищення їхньої продуктивності [3].

Природно-сільськогосподарське районування будується за системою, яка являє собою ієрархічні взаємопідпорядковані таксономічні виділи - від природно-сільськогосподарської зони до природно-сільськогосподарського району в межах рівнинної частини України і від гірської природно-сільськогосподарської області до природно-сільськогосподарського району в межах гірських систем України.

Природно-сільськогосподарська зона – найвища таксономічна одиниця районування території України, яка характеризується відповідним балансом тепла й вологи, що визначає головні особливості ґрунтоутворення, формує зональні типи та підтипи ґрунтів, яким притаманні зональні типи сільськогосподарського виробництва, визначені співвідношенням земельних угідь, у тому числі сільськогосподарських, а також певні системи агротехнічних і меліоративних заходів.

Природно-сільськогосподарський район - територіальний комплекс у межах адміністративної області, який є частиною природно-сільськогосподарського округу і характеризується відносно однорідними ґрунтово-кліматичними умовами, подібністю розчленованості й дренованості та інших показників, що впливають на продуктивність земель.

Природно-сільськогосподарське районування виконують у три стадії:

підготовчі роботи;

складання схеми природно-сільськогосподарського районування;

еколого-господарська характеристика одиниць районування.

На стадії підготовчих робіт проводять:

а) збір і аналіз необхідної інформації, в тому числі стосовно:

- принципів, підходів та конкретних результатів існуючих видів природного районування - фізико-географічного, агрокліматичного, агроґрунтового, геоморфологічного, гідрогеологічного, ландшафтного;

- регіональних особливостей господарського використання земель, у тому числі систем землеробства, структури посівних площ, продуктивності земель (родючості ґрунтів);

б) підготовку картографічної основи для схеми природно-сільськогосподарського районування.

На стадії складання схеми природно-сільськогосподарського районування межі природно-сільськогосподарських зон, провінцій та округів встановлюють у два етапи;

на першому - виходячи з вимог до змісту відповідного таксона;

на другому - уточнюють із таким розрахунком, і щоб вони збігалися з межами природно-сільськогосподарських районів.

Схему природно-сільськогосподарських зон районування розробляють послідовно - від найвищих таксономічних одиниць (природно-сільськогосподарських зон та гірських областей) до нижчих таксонів (провінцій, округів, районів). Для кожної таксономічної одиниці враховують притаманні їй поєднання природних умов і пов'язані з ними особливості використання земельного фонду, насамперед сільськогосподарського [2].

Найважливішим етапом природно-сільськогосподарського районування є виділення районів, що відповідають його основному таксономічному рівню. Природно-сільськогосподарський район являє собою частину округу, якому притаманна спільність чинників, що визначають продуктивність земель, рівень їх використання та ефективність сільськогосподарського виробництва. Це, насамперед, кліматичні, геоморфологічні, гідрологічні умови, специфічна структура ґрунтового покриву, властивість ґрунтів, певні співвідношення земельних (у тому числі сільськогосподарських) угідь і питома вага зрошуваних та осушених земель.

При визначенні меж природно-сільськогосподарських районів необхідно дотримувати таких вимог і правил:

природно-сільськогосподарські райони виділяють у межах адміністративних областей, чим, з одного боку, підкреслюють господарську пріоритетність областей, а з другого – досягають зручності складання переліку сільськогосподарських районів, їх позначення й відповідно користування матеріалами районування;

межі природно-сільськогосподарських районів встановлюють в ув'язці з матеріалами (схемами) інших районувань.

Для кожної зони враховують основні показники, що кардинально впливають на продуктивність земель і, таким чином, є критеріями виокремлення природно-сільськогосподарських районів. Зокрема, для зони полісся значну увагу при виділенні меж природно-сільськогосподарських районів приділяють гідроморфності та гранулометричному складу ґрунтів і ґрунтоутворювальних порід.

Для лісостепової й степової зон поряд з ґрунтовим фактором в обов'язковому порядку враховують провідний показник районування цих зон - рівень еродованості, а також беруть до уваги дренованість території, з якою пов'язаний гідроморфізм ґрунтів.

Серед найважливіших показників, які враховують при районуванні, є агрокліматичні. Це пов'язано з необхідністю розподілу природно-сільськогосподарських провінцій та округів на території, однорідні в кліматичному відношенні, що досягається регламентацією допустимих коливань кліматичних показників у межах природно-сільськогосподарських районів. Згадана регламентація стосується, передусім, гідротермічних коефіцієнтів і суми ефективних температур.

З метою обґрунтування меж природно-сільськогосподарських районів, у разі необхідності складають спеціальні картосхеми, на яких фіксують питому вагу змитих, дефльованих, засолених і перезволожених ґрунтів.

Межі природно-сільськогосподарських районів повинні збігатися з межами сільських рад, що забезпечуватиме ув'язку з показниками кількісного обліку земель.

Оскільки зміна різних природних елементів на місцевості відбувається переважно поступово, встановлення (й зображення на схемі) меж природно-сільськогосподарських районів в узгодженні з межами сільрад дасть змогу наблизити до природних рубежів також межі округів, провінцій і зон.


2.4 Проведення оціночного зонування та виділення структурних одиниць


Оціночне зонування території виконується під час проведення земельно-оціночних робіт для спрощення виконання та підвищення точності оцінки земельних ділянок. При оціночному зонуванні межі земельних ділянок і кварталів, в переважній більшості співпадають. Визначення меж оціночних районів та економіко-планувальних зон здійснюється за наявними функціональними, архітектурними та споживчими властивостями земель, що окреслені чіткими планувальними межами.

Оціночний район – частина території населеного пункту, що має визначені межі, які проходять за лінійними або природними рубежами, включає структурні елементи – квартали, що об’єднані за однорідністю функціонального використання, однотипністю архітектурно-планувальних особливостей і мають відповідний рівень інженерно-інфраструктурного облаштування [3].

Економіко-планувальна зона – частина території населеного пункту з визначеними межами, сформована на основі оціночних районів за однорідністю функціонального використання, близькістю їх місця розташування, та близькістю значення комплексного індексуm [3].

Основною особливістю населених пунктів є територіальна неоднорідність функціоиально-планувальних, адміністративних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування земель будь-яких поселень, які у свою чергу виступають визначальними для якості окремих земельних масивів населених пунктів.

У процесі економічної та грошової оцінки земель населених пунктів основною визначальною одиницею їх території виступає економіко-планувальна зона, як частина території населеного пункту, що має однорідні споживчі якості, переважно однотипний характер використання і обмежується чіткими планувальними межами (магістральні вулиці, залізниця, водні рубежі, категорії земель (угіддя) тощо).

Необхідність економіко-планувального зонування або земельно-оціночної структуризації території населених пунктів обумовлюється складним поєднанням природних і антропогенних ландшафтів, різницею в функціонально-планувальних якостях, а відповідно і різним рівнем прибутковості від використання земель, що призводить до неоднорідності прояву рентоутворюючих факторів. Сам процес рентоутворення в межах населених пунктів виникає завдяки місцю розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природнокліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Економіко-планувальні зони встановлюються з врахуванням економічної цінності окремих масивів або кварталів з урахуванням факторів:

неоднорідність функціонально-планувальних якостей території;

доступність до місць прикладання праці, центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку, адміністративного та культурного центрів;

рівень інженерного забезпечення та благоустрою території;

рівень розвитку побутового обслуговування населення;

екологічна якість території;

соціально-містобудівна привабливість середовища щодо різноманітності місць прикладання праці, наявності історико-культурних та природних пам'яток, а також естетики архітектурної забудови тощо.

На підставі викладеного, підходи до визначення зон може бути обособлений для кожного населеного пункту. Водночас виділяють кілька підходів до вирішення завдання економіко-планувального зонування, але неодмінною умовою в кожному з них є виділення первинних робочих одиниць - оціночних районів. Межі оціночних районів, як правило, збігаються з межами плапувально-територіальних кварталів населеного пункту лише на початковій стадії земельно-оціночних робіт. Надалі кілька наявних кварталів населеного пункту можуть об'єднуватись в оціночні райони, які характеризуються однорідністю функціонального використання та територіальною цілісністю. Отже, кількість оціночних районів залежить від розміру населеного пункту, його народногосподарського профілю, адміністративного статусу і соціально-культурного потенціалу. їх кількість залежить також від кількості економічних, інженерних, статистичних і екологічних показників, які має можливість авторський колектив проаналізувати, і зокрема, комп'ютерною технікою. Встановлено, чим детальніша земельно-оціночна структуризація території, тим вищий ступінь достовірності кінцевого результату. Оціночні райони виділяються у встановлених межах населених пунктів та розділяються вулицями і магістралями різного рівня, межею смуги відводу залізниці, природними рубежами (річки, струмки, канали, рівчаки, с/г угіддя і т.д.), а в окремих випадках - межами ділянок виробничих підприємств [1].

При цьому площа одного оціночного району має бути порівнюваною з мікрорайоном багатоповерхової забудови, кварталом (групою кварталів) садибної забудови. Сукупність усіх земельно-оціночних одиниць повинна забезпечувати повне охоплення території населеного пункту, а межі оціночних районів не повинні перетинати меж адміністративних районів та порушувати планувальну межу населеного пункту.

Визначальним показником конкретного оціночного району виступає діапазон однорідності окремих індексів, що відображають вплив кожного фактора (або їх групи) на цінність території населеного пункту.

Основні оціночні фактори такі:

неоднорідність функціонально-планувальних якостей території;

доступність до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, масового відпочинку;

рівень інженерного забезпечення та благоустрою території;

рівень розвитку сфери обслуговування населення;

екологічна якість території;

привабливість середовища: різноманітність місць прикладання праці, наявність історико-культурних та природних пам'яток тощо;

Алгоритм розрахунку окремих індексів має відповідати таким умовам:

значення кожного індексу мають розраховуватись від середнього значення конкретного фактора для населеного пункту (середнє значення =1);

механізм зважування окремих факторів та їх груп має чітке наукове обґрунтування (методи багатовимірної статистики, соціологічне обстеження, експертна оцінка;

екстремальні значення коефіцієнта Км2 мають вкладатись у діапазон, визначений для відповідних груп населених пунктів по чисельності «Порядку грошової оцінки земель населених пунктів».

На основі земельно-оціночної структуризації та виділення земельно-оціночних одиниць, в межах яких здійснюється збір, обробка та розрахунок окремих коефіцієнтів, складена таблиця 6.


Таблиця 6 Земельно-оціночна структура територія населеного пункту

Номер оціночн. району Квартали та територія оціночного району Площа, га Стисла характеристика оціночного району
1 2 3 4
1 1, 9, 14 92,81 Оціночний район розташований у північно-західній частині населеного пункту. До нього входять землі житлової забудови
2 2 21,74 Оціночний район розташований у північній частині населеного пункту. До нього входять землі житлової забудови, землі транспорту та землі промисловості
3 3, 4, 5, 6, 7, 8 128,25 Оціночний район розташований у північно-західній частині населеного пункту. До нього входять землі житлової забудови
4 10, 11, 12, 13 82,65 Оціночний район розташований у центральній частині населеного пункту. До нього входять землі житлової та громадської забудови, землі комерційного призначення
1 2 3 4
5 сквер 53,73 Оціночний район розташований у південно-східній частині населеного пункту. До нього входять землі сільськогосподарського призначення, сквер
6 15, 16, 17 63,51 Оціночний район розташований у південно-західній частині населеного пункту. До нього входять землі житлової та громадської забудови, землі комерційного призначення
7 18 48,17 Оціночний район розташований у північно-західній частині населеного пункту. До нього входять землі житлової забудови, землі промисловості та землі рекреації
8 19, 13 54,34 Оціночний район розташований у південній частині населеного пункту. До нього входять землі житлової забудови, та землі комерційного призначення
Усього 545,2

На території села Дмитровка було виділено вісім оціночних районів які об’єднують квартали з більш менш однаковим типом забудови.


Розділ 3 Грошова оцінка земель населеного пункту


3.1 Визначення нормативної грошової оцінки забудованих земель


В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель [3].

Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах.

Грошова оцінка земель населених пунктів визначається за формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка


де Цн - грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки, грн.;

В - норматив витрат на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр, грн.;

Нп - норма прибутку, 6%;

Нк- норма капіталізації, 3%;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки (Км), обчислюється за формулою:

Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка


де Км1 - коефіцієнт, який характеризує регіональні чинники місцерозташування земельної ділянки, зокрема:

а) чисельність населення та адміністративний статус населеного пункту його місце в системі розселення;

б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у приміських зонах великих міст;

в) розміщення в межах населених пунктів, що мають статус курортів;

Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні чинники місцерозташування земельної ділянки в межах населених пунктів, зокрема:

а) відстань до загальноміського центру населеного пункту, концентрованих місць праці, масового відпочинку населення;

б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та інших населених пунктів, що мають особливо важливе історичне значення в приміській смузі населених пунктів; Км3- коефіцієнт, який характеризує локальні чинники місцерозташування земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території [1]. Якщо грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення не проведено, вона визначається за формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка


де Цн - грошова оцінка земельної ділянки, грн.;

Бн - базова вартість одного квадратного метра земельної ділянки, гри.;

Пз- площа земельної ділянки, м2; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки.

Базова вартість одного квадратного метра землі населеного пункту (Цнм) визначена за формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка


де Км1 - коефіцієнт, який враховує значення та статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах розселення і
виробництва [4].

На території села Дмитровка, площа яка підлягає оцінці дорівнює 29,63га. Для того щоб знайти норматив витрат на освоєння та облаштування території необхідно загальні витрат на освоєння та облаштування території (з табл. 5) поділити на площу в м2:

В = 7877080/694200 = 11,35 грн/м2

Так як село знаходиться далеко від крупних населених пунктів, не підпадає під зону радіоактивного забруднення та має малу чисельність населення, коефіцієнти Км1, Км2, Км3, які зазначені у додатках «Методики розрахунку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та земель населених пунктів» будуть дорівнювати, відповідно до зазначених факторів, одиниці. І в свою чергу Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка. За функціональним використанням земельні ділянки належать до земель житлової та громадської забудови, коефіцієнт дорівнює 1.

До забудованих територій населеного пункту віднесено землі житлової, громадської, комерційної та іншої забудови, а також забудовані землі, які надані для особистих підсобних господарств, господарських будівель сільськогосподарських підприємств, ділянками під залізничними станціями. При виконанні грошової оцінки до території, яка оцінюється як забудована, не включаються: сільськогосподарські угіддя (Рс-г), землі лісів та інші лісовкриті площі (Рл); відкриті землі; водні акваторії (Рв); землі магістральної залізниці та аеропорту (Рт); землі зайняті відкритими розробками, природними відвалами, шахтами (Рр); незабудовані ділянки земель оборони (Роб).


Ро = Рн.п. - (Рс.-г) - (Рл) - (Рв) - (Рт) - (Рр)- (Роб)


Таким чином, якщо загальна площа населеного пункту становить – 545,20га,) у тому числі сільськогосподарські угіддя – 475,78 га - оціночна площа буде складати: Ро = 545,20-475,78 = 69,42 га

Базова вартість одного квадратного метра села Дмитріка визначена за формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка


Норматив витрат на освоєння та облаштування території (В) включає капіталовкладення на її інженерну підготовку, будівництво головних споруд і магістральних мереж водопостачання, каналізації, теплозабезпечення, електропостачання (включаючи зовнішнє освітлення), слабострумових пристроїв, газопостачання, дощової каналізації, вартість санітарної очистки, зелених насаджень, вулично-дорожньої мережі, міського транспорту, об'єктів соціальної інфраструктури загального міського значення, а також витрати на компенсацію збитків, пов'язаних зі зміною характеру використання території [4]. Для об'єднання оціночних районів з метою встановлення економіко-планувальних зон було застосовано експертний метод оцінки, який має відмінності в розрахунках залежно від типу населеного пункту. Для сільських населених пунктів даний метод полягає в наступному:

1. Заповнення анкети експертної оцінки факторів, що впливають на значення комплексного індексу цінності району (табл. 7)

Оцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка земель населеного пункту на прикладі села ДмитровкаОцінка окремого фактора виконується за п'ятибальною шкалою, при цьому "5" балами оцінюється найкраще значення фактора, а балом "1" - його відсутність або найгірше значення.

Визначення суми балів оцінки факторів.

Визначення середнього балу по кожному району та середньозваженого балу для населеного пункту в цілому.

Розрахунок комплексного індексу цінності для окремого оціночного району здійснюється за наступною формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка


де Іі – комплексний індекс цінності оціночного району;

Іс - середній бал оціночного району;

Іn - середньозважений бал по населеному пункту.


Таблиця 8 Розрахунок комплексного індексу

Оціночні райони Площа, га Сума балів по району Середній бал Іі
1 92,81 85 4,05 1,00
2 21,74 88,5 4,21 1,04
3 128,25 84 4 0,99
4 82,65 94 4,48 1,11
5 53,73 86 4,1 1,01
6 63,51 85,5 4,07 1,00
7 48,17 72,5 3,45 0,85
8 54,34 81 3,86 0,95

545,2 In=4,05


Значення середньозваженого бала розраховується за формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка

де Р1 Р2, Рn - площі відповідних оціночних районів.

За наведеною вище схемою проводиться оцінка та визначення комплексного індексу, переважно в сільських населених пунктах, які характеризуються практично рівномірною питомою вагою наявних факторів. Великі населені пункти (міста, селища) за своєю структурою мають диференційовані вагові категорії факторів. Це залежить від основного напрямку розвитку населеного пункту (промисловий, енергетичний, оздоровчо-курортний тощо) [3].

Наступною стадією виконання оцінки земель є формування економіко-планувальних зон на основі об'єднання оціночних районів. Економіко-планувальна зона може формуватися на основі одного або декількох оціночних районів. Мета об'єднання оціночних районів в економіко-планувальні зони - узагальнення результатів оцінки окремих оціночних районів та відокремлення однотипних зон за споживчими якостями і функціональним використанням. При об'єднанні оціночних районів в економіко-планувальні зони враховуються такі фактори:

суміжність районів;

однотипне функціональне використання земель;

близьке значення комплексного індексу (Іі).

Значення коефіцієнта, який враховує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (Км2) розраховується за формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка


Вартість одного квадратного метра земель населеного пункту в економіко-планувальних зонах (Ц н) розраховується за формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка

де Км2 - коефіцієнт, який враховує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони). Основною економічною одиницею для визначення грошової оцінки земель прийнято квартал певної економіко-планувальної зони населеного пункту. В межах кварталу оцінюються всі землі залежно від їх функціонального використання та місцеположення [1].


Таблиця 9 Показники економіко-планувального зонування території

Економыко-планувальні зони Оціночні райони які входять до зони Площа, га Км2 Цнз грн/м
1 1, 6 156,32 1,00 22,70
2 2 21,74 1,04 23,61
3 3 128,25 0,99 22,47
4 4 82,65 1,11 25,20
5 5 53,73 1,01 22,93
6 7 48,17 0,85 19,30
7 8 54,34 0,95 21,57

Вартість одного квадратного метра земельної ділянки визначається за формулою:


Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка


де Км3 - коефіцієнт, який враховує місцерозташування земельної ділянки, (локальні чинники). Ситуаційне розташування земельної ділянки, наявність чи відсутність меж інженерної інфраструктури, розташування на певній території тих чи інших об'єктів можуть збільшити або зменшити її цінність. При використанні локальних коефіцієнтів (табл. 10), що застосовуються для кожного фактора, враховуються такі правила:

1) наявність фактора та величина коефіцієнта для кожного населеного пункту визначається та обґрунтовується у грошовій оцінці земель населеного пункту з відображенням па карті розповсюдження локальних факторів;

значення коефіцієнта для кожного фактора є фіксованим, виключається кілька значень коефіцієнта для одного й того ж населеного пункту;

загальний сукупний коефіцієнт Км3 визначається шляхом множення всіх локальних коефіцієнтів, які застосовуються на даній земельній ділянці [3].

Усі функціонально-планувальні фактори визначаються на основі існуючої проектно-планувальної документації населеного пункту.

Згідно з «Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарсько призначення та земель населеного пункту» передбачається можливість застосування 30-ти локальних коефіцієнтів, які відображають функціонально-планувальні, інженерно-інфраструктурні, інженерно-геологічні, історико-культурні, природно-ландшафтні та санітарно-гігієнічні умови місцерозташування земельної ділянки. При обчисленні грошової оцінки окремих об’єктів добуток пофакторних оцінок не повинен бути нижче 0,50 і вище 1,50.

Грошову оцінку 1м2 у межах великих населених пунктів, де проведення розрахунку в межах кварталу ускладнено через велику кількість земельних ділянок, складність розмежування їх функціонального використання та досить швидкі темпи змін їх функціонального використання, основні зведені розрахунки доцільно відображати в розрізі економіко-планувальних зон за їх функціональним використанням (Цнзф=Цнм*Км2*Кф). Форму відображення показників наведено у табл. 11 [3].


Таблиця 11 Узагальнені показники забудованих земель в розрізі відповідного функціонального використання

Пор. № Землі комерційного використання Землі промисловості Землі житлової забудови Землі транспорту, зв’язку Землі громадського призначення Землі технічної інфраструктури Землі рекреаційного призначення та ін. землі

Кф=2,5 Кф=1,2 Кф=1,0 Кф=1,0 Кф=0,7 Кф=0,65 Кф=0,5
1 56,75 27,24 22,70 22,70 15,89 14,76 11,35
2 59,03 28,33 23,61 23,61 16,53 15,35 11,81
3 56,18 26,96 22,47 22,47 15,73 14,61 11,24
4 63,00 30,24 25,20 25,20 17,64 16,38 12,60
5 57,33 27,52 22,93 22,93 16,05 14,90 11,47
6 48,25 23,16 19,30 19,30 13,51 12,55 9,65

Таким чином, грошова оцінка земельної ділянки визначається як поточна вартість щорічного прибутку, який можна отримати від й використання. Проте застосування цього методу в економічних умовах, що склалися в Україні, потребує цілої низки припущень стосовно визначення як рентного доходу так і норми капіталізації.

Узагальнені показники вцілому по забудованих землях відображені в таблиці 12, де вказана загальна вартість земель певного функціонального використання, та вартість із розрахунку на 1 м2

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: