Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів

Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів

та обладнання;

Інші машини та обладнання;

Транспортні засоби;

Вантажні автомобілі;

Інші транспортні засоби;

Інші основні засоби;

Ця класифікація дозволяє:

- деталізувати технічні засоби;

- виділити меліоративні споруди;

- об'єднати в одну групу будівлі та споруди;

- об'єднати такі групи: "Передавальні пристрої", "Інструмент", "Вимірювальні та регулюючі прилади" в одну.

Новий підхід до оцінки основних засобів пропонує Астахов В. П.[1] Він пропонує не включати зовсім в їх первинну вартість витрати по їх доставці та установленню, оскільки на його думку це веде до продовження строків морального і фізичного зносу основних засобів.

Тому, на думку Лещо Ш.[31], при оприбуткуванні основних засобів, що були в експлуатації, підприємство, яке придбає, повинно привести їх в первісно - відновлену вартість, тобто вартість такого ж чи подібного нового об'єкту на день приймання.

Відновлена вартість об'єктів основних засобів формується в результаті переоцінки (індексації). Останні індексації основних засобів проводились станом на 1 травня 1992 року, 1 серпня 1993 року, 1 липня 1994 року, 1 травня 1995 року, 1 квітня 1996 року.

Згідно Положення (стандарту) 7 [35], підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена первинна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Маємо погодитися з Лещо Ш.[31] в тому, що, різке підвищення вартості основних засобів відчутно відобразилося на підвищенні собівартості виготовленої продукції. Тому амортизаційні відрахування необхідно робити, на його думку, з розрахунку первинної вартості до повного їх погашення.

З тим, що частину основних засобів, перш за все виробничий і господарський інвентар, слід виключити зі складу основних засобів і включити до складу МПШ, з Бражаускасом В.[8] погоджується Астахов В.[1] Вони вважають, що підвищення рівня первинної вартості основних засобів значно спростить організацію їх аналітичного та синтетичного обліку. При цьому більш об'єктивно будуть обчислюватись показники використання основних засобів, в першу чергу фондовіддача, а також загальний показник - рівень рентабельності.

До 1 липня 1997 року основні засоби мали три види оцінки: первісну, залишкову і відновлювальну. Але в Положенні (стандарті) 7 дається визначення ще й ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).[35]

Вдосконалення оцінки основних засобів з урахуванням їх залишкової вартості пропонує Палій В.[40], що має суттєве значення для організації обліку основних засобів. Питання переоцінки майна підприємства в умовах інфляції, як вважає автор, найбільш важливе для фінансового стану підприємства. Оцінка основних засобів повинна здійснюватись по первинній вартості. Для обліку впливу інфляції слід загальну суму діючих основних засобів по первинній вартості збільшити так, щоб первинна оцінка разом з нарахуваннями була завжди у стільки разів більша, ніж початкова, у стільки разів зменшувалась закупівельна здатність коштів.

Новодворський В.Д.[34] виділяє слідуючи види вартості основних засобів: реальну, ринкову, балансову, залишкову, відновлювальну, страхову, ліквідну, спеціальну та інші. В багатьох випадках рекомендації професіонала - оцінювача не адекватні сприйняттю бухгалтера підприємства, який мислить категоріями "відновлювальна вартість", "залишкова вартість", та інші. Новодворський пропонує доцільним виділити в активі бухгалтерського балансу статті "Дооцінка основних засобів", сума якої у наш час по суті була б позбавлена статті "Додатковий капітал". Завдяки такому способу у балансі, з одного боку відбувається зв'язок з первинною вартістю, яка зберігається в послідуючих балансах і таким чином стає перевага між балансами і з'являється можливість зробити висновки про результати переоцінки за відповідний період. Щодо представлення оцінки основних засобів по їх початковій вартості, тут виникає спірне питання. Так, згідно Положення з бухгалтерського обліку основних засобів початкова вартість складається з витрат на їх спорудження чи придбання, включаючи витрати по їх доставці і встановленню.

Доктор економічних наук Бородін О. [7] вніс доповнення до регламенту вартості об'єктів засобів праці з урахуванням специфіки експлуатації, строк служби (більш ніж один рік). Бухгалтерський облік основних фондів за первинною вартістю протягом кількох десятиліть виправдав себе. Він зручний з організації аналітичного обліку, при визначенні результатів від списання чи реалізації об'єктів.

Астахов В.П.[1] зазначає, що раніш використовувані первинні документи повинні бути скасовані не в шкоду аналітичному обліку. Одночасно складання інвентарної карточки необхідно привести згідно з новим змістом, отже ввести деякі показники доповнені, деякі видозмінити чи скоротити. Основою для відкриття інвентарної карточки будуть служити додаткові технічні документи на об'єкт, супровідні документи постачальника. Разом з підписами членів приймальної комісії у карточці, як вважає автор, повинен бути підпис матеріально відповідальної особи. Дані її в майбутньому будуть використовуватись для пооб'єктного обліку основних засобів по місцях їх надходження, про що робиться запис в інвентарному списку. Автор вважає, що така інформація для бухгалтера достатня, щоб зареєструвати дану операцію в інвентарній карточці обліку основних засобів.

Професор Огійчук М.Ф. [17] пропонує для аналітичного обліку основних засобів і контролю за їх рухом використовувати "Обігову відомість руху основних засобів". Для аналітичного обліку доцільно використовувати змінену форму інвентарної картки, яку заповнює комісія. Після запису в опис інвентаризаційних карток її заносять в картку, в наслідок чого відпадає необхідність в складанні ряду документів.

Таким чином, дослідження відповідних літературних джерел та національних стандартів оцінки основних фондів дає нам змогу стверджувати, що в Україні облік наявності та руху основних фондів здійснюється за первісною або відновлювальною вартістю, а при безкоштовному отриманні - за обліковою вартістю сторони, яка передає. У західних країнах, зазвичай, використовується ринкова вартість при існуючому використанні або відновлювальна вартість основних фондів, заснована на витратах їх відтворення, тоді як при реконструкції об'єктів - інвестиційна вартість, тобто вартість для конкретного інвестора. Ринкова вартість (вартість при обміні) - це найбільш ймовірна ціна, яку повинен мати товар на конкурентному відкритому ринку з дотриманням усіх умов справедливої торгівлі, свідомих дій продавця і покупця, без впливу незаконних стимулів.

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграцією у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, іде роздержавлення власності та приватизація майна.

Слід погодитись, що контроль в Україні відбувся. Він виник у відповідь на зростання попиту на ці послуги і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації.

Процес контролю - це процес пізнання істини, який полягає в ретельному вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі, - власника, менеджера, працівників, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, інвесторів- суперечливі, і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах, як вважає Кулаковська Л.П.[28]

На думку Сапко В.В. [45] ринкова економіка потребує нових форм контролюза якістю бухгалтерського обліку та достовірністю інформації у фінансовій звітності про діяльність підприємств. Історія контролюпоказує, що його розвиток обумовлений розподілом інтересів адміністрації підприємств та інвесторів.

Білик М.Д. [4] виділяє те, що контроль важливий тим, що користувачі інформації (засновники), акціонери, фінансово-кредитні установи часто не мають професійної підготовки для оцінки якості інформації, хоча вони зацікавлені у проведенні незалежної експертизи бухгалтерського балансу, фінансової звітності, щоб мати об’єктивну оцінку господарської діяльності підприємства. Незалежний контроль за достовірністю, повнотою бухгалтерської звітності та відповідністю її законодавству здійснюється в усіх країнах з розвиненою економікою. Такий контроль називають контрольорським.

Контроль покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

Мета контролю - сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку, стверджує Усач Б.Ф.[48]

2. Облік наявності та руху основних засобів


2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства


Згідно Указу Президента Країни "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 року колективне сільськогосподарське підприємство "Сидоренко" було реформоване в сільськогосподарський кооператив "Авангард", який розташований в південно-східній частині Менського району Чернігівської області, в басейні річки Десна в Полісській зоні на півночі лівобережної України.

Зареєстрований сільськогосподарський кооператив "Авангард"в управлінні статистики у Менському районі 30.06.1999р. №26.

Свідоцтво про державну реєстрацію-серія АОО №209957. Ідентифікаційний код 30481568.

Центральна садиба господарства знаходиться на території м. Мена, по вулиці Свердлова, 28. Відстань до залізничної станції в м. Мена - 3 км, а до обласного центру 70 км. Зв'язок з обласним центром, а також пунктом реалізації сільськогосподарської продукції здійснюється по автотрасі Чернігів -Новгород-Сіверський. Місто Мена являється адміністративним і виробничим центром господарства. Тут знаходяться найважливіші виробничі і господарські об'єкти, а також культурно побутові об'єкти господарства.

Клімат в цій місцевості помірний, м'який із помірним зволоженням. Самий холодний місяць року січень. Середня температура січня -6,2 -7,6 С. Переважають, як правило, західні і північно-західні вітри. Середня річна сума опадів нараховує 500-600 мм.

Вегетаційний період більшості сільськогосподарських культур обмежений переходом весняної і осінньої середньодобової температури повітря через +5 С і нараховує по господарству 189-199 днів. Період вегетації теплолюбивих культур обмежений переходом середньодобової температури через +10 С.

На території господарства переважну більшість становлять дерново-підзолисті ґрунти, які характеризуються невеликим вмістом гумусу -0,5 -1,2%.

Основними пріоритетними напрямками роботи сільськогосподарського кооперативу "Авангард" являється вирощування зернових, картоплі, виробництво м'яса, молока.

Кооператив також має в своєму розпорядженні: тваринницький комплекс, пилораму, адмінбудівлю, комори, склади ПММ.

В господарстві трьо-ступенева багатогалузева цехова структура управління виробничим процесом. Господарство має такі структурні підрозділи: центральна садиба; молочнотоварна ферма, ферма відгодівлі ВРХ, свиноферма, маши-но-тракторний парк; автопарк; млин; пилорама; обслуговуючі господарства представлені їдальнею і дитячим садком.

Розглянемо показники, які характеризують економічну ефективність підприємства (таблиця 2.1.1)


Таблиця 2.1.1

Основні економічні показники підприємства СК "Авангард" (тис.грн.)

Показники

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2008 рік в % до 2006 р.


Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робот, послуг) 5698 6583 8742 153
Податок на додану вартість 474 446 615 130
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 5224 6137 8127 156
Собівартість реалізованої продукції 4895 5775 7670 157
Валовий прибуток, тис. грн. 329 362 457 139
Чистий прибуток 956 1642 2093 у 2 рази
Рівень рентабельності, % 19,5 28,4 29,9 153

Аналіз даних таблиці 2.1.1 показує, що дохід від реалізації продукції в 2008 році збільшився на 53% в порівнянні з 2006 роком, собівартість реалізованої продукції, за цей же період, збільшилася на 57%, валовий прибуток в 2008 році виріс на 39%, чистий прибуток виріс у 2 рази у порівнянні до 2006 року.

Розглянемо склад і структуру землекористування СК "Авангард".


Таблиця 2.1.2.

Склад землекористування

Різновиди земельних угідь

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 р. у % до 2006 р.


площа, га площа, га площа, га
Всього с.г. угідь у т.ч.: 2493 2193 1923 77
рілля 421 233 178 42
пасовища 161 161 161 100
багаторічні насадження 16 16 16 100

Аналізуючи дані таблиці 2.1.2 бачимо, що земельна площа сільськогосподарських угідь в господарстві зменшилась в 2008 році на 23%, а рілля на 58% порівняно з 2006 роком. Це пов`язано із передачею частини земель іншим господарствам.

Отже, можна зробити висновок, що земельний фонд в СК "Авангард" використовується ефективно та раціонально.

Необхідною умовою виконання виробничої програми с.-г. підприємства є повне і своєчасне забезпечення матеріальними ресурсами високої якості.

Розглянемо середньооблікову чисельність працівників підприємства (табл. 2.1.3.).


Таблиця 2.1.3

Динаміка середньорічних працівників та ефективність використання робочої сили

Назва показника

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 р. у % до 2006 р.

Середньорічна чисельність 195 196 196 100,5
у тому числі:



в рослиніцтве 78 73 73 93,6
в твариніцтве 117 123 123 105,1
Вироблено валової продукції (тис. грн.) 7513 9756 11922 158,7

Вироблено валової продукції на одного середньочисель-ного працівника

(тис. грн.)

3853 4976 6083 157,9

Наведена таблиця показує, що середньорічна чисельність зросла на 0,5% у 2008 році в порівнянні до 2006 року, а виробництво валової продукції на одного середньочисельного працівника збільшилось на 57,9% за той же період.

Розглянемо структуру товарної продукції аналізованого підприємства в таблиці 2.1.4.


Таблиця 2.1.4

Структура товарної продукції господарства

Види продуктів

Питома вага товарних продуктів сільського господарства, тис.грн.

В середньому за 2006 -2008 рр.



Виручка тис.грн.

Структура,

%


2006 р.

2007 р.

2008 р.



Всього по рослинництву

1957 1671 2111 1913 29
Зернові 561 691 570 607 9
Ріпак 80 273 505 286 4
Картопля 1182 665 1008 951 15
Інша продукція 134 42 28 69 1

Всього по тваринництву

3051 4316 5873 4413 68
М'ясо ВРХ 1116 1457 1686 1420 22
М'ясо свіней 38 139 180 119 2
Молоко 1864 2693 3483 2680 41
Інша продукція 33 27 524 194 3

Промислова продукція

92 - - 30 1
Реалізація іншої продукції, робіт, послуг 105 150 143 133 2
Реалізація товарів 19 - - 7 -

Усього

5224

6137

8127

6496

100


Проаналізувавши таблицю 2.1.4. можна сказати, що головною галуззю СК "Авангард" є виробництво молока, зернових, картоплі та м’яса ВРХ. Тому спеціалізація господарства – зерно-молочне. Слід зазначити, що в загальному об`ємі виробництва зернові займають - 9%, картопля - 15%, молоко - 41% і велика рогата худоба - 22%.


2.2 Склад та оцінка основних засобів


Переоцінка основних засобів-дуже складне (методично) питання управлінського бухгалтерського обліку. Якби в П(С)БО №7 бухгалтерам було надано право самим вирішувати питання методології проведення переоцінки основних засобів,я рекомендую робити це дуже просто: у разі дооцінки - проводити збільшення додаткового капіталу,у разі уцінки- зменшення,у разі вибуття переоціненого активу- залишок його переоцінки зазначений в інвентарній картці переносити на рахунок 44.[35]

Для того,щоб показати офіційну методологію кількома словами обійтися неможливо, проте нічого хитрого і тут немає, а є лише багато зайвої роботи.

Якщо переоцінка об’єкта здійснюється вперше (або за умови,що всі попередні дооцінки нейтралізовано еквівалентними уцінками), то в разі дооцінки суму збільшення його балансової вартості слід зараховувати до складу додаткового капіталу,а в разі уцінки аналітичну суму зменшення - до складу витрат звітного періоду.[37]

Для раціональної організації бухгалтерського обліку основних засобів і нарахування амортизації, для складання статистичної звітності про склад та рух основних засобів, а також для аналізу їх використання всі основні засоби об'єднуються в однорідні групи. Таке групування називається класифікацією.[16]

В СК "Авангард" класифікація побудована за ознаками функціонального призначення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 року № 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації, віднесення амортизаційних відрахувань до витрат виробництва (обігу)" і поділяється на наступні групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромагнітні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно - обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;

група 3 - інші основні фонди, які не ввійшли до групи 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини та обладнання, робочі та продуктивні тварини, а також багаторічні насадження.

Бухгалтерія підприємства визначає належність основних засобів до тієї чи іншої облікової групи за даними паспортів, інструкцій, описів та іншої технічної документації чи відповідно до висновків спеціалістів і керівників функціональних служб.

Бухгалтерський облік має забезпечувати інформацію для складання статистичної звітності в межах зазначених груп основних засобів.

Згідно класифікації, основні засоби підприємства поділяються на виробничі і невиробничі.

Виробничі основні засоби прямо або не прямо приймають участь в процесі виробництва, невиробничі основні засоби такої участі не приймають, вони обслуговують культурно - побутові і інші потреби підприємства.

Виробничі основні фонди, в свою чергу, поділяються на виробничі основні фонди виробничого і невиробничого призначення.

В галузі промисловості виділяють виробничі основні засоби, які відносяться до основної продукції засоби загального призначення.

До невиробничих основних засобів відносяться основні засоби, які використовуються в громадському харчуванні і торгівлі, в житлово - комунальному господарстві, в сфері побутового обслуговування.

За використанням розрізняють: діючі основні засоби і недіючі (які перебувають у запасі, консервації). У складі недіючих основних засобів не враховують устаткування, призначеного для встановлення. Діючі основні засоби беруть участь у процесі виробництва і його обслуговуванні. Такий поділ основних засобів в обліку зумовлений насамперед потребою обчислювати амортизацію. Якщо на діючі основні засоби її нараховують на повне відновлення, то на засоби, що перебувають на консервації, амортизацію не нараховують.

За речовим складом основні засоби поділяються на інвентарні і неінвентарні. Інвентарні основні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти і підрахувати в натурі (будівлі, споруди, машини), а неінвентарні - не мають речового змісту і являють собою витрати на земельні, водні та лісові угіддя (крім споруд), що здійснюються за рахунок капітальних вкладень.

Для правильної організації обліку основних засобів важливе значення має встановлення єдиних принципів їх оцінки. Єдність оцінки забезпечує порівнянність показників однорідних засобів різних галузей народного підприємства, а також узагальнення їх у масштабі всього народного підприємства. Вартісна оцінка основних засобів дає змогу визначити її обсяг, галузеву структуру, величину амортизації, зносу, планування відтворення їх.

Згідно з Положенням про бухгалтерські звіти і баланси в СК "Авангард" основні засоби обліковуються протягом усього часу їх експлуатації за первинною вартістю з відокремленим обліком суми їх зносу.

У первинній вартості основних засобів враховують вартість їх придбання чи будівництва, доставки і відновлення. За цією вартістю обліковують основні засоби на балансі підприємства до повного зносу, ліквідації або продажу їх.

Первинна вартість основних засобів може змінитись, якщо при їх оприбуткуванні допущено помилки в початковій оцінці, під час проведення переоцінки, при реконструкції або частковій ліквідації об'єкта.

Різниця між первинною вартістю і сумою нарахованого зносу - це залишкова вартість, тобто вартість, іще не перенесена засобами на вироблену продукцію.

В господарстві крім первинної і залишкової вартості визначають, також, відновлювальну (переоцінену) вартість основних засобів.

Під відновлювальною вартістю розуміють вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах. Методи визначення відновлювальної вартості різноманітні і залежать від виду основних засобів.

Виробництво однакових основних засобів у минулому і в даний поточний період характеризується різним рівнем витрат. Це пов'язано з рівнем цін на промислову продукцію, цін і тарифів на будівництво. Тому виникає потреба оцінювати основні засоби, побудовані в минулому, за вартістю сучасного виробництва. Підприємство визначає відновлювальну вартість періодично під час переоцінки основних засобів.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу основних засобів на ту саму дату.У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображення різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.[2]

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Переоцінка основних засобів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата забов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

В зв'язку з нестійким положенням цін до 1998 року щорічно проводилась в господарстві індексація балансової вартості основних фондів. Порядок індексації регламентувався постановами Кабміну України. При цьому використовувались коефіцієнти пониження зношення основних фондів. Методика бухгалтерського обліку індексації детально описувалась у відповідних наказах Мінфіну, Мінстату, Мінекономіки і особливих проблем у бухгалтерів не виникало.

Тепер індексації підлягають вартість об'єкта основних засобів і його знос, якщо залишкова вартість об'єкта значно відрізняється від справедливої вартості. Для основних засобів П(С)БО № 19 конкретизовано порядок визначення справедливої вартості.


Об'єкт визначення справедливої вартості Визначення справедливої вартості
Земля Ринкова вартість
Будівлі Ринкова вартість
Машини Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
Устаткування Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
Інші основні засоби Зідновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

Як бачимо, у більшості випадків справедлива вартість основних засобів - це їх ринкова вартість. Інформацію про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки можна отримати:

з відомостей заводів-виробників;

з прайс-листів посередників;

з періодичних видань;

безпосередньо на ринку;

в агентствах нерухомості, у експерта-оцінювача;

зі збірників цін (що видаються, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);

у міському відділі цін.

Зазначимо, що при великій номенклатурі визначення справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів це - трудомісткий процес. Крім того, у названих джерелах інформації наведена вартість нових основних засобів; об'єкти, що знаходяться в господарстві, найчастіше вже зношені, тому визначення їх справедливої вартості є певною проблемою. У цьому випадку підприємство може використати методики, що застосовуються експертами - оцінювачами.

Переоцінка основних засобів здійснюється на дату балансу. Частота її проведення залежить від коливань справедливої вартості основних засобів, що переоцінюються. При переоцінці одного об'єкта переоцінюються всі об'єкти, що відносяться до даної групи.

Відомості про зміну первинної вартості і суми зносу основних засобів заносяться до регістру аналітичного обліку - інвентарної картки.

Розрахунок суми змін провадиться на основі індексу переоцінки, що показує, у скільки разів справедлива вартість окремого об'єкта основних засобів зросла (скоротилася) щодо залишкової.

Індекс = Справедлива вартість / Залишкова вартість

При цьому індексація основних засобів відображається:

Дт 10 Кт 423 "Дооцінка активів".

Індексація величини зносу проводиться:

Дт 423 Кт 131 "Знос основних засобів".

Розрахунок суми змін може провадитися інакше, якщо залишкова вартість об'єкта дорівнює нулю. У цьому випадку переоцінена вартість об'єкта визначається додаванням справедливої вартості до його первинної без зміни зносу.

Порядок відображення переоцінки на рахунках залежить від результатів попередньої переоцінки. Суми первинної дооцінки включаються до складу додаткового капіталу; а сума первинної уцінки - до складу витрат періоду.

У разі дооцінки об'єкта, який раніше був уцінений, дооцінка в межах суми попередньої уцінки, списаної на витрати, включається до складу доходу звітного періоду.

У разі уцінки об'єкта, який раніше був дооцінений, сума уцінки (в межах величини попередньої дооцінки, відображеної у складі додаткового капіталу) списується в дебет субрахунка 423 "Дооцінка активів".

Негативним в оцінці основних засобів підприємства є те, що в основу визначення первинної вартості основних засобів береться фактична вартість об'єкта основних засобів, додаючи витрати на його придбання, доставку, монтаж і устаткування. Це призводить до продовження строків фізичного і морального зносу.

Також виникають розбіжності по первинній оцінці об'єктів будівництва. Виготовлені підрядним способом зараховуються в основні засоби по кошторисній вартості, збудовані ж господарським способом - в сумі фактичних витрат на будівництво. Це є негативним моментом для підприємства, тому що не має режиму економії засобів при будівництві капітальних об'єктів господарським способом.[2]

Необхідною умовою об’єктивності обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки за первісною, залишковою, переоціненою та справедливою вартістю.

Згідно Положення (стандарту) 7 придбанні (створенні) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того,що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.[35]

Первинна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно - монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежи, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються господарству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первинна вартість об'єктів основних засобів, забов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів. Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Первинна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості. Первинна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду. Первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на подібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.[37]

Відновлена вартість об'єктів основних засобів формується в результаті переоцінки (індексації). Останні індексації основних засобів проводились станом на 1 травня 1992 року, 1 серпня 1993 року, 1 липня 1994 року, 1 травня 1995 року, 1 квітня 1996 року.

Згідно Положення (стандарту) 7, підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена первинна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.[35]

З тим, що частину основних засобів, перш за все виробничий і господарський інвентар, слід виключити зі складу основних засобів і включити до складу МШП, з Бражаускасом В. погоджується Астахов В. Вони вважають, що підвищення рівня первинної вартості основних засобів значно спростить організацію їх аналітичного та синтетичного обліку. При цьому більш об'єктивно будуть обчислюватись показники використання основних засобів, в першу чергу фондовіддача, а також загальний показник - рівень рентабельності.

До 1 липня 1997 року основні засоби мали три види оцінки: первісну, залишкову і відновлювальну. Але в Положенні (стандарті) 7 дається визначення ще й ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).[35]


2.3 Первинний та зведений облік руху основних засобів


Документальне оформлення руху основних засобів в СК "Авангард" проводиться на основі типових форм первинної документації.

Усі об'єкти закінченого будівництва приймають в експлуатацію державні приймальні комісії з попереднім прийманням їх робочими комісіями підприємства. Робоча комісія, приймаючи закінчений об'єкт, зобов'язана оглянути його, перевірити, а в разі потреби провести випробування. Державна приймальна комісія на основі актів робочої комісії та інших документів після огляду об'єкту складає "Акт приймання - передачі основних засобів" (ф. ОЗ-1). У ньому зазначають дані актів робочої комісії, відповідність об'єкта технічним умовам,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: