Основи бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності підприємства
Сплата заробітної плати складається з двох частин. Перша частина це аванс якій отримує робітник до 7 числа наступного місяця після звітного. Розмір авансу становить не менш 55% відсотка від загально нарахованої заробітної плати. Сплата до фондів відбувається в час сплати авансу, перерахуванням грошей (суми сплати до фонду) на рахунків фондів. Пікся 7 і до 30,31 календарного дня наступного за звітним сплачується залишок заробітної плати. Отримання заробітної плати здійснюється перерахування грошей на банківську картку працівника. На підставі даного аналітичного обліку формується загальна сума заборгованості підприємства перед працівниками, загальна сума утримань та виплат.
Данні операції оформляються первинними документами табелем обліку використаного робочого часу, розрахунково-платіжної відомості, звід відрахувань до фонду. Всі нарахувань, відрахувань, перерахування відображаються у журналі-ордері рахунку 65, 66 [Додаток Ж].
7. Облік операцій з власним капіталом
Облік операцій з власного капіталу здійснює бухгалтер посадовій інструкції якого передбачено ведення даного об’єкта обліку. Облік здійснюється згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал ", Господарський кодекс України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємства ", Закон України "Про господарські товариства ", Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок ", Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Облік здійснюється на рахунку 40 "Статутний капітал", 41 "Подвой капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)", 45 "Ви лучинний капітал", 46 "Несплачений капітал". ТОВ "" має тільки статутний капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
Облік статутного капіталу починається з Статуту підприємства, де зазначено розмір статутного капіталу, яким чином засновники будуть робити свої внески, розмір внесків кожного засновника, частка акцій кожного засновника, перечень засновників. Засновники зобов’язанні внести до моменту реєстрації 50% від суми статутного капіталу. Після реєстрації на протязі 1-го календарного року засновники роблять залишкові внески до статутного капіталу. Розмір власного капіталу складається з статутного капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). На підприємстві ТОВ "Техметалресурс" є статутний капітал у розмірі 35 000 грн. внесок здійснювалася грошовими коштами. Зміни у розмірі статутного капіталу з дати заснування не відбулися, нерозподілений прибуток складається з прибутку скорегованого на суму витрат.
Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір і порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з внесків його учасників.
Оцінка внесків до статутного капіталу здійснюється в грошовому еквіваленті за спільною згодою учасників відповідно до статутних документів.
Внески засновників можуть бути в таких формах:
- Майно та матеріали (обладнання, будівлі та матеріальні цінності);
- Цінні папери (акції, облігації та інші);
- Права на володіння природними ресурсами;
- Права на володіння майном (будівлями, обладнанням);
- Права на використання об'єктів інтелектуальної власності;
- Грошові кошти.
Матеріальні цінності, які вносяться до статутного капіталу, оцінюються за первинними документами, які підтверджують їх вартість. Майно, яке вноситься до статутного каптал без підтвердження первинними документами, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників. Якщо внеском до статутного капіталу виступає майно в натуральній формі, воно відображається в бухгалтерському обліку сумою, яка включає його вартість, визначену в зазначеному вище порядку, і всі витрати на доставку, монтаж, установку та державну реєстрацію.
Права на користування природними ресурсами, а також майнові права, внесені засновниками до статутного капіталу, відображаються в бухгалтерському обліку і балансі за первинною вартістю, розрахованою у визначеному порядку.
Засновницькі внески до статутного капіталу відображаються у бухгалтерському обліку відповідно до їх вступу. У засновницьких документах повинні бути обумовлені строки формування статутного капіталу. Як правило, термін формування статутного капіталу - один рік. Товариство з обмеженою відповідальністю формує статутний капітал, поділений на частини, розмір якого визначається засновницькими документами. мінімальний розмір статутного капіталу повинен бути не менше 625 мінімальних заробітних плат. Під час реєстрації засновники повинні внести не менше 50% суми, зазначеної в засновницьких документах. Повністю внесок повинен бути сплаченим протягом року після реєстрації товариства.
Статутний капітал відображається на рахунку 40 "Статутний капітал", де враховується стан і рух статутного капіталу підприємства. Повнота внесення вкладів засновників контролюється шляхом порівняння його розміру (по кредиту рахунку 40) з величиною заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу (рахунок 46 "Несплачені капітал"). Зміна розміру статутного капіталу можлива лише після внесення відповідних змін до статутних документів підприємства.
Статутний капітал збільшується за рахунок:
o збільшення числа засновників;
o додаткових внесків засновників;
o збільшення внесків за рахунок прибутку товариства.
Зменшується статутний капітал внаслідок:
o виходу одного або декількох засновників;
о покриття збитків товариства за рахунок внесків учасників.
Рішення товариства про зменшення статутного капіталу набирає чинності не раніше, ніж через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому законодавством порядку. Не допускається зменшення статутного капіталу при явній незгоді кредитора.
У Журналі 7 відображаються операції про зміни у складі власного капіталу підприємства, про нарахування, одержання і витрачання забезпечень, майбутніх витрат і платежів і коштів цільового призначення (за кредитом рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49). Відомості 7.1, 7.2, 7.3 забезпечують накопичення аналітичних даних щодо додаткового капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніх витрат і платежів за період з початку поточного року.
Аналітичний облік в розрізі об'єктів позабалансового обліку ведеться у Відомості 8, в яку з регістрів аналітичного обліку за попередній рік переносяться дані на початок поточного року (до граф 1 - 6). За простою системою позиційним способом заносяться дані до граф 1 - 6 - про надходження (одержання, надання тощо), до граф 7 - 12 - про вибуття (використання, списання, повернення, сплату тощо) об'єктів позабалансового обліку (орендовані основні засоби, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, устаткування, прийняте для монтажу, матеріали, прийняті для переробки, товари, прийняті на комісію, списана дебіторська заборгованість, невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей та ін.). На кінець кожного місяця наводиться вартість залишку об'єктів позабалансового обліку (графа 5) як результат підрахунків показників у цій графі на початок місяця, записів за поточний місяць у цій графі, а також у графах 8 і 11. При необхідності Відомість 8 продовжується додатковими аркушами такого самого змісту і формату [Додаток З].
8. Облік доходу, витрат та фінансових результатів
Облік операцій прибутку, витрат та фінансових результатів здійснює бухгалтер посадовій інструкції якого передбачено ведення даного об’єкта обліку. Облік здійснюється згідно П(С)БО №15 "Прибуток", П(С)БО №16 "Витрати", Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5 А і Відомість 5.1 обліку руху запасів. В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і порядком заповнення розділи I (з кредиту рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 в дебет рахунків), II "Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати" та IV "Аналітичні дані до рахунку 28 "Товари".
Розділ I Журналу 5 і Журналу 5 А заповнюється після складання розділів II і III (або III А) цих журналів, окремі дані до яких переносяться із складених журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 (з розділу III Б Журналу 5 А).
Усі витрати по підприємству в цілому, незалежно від того, на яких синтетичних рахунках вони обліковуються, відображаються (збираються в розрізі кореспондуючих рахунків) в одному регістрі. В цьому Журналі забезпечується узагальнення всіх витрат на виробництво за елементами і статтями витрат. Для цього з графи "Усього" журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 до Журналу 5 переносяться дані про витрати підприємства, які за побудовою журналів відображені у відповідних регістрах.
При опрацюванні первинних облікових документів по заробітній платі і витрачанню матеріальних ресурсів записи в регістрах обліку витрат здійснюються безпосередньо з первинних документів. Нарахована заробітна плата, витрачання матеріалів, відрахування на соціальні заходи, інші витрати розподіляються за напрямками витрат (по рахунках, субрахунках, статтях тощо) при відображенні даних у Журналі 5. Для розподілу можуть застосовуватися аркуші-розшифровки.
За кредитом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відображаються операції, пов'язані з нарахуванням працівникам підприємства основної і додаткової заробітної плати, премії, допомоги за тимчасовою непрацездатністю тощо. Операції з виплати заробітної плати та інші обороти за дебетом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відображаються в журналах 1, 3, 6, 7.
Аналітичний облік розрахунків за неотриману в установлений для виплати з каси підприємства термін суму з оплати праці (розрахунків з депонентами) ведеться в реєстрі депонованої заробітної плати. Реєстр складається касиром, який закриває платіжну відомість, за кожний період виплати заробітної плати окремо і перевіряється головним бухгалтером. Працівник підприємства, який веде облік депонованої заробітної плати на підставі видаткових касових ордерів, платіжних доручень та бухгалтерських довідок про списання заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув, робить відмітку про сплату (перерахування, списання, перенесення) депонованої заробітної плати (графи 7 - 10) і своїм підписом підтверджує кожну відображену операцію.
На початок року невиплачені суми депонованої заробітної плати із реєстрів за попередній рік переносяться у реєстр депонованої заробітної плати поточного року.
Підприємства, які не застосовують рахунки класу 8 "Витрати за елементами", у складі Журналу 5 ведуть розділ III "Витрати діяльності".
Дані за рядком 9 "Усього за розділом III" з граф 3 - 16 Журналу 5 переносяться до Головної книги. Підсумки рядків за графами 3 - 16 і за графами 18 - 23 (із журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7) наводяться у відповідному рядку графи 24 як фактичні витрати за наведеними напрямами (статтями) витрат операційної і надзвичайної діяльності, а в графі 25 накопичуються такі дані для складання звітності за період з початку року.
У графі 2 по рядках 1.1 - 1.6 розділу III підприємства вказують об'єкти витрат (види, групи продукції, послуг основного виробництва, об'єкти будівництва, допоміжні (підсобні) виробництва). У графах 3 і 4 цього розділу і розділів III А і III Б підприємства витрачання виробничих запасів можуть наводити за сумою їх облікової вартості та сумою розподілених транспортно-заготівельних витрат.
Підприємства, які застосовують одночасно рахунки класу 8 "Витрати за елементами" і класу 9 "Витрати діяльності" у складі Журналу 5 А, ведуть розділи III А "Витрати діяльності" і III Б "Витрати за елементами".
На підставі первинних облікових документів (та/або аркушів-розшифровок) на витрачання виробничих запасів, нарахування заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи тощо записуються дані у графи 3 - 12 розділу III Б за складовими відповідних елементів витрат. У графи 14 - 19 розділу III Б з журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 (з аркушів-розшифровок до них) записуються дані про складові відповідних елементів витрат.
Підсумкові дані (рядок 6 "Усього за розділом III Б") за графами 3 - 12 з розділу III Б "Витрати за елементами" разом з підсумком за відповідними рахунками у графах 3 - 15 розділу III А записуються до підсумкового рядка 10 "Разом за розділами III А і III Б" розділу III А Журналу 5 А, а звідти - до Головної книги.
Підсумкові дані (графа 20) розділу III Б переносяться у розділ III А до відповідної статті (напрямку) витрат за графами 17 (з кредиту рахунку 80 "Матеріальні витрати"), 18 (з кредиту рахунку 81 "Витрати на оплату праці"), 19 (з кредиту рахунку 82 "Витрати на соціальні заходи"), 20 (з кредиту рахунку 83 "Амортизація"), 21 (з кредиту рахунку 84 "Інші операційні витрати"). Дані підсумкового рядка 9 розділу III А за графами 16 - 21 також заносяться до Головної книги.
У графі 21 розділу III Б накопичуються дані за складовими елементів витрат за період з початку звітного року, включаючи звітний (поточний) місяць.
У графі 23 розділу III А накопичуються дані про складові витрат діяльності (рахунки, субрахунки, статті) за період з початку звітного року.
У розділі IV узагальнюються аналітичні дані про операції з товарами і торговою націнкою.
Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної собівартості виробничих запасів від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.
Записи у Відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб (складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий проміжок часу - декада тощо).
У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту (надходження, видаток) виробничих запасів (від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, зі складу в цех, з цеху в інший цех, склад тощо) за місяць виділяються окремими сумами і мають бути між собою рівними. Журнал 6 призначено для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства та фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій (за кредитом рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 79).
У розділі II Журналу 6 накопичуються дані про окремі складові доходів підприємства [Додаток И].
9. Фінансова та інші види звітності
Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством фінансів такими національними Положеннями (стандартами):
П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";
П(С)БО 2 "Баланс";
П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";
П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";
П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".
Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Можна виділити такі особливості складання балансу.
Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 37. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України. У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду, статті балансу групуються за певною ознакою, не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу, статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації, оцінка статей здійснюється відповідно до положень національних облікових стандартів.
Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87. У звіті про фінансові результати зіставляються доходи і витрати від здійснення різних видів діяльності підприємства, — операційної, фінансової та інвестиційної.
Звіт про рух грошових коштів складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 квітня 1999 № 87. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грошових коштів розглядаються в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щодо розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.
Існує дуже велика кількість податкової звітності. Надання її до Державної Податкової Інспекції залежить від форми власності підприємства, форми її оподаткування. Якщо підприємство зареєстроване як платник податку на прибуток на загальних засадах, то до ДПІ здається декларація про прибуток, якщо підприємство платник єдиного податку, то до ДПІ здається розрахунок сплати єдиного податку. Терміни подання єдиного податку до 19-го числа наступним за звітним, термін подання декларації про прибуток 40 днів наступних після звітного періодом, форма подачі – квартальна. У разі якщо підприємство є платником, то до ДПІ здається декларація з податку на додану вартість. Так само існую: розрахунок сплати комунального податку, звіт про забруднення, розрахунок сплати земельного податку і т.д.
Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови макроекономічних показників. Існують таки форми статистичної звітності:
"Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість"
Звіт про роботу автотранспорту
Звіт з праці. Форма № 1-ПВ (місячна)
Звіт з праці. Форма № 1-ПВ (квартальна)
Звіт
про стан умов
праці, пільги
та компенсації
за роботу зі
шкідливими
умовами праці.
Форма
№ 1-ПВ (умови праці)
(один раз на
два роки)
Звіт про травматизм на виробництві у 20__ році. Форма № 7-тнв (річна)
Звіт про наявність парку обчислювальної техніки. Форма 2-інф (річна)
Звіт про основні показники діяльності підприємства. Форма № 1-підприємництво (квартальна) та інші [Додаток К].
10. Внутрішній контроль та аудит
Внутрішній аудит є важливою функцією управління, яка охоплює облік, фінансовий аналіз та контроль, порівняння та оцінку фактично досягнутого результату з поставленою метою та завданнями підприємства. Внутрішній аудит систематично контролює діяльність всіх об'єктів управління, виявляє причини відступу від стандартів, відхилення від цілей поставлених перед конкретним об'єктом, який сприяє оперативному усуненню виявлених порушень. Організація внутрішнього аудиту як функції управління підприємством має на увазі сувору регламентацію своєї діяльності, визначення прав, обов'язків і відповідальності фахівців, кваліфікаційні вимоги, взаємовідносин з підрозділами та персоналом підприємства. Підвищення загального рівня якості управлінських кадрів і професійної підготовки менеджерів господарюючих суб'єктів стає актуальним на сучасному етапі господарювання. З метою більш ефективного управління створюється служба внутрішнього аудиту, яка дозволяє оперативно виявляти поточні проблеми.
Основне завдання внутрішнього аудиту в здійсненні постійного контролю за витратами на підприємстві і у виготовленні заходів щодо їх зменшення. в обов'язки внутрішнього аудитора входить перевірка виконання наказів і розпоряджень керівництва з господарських питань, підготовка різних довідок, проведення поглибленого аналізу господарської діяльності та визначення можливих шляхів поліпшення її результатів.
Внутрішній аудит (контролінг) здійснюється, на відміну від зовнішнього, працівниками підприємства і призначений для внутрішнього контролю фінансового стану, джерел витрат, діагностування системи управління, виявлення резервів і забезпечення адміністрації рекомендаціями з підвищення ефективності економіки підприємства. Служба внутрішнього аудиту аналізує звітність підприємства, визначає напрями майбутнього розвитку та сприяє прийняттю рішень керівництвом. У межах окремого підприємства контролінг синтезує в єдине ціле планування, облік, маркетинг, конструювання виробів. Все це інтегрується для досягнення основної мети, визначеної керівництвом підприємства. Основними завданнями внутрішнього аудиту визначені:
- Аналіз ефективності та надійності застосованих на підприємстві форм і методів обліку;
- Оцінка правильності первинної реєстрації господарських фактів та їх відображення на бухгалтерських рахунках;
- Формування звітної документації;
- Контроль за станом розрахунків підприємства з постачальниками, покупцями, фінансовими органами та банками, страховими компаніями тощо;
- Аналіз і діагностика фінансового стану підприємства;
- Видача рекомендацій для прийняття рішень з поліпшення системи управління підприємством.
Внутрішній аудит враховує специфіку підприємства і форми звітності (документи), що не публікуються, і відомості, які мало цікавлять зовнішнього аудитора:
- Прогноз прибутків;
- Прогноз продажу;
- План невідкладних заходів, які мають бути здійснені в короткі терміни;
- Програму введення в дію нових основних засобів;
- Дані аналізу кошторисів та витрат;
- Відомості про вплив соціальних, економічних і політичних тенденцій в суспільстві на виробничо-господарську діяльність підприємства;
- Матеріали зіставлення аналітичних даних і виявлення помилок у звітності.
Цілями внутрішнього аудиту на підприємстві є:
- Здійснення упорядкованій і ефективної діяльності підприємства включаючи рентабельність і захищеність від збитків;
- Забезпечення дотримання політики керівництва кожним працівником підприємства;
- Забезпечення збереження майна;
- Підтримка хороших відносин з регулюючими органами.
Для досягнення вище перерахованих цілей необхідне рішення наступних завдань:
- Періодичний контроль за фінансово-господарською діяльністю головної організації та її філій;
- Аналіз господарської та фінансової діяльності та оцінка економічних та інвестиційних проектів, економічної безпеки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю головної організації та її філій. Вирішення цієї задачі дозволяє підвищити ефективність діяльності окремих відокремлених підрозділів і всієї організації в цілому, яке дасть змогу в повній мірі виконати основну мету, поставлену перед службою внутрішнього аудиту;
- Проведення семінарів, підвищення кваліфікації та навчання персоналу, надання допомоги кадровій службі у підборі і тестуванні бухгалтерського персоналу головної організації та її філій;
- Стежити за тим, щоб комп'ютерні програми, які контролюють функціонування облікової системи, включаючи формування первинних документів, їх аналіз та рознесення по рахунках, не могли бути сфальсифіковані;
- Кошти підприємства не повинні бути незаконно привласнені або не ефективно використані;
- Внутрішня звітність повинна оперативно-яким особам, уповноваженим ухвалювати управлінські рішення, для її оптимального використання.
- Наукова розробка, видання методичних довідників і рекомендацій з бухгалтерського обліку, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аудиту, господарському праву, та інформаційне обслуговування головної організації та її філій;
- Консультування з питань фінансового, податкового, банківського та іншого господарського законодавства, інвестиційної діяльності, менеджменту, маркетингу, оптимізації оподаткування, реєстрації, реорганізація та ліквідація підприємств. Бухгалтеру, який займається поточною роботою, може знадобитися фахова допомога при незвичайних ситуаціях або економічних ситуаціях, які рідко зустрічаються, а також при важливих змінах законодавства.
- Взаємодія із зовнішніми аудиторами, представниками податкових органів та інших контролюючих органів.
Функції внутрішнього аудиту полягають у поліпшенні контролю всередині підприємства та виконанні захисної ролі, пов'язаної зі зберіганням активів, отриманням точної інформації про наявність майна власника. Для повного забезпечення виконання функцій аудиту потрібно відповідним чином організувати апарат внутрішнього аудиту та запровадити наукову організацію роботи аудиторів, які є важливими складовими елементами організаційної структури внутрішнього аудиту.
У службі внутрішнього аудиту повинні працювати переважно працівники з вищою освітою. Бажано, щоб до цієї служби залучались працівники, які б мали грунтовні знання не тільки з обліку та аудиту, а і фінансів, банківської справи, страхування, права, менеджменту, маркетингу тощо.
Без чітко визначених функціональних обов'язків і достатньо високої кваліфікації працівників внутрішнього аудиту мета створення такої служби не буде досягнута, тому в посадових інструкціях внутрішніх аудиторів слід чітко фіксувати як права, так і обов'язки.
Керівник служби внутрішнього аудиту безпосередньо відповідає за організацію роботи відділу з виконання поставлених перед ним завдань: за своєчасне виконання плану роботи підрозділу, подання на розгляд керівництву підприємства достовірної інформації внутрішнього аудиту та пропозицій щодо прийняття управлінських рішень.
Права і обов'язки внутрішніх аудиторів та їх відповідальність визначені також Кодексом законів про працю, Положенням з організації внутрішнього аудиту, контрактами, посадовими інструкціями, якщо вони працюють на постійній основі або виконують роботу за угодами цивільного - правового характеру.
За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор та інші фахівці, які залучені до внутрішнього аудиту, несуть майнову та іншу відповідальність, визначену чинним законодавством, контрактом та умовами договору, за яким вони працюють.
Підвищенню ефективності перевірки сприяє обговорення їх підсумків із засновниками, керівниками та відповідальними працівниками підприємства. При необхідності питання збереження власності обговорюються з персоналом підрозділу, вносяться їх пропозиції щодо організаційно-технічним заходам і затверджуються плани з усунення виявлених відхилень і заходи щодо підвищення ефективності роботи даного підрозділу. Звітні документи з аудиторським перевіркам, проект рішення з перевірки (наказ), додаток, інші документи з перевірки і перелік прийнятих заходів подаються на розгляд посадової особи, який призначив аудиторську перевірку. Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими деталями. Він повинен бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.
Висновки аудитор складає самостійно, підписує тільки сам. У аудиторському звіті викладаються всі факти порушень, виявлені перевіркою, а у висновках робляться висновки за найбільш суттєвими з них. Складаючи висновки, аудитор повинен робити посилання на конкретні сторінки аудиторського звіту.
Таким чином, розглянувши питання організації внутрішнього аудиту на підприємстві, можна зробити такі висновки:
- Внутрішній аудит - складова загального аудиту, організованого на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентованого його внутрішніми документами з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності та надійності функціонування системи внутрішнього контролю;
- Особливість внутрішнього аудиту полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення і документального оформлення господарських операцій, яке дає можливість своєчасно виявити недоліки в роботі та вживати відповідних заходів до їх попередження;
- Головна мета внутрішнього аудитора - визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві порушення;
- Висновки та рекомендації внутрішніх аудиторів повинні сприяти скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, цим самим створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії. На мій погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості і збільшення прибутків.
Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва. Така перевірка має спрямовуватися на попередження (профілактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань. Важливо також ретельно дослідити ті господарські операціях, які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах ти фінансовій звітності.
11. Аналіз господарської діяльності
Характерною особливістю аналізу господарської діяльності є вивчення причин, що викликають зміну тих чи інших господарських показників. Оскільки економічні явища обумовлені причинним зв'язком і причинного залежністю, то завдання аналізу - розкриття та вивчення цих причин (факторів). На господарську діяльність підприємства, навіть на окремо взятий показник, можуть впливати численні і різноманітні причини. Виявити та вивчити дію абсолютно всіх причин дуже важко, до того ж не завжди це практично доцільно. Завдання полягає в тому, щоб встановити найбільш суттєві причини, вирішальним чином вплинули на той чи інший показник. Таким чином, попередньою умовою правильного аналізу є економічно обгрунтована класифікація причин, що впливають на господарську діяльність і її результати.
До характерних особливостей аналізу відносяться також виявлення і вимір взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, які визначаються об'єктивними умовами виробництва і обігу товарів.
Таблиця 1 – Аналіз фінансової стійкості підприємства
| Показники | Алгоритм розрахунку | Значення | Відхилення | |
| н.г. | к.г. | |||
| Величина власного оборотнього капіталу | 1разП+3разП-1разА | 998 | 586 | - 412 |
| Коєфіцієнт маневреності власного капіталу | СОК/СК | 0,5 | 0,33 | - 0,17 |
| Коєфіцієнт забезпечення матеріальними запасами | СОК/МЗ | 1,15 | 0,67 | - 0,48 |
| Питома вага дебіторськое заборгованості в оборотних активах | ДЗ/ОБА | 0,37 | 0,5 | 0,13 |
| Коєфіцієнт зносу | ∑изн/ПСОС | 0,7 | 0,51 | - 0,19 |
| Індекс постійних активів | 1разА/1разП | 0,51 | 1,25 | 0,74 |
| Коєфіцієнт справжної вартості активів | [ОС(ост)+НП+ПЗ+МБП(ост)]/ВБ | 0,6 | 0,6 | - |
| Коєфіцієнт автономності | СК/ВБ | 0,7 | 0,37 | - 0,33 |
| Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів | ЗК/СК | 0,43 | 1,7 | 1,27 |
Висновок: розрахункова величина власного оборотного капіталу на початок року склала 998 тис. грн., На кінець року 586 тис. грн., Що в абсолютному відхилення склало - 412 тис. грн., Даний показник має тенденцію на зменшення. Сума в 586 тис. грн. показує скільки вкладено у власний оборотний капітал підприємства, рекомендується збільшити даний показник за рахунок збільшення складань в оборотний капітал підприємства.
Розрахунковий показник коефіцієнта маневреності власного капіталу на початок року склав 0,5, на кінець року 0,33, відхилення даного показника одно - 0,17 або 17%, даний показник має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення використанні власного оборотного капіталу підприємства для фінансування поточної діяльності, рекомендується збільшити даний показник за рахунок вкладень власного капіталу в оборотні активи.
Розрахунковий показник коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власним капіталом на початок року склав 1,15, а на кінець року 0,67, що в абсолютному відхилення склало -0,48, також спостерігається тенденція на зменшення даного показника. Так як даний показник свідчить про