Аудиторский контроль

завжди можли­ве, особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях. Малі фірми часто не завантажують себе веденням бухгал­терських книг і складанням звітів, покладають це на ауди­торів. Слід зазначити, що в таких ситуаціях підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту. Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудито­ру не слід виконувати контрольні функції.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансо­во-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за дани­ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди­торських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має перева­ги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов'язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, але в проведенні ауди­ту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і під­приємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюд­жет; обгрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення ка­піталу нового партнера у діяльність підприємства і забез­печення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість основ­них засобів, переоцінка їх). Така переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того, одержання кредитів банків в умо­вах ринкових відносин грунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Ауди­торської перевірки потребує і вирішення спорів, які розгля­даються в арбітражних і народних судах, між підприємства­ми, банками, податковими органами та іншими суб'єктами права.

Отже, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функ­цією незалежного аудиторського контролю є сприяння встанов­ленню економічних зв'язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішньо­го аудиту, організованого власниками внутрішньоакціонер-них товариств, концернів, корпорацій. Після досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбуваєть­ся постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим засо­бом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітники спеціального відді­лу і суміжних з ним служб (бізнесу, маркетингу).

Якість товарів, робіт і послуг установлює не аудит, а стан­дарти і попит на них клієнтів. Тому першочерговим завдан­ням внутрішнього аудиту є визначення клієнта, якому пот­рібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути ради директорів компанії, головний інженер (технолог), голов­ний бухгалтер та ін. Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішує важливі для нього пи­тання найбільш ефективним способом, а результати корисні для корпорації.

Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання:

вивчає систему контролю за активами; перевіряє відповід­ність діючого контролю політиці компанії; аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства; використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової технології та вживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії у фінансовому бізнесі. Внутрішній аудит здійснюється на по­передній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завер­шення, дає експертну науково обгрунтовану оцінку госпо­дарським операціям і процесам, але він не підміняє внутрішньогосподарського контролю. За завданням власника функціями контролю є збереження цінностей, виявлення конкретних винуватців випуску бракованої продукції чере:і порушення технології виробництва та інші негативні явища, що є першопричиною збитків.

У світовій практиці бізнесу аудиторський контроль грун­тується на взаємній заінтересованості підприємств (фірм) з боку власників (акціонерів), держави в особі податкової служби аудиту в реалізації своїх послуг. У своїй діяльності аудиторська організація (фірма) керується законодавством і власними госпрозрахунковими відносинами. В умовах кон­куренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якіс­ному проведенню контрольних перевірок. У свою чергу, під­приємство має можливість вибору кваліфікованого незалеж­ного від будь-якого відомства контролера-ревізора (аудитора), а держава — забезпечити контроль за достовірністю фінан­сової звітності і як наслідок — правильністю оподаткування, не витрачаючи на це коштів державного бюджету.

Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації, об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також інші підприємства, які не входять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні бан­ки, кооперативи і громадські організації.

Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільне необхідною про­дукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупиш активним впливом на збільшення випуску конкурентоспро­можних товарів на ринку, зростанню прибутку підприємств і через систему податків збільшенню відрахувань до держав­ного бюджету.

Класифікація організаційних форм аудиторського контролю

Аудиторський контроль — аудит — залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного, перманентного (опе­ративного), ретроспективного (післяопераційного) і страте­гічного видів фінансово-господарського контролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийо­ми і контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі. При цьому висновки ауди­ту на поставлені запитання обґрунтовуються всіма видами доказів, які мають підтвердження достовірними документаль­ними даними бухгалтерського обліку. Разом з тим аудит відрізняється від інших форм фінансово-господарського конт­ролю передусім організаційними принципами і класифіка­ційними ознаками.

Класифікацію аудиторського контролю фінансово-госпо­дарської діяльності подано на рис. 1

За організаційними ознаками аудит поділяють на регла­ментований, договірний, внутрішній (відомчий) і держав­ний.

Регламентований — проведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено катего­рії підприємців, які підлягають обов'язковому аудиту, наприк­лад, за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням його до податкової адміністрації при одержанні банківського кредиту — обов'язкове представ­лення позичальником висновку аудитора.

Перед емісією цін­них паперів емітент зобов'язаний згідно з правилами Націо­нального банку України подати висновок аудитора про його фінансовий стан. Зокрема, за даними бухгалтерського облі­ку, балансу і звітності суб'єкта підприємницької діяльності у висновку аудитора повинні знайти відображення такі показ­ники: загальний розмір прибутку та джерела його форму­вання; сума сплачених податків; прибуток, який підлягає розподіленню між акціонерами; розмір капіталізованого при­бутку (з розбиванням за фондами); сума прибутку, що від­раховується до резервного фонду; інші напрями викорис­тання прибутку (підлягають розшифруванню).

Договірний — об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою між суб'єктами під­приємницької діяльності і аудиторською організацією.

Внутрішній (відомчий) — провадиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспро­можності та запобігання банкрутству.

Запроваджується він як на підприємствах, так і в сере­дині компаній, концернів та ін.

Державний — аудиторські підрозділи державних подат­кових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку госпо­дарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів тощо.

За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організа­цій, аудит поділяють на одно-, багатопредметний (комплекс­ний), комісійний.

Однопредметний — досліджуються питання одного виду (предмета) аудиту — платоспроможності, емісії цінних па­перів та ін.

Багатопредметний — комплексний аудит стратегії управ­ління маркетингом, виконання народногосподарських про­грам, тому в них беруть участь фахівці різних спеціальнос­тей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор

досліджує питання, що стосуються його компетенції (пред­мета). Свої висновки вони передають замовнику для уза­гальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб.

Комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різ­них спеціальностей, але однієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одному висновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит здійсню­ється, як правило, аудиторськими фірмами, що признача­ють одного з аудиторів керівником. Обов'язком його є син­тезування результатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузі методології фінансово-господарського контролю, методики економічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї програми дослідження, тобто класифікувати аудиторську ідентифікацію їх.

Викладена класифікація за процесуальними ознаками передбачена нормами процесуального права, що стосуються економічних експертиз, тому їх можна застосовувати в теорії і практиці аудиту.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-госпо­дарською діяльністю аудит поділяють на запобіжний, пер­манентний, ретроспективний (післяопераційний) і страте­гічний.

Запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології ви­робництва, до проведення маркетингових операцій тощо, Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділено контрольно-ревізійний підрозділ.

Перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурен­тоспроможність виготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом під­приємства або зовнішнім аудитом на договірних засадах.

Ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організа­ціями.

Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за дого­ворами із замовниками, підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих договорів замовник надсилає аудиторсь­кій фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання для вирішення аудитом. Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгал­терського обліку, балансу і звітності. При цьому аудит виз­начає відповідність такої діяльності законодавству, а також достовірність її відображення в системі бухгалтерського об­ліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма надає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю фі­нансово-господарської діяльності, консультації і рекомендації з питань бізнесу.

Аудит на сучасному етапі його розвитку поділяють на добровільний і обов'язковий для підприємств, річні звіти яких за чинним законодавством підлягають обов'язковому аудиту. Перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці, визначають згідно із законодавством України органи державного управління за дорученням уря­ду залежно від певних економічних критеріїв — виду влас­ності і форми діяльності підприємства, підприємця, розміру виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), чисель­ності працюючих тощо.

При обов'язковому аудиті суб'єкту господарської діяль­ності надається право самостійного вибору аудиторської фірми. Разом з тим до виконання аудиту не можна залучати осіб, які є родичами керівника підприємства, діяльність яко­го перевіряють.

Розвиток незалежного зовнішнього аудиту через ауди­торські фірми залежить від якості аудиторських перевірок і відповідальності аудиторів за кваліфіковане і сумлінне ви­конання своїх договірних зобов'язань перед клієнтом.

За результатами перевірки при зовнішньому аудиті ауди­тор складає висновок, в якому дає оцінку стану обліку, внут­рішньогосподарського контролю і достовірності звітності підприємства, а також іншим сторонам його діяльності. Ретроспективний аудит провадиться за участю керівника під­приємства, відповідального за його діяльність, і головного бухгалтера, на якого покладено відповідальність за відобра­ження цієї діяльності в системі бухгалтерського обліку і звіт­ності. На підставі акта аудиторської перевірки аудитор скла­дає висновок, у якому зазначає достовірність річного бух­галтерського звіту і відповідність його нормативним актам. На підставі аудиторського висновку власник приймає рі­шення про затвердження річного звіту підприємства. В разі негативного висновку аудитора підтвердити достовірність річного звіту підприємство зобов'язане усунути вказані не­доліки і подати виправлений звіт на повторну аудиторську перевірку.

Стратегічний — це аудит, який вирішує питання стра­тегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетингової діяльності. Маркетинг — це дина­мічна система прогнозного бізнесу, тому компанії періодично здійснюють так звану ревізію маркетингу.

Ревізія маркетингу — це комплексне, системне, неупе-реджене і регулярне аудиторське дослідження маркетинго­вого середовища фірми, її завдань, стратегії і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, які виникають, а та­кож можливостей, що відкриваються, розробки рекоменда­цій відносно плану дій щодо удосконалення маркетингової діяльності фірми.

Аудитор, який провадить ревізію маркетингу, повинен ознайомитися з поточними і перспективними планами фінансово-господарської діяльності фірми, бухгалтерськи­ми балансами і звітами за ряд років. На основі зібраної інформації він складає план ревізії маркетингу, який дає змогу розробити рекомендації щодо стратегічного розвитку фірми.

План ревізії маркетингу включає такі частини: маркетин­гове середовище (демографічні, економічні, природні, науко­во-технічні, політичні, культурні фактори); мікросередовище (ринки, клієнтура, конкуренти, постачальники); стратегію маркетингу (програма діяльності фірми, ефективність ме­неджменту); результативність маркетингу (маркетинговий контроль, аналіз прибутковості, товари, ціни, реклама, сти­мулювання збуту, пропаганда). Такий план дає змогу ауди­тору провести дослідження планування фірми, виявити рин-

кові можливості у сферах, де фірма матиме явні конкурент­ні переваги. Резерви можна виявити, інтенсивно збільшую­чи масштаби товарно-ринкової діяльності (більш глибоке проникнення на ринок, розширення меж свого ринку, удос­коналення якості товару). На практиці фірми застосовують три типи маркетингового контролю своєї діяльності: ви­конання річних планів, прибутковості і стратегічний конт­роль.

Іншими словами, стратегічний аудит — це перевірка опти-мальності стратегії і програми розвитку фірми відповідно до прогнозного маркетингового середовища та розробки ре­комендацій щодо удосконалення їх.

Отже, всі види аудиту взаємопов'язані в єдиній системі фінансово-господарського контролю, спрямовані на вдоскона­лення підприємницької діяльності незалежно від форм влас­ності і господарювання в умовах ринкових відносин.

Організація аудиторської діяльності

Аудит відносять до інтелектуальної діяльності, яка передбачає дослідження фінансово-господарської діяльності з метою поліпшення її та підвищення прибутковості відпо­відно до замовлень, виданих за угодами між аудиторськими організаціями і суб'єктами підприємницької діяльності.

Організацію аудиту очолює Аудиторська палата Украї­ни (або інший уповноважений на це орган), яка згідно і;і законодавством є неурядовим органом. Метою діяльності Аудиторської палати є створення системи незалежного фі­нансово-господарського контролю у формі аудиту, який дас об'єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприєм­ців, сприяє раціональному господарюванню та своєчасно за­побігає банкрутству власника, забезпечує достовірний кон­троль за доходами і видатками власників та одночасно обе­рігає інтереси держави. Палата видає ліцензії аудиторським фірмам і окремим аудиторам на право здійснення аудиторсь­кої діяльності; веде реєстр аудиторів України, яким видане:

кваліфікаційний сертифікат на проведення аудиту.

Через аудиторські, фірми палата впливає на фінансово-господарський контроль діяльності підприємств і підприєм­ців, банків, громадських і приватних утворень та інших видів підприємницької діяльності всіх форм власності; надає їм аудиторські послуги з питань методології бухгалтерсько­го обліку і звітності, внутрішнього аудиту і ревізії, судово-бухгалтерської експертизи та інші за договорами із замов­никами на платній основі. Палата надає методичну допомо­гу аудиторським організаціям (фірмам), які безпосередньо виконують аудиторські роботи щодо відповідності поданих звітів про фінансово-господарську діяльність чинному зако­нодавству та нормативним актам органів державного і гос­подарського управління, визначають дійсний фінансовий стан замовників, використання власних і залучених коштів, пла­тоспроможність, правильність нарахування і своєчасності сплати податків та розподілення прибутків між учасниками підприємницької діяльності (дивідендів, відсотків по депо­зиту і позиках тощо).

Діяльність Аудиторської палати грунтується на принци­пах демократії і самоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збереження комерційної таємниці, виборності органів управління засновниками, власної ініціа­тиви, персональної відповідальності аудиторів.

Основними завданнями діяльності Аудиторської палати є організація і координація незалежної аудиторської діяльності, сприяння її розвитку, удосконалення та методологічна уні­фікація аудиту в Україні; надання практичної допомоги у забезпеченні професійної захищеності аудиторів при виконанні покладених на них функцій, постійних зв'язків із трудови­ми колективами, засобами масової інформації, державними органами управління, правоохоронними і громадськими організаціями.

Через систему аудиту Аудиторська палата може узагаль­нювати невикористані резерви поліпшення фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств і підприємців та вживати заходи щодо використання їх, а у разі потреби подає до державних органів управління пропозиції щодо використання резервів у народному господарстві.

Аудиторська палата розробляє нормативи і методичні рекомендації на проведення аудиту, атестує і видає кваліфіка­ційні сертифікати на право здійснення аудиторської діяль­ності, провадить роботу з підготовки і підвищення кваліфі­кації аудиторів, здійснює облік аудиторських фірм і аудито­рів, контролює їхню діяльність, вивчає ринок аудиторських послуг для задоволення його попиту, розглядає розбіжності між аудиторами та замовниками послуг з питань якості і своєчасності проведення аудиту.

Для підготовки атестації і підвищення кваліфікації ауди­торів Аудиторська палата створює навчальний центр із залу­ченням вітчизняних і зарубіжних фахівців вищих навчальних закладів, а також практичних працівників фінансових органів, банків, податкових адміністрацій, державної контрольно-ре­візійної служби для роботи в ньому.

Аудиторські фірми здійснюють свою діяльність відповід­но до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. Виконують аудиторські послуги вони із залученням штатних і позаштатних працівників ;і погодинною оплатою або в порядку сумісництва на штат­них посадах.

Портфель замовлень на аудиторські послуги формується за договорами, а також замовленнями, що надходять від під­приємств, підприємців та ін. За портфелем замовлень ауди­торська фірма складає плани своєї діяльності на календар­ний рік із розбиванням на квартали. На правах юридичної особи аудиторська фірма затверджує самостійно плани своєї діяльності, здійснює взаємовідносини з бюджетом, банками та замовниками аудиторських послуг.

Законодавством передбачені права і обов'язки аудиторсь­ких фірм і аудиторів, які здійснюють аудиторську діяльність.

Аудитор — це висококваліфікований спеціаліст, який володіє методологією фінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійну підготовку у галузі юрис­пруденції, судово-бухгалтерськоі експертизи, методології економічних досліджень, технології виробництва. Підготовку аудиторів здійснюють економічні вузи із числа осіб, які мають звання бакалавра. Аудиторською діяльністю вони можуті, займатися при наявності сертифіката, виданого Аудиторсь­кою палатою України на встановлений строк. Після закінчен­ня строку чинності сертифіката аудитор підлягає атестації для одержання сертифіката на наступний п'ятирічний або інший строк.

Права і обов'язки аудиторів визначені законодавством і нормативними актами з питань аудиторської діяльності.

Аудитори як суб'єкти підприємницької діяльності можуть займатися аудиторством індивідуально або в аудиторських фірмах, при наявності кваліфікаційного свідоцтва (сертифі­ката) і ліцензії, виданих у передбаченому законодавством порядку. Вони мають право займатися аудиторською діяль­ністю при наявності договірних стосунків із підприємства­ми і організаціями або завдання на проведення аудиту, ви­даного аудиторською фірмою. До аудиторської перевірки не може бути залучена особа, яка має родинні зв'язки з керів­ником підприємства або веде з ним підприємницьку діяль­ність.

Результати аудиторської перевірки аудитор оформляє висновком про якість складеної замовником бухгалтерської звітності і декларації про фінансово-господарську діяльність. У випадках неналежного стану бухгалтерського обліку у за­мовника аудитор на поданий звіт (декларацію) висновок не складає. Після ліквідації недоліків у бухгалтерському обліку провадиться повторний аудит, який оформляють окремим висновком, що підтверджує достовірність бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб'єкта підприємницької діяльнос­ті. Одночасно у висновку аудитора зазначається стан бухгал­терського обліку відносно своєчасності і правильності відоб­раження господарської діяльності. При цьому вказується, чи відповідає первинна документація з обліку типовим формам, затвердженим статистичними органами, або спеціалізованим формам, затвердженим міністерствами і відомствами.

Висновком (актом) оформляються аудитором виконані роботи, передбачені договором із замовником. До них мож­на віднести аудит фінансового стану господарюючих суб'єк­тів або аудиторської оцінки інвестиційних проектів чи стар­тової вартості майнових комплексів, що виставляються на аукціон, та ін. Згідно з нормами аудиту (стандарт затверд­жений Аудиторською палатою України) виконану аудито­ром роботу можна оформити спеціальним звітом. На практиці проведення аудиту здебільшого оформляється спеціальним актом, який містить дослідну частину і висновки з питань, поставлених замовником.

Аудитор має право при виконанні договірних зобов'язань з дозволу замовника:

перевіряти первинну документацію з обліку фінансово-господарської діяльності замовника, облікові регістри, провадити інвентаризацію коштів у касах, цінних паперів, ма­теріальних цінностей, вимагати від посадових осіб пояснення з питань, які поставлені на вирішення аудитора замовником;

одержувати необхідну для аудиту інформацію від третіх осіб (банків, постачальників та ін.);

залучати для роботи на договірній основі фахівців, крім осіб, що працюють у замовника, перебувають з ним у родин­них стосунках або ведуть спільний бізнес. Крім того, ауди­тор має право самостійно визначати методичні прийоми і процедури аудиту, керуючись при цьому чинним законодав­ством, існуючими нормами і стандартами, умовами дого­вору із замовником, професійними знаннями та досвідом власної роботи.

Аудитори і аудиторські організації зобов'язані:

при виконанні аудиторських послуг, згідно з договорами із замовниками, додержувати чинного законодавства та вста­новлених нормативів;

повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замов­ників про виявлені в процесі аудиту недоліки у веденні бух­галтерського обліку і звітності, а також недоліки у госпо­дарській чи комерційній діяльності;

зберігати у таємниці інформацію, отриману при прове­денні аудиту та виконанні аудиторських послуг;

не розголошувати відомості, що становлять предмет ко­мерційної таємниці і не використовувати їх у своїх інтере­сах або в інтересах третіх осіб;

додержувати умов договору, укладених із замовником;

обмежувати свою діяльність наданням аудиторських пос­луг та іншими видами робіт, які безпосередньо стосуються їх (консультації, перевірки, експертизи), за винятком науко­вої та педагогічної діяльності.

Аудитор несе відповідальність за неякісне виконання ауди­торських послуг відповідно до законодавства України, пору­шення службової етики, невиконання розпорядчих і норматив­них документів Аудиторської палати України і аудиторської фірми.

У випадках, коли з вини аудитора замовнику завдано збитків, він несе передбачену законодавством відповідаль­ність.

Обов'язком аудитора є збереження документації, пред­ставленої замовником для перевірки, а також службової кореспонденції, якою він користується в процесі виконання замовлення.

Аудитор не має права розголошувати інформацію про діяльність підприємства, яке він перевіряє, за винятком ви­падків виявлення кримінальних злочинів і недодержання податкового законодавства. Аудитор несе матеріальну і кри­мінальну відповідальність за навмисне викривлення ре­зультатів аудиторської перевірки, передбачену законодав­ством і договором. Відповідальність аудиторської фірми кон­кретизується статутом, умовами договорів із замовника­ми, а також контрактами між аудитором і аудиторською фірмою.


Розділ 2. ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

2.1. Зміст фінансово-господарського контролю, його цілі і завдання

Господарська діяльність в умовах ринкової економіки узагальнюється з використанням грошового вимірника, тоб­то фінансового критерію. Тому в системі економічного конт­ролю сформулювався фінансовий контроль. Змістом цього контролю є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері макро- і мікроекономіки господарської діяльності. У сфері макроекономіки функціонує державний фінансово-економіч­ний контроль, який здійснює Рахункова палата Верховної Ради України. Об'єктами його є Державний бюджет Украї­ни (формування і витрачання), кошториси вищих органів державної виконавчої, судової влади, іноземні валютні кре­дити, іноземні інвестиції у народногосподарські програми та ін.

На рівні мікроекономіки функціонує фінансово-госпо­дарський контроль, який здійснюють Державна контроль­но-ревізійна служба України і контрольно-ревізійні підрозді­ли власників капіталу, а також на замовлення останніх — незалежні аудиторські організації (фірми).

Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у підприємницькій діяльності для одержан­ня найбільшого прибутку. Завдання фінансово-господарсько­го контролю поділяють на окремі та загальні. Розв'язання окремих завдань передбачає перевірку однієї із сторін госпо­дарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальних — всієї господарської діяльності об'єднання, корпо­рації, з визначенням рентабельності і конкурентоспромож­ності продукції, прибутковості господарюючих суб'єктів.

Основними завданнями фінансово-господарського контро­лю є виявлення та профілактика порушень у технології виробництва, які мають причинні зв'язки з випуском недо­броякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів; невиконанням договірних зо­бов'язань з кооперованих поставок; неконкурентоспроможністю продукції; збитковою роботою окремих господарю­ючих суб'єктів.

Фінансово-господарський контроль в Україні здійсню­ється державними контрольними органами, громадським і незалежним аудиторським контролем, а також самими влас­никами капіталу, вкладеного у підприємницьку діяльність. Так, від Міністерства фінансів України фінансово-господарсь­кий контроль на підприємствах, в об'єднаннях, концернах, корпораціях здійснює Державна податкова адміністрація; від місцевих Рад народних депутатів та їх комісій — контроль­но-ревізійні підрозділи; незалежний контроль здійснююті. аудиторські фірми. Власник, який має у своїй підприєм­ницькій діяльності госпрозрахункові підприємства, організа­ції, здійснює фінансово-господарський контроль за їхньою діяльністю через бухгалтерію, спеціальні контрольно-реві­зійні служби, а також підрозділи внутрішнього аудиту.

Формами фінансово-господарського контролю є тематичні перевірки, ревізії, аудит. Тематичні перевірки провадять усі контролюючі органи; ревізії — власники і Державна конт­рольно-ревізійна служба; аудит — незалежні спеціалізовані госпрозрахункові аудиторські організації.

Основним контролюючим органом фінансово-господарсь­кої діяльності підприємців є Державна податкова адмініст­рація України, до складу якої входять державні податкові адміністрації в областях, районах, містах. Завдання та функції її визначені Указом Президента України про Державну подат­кову адміністрацію України.

Основним завданням Державної податкової адміністрації є забезпечення додержання законодавства про податки, пов­ний облік усіх платників податків та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати цих податків.


Державна податкова адміністрація України виконує такі функції:

здійснює контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі у бюджет, а також за індивідуаль­ною трудовою діяльністю;

організовує роботу державних податкових адміністрацій з обліку, оцінки та реалізації конфіскованого, а також май­на, що перейшло за правом успадкування до держави, та скарбів;

організовує із залученням державних податкових адмі­ністрацій перевірку правильності стягнення і збереження коштів, одержаних у сплату державного мита, а також при здійсненні касових операцій виконавчими комітетами сільсь­ких і селищних Рад народних депутатів, при прийманні від населення коштів у сплату податкових платежів;

розробляє і видає інструкції, методичні вказівки та інші нормативні документи про порядок застосування законодав­чих актів про податки та інші платежі у бюджет.

Державні податкові адміністрації у районах і містах ви­конують такі функції:

контролюють додержання законодавства про податки та інші платежі у бюджет;

забезпечують своєчасний і повний облік платників подат­ків та інших платежів до бюджету;

контролюють своєчасність подання платниками бухгал­терських звітів і балансів, податкових розрахунків, деклара­цій та інших документів, пов'язаних з обчисленням плате­жів у бюджет, а також перевіряють достовірність їх щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єктів оподаткування і обчислення податків та інших платежів у бюджет;

контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

забезпечують стягнення фінансових санкцій за порушен­ня зобов'язань перед бюджетом;

передають правоохоронним органам матеріали про фак­ти порушень, за які передбачено кримінальну відповідаль­ність, а також подають у арбітражні і судові органи позови до підприємств, організацій та громадян про стягнення у доход держави коштів, одержаних ними за незаконними уго­дами, та в інших випадках отримання коштів без установле­них законом підстав.

Державні податкові адміністрації мають широкі права у фінансово-господарському контролі. Зокрема, їм надано право у суб'єктах підприємницької діяльності перевіряти і в разі потреби вилучати грошові документи, перевіряти бухгал­терський облік і звітність, плани, кошториси, декларації та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, одержувати необхідні пояснення, довідки з цих питань. Вони мають право фактичного контролю виробничих, складських, торгових приміщень підприємств і громадян, що використо­вуються для одержання доходів.

Державні податкові адміністрації мають право застосову­вати до підприємств, установ, організацій і громадян фінан­сові санкції у вигляді стягнення штрафів за неправильну сплату податків, а також накладати адміністративні штрафи на посадових осіб підприємств, винних у приховуванні (за­ниженні) прибутку (доходу) або інших об'єктів оподатку­вання, відсутності бухгалтерського обліку або веденні його :і порушенням установленого порядку і бухгалтерських звітів, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстанов-леною формою бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків. За аналогічні дії на громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, державні податкові адміністрації мають право також накладати адміністративні штрафи. Розмір адміністративних штрафів встановлений законодавчими актами.

Державна контрольно-ревізійна служба здійснює фінан­сово-господарський контроль організацій, що фінансуються з бюджету, проведенням ревізій і тематичних перевірок витра­чання коштів відповідно до затверджених кошторисів, а та­кож збереження державної власності, додержання законо­давства та нормативних актів у їхній діяльності.

Державна інспекція по контролю за цінами є важливою ланкою фінансово-господарського контролю, який вона здій­снює у складі Мінекономіки України. Вона відповідно де» покладених на неї завдань здійснює перевірки додержання законодавства щодо встановлення і застосування цін та еконо­мічного обгрунтування їх у всіх галузях народного господар­ства, поєднуючи цю роботу з податковими адміністраціями, правоохоронними та іншими контролюючими органами;

може позбавляти суб'єкти підприємництва права застосову­вати договірні (вільні) ціни у разі надмірного зростання їх та скорочення виробництва товарів у натуральних показни­ках, а також скасовує ціни і тарифи, затверджені з порушен­ням вимог законодавчих актів України з питань ціноутворен­ня, з одночасним поданням відповідним органам управління пропозицій щодо встановлення фіксованих або регульова­них цін і тарифів. Державна інспекція дає обов'язкові для виконання міністерствами і відомствами, об'єднаннями, підприємствами вказівки про усунення порушень дисципліни цін, причин і умов, що породжують ці порушення. Крім того, розробляє і видає інструктивні та методичні вказівки, інші нормативні документи про порядок застосування законодав­чих актів з питань контролю за цінами; застосовує до суб'єктів підприємництва економічні санкції відповідно до чинного законодавства за порушення порядку встановлення і засто­сування цін; здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів.

В умовах ринкових відносин виникають конфліктні си­туації між об'єктами підприємництва і органами державного контролю щодо розміру податків, які слід сплачувати до бюджету, цін та порядку застосування їх. Ці спірні питання вирішуються правоохоронними і державними органами уп­равління за умови, що сторони подають письмові висновки незалежного аудиторського контрольного органу.

Цілі фінансово-господарського контролю залежать від се­редовища, в якому він функціонує і для обслуговування якого він створений. Під середовищем розуміють все те, що оточує об'єкт контролю або його елементи і впливає на них. Такі впливи можна поділити на речові, енергетичні та інформа­ційні. Проведення фінансово-господарського контролю грун­тується значною мірою на інформаційному чиннику, який пов'язаний із речовими елементами виробництва, його тех­нологією і маркетингом, а також плануванням, обліком, ана­лізом та управлінням фінансово-господарською діяльністю.

Технологічні процеси контролюють за допомогою статис­тичних методів, де об'єкт контролю виступає як "чорна скринька". Кількісна характеристика мети фінансово-госпо­дарського контролю зумовлена вибором системи оцінки по-іузників господарської діяльності, які об'єднують в такі три групи:

економічну — ефективність, собівартість продукції, рен­табельність, ринкова вартість і прибуток;

техніко-економічну — продуктивність праці, надійність роботи обладнання;

технологічну — точність, якість і конкурентоспроможність продукції, надійність і прогресивність технології.

Отже, зміст, цілі та завдання фінансово-господарського контролю визначають його функції в управлінні господарсь­кою діяльністю.

2.2. Функції фінансово-господарського контролю та аудиту у формуванні ринкових відносин

Перехід України до ринкових відносин можливий за умови демонополізації, роздержавлення і приватизації еконо­міки. Монополізація засобів виробництва в руках держави призвела до гіпертрофованого централізму в управлінні еко­номікою. Держава одноосібне вирішувала питання структури народного господарства, інвестиційної, фінансової та подат­кової політики. Це сприяло вихованню покірного, байдужого до результатів своєї праці трудівника. Заробітна плата нара­ховувалася не за кінцевими результатами виконаної роботи, а "виводилася" за суб'єктивною оцінкою керівника — на свій розсуд. Внаслідок цього втрачалася мотивація до праці робіт­ників на підприємстві, яке їм не належало.

Фінансово-господарський контроль в умовах адміністра­тивно-командної системи управління народним господарст­вом був засобом закріплення влади панівної верхівки та обслуговування її інтересів. Контроль використовувався як знаряддя утвердження однопартійної влади над безправним трудівником. У процесі контрольних процедур, ревізій діяль­ності підприємств функції контролю зводилися до перевірки того, як адміністрація виконує вказівки вищого керівництва, незалежно від відповідності їх чинному законодавству.

Плани виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствам встановлювалися вищим органом у ланці управління. Значна частина підприємств випускала продук­цію невисокої якості за застарілою технологією, проте за плановим розподілом ця продукція реалізовувалась чере:і торговельну мережу або у порядку кооперації використову­валась іншими підприємствами для комплектації низької якості машин, устаткування, виробництва продукції народ­ного споживання. Збитки підприємств від безгосподарності, низького науково-технічного рівня виробництва покривались із державного бюджету. Функція фінансово-господарського контролю обмежувалася перевіркою використання підприєм­ствами наділених державою коштів статутного фонду (основ­ного і оборотного капіталу). Звідси підприємства не завжди прагнули до розвитку науково-технічного рівня технології виробництва продукції (робіт, послуг), пошуку ринку збуту неконкурентоспроможної продукції. Економічну категорію "прибуток" вважали атрибутикою загниваючої капіталістич­ної економіки.

Ринкова економіка грунтується на матеріальних інтересах її учасників. Ринок спонукає до раціонального господарюван­ня, досконалого ведення обліку і фінансово-господарського контролю витрат і прибутків. При цьому господарюючий суб'єкт має здійснювати ефективні заходи щодо виробництва і реалізації продукції за даними обліку і контролю, служби менеджменту і маркетингу. Досвід показує, що такі заходи не відкидають прямого централізованого впливу власника капіталу. Шкідливе не централізоване управлінське реагу­вання на підприємницьку діяльність, а перевищення його міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління мікроекономікою від економічної заінтересова­ності господарюючого суб'єкта. Контроль має своєчасно ви­являти якість управлінських рішень ще до виникнення втрат, оскільки перевищення витрат виробництва або відста­вання в оновленні продукції призводить до втрат ринку збуту її на користь конкурентів. Звідси неминуче падіння при­бутків, неплатоспроможність, неконкурентоспроможність — банкрутство.

Ринкова економіка — це сфера прояву та відтворення відносин товарного виробництва. Оскільки ринкове госпо­дарство повністю зумовлюється наявністю та функціонуван­ням товарного виробництва, то функція фінансового-госпо­дарського контролю є визначальною у товарно-грошових від­носинах у підприємницькій діяльності. Ринкова економіка є матеріалізацією товарно-грошових відносин як активної форми розвитку продуктивних сил.

Формування ринкових відносин у мікроекономіці, виник­нення різних форм власності у виробництві, обміні і спожи­ванні необхідного для суспільства продукту вносять істотні зміни у систему управління мікроекономікою та її функцій, зокрема фінансово-господарського контролю.

Ринкова економіка ставить перед підприємцями, незалеж­но від форм власності і господарювання, запитання: яку про­дукцію необхідно випускати і в якому обсязі, щоб мати най­більший прибуток; наскільки ця продукція буде конкуренто­спроможною на ринку за якістю і собівартістю; який життє­вий цикл виробленого товару; який товар вигідніше реалізувати на внутрішньому чи зарубіжному ринку? Відповіді. на ці запитання власникам капіталу, який вони вклали у підприємницьку діяльність, разом з іншими функціями зокре­ма дає незалежний аудиторський контроль.

Це зумовлює появу нового напряму розвитку функцій внутрішнього і зовнішнього аудиту — прогнозного як засобу активізації та оптимізації підприємницької діяльності н умовах формування і розвитку ринкових відносин.

Виникнення незалежного аудиторського контролю в умо­вах роздержавлення власності, її приватизації, корпорати-зації, акціонування зумовлено економічними потребами фор­мування ринкових відносин в Україні. Одночасно з конт­рольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу — доцільності ви­користання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впро­вадження ноу-хау тощо.

Отже, експертна, функція аудиту е важливим напрямом розвитку фінансово-господарського контролю

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: