Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Теория бухгалтерского учета

Теория бухгалтерского учета

є нормативна калькуляція.

Фактичну собівартість перевезень обчислюють додаванням до нормативної собівартості або відніманням від неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.

Для складання нормативної, планової і звітної калькуляцій застосовується єдина номенклатура статей витрат.

Фактичні витрати, що перевищують нормативні, не включаються у витрати виробництва, якщо такі перевитрати пов'язані зі зловживанням, нестачами, крадіжками, нетехнологіч-ним використанням і порушенням правил збереження.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає відокремлений облік витрат за кожним видом перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.

Об'єктом обліку і калькуляції при застосуванні цього методу є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційними одиницями - відповідні одиниці вимірювання їх.

Витрати на оплату праці, вартість паливно-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів та інші витрати, які можна безпосередньо віднести на вартість відповідних перевезень, включаються в собівартість відповідних об'єктів калькулювання.

Амортизаційні відрахування, витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт рухомого складу, вартість автомобільних шин за транспортними засобами, що експлуатувалися при здійсненні кількох видів перевезень (робіт, послуг), розподіляються між об'єктами калькулювання пропорційно до обсягів перевезень (робіт, послуг).

Загальновиробничі витрати транспортних підприємств щомісяця розподіляються між:

- основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;

- допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також для реалізації;

- обслуговуючими виробництвами;

- капітальним будівництвом, що здійснюється господарським способом.

Залежно від видів виконуваних перевезень (робіт, послуг), технічного оснащення рухомого складу та інших умов загальновиробничі витрати, віднесені до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів:

- пропорційно до заробітної плати основних працівників; " - відповідно до частки планової суми загальногосподарських витрат у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;

- на одну гривню фактичних доходів за окремими видами перевезень;

- пропорційно до суми витрат за іншими калькуляційними статями


73 БУ нематериальных активов


Методологические принципы формирования в бухгалтерском учете инфор-мации о нематериальных активах и раскрытия этой информации в финансовой отчетности определены нормами П(С)БУ 8 "Нематериальные активы".

Согласно п. 4 П(С)БУ 8 нематериальный актив - это немонетарный актив, который не имеет материальной формы, может быть идентифицирован и содержится предприятием в целях использования в течение периода больше одного года (или одного операционного цикла, если он превышает один год) для производства, торговли, в административных целях или предоставле-- - в аренду другим лицам.

Объектом учета нематериальных активов есть нематериальное средство, с помощью которого осуществляется виробничо-комерційна деятельность или другой вид деятельности.

Единицей учета нематериальных активов есть название, которое определяется техническим документом и объекты, установленные этим документом.

Планом счетов для отображения в учете нематериальных активов предназначенный активный счет 12 «Нематериальные активы».

За дебетом счета 12 «Нематериальные активы» отображается приобретение или получение в результате разработки нематериальных активов, которые учитываются по первоначальной стоимости, и сумма дооценки таких активов, за кредитом - убытие вследствие продажи, безвозмездной передачи или невозможности получения предприятием в дальнейшем экономических удобств от его использования и сумма уценки нематериальных активов.

Для учета нематериальных активов за их группами к счету 12 «Нематериальные активы» предусмотрены такие субсчеты:

121 «Права пользования природными ресурсами»

122 «Права пользования имуществом»

123 «Права на знаки для товаров и услуг»

124 «Права на объекты промышленной собственности»

125 «Авторские и сопредельные с ними права»

126 «Гудвилл»

127 «Другие нематериальные активы»

Учет нематериальных активов предполагает контроль их движения: поступления, эксплуатации (важнейший ее элемент - амортизация), выбытия.

Ниже рассмотрим учет названных составляющих.

1. Поступление нематериальных активов

Нематериальные активы поступают на предприятие в результате:

- получения их в качестве взноса в уставный капитал; приобретения за денежные средства либо в обмен на подобные. неподобные активы;

- создания собственными силами;

- получения бесплатно (безвозмездно) от юридических или физических лиц.

Затраты на приобретение или создание нематериальных активов (до момента использования или ввода в эксплуатацию) накапливаются на специально предусмотренном для этих целей субсчете 154 "Приобретение (создание) нематериальных активов" счета 15 "Капитальные инвестиции".

Поступление оформляется распорядительным документом (приказом, распоряжением и т. п.), содержащим подробное описание нематериального актива, обязательно указывается срок его использования, метод начисления амортизации и др.

Оценка нематериальных активов

Нематериальный актив признается активом и отражается в балансе, если: - существует вероятность получения предприятием будущих экономических выгод от его использования; - стоимость актива может быть достоверно определена.

В период использования нематериального актива его приходится оценивать неоднократно.

Различают три основных момента оценки нематериального актива в зависимости от даты проведения оценки.

Амортизация

Амортизации подлежат все нематериальные активы в течение срока их полезного использования, но не более 20 лет.

Выбытие нематериальных активов

Согласно п. 34 П(С)БУ 8 нематериальный активсписывается с баланса в случае его выбытия по причинепродажи, безвозмездной передачи или невозможности получения предприятием в дальнейшем экономических выгод от его использования.

В бухгалтерском учете при любом выбытии нематериальных активов прежде зсего списывается сумма накопленной амортизации. И если стоимость нематериального актива полностью самортизирована, то сумма накопленной амортизации будет равна его первоначальной стоимости, а значит, с баланса объект спишется одной-единственной бухгалтерской проводкой: Дт 133 - Кт 12 (соответствующий субсчет).

Однако бывает и так, что списание нематериального актива производится при наличии остаточной стоимости (например, при его продаже, бесплатной передаче или в случае морального износа). В этом случае с баланса следует списать остаточную стоимость нематериального актива.

Проводки:Списана остаточная стоимость немат-ого актива при его -продаже:Д-972.К-12.

-бесплатной(безвозмездной)передаче-Д.976,К-12.-утере(порчи итд) вследствие ЧС:.Д-99,К-12

Списана сумма накопленной амортизации немат-ого актива при его продаже.Д-133,К-12

Отраженна сумма налогового кредита по НДС.Д-641.К-631.

Списаны расходы на фин-й рез-т:Д-79.К-97,99

Списана на фин-й рез-т сумма начисл-й аморт-ии.Д-791.К-92.

Бухгалтерские записи операций по приобретению (создание) нематериальных активов имеют вид:

1)отображенные взносы основателей к уставному капиталу нематериальными активами:

Д-Т 12 «Нематериальные активы»;

К-Т 46 «Неоплаченный капитал» - на сумму полученных от основателей объектов нематериальных активов.

2)отображение в учете безвозмездно полученных объектов нематериальных активов:

Д-Т 12 «Нематериальные активы»;

К-Т 424 «Безвозмездно полученные необратимые активы»;

3)списание износа переданного нематериального актива:

Д-Т 133 «Износ нематериальных активов»;

К-Т 12 «Нематериальные активы»;

4)списание остаточной стоимости этого самого нематериального актива:

Д-Т 377 «Расчеты с другими дебиторами»;

К-Т 12 «Нематериальные активы»;

5)введение нематериального актива в эксплуатацию:

Д-Т 12 «Нематериальные активы»;

К-Т 154 «Приобретение (создание) нематериальных активов».

6)отображение зачета взаимной задолженности из обмена:

Д-Т 972 «Себестоимость реализованных необратимых активов»;

К-Т 125 «Авторские и сопредельные с ними права»;

7)списание остаточной стоимости реализованного объекта нематериальных активов:

Д-Т 972 «Себестоимость реализованных необратимых активов»;

К-Т 12 «Нематериальные активы».


74 Инвентаризация товарно-материальных ценностей на предприятии и отображение в учёте её результатов


Порядок проведения и оформления результатов инвентаризации регламентируется Инструкцией по инвентаризации основных средств, нематериальных активов, товарно-материальных ценностей, денежных средств и документов, расчетов и других статей баланса, утвержденной приказом Минфина Украины от 11.08.94 г. № 69.

Основными задачами инвентаризации материальных ценностей являются: выявление фактического наличия и соблюдения условий их хранения; выявление неиспользуемых материальных ценностей; проверка реальности учитываемых на балансе материальных ценностей.

До начала проведения инвентаризации товарно-материальных ценностей каждое должностное лицо, ответственное за их сохранность дает расписку, если она входит в заголовочную часть формы. К таким формам относят №№ инв-1, инв-5, инв-8, инв-8а, инв-16 и акт о результатах инвентаризации наличных средств. Каждую опись (акт) на основании проверки ( пересчета, взвешивания, перемеривания) ценностей в натуре и документов ( при сдаче ценностей на ответственное хранение, инвентаризации задолженности или расходов будущих периодов) комиссия составляет в одном экземпляре отдельно по каждому местонахождению ТМЦ и материально-ответственному лицу. Но существуют исключения, когда акт составляют:

1) в двух экземплярах по требованию постановления №241-№ № инв-8, инв-9, инв-16, акт о результатах инвентаризации наличных средств. Они передают в бухгалтерию для оформления сличительной ведомости, другой остается у МОЛ;

2) в трех экземплярах, когда причина проведения инвентаризации - смена МОЛ: для МОЛ; для МОЛ, сдавшего ценности; для МОЛ, принявшего ценности; для бухгалтерии.

После того, как члены инвентаризационной комиссии и МОЛ подписывают оформленные в установленном порядке описи и акты, их передают в бухгалтерию для сверки фактических остатков с учетными данными, составления сличительной ведомости и отражения результатов инвентаризации в бухгалтерском и налоговом учете.

Приведем формы документов, которые оформляются при проведении инвентаризации: Инвентаризационная опись основных средств; Инвентаризационный ярлык; Акт инвентаризации драгоценных металлов и изделий из них; Инвентаризационная опись ценностей и бланков документов строгой отчетности; Акт инвентаризации расчетов с покупателями, поставщиками и прочими дебиторами и кредиторами; Инвентаризационная опись ТМЦ; Ведомость результатов инвентаризации

Сумма недостачи материальных ценностей, по которой виновники на день окончания инвентаризации не установлены, одновременно со списанием с баланса отражается по дебету 072 «Невозмещенные недостачи и потери от порчи ценностей» до выявления виновников. При выявлении виновников ранее списанных материальных ценностей счет 072 кредитуется с одновременным отражением сумм, подлежащих возмещению:

Дт 375 «Расчеты по возмещению причиненных убытков»

Кт 716 «Возмещение ранее списанных активов».

Бухгалтерские проводки, используемые при учете результатов инвентаризации производственных запасов:

1.)оприходованы излишки, выявленные при инвентаризации:Дт 20 Дт 22 Дт 26 Кт 719

2)Отражение недостачи (по учетным ценам):Дт 947 Кт20 - 40,0 грн.;Кт 22 2,0грн.;Кт26 1,0 грн.;

3)Отражение суммы недостачи материальныхценностей, подлежащих возмещению виновными лицами:Дт 375 Кт 716 - 48,0 грн.;

4)Возмещение виновными лицами стоимости причиненного ущерба:Дт 30 - 18,0 грн.;Дт 661 - 30,0 грн.Кт 375 -48,0 грн.;

5)Отражение суммы,подлежащей перечислению в бюджет Дт716 «Возмещение ранее списаных активов» Кт641 «расчеты по налогам»5,0гр


75 Облік надходження товарів і проведення торгової націнки


Товари належать до запасів підприємства і обліковуються згідно з П(С)БО 9.

Питання оцінки запасів та обліку їх надходження розглянуто у розділі 2, параграф 3.

Товари в роздрібну торговельну мережу надходять на підставі договорів (замовлень), що укладаються з оптовими підприємствами або безпосередньо з виробниками товарів.

На відпущені товари постачальники подають до сплати розрахункові документи, до яких додають рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, сертифікати тощо. За цими документами роздрібні підприємства приймають товари й тару, а також перевіряють правильність цін, торгових знижок, націнок і тарифів на перевезення. За товарами, яких не вистачає, оформляють відповідні акти (комерційні, приймальні). На підставі останніх висувають претензії винному в нестачі (постачальникам, транспортним організаціям і т. ін.).

Одержують товари, як правило, матеріально відповідальні особи.

Ваговий товар, що надійшов, приймають за чистою масою (маса нетто), тобто без обліку маси тари. Тому в товарних документах окремо фіксується маса тари. Облік товарів провадять за місцями їх зберігання та матеріально відповідальними особами лише у вартісному вираженні, без розбиття за окремими товарами. Натурально-вартісний облік товарів провадять, як правило, з товарами, щодо яких потрібний особливий контроль.

На кожну матеріально відповідальну особу відкривають особистий рахунок, в якому роблять записи з оприбуткування та витрачання товарів і виводять залишки на звітну дату. Кожна матеріально відповідальна особа складає у встановлені строки товарний звіт, який з доданими до нього прибутково-видатковими документами (рахунки-фактури, накладні тощо) є підставою для запису за рахунками синтетичного і аналітичного обліку.

Облік наявності і руху товарів провадять за продажними (роздрібними) цінами на рахунку «Товари», субрахунок «Товари у роздрібній торгівлі». Оприбуткування одержаних товарів відображається записом у залежності від того, за якими цінами - регульованими чи нерегульованими вони одержані.

Якщо товари одержані за регульованими цінами, то запис у бухгалтерському обліку буде такий:

Дебет рахунка «Товари», субрахунок «Товари у роздрібній торгівлі» - на вартість товарів за продажними (роздрібними) цінами (разом з ПДВ)

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на купівельну вартість товарів (за відкидання торгової знижки)

Кредит рахунка «Торговельна націнка» - на суму одержаної торговельної знижки.

При цьому роздрібне торговельне підприємство одержує у своє розпорядження торговельну знижку в повному розмірі в тому разі, коли воно придбає товари безпосередньо в постачальників - виробників товару. А якщо товар у роздрібну мережу надходить через посередницьку ланку, тобто від торговельних баз і складів, то роздрібне підприємство одержує торговельну знижку не в повному розмірі, а деяку її частку, що відповідає плановим витратам і нагромадженням у даній ланці. Інша частина торговельної знижки утримується на користь торговельних баз і складів. Отже, рентабельність роздрібних підприємств певною мірою залежить від ланок товаровиробничої мережі. Торгові підприємства зацікавлені у встановленні прямих договірних зв'язків з підприємствами-виробниками щодо поставляння товарів.

Якщо товари одержані за вільними цінами, то запис у бухгалтерському обліку буде такий:

Дебет рахунка «Товари», субрахунок «Товари у роздрібній торгівлі» на вартість товарів за купівельними цінами.

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» на купівельну вартість.

Зроблену націнку на такі товари роздрібне торгове підприємство відображає записом:

Дебет рахунка «Товари», субрахунок «Товари у роздрібній торгівлі» на суму націнки

Кредит рахунка «Торговельна націнка».

Одержані товари мають бути зареєстровані у журналі реєстрації надходження товарів відповідно до загальноприйнятого порядку.


76 Порядок начисления и удержания зар.платы


ОТ работникам производится согласно их личному трудовому вкладу с учетом конечного рез-та работы предпр-я, ее максим-ая величина не ограничивается. ОТ по тарифным ставкам произв-ся на основании тарифных сеток, ставок и окладов, тарифно-квалификационных хар-к. Должностные оклады работникам уст-т собственник или уполномоченный им орган в соотв-вии с законодат-м. Начисления на з/п:-сбор в пенсионный фонд-32%; -взносы в фонд страхования на случай временной потери трудоспособности-2,9%; -взносы в фонд страхования на случай безр-цы 2,1%; -взносы в фонд страхования от несчастных случаев-0,2%-13,8%. Предельная сумма з/п работника , из к-й удерживаются, на к-ю начисляются страховые взносы и пенсионный сбор-2200грн. Удержание из з/п: подоходный налог 13%; сбор в пенсионный фонд-2%; взносы в фонд страхования на случай временной потери трудосп-ти-0,5%; взносы в фонд страх.на случай безр-цы-0,5%. Также к удержанием относятся: профсоюзный взнос-1%; алименты; аванс. Осн бухг проводки по счёту расчёты по оплате труда: удержание из зарплаты подоходного налога: Д – 661, К – 641, удержание сборов в ПФ: Д – 661, К – 651, удержание на соц-е страхование: Д – 661, К – 652, удержание на страхов на случай безработицы: Д – 661, К – 653.

77 Оцінка і відображення складських запасів в балансі


Наприкінці звітного періоду підприємство зобов’язане проводити інвентаризацію товарно – матеріальних запасів незалежно від системи обліку. Інвентаризація означає виявлення фактичної кількості матеріалів та інших запасів і їх оцінку. Якщо підприємство застосовує систему періодичного обліку, то нестачі, або надлишки не виявляються і не відображаються в обліку. Це відбувається тому, що на рахунку “Складські запаси” в періодичному обліку не відображають надходження , списання і залишки. При застосуванні системи постійного обліку складських запасів ( залишки на рахунках відомі) при інвентаризації можуть бути виявлені нестачі або надлишки. Нестачі записуються на витрати виробництва : Дт “Собівартість реалізованої продукції (товарів)”; Кт “Складські запаси”. Надлишки відображаються в обліку зворотною проводкою. Згідно з загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів , тоді підприємство повинне відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки : 1)метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів ( позиційний метод) – при цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість та приймається менша з них ; 2)метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів – оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість та ринкова вартість і береться до обліку менша з них. ; 3)метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них.

78 Значення фінансової звітності, її класифікація


Принципи підготовки, розкриття інформації у фінансовій звітності. Бухг. фін. звітність під-ств – с-му узагальн. показників, які харак-ють підсумки господ.-фін. дія-ті під-тва за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона склад-ся підрахунком, групуванням і спец. обробкою даних поточного БО і є завершальною його стадією. Фін. звітність підпр-ва викор-ся самими власниками, підпр-ми для аналізу та контр. за виконанням договірних зобов’яз., аналізу господ. д-сті, для складання планів на майбутнє. Крім того, звітність подається: у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботою підпр-ва; покупцям, постачальникам, тощо, а також установам банку (для контролю за викор-ям банк. кредиту), якщо таке передбачене кредитн. договором; органам статистики для статист. обробки.

Метою складання фін. звіт. є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інф-ції про фін. стан, рез-ти д-сті та рух коштів підпр-ва. Фін. звітність забезп. Інформац. потреби користувачів щодо: 1. Придбання, продажу та володінням цінними паперами; 2. Участі в капіталі підпр-ва; 3. Оцінки якості упр-ня; 4. Оцінки здатності підпр-ва своєчасно виконувати свої зобов’яз-я; 5. Забезпеченості зобов’язань підпр-ва; 6. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; 7. Регулюв. д-сті підпр-ва; 8. Інших рішень. Гол. вимоги до звітності – реальність, ясність, своєчасність.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: 1. Фінансові звіти підприємства за різні періоди; 2. Фінансові звіти різних підприємств. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну. Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю, або періодичною.

Принципи підготовки, розкриття інформації у фінансовій звітності. Фін. звітність підпр-ва форм-ся на принципів: 1. Автономності під-ва, за яким кожне під-во розгляд-ся як юр. особа, що відокремлена від власників; 2. Безперервності д-сті, що передбачає оцінку активів і пасивів, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме; 3. Періодичності, що припускає розподіл д-сті під-ва на певні періоди часу з метою складання фін. звітн.; 4. Іст. (факт) собів-ті, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх вир-во та придбання; 5.Нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визнач. фін. рез-ту звітн. періоду слід зіставити доходи звітн. періоду з витр., які були здійснені для отрим. цих доходів. При цьому дох. і витр. відоб-ся в обліку і звітності у момент їх виникн., незалежно від часу надходження і сплати грошей; 6. Повного висвітлення, за яким фін. звітність повинна містити всю інф-ію про факт. та потенц. наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі; 7. Послідовності, який передбачає постійне застосування підпр-вом обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита в фін. звітності; 8. Обачності, за яким методи оцінки, що застос-ся в БО, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підп-ва; 9 превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юр. форми; 10 єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підпр-ва у його фін. звітності в єдиній грош. одиниці. Розкриття інф-ії здійснюється у фін. звітності так: 1. Для того, щоб фін звіт. була зрозумілою, вона повинна містити дані про: - підп-во; - дату звітності та звітний період; - валюту звітності та одиницю її виміру; - відповідну інф-ію щодо звітного та попер. періоду; - облікову політику підпр-ва та її зміни; - консолідацію фін звітів; - припинення окремих видів д-сті; - обмеження щодо володіння активами; - участь у СП; - виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування; - переоцінку статей фін звітів; - іншу інф-ію, розкриття якої передбачено відповідними стандартами.


79 Розкриття інформації у примітках до звітів


Усі підприємства розкривають у примітках призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу(крім статутного капіталу). Пояснювальна записка (примітка) до бухгалтерського фінансового звіту підприємства характеризує його діяльність у звітному році, пояснює основні фактори, які впливали на господарські і фінансові результати роботи, висвітлює фінансове і майнове становище, перспективи подальшої діяльності. Зміст примітки визначають національні стандарти. Наприклад акціонерні товариства наводять інформацію про кількість та вартість акцій, типи акцій у складі статутного капіталу. Інші підприємства наводять інформацію про розподіл часток статутного капіталу між власниками і таке інше.


80 Облік витрат майбутніх періодів


Витрати майбутніх періодів - витрати, вироблені у звітному періоді, але які відносяться до майбутніх звітних періодів.

Основну частину витрат майбутніх періодів в організаціях становлять витрати на підготовку і освоєння виробництва. Крім того, до витрат майбутніх періодів відносять витрати з ремонту основних засобів в сезонних галузях промисловості (коли не створюється ремонтний фонд), витрати, що відносяться частково на майбутні періоди, і ін

Облік витрат майбутніх періодів здійснюють по дебету активного рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів» з кредиту відповідних матеріальних, розрахункових та інших рахунків (10, 70, 69, 76 та ін.) Щомісяця або в інші терміни враховані на дебет рахунку 97 витрати списують в дебет рахунків 20, 23, 25, 26, 44 «Витрати на продаж» та ін Терміни списання витрат майбутніх періодів, а також відповідні витрати або інші джерела, на які списуються зазначені витрати, регламентуються законодавчими та іншими нормативними актами або визначаються самими організаціями. Наприклад, витрати з ремонту основних засобів, враховані на початку року на рахунку 97, списують щомісячно або пропорційно обсягу виробництва по місяцях, або пропорційно плановим витратам на ремонт основних засобів, або рівномірно по місяцях.


81 Зміст звіту про власний капітал №4


Зміст і форма Звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Сфера дії цього Положення (стандарту) стосується підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ, малих підприємств та консолідованих Звітів про власний капітал.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

У статтях «Залишок на початок року» та «Залишок на кінець року» показують суми власного капіталу, наведені в балансі підприємства, відповідно, на початок і кінець звітного періоду.

У статтях «Зміна облікової політики», «Виправлення помилок» та «Інші зміни» відображаються суми коригувань, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

У статті «Скоригований залишок» показується залишок власного капіталу на початок звітного року після внесення відповідних коригувань.

У статтях розділу «Переоцінка активів» наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

У статті «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» показується сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати.

У статтях розділу «Розподіл прибутку» наводяться дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо.

У статтях розділу «Внески учасників» наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.

У статтях розділу «Вилучення капіталу» наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.

У статтях розділу «Інші зміни в капіталі» наводяться дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема, списання невідшкодованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни.

Для складання звіту використовують такі джерела інформації:

Баланс;

Звіт про фінансові результати;

установчі документи;

аналітичні дані за окремими рахунками бухгалтерського обліку.


82 Облік резерву сумнівних боргів


Наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 р. № 1213 внесені зміни до ряду нормативних актів з бухгалтерського обліку. Зокрема, змінені норми п. 8 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», що стосуються порядку визначення резерву сумнівних боргів у бухгалтерському обліку. Розглянемо, що змінилося.

Нагадаємо, що до сумнівних боргів П(С)БО 10 відносить ті суми дебіторської заборгованості, щодо яких існує непевність у тому, що вони будуть погашені. Правильне визначення суми резерву сумнівних боргів допоможе адекватно оцінити стан активів і фінансові результати діяльності підприємства. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат.

До внесення змін сума резерву розраховувалася одним із запропонованих способів:

- виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

- виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах подальшої оплати;

- на основі класифікації дебіторської заборгованості, що здійснювалася угрупованням за строками її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

На сьогоднішній день П(С)БО 10 виділяє два методи визначення величини резерву сумнівних боргів:

- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнту сумнівності.

Однак кількість способів визначення суми резерву сумнівних боргів аж ніяк не зменшилася, як це може здатися на перший погляд. Справа в тому, що метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості базується на аналізі платоспроможності окремих дебіторів, тобто порядок розрахунку ідентичний першому з раніше існуючих варіантів. А от коефіцієнт сумнівності, в свою чергу, розраховується одним з трьох запропонованих способів:

1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

2) класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;

3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3–5 років.

Розмір резерву за методом застосування коефіцієнту сумнівності розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на шуканий коефіцієнт.

Отже, якщо порівняємо нову і попередню редакцію п. 8 П(С)БО 10, ми побачимо, що обидва методи застосовувалися раніше, зараз же вони тільки знайшли назви та чітку класифікацію.

У той же час порядок розрахунку за методом застосування коефіцієнту сумнівності поповнився новим способом: визначенням середньої питомої ваги дебіторської заборгованості, списаної за період, у сумі дебіторської заборгованості на початок періоду за попередні 3–5 років. Трохи нижче зупинимося на ньому більш докладно.

Розглянемо коротенько особливості кожного методу розрахунку резерву сумнівних боргів.

Метод абсолютної суми

Найпростіший метод визначення резерву. Його доцільно застосовувати підприємствам з невеликою кількістю дебіторів. Розмір резерву визначається в сумі заборгованості тих дебіторів, платоспроможність яких викликає сумніви. Наприклад, підприємству стає відомо, що судом порушена справа про банкрутство дебітора. Заборгованість такого дебітора визнається сумнівним боргом, і на суму цієї заборгованості створюється резерв.

Метод застосування коефіцієнту сумнівності

Як уже говорилося вище, коефіцієнт сумнівності може розраховуватися одним з таких способів.

1. На підставі визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході.

При застосуванні цього методу аналізуються показники безнадійної заборгованості за минулі періоди. Питома вага визначається відношенням безнадійної заборгованості за минулі періоди до суми чистого доходу за ті самі періоди. Після чого питома вага множиться на суму чистого доходу за поточний період.

2. На підставі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення.

Для застосування цього методу необхідно згрупувати поточну дебіторську заборгованість у кілька груп за строками її непогашення. Далі визначається коефіцієнт сумнівності виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні періоди. Коефіцієнт сумнівності розраховується як відношення суми списаної безнадійної заборгованості групи за період до сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього періоду. Після чого сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього періоду множиться на шуканий коефіцієнт.

При застосуванні різних способів розрахунку виходять різні значення коефіцієнту. Однак обидва способи можуть використовуватися та закріплені в прикладах, доданих до П(С)БО 10. Незважаючи на те, що п. 8 П(С)БО 10, що регламентує порядок визначення резерву сумнівних боргів, повністю викладений у новій редакції, приклади розрахунку резерву ніяких змін не зазнали.

Резерв сумнівних боргів визначається як добуток сальдо дебіторської заборгованості за групою на кінець попереднього періоду та коефіцієнта сумнівності. Причому величина, отримана в результаті такого множення, і буде складати сальдо резерву на кінець звітного періоду.

3. На підставі визначення питомої ваги списаної дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості.

Цей спосіб зовсім новий, тому ми розглянемо його детально. Відразу обумовимо, П(С)БО 10 не пропонує нам ніяких прикладів розрахунку коефіцієнта сумнівності за цим методом, тому нижче наведене авторське бачення порядку його застосування.

Лаконічність, з якою Мінфін виклав новий спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (фактично весь опис полягає в самій назві способу), дає можливість для двозначності тлумачень порядку застосування цього способу розрахунку.

Так можна запропонувати два варіанти розрахунку коефіцієнту:

1) шляхом визначення питомої ваги за кожний

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: