Організація і методика аудиту доходів підприємства
Залежно від суттєвості інших груп доходів аудитор приймає рішення щодо їх перевірки й аналогічно проводить аудиторське дослідження.
Із метою підготовки висновку всі виявлені порушення і помилки аудитор відбиває у робочому документі [11]. (Додаток Е)
При проведенні аудиту необхідно перевірити дотримання порядку підготовки рішень про розподіл прибутку акціонерного товариства, своєчасного його прийняття Так, Правління акціонерного товариства зобов'язане протягом 30 календарних днів після закінчення фінансового року скласти звіт про стан справ в акціонерному товаристві за минулий рік, подати його ревізійній комісії акціонерного товариства запросити для підготовки аудиторського висновку за звітний період незалежного аудитора.
Аудитор повинен подати Правлінню акціонерного товариства свій висновок і Звіт про результати аудиту фінансової звітності. Одночасно Правлінню подає свій висновок ревізійна комісія.
При проведенні аудиту необхідно звернути особливу увагу на наявність акту ревізійної комісії. Адже, як засвідчує практика, бувають випадки, коли акти перевірок ревізійної комісії відсутні. А за наявності вони інколи обмежуються вказівками на незначні порушення й фіксацією результатів поверхового аналізу фінансово-господарської діяльності за звітний рік.
Правління зобов'язане одночасно з річним балансом підготувати до загальних зборів акціонерів рішення щодо розподілу балансового прибутку, тобто показати: розмір балансового прибутку, розмір відрахувань до резервного фонду, розподіл чистого прибутку між акціонерами, розмір нерозподіленого прибутку.
Правління після перегляду звіту має подати свій висновок разом із матеріалами ревізійної комісії аудиторської перевірки наглядовій Раді акціонерного товариства. Наглядова Рада акціонерного товариства готує свій звіт протягом 15 днів після отримання необхідних матеріалів від Правління акціонерного товариства, але не пізніше 90 календарних днів із дня завершення звітного року. Правління акціонерного товариства скликає загальні збори акціонерів для заслуховування і затвердження річного балансу й звіту про стан справ, а також прийняття рішення про розподіл прибутку. Загальні збори акціонерів повинні відбутися не пізніше, ніж через 120 днів після закінчення звітного року. Загальні збори акціонерів після доповіді Правління приймають остаточне рішення щодо розподілу балансового прибутку.
В рішенні зазначаються: розмір балансового прибутку, частина прибутку, яка виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, сума прибутку, яка відраховується в резервний та інші фонди, передбачені законом або створені за рішенням загальних зборів акціонерів, сума нерозподіленого прибутку.
Рішення загальних зборів акціонерів відображається в протоколі. До нього додаються перелік учасників загальних зборів, повідомлення про скликання зборів і протокол мандатної комісії. Необхідно впевнитися, чи передано органу Правління, який веде реєстр акціонерів, копію протоколу загальних зборів акціонерів. Виконання передбаченого порядку розподілу прибутку перевіряється за даними бухгалтерського обліку. Наведемо класифікатор типових порушень з обліку доходів (таблиця 1).
Таблиця 1 – Порушення П(С)БО 15 «Дохід», які можливо виявити при дослідженні документів, операцій і записів
| № з/п | Питання, що досліджуються | Можливі порушення | Пункти П(С)БО, що порушуються |
| 1. | Визнання доходів в бухгалтерському обліку | Доходи відображаються без зв’язку зі збільшенням активу та зменшенням зобов’язань. | п.5 |
| Доходи звітного періоду визнаються під час збільшення активу або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу за рахунок внесків учасників. | |||
| Недостовірно визначаються (оцінюються) суми доходів. | |||
| Критерії визнання доходу не застосовуються окремо до кожної операції. | |||
| Визнаються доходами такі види надходжень від ін. осіб:- суми ПДВ, акцизів, ін. податків та платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;- суми надходжень за договором комісії, агентським та ін. аналогічним договором на користь комітента;- суми попередньої оплати продукції;- суми авансу в рахунок оплати продукції;- суми задатку під заставу, якщо договором передбачено передачу заставленого майна заставо одержувачу, суми, одержані позикодавцем від позичальника в погашення позики тощо. | п.6 | ||
| 2. | Класифікація доходів від звичайної діяльності в бухгалтерському обліку | Неправильне віднесення доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до складу доходів від основної діяльності згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». | п.7 |
| Неправильне віднесення доходів до складу інших доходів від операційної діяльності згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». | |||
| Неправильне віднесення доходів до складу фінансових доходів та доходів від участі в капіталі згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». | |||
| Неправильне віднесення доходів до складу інших доходів, які виникають в ході інвестиційної діяльності згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». | |||
| 3. | Визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | Неправомірне визнання доході від реалізації продукції у випадку, коли покупцю не передано ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію, або підприємство здійснює подальший контроль та управління реалізованою продукцією, або суму доходу неможливо достовірно визначити, чи немає впевненості у збільшенні економічної вигоди підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, визначені недостовірно. | п.8 |
| Неправомірне коригування визнаного доходу від реалізації продукції на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. | п.15 | ||
| 4. | Визнання доходу при обміні продукцією та ін. активами | Неправомірне визнання доходу при обміні продукцією та ін. активами у разі, якщо здійснюється обмін продукцією та ін. активами, які є подібними за визначенням і мають однакову справедливу вартість. | п.9 |
| Визнання доходу від надання послуг | Неправомірне визнання доходу, пов’язаного з наданням послуг, у разі неврахування ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу або недостовірної оцінки результату цієї операції. | пп.10, 11 | |
| Відображення в бухгалтерському обліку доходу від надання послуг, який не може бути достовірно визначений без врахування розміру визначених витрат, що підлягають відшкодуванню. | п.13 | ||
| Визнання доходу та невизнання понесених витрат витратами звітного періоду, якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує ймовірності відшкодування зазначених витрат. | п.14 | ||
| 5. | Визнання доходу від цільового фінансування | Неправомірне визнання доходом цільового фінансування, при якому немає підтвердження, що дохід буде отримано та підприємство виконає умови такого фінансування. | п.20 |
| Неправомірне визнання доходом отриманого цільового фінансування протягом тих періодів, у яких не було здійснено витрат, пов’язаних з виконанням умов цільового фінансування | п.17 | ||
| Неправомірне визнання доходом цільового фінансування капітальних інвестицій протягом періоду, в якому немає корисного використання відповідних об’єктів інвестування. | п.18 | ||
| Порушення вимог П(С)БО щодо визнання доходу від цільового фінансування у вигляді компенсації витрат, яких вже зазнало підприємство, або термінової фінансової підтримки підприємства без пов’язаних із цим витрат і відображення його в періоді, іншому, ніж той, в якому виникла дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансуванням. | п.19 | ||
| 6. | Визнання доходу від використання активів ін. підприємствами | Неправомірне визнання доходу від використання активів ін. підприємствами, по яких неможливо достовірно визначити оцінку, або тих, від яких немає можливості надходження економічних вигод. | п.20 |
| Невизнання доходів від відсотків у тому звітному періоду, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування т строку корисного використання відповідними активами. | |||
| Невизнання доходу від роялті за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди. | |||
| Невизнання доходу від дивідендів, що підлягають отриманню при їх нарахуванні та прийнятті рішення про їх виплату. | |||
| 7. | Оцінка доходу | Неправомірне відображення доходу в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що не отримані або не підлягають отриманню. | п.21 |
| Невизнання доходом суми у вигляді відсотків, у разі відстрочки платежу, внаслідок якої виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію та інші активи. | п.22 | ||
| Недотримання вимог П(С)БО щодо визначення суми доходу за бартерним контрактом за справедливою вартістю активів, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. | п.23 | ||
| Недотримання вимог П(С)БО щодо визначення доходу за бартерним контрактом за справедливою вартістю активів, що передані за цим контрактом у випадку, якщо справедливу вартість активів, які отримані або підлягають отриманню, достовірно визначити неможливо. | п.24 | ||
| Розкриття інформації про доходи у Примітках до фінансової звітності | Неповне відображення передбаченої стандартом інформації у Примітках до річної фінансової звітності. | п.25 | |
| Не розкриття облікової політики щодо визнання доходу, включаючи спосіб визнання ступеню завершеності робіт, послуг, дохід від виконання яких визнається за ступенем їх завершеності. | |||
| Не зазначення розподілу доходу за кожною групою доходів: дохід від реалізації продукції; інші операційні доходи, фінансові доходи; інші доходи, надзвичайні доходи. | |||
| Відсутність інформації про склад та суми доходів за кожною надзвичайною подією. | |||
| Не зазначення частки доходу за бартерними контрактами з пов’язаними сторонами. |
Таким чином, виявлені аудитором порушення заносяться до його робочих документів, які пізніше знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах.
4. ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ ДОХОДІВ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ
Аудит у комп’ютерному середовищі, або аудит в умовах комп’ютерних інформаційних систем, являє собою процес використання комп’ютерної техніки при плануванні аудиту, оцінці аудиторського ризику та виконанні аудиторських процедур і передбачає використання такої техніки клієнтом при здійсненні обліково-економічних функцій (веденні суб’єктом аудиту бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності).
Комп’ютерне середовище може бути організовано у вигляді: автономних мікрокомп’ютерів, мікрокомп’ютерних систем, інформаційних комп’ютерних систем, систем баз даних.
Нормативне регулювання аудиту доходів в умовах комп’ютерних інформаційних систем здійснюється шляхом використання відповідного Міжнародного нормативу аудиту, Національних нормативів аудиту та Положень з міжнародної аудиторської практики. Для детального і глибокого розуміння питань даної теми необхідно насамперед ознайомитись зі змістом наведених нормативних документів.
Великі обсяги інформації потребують застосування сучасних комп’ютерних технологій її обробки. Але перехід до їх застосування — справа непроста. У зв’язку з цим доцільно:
— з’ясувати роль і значення вже наявної комп’ютерної техніки у здійсненні аудиту обліку доходів.
— оцінити з огляду на вимоги сьогодення рівень реального використання комп’ютерної техніки в середовищі, що перевіряється, та окреслити перспективні напрями її застосування [5].
Оскільки збільшення обсягу обліково-аналітичної інформації на підприємствах викликано передусім збільшенням різноманітної номенклатури матеріалів, які використовуються і вивчаються, осмислення та перевірка такого великого потоку інформації при здійсненні аудиту обліку доходів неможливі без впровадження сучасної комп’ютерної техніки. Упровадження комп’ютерної техніки значно підвищує ефективність аудиторських послуг, аудиторська перевірка набуває якісно нового змісту, охоплює всі операції і процеси, які здійснюються на підприємстві. Для використання комп’ютерної техніки в процесі аудиту доходів необхідно розробити типові програми та передбачити рішення, що забезпечують виконання завдань аудиту. Для цього потрібні знання технології обробки інформації на комп’ютері, а технічні носії інформації мають набути юридичної сили. Для розробки нової системи комп’ютеризованого контролю потрібно не лише скласти програми дій, а й забезпечити його практичне здійснення.
При здійсненні аудиту доходів із застосуванням комп’ютерів показники в обліково-економічній системі розглядаються на таких рівнях. Перший рівень пов’язаний із перевіркою знаків (символів), літер, чисел та іншої інформації, забезпечує глибоку перевірку змісту операції, другий ґрунтується на вивченні змістової значущості даних, на їх логічності і узгодженості, на третьому досліджуються помилки в даних, що впливають на ефективність роботи підприємства. Аудиторський контроль в умовах комп’ютеризації дає змогу виявити недоречності в первинних бухгалтерських документах, які допущені перед уведенням даних в комп’ютер унаслідок неправильних дій під час попередньої обробки бухгалтерських даних, незаконності застосування окремих символів у кодуванні облікової інформації.
Для посилення аудиторського контролю за змістом фінансово-господарських операцій в умовах комп’ютеризації важливо в автоматичному режимі співвіднести такі показники: код господарських операцій зі змістом операції, типові коди для аналогічних підприємств, типову кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку, коди форм первинного облікового документа зі змістом і складом інформації, введеної до комп’ютера, тощо [9]
Великого поширення набуває використання комп’ютерної техніки з виходом до каналів зв’язку. Проте використання дистанційної перевірки, незважаючи на її величезну перевагу, ще не вирішує завдань щодо посилення контрольних функцій. Ефективності аудиту в багатьох державах світу сприяє використання сучасних комп’ютерних технологій. Автоматизований бухгалтерський облік на підприємствах сприяє здійсненню аудиторських послуг в короткий строк і якісно. Необхідно зазначити, що більшість аудиторів, особливо внутрішніх, використовують програмне забезпечення аудиту, тобто комп’ютерні програми для перевірки змісту файлів замовника.
Аудитори при наданні аудиторських послуг використовують комп’ютери для здійснення аналітичних, розрахункових та інших необхідних аудиторських процесів. В Україні аудиторам слід користуватися Рішенням АПУ 73 від 18 грудня 1998 року, яким затверджено текст Національних нормативів аудиту в Україні, і зокрема нормативом 30 «Використання комп’ютерів в аудиті».
У ньому зазначається, що мета і галузь діяльності аудитора не змінюються, коли йдеться про перевірку середовища електронної обробки даних (ЕОД). Цим самим нормативом регулюються і інші питання використання комп’ютерів в аудиті [15]. Однак прикладна програма може поставити аудитора перед необхідністю використання комп’ютера як засобу контролю. Ці різноманітні варіанти використання комп’ютера відомі як «Методи аудиту при сприянні комп’ютера (МАСК)». Метою цього нормативу є забезпечення використання МАСК. Ці методи можна використовувати із залученням усіх відомих типів і конфігурацій комп’ютерів.
Необхідність використання МАСК виникає тоді, коли відсутні вхідні документи і неможливо простежити повний хід операцій (контрольний слід), а також тоді, коли ефективність аудиту можна значно поліпшити використовуючи спеціальні комп’ютерні аудиторські програми.
Цей норматив описує два найзагальніші методи — програмне забезпечення контролю (ПЗК) і дані тесту, які використовуються для забезпечення завдань контролю цього нормативу.
ПЗК складається з комп’ютерних програм, які використовуються аудитором як частина процедур перевірки, що обробляють дані контрольних тестів системи обліку аудиту. ПЗК може являти собою пакет програм або окремі програми і утиліти. Незалежно від джерела виникнення ПЗК аудитор повинен довести можливість їх використання для проведення перевірки. ПЗК може бути підготовлене безпосередньо аудитором, написане залученим до цієї роботи програмістом. Програми можуть використовуватися як високоефективний лічильний інструмент. До них можна вносити зміни відповідно до вимог, які виникають з особливостей обліку клієнта. При плануванні аудиту необхідно розглянути можливість комбінування аналізу даних без застосування ПЗК з обробкою на комп’ютері. Утиліти використовуються для того, щоб виконати загальні функції обробки даних, сортування, створення і виводу файлів на друк.
Перевірка методом тестування даних використовується під час проведення процедур контролю. Отриману вибірку даних вводять у комп’ютерну систему клієнта і порівнюють з результатами перевірки. Дані тесту використовуються для перевірки специфічних засобів управління в комп’ютерних програмах щодо типу інтерактивного паролю і доступу до даних. На шляху операцій тесту використовується «фіктивний» модуль (наприклад відділ або службова особа), дії цього модуля визначені, результати порівнюються з проходженням даних через аналогічний модуль програми клієнта. Якщо контрольні дані обробляються разом з реальними даними клієнта, аудитор повинен бути впевненим, що після завершення тестування всі контрольні записи будуть вилучені з реального розрахунку клієнта. Використання ПЗК може обмежуватися тестуванням окремих розділів або простеженням шляху однієї суми, а може включати процедури, пов’язані з побудовою бухгалтерського балансу клієнта. МАСК може використовуватися для виконання різноманітних процедур перевірки: тестування подробиць обробки інформації в системі обліку клієнта, аналітичного огляду процедур для виявлення невизначених випадків; доступу до файлів даних і бібліотек; тестів на відповідність програмних засобів і систем управління та обліку.
Під час планування перевірки аудитор має розглянути відповідну комбінацію організації і методів аудиту доходів за сприяння комп’ютера. Необхідно врахувати чинники, що впливають на прийняття рішень при використанні комп’ютера: знання комп’ютера, кваліфікація і досвід аудитора, сумісність МАСК і технічних засобів; ефективність; синхронізація у часі [5].
Аудитор, який здійснює аудит у середовищі ЕОД, повинен мати необхідні навики і досвід роботи з технікою, що виконує підрахунки, або залучити до роботи спеціаліста і делегувати йому частину своїх функцій. Рівень необхідних знань залежить від складності і конфігурації конкретного методу аудиту і програмного забезпечення контролю, а також системи обліку клієнта. Для застосування МАСК за конкретних обставин може виникати необхідність у використанні найсучасніших комп’ютерних технологій, якими володіють професіонали високого класу. Проаналізувавши відповідність МАСК засобам обслуговування комп’ютера і необхідним автоматизованим системам бухгалтерського обліку, а також картотекам, аудитор може запланувати використання інших програмних засобів у тому разі, коли виконання аудиту з використанням МАСК на комп’ютерній техніці клієнта буде неефективним, надто дорогим і непрактичним, наприклад через несумісність з операційною системою.
Може виникнути необхідність у допомозі персоналу клієнта аудитору, а саме: забезпечити роботу технічних засобів у найсприятливіший час, завантажити і запустити пакети програм МАСК на комп’ютерах клієнта, забезпечити копіями даних у формі, яка необхідна аудитору.
Деякі комп’ютерні файли зберігаються протягом короткого часу і не можуть бути доступними за першої необхідності. Тому аудитор повинен вжити відповідних заходів для збереження в пам’яті комп’ютера даних, які знадобляться йому в майбутньому, або змінити час звернення до клієнта для отримання тієї чи іншої інформації.
У ситуаціях, коли час перевірки обмежений, аудитору доцільно планувати використання МАСК, оскільки це скорочує витрати часу порівняно зі звичайними методами огляду і аналізу.
Основні дії аудитора при використанні прикладної програми МАСК: визначення мети прикладної програми, визначення змісту та доступності файлів об’єкта аудиту, визначення типів операцій і шляхів, які необхідно перевірити, визначення аудиторських процедур у системі програм, визначення розподілу обов’язків між комп’ютерним персоналом і керівництвом, зіставлення зиску від використання ПЗК з витратами на його впровадження, оцінка рівня впевненості, що програмне забезпечення контролю буде правильно оформлено, необхідним чином зафіксовано і зареєстровано, визначення дефіциту в комп’ютерній техніці і вміння користуватися нею, використання функцій програми і оцінка отриманих результатів.
Аудитор повинен керувати процесом використання програми МАСК. Таке керівництво забезпечить правильне виконання процедур програми, допоможе виключити персонал клієнта в управлінні МАСК. Специфіка роботи з прикладною МАСК буде залежати від параметрів і властивостей самої програми, тому аудитору необхідно: ухвалити технічні моменти і виконати огляд роботи з використанням МАСК; зробити огляд засобів керування системою ЕОД підприємства, наприклад можливість внесення виправлень у систему програми і доступ до бази даних. Якщо аудитора не задовольняє організація робочого місця при використанні комп’ютера клієнта, він має право проводити обробку інформації за допомогою МАСК на іншому, більш придатному для поставленої мети комп’ютері; слід гарантувати відповідну інтеграцію та імплементацію висновків аудитора в процесі контролю.
Аудитор для керування контрольними прикладними програмами виконує такі процедури: проектування і тестування комп’ютерних програм; отримання гарантії того, що програма працює відповідно до деталізованої спеціалізації; перевірка відповідності конфігурації комп’ютера клієнта вимогам установки ПЗК; перевірка програми на великих тестових файлах перед запуском в основну роботу; перевірка можливості обробки ПЗК необхідних обсягу і кількості інформації; перевірка правильності функціонування ПЗК — адекватність інформації введенню-виведенню; організація відповідного контролю за доступом до ПЗК, який виключає несанкціонований доступ і маніпуляцію даними.
Постійна присутність аудитора під час керування програмою МАСК необов’язкова, однак треба мати гарантію виконання необхідних процедур аудиту. Щоправда, така присутність бажана, тому що може забезпечити практичну вигоду, тобто можливість своєчасно зреагувати на несподіваний результат, змінити дані помилкового прикладу, виправити неправильний вхідний файл тощо [8].
Аудитор в процесі керування прикладними програмами здійснює: керування послідовністю подачі тесту, коли це стосується обробки кількох циклів, використання тесту спочатку на малій кількості даних, а потім запуск програми з повним набором даних, підтвердження того, що для обробки даних використовувалася ефективна версія ПЗК, забезпечення використання ПЗК для обробки даних у відповідний строк і в контрольних точках, які мають суттєвий розмір.
Використовуючи МАСК, аудитор може визнати за необхідне залучення працівника клієнта, який працює за комп’ютерним фахом. У такому разі аудитор має переконатися, що не існує можливості втручання працівника клієнта в роботу ПЗК, а відтак і впливу на результати тестування
Стандарти робочих документів і процедур для МАСК повинні відповідати документам і процедурам аудиторської перевірки в цілому. Технічну документацію з МАСК необхідно тримати окремо від інших робочих документів аудитора.
Робоча документація на ПЗК МАСК повинна включати таку кількість інформації, щоб аудитор мав змогу описати свою прикладну програму, в тому числі інформацію про: мету, специфіку МАСК, засоби управління МАСК, укомплектування персоналом, її синхронізацію і вартість; виконання, підготовку і проведення процедур тестування та оцінку засобів управління; деталі і подробиці тестів, які виконують МАСК; деталі і подробиці висновку, обробку та вивід інформації; технічну інформацію стосовно доказів; опис роботи контролю програми, висновки про контроль тощо.
5. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ АУДИТУ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА
Фінансова звітність узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємств і є матеріалом для всебічного аналізу з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Правильні висновки про діяльність підприємства можна зробити лише при наявності достовірної фінансової звітності, що передбачає проведення якісного та об'єктивного аудиту доходів підприємства.
Враховуючи те, що система аудиту доходів в Україні знаходиться у процесі розвитку та вдосконалення, виникає необхідність у створенні системи контролю його якості. Сьогодні якість вітчизняного аудиту взагалі й аудиту фінансової звітності зокрема викликає багато нарікань: методика перевірки доходів залишається недосконалою і не повністю враховує сучасні наукові надбання, що мають бути покладені в основу розвитку аудиторської практики.
Методи вибіркової перевірки використовуються аудиторами як для оцінювання системи внутрішнього контролю, так і для аудиторських процедур по суті. З метою тестування контролю вибірка застосовується для оцінювання рівня відхилень, а отже, ефективності процедур контролю. Фактично усі незалежні аудиторські перевірки базуються на вибіркових перевірках. Останні дають змогу аудиторам робити висновки за дослідженням лише частини операцій та подій, здійснених підприємством-клієнтом. Детальний аудит, що потребує експертизи всіх операцій, властивий ранній стадії розвитку аудиту, але оскільки підприємства зростали в розмірах, обсяг операцій став завеликий для суцільних перевірок, щоб бути рентабельним. З цієї причини аудитори почали визнавати важливість політики та процедур контролю для попередження й виявлення суттєвих помилок і невідповідностей, і аудит розвинувся від деталізованого до вибіркового [13].
В Законі України "Про аудиторську діяльність" навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.
Потрібно розробити досконалу методику складання аудиторських робочих документів.
Вдосконалення будь - якої діяльності - це складний та багатогранний процес. Це в певній мірі відноситься до аудиту доходів підприємств: вдосконалення системи економічного контролю в країні в цілому шляхом вдосконалення структури, використання ЕОМ в аудиті доходів, вдосконалення процедур і техніки аудиту доходів, підвищення кваліфікації аудиторів.
Говорячи про вдосконалення системи економічного контролю в цілому, мається на увазі, що контроль є єдиною функцією управління, яка оцінює надійність системи збору, зберігання та переробки виробничо - фінансової інформації господарських одиниць.
Будь-який користувач інформацією (наприклад, бухгалтер), незважаючи на те, чи технічна це інформація, чи економічна, самостійно або через посередників (незалежних аудиторів) проводить деякі операції по її оцінці з відповідним йому ступенем достовірності. Коло таких користувачів достатньо широке: від апарату управління господарської одиниці до акціонерів, від власників до представників державної виконавчої влади. За природою своєї діяльності всі вони займаються діяльністю, пов`язаною з оцінкою інформації про хід господарських процесів на підприємствах або про виконання державних програм соціально-економічного розвитку.
Тому під системою економічного контролю розуміється комплекс соціально-економічних інститутів, які в своїй діяльності використовують методи і техніку, які дозволяють оцінити ступінь достовірності інформації, яка їх цікавить, і надійність джерела цієї інформації. Тому такі словосполучення, як “облік і контроль”, “ревізія і контроль”, “контроль і аналіз господарської діяльності”, “контроль ефективності програм соціально-економічного розвитку” означають, що в процесі функціонування бухгалтерського обліку, дослідження діяльності підприємства, аналізу господарської діяльності або оцінці ефективності виконання державних та місцевих соціально-економічних програм завжди проводиться робота по встановленні ступеню достовірності інформації, яка використовується [6].
Другим аспектом, який реалізується через систему контролю, є приймання мір по стимулюванню інформаційних систем ревізійних одиниць до якісного виконання роботи. Ця функція контролю, як правило, реалізується через органи виконавчої влади, а на вищому рівні управління - і через законодавчі. Необхідність цієї функції викликана можливістю здійснити тотальний контроль - охопити перевіркою всіх платників податку і всі господарські одиниці. За цією ж причиною в багатьох країнах основна доля контролю бухгалтерської інформації і формальної законності фінансових операцій покладається на внутрішньогосподарський контроль, в той же час спеціалізовані контрольні відомства перевіряють дієвість системи внутрішнього контролю.
Так, головним контрольно-ревізійним управлінням США проводиться лише вибіркова перевірка господарських операцій з натиском на ревізію системи, а не окремих операцій.
Ревізії з боку КРУ США, як правило, підлягають великі відомства і міністерства, державні програми. Для заповнення “вікна” в системі контролю залучені незалежні аудиторські фірми, які є основними виконавцями ревізії фінансової діяльності і достовірності звітності, але в такому випадку підлягають перевірці не всі підприємства і фінансові інститути. В США це корпорації з активами більше 250 млн. дол., при цьому комплексно перевіряються всього 1,3 % [9].
Контроль за господарськими одиницями, які залишилися, здійснюють місцеві податкові органи в основному шляхом перевірки декларацій за допомогою спеціальних програм, які здійснюють відбір за допомогою спеціальних математичних формул, які встановлюють найбільшу ймовірність знаходження порушень підприємств, де перевірка повинна проводитись більш досконало.
Тому щоб примусити платника податку відображати в деклараціях фактичні доходи і витрати і повністю сплачувати податки, а господарські одиниці - надавати звітні данні, розповсюджується твердження, що будь - яка декларація може бути досконало перевіреною.
Формування такої думки - важливий фактор не тільки з точки зору збору податкових коштів, але і з точки зору підвищення дієвості системи контролю, престижа професії. Відсутність такої думки в нашій країні створює атмосферу вседозволеності, призводить до росту економічної злочинності, спонукає працювати апарат органів контролю з навантаженням, яке перевищує оптимальне. Для порівняння: у Франції або США аудитор перевіряє 3-4 організації, працюючи з ними протягом всього року, наш контролер-ревізор обласного апарату КРУ Мінфіна виконує 10 і більше ревізій, витрачаючи на кожну приблизно 30 днів. Це свідчить про практичну відсутність підготовчих фаз аудиту, що об`єктивно знижує ефективність контролю.
Для створення думки про можливість контролю звітності будь - якої господарської одиниці, високий професіоналізм та об`єктивність аудиторів, неминуле покарання за економічні злочини, слід широко використовувати місцеву пресу і телебачення, демонструючи результати перевірок та того, до яких негативних змін у фінансовому стані призвело приховування ревізійною одиницею достовірних відомостей про її діяльність [12].
Іншим фактором, який впливає на ефективність, як внутрішнього так і зовнішнього аудиту доходів, є система стимулювання, яка реалізується через різного роду санкції як матеріального, так і морального характеру. Так, відмова аудитора підтвердити достовірність звітності ревізійної одиниці, а також ухилення її від ревізії (а це означає відмову від публікації звітності) може негайно викликати недовіру до фірми, так як закономірно виникає питання “Чи означає це, що в її діяльності є значні недоліки?”.
Крім того, поряд з цими діями повинні йти і санкції з боку держави, так як в більшості країн господарські одиниці зобов`язані заключати контракт з незалежними аудиторськими фірмами. В цьому випадку реалізуються всі важливі принципи контролю і його потенційне здійснення.
До санкцій, які стимулюють надання достовірної інформації у звітності, можна віднести штрафи: за недостовірність даних про прибуток, який оподатковується, за приховування джерел доходів тощо.
Приймаються певні методи матеріального і морального впливу і до аудиторів. Так як підпис аудиторів, як правило, знімає відповідальність з керівників компаній, то в деяких країнах (де розповсюджена обмеженість відповідальності - німецькомовні країни), за помилку, здійснену аудитором при виконанні своїх обов`язків, він відповідає матеріально. Крім цього, аудитор може бути позбавлений права займатися цим видом діяльності. Питання застосування санкцій до незалежних аудиторів за неякісний аудит доходів, до керівників господарських одиниць за відмову від аудиту доходів, а також питання меж незалежності та зобов`язань аудитора повинні вирішуватись на законодавчому рівні.
Також підпис аудитора не повинен знімати відповідальність з керівництва компанії, яку перевіряють, тому що в такому випадку втрачається їх зацікавленість в підвищенні надійності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього аудиту.
Із сказаного можна зробити висновок, що одним з шляхів вдосконалення системи контролю є створення надійних юридичних гарантій функціонування останньої [8].
Розглядаючи систему контролю (в неї включаємо і бухгалтерський облік підприємств) як інформаційну, неможливо не згадати той факт, що ймовірність перекручення даних про здійснені господарські операції зростає із збільшенням етапів переробки і каналів зв`язку, через які ця інформація проходить. Це означає, що шлях інформації від джерела до користувача повинен бути максимально скорочений.
На практиці високу результативність дає метод зустрічної перевірки первинних документів, які надійшли на обробку до бухгалтерії, з аналогічними документами, які зберігаються в цехах, відділах і інших службах ревізійної одиниці. Причина - матеріальна залежність цих структур ревізійної одиниці.
Не зважаючи на високу ефективність методу зустрічних перевірок, його реалізація ускладнюється внаслідок високої працемісткості і, як наслідок, вартості аудиторських послуг. Затрати на його здійснення не завжди компенсуються отриманими результатами перевірок.
Зовнішні аудитори вимушені користуватися результатами внутрішнього аудиту доходів, не зважаючи на те, що по відношенню до зовнішнього середовища його діяльність не відповідає принципу незалежності контролю. Тому дуже велике значення при виконанні зовнішнього аудиту доходів підприємств надається перевірці функціонування служб внутрішнього контролю.
Зовнішній незалежний аудит доходів має більшу ефективність, ніж внутрішній, але він не може на даний час в нашій країні охопити перевіркою всі господарські структури, особливо сферу середнього і малого бізнесу.
Цю проблему вирішує виділення зі структури господарської одиниці такої важливої інформаційної ланки як бухгалтерія, яка може виконувати свою роботу на основі контракту з господарськими одиницями. В цьому випадку ми маємо дійсно незалежні один від одного джерела інформації про факти і події фінансово-господарської діяльності ревізійних одиниць. Крім того, шляхом взаємної перевірки і взаємної відповідальності самостійної бухгалтерії і ревізійної одиниці ми реалізуємо принцип початкового значення слова “контроль” - “список, який ведеться в двох екземплярах”. Так бухгалтерія контролює достовірність первинних документів, які передаються їй на обробку ревізійною одиницею, а внутрішній контроль ревізійної одиниці - діяльність бухгалтерії по переробці цієї інформації. При цьому можлива взаємна відповідальність сторін, що підвищить діяльність контролю в цілому.
Така практика не є чимось новим, але і не являється розповсюдженою. Її слід втілювати на державному рівні, надавши самостійним бухгалтеріям частину прав державного контролю.
Підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи неможливо без використання комп`ютерної техніки, яка знайшла вже своє застосування в роботі різних служб господарських одиниць. Використання автоматизованої системи обробки інформації (АСОІ) або автоматизованих робочих місць (АРМ) за різними розділами обліку вносить до роботи аудиторських служб багато нового.
Головна проблема в тому, що розробка таких програм здійснюється без відповідної експертизи на можливість її контролю зовнішнім незалежним аудитом.
Практично кожна організація має свої індивідуальні програми бухгалтерського обліку, в яких питанням контролю може бути виділена увага в більшому або меншому ступені. Важливо також те, що придбані організаціями програми для ведення бухгалтерського обліку поставляються без початкового тексту програм, на основі якого можна було б судити, чи має та чи інша програма помилки, який її захист від несанкціонованого доступу, які можливості оператора змінити не тільки