Аудит
Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження з думками стосовно відповідності фактів або сум у ФЗ даним обліку; фундаментальна невзгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та встановленим нормам.
Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного ауд.висновку, наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від ауд.висновку.
У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу , де аудитор висловлює негат. висновок або даватися посилення на додаток до ауд. висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти ФЗ.
Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної непевності, то в аудит. висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства
При підготовці негативного аудиторського висновку доречні наступні висловлення: "не задовольняє вимогам", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".
Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.
Позитивний висновок(існує безумовна позитивна згода)
"... В результаті проведення аудиту встановлено:
Надана інформація дає дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.
Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19.. року згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні."
Продолж. Вопр. №57
Позит. висновок(існує нефундаментальна непевність)
"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості інформації Ми не можемо дати висновок по вказаних моментах, однак ці обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ у цілому.
Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, які зазначені вище (або "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку) фінансова звітність, у всіх суттєвих аспектах, достовірно і повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".
Умовно-позит. висновок(існує фундаментальна незгода)
"... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій, або пишеться: "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку", проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.
Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку N 1, фінансовий звіт, в усіх суттєвих аспектах, достовірно та повно подає фінансову інформацію про Банк станом на 01 січня 19... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".
Негативний аудиторський висновок
"У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень, або пишеться: "які викладені в
додатку N 1 до цього висновку". Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19... року, не виконані наступні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні ( в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: "з питань які наводяться в додатку N 1").
Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на Підприємстві, що склався на 01 січня 19ХХ року".
Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора
"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості) Ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів.
Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному).
У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, Ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок по фінансовій звітності, підготовленій станом на 01 січня 19... року."
26. Хар-ка методів аудит. контролю
Метод аудит.контролю – це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки.
Метод аудит.контролю поділяється: на загальнонаукові методичні прийоми і власні методичні прийоми. Загальнонау-кові методичні прийоми включають аналіз,сінтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конктре-тизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові обєкти.
Синтез- прийом вивчення обєкта в цілісності, в єдності і взаємозв’язку його частин.
Індукція – прийом дослідження, - способом виведення висновків від окремого до загального.
Дедукція- досліджують стан обєкта в цілому, а потім його складових елементів, тобто висновки від загального до окремого.
Аналогія – прийом наук.висновків, завдяки якому досягають пізнання одних обєктів на основі подібності їх з іншими.
Моделювання – прийом наукового пізнання, що грунтується на заміні обєкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.
Абстрагування- прийом відволікання. (напр.,перевіряють стан контролю труд.дисципліни в окремих підрозділах під-ва і абстрагуючись, роблять висновки в цілому).
Конкретизація – дослідження обєкта у всій різнобічності їх.
Системний аналіз – вивчення обєкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему.
Функціонально-вартісний аналіз – вивчення обєктів на стадії інженерної підготовки вир-ва, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження функціонування їх.
Власні методичні прийоми – це специфічні прийоми, вироблені практикою на основі досягнень економ. науки. Їх можно обєднати в групи: органолептичні, розрахунково- аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації рез-тів контролю.
Органолептичні- інвентаризація, контрольні заміри робіт, вибіркові і суцільні спостереження, технологічний та хіміко- технологічний контроль, експертизи, службове розслідування, експеримент.
Розрахунково- аналітичні – екон.аналіз, статист.розрахунки, економіко-математичні моделі.
Документальні- інформаційне моделювання, дослідження док-в, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання.
Узагальнення і реалізація рез-в контролю – сукупність прийомів синтезування рез-тів контролю і прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у фін-господ діял-стя підп-ва і запобігання їм у майбутньому. До них відносять: групування недоліків, документування рез-тів проміжного контролю, аналітичне групування, слідчо-юридичне обгрунтування, систематизований виклад недоліків у акті аудиту, прийняття рішень за рез-ми аудиту, контроль за виконаннями прийнятих рішень.
64. Аудит запасів.
Згідно з П(С)БО 9 “запаси”, запаси – це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу при умові звичайної господарської діяльності;
- знаходяться в процесі вир-ва з метою подальшого продажу продукта вир-ва;
- утримуються для використання в процесі вир-ва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управлінні під-вом.
Запаси включають: сировину, осн та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби; незавершене вир-во, готову продукцію, товари для подальшого продажу, МШП, молодняк тварин.
При вивченні операцій з запасами необхідно ознайомитися з формою ведення обліку, документообігом та процедурами, які виконуються по участку матеріал.цінностей. При перевірці сутності та повноти обліку запасів потрібно також ознайомитися з процесом інвентаризації на під-ві та провести вибіркову перевірку, щоб прослідити процес складання опису матер. цінностей. При перевірці процесу інвентаризації на під-ві аудитором збираються дані наскільки правильно проводилася інвентаризація та як її рез-ти відображені в облі-ку. Аудитор вивчає орган-цію заключення договорів про матер.відповідальність, стан склад. господ-ва, розміщення запасів, дотримання правил їх зберігання та охорону.
Важливо правилно визначити об’єкти аудиту. Це приймання цінностей за кіл-стю та якістю, їх зберігання, брак, норми витрат на вир-во, МШП, б/о, звітність, первинні док-ти та ін.
При аудиті матер.цінностей використовують способи та прийоми вивчення первин.док-тів, які забезпечують максимал.ефект та дозволяють зробити обгрунтовані виводи. Прийоми та способи перевірки бухг.даних поділяють на загальні та частні.
Обов’язково перевіряється правильність оприбут-уання матер.цінностей на складі. Спочатку аудитор перевіряє відповідність даних первинних док-в фактично оприбуткованих матер.цінностей та матер.цінностей , які показані в приходних ор-дерах. Бувают випадки придбання запасів через підзвітних осіб. Аудитор перевіряє авансовий звіт та встановлює на основі чого були придбанні матер.цінності, правильність оприбутковання їх на склад.
Особливу увагу аудитор приділяє перевірці дотримання податкового закон-ва та відображен-ня в б/о ПДВ по придбаним матеріалам.
Також одним з важливих питань при перевірці є вивчення того, якої облікової політики дотримується під-во при оцінці матеріалів. Потім перевіряють чи були протягом звітного періоду відхилення від обраного методу оцінки запасів.
Особливу увагу приділяють витратам запасів. При здійс-ні перевірки витрат матер.цінностей на вир-во аудитор з’ясовує, якою системою обліку користується під-во при списанні матер.цінностей
При відпуску мат.цінностей за лімітно-заборними картами слід мати на увазі, що це здійс-ся у відповідності з нормативами на певний об’єм вир-ва. Аудитор перевіряє правильність відпустку матер.цінностей у відповідності з встановленними нормами на їх вир-во, встановлюється повноти закриття лімітно-заборних карт та правильність списання їх на відповідні рахунки б/о.
Для то,щоб виявити випуск необлікованої продукції, необхідно співставити кіл-сть оприбуткованої продукції по док-там складу з кіл-стю продукції, за виготовлення якої нарахована з/п.
При перевірці реал-ції матер.цінностей на сторону перевіряється правильність віднесення сум за реалізовані цінності на рахунки б/о, повно-та та правильність нарахування сум ПДВ.
Також аудитор перевіряє дотримання порядку обліку та контролю по виданним довіреностям.
Аудитор також перевіряє своєчасність та правильність складання комерційних актів та актів приймання матеріалів.
Аудитор перевіряє правильніст обліку МШП. Спочатку перевіряється правильність віднесеня цінностей до МШП, потім правильність нарахування зносу. Необхідно звірити нараховану суму зносу з сумою, яка відоб-ся в балансі. Аудитор перевіряє правильність ведення обліку МШП у містах їх використання.
Продовж. Пит. №64.
Найбільш типовими порушеннями бувають: незадовільна орг-ція склад.госп-ва та зберігання запасів; завищення собів-сті, порушення правил приймання цінностей, неповне оприбуткування цінностей, нераціональне витрачання мат-лів на вир-во, порушення норм їх відпустку, помилки при обробці док-тів, відпуск за заниженими цінами. Переоцінка та уцінка товарів – складна ділянка роботи. ЇЇ мат-ли підлягають суцільній (сплошной) перевірці.
Заключним етапом перевірки є співставлення даних аналітичного та синтет.обліку.
|
37. Шляхи виявлення помилок та обману. Помилки та обман, які були допущені на окремих ділянках виробн.,господ. та фінанс. діяльності підп-ва, аудитор виявляє при дослідженні їх відображення в б/о шляхом застосуванняя спеціал. способів докумен-тального та фактич. контролю. Обман та помилки виявляють при перевірці правильності відображення розрахунків та підрахунків, відображ.господарських операцій на рахунках б/о, складання форм бухг. звітності. Багато фактів порушень виникають внаслі-док неправильних арифмет.дій, вони призводять до перекручення данних про рівень витрат на вир-во та фін. рез-тів. Потрібно багато увати приділяти правиль-ності підсумкових даних в перв.док-тах та звітах, регі-страх анал. та синтет. обліку та ін. Одним з методів ауд.перевірки є перевірка правильності складання звітів касира та перенесення даних в ж/о. Перевіряється правильність перенесення залишка на початок дня, оборотів та визначення залишка на кінець дня. При перевірці операцій на рахунках в банках перевіряється правильність руху грош.коштів по випискам банку з рухом коштів по цьому рахунку в б/о. Практика аудиту свідчить, що в рез-ті перекручення підсумків(итогов) здійснюються злочи-ни. Обман та помилки виявляються також при арифмети-чній перевірці правильності данних аналіт.обліку та співставлення їх з данними синтет.обліку. Часто виявляють факти обмана та помилок, які замасковані неправильними розрахунками. |
32. Методика визначення величини аудитор. ризику. Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання є дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта. Розрізняють 2 методи оцінки ауд.ризику: -інтуітивний -розрахунковий Інтуіт. — полягає в тому,що аудитор,виходячі з власного досвіду і знання діяльності клієнта,визначає ризик на підставі звітності в цілому або в окр.групах операцій і використовує цю оцінку при плануванні аудиту. Інтуіт.оцінка ризику проводиться також за даними усного опитування, тестування персоналу під-ва, проте інтуіт.оцінку ауд.ризику можна викор-ти по відношенню до невеликих під-в., тому цей метод не отримав широкого застосування у світ.ауд. практиці. Розрахунковий — припускає оцінку ауд.ризику шляхом упорядкування і розвязання спец. фактор.моделі відповід. величин. Між. і нац.нормами аудиту передбачено моделювання ауд-го ризику. Загальна модель ауд.ризику може бути представлена таким алгоритмом: АР=ВР*РК*РН або АР= РУхРКхРВ, де АР-ауд.ризик РУ-ризик обліку, ВР-внутр-госп.ризик РК- ризик сист.внутр.контролю РК-ризик контролю РВ – ризик виявлення РН-ризик невиявлення. Ступінь ауд.ризику за поданою моделлю грунтується на експертній оцінці аудитора. Припустимо, що аудитор оцінюючи попередню програму аудиту для клієнта визначив,що внутр.-госп.ризик=70%,ризик контролю-40%,ризик невиявлення-15%. Р=0,7*0,4*0,15=4,2 % Якщо аудитор дійшов висновку, що достатній рівень прийнятного ризику має бути не менше ніж 4,2%, то ризик цілком задовільний, тобто за цього ауд.ризику ні майнових,ні моральних збитків клієнту і ауд-й фірмі завдвно не було. Ступінь ризику може коливатись від 0 до 100 , але не вище і не нижче цих значень. Або ще одна формула: АР= РУ*РК*РАО*РТ, де РАО- ризик аналітичного обзору, РТ- ризик тестового контролю. |
34. Поняття та причини виникнення помилок. Даючи оцінку виявленим порушенням, аудитор повинен визначити їх зміст і виділити помилки від шахрайства. Під час перевірки можуть бути виділені однакові факти порушень, які після дослідження можно класифікувати на зувмисні чи незувмисні. Помилки та обман, що допущені на окремих відділах виробничої, господарської та фінансової діяльності під-ва, аудитор виявляє при вивченні їх відображен-ня в бухг. звіті шляхом застосування спеціальних способів документального і фактичного контролю. Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в рез-ті арифметичних або логічних по-милок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного предс-тавлення в обліку фактів госп. діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення записів в обліку. Класифікація помилок: 1. арифметичні або грамотичні в облік.док-тах; 2. пропуск або неправильна інтерпретація фактів; 3. неправил.застосування облік.рішень (бух.провод.). Осн.причини виникнення помилок: 1. некомпетентність облік.персоналу; 2. нестабільне фінан. і податкове законод-во; 3. відсутність належного поточного контролю; 4. невідповідність складності бізнесу системі рахів-ництва; 5. зіпсована комп’ютерна техніка або її відсутність. Обман і помилки виявляють: - при перевірці правильності вироб. розрахунків, відображення господарських операцій на рахунках бухг. обліку, складання форм бух звітності. - при арифметичній перевірці правильності даних аналітичного обліку і порівняння його з даними синтетичного обліку розрахунків і т.д. Аудитор повинен повідомити про виявлене шахрайс-тво або помилки керівнику підприємства, навіть тоді, коли він припускає, що помилки (шахрайство) можуть існувати і це може не вплинути на фінансову звітність підприємства. У випадках, коли аудитор дійшов висновку, що по-милки та шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то слід дати негативний ауд. висновок, або відмовитись від висновку. В обов’язки аудитора не входить повідомляти про порушення ще когось крім власників. Сторонні ко-ристувачі фінансової звітності мають право вимагати надходження інформації про результати проведеного аудиту і ознайомлення з аудиторським висновком тільки від керівництва або власника. |
|
35 Поняття та шляхи здійснення обману. Обман - це навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і кер-ом під-ва. Обман може здійснюватися шляхом : -маніпуляцій обліковими записами; -фальсифікації або заміни первинних документів, реєстрів обліку і звітності -навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фін. і госп.операцій з метою порушення укр. закон-ва, або прийнятої на під-ві облікової політики; -навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання; -навмисного пропуску або приховування результатних записів або документів -навмисного не висвітлення змісту відображенних операцій -незаконного отримання в особисту власність грошово -мат. цінностей -невідповідного відображення записів в обліку. Маніпуляція - це навмисне використання неправильних некоректних проводок або сторнуючих записів з метою перекручень. Фальсифікація - це оформлення наперед неправильних або фальсифікованих док-тів б/о. Аудитор не відповідає за виявлення всіх без винятку фактів шахрайства, але він повинен отримати гарантію відсутності суттєвих помилок та фактів шахрайства. Аудитор матеріально відповідає за порушення пов’язані з невідповідним виконанням своїх обов’яз-ків, які стали причиною матер. збитків клієнта. |
72. Основні ризики при аудиті активів. Основним ризиком аудитора є невиявлення таких помилок в активах підприємства : В необортних активах: Матер. відповідальність організується лише у відповідності до власних основних засобів, які обліковуються на рах.10. Невідповідність інформації про наявність ОЗ по даним Головної книги та по залишкам інвентарних карток. Неправильне нарахування зносу. Звичайне хищення ОЗ та НМА. По оборотних активах: ТМЦ: 1) Не заключені договора про матеріальну відповідальність з МВО; 2) неправильно оформлені документи по оприбуткуванню та вибуттю ТМЦ; 3) не проводилася щорічна інвентаризація ТМЦ; 4) на складах зберігається велика кількість невикористовуваних ТМЦ; 5) неправильне списання ТМЦ і МШП по напрямках затрат. КАСА: 1) пряме хищення грош. коштів; 2) неоприбуткування та присвоєння грош. сум, що надійшли; 3) некоректне відображення касовіх операцій в регістрах синтетичного обліку. Р/Р: 1) відсутність виписок банку , підчистки, виправлення. 2) виправдні док-ти представлені неповністю; 3)на док-тах відсутній штамп банку про прийняття документів для обробки; 4) порушення акредитивної форми розрахунку. Гот.прод: 1) оцінка ГП не відповідає методу оцінки, встановленій облік. політикою організації; 2) неправильний розрахунок і відображення в обліку відхилень фактичної с/в ГП від вартості її по обліковим цінам; 3) неповне відображення в обліку випущеної продукції; 4) несвоєчасне відображеня відвантаженої та реалізованої продукції; 5) відсутність інвентаризації ГП. |
46. Поняття аудиторських доказів. Відповідно до нормативу №14 “Ауд.докази” –це інф-ція,одержана аудитором для вироблення думок,на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів,що кладуться в основу фін. звітності, а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел. Ауд.докази одерж-ся в рез-ті незалежного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Зміст ауд. доказів залежить від способів їх отримання. В одному випадку аудитор проводить незалеж. процедуру виявлення стану обєкта контролю, в результаті чого отримує обєктивну і повну його хар-ку (прямі докази). В ін випадках він використовує дані внутр.контролю, інф-ю отриману від адміністрації або третіх осіб (постач-в,покуп-в та ін) при цьому аудитор отримує другорядні докази про стан обєктів контролю, до яких він повинен відноситись з обережністю, та як на практиці виявляються факти, що спростовують достовірність другорядних док-в. Аудитор повинен одержати таку кількість ауд.доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при викор-ні яких буде підготовлено ауд.висновок. При одержані ауд.доказів шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність ауд.доказів для обгрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю. Надійність ауд.доказів залежить від джерела їх отримання- внутрішнього чи зовнішнього.а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази. Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано. |
|
39. Планування ауд. перевірки. Найважливіш. методолог.принципом аудиту є план-ня, що зд-ся на підставі нормативу. План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта. Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Аудитори і ауд. фірми Укр під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного зак-вства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, проф. знань та досвіду. Х-р план-ня залежить від орг. форми, розміру і виду діял-ті, виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва. В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено, що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту,тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту, визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом. Заг. план аудиту розробляється так детально, щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту, що включає перелік ауд.процедур, період проведення процедур, виконавця, назву роб.док-в, примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1) розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості; 4) види, час і повнота процедур; 5) координація, керівництво,супроводження і нагляд; 6) інші питання. Загальний план аудиту може бути такий: -заплановані види робіт -період проведення -виконавець -примітка. В плані вказується: 1) яка організація перевіряється; 2) період аудиту; 3) кількість людино-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5)запланований ауд. ризик; 6)запланована суттєвість. Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку, то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. При визначенні ризиків і суттевостей, аудитор повинен визначити внутр.ризик. Координація, кер-во, супроводження і нагляд – це участь в аудиті ін. а-рів і АФ, експертів та інших фахівців,які не є а-рами. |
40. Техніка і методика розробки планів та програм А. Найважливіш. методолог. принципом аудиту є план-ня,що зд-ся на підставі нормативу. План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта Х-р план-ня залежить від орг.форми,розміру і виду діял-ті,виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва. В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено,що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту, тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту,визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом. Заг. план аудиту розробляється так детально,щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту,що включає перелік ауд.процедур,період проведення процедур,виконавця,назву роб.док-в,примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1)розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості; 4)види.час і повнота процедур; 5)координація,керівництво,супроводження і нагляд. Загальний план аудиту може бути такий: -заплановані види робіт -період проведення -виконавець -примітка. В плані вказується: 1)яка організація перевіряється; 2)період аудиту; 3) кількість люд-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5) запланований ауд.ризик; 6) запланована суттєвість. Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку,то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. Привизначенні ризиків і суттевостей, то а-р повинен визначити внутр.ризик. Координація,кер-во,супроводження і нагляд –це участь в аудиті ін.а-рів і АФ,експертів та інших фахівців,які не є а-рами. |
44. Контроль якості роботи аудиторів. На підставі нац. нормативу №5, метою якого є встановлення осн. вимог до здійснення кер-ва і контроль за якістю ауд. робіт. АФ зобовязана дотримуватись політики і процедур контролю якості ауд.робіт, які гарантують, що всі ауд.перевірки проводяться у відповідності з нац. нормативами аудиту та ЗУ”Про АД”. Зміст, терміни і обсяг ауд.процедур та політики АФ-м щодо контролю якості залежить від таких факторів як розмір і характер діял-ті ауд.фірми, її дислокації, рівень організації перевірки. Мета політики контролю якості ауд.робіт повинна складатись з наступних чинників: 1) професійні вимоги - працівники АФ мають дотримуватись принципів незалежності, чесності, обєктивності та проф-ї поведінки. 2) компетентності – А/Фірму слід комплектувати працівниками , які досягнули певного рівня квалі-фікації та компетентності, які виконують встанов-лені норми; 3) призначення на проведення ауд-ту – проведеня аудиту необхідно доручати фахівцям, які мають досвід роботи і рівень проф.підготовки; 4)розподіл обовязків - потрібен достатній рівень керівництва на всіх ділянках, щоб бути впевненим, що робота, яку виконують ауд-ри відповідає рівню якості; 5) гнучкість політики, тобто адекватність і ефек-ть внутрішньої політики і процедури контролю якості робіт необхідно постійно переглядати; 6) загальну політику і процедури контролю якості необхідно доводити до відома працівників фірми в тій мірі ,щоб була гарантія того, що ця політика виконується працівниками фірми правильно. Аудиторська фірма повинна визначити політику і процедури контролю якості робіт, котрі забезпечать обгрунтовану гарантію, що всі аудиторські перевірки будуть виконані у відповідності з основними принципами аудиту. |
|
42. Процедури аудиту. Аудитор одержує ауд.свідчення шляхом застосування таких процедур: перевірка, спостереження, опитування, підтверд-ження, підрахунки, аналіт.процедури. Перевірка складається з вивчення бух.регістрів, док-тів які дають змогу зібрати ауд.свідчення різ-го ступеня надійності. До осн.категорій док. ауд. свідчень належать: 1)док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються 3-ми особами; 2) док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються у клієнта. Спостереження полягає в аналізі процесу або процедур, що викор-ся ін.особами. наприклад: спостереження ау-ра за підрахуванням тов.-мат. запасів пацівниками під-ва. Опитування полягає в збиранні інф-ції від обізн.осіб клієнта і поза його межами. Опитування може дати нову інф-ю або підтвердити існуючу. Підтвердження – суми кред-ів і деб-ів (акт звірки) Підрахунки полягають у перевірці відп-ті сум, які зазначені в регістрах обліку і первин.док-тах. Аналіт. процедури полягають в аналізі найважлив показників і співвідношень, включаючи підсумк.дослідження відхилень і взаємозвязків, котрі суперечать іншій інф-ції, що стосується цієї справи,або відхиляються від показників, які очікуються. Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які викон-ся для одержання ауд.свідчень з метою виявлення суттевих викривлень фін.звітності. Процедури перевірки на суттєвість бувають у двох формах: 1) док.перевірки; 2) аналітичні процедури. Ці процедури є також шляхом одержання ауд.свідчень. Ауд.процедури в загал.вигляді м.б.: - розуміння діял-сті під-ва, його орг-ції; - отримання та аналіз інформації про діял-сть підп-ва в цілому, - вивчення форми та методів обліку, визначення їх відповідності відповідним вимогам; - аналіз форм та методів обліку з письмовим викладенням фактів, складання схем документообігу; - використання рез-тів аналізу діял-сті; - контроль процесу відображення певних операцій в обліку; - перевірка того,що протягом всього періоду діял-сті фірми форми та методи обліку застосовувались так, як це відображено в норматив. док-тах. |
69. Аудит капіталу. Аудит капіталу проводиться на основі засновницьких доку-ментів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про реєстрацію п-тва., бух. Балансу (Ф1), Звіту про власний капі-тал (Ф4), журналу 7 та відомостей анал. обліку. При аудиті Стат.кап. аудитор встановлює дійсність засно-вницьких док-тів – в статуті п-тва обумовлюється сума СК, яка порівнюється з даними балансу по рах-кам 40 “СК” і 41”Пайовий кап”. СК- це обєднання внесків учасників та засновників, тому встановлюються розміри внесків засновників по рах-ку 46 “Неоплачений капітал.” Заг. сума внесків повинна дорівнювати розміру СК в балансі. Зміна СК дозволяється тільки після реєстрації цих змін в держ.адмін-ції в устан.порядку.Співставляючи дані реєстра акціонерів та облікові дані по р-ку 46 , аудитор повинен проконтролювати своєчасність оплати акцій та законність операцій по їх руху. Пайовий капітал – відобр-ся на рах. 41 –це сукупність коштів фіз.та юр.осіб (пайових внесків), добровільно розміщених у товаристві для здійс-ня його госп-фін діял-сті згідно з засновницькими док-ми. Застос-ся кредитними спілками, колективними с/г під-ми, житлово-будів кооперативами та ін.під-ми, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків. При аудиті Додат.кап.- аудитор встановлює, з яких коштів складається сума ДК. Збільшення ДК можливе при : пере-оцінці основних та оборот.засобів, емісійному доході по ЦП, безкоштовному отриманні цінностей. ДК відображається в обліку на р-ку 42. Він використовується для покриття збит-ків від списання ОЗ, на покриття збитків по операціях з ЦП і при безкоштовній передачі ОЗ іншим п-твам. Аудит резервного капіталу ( РК) передбачає перевірку джерел утворення РК. Аудитор встановлює, який відсоток прибутку віднесений в РК і чи відповідає відсоток заснов-ницьким документам. РК призначений для покриття непе-редбачуваних витрат, а також для виплати дивідендів учас-никам або акціонерам якщо не вистачило прибутку п-тва. Аудитор встановлює правильність операції по використан-ню РК по р-ку 43. Аудит фондів спец. призначення починається з визначення фондів, які утворені за рахунок прибутку. Облік цих фондів ведеться на рахунку 48. Фонди призначені для створення нового майна, тому факт. витрачання ( кап. вкладення) не змінює їх накопиченої величини. Ці фонди можуть бути зменшені тільки при списанні коштів на погашення збитків звіт року або виплати доходів засновникам. Перевіряється докум. оформлення обгрунтованності виплат з цих фондів – мат. допомоги, премій , винагород, за вислугу років та інш. |
47. Джерела отримання аудиторських доказів. Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази. Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення: Аудиторські докази із зовнішніх джерел Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: |