Луганськ
Значна кількість міських поселень і мала людність північних районів області вимагає швидкого розвитку всіх видів зв'язку. На жаль, нині монополістом у наданні послуг зв'язку є Державна акціонерна компанія "Укртелеком", яка має порівняно застаріле обладнання і потребує значних інвестиційних коштів. Тому на загальнодержавному рівні необхідно прискорити процес її приватизації. Для поліпшення надання послуг зв'язку в області потрібно також розвивати оптиковолоконний, мобільний та стільниковий зв'язок, проводити модернізацію радіотрансляційної мережі.
Капітальні вкладення і капітальне будівництво. Динаміка розвитку капітальних вкладень з усіх джерел фінансування в Луганській області за 1990-2000 pp. свідчить про їх неухильне скорочення і відставання від загальнодержавних показників. У 2000 р. в економіку регіону було інвестовано коштів на душу населення лише 55% від рівня 1990 р. Це спричинює значний фізичний та моральний знос більшості основних фондів економіки, особливо у фондоемких галузях: вугільній промисловості, електроенергетиці, чорній і кольоровій металургії, важкому машинобудуванні та інших, що визначають спеціалізацію області, мають загальнодержавне значення та можливості значних валютних надходжень до бюджетів.
Регіон має потужний комплекс будівельних матеріалів, зокрема у 2000 р. тут випускалось скла будівельного понад 85% від загальнодержавного рівня. Скляні заводи знаходяться в Лисичанську та Попасній. Виробництво цегли здійснюється на 65 підприємствах, найбільшими серед яких є Рубіжанський, Лисичанський та Первомайський цегельні заводи. На 23 підприємствах виробляються збірні залізобетонні конструкції, найпотужнішими з них є цемент, цегла, керамічна плитка, залізобетонні конструкції, шифер на основі місцевої сировини, які є базою для капітального будівництва в цілому для Донецького регіону, їх виробництво нині знаходиться на рівні 30-40% від 1990 p., що пов'язане з значним скороченням житлового та промислового будівництва.
Аналіз розвитку і розміщення соціальної сфери. Життєвий рівень
Рівень розвитку соціальної сфери Луганської області невисокий. Але через те, що значна частина населення зайнята в паливній промисловості, чорній металургії, електроенергетиці, середня зарплата в регіоні є вищою, ніж середня в Україні. Однак це не свідчить про високий життєвий рівень населення, оскільки працівникам цих галузей необхідно досить багато поживних речовин для відновлення функціональних можливостей організму, порівняно з іншими. Обсяги виробництва товарів народного споживання в області по відношенню до загальнодержавного рівня постійно знижуються і в 2000 р. становили лише 2,7%. Випуск їх на душу населення майже в 1,5 рази менший, ніж загалом в Україні. Основну їх масу складають продовольчі товари, частка непродовольчих товарів у їх загальному виробництві в державі порівняно з 1990 р. скоротилася на 90%, в першу чергу через практичне призупинення діяльності легкої промисловості області. Відбувається скорочення надання населенню платних послуг, забезпечення стаціонарними торговими площами, лікарняними ліжками. Практично згорнута масова кіномережа. Спостерігається зростання кількості театрів і музеїв (табл. 8).
Споживання продуктів харчування усіх видів не досягає рівня 1990 p., а по таких продуктах, як м'ясо і молоко становить менше, ніж 40% (табл. 9). Скрутна ситуація в галузях економіки області призвела до більшого, ніж загалом в Україні скорочення випуску кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, а також кількості студентів у вищих навчальних закладах І та II рівня акредитації. Мережа вищих навчальних закладів III і IV рівня акредитації та кількість студентів у них зросли, що пояснюється прагненням молодих людей здобути віщу освіту та недостатньою кількістю висококваліфікованих спеціалістів, здатних працювати в ринкових умовах.
На жаль, в області згортається мережа будинків відпочинку, в першу чергу, через неможливість їх утримання на балансі підприємств та низьку платоспроможність основної маси населення. Порівняно з 1990 р. на Луганщині в 1999 р. була більша кількість місць в санаторіях і пансіонатах, хоча відносно 1995 р. вона також скоротилася.
Територіальна організація розвитку продуктивних сил
Територіальна організація розвитку продуктивних сил Луганської області зумовила формування двох господарських підрайонів: Південно-Східного промислового і Старобільського агропромислового. Сформувалися також багатогалузеві промислові вузли: Луганський, який спеціалізується на машинобудівній, легкій і харчовій промисловості; Стаханово-Алчевський, галузями спеціалізації якого є вугільна і металургійна промисловість, а також машинобудування; Лисичансько-Рубіжансько-Сіверськодонецький, що спеціалізується переважно на нафтохімії і точному машинобудуванні. Свердловсько-Ровеньківській і Краснодонський — спеціалізуються в основному на вугільній промисловості.
Таблиця 8
Основні показники розвитку соціальної сфери області
| Показник | 1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Роздрібний товарооборот у цінах 1999 р., млн. грн. | 4409 | 561,3 | 845,8 | 1021,1 | 23,2 | 181,9 |
| Роздрібний товарооборот на душу населення, грн. | 1537 | 200 | 320 | 389 | 25,3 | 194,5 |
| Кількість підприємств роздрібної торгівлі, тисяч одиниць | 7,4 | 6,0 | 4,7 | 4,2 | 56,8 | 70,0 |
| Підприємства ресторанного господарства, тис. одиниць | 3,3 | 1,9 | 1,4 | 1,3 | 39,4 | 68,4 |
| Торгова площа магазинів, тис. м 2 | 641 | 595 | 411 | 315 | 49,1 | 52,9 |
| Кількість місць на об'єктах ресторанного господарства, тисяч | 244 | 149 | 100 | 87 | 35,7 | 58,4 |
| Платні послуги у цінах 1 999 p., млн. грн. | 664,6 | 146 | 424 | 449,6 | 67,6 | 61,1 |
| Платні послуги на душу населення у порівняльних цінах, грн. | 232 | 52 | 154 | 171,0 | 73,7 | У 3,3 рази |
| Кількість лікарів, осіб | 11,0 | 11,2 | 10,8 | 10,7 | 97,3 | 95,5 |
| Кількість лікарів на тисяч населення, осіб | 38,4 | 40,3 | 40,9 | 41,2 | 107,3 | 102,2 |
| Кількість лікарняних ліжок, одиниць | 40,8 | 35,8 | 26,2 | 25.8 | 63,2 | 72.1 |
| Кількість лікарняних ліжок на 10 тисяч осіб, одиниць | 142,5 | 128,7 | 99,4 | 99,1 | 69,5 | 77,0 |
| Кількість вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації, одиниць | 45 | 50 | 37 | 37 | 82,2 | 74,0 |
| Кількість студентів у вищих учбових закладах освіти всіх рівнів акредитації, тис. осіб | 72,6 | 63,4 | 70,5 | 70,5 | 97,1 | 111,2 |
| Кількість середніх навчальних закладів, одиниць | 833 | 851 | 847 | 847 | 101,2 | 99,1 |
| Кількість учнів в середніх закладах освіти, тис. осіб | 377 | 376 | 339 | 339 | 86,2 | 86,4 |
| Підготовка кваліфікованих робітників у професійно-навчальних виховних закладах, тис. осіб | 25,3 | 17,9 | 17,8 | 18,7 | 73,9 | 104,5 |
| Заклади культури клубного типу. одиниць | 749 | 865 | 611 | 600 | 80,1 | 69,4 |
| Кількість театрів, одиниць | 3 | 3 | 4 | 4 | 133,3 | 133,3 |
| Кількість музеїв, одиниць | 5 | 13 | 14 | 14 | 280,0 | 107,5 |
| Кількість бібліотек, одиниць | 919 | 811 | 771 | 701 | 76,3 | 86,4 |
| Кількість кінотеатрів, одиниць | 1001 | 420 | 96 | 27 | 2,7 | 6,4 |
| Кількість місць у санаторіях та пансіонатах, тисяч | 1552 | 2157 | 17(4 | 1207 | 77,8 | 55,9 |
| Кількість місць у будинках відпочинку, тисяч | 3312 | 527 | 100 | 60 | 1,8 | 11,3 |
Таблиця 9
Динаміка рівня споживання основних видів продовольчої продукції в області
| Види продукції | 1990 | 1995 | 2000 | 2000 в% до | |
| 1990 | 1995 | ||||
| Молоко та молокопродукти.(в перерахунку на молоко), кг | 381,6 | 297,3 | 121,1 | 31,7 | 40,7 |
| М'ясо і м'ясопродукти, кг | 79,3 | 34,4 | 22,8 | 28,8 | 83,7 |
| Цукор, кг | 48,8 | 28,9 | 38,5 | 79,0 | 133,2 |
| Яйця, штук | 236 | 149 | 130 | 55,1 | 87,2 |
| Олія-кг | 13,5 | 10,3 | 10,5 | 77,8 | 101,9 |
| Фрукти, ягоди та виноград, кг | 37,5 | 24,3 | 23,4 | 62,4 | 92,3 |
| Хлібні продукти, кг | 124,9 | 114,8 | 111,3 | 89,1 | 96,6 |
| Риба та рибні продукти, кг | 15,6 | 3,6 | 7,6 | 48,7 | 211,1 |
Значні відмінності в природнокліматичних ресурсах, промисловому виробництві та розселенні населення зумовили зональну спеціалізацію сільськогосподарського, виробництва та виділення трьох агропромислових районів: Північного, який спеціалізується на м'ясо-молочному скотарстві, свинарстві, зерновому господарстві та вирощування соняшнику; Центрально-приміського, що спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, птахівництві, овочівництві, садівництві та виноградарстві, та Південного, де розвинуте молочно-м'ясне скотарство, птахівництво, вирощування зернових культур і соняшнику.
Зовнішньоекономічна діяльність
Потужний виробничий потенціал області, її прикордонне розміщення сприяю 11, розвиткові найрізноманітніших форм зовнішньоекономічної діяльності. З кожним роком відбувається зростання експорту з області. Так, якщо в 1999 р. він становив 508,3 млн. дол. США, то в 2000 — 680,7 або 4,6% від загальнодержавного рівня. Це свідчить про те, що економіка регіону в основному працює на ринок України. Головну вартість експорту Луганщини складає продукція металургії, хімії та нафтохімії, машинобудування. На жаль, область постійно має від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі, що пов'язане із значними обсягами ввезення сирої нафти, природного газу та інших сировинних матеріалів. Основним зовнішньоекономічним партнером області традиційно залишається Росія. У 2000 р. Луганщина отримала 28,3 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, 70% з яких направлено в спільні підприємства. Інвестиції з області в інші країни світу більше як у 10 разів менші і переважно направлялися також у спільні підприємства.
Екологічна ситуація
Луганської області обумовлена значним антропогенним навантаженням та специфікою природно-кліматичних умов і ресурсного потенціалу регіону. Однією з найбільших екологічних проблем є дефіцит чистої питної води у зв'язку з екстенсивним водокористуванням промисловістю, сільським господарством та великими її потребами для комунально-побутового господарства. Замкнене коло водокористування мають не всі екологічно небезпечні виробництва області, очисні споруди і каналізаційна мережа в переважній більшості створювалися кілька десятків років тому і є морально та фізично застарілими. Досить часто відбуваються викиди шкідливих стоків у річки і водоймища, що призводить до спалаху інфекційних захворювань, закриття місць відпочинку. Забруднені стічні також попадають у підземні води, що призводить до виведення з експлуатації підземних водозаборів.
Значні ділянки родючих земель регіону зайняті відвалами від видобутку корисних копалин, діяльності металургійної промисловості та сміттєполігонами. Вони займають площу по декілька гектарів, а шахтні терикони ще й мають висоту від 10 до 50 м. Видобуток будівельних матеріалів відкритим способом призвів до утворення в ландшафті області кар'єрів. Потужні зрошувальні системи регіону практично не використовуються і знаходяться в занедбаному стані через скрутне фінансове становище сільськогосподарських виробників. Це спричиняє до засолення та запіщанення сільськогосподарських угідь, особливо в північно-східній частині області Подорожчання палива та низька купівельна спроможність населення, затримка початку опалювального сезону змушує населення здійснювати неконтрольовані рубки незначних лісових насаджень області, які особливо шкідливими є в річкових заплавах, на вододілах та в полезахисних смугах. Це призводить до збільшення кількості посух і суховіїв, вивітрювання родючого шару ґрунту. Таким чином, Луганщина має одну з найбільших у державі площу земель, що потребують рекультивації.
Спеціалізація регіону на гірничодобувній, паливно-енергетичній, металургійній, хімічній і нафтохімічній галузях обумовлює значні викиди шкідливих речовин в атмосферу. Вони хоч і скоротилися після зменшення обсягів виробництва порівняно з 1990 p., але в останні роки воно призупинилося і викиди в атмосферу знову зросли. Збільшенню шкідливих викидів в атмосферу сприяє зростання кількості мікроавтобусів для перевезення пасажирів як міськими, так і приміськими маршрутами, скорочення використання для цих цілей електротранспорту, збільшення приватного автотранспорту в населення, який переважно має великий термін експлуатації.
Отже, екологічна ситуація в Луганській області є однією з найнапруженіших в Україні та потребує комплексного моніторингу. Для її поліпшення необхідно на державному рівні запровадити екологічний податок, який існує в більшості економічно розвинутих країн, кошти від стягнення якого направляють на вирішення екологічних проблем. До речі, він передбачений в Проекті податкового кодексу, який знаходиться на завершальній стадії розгляду у Верховній Раді України.
Основні напрями соціально-економічного розвитку області
Аналіз сучасного соціально-економічного стану регіону дає підстави виділити шляхи подальшого розвитку регіону. Це, перш за все, поліпшення демографічної ситуації та підвищення ефективності використання трудоресурсного потенціалу. Для реалізації цього напряму необхідно всіляко стимулювати народжуваність, зменшивши для регіону критерій віднесення до багатодітної сім'ї (включати до цієї категорії родини, які мають двох дітей) з наданням їм широкого кола податкових та соціальних пільг. Потрібно широко застосовувати довготермінове кредитування зведення і отримання житла не тільки для молодих сімей.
Для поліпшення ситуації на ринку праці та збільшення обсягів виробництва доцільно швидкими темпами проводити реструктуризацію господарської діяльності в напрямку створення нових робочих місць в галузях сфери обслуговування. У шахтарських селищах необхідно пропагувати розвиток приватних господарств по виробництву сільськогосподарської продукції.
З метою ліквідації галузевих диспропорцій у розвитку промисловості потрібно нарощувати потужності легкої та харчової промисловості.
Для поліпшення екологічної ситуації в регіоні слід проводити перепрофілювання підприємств, впроваджувати екологічно безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель, ліквідацію териконів, відстійників, шлакосховищ, а також більш ефективно використовувати вторинні ресурси, відходи виробництва, переводити підприємства на оборотне водопостачання.
Наявність в області джерел мінеральних вод, річок, лісових насаджень у річкових заплавах робить її привабливою для розвитку рекреації. В цілому для ефективного. функціонування господарського комплексу області необхідно залучати значні інвестиції в усі його галузі, що нині проблематично через обмеженість вільних коштів у вітчизняних підприємств і несприятливий інвестиційний клімат для іноземних інвестицій.