Аудиторский контроль

межах









України



Отже, дослідницький процес у проведенні фінансово-гос­подарського контролю включає виконання контрольно-ауди­торських процедур, формулювання запиту до ЕОМ, алгорит­мізацію і постановку задач, задоволення запиту користува­ча, ведення журналу аудитора групування і систематизації результатів досліджень.

Завершальна стадія передбачає узагальнення і реаліза­цію результатів контролю, коли групують і синтезують вияв­лені недоліки в хронологічній послідовності здійснення їх, систематизують порушення нормативно-правових актів у фінансово-господарській діяльності за економічним змістом, а також за місцями виникнення і госпрозрахункової відпові­дальності за порушення, внаслідок чого власнику завдано збитків.

Виявлені і згруповані недоліки у господарській діяльності аудитори узагальнюють і викладають в акті комплексного аудиту (висновку), який обговорюють з акціонерами, заснов­никами, розробляють профілактичні заходи щодо запобігання недолікам у подальшій діяльності підприємства. На завер­шальній стадії контрольно-аудиторського процесу приймають рішення за результатами аудиту та встановлюють контроль за виконанням їх власником.

Сітьові графіки та застосування їх у контрольно-аудиторському процесі

Створення асоціацій, концернів, акціонерних товариств та об'єднань із різною формою власності в умовах ринкових відносин зумовлює зростання обсягів контрольно-аудиторсь­кої роботи. Ревізія й аудит фінансово-господарської діяль­ності цих утворень відповідно до законодавчих та інших нормативних актів проводяться комплексною бригадою, до складу якої входять спеціалісти з різних галузей знань. Ко­ординує дії бригади контролерів на всіх стадіях контроль­но-аудиторського процесу керівник бригади за допомогою календарних графіків, робочих програм та іншої організа­ційно-розпорядчої документації. Найбільш раціональне роз­в'язання цих питань можливе із застосуванням сітьового планування і управління контрольно-аудиторським про­цесом.

Основними завданнями систем сітьового планування і управління (СПУ) контрольно-аудиторським процесом с планування, передбачення та виявлення можливих перешкод у виконанні програми контрольно-аудиторської роботи ще до того, як вони виникнуть. Для цього у систему включено три елементи програми: якісну характеристику аудиту, гра­фік виконання роботи і витрати на її проведення, об'єднані у деталізовану програму планування контрольно-аудиторсь­кого процесу.

У системах СПУ об'єктом управління є виконавці, наді­лені трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами для виконання повного комплексу контрольно-аудиторських процедур у визначені строки. Інформаційною моделлю, за допомогою якої планують і контролюють виконання кон­трольно-аудиторського процесу, є сітьова модель (графік), яка дає змогу алгоритмізувати процеси планування і управ­ління, тобто встановити певну послідовність їх виконання.

За стадіями контрольно-аудиторського процесу (органі­заційною, дослідною, узагальнення і реалізації результатів контролю) у табл. 6.2 подано характеристику робіт, включе них до сітьового графіка комплексного аудиту фінансове господарської діяльності підприємства, визначено шлях? виконання контрольно-аудиторського процесу. Відповідне до цих робіт та шляхів виконання їх розраховують напру­женість у сітьовому графіку планування і управління прове­денням комплексного аудиту фінансово-господарської діяль­ності підприємства (табл. 6.3).

Номер шляху


Найменування робіт


Характеристика робіт


Стадії контроль­но-аудиторського процесу


2.1


Обстеження підкон­


Огляд виробничих цехів,


Дослідна (пе-



трольного підпри­


ознайомлення з технологією


реддослідиий



ємства


виробництва, зберіганням


етап)




продукції та інших матері­





альних цінностей на скла­





дах, коштів у касах підпри­





ємства та ін.



2.2


Коригування програ­


Уточнення програми ауди­


Дослідна (пе-



ми аудиту і плану-


ту і плану-графіка аудито­


реддослідний



графіка аудитора та


ра залежно від результатів


етап)



його календаризація


обстеження підприємства



2.3


Виконання контроль­


Дослідження фактографіч­


Дослідна



но-аудиторських


ної інформації про діяль­




процедур


ність підприємства



2.4


Формування запиту


Визначення задач і ауди­


"



аудитора ЕОМ, алго­


торських процедур, які вико­




ритмізація і поста­


нуватимуть на ЕОМ, алго­




новка задач


ритмізація і постановка їх



2.5


Діалогове спілкуван­


Використання баз даних


"



ня з ЕОМ


ЕОМ у дослідженні опера­





цій фінансово-господарсь­





кої діяльності



3.1


Групування і систе­


Систематизація недоліків


Узагальнення



матизація недоліків,


за часом вчинення й еко­


і реалізація



виявлених аудитом


номічним змістом їх


результатів





контролю


3.2


Узагальнення і вик­


Складання акта комплекс­


Те саме



лад результатів кон­


ного аудиту фінансово-гос­




тролю в акті комп­


подарської діяльності під­




лексного аудиту


приємства



3.3


Обговорення резуль­


Результати проведеного ауди­


"



татів контролю


ту ро.іглядають з акціонера­





ми, засновниками за інфор­





мацією бригади контролерів



3.4


Розробка профілак­


Розробка заходів щодо за­


"



тичних заходів щодо


побігання недолікам у гос­




виявлених недоліків


подарській діяльності під­





приємства



3.5


Прийняття рішень за


Видання наказу (розпоряд­


Узагальнення



результатами аудиту


ження) за результатами


і реалізація




аудиту, де передбачено за­


результатів




ходи щодо ліквідації мате­


контролю




ріальних збитків, марно­





тратства та ін.



3.6


Контроль виконання


Повідомлення керівництва


Те саме



прийнятих рішень


підконтрольного підприєм­




за результатами


ства про виконання рішень




аудиту


щодо результатів аудиту




Т а б л й ц я 6.4

Встановлення напруженості у сітьовому графіку планування і управління проведенням комплексного аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства

Номер шляху


Роботи, які утворюють послідовність шляху


Час, необхід­ний для проходження шляху,дні


1

2 3 4 5 6 7 8


(1.1-1.2); (1.2-2.2); (2.2-3.1); (3.1-3.4); (3.4-3.6) (1.1-1.3); (1.3-2.4); (2.4-3.2); (3.2-3.5); (3.5-3.6) (1.1-1.2); (1.2-2.1); (2.1-2.2); (2.2-2.3); (2.3-3.1); (3.1-3.4); (3.4-3.6) (1.1-1.3); (1.3-2.1); (2.1-2.4); (2.4-3.2); (3.2-3.3); (3.3-3.6) (1.1-1.2); (1.2-2.1); (2.1-2.4); (2.4-3.2); (3.2-3.5); (3.5-3.6) (1.1-1.3); (1.3-2.1); (2.1-2.3); (2.3-3.1); (3.1-3.3); (3.3-3.6) (1.1-1.2); (1.2-2.1); (2.1-2.2); (2.2-3.1); (3.1-3.3); (3.3-3.5); (3.5-3.6) (1.1-1.3); (1.3-2.1); (2.1-2.3); (2.3-2.5); (2.5-3.2); (3.2-3.5); (3.5-3.6)


24 23 31 28 26 30 26 30



Рис. 6.4. Сітьовий графік планування і проведення аудиторського контролю фінансово-госнод.ірськоі діяльності підприємства


Принцип побудови сітьового графіка розглянемо на при­кладі проведення комплексного аудиту фінансово-господарсь­кої діяльності підприємства за найменшої деталізації, яка відповідає рівню, необхідному для керівництва бригадою контролерів. На рис. 6.4 окремі події зображені колами (мож­на зображувати квадратами і еліпсами) і відображують су­купність певних робіт і затрат часу на виконання їх.

У навєдєному прикладі представлено топологію сітьового графіка, в якому для спрощення викладу поняття "подія" ототожнюють із поняттям "робота". Стрілками показано взає­мозв'язок між роботами. У свою чергу, події можуть поєднувати в собі кілька робіт. Наприклад, подія 1.1 — вибір об'єк­та аудиту (початок проектування) — об'єднує роботи: вста­новлення часу, який минув після останнього аудиту фінан­сово-господарської діяльності підприємства, аналіз показників діяльності підприємства за минулий період, виявлення не­гативних явищ у цій діяльності, вивчення стану збереження матеріальних цінностей і коштів та інші роботи, пов'язані з розробкою аванпроекту.

Робота — це процес або дія, яку треба виконати, щоб перейти від однієї події до іншої. Тривалість роботи вимірю­ють одиницями часу (дні, тижні), а також використовують інші трудові або матеріальні показники.


Номер шляху


Найменування робіт


Характеристика робіт


Стаді; контроль­но-аудиторського процесу


1.1


Вибір об'єкта аудиту


Встановлення першочерго­


Організаційна




вості об'єкта аудиту (під­





приємства, об'єднання),





формування складу бригади





контролерів



1.2


Призначення аудиту


Видання наказу про прове­


"



підприємства


дення аудиту підприємства,





визначення строків вико­





нання його, затвердження





складу бригади контролерів



1.3


Організаційно-мето­


Вивчення стану економіки


"



дична підготовка


підприємства, яке контро­




аудиту


люється, складання програ­





ми плану-графіка і вибір





методики аудиту, календа-





ризація робочого плану





аудитора




Подія означає факт одержання кінцевого результату всіх попередніх робіт і можливість початку інших.

У сітьовому графіку завжди є не менше від двох подій — початкова і кінцева. За початкову подію у цьому проекті взято умови початку робіт за встановленою першочерговіс­тю аудиту одного з підприємств, об'єднань, які входять до асоціації, концерну, і видання відповідного наказу. Кінцева подія — це результати проведеного комплексного аудиту під­приємства (внутрішній аудит).

Послідовність виконання робіт за сітьовим графіком, коли наступна подія пов'язана з попередньою, називають шляхом. На сітьовому графіку шлях зображено стрілками, а час, пот­рібний для виконання комплексу робіт, що об'єднується однією подією, обчислено в днях і також позначено стрілка ми. Так, для проходження від події 1.1 до події 1.2 потрібно

2 дні.

Отже, довжину шляху вимірюють сумою часу, потрібного для виконання робіт, які входять до сітьового графіка.

У системі СПУ застосовують три види шляхів:

1) повний шлях, початок якого збігається з початковою подією, а кінець — із завершальною;

2) шлях, який передує події, тобто від початкової події, і шлях, що веде за цією подією, поєднує її з кінцевою;

3) шлях між подіями, що поєднує будь-які дві події і та;,

3 яких жодна не є ні початковою, ні кінцевою.

Найголовнішою особливістю сітьових методів плануван­ня є оцінка часу, необхідного для виконання робіт. Після встановлення графічної характеристики сіті, тобто тоді, коли події і роботи зведено до певних критеріїв, для кожної робо­ти визначають оцінку за нормативним часом, необхідним для виконання певної роботи. Тому треба встановити час і, потрібний для виконання роботи і, ], тобто визначити дов­жину / шляху. У наведеному сітьовому графіку визначено вісім повних шляхів (див. табл. 6.3). Для кожного з цих шляхів довжина дорівнюватиме сумі тривалості часу за нор­мою для цієї роботи. Тривалість кожної роботи t (і,j) виз­начається довжиною (протяжністю) кожного шляху t (l).

У розглянутому прикладі проведення комплексного аудит}' фінансово-господарської діяльності підприємства третій шлях дорівнює найбільшій тривалості — 31 день.

Шлях, який має найбільшу довжину, називається кри­тичним. Від довжини критичного шляху залежить загальна тривалість робіт проведення комплексного аудиту фінансо­во-господарської діяльності підприємства. Отже, щоб скороти­ти проведення аудиту у граничні строки, які регламентуються нормативними документами про фінансовий контроль (не більш як 30 робочих днів), необхідно вжити відповідних заходів щодо скорочення строків виконання робіт на кри­тичному шляху. У системах СПУ поняття критичного шля­ху використовується як основа для оптимізації графіка, тоб­то виконання робіт у граничне короткі строки. Тому найго­ловнішим завданням керівництва як на стадії складання початкового графіка, так і при оперативному управлінні розробками є пошук можливостей скорочення часу вико­нання робіт, які потрапили на критичний шлях: контроль за додержанням встановлених строків закінчення цих робіт, а також вжиттям оперативних заходів з метою запобігання порушенню їх.

При виконанні робіт за сітьовим графіком може бути встановлена найбільш ймовірна t або нормативна t три­валість. Проте у зв'язку з різноманітністю об'єктів аудиту, які залежать від розміру підприємств, складності виробни­чо-фінансової діяльності їх та інших умов, а також через те, що немає нормативів часу, рекомендується застосовувати один із таких можливих методів оцінки довжини шляху.

При двох можливих оцінках часу мінімальна тривалість часу становить t, тобто тривалість роботи при найбільш сприятливому збігу обставин, а очікувану визначають за алгоритмом

Максимальна і мінімальна тривалість часу у нашому при­кладі (див. табл. 6.3) на шляху 3 і 2, отже,

При трьох можливих оцінках часу тривалість роботи мі німальна ( . ; максимальна t; найбільш імовірна t, тобто така, яка буде за нормальних умов виконання контрольне аудиторського процесу.

При цьому очікувану тривалість роботи розраховують з;

алгоритмом

Користуючись нашим прикладом і застосовуючи значен­ня шляхів 2(1 . ), 3(ї ) та 5 і 7(^), визначимо очікувану тривалість комплексного аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства

Застосування методів сітьового планування для прове­дення комплексного аудиту виробничої і фінансово-госпо дарської діяльності великих об'єднань дає змогу управляти контрольно-аудиторським процесом, виконання якого покла­дено на бригаду спеціалістів різних профілів, а також на обчислювальні центри, оснащені високопродуктивними ЕОМ. Крім того, у цьому процесі беруть участь керівництво і спе­ціалісти підприємства, яке контролюють, що дає можливість не тільки проводити комплексний аудит фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств у оптимальні строки, а й підвищувати наукову достовірність результатів аудиту, вияв­ляти резерви та використовувати їх у подальшій діяльності підприємств в умовах ринкових відносин.

Застосування сітьових графіків у контрольно-аудиторсь­кому процесі розглянуто на прикладі внутрішнього аудиту, який провадиться аудиторським підрозділом корпорації, концерну та іншими об'єднаннями на підприємствах, які входять до їх складу. За цією методикою може провадитися аудит відповідними підрозділами податкових служб, а та­кож незалежними аудиторськими фірмами, окремими ауди­торами.



АУДИТОРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

Виникнення та розвиток аудиту у системі фінансово-господарського контролю

За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатовіко­вий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяль­ності пов'язаний із виникненням обліку у державах, роз­ташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому — на папері. Так, при І і II

династіях у Стародавньому Єгипті (3400—2980 рр. до н. е.) через кожних два роки провадилися інвентаризації рухомого і нерухомого майна. При IV династії періодична інвентари­зація була замінена поточною (перманентною). Метою її була перевірка достовірності розподілу хліба та інших продуктів харчування. Контроль господарської операції здійснювався трьома особами — один відмічав на папірусі кількість цін­ностей, які передбачалися до відпуску; другий — проставляв поряд фактичний відпуск і, нарешті, третій — порівнював кількість виданих продуктів з нормами, виявляв відхилен­ня. Уже на зорі зародження контроль за господарськими процесами формувався як незалежний від безпосередніх виконавців та на документуванні господарських процесів.

При VI династії в Єгипті у обліку почали складати кош­ториси витрат та контролювати їх додержання господарюю­чими суб'єктами, що підтверджується документами (2500— 2400 рр. до н. е.). Зокрема, внутрішній аудит здійснюється на будівельних, сільськогосподарських та інших роботах. Ке­рівник робіт у кінці дня подавав письмовий звіт. Приймання робіт і контроль за їх кількістю і якістю здійснювалися спе­ціальною комісією.

У Вавшюпії керівники робіт також складали звіти щод­ня, які перевірялися згідно з нарядами на виконані роботи. Характерно, що контроль охоплював витрачання сировини і матеріалів на виготовлення продукції. Збереглися звіти про роботу прядильних майстерень. Працівниця одержувала із комори вовняну пряжу за масою, залежно від якості і маси її визначали угари, що контролювали за нормами.

Вавилонія була першою державою, де виникло спеціальне законодавство. Закони Хаммураби (2200—2150 рр. до н. е.) передбачали: купцям — ведення самостійного обліку; хра­мам — державне рахівництво; передавання грошей без роз­писки вважалося недійсним. Отже, законодавче регулювання обліку було підпорядковане здійсненню контролю за діяль­ністю суб'єктів господарювання для повноти і своєчасності сплати податків.

В Іудеї облік поєднувався з незалежним контролем. Про це у Біблії зберігся вислів царя Соломона щодо тих, хто постійно перебував у торгових відносинах: підраховуй і оці­нюй, що даєш, і що отримуєш — запиши. На Великдень жерці Єрусалимського храму не розпочинали службу доти,

поки "головний бухгалтер" Іудеї не закриє всі контокорентні рахунки і не складе звіт і цей звіт не отримає санкції конт­рольних органів. Спеціальною інструкцією передбачався порядок обліку пожертвувань у храм. Перед алтарем вста­новлювалася скриня, царський контролер разом з головним жрецем відмикали замок і підраховували пожертвування.

У великій багатонаціональній імперії Персії, розділеній на сатрапії, велика постійно діюча армія зумовила потребу жорсткого контрольного апарату. Бухгалтери і контролери у цій імперії вели не лише відкритий облік явищ господа­рювання, а й таємний. Контролерів називали "очима і вуха­ми царя".

У Стародавній Греції особлива увага приділялася кон­тролю збереження власності, зокрема майна (інвентаря). Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Тому ство­рювали такі умови, за яких державі була вигідна нестача цінностей у матеріально відповідальних осіб. Проте важли­во, щоб у розкрадача було чим погасити нестачу, тому на посади з матеріальною відповідальністю призначали лише осіб багатих, спроможних внести велику заставу або пред­ставити впливових поручителів. Нестача цінностей покри­валася із закладу або майна матеріально відповідальної осо­би або його поручителів, причому якщо нестача кваліфіку­валася як розкрадання, то відшкодування її провадилося у десятикратному розмірі. Звідси інше розуміння контроль­ного прийому інвентаризації як засобу перевірки цінностей у натурі. Поняття раптової інвентаризації було чуже грекам. Більше того, ініціатива інвентаризації мала виходити від матеріально відповідальної особи, яка після здавання звіту повинна потурбуватися про докази його достовірності. Цей підхід відповідає сучасному договірному аудиту, коли влас­ник, керівник підприємства за угодою з аудитором замовляє контрольну перевірку з питань, що потребують незалежного висновку аудитора.

В Афінах були спеціальні чиновники і контролери, до обов'язків яких входило складання звітів про доходи і ви­датки держави та їх контроль. Фінансовий облік і контролі. були в руках десяти обраних населенням осіб, до функцій яких входили облік і контроль усіх державних доходів і видатків, проведення інвентаризацій рухомого і нерухомого майна.

Гроші зберігали дуже своєрідно. Так, на кожний вид до­ходів був окремий глечик, якому присвоювали буквений індекс. На конкретні витрати можна було брати гроші тіль­ки із чітко визначеного глечика. При цьому ключ від каси знаходився у чиновника, а від приміщення, де зберігалася документація, — у іншого чиновника-контролера. Ключі мали нумерацію і обмінюватися ними заборонялось. Як бачимо, це елементи обособлення і незалежності аудитора-контро­лера, які застосовуються у сучасному фінансово-господарсь­кому контролі.

Характерним є контроль за сплатою податків. Докумен­ти з сплати податків розподілялися і зберігалися за стро­ками. Чиновники, що збирали податки, отримуючи гроші, викреслювали платників із списків, отже, залишалися лише несплачені платежі. Так, у Греції зародився прийом лінійно­го (позиційного) запису, який застосовувався в обліку і кон­тролі.

Звітність подавалася у встановлені строки періодично, звіти контролювалися, причому спочатку державні чинов­ники складали за первинними документами паралельний звіт і зіставляли його з поданим. У цьому подібність до ауди­торського контролю, запровадженого у податкових органах України. В Афінах звітність мала публічний характер. (Це також передбачено законодавством України.) Звіти храмів, державних установ записували на мармурові або бронзові дошки і виставляли у народних зборах, в огорожах храмів, вздовж шляхів.

Істотно, що великі філософи Греції приділяли належну увагу обліку і контролю. Так, Арістотель у "Політеці" чітко розмежував облікові і контрольні функції, причому розгля­дав ревізію як частину контролю. Це був новий підхід: ревізор рівноправний із головним бухгалтером і незалежний від нього. Як бачимо, незалежність аудиту сягає глибокої давнини.

У Стародавньому Римі метою обліку був в основному контроль господарської діяльності, сплати податків. Було створено складний апарат ревізорів і контролерів, і все ж факти шахрайства, ухилення від сплати податків були не поодинокі. Облік мав запобігати збиткам, які виникали внас­лідок шахрайства або невміння вести господарство.

У Китаї у VII ст. до н. е. було запроваджено посаду го­ловного аудитора, основним обов'язком якого було визнача-

ти чесність урядових чиновників, що розпоряджалися дер­жавними коштами, майном. З часом форми державних ауди­торських органів змінювалися від однієї династії до іншої, але зміст роботи аудиторів полягав у об'єктивному (неза­лежному) фінансовому контролі діяльності чиновників, суб'єктів господарювання, розподілі державних і громадсь­ких коштів тощо.

У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-еко­номічних відносин удосконалюються облік і контроль гос­подарської діяльності, з'являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності, який нині здійснює аудит. Так, у одному із трактатів домініканського чернеця Вальтера Хенлі визначено:

піддавати ретельній перевірці звіти;

щороку провадити інвентаризацію для перевірки звітних і фактичних залишків цінностей;

обов'язково здійснювати інвентаризацію дебіторської заборгованості;

підтверджувати правильність цін, зазначених у звіті, ос­кільки є випадки навмисного зменшення у звітах виручки від продажу товарів і послуг.

В інших трактатах особлива увага приділялася ревізії, суть якої зводилася до зіставлення початкових залишків, зазначених у звіті, з вихідними на звітну дату.

Розвиток господарської діяльності потребував і нових форм контролю за якістю обліку та достовірністю звітності. У відповідь на це в Англії з'явився інститут контролерів (аудиторів). Поява такої посади пов'язана з потребою га­рантувати достовірність звітності.

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 бе­резня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудито­рів. В указі про призначення зазначалося, що аудитори зо­бов'язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, які ведуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді, Бер-кенхеді, Уельсі та ін., відмічати про всі зауваження щодо ведення рахунків. Є немало історичних свідчень активної діяльності аудиторів протягом усього середньовіччя в усіх країнах Європи.

Аудит, як і весь фінансово-господарський контроль, тіс­но пов'язаний із бухгалтерським обліком. Тому доцільно зробити екскурс у розвиток подвійної бухгалтерії, яка заро-

дилася між 1250—1350 рр. одночасно в кількох містах Італії. Найбільший внесок у зародження італійської подвійної бух­галтерії вніс францісканський чернець-математик Лука Па-чолі (1445—1515), який узагальнив її принципи у Трактаті про рахунки і записи, опублікованому у 1494 р. Трактат був перекладений на багато мов світу і став початком наукового узагальнення методології подвійної бухгалтерії.

Завдяки обліку визначаються різні види матеріальної від­повідальності за збереження і витрачання коштів власника. Контроль стає головним знаряддям збереження приватної власності. До XX ст. основна функція обліку була суто конт­рольною. Пізніше на перше місце виходить функція управ­ління господарськими процесами, а звідси об'єктами конт­ролю стають сировина та її витрачання на виробництво про­дукції, праця та заробітна плата робітників, використання механізмів тощо. Отже, бухгалтерський облік виступає як засіб економічного контролю, який вивчає рух цінностей. Контроль стає функцією бухгалтерського обліку і поділяється на попередній, поточний і завершальний. З розвитком еконо­мічних відносин у суспільстві, удосконаленням управління виробництвом конкурентоспроможної продукції на внут­рішньому і зарубіжному ринках контроль виділяється у са­мостійну функцію управління виробничою, господарською і фінансовою діяльністю власників капіталу. Сформувався фінансово-господарський контроль із структуризацією на ревізії, тематичні перевірки, бухгалтерську експертизу, аудит.

Поштовх до розвитку аудиту в Англії дав закон про бри­танські компанії, прийнятий у 1862 р. У ньому запропоно­вано в обов'язковому порядку перевіряти рахунки і звіти компаній аудиторами не рідше одного разу на рік. Це зумов­лено потребою в об'єктивній оцінці звітності акціонерного товариства з тим, щоб мати достовірні дані про дійсний фінансовий стан підприємства і результати його господарсь­кої діяльності за конкретний період. Покладатися цілком на саму компанію становило б певний ризик, бо нерідкими були випадки банкрутства підприємств, внаслідок чого акціонери і кредитори втрачали свої капітали. В результаті цього недо­віра акціонерів і кредиторів, з одного боку, і податкових органів — з другого, до достовірності бухгалтерських балан­сів і звітів про доходи сприяла появі бухгалтерів-аудиторів, котрі мали вивчати і аналізувати звітність акціонерного товариства і давати кваліфікований висновок про її достовір­ність. При обговоренні річного звіту товариства на загаль­них зборах акціонерів заслуховувався висновок аудитора і лише після цього звіт затверджувався або не затверджу­вався і давалася оцінка діяльності правління товариства.

Отже, незалежні аудитори і аудиторські фірми стали га­рантом того, що підприємство має такий фінансовий стан, як оприлюднений. Спираючись на дані аудиторської пере­вірки, різні користувачі інформації можуть вирішувати пи­тання про інвестування, спільну виробничу діяльність тощо.

Аудиторська служба швидкого розвитку набула у краї­нах з ринковою економікою. Уже через п'ять років після встановлення обов'язкового аудиту в Англії було прийнято такий самий закон у Франції.

Аудиторська діяльність у США виникла під безпосеред­нім впливом британської практики аудиту. У 1896 р. зако­нодавчими органами штату Нью-Йорк був ухвалений за­кон, що регулював аудиторську діяльність. Тепер практично в усіх країнах світу з ринковою економікою існує громадсь­кий інститут аудиту зі своєю правовою і організаційною інфраструктурою.

Професійні організації бухгалтерів-аудиторів створені:

у Великобританії — Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу (1880 р.); США — Інститут дипломованих бухгал­терів (1887 р.); ФРН — Інститут аудиторів (1932 р.) і Пала­та аудиторів; Франції — Палата експертів-бухгалтерів і по­вірених бухгалтерів, Товариство комісарів по рахунках.

У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю. Порівнюючи законодавство різних країн у галузі організації аудиту, можна виявити пев­ну подібність, яка полягає у тому, що скрізь є нормативні акти про обов'язковий аудит річної фінансової звітності пев­них суб'єктів підприємництва, встановлені кваліфікаційні вимоги до аудиторів на право зайняття аудиторською діяль­ністю.

Розвиток аудиторської справи сприяв створенню вели­ких транснаціональних, аудиторсько-консультативних фірм, які мають свої філії і представництва у багатьох країнах ("Артур Андерсен", "Делойт енд Туш" та ін.).

Аудиторська діяльність у країнах СНД — в Україні, Ро­сійській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших — розвивається у міру формування ринкової економіки, урізноманітнення форм власності капіталу. Ауди­торська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним у розвитку аудиту у країнах СНД є те, що ство­рено Координаційний центр з аудиту за участю певних струк­тур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Коорди­наційний центр сприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручників для підготовки бухгалтерів-аудиторів у вузах, уніфікації навчальних планів для підго­товки бакалаврів і магістрів за фахом "економіст з бухгал­терського обліку і аудиту".

Спеціалістів із аудиту у різних країнах називають по-різному: у США — громадськими бухгалтерами; в Англії і англосаксонських країнах — ревізорами або присяжними бухгалтерами; ФРН — контролерами господарства, контро­лерами книг; країнах СНД — аудиторами, економістами з обліку й аудиту. Незважаючи на різне найменування фахів­ців із аудиту, всі вони виконують одну функцію: провадять незалежний фінансовий контроль соціальних і економічних програм на стадії їх проектування та виконання; перевіряють діяльність господарюючих суб'єктів та відображення її у обліку і звітності з метою запобігання зловживанням і по­милкам у сплаті податків до державного і місцевого бюджетів, громадських та державних фінансових фондів; складають об'єктивні (незалежні) висновки про результати перевірки, а також надають консультативні послуги з питань марке­тингу, менеджменту, бухгалтерського обліку, звітності тощо.

Отже, виникнення і розвиток аудиту у системі фінансо­во-господарського контролю пов'язані з урізноманітненням форм власності капіталу в різних суспільно-економічних фор­маціях та потребою його раціонального використання.

Зміст і функції аудиторського контролю

Фінансово-господарський контроль діяльності підпри­ємств при ринкових відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінан­сово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це

незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організа­ції (фірми) за договорами з підприємствами і підприємця­ми. Виконують його аудитори (від лат. аиаііог — слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування уроків інших учнів, перевіряючий).

Державна податкова адміністрація та її органи на місцях мають право вимагати від підприємств і підприємців при поданні річних звітів про фінансово-господарську діяльність представляти висновки (акти) про перевірку аудиторами (аудиторськими організаціями) достовірності бухгалтерсь­кого обліку і звітності. Аудиторські висновки відповідно до законодавства України мають право вимагати від підпри­ємств і підприємців установи Національного банку України при наданні кредитів, використанні державного фінансуван­ня в їх діяльності. Цим же правом користуються комерційні банки, органи державної статистики з питань їх компетенції. Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займаються управлінням підпри­ємством (менеджерами) і вкладниками коштів у його діяль­ність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися ак­ціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце гро­мадського контролера зовнішньої звітності правління ком­панії, обстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських показниках. Таким чином формується в основному зміст сучасного ауди­ту, який набув широкого застосування у країнах із розвине­ною ринковою економікою.

Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку певний еволюційний шлях.

Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтверд­ження достовірності бухгалтерських документів і звітів, по­тім він стає системно-орієнтованим на активізацію еконо­мічної діяльності. При цьому з метою запобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на підвищення ефектив­ності системи управління підприємством і передусім систе­ми його внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консуль­тативну діяльність. За умови системного підходу здійсню­ється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготов­чої стадії і закінчуючи складанням аудиторського висновку. Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобі­гання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику. Особливе значення ризи­ку аудитора пояснюється не лише можливістю втрати репу­тації аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а й великими штрафами, коли через непорядність і непра­вильний висновок аудитора замовнику-клієнту завдано ма­теріального збитку.

Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен додержувати конфіденційності, оскільки порушення його може завдати збитків замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє сис­темі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. На­приклад, він може використати дані інвентаризацій товар­но-матеріальних цінностей, проведених ревізорами під­приємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки прове­дені правильно. Крім того, аудитор виявляє довіру висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті зведеного (консолідованого) фінансо­вого звіту материнського підприємства.

Аудиторська перевірка провадиться з використанням ауди­торських стандартів (норм аудиту), розроблених практикою у країнах із розвиненою вільною економікою. Аудиторські стандарти — це основні принципи виконання аудиторсь­ких процедур. Вони мають виконуватися незалежно від умов, в яких проводиться аудит. До аудиторських стандартів вклю­чають пояснення і норми аудиту, що є керівництвом до вико­нання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.

В аудиторській практиці виділилися два основних напря­ми діяльності: приватний аудит і аудит за законом. Під термі­ном "приватний аудит" розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони (партнерів по ком­панії), приватне за домовленістю, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом. Аудит за законом (обов'язковий) є необхідною мірою захисту інтересів заснов­ників (акціонерів, учасників капіталу) і держави від навмисно­го викривлення у звітності показників підприємницької діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю

за законом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерських рахунків. Характер і масштаби приватного аудиту залежать в основ­ному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні ак­ціонери, ні навіть самі аудитори компанії-клієнта не мають права.

Аудит є моральним стимулом для чесної роботи служ­бовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує служ­бовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємств і підприємців.

Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і відображення діяльності підприємця у бухгалтерсь­кому обліку і звітності. На практиці таке чітке розмежуван­ня аудиторської і бухгалтерської роботи не

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: