Геология

src="http://xreferat.ru/image/20/1305327372_43.gif" alt="" width="50" height="23" align="ABSMIDDLE" />. На цій основі И.В. приходить до заключення, що мінерал утв. трансформаційним шляхом в результаті часткового вилуження з поверхні ’исходного’ серпентина.

На частицах вилуженного хризоліта знайдений дифузійний бар’єр з слоя синикогеля товщиною біля . Він зберігає волокнисту структуру хризоліта.

До висновку про можливі трансформаційні перетворення при вивітрюванні прийшов і Р.Иггатон (Eggleton R.A. Nontronite topoxial after gedenbergite-Amer. miner, 1975, 60, N 11/12), вивчаючи форму та розміри частинок нонтроніта, який виник при псевдоморфозному заміщенні гедендерита.

Ще одним важливим показником умов та механізма мінералоутворення явл. степінь кристалічності та відповідно зменшення степені гідратування мінералів по напрямку до верхніх її горизонтів. Ця закономірність відмічена багатьма дослідниками на прикладі матеріалів групи смектитів, паолинита та гидроокисів та .

Вона може бути проілюстрована на прикладі гетита з кори вивітрювання серпектинітів.

Степінь кристалічності мінералів залежить від 2-х основних факторів:

  1. зміна умов та механізмів мінералоутворення в зв’язку з зміною характера та величини пористості пород, значень та активностей компонентів в корових розчинах ’профиля’ вивітрювання.

  2. вплив процесів послідуючої перекристалізації мінералів на протязі довгої історії розвитку кори вивітрювання.

Наприклад, гетити , відібрані з зони охр серпентинита Халимівського масива (Урал), утворюють кристали розміром . В охрах же по ’............тизированным’ серпектинитам Липовського масиву ’преобладает ..........унорный’, рентгеноаморфний або слабо упорядкований гетит.

Кількість та склад некристалічної залізо-кремнієвої фази по ’профилю’ серпентинітів змінюються закономірно та типоморфні для кожної зони.

Діаграма парогенезисів (рис.) кори вивітрювання серпентинітів дає зміну хімічного та мінерального складу пород в процесі вивітрювання. Якісні стрибки в відношеннях та при переході від зони до зони.

Так, «перелітізація» серпектинітів, тобто утворення дисперсованного та гідротованого хризоліта по ’исходному’ серпектину, протікає при розчині мінерала, але суттєво кремнеземний склад рентгеноаморфної фази вказує, що перехід до наступної зони обумовлений різко опереджуючим виносом та відносним накопиченням . Цей процес, відображений на діаграмі перегибом стрілки, приводить до утворення ферисапоніта-мінерала з 3-х слойною структурою (2слоя кремнекисневих тетраедрів на 1-й октаедричний слой) замість 2-х слойного серпентина.

- склад рентгеноаморфної фази в зоні ферисапоніта свідчить про відносне накопичення цих компонентів і різкому виносу при переході від зони нонтроніта до зони охр фіксується залізістим складом рентгеноаморфної фази в зоні нонтроніта та чітким перегином стрілки на діаграмі.

Важливим слідством та одночасно доведенням формування значної кількості рентгеноаморвної фази у верхніх зонах кори вивітрювання слугує явище усадки продуктів вивітрювання.

Воно зв’язано з процесами старіння колоїдної системи з утворенням, їх наступним структуруванням та перекристалізацією.

Дослідження рентгеноаморфної фази дозволяє також реконструювати умови накопичення і розподілу рудного компонента в продуктах вивітрювання.

Так, у корі вивітрювання у/о пород накопичується в результаті не тільки його ізоморфного входження до структури пороутворюючих мінералів, але й процесів сорбції рентгеноаморфної фази.

При перекристалізації гелей під впливом просочуючихся розчинів відбувається часткова втрата .

Мабуть тому в більш молодих корах сучасних тропічних областей (Куба, Зах. Африка, Нова Коледонія, Філіпіни), для яких характерний більш високий вміст некристалічної фази, в охристих утвореннях більше, ніж в древніх корах (Україна, Урал), де воно, як правило, не досягає кондиційних значень.


  1. Методика робіт.

Пошуковими ознаками виявлення родовищ селікатного в лінійних Н.В. являються:

  1. Наявність полей габро, габро-амфіболитів, амфіболитів, вказуючих на можливість виявлення просторово зв’язаних з ними масивів ультраосновних пород.

  2. Наявність у/o пород як джерела гіпергенного -орудення та кори вивітрювання цих пород, як геологічної формації, безпосередньо несучої родовища силікатних -руд.

  3. Розвиток нонтронітового то охристого типів кори вивітрювання по ультрабазитоам з підвищеними концентраціями силікатного .

  4. Наявність карбонатних пород (кальцифірів) на контакті з серпентинітами (масиви Капітановський, Заводський та ін. - Грушковський, Північний), яка визначає можливість виявлення силікатних -руд контактово-карстового типу.

  5. Лінійний характер контактів у/о серпентинізованних тіл, вказуючих на наявність тектонічних зон і можливість виявлення в їх межах лінійних кор вивітрювання охристо-нонтронитового типу.

  6. Геофізичні ознаки, зокрема висококонтрасні магнітні аномалії над масивами у/о пород з лінійним характером на одному з їх контактів, вказуючих на тектонічну природу цього контакта та можливість розвитку в ньому лінійної кори вивітрювання охристо-нонтронитового типу.

Геологічні методи грудок заключались в пробурюванні скважин, документації кар’єрів. Ці роботи супроводжувались комплексом випробних та лабораторних робіт.

  1. Докумнтація кар’єрів.

Для уточнення деяких питань будови масивів у/о пород, взаємовідношення їх з вміщуючими породами проводилась докумнтація кар’єрів Деренюхінського родовища, кар’єрів Центрального, Бурти та ін. Документація заключалась у ретельному описі коренних порід, характера контактів з зарисовками.

2. Бурові роботи.

Проводилось буріння похилих скважин глибиною від 50 до 500 м. станками СКВ-4 та БО-500/800 з метою пошука лінійних кор вивітрювання.

Пошукове буріння похилих скважин проводилось на 7-ми ділянках - Каштановському, Заводському, а також Деренюхінському, Липовенковському, Шкільному, Пушківському, Кумаровському.

Пошуковому бурінню передували наземні геофізичні роботи та аналіз геологічної будови території ройона.

Буріння скважин проводилось як по рідкій сітці (130-700х20-40м), так і одиночними профілями та окремими скважинами. По рідкій сітці буріння проводилось на експлуатайованій Капітановській ділянці, окремими профілями та одиночними скважинами на Заводській ділянці, а на Деренюхінській, Липовеньковскій, Шкільній, Пушковській, Кумаровській - тільки одиночними скважинами.

Вихід керна по корам вивітрювання та по кристалічним породам складав 80.3%, а по породам осадкового чохла - 55-60%.

Кількість пробурених скважин:


Ділянка Кількість скважин

Деренюхінська

Липовеньковська

Шкільна

Пушковська

Кумарівська

15

6

6

2

1


  1. Випробування.

Випробування керна скважин велось для вивчення якісних та кількістних характеристик основних та попутних корисних копалин.

Воно заключалось у відборі проб та зразків для проведення спектрального, спектрохімічного, хімічного, мінералогічного аналізів.

Геохімічне випробування виконувалось з метою визначення металогенічної спеціалізації усіх різновидів пород і для передчасної розбраковки птенційно рудних інтервалів.

Геохімічне випробування заключалось у відборі проб точковим методом з керна скважин через 5-10 см. з нетрографічних різниць пород. Довжина проби складала 2 м. Вага геохімічних проб складала 200-300 г. З цих проб відбирались наважки на загальний спектральний, хімічний та ін. аналізи.

Хімічне випробування проводилось після отримання позитивних результатів по данним спектрального аналізу. Хімічний аналіз проб, відібрених з нікеленосних інтервалів, являвся основним видом аналіза, яким визначалось якісний вміст в них та . По данним хімічного аналіза виділялись інтервали з промисловим вмістом та корисних компонентів.

Інтервал випробування був прийнятий рівним 1 м., при різкій зміні потужностей - від дікількох десятків см. до декількох метрів.

Випробуванню підлягались бурі залізняки, озалізнені нонтроніти, нонтроніти, хлорото-смодисті, охристо-кремнієві породи, вилуженні та нонтронітизовані серпентиніти, монтморилоніт-нонтронітові утворення з підвищенним вмістом по данним ’.......’.

Крім родових проб, визначаючих , виконувався відбір групових проб на , на шлакоутворюючі компоненти та шкідливі домішки .

Мінерологічне випробування проводилось з метою вивчення мінерального склада руд та вміщуючих пород. Проби відбирались з усіх нетрографічних різниць пород та кор вивітрювання в тій чи іншій мірі потенційно рудоносних. Проводився опис шліфів та аншліфів.

Лабораторні дослідження виконувались, в основному, в лабораторії Правобережної ГРЕ (мінеральний аналіз, виготовлення шліфів та аншліфів) та Центральній лабораторії (Київ) (хімічний аналіз на , групових проб на шлакоутворюючі елементи та шкідливі домішки , силікатний аналіз, опис шліфів та аншліфів).


  1. Геологічна будова Капітанівського

родовища хромистих та нікелевих руд.


Родовище, розташоване у Голованівському районі Кіровоградської області, займає площу двох серпентинітових масивів - власне Капітанівського (2.5х0.3 км.) і Заводського (0.9х0.05 км), вивчалося в 50-ті роки на і та розвідане в 1959 році. Потім свідчення про його рудоносність кілька разів поновлювались при пошукових роботах і геолого-зйомочних роботах в регіоні. Нижче наводиться варіант геологічної будови родовища і підрахунку запасів за останніми даними тематичних робіт у 1993-95 рр.

Обидва масиви серпентинітів являють собою останці розшарованих силів метаморфізованих ультрамафітів архею, які через тектонічні рухи набули крутого падіння.

Розшарована серія порід найбільш повно виявлена в середній частині Капітанівського масиву, де простежуються два макроритми потужністю по 150 м. кожний, а також породи верхньої крайової серії інтрузиву потужністю 120 м.

Нижня частина розрізу кожного ритму - світло-зелені серпентиніти (анодуніти) з прошарками та лінзами хромітів. Чітко простежуються базальні шари хромітів потужністю 2-14.8 м. Верхня частина ритмів складена темно-сірими піроксен-вмісними серпентинітами (апогарцбургітами) і піроксенітами. У верхній крайовій зоні грубошаруваті амфіболіти, піроксеніти та польв..натові породи з підвпорядкованими прошарками піроксенітових серпентинітів.

Крайові розломи Півн.-Зах. простягання надають Капітанівському масиву клиновидної форми у розрізі. Розшаровані породи залаягають в основному під , озимут падіння близько до ПС.

По зонах дрібних тектонічних порушень, в т. г. Поперечного напрямку, які визначають блокову будову продуктивної товщі, розвивалися вторинні процеси з утворенням ділянок карбонатизованих брекчій і озалізнених порід.

Північна частина Капітанівського масиву відрізняється досить пологим заляганням порід і переважним розвитком аногарцбургитових серпентинітів. Часто спостерігаються скарни. Південно-східну частину складають апорарцбургіти.

На всій площі Капітанівського масиву розвинута кора вивітрювання, яка в зонах з брекчіями порід утворює «кишені».

Особливо чітко простежується яроподібна «кишеня» в центральній і південно східній частинах масиву, де глибина розвитку кори досягає 220 м.

Охристі та нонтронітові різновиди кори вміщують рудні концентратори . потужності кори та її продуктивність приурочені до анудонітових прошарків.

Заводський масив серпентинітів складається переважно анодунітові різновиди. Вглиб він порівняно мало вивчений. На всьому масиві виявляється «кишеня» кори глибиною до 100 м.

На Капітанівському масиві підраховані запаси та ресурси . Вони такі:

  1. Хромітові руди в анодунітових серпентинітах розвинуті тільки на центральній ділянці Капітанівського масиву; представлені пластами і лінзовидними прошарками хромітів; утворюють два поклади (базальні прошарки ритмів), 8 рудних тіл. Хроміти складені хромнікотитом (до 90% рудної маси), ферохромнікотитом і манганхромітом.

Інші мінерали: хризотил, антигорит, хлорит, антигорит, хлорит, хромдіонсид, рідше магнетит і карбонати.

Вміст коливається в межах 6.58-40.4%, в середньому 24.78%. Запаси руди категорії до глибини 300 м. складають 2072 тис. т.

  1. Магнезіальні серпентинітові руди. Розповсюджені на Центральній ділянці Капітанівського масиву. До них відносяться анодуніти нижніх верств ритмів, які утворюють 2 рудні тіла довжиною 570 та 360 м., при середньому вмісту магнезії - 39.46%. Мінеральний склад руди: хризотил (переважає), лізарит, серпофіт, бастит, шпінель, карбонати. - ізоморфна домішка в серпентині, в породі становить в середньому 0.285%. Запаси руди категорії до глибини 300 м. складають 8972 тис. т.

  2. Комплексні -руди в лінійно-площинній корі вивітрювання. Кори розвинуті по анодунітових серпентинітах і розповсюджені на Центральній і Південно-Східній ділянках, а також Заводському масиві.

Руди нонтронітові та охристі. Середній вміст корисних компонентів: . Запаси і ресурси руди категорії до глибини 200 м. - 7437 тис. т. Кількість окремих компонентів така:  56.6 тис.т.,  3.8 тис. т.,  724 тис. т.,  2287 тис. т.

4) Комплексні руди в площинній корі вивітрювання. Поширені в Півн.-Зах. частині масиву, де розвинуті переважно аноперидотатові серпентиніти. Руди нонтронітові та охристі. Середній вміст компонентів: . Запаси та ресурси до глибини 50 м. складають 945 тис. т.; по окремих компонентах -  7.3 тис. т.,  0.4 тис. т.,  269 тис. т.

5) Руди в корі вивітрювання. Ділянка їх розвитку міститься в Півн.-Схід. частині Капітанівського масиву. Рудні породи - каолінові глини. - тонкодисперсне; середній вміст в породі - 0.43 г/т. Підраховані запаси категорії .

6) Руди в корінних породах Півн. Частини Капітанівського масиву. Представлені різновидами в спаркових ультрамафітах (апогарцбургітових серпентинітах).

Склад руд: піротин, пірит, хальнопірит, самородне . Середній вміств рудних інтервалах - 2.8 г/т. Підраховані ресурси категорії до глибини 300 м.

Практичне застосування руд можливе тільки після збагачення. Розроблена гравітаційна схема з одерженням концентратів, які містять 42-45% . Концентратори можна використовувати для виготовлення вогнетривів-хроммогпезіальних виробів соропівського типу.

Аподунітові серпентиніти (магнезіальні руди) - придатні для виготовлення форстеритових, а з додаванням хроміту - і форстерит-хромітових вогнетривів. При цьому шихта випалюється з 20-25% магнезитового порошку. В останні роки успішно розробляється нова схема використання серпентинітових руд - металургійний переділ з одержанням і .

На Побузькому нікелевому заводі комплексні руди в корі вивітрювання використовуються для виплавлення феронікелю. Там можлива переробка і руд з одержанням фероніхрому. Існують ефективні технологічні схеми переробки руд .

Так Капітанівське родовище має значні запаси і ресурси силікатного і - в сумі - 93.4 тис. т. металу, а також . Це один з прикладів великих рудних об’єктів з комплексними рудами в Середньому Побужжі.

Однак, Побузький нікелевий завод не повністю забезпечений запасами і тому в край актуально є перспектива їх нарощування шляхом пошуків та розвідки нових рудопроявів в межах Середнього Побужжя.

Такими потенційно перспективними площами є ділянки розвитку площинних та лінійних кор вивітрювання ультрабазитів в межах Деренюхінської, Ліповеньківської, Пушківської, Кумарівської ділянок, які є об’єктами нашого дослідження.

Фрагменти кор лінійного типу були встановлені в межах Каштанівського масива при пошуково-розвідкових районах на та розвідкових роботах на силікатний в площинних корах вивітрювання.


  1. Хімічний склад, нетрохімічна характеристика та

розподіл нетрогенних елементів.


Ультрабазити района Капітанівського масиву та його ’обрамления’ характеризуються певним вмістом нетрогенних елементів

Дуніти та передотити розглянутих масивів мають високий вміст та та незначний , лугів . Вміст залежить від кількості в породах клинопироксенів. Пироксеніти та габроіди відрізняються від дунітів та перидотитів підвищеним вмістом , але меншим вмістом .

Для нетрохімічної характеристики використано 19 повних силікатних анліза, з яких 3 запозичені з звіту Правобережної експедиції М.Н. Дунлана, останні з робіт А.Я. Древіна, А.Я. Каневского, А.Б. Фонина. Узагальнення матеріалу проводилось з використанням статистичних методів та перерахунків на числові характеристики по методу А.Н. Заварицького та AFM в ВЦ геологічного факультета по програмі «Геолог-1».

Для побудови діаграми А.Н. Заварицького вектора у правій частині діаграми відбудовуються по додатковим числовим характеристикам та , які відображають співвідношення та в фемічних м-лах.

Дуніти та перидотити (гарцбургіти), а також деякі різновиди пироксенітів (бронзитити) характеризуються низьким вмістом та високою магензійністю. Вектора розташовуються близько до вісі та мають більшу крутизну.

У/о породи розглянутих масивів підлягли процесам масової сіркомінімізації та частково локальної, зв’язаної з впливом гідротермольних розчинів.

Загальна масова серпентинізація не супроводжувалась привносом або виносом нетрогенних елементів, спостерігався тільки привнос води, тому хімізм анодунітових та анопередотитових серпентинітів не відрізняється практично від незмінних г.п. Фігуративні точки їх складу розміщуються у нижній частині діаграми Заварицького дуже крупно.

У процесі амфіболітизації перидотитів та пироксенітів проходило утворення рог. Обманки а також флогаліта. В у/о породи привносились та луги, а виносився.

Відповідно фігуритиві точки амфіболітизованних перидотитів та пироксенітів розміщуються вище та праворуч у полі діаграми. При цьому змінюється в нахил векторів, що відповідає деякому зростанню вапнистості та залізності темнокольорових м-лів. Загальна залізність дунитів та серпентинітів складає 9-18, а в амфіболітизованних перидотитах підвищується до 30-31% (таб., мал.)

Усі вивченні породи відносяться до пород нормального розряда, недосиченому (таб.,мал.)

Хімичний склад дунітів, перидотитів, амфіболітизованних пиродетитів та пироксентів окремих масивів дуже близький. Варіаційні криві складів майже паралельні (мал.).

Дуніти, перидотити та серпентиніти Деринюхінського, Липовеньковського, Кумарівського, Пушківського масивів дуже близькі до пород Капітанівського масива.

Усі вони характеризуються високим вмістом , а також та незначними та лугів . Вміст в дунітах та анодунітових серпентинітах складає в середньому 38.6%, ~8.5-8.8%, -0.10%, ~0.05%.

В перидотитах та аноперидотитових серпентинітах у порівнянні з дунітами декілька більше та . В пероксенітах спостерігається більш високий вміст та лугів у порівнянні з перидотитами, прочому для них характерні широкі варіації вмісту цих елементів, що пов’язано з особливостями мінерального складу, зокрема, наявністю орто- та клинопироксенів. Глинозен в цих породах пов’язаний з пироксенами.

У розрізах габро-перидотитових масивів, по данним А.Я. Канівського та ін. спостерігається зміна вмісту нетрогенних елементів. Найбільш магензійні різниці пород (дуніти, гарцбургіти) ’приурочены’ до данних чпстин масивів. В данній частині Тариоватського масиву анодунітові серпентиніти (вміст в %): . Аналогічний розподіл нетрогенних елементів спостерігається в Деренюхінському, Липовеньковському та ін. масивах.

По хімізму, по свідченням Канівського, Усенно, Богачева, Чернишова та ін., породи гіпербазитової формації середнього Побужжя близькі до аналогічних утворень Базавлукського синлінорія на УЩ та залізогорського к-са Воронежського масива.

Дуніти та перидотити гіпербазитової формації Сер.Побужжя характеризуються більш високою залізністю та пониженою магнезіальністю у порівнянні з середніми типами дунітів і перидотитів по С.П. Соловйову (1970).


5. Ультрабазити Деринюхінської, Липовеньковської,

Пушківської, Кумарівської ділянок та їх кори

вивітрювання.


5.1. Геологічна будова Деринюхінської ділянки.


Розміщений в 25 км. на південь від с. Капітанівка. Площа біля 4 . На ділянці розвинені площадні кори вивітрювання з промисловим вмістом силікатного , в теперішній час майже повністю відпрацьовані.

Деринюхінська інтрузія складна серпентинітами, амфиболітами та габро-амфиболітами, утворюючі між собою позмінні переходи. Вміщуючі породи представлені гранітами та мигматитами з рідкими ’...........тами’ та останцями гранат-біотитових ............................. .

Площі розвитку ультраосновних (серпентиніти) та основних (габро-амфиболіти, амфиболіти) пород майже однакові, лінія контакту нерівна, зрізана, аналогічна лінія контура базитів - ультрабазитів з вміщуючими їх гранітами.

Амфіболіти та габро-амфіболіти розвинені по всьому масиву. Серпентиніти ж утворюють ідеальні більш або менш крупні тіла середовища базитів. По віку серпентиніти являються більш пізніми утвореннями по відношенню до амфіболітів та габро-амфіболітів.

Габро, габро-порити та порити макроскопічно представляють собою темно-сірі, сірі дрібно-середньозернисті породи масивної, рідше слабополосчатої текстури.

Габро мінеральний склад: платоклаз - 45-50%, клінопироксин - 35-40%, ортопироксин - до 5%, амфібол - до 5%, рудний - 1-2%.

Платоклаз представлений ізометричними та неправильної форми зернами розміром біля 3 мм., розбитими мікротріщинами і залічинним карбонатом та сірицитом.

Піроксин (клинопироксин) також спостерігається у вигляді зерен неправильної форми розміром до 0.3 мм., рідко зустрічається ідеоморфні кристали. По пироксину ділянками розвивається амфібол, зустрічаються додатки рудного мінерала.

Габро-парити зустрічаються дуже рідко. Складаються з пластоклаза: 50-55%, клінопироксина - 15-20%, ортопіроксина - до 25%, малнитита - до 5%. Розмір зерен мінералів коливається від 0.3 до 1 мм., одиничні зерна ортопіроксина досягають 3 мм. Піроксини не рідко заміщуються біотитом.

Габро-амфіболіти та амфіболіти - темносірі з зеленуватим відтінком, дрібно-плосчатої тектури. Вони утворюють в результаті амфіболітизаціт габро-норитів та норитів. Основними мінералами являються: звичайна рогова обманка - 50-70%, платоклаз (лабрадор) - 30-40%, вторинні мінерали представлені біотитом, гранатом та анатитом. З рудних присутні магнитит, пирит, .........

Ультраосновні породи представлені серистинізованними дунітами, перидотитами (серпентинітами). Впровадження їх проходило в другу фазу магматичної діяльності с послідуючою автометасамотиною переробкою-серпентинізацією.

Серпентинізованні дуніти, перідотити, по загальному вигляду чорні, земнувато-чорні, тонкозернисті. Складні вони, взагалі, хризотилом, темно-зеленим хризотил-серпофітом, а в приконтактових зонах - антисорит-серпофітом.

По мінеральному складу серпентиніти характеризуються перевагою мінералів групи серпентина складаючих біля 90% породи. Породи представляють собою анодунітовий та аноперидотитовий серпентиніт. Породоутворюючі мінерали націло заміщені серпентином сітчато-жовковатого (олівін) або тонко-волокнистого (Рх) будови. Вздовж жилочок виділяються тонкі зернинки магнетита.

Кори вивітрювання лінійного типу виявлені на двох ділянках на контакті серпентинітів з амфіболітами. Пошуки

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: