Основи меліорації та ландшафтознавства
60% сосна
кількість дерев на 1 га лісу (це тисячі штук для молодого деревостою, сотні штук – для зрілого лісу)
це ступінь замкнутості крон.
Повнота позначається літерою Р і виражається десятковим дробом 0,1... 1
головний (перший) ярус – формується основною деревинною породою, яка є високорослою;
другий ярус – під пологом першого ярусу створюють тіневиносливі породи дерев;
підгон – дерева і чагарники, які підганяють в рості головну породу і формують форму стовбурів;
підлісок – дерева і чагарники, які не досягли висоти деревного ярусу;
сходи – молоді рослини віком 1 – 2 роки;
живий надґрунтовий покрив (мох, трава);
підстилка (мертвий покрив): суха трава, хвоя, листя, гілки.
Відновлення лісу – це
Заліснення – це
Види відновлення лісу:
Способи відновлення:
Характеристика древостою насіннєвого походження:
Характеристика вегетативного відновлення:
Штучне відновлення лісу:
процес утворення нового лісу під покривом дорослого насадження або на вирубках і згарищах
розведення лісу на відкритих площах, які раніше не були під лісом.
природне;
штучне.
насіннєве;
вегетативне
відновлення з допомогою насіння успішно відбувається в зоні достатнього зволоження (Полісся).
Древостій високостовбурний, стійкий до хвороб, довговічний.
Відбувається на пнях і відкореневих паростків.
Поросль на пнях з’являється від сплячих бруньок, які після зрубування дерева, потрапляють у сприятливі умови (світло, поживні речовини від коренів)
Деякі породи дають поросль з придаткових бруньок з площини зрізу.
Вовчки (водяні) пагони з’являються на пошкодженнях деревах.
Деякі дерева (вишня, акація, тополя, осика) дають паростки від кореня.
Вегетативна поросль низькостовбурна, менш довговічна, стовбури збіжисті, викривлені.
В зоні мішаних лісів і в лісостеповій зоні природне відновлення лісу цінними породами відбувається погано, отже в цих зонах переходять на штучне відновлення.
насінневе;
вегетативне (живцями), відводками, кілками.
Насадження довговічні, стійкі.
Створюються на вирубках під покровом дорослого лісу, на нових землях непридатних для с.- г. угідь. Склад насаджень визначається проектом (цінні породи, швидкорослі)
ТЕМА 6.2 Ведення лісового господарства
План:
1. Поняття про лісництво і лісове господарство.
2. Лісоводно-таксаційні ознаки лісу.
3. Види користування лісом.
4. Класифікація рубок. Рубки головного користування.
5. Рубки догляду за лісом, санітарні рубки.
Література: [1] – c. 419...433
[2] – c. 239....251
[5] – c. 200....345
| № пи-тання | Питання | Відповіді | ||
| 1 | 2 | 3 | ||
|
1. 2. |
Лісівництво – Лісове господарство – Задачі лісового господарства: Таксація лісу – Практичне значення таксації лісових насаджень: Об’єкти таксації: Основні лісоводно-таксаційні ознаки: За складом насадження поділяються на: Позначення складу насаджень За формою насадження бувають: Повнота – Густота – За походження насадження бувають: Природні ліси за походженням поділяються на: Вік насадження – Класифікація насаджень за віком |
це агровиробнича наука про вирощування і догляд за лісом. Лісівництво є основою лісового господарства. це галузь виробництва, яка займається збереженням, використанням і відновленням лісів. - захист лісів від пожеж, хвороб, шкідників і незаконних рубок; - раціональне використання лісових ресурсів; - забезпечення природного і штучного відновлення лісів; - вирощування і догляд за лісом. визначення кількості і якості деревних насаджень, запасу деревини і приросту. таксація проводиться при обліку лісового фонду; таксація лісового масиву є основою для складання плану організації і ведення лісового господарства в лісництві. суцільні лісові насадження; насадження лісових послуг. склад; форма; повнота; густота; походження; вік; бонітет; середній діаметр; середня висота; запас деревини; приріст. чисті (дерева однієї породи, домішок інших порід не більше 5%); мішані (з рідин порід). Чисті насадження позначаються числом 10. Склад мішаного насадження записується у вигляді формули з указанням долі участі окремих порід. Наприклад: 6С 3Я 1Б
60% сосна прості (одноярусні) складні (двоярусні і більше). ступінь зімкнутості кран дерев. Зімкненість виражається дробом від 0,1 до 1. Повна зімкненість шатра 1,0. це кількість дерев на 1 га насадження. природними штучними корінні виробничі (утворюються на вирубках, порода дерев змінюється) це середній вік дерев цього насадження. |
||
| Назва насадження | Клас | Породи дерев | ||
| Молодняк | І | до 10 років | до 20 років | |
| ІІ | 10...20р. | 20...40р. | ||
| Середньовікові | ІІІ | 20...30р. | 40...60р. | |
| дозріваючі | ІV | 30...40 | 60...80р. | |
| стиглі | V | 80...100 | ||
| перестиглі | VI | 100...120 | ||
|
3. 4. 5. |
Бонітет – Запас деревини (насадження) – Поточний приріст – Види користувань лісом: Головне користування – Проміжне користування – Рекреаційне користування – Побічне користування – Вимоги до побічного користування лісом: Організація побічного користування лісом: Види рубок: Рубки головного користування - мета: - об’єкти головних рубок: вирубки догляду за лісом - мета: Класифікація дерев при рубках догляду: В залежності від віку насаджень рубки догляду мають таке призначення: |
показник продуктивності лісу, який залежить від умов місцезростання (клімат, грунт). Бонітет визначають за віком і середньою висотою насаджень. В залежності від цих показників насадження згідно із шкалою відно-сять до відповідного класу бонітету. сума об’ємів стовбурів дерев (м3/га). збільшення величини таксаційного показника (висота, діаметр, об’єм) за визначений період (наприклад 5 років). головне проміжне побічне рекреаційне вирубка стиглих дерев для одержання деревини. використання деревини, яку одержують під час рубок догляду за лісом і санітарних рубок. використання лісу для відпочинку, лікування людей. використання недеревинних продуктів лісу випас худоби заготівля сіна збирання плодів, грибів, ягід, лікарських рослин, технічної сировини. влаштування пасік організація звіровод-них господарств. не повинні порушуватись інтереси лісового господарства, і в першу чергу відновлення лісу. випас тварин не дозволяється в молодняках, на вирубках, що відновлюються; під випас відводять ділянки середньовікового і пристигаю чого лісу; орієнтовні норми випасу на одну голову великої рогатої худоби 1...1,5 га. тимчасове сінокосіння дозволяється на галявинах, полянах, в рідколіссі. головне і проміжне користування лісом пов’язане з рубкою дерев. головні рубки – це рубки головного користування для отримання ділової деревини; рубки догляду (направлені на забезпечення кращих умов зростання головної породи); санітарні рубки (видалення усохлих дерев, уражених хворобами і пошкоджених шкідника-ми); реконструктивні рубки (застосовують частіше в молодих насадженнях, де головна порода у складі древо стану недостатня. Для підвищення питомої ваги цінних порід їх вводять лісокультур ним методом); ландшафтні рубки (практикують у лісопарках з метою покращення краєвиду); В лісах І групи проводять рубки догляду і санітари. В лісах ІІ групи проводять рубки головні, рубки догляду і санітарні рубки. одержання деревини для задоволення потреб народного господарства. або заміни старих насаджень; а також малоцінних деревинних породи на породи господарсько цінні. суцільні (всі дерева на лісосіках окрім підросту і сім’янників вирубають одночасно); поступові (ліс вирубають у 2...4 прийоми на протязі 10...20 років); вибіркові (вирубають стиглі дерева і пошкоджені). Головні рубки проводять в осінньо-зимовий період. вирощування насадження бажаного складу за короткий період. кращі дерева головної породи; службові дерева, які підганяють в рості дерева головної породи; хворі, пошкодженні дерева і дерева, що заважають росту кращих дерев. Дерева третьої групи вирубають. В першу чергу рубки догляду проводять в густих насадженнях і в тих де головна порода заглушається другорядними деревами і чагарниками. освітлення; прочистка; проріджування; прохідна рубка. (таблиця 6.1) |
||
Таблиця 6.1
Призначення і повторюваність рубок догляду за лісом
| Призначення рубок | Місце рубок | Мета рубок | Повторюваність |
|
Освітлення Прочистка Проріджування Прохідна рубка |
В молодняках віком до 10 років. В молодняках віком 11...20р. В лісах віком більше 20 років. У середньовіко-вих і пристигаючих насадженнях (41р. і більше). |
Позбавити від заглушення дерева головної породи. Створити насадження певного складу (догляд за складом). Забезпечити формування стовбу- рів кращих дерев (догляд за формою стовбура). Отримати хороший приріст залишених дерев (догляд за приростом). |
Через 2...3р. Через 3...5р. Через 5...10р. Через 10...15р. |
| 1 | 2 | 3 |
6. |
Рубки догляду в лісосмугах - призначення: Режим догляду за водорегулюючим і полезахисними лісосмугами: Режим догляду за прияружними лісосмуг-гами: Санітарні рубки – - мета Дерева, які видаляють при санітарних рубках: Способи санітарної рубки: |
підвищення біологічної стійкості насаджень; підвищення захисних їх функцій. освітлення головних порід і прискорення їх росту; формування і підтримка продувної (або ажурної) конструкції. забезпечення густого стояння дерев (щільна конструкція); наявності підліску. один з важливих оздоровчих заходів, які застосовуються при веденні лісового господарства; попередження появи і розповсюдження шкідників лісу і хвороб. сухостійні; вітровальні; мають нахил понад 450; заселені стовбурними шкідниками; пошкодження грибковими хворобами. вибірково в один прийом (якщо зімкнутість залишеного древо-стою буде не менше 0,5). суцільна рубка (якщо вимога до мінімальної зімкнутості не може бути забезпечена). Рубки виконують влітку або восени. |
Тема 6.3 Захисні лісові насадження
План:
1. Захисні лісові насадження та їх значення
2. Полезахисні лісові смуги.
3. Протиерозійні лісові насадження.
4. Захист ставків і водосховищ від замулення.
5. Закріплення і заліснення пісків.
Література: [1] – c. 381 … 418; [2] – c. 251 … 263;
| № пит. | Питання | Відповіді |
| 1. |
Агро Агролісомеліорація – це Агролісомеліорація як наука вивчає: Види захисних лісових насаджень залежно від їх меліоративної ролі і господарського призначення: Система захисних лісових насаджень – це Завдання системи захисних лісових насаджень: Агролісомеліоративне значення системи захисних насаджень |
( грецьке) поле. система лісівницьких заходів, спрямованих на покращення кліматичних і ґрунтових умов. полезахисне лісорозведення; протиерозійне лісорозведення; закріплення пісків. полезахисні; водорегулюючі; прибалкові і прияружні; насадження біля ставків і зрошуваних каналів; придорожні; зоолісонасадження; насадження на пісках. Захисні насадження на місцевості слід розміщувати у вигляді певної системи. комплекс лісових насаджень, які взаємодіють між собою, створюючи меліоративний ефект на території. захист ріллі від посух, суховіїв, водної і вітрової ерозії. - ефективність лісосмуг відчутна при оптимальному розміщенні, достатній висоті і конструкції; зменшується швидкість вітру; рівномірно розподіляється сніг на полях; зменшується глибина промерзання грунту; зменшується поверхневий стік і змив грунту; підвищується вологість повітря; підвищується урожайність с- г. культур. Залісненність ріллі повинна бути не менше 4%. |
| 2. |
Полезахисні лісові смуги та їх призначення: Конструкції лісосмуг: Система полезахисних л/смуг включає: Висота лісосмуг у 25-ти річному віці... Найбільш поширені деревно-чагарникові породи в полезахисних лісонасадженнях степової зони України: |
захист с.- г. культур від посушливих вітрів, пилових бур. Зменшують швидкість вітру з навітряної сторони на відстані п’ять висот, з підвітряної сторони – 20 ... 25 висот лісосмуги. Ефективність залежить від конструкції та висоти лісосмуги продувна. Великі скрізні просвіти внизу, немає низьких чагарників. Добре розподіляють сніг. Продувна конструкція рекомендована для полезахисних смуг в лісостеповій зоні. ажурна. По всій висоті просвіти до 30%. Найкраще зменшує швидкість вітру. Рекомендовані для полезахисних смуг в степовій зоні. щільна (не продувна) Суцільна зелена стіна з 3-х ярусів дерев і чагарників. Перед лісосмугою зимою утворюються снігові замети. Рекомендована для прияружних і прибалкових насаджень. основні лісосмуги через 400 – 600 м перпендикулярно до пануючих літніх вітрів; поперечні через 1000 м, ширина 10 – 15 м з 3 – 5 рядів. на звичайних чорноземах – 16 м: на південних чорноземах – 12 м; на каштанових грунтах – 8 м. головні деревні породи: акація біла, дуб черешчатий, ялина звичайна, горіх грецький, сосна звичайна, ясен звичайний, тополя біла; супутні деревні породи: абрикос, в’яз звичайний, шовковиця біла, груша звичайна; - чагарники:бузина червона акація жовта; верба; смородина золотиста; шипшина звичайна; терен, скумпія; бересклет |
| 3. |
Водорегулюючі лісосмуги та їх призначення умови застосування; Особливість конструкції: Прияружні і прибалкові лісосмуги та їх характеристика - умови застосування: - призначення: Лісові насадження по укосах і дну ярів і балок їх призначення Послідовність залісненні берегів ярів: Насадження по дну яру: |
поглинання поверхневого стоку; попередження змиву грунту; - рілля на схилах крутістю > 20 ; - незалежно від напряму шкідливих вітрів основні лісосмуги проектують по горизонталях або впоперек схилу; - поперечні лісосмуги перпендикулярні до основних тобто по схилу, для попередження концентрації поверхневого стоку в них роблять розпилювачі стоку. - відстань між основними лісосмугами 400–200 м. залежно від крутості схилу. Ширина 15 м. 3 – 5 рядів. нижче лісосмуги наорюється вал висотою 0,5 – 1 м для підвищення протиерозійної дії. В міжряддях виконують щілювання. не продувної конструкції; ширина 21 м; на віддалі ≥ 5 м від брівки яру; в нижньому ряду акація, вишня у верхнім ряду – колючі чагарники кормові угіддя на силових землях з розвинутою яружно-балковою мережею. Припинення росту розгалуження ярів шляхом затримання поверхневого стоку, закріплення берегів ярів. Яри, захищені лісосмугами ростуть в ширину і довжину в 10 раз повільніше. зупинити розмивання укосів та розмив дна; затримати тверді наноси; використати ці землі в господарстві. - На стадії затухання з нижньої частини яру і берегів (найменший уклон)та в мікро пониженнях берегів садять дерева куртинами; - На великих ярах береги виположують або роблять терасування, потім засаджують. Застосовують, коли зарегульований поверхневий стік на водозборі і стік по дну яру невеликий; Висаджують по дну окремі палісади шириною 10 – 20 м через 10 – 20 м. |
| 4. |
Заліснення берегів і схилів ставків і водосховищ призначення В залежності від характеру захисної ролі насадження по берегах водосховищ та ставків поділяються на групи: |
захист берегів від руйнування хвилями; попередження ерозії на схилах; захист водойм від замулення; зменшення випаровування води; покращення санітарного стану водойм. Схема захисних лісових насаджень навколо водойм. берегозакріплюючі (від рівня води в меженний період до рівня самих високих вод, верба каспійська, кошикова, верба ламка, тополя) вітроломні (для зменшення сили вітру, випаровування води, гасіння хвильобою, затримання твердого стоку; конструкція щільна шириною 10 – 20 м) мулофільтри (для захисту водойми від замулення в хвостовій частині водосховища по водопідвідній улоговині на відрізку 100 – 150 м, посадки чагарників шириною до 50 м перпендикулярно до осі улоговини.) посадки по мокрому укосу греблі для попередження розмиву греблі. |
| 5. |
Способи закріплення рухомих пісків: Механічний захист: застосування матеріали для механічного захисту: види захисту: переваги (+) і недоліки (-) механічного захисту: Хімічний спосіб закріплення пісків: застосування зв’язуючі матеріали: Закріплення пісків травами: мета прийоми закріплення пісків травами: Заліснення пісків в залежності від кліматичних умов виконується шляхом створення: Асортимент дерев і чагарникових порід для закріплення пісків: |
механічний захист; хімічні засоби; закріплення травами; заліснення. для негайного зупинення пісків, що наступають на посіви, населені пункти, споруди. з наступним залісненням або сівбою трав для остаточного закріплення. солома, лоза, стебла різних трав стоячі рядкові (стебла ставлять у борозни.) лежачі (устиляють смугами шириною 1 – 1,5 м.) + забезпечує швидке зупинення пісків; дорогий; трудомісткий; не дуже довговічний захід. на період проростання і укорінення висіяних трав. латекси, бітумна емульсія, рідке скло наступне перетворення у пасовища і сіножаті. сівба восени піщаного вівса у між барханні зниження; садіння піщаного полину з підсівом трав. полезахисних лісосмуг (в степу) суцільного заліснення (в лісостепу) куліс ( в напівпустелях) сосна звичайна, акація біла, тополя чорна, дуб літній, в’яз звичайний, лох вузьколистий, шовковиця, бересклет бородавчатий. |
Тема 7.1 Теоретичні основи ландшафтознавства
План:
1. Географічна оболонка і ландшафтна сфера Землі.
2. Основні ландшафтоутворюючі чинники і процеси.
3. Фізико – географічне районування.
4. Структура ландшафтів.
5. Класифікація природних ландшафтів.
Література: [1] – c. 434 … 443; [3] – c. 9 … 35; [4] – c. 22 … 29;
| № пит. | Питання | Відповіді |
| 1. |
Географічна оболонка Землі – це ... Ландшафтна сфера – це ... Межі географічної оболонки Склад ландшафтної сфери: Ландшафтознавство – це ... Завдання ландшафтознавства: |
Комплексне природне утворення, що складається з літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери, які взаємодіють між собою і створюють зовнішній вигляд планети. Шар безпосереднього дотику між частинами географічної оболонки, де відбувається перетворення сонячної енергії і де зосереджене життя. ~ верхня 25 – 30 км (відчутний тепловий вплив Землі) ~ нижня – по нижній границі земної кори. сучасна кора вивітрювання; грунт; приземний шар повітря; живі організми; водойми. Ландшафтна сфера має глобальний характер, складається з окремих ландшафтів (як мозаїка). Успіх економічного розвитку суспільства залежить від знання людьми закономірностей природних процесів у ландшафтах. галузь фізичної географії, що вивчає природні територіальні комплекси, в межах яких поєднуються клімат, води, грунти, рослинний і тваринний світ. класифікація ландшафтів, їх картографування, вивчення їх динаміки, виявлення їх ресурсів з метою раціонального використання. |
| 2. |
Ландшафт – це ... В розвитку ландшафтної сфери виділяють 3 періоди: Ландшафтна сфера розвивається під впливом процесів, які відбуваються: До ландшафтоутворюючих чинників відносяться: Рельєф формується під впливом процесів: |
однорідна ділянка території за рельєфом, ґрунтовими і кліматичними умовами, яка складається з взаємодіючих природних компонентів. стародавній (до появи життя) середній (до появи людини) сучасний або антропогенний (після появи людини) безпосередньо в ландшафтах (кругообіги води, речовин, енергії, обмін теплом); в середині Землі (радіоактивний розпад); у світовому просторі (сонячна енергія) геологічна будова; рельєф; клімат; вода; грунт; живі організми. ендогенних (створюючих). Відбуваються в Землі: розпад радіоактивних речовин, землетруси, тектонічні процеси. Створюються крупні форми рельєфу материків і дна океану. екзогенних (руйнуючі, згладжуючи). Відбуваються на поверхні Землі або на невеликій глибині під впливом сил тяжіння, сонячної енергії, живих організмів. Це вивітрювання гірських порід, ерозія грунтів, діяльність підземних вод. Ці процеси утворюють невеликі форми рельєфу. До ландшафтоутворюючих чинників відносять господарську діяльність людини – антропогенний чинник. |
| 3. |
Фізико – географічне районування – це Таксономічні (класифікаційні) одиниці фізико – географічного районування: |
поділ земної поверхні на фізико – географічні системи різного таксономічного (класифікаційного) рангу. - Фізико-географічна країна – велика частина суходолу, утворення якої пов’язане з великими тектонічними структурами. Рівнинна частина України розміщена в Східно – Європейській рівнинній країні. Українські Карпати і Кримські гори – це гірські фізико – географічні країни. · фізико-географічна зона – частина природної країни, яка характеризується певним грунтово-рослинним покривом, що сформувався під впливом теплового і водного режимів. В межах рівнинної частини України виділяють зони. мішаних лісів; лісостепова; степова. · Фізико-географічна провінція – частина зони, яка характеризується ступенем континентальності клімату, що впливає на геохімічні і біологічні процеси. Наприклад, в зоні мішаних лісів на території України виділена одна провінція – Полісся. - Фізико-географічна область – частина провінції, яка характеризується положенням над рівнем моря, складом гірських порід, розчленуванням поверхні. Так в провінції Українського Полісся виділено шість фізико-географічних областей. |
| 4. |
Структура ландшафтів по вертикалі: Горизонтальна структура Основні морфологічні частини ландшафту (геосистеми) фація – це ... урочище – це ... місцевість – це ... |
літосфера ; гідросфера; атмосфера.
виражається у взаєморозміщенні і поєднанні локальних геосистем. місцевість; урочища; фації. елементарна геосистема в межах одного елемента рельєфу з однаковими грунтами, мікрокліматом і живими організмами (схил, ставок) окрема мезоформа рельєфу з однорідною будовою та направленістю фізико-географічних процесів(балка, ліс). геосистема, яка складається з урочищ (місцевість широкої річкової заплави; вододільні плато, зайняті с.- г. угіддями). |
| 5. |
Класифікаційні ознаки ландшафтів: Класифікаційні одиниці ландшафтів: Класи ландшафтів України за висотним положенням: Типи рівнинних ландшафтів України за широтою зональності: Підтипи степових ландшафтів: |
походження; історія розвитку; просторове розміщення (на рівнинах чи в горах). класи – об’єднуються ландшафти з однаковими географічними ознаками; типи – формуються за зональними ознаками; види – самий низький ступінь класифікації – це природно-територіальні комплекси близькі за будовою і рельєфом. В Україні 132 вида ландшафтів. рівнинні (94% території) перед гірські; гірські мішано-лісові; широколисто-лісові; лісостепові; степові. Північно-степові Середньо-степові Південно-степові Сухостепові. |
Тема 7.2. Антропогенне ландшафтознавство
План.
1. Антропогенний вплив на ландшафт.
2. Класифікація антропогенних і сільськогосподарських ландшафтів.
3. Аналіз і облік ландшафтних умов у землевпорядкуванні.
4. Організація території сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі.
5. Охорона земель і ландшафтів.
Література: [ 1 ] ст. 443…455
[ 3 ] ст. 76…85; ст. 96…104
|
№ з/п |
Питання |
Відповідь |
| 1. |
Ландшафтоутворюю-чі фактори Види антропогенного впливу на ландшафти: |
природні; антропогенні – пов’язані з господарською діяльністю людини. вплив на рельєф (спостерігається на 70% території суші): це створення техногенних форм рельєфу: розробка корисних копалин, звалища промислових відходів, будівництво великих меліоративних систем; зміна інтенсивності природних процесів: прискорена ерозія; вторинне засолення грунтів. вплив на мікро – мезо- та макроклімат та кругообіг води: внаслідок вирубування лісів; забруднення атмосфери; руйнування озонового шару; будівництво водосховищ, великих зрошу-вальних та осушувальних систем; спалювання палива (парниковий ефект). |
| 2. |
Антропогенні ландшафти – Антропогенні ландшафти поділяються на: доцільні: недоцільні: За ступенем змін ландшафти поділяться на: За родом діяльності людини ландшафти поділяються на: За довгорічністю існування: Класи сільськогоспо-дарських ландшафтів по висотному положенню: Класи с.-г. ландшаф-тів поділяються на підкласи за структурою: Зміни в природних ландшафтах в процесі с.- г. виробництва Зміна складу тваринного і рослинного світу Саморегуляція агроландшафтів |
це природно-антропогенні комплекси, які сформулювалися під впливом господарської діяльності людини. заплановані; (доцільні); супутні (недоцільні). поля, водосховища і т.д. постійно підтримуються людиною, щоб могли виконувати певні функції. Їх називають ще культурними. яри, солончаки на зрошуваних землях - це результат нераціонального використання земель. умовно незмінені; слабо змінені; сильно змінені або порушені; доцільно перетворені промислові; сільськогосподарські; лісові; водні; рекреаційні (призначені для організації і проведення відпочинку людей, туризму, лікування); селітебні (населені пункти, території з великою густотою населення); белігеративні (воєнні). довговічні саморегульовані (водосховища); багаторічні; частково регульовані (л/смуги, ставки); короткочасно регульовані (поля, сади). рівнинні; гірські. польовий; садовий; мішаний садово-польовий; лугово-пасовищний. вирубка лісів; розорювання цілини; будівництво меліоративних систем; застосування хімічних речовин для захисту культурних рослин і, як наслідок, порушення співвідношення між окремими елементами ландшафтів порушення кругообігу речовин (на полях вирощують урожай і вивозять біомасу за межі ріллі) і кругообігу води. Лугово-пасовищний підклас агроландшафтів близький до природних. Ступінь саморегуляції близька до природних ландшафтів, але тільки при нормованому випасанні худоби. Садовий підклас і садово-польовий близькі до лісокультури, але мають низьку саморегуляцію і потребують високої агротехніки. Польовий підклас найбільш змінений (оранка, добрива, пестициди, вивезення біомаси), нездатний до саморегуляції. Покинуті польові ландшафти поступово повертаються до свого попереднього стану: перелоги і вторинний степ. |
| 3. |
Мета аналізу природних умов ландшафтів: Практичне застосу-вання аналізу природних умов земель сільського-сподарського призна-чення: Перед розробкою проектів землевпо-рядкування вивчають і аналізують такі природні умови конкретного регіону: В період передпроектного обстеження земельних ресурсів вивчаються базові тематичні природні карти: |
організація раціонального використання земельних ресурсів; створення стійких агроландшафтів; збереження природної рівноваги ландшафтів. організація раціонального використання земель; вибір спеціалізації сільського господарства; вибір видів меліорації. дані кількісного і якісного обліку земель; геоморфологічні умови (особливості рельєфу, уклони поверхні, глибина і густота розчленування рельєфу, зсуви); гідрогеологічні умови (глибина залягання підгрунтових вод, їх запаси, хімічний склад; водний режим грунтів (запаси грунтової вологи та їх сезонна динаміка); водний баланс по основних басейнах річок; кліматичні дані (тривалість безморозного періоду, кількість опадів, посухи і суховії, швидкість вітру); грунтово-меліоративні умови (види грунтів , їх еродованість; геоботанічні умови (характеристика кормових угідь , лісистість території). грунтові; гіпсометричні: геоморфологічні; ландшафтні; агроклітатичний атлас |
| 4. |
Обгрунтування необхідності переходу до ландшафтної організації території Положення ландшафтної організації території с.- г.підприємств: |
- сучасні екологічні катаклізми та деградаційні явища природного середовища, які є наслідком нераціонального природоко- ристування. В агроландшафтах незбалансоване співвідношення природних стабілізуючих угідь: (ліса, болота, степ) і сільськогосподарських угідь (дестабілізуючих). Наслідки цього: прискорена ерозія, деградація грунту та інші наслідки. збалансоване співвідношення між природними та господарськими угіддями (30 % території повинно бути залишено в природному стані); лісистість території 10…15% (в даний час в степовій зоні 2,8%). Визначення розмірів мінімально необхідної площі ділянок з природною рослинністю та оптимального їх розміщення (по балках, лощинах, ставки, копанки, мікрозаповідники, консервація частин ландшафту); 3) склад сівозмін та їх розміщення повинно відповідати екологічним вимогам. |
|
Вимоги до оптимально збалансованої території Охорона земель і ландшафтів включає: |
стійкість ландшафта; висока продуктивність; безконфліктність; привабливість; саморегуляція ландшафту раціональне використання земель; запобігання необгрунтованому вилученню с.- г. угідь та лісових земель для інших потреб; захист земель від ерозії, селів, підтоплен-ня,заболочування, вторинного засолення, переосушення, забруднення відходами; збереження природних водно-болотних угідь; консервація деградованих с.- г. угідь. |
ЛІТЕРАТУРА
Г.А. Лисик, Б.Б.Куликовський “Основи меліорації і ландшафтознавства” - К.: - 2005 р. 462 с.
К.К. Навроцький, П.І. Жохов, В.Т. Ніколаєнко “Сільськогосподарська меліорація з основами лісництва і водопостачання” - К.: “Вища школа” 1980 р. 302 с.
3. В.М. Чупахин, М.В. Андриши “Ландшафты и землеустройство” - М.: “Агропромиздат” 1989 г. 256 с.
4. А.М. Маринич “Природа Української ССР. Ландшафти” - К.: “Наукова думка” 1985р. 222 с.
5. В.Є. Свіриденко, А.Й. Швиденько “Лісівництво” - К.: “Сільгоспосвіта”, 1995 р. 360 сю