Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ "Клімат Індустрії"

Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ "Клімат Індустрії"

збільшення матеріальних витрат у періоді, що аналізується, стало зростання цін на матеріали. Кількісний вплив цієї причини на загальну величину матеріальних витрат продукції відповідно до застосованої методики економічного аналізу [Error: Reference source not found] розраховується за наступною формулою:

∆Вм1 =∑i=n1(Цмфi – Цмпi )ЧQмфi , де (3.25)

Цмфi - фактична ціна i-го виду матеріалів, грн;

Цмпi - планова ціна i-го виду матеріалів, грн;

Qмфi - фактична кількість витрачених матеріалів i-го виду.

Відповідно до вищенаведеної формули збільшення матеріальних витрат внаслідок зростання цін становить: ∆Вм1 = 112 грн (див. таблицю 3.25), що дорівнює лише 0,1% (112/116200Ч100%) від загальної величини матеріальних витрат у періоді, що аналізується.

Загальне збільшення матеріальних витрат відповідно призводить до зростання собівартості одиниці продукції, яке розраховується по формулі:

∆См = ∆Вм , де (3.25)

Qвф

∆См - збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок зростання матеріальних витрат, грн./м;

∆Вм - зростання матеріальних витрат у періоді, що аналізується, грн.

Qвф - фактичний обсяг випуску продукції, метрів.

Таким чином, внаслідок зростання цін на матеріали собівартість одиниці продукції збільшилась на: ∆См1 =112/3710 = 0,030189 грн./м.

Крім того, собівартість продукції може збільшуватися за рахунок понаднормативних витрат матеріалів. Понаднормативні витрати є наслідком перевищення встановлених планом нормативів розходу матеріалів на виробництво одиниці продукції. Отже, відносно умовно-змінної частини загальних матеріальних витрат величина збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок понаднормативного розходу матеріалів визначається по формулі:

∆См2.1 = ∑i=n1Q мф(уЧз)i Цмпi      ∑i=n1Qмп(уЧз)i Цмпi  , де (3.25)

Qвф Qвп

∆См2.1 - збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок понаднормативного розходу матеріалів, грн./м;

Qмф(уз)i - фактична кількість витрачених матеріалів i-го виду, що відносяться до складу умовно-змінних витрат;

Qмп(уз)i - планова кількість витрачених матеріалів i-го виду, що відносяться до складу умовно-змінних витрат;

Цмпi - планова ціна матеріалів i-го виду, грн.;

Qвф - фактичний обсяг випуску продукції, метрів.

Qвп - плановий обсяг випуску продукції, метрів.

Таким чином, збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок понаднормативних витрат матеріалів, які відносяться до складу умовно-змінних витрат становить:

∆См2.1 = 69203/3710 - 70657/3800 = 0,0591524 грн./м.(див. таблицю 3.25, рядок )

Як бачимо, внаслідок понаднормативного розходу матеріалів, які відносяться до складу умовно-змінних витрат собівартість одиниці продукції збільшилася на 0,07% (0,0591524/79,7035Ч100%).

Тепер визначимо збільшення собівартості продукції відносно величини умовно-постійних витрат. Оскільки умовно-постійні витрати не залежать від обсягу виробництва, то вони нормуються за своєю абсолютною величиною. Таким чином, збільшення матеріальних витрат внаслідок понаднормативного розходу матеріалів, які входять до складу умовно-постійних витрат визначається по наступній формулі:

∆Вм2.2 =∑i=n1(Qмфi – Q мпi )ЧЦмпi , де (3.25)

∆Вм2.2 - збільшення матеріальних витрат внаслідок понаднормативного розходу матеріалів, зі складу умовно-постійних витрат, грн;

Qмфi - фактична кількість витрачених матеріалів i-го виду, грн;

Q мпi - планова кількість витрачених матеріалів i-го виду, грн;

Цмпi - фактична ціна i-го виду матеріалів, грн.

Отже, збільшення витрат внаслідок понаднормативного розходу матеріалів, що входять до складу умовно-постійних, становить:

∆Вм2.2 = 4943 -­ 4965 = 22 грн. (див. таблицю 3.25, рядок ), що складає 0,03% (22/74280) від загальної величини витрат матеріалів. Відповідно, собівартість одиниці продукції за рахунок цих понаднормативних збільшилась на: ∆См2.2 = 22/3710 = 0,00593 грн./метр, що дорівнює близько 0,007% (0,00593/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості продукції.

Таким чином, загальне збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок понаднормативних втрат дорівнює:

∆См2 = ∆См2.1+∆См2.2 =0,0591524+0,00593=0,0650824 грн./метр, тобто 0,082% (0,0650824/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості продукції.

Крім того, умовно-постійні витрати викликають зростання собівартості одиниці продукції в умовах зменшення обсягу виробництва за рахунок збільшення їх питомої ваги. Величина збільшення собівартості внаслідок вищезазначеної причини відповідно до методики економічного аналізу [Error: Reference source not found] розраховується по наступній формулі:

См3 =  Вмф(уп)       Вмф(уп)    , де (3.25)

Qвф Qвф+∆Q

Вмф(уп) - фактичні умовно-постійні витрати матеріалів, грн;

∆Q - величина зменшення обсягу виробництва продукції, метрів.

Відповідно до вищенаведеної формули збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок збільшення питомої ваги умовно-постійних витрат становить: ∆См3 = 4965/3710 - 4965/(3710+761,05) = 0,2277975 грн./м, що дорівнює 0,286% (0,2277975/79,7035Ч100%) від загальної величини фактичної собівартості.

Як бачимо з таблиці 3.25, на собівартість продукції у періоді, що аналізується істотний вплив оказували витрати електроенергії. Дані про розхід електроенергії на підприємстві за грудень 2000 року наведені у наступній таблиці.

Таблиця

3.25

Дані про витрати електроенергії за грудень 2000 р.

№

з/п

Напрямок витрачання електроенергії

Одиниці

виміру

Кількіні витрати електроенергії Ціна електро-енергії, грн. Вартісь витраченої електроенергії, грн. Переви-щення ціни за фактом над планом Збіль-шення витрат внаслі-док ро-сту цін



факт план факт план факт план факт за цінами плану

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
На виробництво продукції КВт∙ч 180000 207692 0,14 0,13 25200 27000 23400 0,01 1800

На освітлення приміщень КВт∙ч 24857 23077 0,14 0,13 3480 3000 3231 0,01 248,57
Разом КВт∙ч 204857 230769 0,14 0,13 28680 30000 26631 0,01 2048,57

Як бачимо з таблиці 3.25, зростання витрат на електроенергію у періоді, що аналізується було пов'язане зі збільшенням цін на електроенергію. Збільшення витрат електроенергії внаслідок зростання цін відповідно до методики економічного аналізу, яка застосовується у цій роботі, [Error: Reference source not found] розраховується за формулою аналогічній формулі 3.25.

Таким чином, зростання цін на електроенергію відносно плану призвело до збільшення витрат на електроенергію на: ∆Ве1=2048,57 грн. (див. таблицю 3.25, рядок ), що становить 1,7% (2048,57/116200Ч100%) від загальної величини матеріальних витрат. Загальне збільшення витрат на електроенергію відповідно відбивається на величині собівартості одиниці продукції: ∆Се1 = 2048,57/3710 = 0,5521752 грн./метр, тобто собівартість збільшується на 0,693% (0,5521752/79,7035Ч100%).

Крім того собівартість одиниці продукції можуть збільшувати понаднормативні витрати електроенергії. Збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок перевищення нормативів умовно-змінних витрат електроенергії (до яких належать витрати електроенергії на виробництво, див. таблицю 3.25, рядок ) розраховуються за формулою аналогічною формулі 3.25. Але, як бачимо з таблицю 3.25, у періоді, що аналізується не було понаднормативних витрат електроенергії, тобто плановий норматив на одиницю продукції не був перевищений:

180000/3710=48,51752 КВт∙ч/м < 207692/3800=54,65579 КВт∙ч/м

Проте, слід зазначити, що зменшення витрат умовно-змінних витрат електроенергії на одиницю продукції відносно плану у періоді, що аналізується, здебільшого не є результатом підвищення ефективності використання електроенергії або її економії. Перш за все, зазначене зменшення витрат електроенергії є наслідком збільшення використання у виробництві півфабрикатів (див. таблицю 3.25), доопрацювання яких не потребувало роботи електрозварювальної техніки.

Відносно умовно-постійних електроенергії (витрати на освітлення приміщень, див. таблицю 3.25, рядок ) спостерігається перевищення встановлених нормативів. Отже, збільшення умовно-постійних витрат електроенергії внаслідок понаднормативного розходу становить:

∆Ве2 = 3480-3231=249грн.(див. таблицю 3.25), що дорівнює 0,21% (249/116200Ч100%) від загальної величини матеріальних витрат.

Таким чином, збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок понаднормативних витрат електроенергії становить:

∆Се2 =249/3710=0,0671159 грн./м, тобто 0,084% (0,0671159/79,7035 Ч100%) від величини фактичної собівартості.

Крім того, умовно-постійні витрати в умовах зниження обсягу виробництва призводять до зростання собівартості одиниці продукції за рахунок підвищення їх питомої ваги. Збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок зростання питомої ваги умовно-постійних витрат електроенергії розраховується по формулі аналогічній формулі 3.25.

Отже, збільшення собівартості внаслідок вищезазначеної причини дорівнює: ∆Се3 = 3231/3710 - 3231/(3710+761,05) = 0,1482404 грн./м, що дорівнює 0,2% (0,1482404/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості.

Згідно з даними таблиці 3.25, на собівартість одиниці продукції у періоді, що аналізується, також вплинуло збільшення витрат палива.

Дані про витрати палива за грудень 2000 року наведені у наступній таблиці.

Таблиця

3.25

Дані про витрати палива за грудень 2000 р.

№

з/п

Напрямок витрачання електроенергії

Одиниці

виміру

Кількість витра- ченого палива Ціна палива, грн. Вартісь витраченого палива, грн. Переви-щення ціни за фактом над планом Збіль-шення витрат внаслі-док ро-сту цін



факт план факт план факт план факт за цінами плану

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Бензин А-95 л 1833 1818 1,68 1,65 3080 3000 3024 0,03 54,99

Бензин А-76 л 3480 3493 1,52 1,5 5290 5240 5220 0,02 69,6

Дизельне пальне л 3382 3375 1,44 1,44 4870 4860 4870 0 0
Разом




13240 13100 13114
124,59

Відповідно до даних таблиці 3.25, збільшення витрат на паливо у періоді, що аналізується було частково викликано зростанням цін на окремі види пального. Отже, визначимо збільшення витрат на паливо внаслідок зростання цін, яке будемо розраховувати за формулою аналогічній формулі 3.25.

Таким чином, зростання цін на паливо відносно плану призвело до збільшення витрат на: ∆Вп1= 124,59 грн. (див. таблицю 3.25, рядок ), що становить 0,1027% (124,59/116200Ч100%) від загальної величини матеріальних витрат.

Тепер розрахуємо вплив зростання цін на паливо на величину собівартості одиниці продукції: ∆Сп1 = 124,59/3710 = 0,0335822 грн./м. Отже, внаслідок зростання цін на паливо собівартість одиниці продукції збільшується на 0,0421% (0,0335822/79,7035Ч100%).

Крім того, як бачимо з таблиці 3.25, у періоді, що аналізується, мали місце понаднормативні витрати палива, величину впливу яких на собівартість розрахуємо за формулою аналогічною формулі 3.25:

∆Вп2 = 13114 - 13100 =14 грн. (див. таблицю 3.25), що, відповідно, викликає збільшення собівартості одиниці продукції на:

∆Сп2 =14/3710 = 0,0037735 грн./м, тобто 0,004% (0,0037735/79,7035 Ч100%) від величини фактичної собівартості.

Витрати на паливо повністю входять до складу умовно-постійних витрат підприємства, які підчас зниження обсягу виробництва, що зазначалось раніш, призводять до зростання собівартості одиниці продукції.

Отже, збільшення собівартості внаслідок вищезазначеної причини, яке було розраховане за формулою аналогічною формулі 3.25 дорівнює: ∆Сп3 =13114/3710-13114/(3710+761,05) = 0,6016791 грн./м, що становить 0,754% (0,6016791/79,7035Ч100%) від фактичної величини собівартості.

Таким чином, внаслідок росту цін собівартість одиниці продукції у періоді, що аналізується, загалом збільшилась на:

∆Смв1=∆См1+∆Се1+∆Сп1=0,030189+0,5521752+0,0335822=0,6159464 грн./м.

Внаслідок понаднормативного витрачання матеріалів загальна собівартість одиниці продукції загалом збільшилась на:

∆Смв2=∆См2+∆Се2+∆Сп2=0,0650824+0,0671159+0,0037735=0,1359718 грн./м.

За рахунок збільшення питомої ваги умовно-постійних витрат матеріалів підчас зменшенні обсягу виробництва собівартість одиниці продукції загалом зросла на:

∆Смв3=∆См3+∆Се3+∆Сп3=0,2277975+0,1482404+0,6016791=0,977717 грн./м.

Отже, загальне збільшення собівартості внаслідок зростання витрат матеріалів становить:

∆Смв=∆Смв1+∆Смв2+∆Смв3=0,6159464+0,1359718+0,6016791=1,353597грн./м.

Крім матеріальних витрат значний відсоток собівартості одиниці продукції (29%, див. таблицю 3.25) складають витрати з оплати праці. Отже, визначимо причини які впливали на витрати з оплати труда та призвели до їх підвищення.

Відомості про структуру витрат на оплату праці у періоді, що аналізується, наведені у наступній таблиці.

Таблиця

3.25

Відомості про структуру витрат на оплату праці за грудень 2000 р., грн.

№ Найменування показника попе-редній період за планом фактич-ний по-казник

% факт

до плану

+,- факт

до плану

%, факт

до попе-реднього періоду

1 2 3 4 5 6 7 8

Фонд основної заробітної плати, з нього 75510 77100 75770 98,27% -1330 100,34%

заробітна плата робочих 47820 48830 47970 98,24% -860 100,31%

заробітна плата спеціалістів 20140 20670 20200 97,73% -470 100,3%

заробітна плата керівників 7550 7600 7600 100% 0 100,66%

Додаткова заробітна плата 10290 10300 10330 100,29% 30 100,39%

Загальні витрати на оплату праці 85800 87400 86100 98,51% -1300 100,35%

умовно-змінна частина фонду оплати праці 54510 55520 54690 98,51% -830 100,33%

умовно-постійна частина фонду оплати праці 31290 31880 31410 98,53% -470 100,38%

Як бачимо з таблиці 3.25, більшість показників щодо витрат на оплату праці у періоді, що аналізується, були нижчі від плану. Це пояснюється тим, що у грудні 2000 року планувалося підвищення заробітної плати але його за фактом не відбулося. Крім того, на підприємстві оплата праці робочих здійснюється за відрядною формою оплати труда, а обсяг виробництва продукції у періоді, що аналізується, був нижчий від запланованого.

Однією з причин збільшення собівартості продукції підприємства за витратами на оплату праці є утримання завищеної чисельності робітників, яке на підприємстві насамперед пов'язане зі зростанням невиходів на роботу.

Так, фактична кількість невиходів робітників ПВП у звітному періоді складає: 3675-3213=462 чол∙днів (див. таблицю Error: Reference source not found), тобто 14% (462/3213Ч100%) від фактичної кількості виходів. При цьому нормативне значення цього показника повинно становити не більш ніж 4% від запланованої кількості виходів, отже, в періоді, що аналізується, воно дорівнює 3675Ч4%=147 чол∙днів. Таким чином, фактичні невиходи перевищують встановлений норматив на: 462-147=315 чол∙днів, тобто на більш ніж 210% (315/147Ч100%), що свідчить про недоліки організації виробничого процесу та низьку трудову дисципліну робітників.

Понаднормативні невиходи призводять до відволікання певної кількості робітників від виробничого процесу, величину якої відповідно до методики економічного аналізу [Error: Reference source not found] можна визначити за допомогою формули, що наводиться нижче.

∆Шс =  Nсв , де (3.25)

Nдф

∆Шс - збільшення облікової чисельності робітників внаслідок понаднормативних невиходів, чол.;

Nсв - кількість понаднормативних невиходів, чол∙днів;

Nдф - фактична кількість днів роботи підприємства за період, який аналізується, днів.

Таким чином, понаднормативні невиходи робітників призводять до збільшення облікової чисельності на: ∆Шс = 315/21 =15 чол.

Збільшення облікової чисельності викликає зростання витрат на оплату труда, що, відповідно, відбивається на собівартості одиниці продукції. Величина зростання собівартості одиниці продукції внаслідок збільшення облікової чисельності розраховується по наступній формулі:

∆Сот1 = ΔШсЧЗофт , де (3.25)

QпфЧШс

∆Сот1 - збільшення собівартості продукції внаслідок зростання облікової чисельності робітників, грн./м;

Зофт - загальні витрати на оплату труда, грн.;

Qпф - фактична обсяг виробництва продукції, метрів;

Шс - фактична облікова чисельність робітників підприємства у періоді, що аналізується, чол.

Отже, в наслідок збільшення облікової чисельності робітників собівартість одиниці продукції підприємства збільшується на:

∆Сот1 = 15Ч86100/(3710Ч280)= 1,243261 грн./м.

Зниження обсягу випуску продукції, як зазначалось раніш, впливає на собівартість через умовно-постійні витрати, крім того, техніко-економічні показники підприємства свідчать про більший ріст питомих витрат по заробітній платі у порівнянні з підвищенням продуктивності праці. Збільшення витрат підприємства внаслідок вищезазначених причин відповідно до методики економічного аналізу, яка застосована у цій роботі [Error: Reference source not found] розраховується по наступній формулі:

∆Вот2 = Фопт(уЧп) ΔQЧКо , де (3.25)

Qпп

∆Вот2 - збільшення витрат внаслідок зростання питомої ваги умовно-постійних витрат на оплату труда, грн.;

Фопт(уп) - умовно-постійна частина планового фонду оплати труда, грн.;

Qпп - плановий обсяг виробництва продукції, метрів;

Ко - коефіцієнт, який відображає відставання росту умовно-постійної частини фонду оплати праці від зменшення обсягів випуску продукції, який розраховується по формулі:

Ко =  З'офт   Птф  , де (3.25)

З'опт Поп

З'опт , З'офт - відповідно планові та фактичні витрати на оплату праці в розрахунку на одного працівника промислово-виробничого персоналу, грн./чол.;

Птп , Птф - відповідно планова та фактичні продуктивність праці в одного працівника промислово-виробничого персоналу, м/чол.

Виходячи з того, що планова та облікова чисельності працівників у періоді, що аналізується, були однакові, то коефіцієнт відставання росту умовно-постійної частини фонду оплати праці від зменшення обсягів випуску продукції дорівнює:

Ко = 86100/87400 - 3710/3800 = 0,008810068

Таким чином, збільшення витрат підприємства внаслідок зростання питомої ваги умовно-постійних витрат з оплати праці збільшення витрат підприємства становить:

ΔВот2 = 31880Ч761,05Ч0,008810068/3800 = 56,25 грн.

Розраховане загальне збільшення витрат з оплати праці відповідно збільшує собівартість одиниці продукції:

ΔСот2 = 56,25/3710 = 0,01516172 грн./м.

Отже, внаслідок вищезазначених причин собівартість одиниці продукції збільшується на 0,02% (0,01516172/79,7035Ч100%).

Таким чином, загальне збільшення витрат з оплати праці викликає підвищення собівартості на: ΔСот=1,243261+0,01516172=1,258423 грн./м.

Виходячи з результатів розрахунків збільшення собівартості з елементу "Витрати на оплату праці" розрахуємо вплив на собівартість елементу "Нарахування на заробітну плату". Оскільки загальна сума відсотків нарахувань на заробітну плату у періоді, що аналізується, дорівнювала 37,5%, то збільшення собівартості за нарахуваннями на заробітну плату становило: ΔСн =1,258423Ч37,5%=0,4719086 грн./м, що дорівнює 0,605% (0,4818101/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості одиниці продукції.

Отже, як бачимо з таблиці 3.25, крім елементів собівартості, які вже були проаналізовані раніш, на собівартість одиниці продукції у періоді, що аналізується, також впливали витрати з амортизації та інші витрати. Оскільки усі ці витрати підприємства відносяться до складу умовно-постійних, то вони впливають на собівартість одиниці продукції за рахунок збільшення своєї питомої ваги при зниженні обсягів виробництва. Отже, збільшення собівартості одиниці продукції за ціми елементами будемо визначати за допомогою формули 3.25.

Таким чином, внаслідок зменшення обсягу виробництва, яке було викликано впливом причин визначених у розділі Error: Reference source not found цієї роботи, збільшення собівартості одиниці продукції за витратами на амортизацію дорівнює: ΔСа = 36440/3710 - 36440/(3710 + 761,05) = 1,671892 грн./м, що складає 2,1% (1,671892/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості.

За іншими витратами внаслідок зазначеної причини загальне збільшення собівартості одиниці продукції підприємства становить:

ΔСін = 24680/3710 - 24680/(3710+761,05) = 1,132335 грн./м, тобто 1,42% (1,132335/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості.

Таким чином, загальне збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок усіх визначених причин складає:

ΔС =∆Смв+∆Сот+∆Сн+∆Са+∆Сін

ΔС=1,353597+1,258423+0,4719086+1,671892+1,132335=5,888155 грн./м, що дорівнює 7,38% (5,888155/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості.

Збільшення собівартості одиниці продукції відповідно (на 7,38%) збільшує загальні витрати підприємства, що призводить до погіршення фінансових результатів у періоді, що аналізується.

Загальна величина зниження фінансових результатів внаслідок збільшення собівартості одиниці продукції відповідно до методики економічного аналізу [Error: Reference source not found], яка застосовується у цій роботі, розраховується по наступній формулі:

Ес =∆СЧ(Qпф +∆Q) , де (3.25)

Ес - загальна величина зниження фінансового результату (збільшення витрат) внаслідок зростання собівартості, грн;

∆С - загальне збільшення собівартості одиниці продукції у періоді, що аналізується, грн/м;

Qпф - фактичний обсяг виробництва продукції, метрів;

∆Q - визначене зменшення обсягу випуску продукції, грн.

Таким чином, внаслідок збільшення собівартості одиниці продукції зменшення фінансового результату у періоді, що аналізується, дорівнює:

Ес=5,888155Ч(3710 + 761,05)=26326,24 грн, що складає близько 84% (26326,24/31250Ч100%) від величини балансового прибутку у періоді, що аналізується. Таким чином, якщо б підприємству вдалося усунути визначені підчас аналізу причини, що призвели до вищезазначеного збільшення собівартості, то у звітному періоді прибуток підприємства вдалося б збільшити до 57576,24 (31250+26326,24) грн.

Результати аналізу собівартості продукції доцільно навести у вигляді наступної таблиці.

Таблиця

3.25

Результати аналізу собівартості продукції за грудень 2000 р.

№

з/п

Причини, що призвели до збільшення собівартості продукції загальне збільшення витрат, грн. збільшення собівартості, грн./м % збільшення від фактичної собівартості
1 2 3 4 5

Зростання цін: 2753,72 0,6159464 0,7727%

зростання цін на матеріали 135,03 0,030189 0,0379%

зростання цін на електроенергію 2468,91 0,5521752 0,6928%

зростання цін на паливо 150,23 0,0335822 0,0422%

Понаднормативні витрати: 608,06 0,1359718 0,1706%

понаднормативні витрати матеріалів 291,07 0,0650824 0,0817%

понаднормативні витрати електроенергії 300,01 0,0671159 0,0842%

понаднормативні витрати палива 16,99 0,0037735 0,0048%

Збільшення облікової чисельності працівників 5558,86 1,243261 1,5599%

Збільшення нарахувань на заробітну плату 2109,89 0,4719086 0,5921%

Зростання питомої ваги умовно-постійних витрат: 16977,02 3,797106 4,764%

відносно матеріальних витрат 4371,35 0,977717 1,2267%

відносно витрат на оплату праці 67,96 0,01516172 0,0191%

відносно амортизації 7475,15 1,671892 2,0976%

відносно інших витрат 5062,57 1,132335 1,4206%

Разом 26326,24 5,888155 7,3876%

Як бачимо з таблиці 3.25, величина збільшення собівартості досить істотна (7,3876%). Отже, необхідно розробити заходи щодо усунення причин, які призвели до збільшення собівартості (див. таблицю).

Крім того, як зазначалося раніш, на фінансові результати у періоді, що аналізується, також впливало зменшення обсягу реалізації продукції, таким чином, загальне зниження фінансових результатів визначимо за наступною формулою:

Е = (Ор +∆Ор) - (Сф - ∆С)Ч(Qпф +∆Q) - Фрф , де (3.25)

∆Ор - визначене зменшення обсягу реалізації продукції, грн;

Сф - фактична собівартість одиниці продукції, грн/метр;

Фрф - фактичний фінансовий результат звітного періоду, грн;

Відповідно до вищенаведеної формули величина загального зниження фінансових результатів у періоді, що аналізується, внаслідок зазначених причин становить:

Е=(326950+69705)-(79,7035-5,888155)Ч(3710+761,05)-31250 =35372,9 грн., що дорівнює 113% (35372,9/31250Ч100%) від загальної величини фінансового результату у звітному періоді.

Таким чином, безпосереднє зменшення прибутку внаслідок зниження обсягу реалізації у періоді, що аналізується дорівнює:

Ер= Е - Ес= 35372,9-26326,24 = 9046,66 грн., тобто 29% (9046,66/31250 Ч100%) від фактичної величини прибутку.

Наведемо усі причини, які впливали на фінансові результати підприємства у періоді, що аналізується, у вигляді наступної таблиці.

Таблиця

3.25

Результати аналізу фінансових результатів за грудень 2000 р.

№

з/п

Причини, що призвели до зменшення фінансових результатів зниження фі-нансових ре-зультатів, грн % зниження від фактично-го прибутку
1 2 4 5

Зниження обсягу реалізації 9046,66 29%

Збільшення собівартості продукції 26326,24 84%

зростання цін на матеріали 2753,72 9%

понаднормативні матеріальні витрати 608,06 2%

завищена облікова чисельність персоналу 5558,86 18%

збільшення нарахувань на заробітну плату 2109,89 7%

зменшення обсягу виробництва продукції 16977,02 48%

Разом 35372,9 113%

Як бачимо, загальне зниження фінансових результатів у періоді, що аналізується, дорівнює 35372,9 грн., що навіть перевищує фактичну величину прибутку за цей період (31250 грн.), отже, необхідно розробити заходи, які дозволили б усунути негативний вплив на фінансові результати вищезазначених причин.

Таблиця

3.25

Заходи щодо поліпшення фінансових результатів

№

з/п

Заходи, що пропонуються Величина резерву, грн
1 2 4

Досягти збільшення доходу від реалізації продукції за рахунок здійснення заходів, які були розроблені під час аналізу обсягу реалізації продукції (розділ Error: Reference source not found даної роботи). 9046,66

Зменшити собівартість виробництва продукції за рахунок здійснення заходів, що пропонуються нижче: 26326,24

Визначати планові показники з урахуванням прогнозних значень інфляції на плановий період та можливого зростання цін на окремі види матеріалів, а також вивчати ринок пропозиції необхідних для виробництва матеріалів та сировини з метою визначення постачальників, які пропонують матеріали достатньої якості по найбільш низьким цінам 2753,72

Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ &amp;quot;Клімат Індустрії&amp;quot;

Встановити жорсткий контроль за витратами матеріалів у виробництві, вжити запобіжних заходів щодо псування матеріалів у процесі виробництва та підчас зберігання їх на складі, встановити систему матеріального заохочення за економію матеріалів та штрафів за понаднормативні витрати матеріалів, якщо понаднормативні витрати сталися з вини працівника; додержуватися планової структуру матеріальних витрат, яка повинна визначати оптимальну комбінацію розходу матеріалів на виробництво. 608,06

Досягти граничного скорочення завищеної облікової чисельності робітників промислово-виробничого персоналу до норм, що відповідають потребам виробництва; поліпшити контроль за трудовою дисципліною, запобігати понаднормативним невиходам шляхом встановлення відповідної системи штрафів, застосовувати матеріальні до робітників, що дотримуються трудової дисципліни та робочого розпорядку; перевести як можна більшу кість робітників на відрядну форму оплати праці, яка підвищує зацікавленість робітників у результатах своєї праці та заохочує до дотримання трудової дисципліни. 5558,86

Реалізувати вищезазначені заходи щодо скорочення завищеної облікової чисельності працівників та, відповідно, зменшення витрат на оплату праці, що дозволить скоротити базу відрахувань на соціальні заходи. 2109,89

Досягти збільшення обсягу випуску продукції за рахунок реалізації заходів, які були розроблені під час аналізу обсягу випуску продукції (розділ Error: Reference source not found даної роботи). 16977,02

Разом 35372,9

Таким чином, у разі реалізації заходів, які пропонуються у вищенаведеній таблиці, підприємство зможе підвищити свій балансовий прибуток за місяць на 35372,9 грн., тобто величина прибутку у періоді, що аналізується, досягла б 66622,9 грн. (35372,9+31250), отже рентабельність виробництва підприємству вдалося б збільшити до 18,5% (66622,9/((79,7035-5,888155)Ч(3710+761,05))Ч100%), що перевищує аналогічний фактичний показник на 7,93% (18,5%-10,57%).


Аудит фінансових результатів

Одним з найбільш складних та відповідальних видів аудиторських перевірок є перевірка фінансових результатів і реального фінансового стану суб'єкта господарської діяльності. Складність та відповідальність аудиторської перевірки фінансових результатів також підкреслюється й тим, що за даним видом перевірки встановлюється найвища ступінь аудиторського ризику. Крім того, від повноти виконаної аудиторської роботи, об'єктивності висновку залежать правильність і повнота не менш важливого напрямку аудиторської діяльності – визначення подальшої фінансової стратегії суб'єкта господарської діяльності.

Виконання аудиторської роботи щодо перевірки фінансових результатів вимагає глибоких знань та відповідного досвіду. Отже, виконання комплексу робіт з аудиторської перевірки фінансових результатів доручається, як правило, лише висококваліфікованим та досвідченим аудитор.

Основною метою аудиту фінансових результатів є збір, обробка та перевірка достовірності облікової інформації щодо визначення фінансових результатів діяльності, а також підрахунок позитивного чи негативного впливу на кінцевий фінансовий результат усіх факторів, які визначаються підчас аудиторської перевірки.

При здійсненні аудиторської перевірки фінансових результатів необхідно виходити насамперед з того, що діяльність будь-якого об'єкта підприємництва включає дві взаємозалежні сторони – господарську і фінансову. Перша визначає залучені до виробничої діяльності виробничі активи (основний капітал), друга – вибір та величину використаних фінансових пасивів (ресурсів). Від їхньої збалансованої взаємодії в господарському процесі і залежить фінансовий результат. При цьому слід враховувати, що визначення й органічне з'єднання капіталу і ресурсів – процес динамічний. У зв'язку з цим зростання, наприклад, активу завжди необхідно переконатися у збільшенні відповідного пасиву або зменшенні іншого активу.

Отже, розпочинаючи аудит фінансових результатів відповідно до замовлення клієнта, аудитор, насамперед, повинний з'ясувати, яку мету ставив перед собою його клієнт (суб'єкт господарської діяльності) – одержати максимум прибутку, завоювати ринок, утримати свої позиції на ринку і т.д. Лише після цього можна буде здійснити відповідний обгрунтований аналіз та підготувати достовірні висновки.

Основними джерелами інформації, які необхідні аудитору для зазначеного аналізу виступають: баланс; звіт про фінансові результати і їхнє використання; декларація про дохід підприємства та податкові декларації; бухгалтерські регістри по обліку виробничих витрат, реалізації, фінансових результатів (журнали № 3, № 5, № 5А, № 6, №7, відомості № 7.1, № 7.2, № 7.3 та інші, якщо суб'єкт господарської діяльності використовує журнальну форму обліку, або регістри аналогічного призначення при використанні підприємством інших форм бухгалтерського обліку).

Аудитор насамперед повинний оцінити стан бухгалтерського обліку на підприємстві, оскільки від ступеня довіри до облікової інформації залежать як обсяг аудиторської роботи, так і якість аудиторського висновку, а також ступінь аудиторського ризику.

Розпочинаючи перевірку фінансових результатів підприємства аудитор повинний у першу чергу ознайомитися з порядком обліку виробничих витрат, собівартості, реалізації продукції та фінансових результатів.

Підчас перевірки аудитор з'ясовує, які витрати виробництва (обігу) включаються до виробничої собівартості, а які зараховуються до складу витрат періоду і безпосередньо списуються на фінансовий результат.

Порядок формування собівартості готової продукції (робіт, послуг) є обов'язковим для всіх підприємств, що здійснюють виробничу діяльність. Цей порядок встановлений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" [].

Особливої увагу аудитор приділяє обліку витрат за рахунком 90 "Собівартість реалізації". Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" до виробничої собівартості з 01.01.2000 р. включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, виробничі накладні витрати. Такі витрати, як адміністративні, збутові та інші операційні , згідно стандарту не включаються до складу виробничої собівартості продукції. Отже, рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначений для відображення лише виробничої собівартості готової продукції (придбаних товарів), що була реалізована. Зіставлення чистих доходів від реалізації і собівартості реалізованої продукції дозволяє визначити валовий фінансовий результат (прибуток, збиток).

Відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку собівартість незавершеного виробництва, готової і реалізованої продукції, яка відображається відповідно на рахунках 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція і 90 "Собівартість реалізації", визначається як виробнича собівартість, у яку включаються витрати основних цехів і інших підрозділів, що відповідно забезпечують процес виробництва (склади виробничих запасів, відділ постачання і т.д.). Як зазначалося вище, значна частина загальногосподарських витрат не включається до складу виробничої собівартості продукції. Для обліку таких витрат виділені рахунки 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на з побут", 94 "Інші операційні витрати".

Аудитор перевіряє обороти за рахунком 70 "Доходи від реалізації", який призначений для відображення доходу від реалізації продукції, робіт, товарів і послуг, нарахованого чи отриманого підприємством у звітному періоді. Для визначення показника чистого доходу, що належить підприємству, по дебету цього рахунка буду відбиті податки, що підлягають сплаті з доходу (ПДВ, акцизний збір), і частина доходу, що належить іншим підприємствам (по договорах комісії, спільної діяльності і т.п.).

Оскільки наприкінці звітного періоду рахунка доходів і витрат повинні закриватися шляхом списання різниці їх дебетового і кредитового оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати", то аудитор перевіряє правильність і своєчасність закриття цих, а також визначає, чи дорівнюють один одному дебетовий та кредитовий обороти за рахунками доходів і витрат після їх закриття на рахунок 79.

Підчас перевірки фінансових результатів особливу увагу аудитор приділяє рахунку 79 "Фінансовий результат", оскільки він призначений для узагальненого відображення інформації про фінансовий результат підприємства від звичайної й іншої діяльності. За кредиту рахунку 79 "Фінансовий результат" відбиваються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені доходи (непокриті збитки)". Таким чином, на рахунку 79 відбувається безпосереднє визначення фінансового результату. Отже, аудитор повинний перевірити правильність розрахунку величини фінансового результату та визначити, чи дорівнюють один одному дебетовий та кредитовий оборот за рахунком 79 після його закриття.

Аудитор також повинний звернути увагу окремо на формування бухгалтерського та податкового прибутку, тому що їхнє визначення відбувається за різними нормативно-правовими актами. Відповідно до П(С)БО 15 "Дохід" дохід повинний визнається при збільшенні чи активу зменшення зобов'язання, що обумовлює збільшення власного капіталу. Тому, такі надходження, як суми ПДВ, суми надходжень по договорах комісії, передоплати продукції, авансу, задатку під заставу, що приводять до збільшення активів, однак не приводять до росту власного капіталу, в бухгалтерському обліку не визнаються доходами.

Прибуток, що оподатковується, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [], повинний визначатися сумою скоригованого валового догоду (виторгу в грошовій чи натуральній формах) звітного періоду, зменшеної на суму валових витрат підприємства, які безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, і зменшеної на суму амортизаційних відрахувань.

Аудитор повинний враховувати що витрати на гарантійний ремонт та обслуговування включаються за бухгалтерським обліком до складу витрат на збут без обмеження. За податковим обліком до валових витрат включається лише сума не вища за 10 % від сукупної вартості проданих товарів, термін гарантійного обслуговування яких ще не минув. Витрати на рекламу включаються до валових витрат тільки в розмірі 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній квартал, тоді як у бухгалтерському обліку ці витрати включаються до складу витрат на збут у повному обсязі. Згідно з податковим законодавством не включаються до складу валових витрат суми сплаченого штрафу, пені, неустойки, натомість в бухгалтерському обліку зазначені сплати відносяться на рахунок 948 "Визнані штрафи і неустойки". Витрати на ПММ для службовий легковий автотранспорт, витрати на оплату добових понад встановлені норми, що пов'язані з виробничою діяльністю підприємства, за бухгалтерським обліком включаються до складу витрат, а за податковим обліком такі витрати не враховуються при обчисленні бази оподаткування.

Відповідно до податкового законодавства, до валового доходу включається вартість безоплатно наданого майна, а за податковим обліком на рахунок 745 "Дохід від безоплатно отриманих активів" зараховується тільки сума амортизації таких активів.

Після перевірки порядку обліку виробничих витрат, формування собівартості продукції, реалізації і формування фінансових результатів аудитор здійснює загальну оцінку фінансових результатів: виконання плану прибутку не тільки за загальною сумою, але й відносно окремих складових.

Важливим етапом аудиту є визначення впливу окремих факторів на величину фінансових результатів. Аудитор повинний враховувати, що на фінансовий результат впливає зміни за такими показниками, як обсягу реалізації продукції; величин виробничої собівартості продукції, що була реалізована; ціна на продукцію; структура й асортимент реалізованої продукції.

Вплив зміни обсягу реалізації продукції може бути визначений множенням планової суми прибутку на відсоток відхилення обсягу реалізації в оцінці по повній плановій собівартості. Вплив зміни величини собівартості визначають зіставленням фактичної і планової собівартості у перерахунку на фактичний обсяг випуску продукції. Аналогічно аудитор аналізує вплив зміни величини комерційних витрат на фінансові результати підприємництва. Шляхом відповідних підрахунків (зіставленням фактичного обсягу реалізації без акцизного збору в цінах плану і цінах, що фактично склалися на ринку) аудитор визначає вплив цінового

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: