Геология
І.І. Едельштейн
та ін. відмічали
відсутність
виноса
в процесі
серпентинізації
дунітів і
перидотитів.
Це ж випливає
і із таблиці.
Розподіл
закономірно
залежить від
магнезійності
ультраосновних
та основних
пород.
Цікава
зміна відношення
,
яке (по А.Б. Фоніну)
характеризує
глибинність
процесів становлення
гіпербазитів.
В цілому для
дунітів та
перидотитів
розглядаємих
масивів воно
коливається
від 1.64 до 0.70. Підвищені
його значення
характерні
для
дунітів Липовеньковського
(1.64), Деренюхінського
та Пушковського
(0.85-0.82) масивів, дуніти
Кумарівського
масиву найбільш
близькі до
Капітанівських
(0.69-0.70-0.73).
як і
,
являється
ведучим елементом
гіпербазитів.
В процесі магнетичної
диференціації
він накоплюється
в магензіальних
розплавах та
виділяється
в силікатних
формах на початкових
стадіях кристалізації.
Усі породи
розглянутих
масивів характеризуються
підвищеним
вмістом
(табл.). Причому
розподіл його
в однотипових
породах масивів
достатньо
однорідний:
дуніти в середньому
вміщують 2390
,
перидотити
- 1850
,
пироксеніти
- 660
,
амфиболітизованні
різниці мають
більш низький
вміст цього
елемента у
порівнянні
з незмінними.
Процеси
серпентинізації
дунітів і перидотитів
також видно
не супроводжувались
виносом
.
В вивчених
породах
присутній в
силікатній
(в олівінах),
нікелевій та
сульфідній
( у вигляді власних
мінералів
сульфідів
та в ізоморфних
домішках в
сульфідах
та ін.) формах.
характеризується
розподілом
сходним як з
,
так і
,
відрізняючись
від останнього
більш витривалим
вмістом і меншою
залежністю
від особливостей
мінерального
складу. Породи
вивчаємих
масивів характеризуються
невисокими
околокларіовим
та достатньо
рівномірним
вмістом
.
концентрація
в дунітах не
перевищує
0.025%. В амфіболітизованих
різницях вміст
зменшується
(табл.).
Мінералами-носіями
цього цього
елемента являються
темнокольорові
(олівін, серпентин,
пироксени,
амфіболіт), в
значних кількостях
він відмічається
в магетитах,
хром............
відношення
в дунітах і
перидотитах
коливається
в достатньо
вузьких межах
0.05-0.07 та помітно
зрозстає в
пироксенітах
(0.13-0.17) і особливо
в амфіболітизованних
породах (0.20-0.23),
відповідно
зменшенню
магензійності
та зростанню
залізності.
в породах
досліджуємих
масивів характеризується
невисокими,
часто нижче
кларковими,
що, взагалі,
типово для
хромоносних
гіпербазитів
(Канівський,
1973; Фонін, 1979). Декілька
підвищені
концентрації
цього елемента
відмічаються
в амфіболітизованних
породах Кумаровського,
Пушковського,
Капітанівського
масивів (до
0.71%).
Мінерали-носії
являються
.
Концентратором
в пироксенітах
та габроїдах
являється
ільменит.
Процес
серпентинізації
не супроводжується
привносом-виносом
,
але амфіболітизація
перидотитів
супроводжується
мабуть, деяким
привносом цього
елемента, про
свідчать вищеописані
підвищення
вмісту.
В магматичному
процесі
зв’заний з
.
Тому відношення
зокономірно
зростає в генетично
зв’язаних
різновидах
пород усіх 5-ти
розгл. масивів
(табл.): в гіпербазитах
це відношення
більш низьке
(0.20-0.39), а в габроїдах
досягає 6.11-6.7
геохімічно
тісно пов’язаний
з
та
.
В нижче та
............. кількостях
він присутній
в дунітах та
перидотитах
30-40, інколи
60-80
(Кумаровський,
Пушковський
масиви), в пироксенітах
і особливо
габро його
вміст підвищується.
Весь
розсіюється
у вигляді ізоморфних
домішок в
темнокольорових
та рудинних
м-лах, носіями
його являються
пироксени та
амфіболи.
відноситься
до типових
халькофінів
та досить широко
розповсюджена
в гіпербазитах
та габроїдах.
В дунітах і
перидодитах
розглянених
масивів середні
концентрації
відповідають
або слабко
перевищують
клорк (Липовеньковський
масив). Найбільш
високий вміст
спостерігається
в пироксенітах
та габроїдах
(130-140
), а на окремих
ділянках з
сульфідною
мінералізацією
до 0.1-0.2%. Носіями
являються
породоутворюючі
та рудні м-ли
(хром........., магнетит),
а концентратором
- халькоперит
.
Серпентинізованні
та незмінені
дуніти та перидотити
характеризуються
однаковим
вмістом
.
Процеси амфіболітизації
призводять
до накопичення
(табл.)
являється
типовим розсіяним
елементом, який
в земній корі
концентрується
в ультраосновних
і основних
породах. Розподіл
вмісту
в дунітах та
анодунітових
серпентинітах
усіх 5-ти розглядаємих
масивів достатньо
однорідний
та близький
до клерну (5-6
)
(табл.). Але з
зростаннім
залізнистості,
в пироксеннітах,
габро-коритах
і габро-амфіболітах
концентрації
помітно збільшуються
(до 38-43
),
перивищуючи
кларкові рівні.
Декілька
підвищені його
концентрації
відмічаються
в перидотитах
Деринюхінського,
Кумарівського,
Пушковського
масивів (11-14
),
в пироксенітах
Капітанівського
масиву (32
).
Концентрація
в породах залежить
від їх мінерального
складу і вмісту
його в м-лах.
М-лами-носіями
цього елемента
являються
та
.
Таблиця. Петрохімічні характеристики (по А.Н. Заварицькому)
ультраосновних і основних пород Капітанівського та ін. масивів.
| № | Масив, порода |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І. |
Капітанівський | |||||||||||||
|
|
дуніти та анодунітові серпентиніти |
0.36 |
0.75 |
64.55 |
34.3 |
9.84 |
89.44 |
0.72 |
68.71 |
6.63 |
0.09 |
32.78 |
0.48 |
|
|
|
аподунітові серпентиніти | |||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
пироксеніти | |||||||||||||
|
|
піроксенити | |||||||||||||
|
|
габро-норити, норити, габро-амфіболіти | |||||||||||||
|
|
габро-норити, норити | |||||||||||||
|
ІІ. |
Деринюхінський | |||||||||||||
| 8. | дуніти та анодунітові серпентиніти | |||||||||||||
| 9. | перидотитові і апоперидотитові серпентиніти | |||||||||||||
| 10. | піроксенити | |||||||||||||
| 11. |