Луганськ
Міністерство аграрної політики України
Державний агроекологічний університет
Курсова робота
на тему : «Луганськ»
Виконав студент курсу
екологічного факультету
Перевірив викладач
Зміст
Загальна характеристика області та її місце в господарському комплексі України
Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу
Темпи, пропорції і структура господарського комплексу
Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу
Аналіз розвитку і розміщення соціальної сфери. Життєвий рівень
Територіальна організація розвитку продуктивних сил
Зовнішньоекономічна діяльність
Екологічна ситуація
Основні напрями соціально-економічного розвитку області
Загальна характеристика області та її місце в господарському комплексі України
Луганська область утворена 3 червня 1938 р. як Ворошиловградська область у складі Української РСР і носила цю назву до 1958 p., а також з 1970 по 1990 pp. Розташована вона в басейні середньої течії річки Сіверський Донець на сході України. Має державний кордон з Російською Федерацією: на півночі з Бєлгородською і Воронезькою, на сході і південному сході — з Воронезькою і Ростовською областями. На північному заході межує з Харківською, на південному заході та заході — з Донецькою областями. Ґрунтові і агрокліматичні умови в цілому є сприятливими для сільськогосподарського виробництва.
Площа Луганщини — 26,7 тис. км* (10 місце в Україні). За цим показником вона займає десяте, а за кількістю населення п'яте місце в державі. Область має вигідне географічне положення, яке обумовило специфіку формування її продуктивних сил. У ній розгалужена мережа залізничних і автомобільних шляхів загальнодержавного та міжнародного значення, зокрема Харків — Ростов — Баку. Через область проходить низка транзитних нафто- і газопроводів. Аеропорти Луганська і Сіверськодонецька мають міжнародний статус. Луганщина володіє потенційними можливостями для створення промислових економічних зон, завоювання власної ніші в міжнародній торгівлі та входження в систему міжнародних транспортних коридорів. В господарському комплексі України область виділяється, перш за все, потужною промисловістю, виробляючи понад 6,7% її продукції в країні, зокрема видобувною і металургійною галузями, машинобудівним комплексом. Сільське господарство розвинуте недостатньо, оскільки тут виробляється лише 2,7% продукції галузі в Україні й область залежить від її ввезення (табл. 1,2).
Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу
Природно-ресурсний потенціал. Луганська область знаходиться в степовій природно-географічній зоні на півдні Східноєвропейської рівнини на території двох геоморфологічних регіонів: північ — на Середньоруській височині, південь — на Донецькому кряжі, рельєф якого часто ускладнюється структурно-денудаційними формами, що створює певні труднощі для господарської діяльності. На Луганщині характерними є степові розчленовані ландшафти, які представлені сильно розчленованими височинами та річковими долинами. Перепад висот складає понад 300 м. У ландшафті присутні різноманітні могили, серед яких є найвища точка Лівобережної України — гора Могила-Мечетна (367 м над рівнем моря). Долина головної водної артерії регіону — Сіверського Дінця має асиметричну будову, обумовлену крутим скелястим правим схилом та пологим лівим берегом, і ширину від 4 до 24 км.
Таблиця 1
Основні показники соціально-економічного розвитку Луганської області
| Показник | 1990 | 1995 | 2000 | 2000 в % до | | |
| 1990 | 1995 | ||||
| Територія, тис. км2 | 26,7 | 26,7 | 26;7 | 100 | 100 |
| Кількість наявного населення, тис. осіб | 2871,1 | 2788,5 | 2607,0 | 90,8 | 93:5 |
| Питома вага міського населення, % | 87,0 | 86,0 | ... | — | — |
| Трудові ресурси, зайняті в усіх сферах економічної діяльності (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку), тис. осіб | 1250,0 | 1259,5 | 999,2 | 79,9 | 79,3 |
| Питома вага їх в загальній кількості населення, % | 43,5 | 45,2 | 38,3 | — | __ |
| Валова додана вартість, у цінах 1 999 p.. млн. грн. | — | 6023 | 5010* | — | 83,2* |
| Валова додана вартість на душу населення, грн., у порівняльних цінах 1996 p., грн. | — | 2294 | 1885* | — | 82,2* |
| Капітальні вкладення на душу населення, у порівняльних цінах, грн. | 1083,4 | 323,3 | 209,0 | 19,2 | 64,6 |
| Продукція промисловості у цінах 1999 p., млн. грн. | 14102, 1 | 9272,7 | 7770,2 | 55,0 | 83,8 |
| Продукція сільського господарства у порівняльних цінах 1996 р., млн. грн. | 1603 | 933 | 690 | 43,0 | 74,0 |
| Виробництво товарів народного споживання у цінах 1999 p., всього млн. грн. | 2736,7 | 840,4 | 789,6 | 28,9 | 94,0 |
| У тому числі: продовольчі | 990,7 | 513,5 | 599,3 | 60,5 | 116,7 |
| непродовольчі | 1428,6 | 273,1 | 112,7 | 7,9 | 413 |
| Експорт товарів, млн. дол. США | — | 573,6 | 680,7 | — | 118,7 |
| Споживання палива: автобензину, тис. тонн | — | 181,1 | 112,6 | 68,0 | |
| вугілля та вугільної продукції, тис.тонн | — | 8896,3 | 5968Д | 71,6 | |
| газу природного, млн. м3 | — | 5712,3 | 5240,1 | 90.5 | |
| паливного мазуту, тис. тонн | — | 227,7 | 76,9 | 332 | |
| дизельного пального, тис. тонн | — | 280,8 | 194.7 | 713 | |
* — дані за 1999 рік
Таблиця 2
Основні показники соціально-економічного розвитку області (у% до України)
| Показник | 1990 | 1995 | 2000 |
| Територія | 4,4 | 4,4 | 4,4 |
| Кількість населення | 5,5 | 5,4 | 5,3 |
| Населення, зайняте в усіх сферах економічної діяльності | 5,7 | 5,3 | 4,7 |
| Основні фонди | 5,3 | 5,5 | 5,3 |
| Валова додана вартість | – | 5,0 | 4,8* |
| Капітальні вкладення | 6,0 | 5,6 | 3,9 |
| Продукція промисловості (у фактичних цінах) Продукція сільського господарства (у порівняльних цінах 1996р.) | 8,3 | 8,4 | 6,7 |
| 3,3 | 2 9 | 2,7 | |
| Виробництво товарів народного споживання у фактичних цінах, всього | 4,6 | 3,2 | 2,7 |
| У тому числі: продовольчі | 4,1 | 2,8 | 3,6 |
| непродовольчі | 4,7 | 4,1 | 1,6 |
| Споживання електроенергії | 8,0 | ||
| Споживання палива: автобензину | 4,6 | 4,2 | |
| вугілля і вугільної продукції | 10,4 | 10,2 | |
| газу природного | 6,5 | 7,6 | |
| паливного мазуту | 3,2 | 6,2 | |
| дизельного пального | — | 3,4 | 4,1 |
* дані за 1999 p.
Область має значну кількість освоєних та потенційних запасів корисних копалин, серед яких головне має кам'яне вугілля Донецького кам'яновугільного басейну. Запаси його складають близько 30% від загальнодержавного рівня, а видобуток — понад 35%. Нарощення обсягів видобутку вугілля ускладнене, оскільки експлуатація басейну пов'язана з розробкою надглибоких і малопотужних пластів, а також через значно вищу собівартість вугілля області, порівняно із світовим ринком. Природний газ і газовий конденсат представлені родовищами місцевого значення. Останнім часом в області виявлені запаси поліметалічних руд, але вони ще не закільцьовані й не розробляються.
Луганщина має родовища різноманітних будівельних матеріалів, зокрема: мергелю, крейди, флюсового вапняку (Перевальський і Попаснянський райони), пісковиків, пісків, глин. Відкрито джерела мінеральних вод, з певним бальнеологічним значенням. Підземними водами область забезпечена недостатньо: маючи їх лише 10,3% від загальнодержавних запасів, споживає 23,5%. Лімітуючим чинником розробки корисних копалин регіону є вимушене виведення з експлуатації родючих ґрунтів.
Луганщина відноситься до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони та Донецького недостатньо вологого, дуже теплого агрокліматичного району. Клімат характеризується спекотним і сухим літом з посухами, сильними східними та південно-східними вітрами. Зима холодна і малосніжна з частими відлигами, туманами, ожеледдю на півдні. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Пересічна температура січня становить мінус 7-8, а липня +21-22 °С, сума активних температур — 2880-3037 °С. Тривалість безморозного періоду — 150-170 днів. Опадів випадає 400-550 мм на рік: найбільше — у межах Донецького кряжу, який має найвищу зволоженість в області, найменше — на північному сході, в Старобільському степу. Близько 70% опадів випадає в теплу пору року. Сніговий покрив висотою 16-19 см встановлюється у грудні, а руйнується у березні. Серед несприятливих кліматичних явищ, які негативно впливають на господарський розвиток області, спостерігаються суховії, заморозки, ожеледиця, пилові бурі.
Водними ресурсами Луганщина забезпечена вкрай недостатньо. Тут протікає близько 120 річок, довжина яких перевищує 1000 км. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець, яка в межах області має довжину 265 км. Основними її притоками є: Айдар, Деркул, Красна, Лугань, Велика Кам'янка. На півдні області знаходиться верхів'я річки Кальміус. Річки регіону сполучені каналами з Дніпром і Доном. Живлення їх змішане: 65-75% — сніговими, 25% — дощовими і 10% — підземними водами. Пересічна густота річкової сітки становить 0,22 км2. Влітку багато річок пересихає і водопостачання здійснюється більше як на 80% за рахунок водосховищ, яких в області понад 60. На її території нараховується також більше, ніж 60 озер, 298 ставків і водойм.
Особливості рельєфу та кліматичних умов Луганщини сприяли формуванню специфічного ґрунтового покриву, де переважають чорноземи, які займають 81% території області. У північній її частині поширені чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні. Еродованість ґрунтів становить 60-80%. На півдні поширені чорноземи звичайні серєдньо та малогумусні, дернові щебенюваті ґрунти, еродованість яких складає 50-80%. У долині Сіверського Дінця переважають чорноземні, дернові піщані ґрунти з еродованістю близько 55%. Значна кількість ґрунтів області зайнята відвалами від видобутку корисних копалин та потребує зволоження. Нераціональне проведення меліоративних робіт і хімізації призводять до їх засоленості та ерозії.
Людський потенціал. Розселення населення. Специфічні особливості сучасного демографічного потенціалу Луганської області значною мірою обумовлені екстенсивним характером господарювання, наслідками соціально-економічної кризи, а також високою урбанізованістю території. Це спричинило неухильне скорочення кількості населення, яке, починаючи з 1990 p., зменшилося на 9,2%. Незважаючи на це, область концентрує значну частину населення країни — 5,3%, оскільки займає 4,4% її території. Зменшення населення Луганщини відбувається як за рахунок міграції, особливо з депресивних шахтарських регіонів, так і через від'ємний природний приріст. Останній є вищим від середнього в державі більше як на третину і в 2000 р. становив мінус 11,4 проміле. Переважання смертності над народжуваністю обумовлене зниженням життєвого рівня населення та зростанням кількості осіб похилого віку. Кризове становище промисловості регіону призвело до припинення зростання міського населення, хоча його частка залишається набагато вищою від середньої в державі — 86,3% у 2000 р. Більше як 50% міського населення області сконцентровано у великих міських агломераціях — Лисичансько-Сіверськодонецько-Рубежанській, Луганській, Стаханово-Алчевській. Луганщина характеризується наявністю великої кількості малих міст (25), а також 108 селищ міського типу, тобто 12,0% від їх загальної кількості в державі. Крім названих агломерацій, в області виділяють також Краснодонську, Краснолуцьку, Ровеньківську та Свердловську локальні системи розселення.
Луганська область має значний трудоресурсний потенціал, але використовується він далеко не в повному обсязі. Починаючи з 1990 р., в регіоні постійно відбувається скорочення зайнятих в усіх сферах матеріального виробництва, особливо в промисловості, і зростання кількості безробітних. В області ці процеси відбуваються більш інтенсивні, ніж в цілому в Україні. Так, якщо в 1990р. частка Луганщини в загальнодержавній кількості зайнятих в усіх сферах економіки становила 6,4%, а населення — 5,5%, то в 2000 р. — відповідно 5,2 і 5,3%. Частка трудових ресурсів від загальної кількості населення регіону є нижчою, ніж у середньому в Україні. Зменшення кількості зайнятих та стрімке зростання безробіття відбувається під впливом загальнодержавної економічної кризи, яка спричинила зменшення обсягів виробництва, та структурною перебудовою економіки. Рівень безробіття на Луганщині с дещо нижчим порівняно із середнім у державі 11,2% у 2000 р. Значних обсягів набуло також приховане безробіття (примусові неоплачувані відпустки, неповний робочий день, тиждень), особливо в галузях матеріального виробництва. І хоча у 2000 році скорочення випуску продукції припинилося практично в усіх галузях економіки області, це відбулося за рахунок підвищення продуктивності праці й повнішого використання основних фондів. Специфічною проблемою Луганщини є вивільнення працюючих з паливно-енергетичного комплексу, у зв'язку із закриттям шахт і зменшенням виробництва електроенергії. Це призводить до значної сезонної міграції робітників у переважній більшості на шахти сусідньої Ростовської області та в інші регіони Російської Федерації. Проблеми з припиненням оновлення основних фондів призводять до використання робочої сили на небезпечних і шкідливих виробництвах, що призводить до зростання виробничого травматизму.
Науково-технічний потенціал. Наявність значного виробничого потенціалу Луганщини обумовила розвиток науково-технічного потенціалу: великої кількості науково-технічних працівників, вузів, науково-дослідних установ та проектно-конструкторських організацій. В області у 2000 р. функціонувало сім вищих навчальних закладів III і IV рівня акредитації, які розміщені в Луганську, Лисичанську, Рубіжному, Сіверськодонецьку. Науково-дослідні установи області мають як галузеве, так і академічне підпорядкування. Всього на Луганщині функціонує 48 науково-дослідних установ. Серед основних напрямів наукових досліджень — проблеми функціонування вугільної галузі, проектування і вдосконалення гірничодобувного обладнання, вуглехімія тощо. На початок 2000 року дослідна база наукових установ області представлена 12 дослідними виробництвами. Всього в економіці регіону зайнято 155 докторів та 1534 кандидати наук.
Виробничий потенціал. Особливості виробничого потенціалу Луганської області визначаються специфікою його природно-ресурсного потенціалу, яка і обумовила спеціалізацію господарського комплексу. Загальною тенденцією в галузях матеріального виробництва є моральне і фізичне старіння основних фондів, їх оновлення спостерігається лише на окремих виробництвах регіону. Значна кількість основних фондів області, які перебували на балансі підприємств, практично не використовувалася. Це призвело до однієї з найнижчих у державі фондовіддачі, яка не перевищує 0,3 гривні. Понад 2/3 виробничого потенціалу регіону становлять виробничі основні фонди, частка яких в усіх основних фондах області є найвищою в державі — 72,3%, в основних фондах країни по повній балансовій вартості їх частка становить 5,4%. Аналіз структури виробничих фондів регіону показує, що понад 2/3 їх припадає на промисловість. Питома вага сільського господарства, транспорту і зв'язку, будівництва та інших галузей, які надають послуги матеріального характеру, в основних фондах регіону, більш як у два рази менша від аналогічних показників загалом у державі. Таким чином, Луганська область характеризується надмірною концентрацією промислово-виробничих основних фондів, які використовуються вкрай неефективно.
Темпи, пропорції і структура господарського комплексу
Аналіз динаміки виробництва ВДВ в Луганській області за 1991-1998 pp. свідчить про перехід до зростання суспільного виробництва, але темпи цього зростання нижчі, ніж у цілому в країні. У регіоні виробництво ВДВ на душу населення є також нижчим від загальнодержавного рівня за всі досліджувані роки. Структура господарського комплексу Луганської області порівняно з Україною характеризується значно більшою часткою (47,6) промисловості у валовій доданій вартості, сільського господарства (11,2), транспорту і зв'язку (12,5). Частка всіх інших галузей у ВДВ області не перевищує 10%. При збалансуванні територіально-господарських пропорцій розвитку регіону пріоритетами мають стати технологічне оновлення промисловості, сільськогосподарський комплекс, частка якого у ВДВ області вже почала зростати, а також транспорт і зв'язок, оскільки через регіон проходять важливі транспортні магістралі, окремі ділянки яких включені до системи міжнародних транспортних коридорів (табл. 3).
Таблиця 3
Галузева структура валової доданої вартості в цінах відповідних років, відсотків від економіки
| Регіон | Промисловість | Сільське господарство | Будівництво | Інші галузі, що виробляють товари | Транспорт і зв’язок | Галузі сфери обігу | Житлово-комунальне господарство | Охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення | Інші галузі, що надають послуги |
| 1996 | |||||||||
| Україна | 48,0 | 8,0 | 6,3 | 0,5 | 11,5 | 6,2 | 6,9 | 3,9 | 8,1 |
| Луганська область | 50,4 | 50 | 67 | 0,7 | 13 3 | 78 | 40 | 3,3 | 8,5 |
| 1999 | |||||||||
| Україна | 34,2 | 14,1 | 5,2 | 1,6 | 14,8 | 9,9 | 5,5 | 8,3 | 6,4 |
| Луганська область | 47,6 | 11,2 | 4,6 | 0,7 | 12,5 | 5,6 | 6,7 | 7,5 | 3,6 |
Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу
Промисловість. Серед інших регіонів держави Луганська область виділяється значним розвитком промислового виробництва, особливо його важких галузей, що обумовлене впливом специфічних природних умов і ресурсів регіону. В 2000 р. питома вага паливної промисловості і чорної металургії в загальнообласному промисловому виробництві майже у два рази перевищувала відповідні показники загалом у державі. Таким чином, основну вартість продукції промисловості виробляють сировинні її галузі. Починаючи з 1995 p., зростають обсяги виробництва продукції чорної і кольорової металургії як у вартісних, так і кількісних вимірах (табл. 4, 5). Чорна металургія області розвивається на базі коксохімічної промисловості (Стаханов, Алчевськ) та привізній збагаченій залізній руді. Частка паливної промисловості у випуску промислової продукції галузі, починаючи з 1995 p., постійно скорочується, на що впливає зменшення обсягів видобутку вугілля. Географія вугільної промисловості має свої особливості. Так, коксівне вугілля добувають переважно в Лисичанську, Слов'яносербському та Лугутинському районах, шахти і збагачувальні фабрики енергетичного палива (здебільшого антрацитів і напівантрацитів) зосереджені у Свердловському й Антрацитівському районах.
У загальнодержавному поділі праці Луганська області також виділяється потужним машинобудівним комплексом. Але обсяги випуску продукції з кожним роком скорочуються, що позначається на зменшенні питомої ваги машинобудування у промисловому виробництві. Серед машинобудівних підгалузей вагому питому вагу в загальному обсязі виробництва мають транспортне машинобудування (Луганський тепловозний, Стаханівський вагонобудівний заводи) і важке машинобудування (виробництво мостових кранів, сталеплавильних установок, устаткування для збагачувальних фабрик, шахтного обладнання тощо). Основні центри галузі — Луганськ, Стаханов, Кіровськ, Червоний промінь. Енергетичне машинобудування представлене електромеханічним заводом у Первомайську, електроапаратним у Луганську, заводом "Елекутрохімремонт" в Сіверськодонецьку. Великі верстатобудівні підприємства сконцентровані в Луганську, Краснодоні, Алчевську, Краснорічинську.
Таблиця 4
Галузева структура промисловості області (без малих підприємств) за обсягом продукції в діючих цінах підприємств, відсотків
| Галузь | 1999 | 2000 |
| Вся промисловість | 100,0 | 100,0 |
| Електроенергетика | 2,1 | 5,9 |
| Паливна промисловість | 47,9 | 30,7 |
| Чорна і кольорова металурги | 10,5 | 28,6 |
| Кольорова металургія | 0,0 | 4,2 |
| Хімічна і нафтохімічна промисловість | 12,8 | 9,7 |
| Машинобудування і металообробка | 24,2 | 7,0 |
| Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість | 0,8* | 2,2 |
| Промисловість будівельних матеріалів | 1,8 | 0,3 |
| Легка промисловість | 7,6 | 0,7 |
| Харчова промисловість (включаючи борошномельно- круп'яну) | 8,7 | 5,9 |
| Інші галузі | 7,8 | 4.7 |
* включаючи лісову
Незважаючи на зростання обсягів виробництва мінеральних добрив, коксу, соди кальцинованої, мастка хімічної і нафтохімічної промисловості у загальному промисловому виробництві області скорочується, перш за все, через неефективну роботу Лисичанського нафтопереробного заводу. Проте по десятках найменувань продукції, що випускається, хімічна промисловість регіону є монополістом в Україні. Основні хімічні виробництва розташовані на північному заході області.
Не дивлячись на те, що відносні показники виробництва продукції харчової промисловості області порівняно з 1990 р. збільшилися майже в три рази, випуск усіх продуктів харчування, на відміну від інших регіонів держави, продовжує скорочуватися. Позитивним явищем є хоча і незначне, але зростання питомої ваги легкої промисловості в загальному обсязі промислової продукції області.
Таблиця 5
Динаміка виробництва основних видів промислової продукції в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | ||||
| Виробництво сталі, тис. тонн | 3867,9 | 1621,3 | 2902,8 | 51,8 | 123,5 |
| Виробництво готового прокату, млн. тонн | 2,8 | 1,2 | 2,3 | 82,1 | 191,7 |
| Виробництво сталевих труб. тис. тонн | 278,6 | 93,0 | 61,1 | 21,9 | 65,7 |
| Виробництво коксу, тис. тонн | 3941,9 | 1290,3 | 2126,1 | 53,9 | 164,8 |
| Виплавка чавуну, млн. тонн | 4,2 | 1,6 | 2,1 | 50,0 | 131,3 |
| Видобуток звичайного вугілля, тис. тонн | 51620 | 23744 | 21611 | 41,9 | 91,0 |
| Виробництво мінеральних добрив, тис. тонн | 515,8 | 258,1 | 383,8 | 74,4 | 148,7 |
| Кальцинована сода, тис. тонн | 451,9 | 123,0 | 59,9 | 13,3 | 48,7 |
| Металорізальні верстати, штук | 5337 | 1139 | 176,0 | 3,4 | 15,5 |
| Виробництво будівельного скла. млн. м2 | 32,1 | 16,7 | 15.4 | 48,0 | 922 |
| Картон, тис. тонн | ... | 44,8 | 78,8 | — | 175:7 |
| Виробництво сірчаної кислоти у моногідраті, тонн | 114,9 | 48,7 | 55,1 | 47,9 | 113,1 |
Поліпшення галузевої структури промислового виробництва Луганщини необхідно здійснювати у напрямі зростання в його питомій вазі, перш за все, легкої, хімічної та нафтохімічної галузей, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування і металообробки. Для цього необхідно зберегти позитивні тенденції нарощування промислового виробництва, насамперед, за рахунок ефективного менеджменту та маркетингу продукції, науково обґрунтованої приватизації, а якщо необхідно реприватизації, реструктуризації та диверсифікації, розроблення бізнес-плану залучення іноземних інвестицій у промисловість, особливо в регіони, які входять у зони спеціальної інвестиційної діяльності. Агропромисловий комплекс. Луганська область неспроможна повністю забезпечити потреби її населення в продуктах харчування власним виробництвом. У той же час потенціал АПК регіону достатньо великий. У його структурі виділяється сільське господарство, переробна промисловість, виробнича і соціальна інфраструктура. Виробництво засобів виробництва для АПК в області практично відсутнє і представлене лише випуском мінеральних добрив та засобів захисту рослин.
Під впливом природно-кліматичних умов сільське господарство Луганщини спеціалізується на вирощуванні зернових (озима і ярова пшениця, кукурудза на зерно), а також технічних (соняшник) культур. У переважній більшості навколо великих міст розвинуте овочівництво, виноградарство і садівництво. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом. Луганська область характеризується високою питомою вагою сільськогосподарських угідь в площі регіону — майже 80%, що значно вище, ніж у середньому в Україні, але розораність їх є меншою від загальнодержавного показника через значні площі пасовищ. У північне-східних районах області досить поширеним є зрошуване землеробство. Зменшення обсягів виробництва продукції сільського господарства Луганщини порівняно з іншими регіонами України відбувалося швидше, хоча в 2000 р. цей процес, на відміну від інших областей, призупинився, і господарства виробили сільськогосподарської продукції лише 43% від рівня 1990 р. Це пов'язане з високою собівартістю і низькою ефективністю її випуску в господарствах суспільного сектора, які володіють більше як 2/3 площі сільськогосподарських угідь, значними, хоча морально та фізично застарілими фондами і низькою фондоозброєністю. Порівняно високим є лише рівень вирощування соняшнику та отримання яєць, але перший вирощується на значних площах при низькій врожайності, що призводить до виснаження ґрунту і порушення сівозмін. Здебільшого соняшник експортується. Так, якщо виробництво його в 2000 р. становило 101,7% від рівня 1990 р., то олії — лише 50,4% (табл. 6).
Таблиця 6
Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | |||||
| Зерно, тис. тонн | 1877 | 1021 | 519,7 | 442 | 23,5 | 43,3 |
| Цукрові буряки, тис. тонн | — | — | 66,0 | ... | — | — |
| Соняшник, тис. тонн | 234,1 | 257,8 | 209,4 | 238 | 101,7 | 92,3 |
| Овочі, тис. тонн | 288 | 246 | 206,4 | 249 | 86,6 | 101,2 |
| М'ясо в забійній вазі, тис. тонн | 167 | 74 | 58 | 51 | 30,5 | 68,9 |
| Молоко, тис. тонн | 887 | 506 | 354 | 318 | 35,9 | 62,8 |
| Яйце, млн. штук | 706 | 419 | 496 | 380 | 53,8 | 90,7 |
| Вовна, тонн | 366 | 82 | 107 | — | — | –– |
У структурі виробництва продукції переробної промисловості області провідне місце займають борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, м'ясо-молочна, олійно-жирова і плодоовочекон-сервна галузі. Але ситуація з випуском окремих видів продуктів харчування просто катастрофічна. У 2000 р. їх виробництво по жодному виду, крім олії, не досягало і половини рівня 1990 p., а випуск продукції з незбираного молока складав лише 3,2%, сирів жирних — 9,6%, м'яса і м'ясопродуктів — 12,6%. Показники ж споживання основних продуктів харчування залишаються досить високими відносно їх виробництва (табл. 7, 9). Це свідчить про низьку конкурентоспроможність переробної ланки АПК області в ринкових умовах і значну залежність регіону від імпорту та поставок з інших регіонів держави продовольчої продукції.
В області сформувалися м'ясо-, молочно-, зерно-промисловий, плодоовочеконсервний та олійно-жировий агропромислові спеціалізовані комплекси. Відродження аграрного виробництва в Луганській області може настати лише після поліпшення загальної соціально-економічної ситуації в країні, безумовного виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. "Про прискорення реформування сільського господарства", а також через прогнозоване зростання трудових ресурсів на селі, у зв'язку із закриттям шахт.
Транспорт і зв'язок. Вигідне географічне положення області, розміщення на перетині транспортних потоків із Закавказзя, Середньої Азії, Росії в Європу, значне промислове освоєння сприяли розвитку розгалуженої транспортної мережі.
Таблиця 7
Динаміка виробництва основних продуктів харчування в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 1991' | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | |||||
| Олія, тис. тонн | 110,6 | 36,3 | 36,0 | 55,7 | 50,4 | 153,4 |
| Консерви, мли. ум. банок | 63,4 | 13.3 | 24,5 | 3 | 3,9 | 15,8 |
| М'ясо, у тому числі продукти І категорії, тис. тонн | 103,5 | 36,1 | 15,7 | 13 | 12,6 | 36,0 |
| Продукція з незбираного молока, тис. тонн | 400.3 | 66,9 | 15,0 | 13 | 3,2 | 19,4 |
| Сири жирні, тис. тонн | 5,2 | 1,3 | 0,6 | 0,5 | 9,6 | 38,4 |
| Тваринне масло, тис. тонн | 16,1 | 6,4 | 3,5 | 5,9 | 36,6 | 92,2 |
| Борошно, тис. тонн | 372 | 228 | 173 | 145 | 38,9 | 63,6 |
| Хліб та хлібобулочні вироби, тис. тонн | 334 | 262 | 149 | 148 | 44.3 | 56,5 |
Область має одну з найгустіших мереж залізниць в Україні. Довжина їх загального користування 1192 км, густота — 44,6 км на 1000 км2. Найважливішими залізницями, що проходять через її територію, є: Луганськ — Київ; Луганськ — Москва, Харків — Волгоград, Куп'янськ — Дебальцеве, Ровеньки — Лиха; Дебальцеве — Луганськ, Мілерово — Луганськ. Найбільшими залізничними вузлами є: Попасна, Рудакове, Кіндрашівська, Сімейкіне. Довжина автомобільних шляхів становить 5,6 тис. км, у тому числі з твердим покриттям — 5,4 тис. км, густота їх — 209,7 км на 1000 км2. На території області проходять автомобільні шляхи міжнародного значення: Москва — Ростов-на-Дону — Баку, Луганськ — Ростов-на-Дону; загальнодержавного значення: Луганськ — Лисичанськ — Куп'янськ, Луганськ — Старобільськ — Валуйки, Луганськ — Мілерово, Куп'янськ — Сватово — Старобільськ — Мілове. Аеропорти Луганська і Сіверськодонецька мають міжнародне значення. На Луганщині проходять магістральні газопроводи: Ставрополь — Москва, "Союз"; нафтопроводи: Самара — Слов'янськ, Грозний — Лисичанськ, продуктопроводи: Лисичанськ — Луганськ, Лисичанськ —