Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Правові засади здійснення аудиторської діяльності

Правові засади здійснення аудиторської діяльності

мають право займатися аудиторською діяльністю самостійно, зареєструвавшись як підприємці, або в складі аудиторської фірми, уклавши з нею трудову угоду (контракт)[1].

Аудитор і аудиторська фірма можуть починати роботу після одержання ліцензії на вчинення аудиторської діяльності і включення до державного реєстру аудиторів і аудиторських фірм.

Аудиторські перевірки можуть бути обов'язковими, проведеними у випадках, прямо встановлених законодавчими актами і задоручення державних органів, і ініціативними, проведеними за рішенням самого економічних (господарюючого) суб'єкта.

Результатом аудиторської перевірки є висновок аудитора (аудиторської фірми) - документ, що має юридичне значення для всіх юридичних і фізичних осіб, органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування і судових органів.

Приватним аудитором може бути особа, що має економічну чи юридичну (вище або середню спеціальну) освіту, а також стаж роботи не менш трьох років з останніх п'яти як аудитора, фахівця аудиторської організації, бухгалтера, економіста, ревізора, керівника підприємства, науковця або викладача по економічному профілі, що пройшов атестацію й одержав кваліфікаційний атестат аудитора.

Аудитори, що бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми можуть почати свою роботу тільки після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії і включення до державного реєстру аудиторів і аудиторських фірм.


2.4. Правові та інші проблеми розвитку аудиту в Україні.


Поштовхом до становлення аудиторства в України стало прийняття в 1993 році Закону "Про аудиторську діяльність".[4]. Зростан­ня попиту на аудиторські послуги з боку суб'єктів підприємницької діяльності особливо відчувалося до 1 жовтня 1995 року, тобто до того терміну, коли необхідно було підтвердити достовірність звітних да­них за 1994 рік (обов'язковий аудит або аудит за законом).

Але через неможливість забезпечити обов'язковий аудит за 1994 рік до цього строку постановою Верховної Ради України його перенесено до 31 березня 1996 року. Обов'язковий аудит був проведений за 1995 рік. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. На жаль, за 1996 рік проведення обов'язкового аудиту було відмінено на більшості суб'єктів підприємницької діяльності.[70, стр.56-59].

Спочатку аудиторські відділи почали ство­рюватися в окремих міністерствах і відомствах, навіть у деяких ор­ганізаціях, установах і на підприємствах. Аудиторські висновки ви­давалися юридичними І фізичними особами без наявності у них сер­тифікаційних посвідчень і ліцензій. Ця практика створення аудиторсь­ких структур і здійснення аудиторських перевірок суперечить згада­ному Закону.

В Україні ще як слід не налагоджена методологічна і організацій­на база аудиту. А тому виникає необхідність узагальнення своєї і зару­біжної практики аудиторства та розробки технологій проведення ауди­торських перевірок.

Заслуговує на велику увагу досвід Росії, особливо в зв'язку з прийняттям нового Федерального Закону "Про аудиторську діяльність". Російські аудитори з упевненістю говорять про те, що з прийняттям Федерального закону "Про аудиторську діяльність" у Російській Федерації почався новий етап розвитку аудита. [ 113, стр. 19-22]. Необхідність удосконалювання законодавчого забезпечення аудиторської діяльності в Російській Федерації була викликана тим, що Тимчасового правила, зігравши важливу і своєчасну роль у становленні аудита в країні, уже не відбивали повною мірою сформовані умови на ринку аудиторських послуг, відставали по ряду істотних позицій від реального життя.

Підготовлений законопроект концептуально позначив правовий простір аудита і значно розширив можливості професійних аудиторських об'єднань у рішенні окремих питань регулювання аудиторської діяльності. У проекті були визначені поняття аудиторської діяльності й аудита, поняття обов'язкового й ініціативного аудита, незалежності аудиторів, загальноросійських правил (стандартів) аудиторської діяльності, закріплені основи конфіденційності інформації, отриманої при здійсненні аудита, також дані поняття страхування цивільно-правової відповідальності й основ контролю якості роботи, атестації і ліцензування аудиторської діяльності. У цілому Закон був прийнятий Державною Думою 13 липня 2001 р., схвалений 20 липня 2001 р. Радою Федерації і , підтриманий і підписаний Президентом Російської Федерації 7 серпня 2001 р.

Розглянемо деякі положення Закону й уточнимо нові норми правових основ регулювання аудиторської діяльності в Російській Федерації, уведені їм.

Статтею 1 Закону "Поняття аудиторської діяльності" визначено, що аудиторська діяльність, аудит - це підприємницька діяльність по незалежній перевірці бухгалтерського обліку і фінансової (бухгалтерської) звітності організацій і індивідуальних підприємців. Це визначення не має принципових відмінностей від применявшегося в Тимчасових правилах, де було зазначено, що аудиторська діяльність - аудит - являє собою підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платежно-расчетной документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг.

У той же час є істотне розходження у визначенні мети аудита в Тимчасових правилах і в даній статті Закону. Так, у Тимчасових правилах було встановлено, що основною метою аудиторської діяльності є установлення вірогідності бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів і відповідності зроблених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, що діють у Російській Федерації. Законом же передбачено, що метою аудита є вираження думки про вірогідність фінансової (бухгалтерської) звітності аудируемых осіб і відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству Російської Федерації. Таке поняття, сформульоване на основі міжнародного досвіду, на наш погляд, точніше відбиває мета аудита.

Важливу роль грає встановлений у першій статті Закону деталізований перелік супутньому аудиту послуг, що дозволить більш конкретно, із законодавчим обґрунтуванням оцінювати можливість здійснення подібних послуг аудиторськими організаціями й індивідуальними аудиторами. Надання супутньому аудиту послуг, як правило, займає лідируюче місце в кількісному і вартісному вираженні в загальному обсязі робіт і послуг, і дана норма (що отсутствовали раніше в такому виді в Тимчасових правилах) має надзвичайно велике значення.

Так, для цілей Закону під супутньому аудиту послугами розуміється надання аудиторськими організаціями й індивідуальними аудиторами наступних послуг:

постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової (бухгалтерської) звітності, бухгалтерське консультування;

податкове консультування;

аналіз фінансово-господарської діяльності організацій і індивідуальних підприємців, економічне і фінансове консультування;

управлінське консультування, у тому числі зв'язане з реструктуризацією організацій;

правове консультування, а також представництво в судових і податкових органах по податкових і митних спорах;

автоматизація бухгалтерського обліку і впровадження інформаційних технологій;

оцінка вартості майна, оцінка підприємств як майнових комплексів, а також підприємницьких ризиків;

розробка й аналіз інвестиційних проектів, складання бізнес-планів;

проведення маркетингових досліджень;

проведення науково-дослідних і експериментальних робіт в області, зв'язаної з аудиторською діяльністю, і поширення їхніх результатів, у тому числі на паперових і електронних носіях;

навчання у встановленому законодавством Російської Федерації порядку фахівців в областях, зв'язаних з аудиторською діяльністю;

надання інших послуг, зв'язаних з аудиторською діяльністю.

При цьому Законом передбачено, що аудиторським організаціям і індивідуальним аудиторам забороняється займатися якою-небудь іншою підприємницькою діяльністю, крім проведення аудита і надання супутніх йому послуг, що відповідає нормі, що діяла раніше в Тимчасових правилах.

Необхідно відзначити, що п.п. 12 п. 6 ст. 1 може бути більш деталізований через відповідний нормативний правовий акт Уряду Російської Федерації або федерального органа державного регулювання аудиторської діяльності.

Закон концептуально окреслює правовий простір аудита й у ст. 2 "Законодавство Російської Федерації й інші акти про аудиторську діяльність" визначає, що аудиторська діяльність здійснюється відповідно до дійсного Закону і прийнятими відповідно до нього іншими федеральними законами, що регулюють відносини, що виникають при здійсненні аудиторської діяльності. Норми законодавства Російської Федерації про аудиторську діяльність, що утримуються в інших федеральних законах, повинні відповідати дійсному Закону.

Особливості правового положення аудиторських організацій, що здійснюють аудиторські перевірки сільськогосподарських кооперативів і союзів цих кооперативів, установлюються Федеральним законом "Про сільськогосподарську кооперацію".

У ст. 3 "Аудитор" визначено, що аудитором є фізична особа, що відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим уповноваженим федеральним органом, і имеющее кваліфікаційний атестат аудитора. Це поняття не вводить яких-небудь істотних нових норм у порівнянні з Тимчасовими правилами.

У ст. 4 "Аудиторська організація" існує ряд відмінностей у порівнянні з Тимчасовими правилами. Так, даною статтею Закону передбачено, що не менш 50% кадрового складу аудиторської організації повинні складати громадяни Російської Федерації, що постійно проживають на території Російської Федерації, а у випадку якщо керівником аудиторської організації є іноземний громадянин, те не менш 75%. У штаті аудиторської організації повинне складатися не менш п'яти аудиторів.

У Законі присутні ст. 5 "Права й обов'язки аудиторських організацій і індивідуальних аудиторів" і ст. 6 "Права й обов'язки аудируемых осіб і (або) осіб, що уклали договір надання аудиторських послуг". У цих статтях, застосувавши більш ніж восьмирічний наявний досвід дії Тимчасових правил, докладніше охарактеризовані права й обов'язку аудиторів і аудируемых осіб.

Так, при проведенні аудиторської перевірки аудиторські організації і індивідуальні аудитори вправі: самостійно визначати форми і методи проведення аудита;

перевіряти в повному обсязі документацію, зв'язану з фінансово-господарською діяльністю аудируемого особи, а також фактична наявність будь-якого майна, врахованого в цій документації;

одержувати в посадових осіб аудируемого особи роз'яснення в усній і письмовій формах по виниклим у ході аудиторської перевірки питанням;

відмовитися від проведення аудиторської перевірки або від вираження своєї думки про вірогідність фінансової (бухгалтерської) звітності в аудиторському висновку у випадках, по-перше, непредставлення аудируемым особою всієї необхідної документації і, по-друге, виявлення в ході аудиторської перевірки обставин, що роблять або можуть уплинути на думку аудиторської організації або індивідуального аудитора про ступінь вірогідності фінансової (бухгалтерської) звітності аудируемої особи;

здійснювати інші права, що випливають із суті правовідносин, визначені договором надання аудиторських послуг, і не суперечат законодавству Російської Федерації і Закону.

При проведенні аудиторської перевірки аудиторські організації і індивідуальні аудитори зобов'язані:

здійснювати аудиторську перевірку відповідно до законодавства Російської Федерації і Законом;

надавати за вимогою аудируемого особи необхідну інформацію про вимоги законодавства Російської Федерації, що стосується проведення аудиторської перевірки, а також про нормативні акти Російської Федерації, на яких ґрунтуються зауваження і висновки аудиторської організації або індивідуального аудитора;

у термін, установлений договором надання аудиторських послуг, передати аудиторський висновок аудируемому особі і (або) особі, що уклала договір надання аудиторських послуг;

забезпечувати схоронність документів, одержуваних і, що складаються в ході аудиторської перевірки, не розголошувати їхній зміст без згоди аудируемого особи і (або) обличчя, що уклало договір надання аудиторських послуг, за винятком випадків, передбачених законодавством Російської Федерації;

виконувати інші обов'язки, що випливають із суті правовідносин, визначених договором надання аудиторських послуг, і не суперечному законодавству Російської Федерації. При проведенні аудиторської перевірки аудируемое особа і (або) особа, що уклала договір надання аудиторських послуг, вправі:

одержувати від аудиторської організації або індивідуального аудитора інформацію про законодавчі і нормативні акти Російської Федерації, на яких ґрунтуються висновки аудиторської організації або індивідуального аудитора;

одержати від аудиторської організації або індивідуального аудитора аудиторський висновок у термін, визначений договором надання аудиторських послуг;

здійснювати інші права, що випливають із суті правовідносин, визначених договором надання аудиторських послуг, і не суперечному законодавству Російської Федерації.

При проведенні аудиторської перевірки аудируемое особа і (або) особа, що уклала договір надання аудиторських послуг, зобов'язано:

укладати договори на проведення обов'язкового аудита з аудиторськими організаціями в терміни, установлені законодавством Російської Федерації;

створювати аудиторської організації (індивідуальному аудитору) умови для своєчасного і повного проведення аудиторської перевірки, здійснювати сприяння аудиторським організаціям (індивідуальним аудиторам) у своєчасному і повному проведенні аудиторської перевірки, надавати їм інформацію і документацію, необхідну для здійснення аудита, давати по усному або письмовому запиті аудиторів або аудиторських організацій вичерпні роз'яснення і підтвердження в усній і письмовій формах, а також запитувати необхідні для проведення аудиторської перевірки зведення в третіх осіб;

не починати яких би те ні було дій з метою обмеження кола питань, що підлягають з'ясуванню при проведенні аудиторської перевірки;

оперативно усувати виявлені аудиторами в ході аудиторської перевірки порушення правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової (бухгалтерської) звітності;

вчасно оплачувати послуги аудиторських організацій (індивідуальних аудиторів) відповідно до договору на проведення аудита, у тому числі у випадках, коли висновки аудиторського висновку не погодяться з позицією працівників аудируемой організації, а також у випадку неповного виконання аудиторами роботи з не залежним від них причинам;

виконувати інші обов'язки, що випливають із суті правовідносин, визначених договором надання аудиторських послуг, і не суперечному законодавству Російської Федерації.

Є істотна відмінність змісту ст. 7 "Обов'язковий аудит" від викладу цього питання в Тимчасових правилах. Так, у Тимчасових правилах було зазначено, що обов'язкова аудиторська перевірка проводиться у випадках, прямо встановлених актами законодавства Російської Федерації. Крім того, у Федеральному законі від 21.11.96 р. # 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" також зазначено, що до складу бухгалтерської (фінансової) звітності організації повинне входити аудиторський висновок, якщо вона відповідно до федеральних законів підлягає обов'язковому аудиту. У той же час більшість організацій підлягали обов'язковому аудиту до прийняття Федерального закону "Про аудиторську діяльність" не відповідно до федеральних законів, а відповідно до постанов Уряду .

Таким чином, ми бачим, що російське законодавство цім Законом концептуально окреслює правовий простір аудита.

Однак перенесення зарубіжного досвіду не завжди прийнятне для наших специфічних умов переходу до ринку. Певний досвід проведення аудиту в нас уже нагромаджено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану господарюючих суб'єктів, які переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.[70, стр. 59-60].

Відповідно до прийнятого 1995 року Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу" аудитори повинні зробити науково- обгрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науко­во-технічної експертизи. Для забезпечення статусу ефективного незалежного аудиторського контролю важливе значення має запро­вадження в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку й аудиту.

До проблемних питань аудиту можна віднести:

— брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

— відсутність нормативної бази аудиту—аудиторських стандартів, що забезпечили б єдині критерії якості аудиту (посадові обов'язки, службова відповідальність тощо);

— відсутність методичних рекомендацій щодо проведення аудиту;

— недостатня кількість кваліфікованих кадрів, а звідси і неосвоєний ринок аудиторських послуг;

— відсутність типових форм документів з аудиту (договорів, вис­новків тощо);

— комп'ютеризація аудиту тощо.

Разом з тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяль­ності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

— значна економія державних коштів на утримання контрольно-ревізійного апарату;

— надходження додаткових коштів у бюджет за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

— незалежність, конкурентна боротьба, відповідний професіо­налізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

— можливість вибору аудитора замовником тощо.

Однак аудиторська практика не відміняє діючий фінансово-госпо­дарський контроль.

Ефективно вирішувати зазначені проблеми можуть лише технічно, технологічно і методологічно оснащені аудиторські фірми, які мають належний кадровий потенціал спеціалістів різного профілю.

В умовах ринкової економіки в основному здійснюється:

— аудит фінансового стану;

— аудит економічної ефективності;

— аудит виробничої діяльності;

— страховий аудит;

— банківський аудит;

аудит маркетингу тощо.

Аудитор не повинен зосереджуватися тільки на документальній перевірці, й мусить провести економічну експертизу господарсько-фінансової діяльності, зробити аналіз інтелектуальної власності й ос­новних засобів, витрат виробництва і реалізації продукції, вивчити нормативну базу підприємства, визначити ефективну структуру капі­талу, надати консультаційні послуги з обліку, аналізу, фінансів, права та інших галузей знань. Тому до роботи в аудиторській фірмі слід залучати кваліфікованих спеціалістів широкого спектру знань. В умо­вах ринку ніхто в діловому світі не сприймає всерйоз підприємців, звітні дані яких не підтверджено аудиторським висновком.

Аудиторські служби на договірних засадах розробляють також ре­комендації щодо постановки обліку, збільшення прибутків, підвищення рентабельності, оздоровлення фінансового стану. Залу­чені до аудиту висококваліфіковані зовнішні консультанти професійно справляються з поставленими завданнями. Висновки незалежних аудиторів повинні відповідати загальноприйнятним стандартам, що можуть опиратися на економічні нормативи.

Тепер до роботи в аудиторських фірмах України залучено кваліфі­ковані кадри бухгалтерів, ревізорів, економістів, юристів. Однак на­зріла необхідність наукових і практичних розробок актуальних пи­тань, пов'язаних із розвитком аудиторства. Найважливішими з них є наступні:

— наукове обгрунтування основних процедур і тестів аудиторства;

— порівняльний аналіз змісту, місця і ролі аудиторських висновків;

— проблеми інформаційного, математичного і програмного забез­печення аудиторського процесу;

— розробка методів зовнішнього і внутрішнього аудиту;

— функції, права, обов'язки, відповідальність і етичні норми діяль­ності незалежних аудиторів;

— забезпечення правового, комерційного і договірного регулю­вання діяльності аудиторів;

— розробка стандартів для внутрішнього і зовнішнього аудиту;

— визначення рівня професійного ризику під час аудиту;

— регулювання взаємовідносин аудиторів з фінансовими, право­охоронними та іншими державними органами.


Розділ 3. Аудит в системі судочинства.

3.1 Відмінність між аудитом, обліком, ревізією та судово-бухгалтерською експертизою.


Іноді сплутують аудит з бухгалтерським обліком, бо вони тісно пов'язані між собою. Бухгалтерський облік як складова частина систем управління виконує три окремі функції - інформаційну, контрольну т аналітичну. Бухгалтерський облік - це процес запису, класифікації і узагальнення господарських процесів на підставі документів для підготовки інформації І прийняття відповідних рішень. З одного боку, бухгалтери покликані оволодівати принципами і положеннями, що складають базу для підготовки інформації, з іншого - під час аудиту бухгалтерських даних виникає потреба встановити правильність відображенні бухгалтерської інформації відповідно до фактичних процесів.

Оскільки бухгалтерські правила - критерії оцінки того, чи правильно сформульована бухгалтерська інформація, то аудитор, використовуючи цю інформацію, повинен добре знати ці правила. Він зобов'язаний не тільки розуміти бухгалтерський облік, а й бути компетентним у накопиченні і тлумаченні аудиторських свідчень, що і відрізняє аудиторів від бухгалтерів. Аудитор стикається з визначенням правильності процедури аудиту, розміру вибірки, хронометражу перевірок (тестів) і оцінки результатів.

Залежно від прийомів і способів контролю і системи контролю і процедур розрізняють аудит, ревізію, судово-бухгалтерську експертизу. Вони є складовими елементами фінансово-господарського контролю. Аудит, ревізія і судово-бухгалтерська експертиза розглядають один предмет (господарсько-фінансову діяльність підприємства чи підприємця), а також використовують спільні методичні прийоми і процедури контролю, їх мета - виявляти негативні явища у виробничій: господарсько-фінансовій діяльності господарюючих суб'єктів, їх усунення та запобігання у майбутньому. Об'єктами контролю для них "однакові джерела інформації, законодавчі та нормативно-інструктивні акти з питань господарсько-фінансового контролю, первинна облікова документація, реєстри бухгалтерського обліку, баланси і звітність господарюючих суб'єктів. Спільне для них також і те, що вони обґрунтовують свої висновки на документально перевірених доказах.

Разом з тим між аудитом, ревізією і судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмінності.

Аудит - незалежна перевірка бухгалтерських балансів і фінансових звітів суб'єктів підприємницької діяльності з метою одержання висновків. Висновки аудитора є виваженим і обґрунтованим доказом під час вирішення майнових конфліктів в господарських судах між власником та його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефективності і розширення сфер впливу підприємницьких структур, розвиток маркетингу і комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства. Аудиторське підтвердження про стійкий фінансовий стан підприємства обґрунтовує потребу в кредитах і надає право на випуск акцій.

Під час ревізії досліджується господарське-фінансова діяльність підприємств і організацій у статиці після завершення господарських процесів (переважно не менше одного разу в рік). Функції ревізії (порівняно з аудитом) звужуються інтересами власника, від імені якого проводиться ревізія. Основною метою ревізії є пошук та фіксація фактів зловживань з обов'язковим повідомленням вищій організації і правоохоронним органам. Як правило, ревізори здійснюють перевірки лише з позицій дотримання законності господарських операцій, не вникаючи у визначення перспектив діяльності. Результати ревізії повідомляють трудовому колективу для вжиття заходів щодо ліквідації виявлених недоліків. Основні відмінності між ревізією та аудитом можна простежити на прикладі таб.3.1.1

Таб.3.1.1. Основні відмінності ревізії та аудіту.

Характеристика


Ревізія


Аудит


Мета проведення


Усунення недоліків


Зменшення недоліків



Ліквідація зловживань


Обмеження зловживань



Встановлення законності


З'ясування істинних причин недоліків



Забезпечення макси­мальної точності даних


Приблизна точність даних


Гласність


Оприлюднення результатів


Збереження професійної таємниці


Ініціатори проведення


Ревізії призначаються суб'єктами адміністративного права


Аудитора клієнт вибирає сам


Джерела фінансування


За рахунок суб'єкта адміністративного права


Аудит здійснюється за рахунок суб'єкта, що перевіряється


Часовий фактор


Ревізія існувала завжди


Аудит є продуктом роз­витку ревізії в особливих економічних умовах



Головними завданнями бухгалтерської експертизи є встановлення:

1. Документальної обгрунтованості нестачі або надлишків товар­но-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утво­рення, а також розміру завданої матеріальної шкоди.

2. Правильності документального оформлення операцій з прий­мання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху гро­шових коштів.

3. Відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансо­во-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгал­терського обліку і звітності.

4. Кола осіб, на яких покладено обов'язок забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і контролю.

5. Документальної обгрунтованості списання сировини, матері­алів, готової продукції і товарів.

6. Правильності визначення оподаткованого прибутку (доходу) підприємств різних форм власності та вирахування розмірів податків.

7. Документальної обгрунтованості вимог позивача і заперечень відповідача в частині, яка стосується ціни позову (зустрічного позову).

8. Недоліків в організації бухгалтерського обліку і контролю, які сприяли або могли сприяти завданню матеріальної шкоди або перешкод­жали її своєчасному виявленню.

Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені і інші завдан­ня, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів в обліко­вих реєстрах бухгалтерського обліку тощо.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

- Чи підтверджується документально вказана в акті інвентаризації від (зазначаються реквізити акта) нестача (надлишки) товарно-матеріальних цінностей (товарів, тари) на суму (зазначається сума) на даному підпри­ємстві (установі, організації) за період (зазначити)?

- В який період утворилась нестача, яку встановлено актом інвентари­зації від (зазначити дату) у сумі (зазначити суму), і хто відповідав за збе­реження товарно-матеріальних цінностей (грошових коштів) у цей пе­ріод?

- В якій сумі обчислюється розмір матеріальної шкоди, завданої (зазна­чається кому) у зв'язку з нестачею, яку встановлено інвентаризацією (акт інвентаризаційної комісії від (зазначити дату)?

- Чи підтверджуються документально висновки ревізії (зазначаються реквізити акта ревізії) в частині, що стосується завищення обсягу і вар­тості виконаних робіт?

- Чи підтверджується документально зазначене в акті податкової адміністрації (вказуються реквізити акта) заниження прибутку виробничо-комерційною фірмою (назва фірми) за період (зазначається, за який)? Як­що підтверджується, то чи правильно вирахувана сума додаткових по­датків, які фірма має внести до бюджету?

- Чи підтверджується документально вказаний в позовній заяві А. роз­мір завданої йому шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем Б. умов договору (зазначається, якого)?

- Які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, сприяли завданню матеріальної шко­ди (виникненню нестачі, необгрунтованому нарахуванню і виплаті заро­бітної плати, премій), і хто зобов'язаний був забезпечити додержання цих вимог?

- Чи обгрунтовано сплачена заробітна плата (зазначається, кому і за який період) за дану роботу? Якщо необгрунтоване, то в якій сумі?

- Чи не завищена в документах фактична наявність (зазначити найме­нування товару) на суму (зазначити суму) за інвентаризаційним описом від (зазначити дату) над їх максимально можливим залишком в (зазначи­ти підприємство) за станом на (зазначити дату)?

Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи екс­пертові слід надати документи бухгалтерського обліку, які містять відо­мості - вихідні дані для вирішення поставлених питань. Такими доку­ментами можуть бути: прибуткові та видаткові накладні, ордери, зві­ти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти при­ймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відо­мості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про мате­ріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні та зведені документи бухгалтерського обліку і звітності.

Якщо ведення бухгалтерського обліку механізовано, експертові нада­ються документи на машинних носіях (роздруки регістрів бухгалтер­ського обліку).

Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків доку­ментальної ревізії, в постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (супере­чать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються заінтересованими особами, непереконливо обгрунтовані ревізорами та ін.).

Якщо слідчий або суд зазнають труднощів у визначенні документів, які необхідні для надання експертного висновку, їм слід звернутися за консультацією до спеціаліста.

Документи мають бути систематизованими (за епізодами діяння, пе­ріодами тощо), підшитими, прошнурованими та пронумерованими.

На стадії попереднього слідства та судового розгляду важлива роль належить науковим методам збору доказів. Одним з таких методів, що застосовується у процесі роз­слідування або судового розгляду справ про розкрадання, інші корисливі господарські злочини, є судово-бухгалтер­ська експертиза.

Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпо­ширеніших видів судових експертиз, її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу гос­подарської діяльності.

Як визначено в Законі України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження експертом на основі спе­ціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Судово-експертну діяльність у нашій країні здійснюють спеціалізовані установи та відомчі служби:

• науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здо­ров'я України;

• експертні служби Міністерства внутрішніх справ Украї­ни, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України діють два науково-дослідні інститути судових експертиз: у Києві (з Львівським відділенням) та у Харкові (з Донецьким від­діленням). Для виконання судово-бухгалтерських експер­тиз у системі Міністерства юстиції створено Бюро держав­ної судово-бухгалтерської експертизи з обласними філіями.

Крім того, судово-експертна діяльність може здійсню­ватися на підприємницьких засадах на підставі спеціально­го дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими до­говорами.

Атестація судових експертів із числа працівників під­приємницьких структур та громадян проводиться Міні­стерством юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України. Міністерство юстиції веде Реєстр атесто­ваних судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Органи дізнання, попереднього слід­ства і суди зобов'язані доручати проведення судових екс­пертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

Судово-бухгалтерська експертиза, як і будь-яка судова експертиза, не існує поза кримінальними чи цивільними справами, що виникають у процесі розслідування або судо­вого розгляду. Незалежно від того, по яких справах при­значається судово-бухгалтерська експертиза, предметом її є господарська діяльність, відображена в документах бухгал­терського обліку та бухгалтерських регістрах, що стали об'єктом розслідування чи судового розгляду й у відно­шенні яких перед експертом-бухгалтером поставлені слідчими або судом питання, що потребують застосування спеціальних знань з бухгалтерського обліку і аналізу госпо­дарської діяльності підприємств.

Судово-бухгалтерська експертиза характеризується процесуально-правовим і фінансово-господарським змістом.

Процесуально-правовий зміст судово-бухгалтерської екс­пертизи - це система правил, установлених чинним кримі­нально-процесуальним, цивільно-процесуальним законо­давством та Законом України «Про судову експертизу», які регулюють порядок її призначення та проведення, права і обов'язки експерта-бухгалтера, а також інших учасників процесу у зв'язку з проведенням експертизи. Ці правила є загальними для будь-яких експертиз, і тому з процесуаль­но-правового боку судово-бухгалтерська експертиза нічим не відрізняється від інших видів експертиз.

Фінансово-господарський зміст судово-бухгалтерської експертизи полягає в реалізації нею знань з бухгалтерсько-.го обліку та аналізу господарської діяльності, у специфіці предмета та методів дослідження. Ці особливості виділя­ють її у самостійний вид судової експертизи.

Бухгалтер-експерт обов'язково повинен володіти як пев­ним обсягом процесуально-правових знань, так і достатніми знаннями з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності. Тільки при суворому додержанні ним процесу­ального законодавства і правильному застосуванні спеціаль­них знань судово-бухгалтерська експертиза може бути визна­на доброякісною і такою, що відповідає своєму призначенню.

Необхідно розрізняти поняття предмета судово-бухгал­терської експертизи як дослідження явищ господарської діяльності і предмета судово-бухгалтерської експертизи, яка проводиться по конкретній справі.

У першому випадку предмет експертизи становлять пи­тання, які взагалі входять у компетенцію бухгалтера-експер-та, у другому - предметом експертизи є питання слідчого або суду, поставлені бухгалтеру-експерту з конкретної справи.

Поняття предмета судово-бухгалтерської експертизи тіс­но пов'язане з поняттям об'єкта експертного дослідження.

Об'єктом судово-бухгалтерської експертизи є докумен­ти, бухгалтерські регістри та бухгалтерська звітність, в яких відображена господарська діяльність підприємств, у тому числі й протиправна. Саме документи створюють специфічний об'єкт судово-бухгалтерської експертизи. На підставі дослідження документів бухгалтер-експерт робить висновки щодо законності господарських-операцій та пра­вильності відображення їх у бухгалтерському обліку. При цьому він не повинен виходити за межі спеціальних знань, тобто давати документам юридичну оцінку і визна'чати їх доказове значення у справі.

Кожна наука, і зокрема судово-бухгалтерська експерти­за, досліджує свій предмет за допомогою загальнонаукЬв.их та конкретних методів.

Методом судово-бухгалтерської експертизи є сукуп­ність прийомів та способів, які застосовуються бухгалте-ром-експертом при дослідженні документів та інших мате­ріалів справи, надісланих йому слідчим або судом.

Використання тих чи інших прийомів дослідження до­кументів залежить від особливостей злочинів, документо­обігу в галузі, в якій скоєно злочин, та обліку господарсь­ких операцій на конкретному підприємстві.

Коло питань, які вирішуються в процесі судово-бухгал­терської експертизи, визначаються її завданнями, до яких належать:

• перевірка та підтвердження за допомогою документів розміру нестач або лишків матеріальних цінностей і гро­шових коштів, визначення періоду та місця їх створення;

• визначення та підтвердження розміру матеріальної шко­ди, заподіяної посадовими та матеріально відповідальними особами у результаті вчинення корисливих правопорушень;

• виявлення недоліків в організації бухгалтерського облі­ку, звітності і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, які сприяли утворенню матеріальної шкоди;

• встановлення відповідності здійснених господарських операцій нормам чинного законодавства;

• визначення кола осіб, на чиїй відповідальності в, пе­ріод створення нестачі або лишків, знаходилися товарно-матеріальні цінності та грошові кошти;

• визначення кола посадових осіб, які зобов'язані були забезпечити виконання вимог бухгалтерського обліку та контролю, недодержання яких установлено в ході прове­дення експертизи;

• встановлення правильності документального оформ­лення операцій по прийманню, реалізації і збереженню то­варно-матеріальних цінностей та руху грошових коштів;

• встановлення причин, що сприяли вчиненню корисли­вих зловживань;

• встановлення правильності методики проведення до­кументальної ревізії та достовірності її результатів.

Судово-бухгалтерська експертиза призначається як при лроведенні попереднього розслідування справ, так і при розгляді їх в суді. Найчастіше вона застосовується у випадках, коли слідчий або особа, що проводить дізнання, не можуть вирішити питання, які виникли по справі, без вико­ристання спеціальних знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності.

Питання про призначення судово-бухгалтерської експер­тизи у кожному конкретному випадку залежно від обставин розв'язує слідчий. Виходячи з вимог ст. 76 КПК України при­значення судово-бухгалтерської експертизи не є обов'язковим для органу, у провадженні якого знаходиться справа. Практи­ка розслідування кримінальних справ про розкрадання майна підприємств та інші корисливі зловживання свідчить, що у випадках, коли документальна ревізія по кримінальній справі проведена якісно і виконані усі необхідні дії по збору доказів, відповідно до ст. 22 КПК України судово-бухгалтерська екс­пертиза, як правило, не призначається. Експертиза не підмі­няє документальну ревізію, яка є способом збору доказів.

При розслідуванні кримінальних справ про розкрадання майна підприємств, кооперативів, громадських організацій необхідність у призначенні судово-бухгалтерської експер­тизи (у тому числі після проведення документальної ревізії) виникає:

• якщо результати (висновки) ревізії суперечать матері­алам справи і усунення цих протиріч потребує висновку експерта;

• при протиріччях у висновках первинної і повторної документальної ревізії;

• у разі обґрунтованого клопотання звинувачуваного про призначення судово-бухгалтерської експертизи;

• у випадках застосування ревізором сумнівних методів визначення заподіяної матеріальної шкоди;

• коли експерт іншої спеціальності не може зробити об­грунтований висновок без додаткового дослідження мате­ріалів справи експертом-бухгалтером.

Перед призначенням судово-бухгалтерської експертизи слідчий повинен ретельно вивчити всі матеріали справи, особливо матеріали ревізії. Після цього вирішується питан­ня про необхідність допитування звинувачених, свідків щодо фінансово-господарських операцій, які підлягають експертному дослідженню.

При виникненні потреби в про­веденні відповідних слідчих дій для з'ясування питань про походження тих чи інших документів доцільно проводити до призначення експертизи. Недопустимим є винесення постанови слідчим до того, як повністю зібрані необхідні матеріали і з'ясовані всі обставини справи.

У процесі судово-бухгалтерської експертизи досліджуються кон­фліктні ситуації, що стали предметом розгляду в судово-слідчих орга­нах. Вона покликана встановити істину і надати допомогу суб'єкту в розробці профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення гос­подарсько-фінансової діяльності


3.2. Методологічні аспекти судово-бухгалтерської експертизи і їх спорідненість з аудитом.


Як ми вже відмічали у попередньому підрозділі, судово-бухгалтерська експертиза є одним з найбільш розповсюджених видів судових експертиз. Необхідність у судово-бухгалтерській експертизі виникає при розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ про присвоєння, посадові злочини, а також по цивільних справах, коли необхідно проаналізувати дані про фінансово-господарські операції, що відображені у бухгалтерському обліку. У процесі виробництва експертиз цього роду аналізується виробнича

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: