Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Цивільно-правове положення виробничих кооперативів

Цивільно-правове положення виробничих кооперативів

Вступ


Слова про те, що наша країна зараз переживає економічну, соціальну та політичну кризи уже давно не нові. Однак саме ці кризи і визначають у даний час умови розвитку різних форм підприємницької діяльності. У даній роботі піде мова про одній з "найменш помітних" форм – виробничих кооперативах. Масове поширення АТ і ТОВ якоюсь мірою сприяли тому, що дана форма була відсунута на задній план, як наслідок – недоліки правового регулювання, протиріччя в розумінні самої сутності і цілях даного виду організації. У чому ж причини цього?

Справа в тому, що створення багатьох сильних і слабких кооперативів не сприймається як корисна і потрібна форма виробничої діяльності, навіть тими, хто прихильний ідеям соціального партнерства й участі працівників у керуванні підприємством. Необхідність розвитку кооперативного руху краще усвідомлюється теоретиками і практиками на Заході, ніж у нас. Кооперативна форма власності міцно затвердилася в економіці розвинутих країн. Вона знаходиться в стані постійного розвитку.

У багатьох країнах Західної Європи уряди дуже серйозно відносяться до розвитку кооперативного руху, вбачаючи в ньому ефективний засіб пом'якшення соціальних і економічних проблем у суспільстві, надаючи йому істотну фінансову допомогу. В цих країнах накопичений значний практичний досвід у розвитку кооперативного руху. Велике поширення кооперативи одержали в сільському господарстві і торгівлі. Вони функціонують також у будівництві, рибальстві, страхуванні, банківській справі, інших секторах економіки.

Велику підтримку кооперативам надають органи місцевого самоврядування. У ряді країн кооперативи включені в механізм державного регулювання економіки, використовуваного, у тому числі, з метою ослаблення економічних і соціальних протиріч.

Так що ж таке виробничий кооператив і чи потрібний він Україні?

Отже, зміст даної курсової роботи складають питання, що стосуються діяльності виробничих кооперативів.

Актуальність вивчення правового положення виробничих кооперативів являється особливо важливим в умовах нестабільної економіки, що розвивається. Численні факти свідчать про те , що громадяни, які створюють кооперативи або вже їх створили, не володіють, як правило, знаннями, необхідними для правильної, відповідно до законодавства, організації їхньої роботи. Це приводить до різного роду порушень, у тому числі і до обмеження прав членів кооперативів.

Практичне значення вивчення даної теми дуже високе, тому що воно дозволить не тільки освоїти теоретичні основи правового положення виробничих кооперативів, але і використовувати в практиці.

Метою даної роботи є вивчення цивільно-правового положення виробничих кооперативів. Зазначена мета визначає постановку наступних задач:

теоретичний аналіз поняття і змісту виробничих кооперативів, розвитку інституту виробничого кооперативу;

вивчення організаційних основ діяльності виробничого кооперативу: членства, правового режиму майна, трудових відносин, керування, відповідальності членів виробничого кооперативу;

опис припинення діяльності виробничого кооперативу.


Розділ 1. Історія розвитку інституту виробничого кооперативу


1.1 Історія розвитку виробничих кооперативів


Кооперативний рух одержав широкий розвиток більш 150 років тому в державах з різними економічними, політичними і соціальними системами, релігійними поглядами й ідеологією таких, як Швеція, Італія, Франція, Канада, Великобританія. Основу кооперативів в усьому світі складали і складають, як правило, ідентичні принципи і кооперативні цінності: взаємодопомога, демократія, рівність (особливо принцип: одна людина - один голос при прийнятті рішень загальними зборами), соціальна відповідальність, добровільність, співробітництво між кооперативними організаціями, автономія, незалежність і ін.

Родоначальником кооперативної філософії в Європі був Роберт Оуэн. Одиничні кооперативи як альтернатива приватним капіталістичним підприємствам почали виникати ще наприкінці XVIII століття. Із середини XIX в. починається ріст кооперативів у країнах Європи й інших континентів. У 1895 р. національні об'єднання кооперативів з різних країн світу об'єдналися в Міжнародний кооперативний альянс (МКА). В даний час МКА поєднує 200 міжнародних і національних кооперативних організацій із загальною чисельністю, що перевищує 750 млн. кооператорів більш, ніж у 210 країнах усіх континентів.

Відношення комуністичної ідеології до кооперативу як до способу організації господарської діяльності не завжди було однозначним. Так, у другій половині 19 століття в соціал-демократії виникла теорія "кооперативного соціалізму", що розглядає кооперацію як один із засобів мирної і поступової "трансформації" капіталізму в соціалізм. Лівим крилом соціал-демократії, у тому числі російської, ця теорія була оголошена реформаторською і суперечною марксизмові. Після Жовтневих подій 1917 року відношення влади до кооперації, кооперативам перетерпіло глибоку трансформацію: від повного заперечення будь-якої форми кооперації, як приватнокапіталістичну форму виробництва, і до визнання її в якості однієї з основних економічної моделі розвитку радянського суспільства. У 1917-1918 р. кооперативна власність, була експропрійована, і кооперативи були ліквідовані.

У період НЭПу (1922-1927р.м.) були відновлені усі форми кооперації (споживчої, промислової, виробничої, сільськогосподарської й ін.). Але НЕП був поступово згорнутий і, в остаточному підсумку, у виробничій сфері дозволялася тільки діяльність колгоспів, а також діяльність кооперативів (артілей) у промисловій і видобувній сферах економіки. Хоча колгоспи й артілі вважалися кооперативами, але вони фактично по правовому положенню були напівдержавними підприємствами, оскільки в них були відсутні головні ознаки кооперативу: можливість викупу своєї частки з кооперативного майна і розпорядження нею; установлення цін на свою продукцію і її вільну реалізацію і т.д. Таким чином, у 1960 році кооперативи перестали існувати, а приналежне їм майно було передано до місцевої промисловості. Згідно ст.7 Конституції СРСР 1936 року підприємства в колгоспах і кооперативних організаціях з їхнім живим інвентарем, вироблена колгоспами і кооперативними організаціями продукція, як і суспільні будівлі складали суспільну, соціалістичну власність, тобто не підлягали розподілові серед членів кооперативу. Крім того, у відповідності зі ст. 23 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 року не допускалося звертати стягнення по претензіях кредиторів на приналежні колгоспам, їх об'єднанням, підприємствам, культурно-побутові установам, будинки, спорудження, трактори, комбайни, інші машини, транспортні засоби і т.п., що різко обмежувало їхню участь у цивільному обороті.

Наприкінці 1990 р. кооперативам у сферах виробництва і послуг був нанесений сильний удар. У Законі України "Про підприємства і підприємницьку діяльність" кооперативи як самостійна організаційно-правова форма юридичних осіб не були передбачені, а тому новим кооперативам відмовляли в реєстрації, а старі примушували до перетворення в акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що по меті, задачах, принципах діяльності істотно відрізняються від кооперативів. Тому кооперативи припинили своє існування. Багато з них перейшли в тіньову економіку. Там же продовжувало виникати безліч самодіяльних підприємницьких структур, що в інших умовах могли стати легальними кооперативами.


1.2 Поняття, ознаки і правове положення виробничого кооперативу


Організаційно-правова форма виробничого кооперативу право на існування одержала з вступом у силу частини першої Цивільного кодексу України. Таким чином, поняттям "виробничий" у даному випадку охоплений широкий спектр видів діяльності, а не тільки промислове і ремісниче виробництво, що, до речі сказати, було характерно для розуміння виробничого кооперативу в законодавстві багатьох закордонних країн. У ряді країн і в міжнародних кооперативних організаціях зараз також визнають, що сфера діяльності виробничої кооперації значно ширше її традиційного розуміння. Наприклад, у ряді країн кооперативи створюються в соціальній сфері (дитячі садки, догляд за старими і т.п.).

Цивільний кодекс України визначив виробничий кооператив як добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі й об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

Виробничий кооператив є однією з організаційно-правових форм підприємницьких товариств, які здійснюють діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.на відміну від господарських товариств – іншого виду підприємницьких товариств, виробничі кооперативи - це об'єднання осіб, а не лише капіталів, адже обов'язковою є особиста трудова участь членів кооперативу в його діяльності. Обов'язковість особистої трудової участі членів у діяльності кооперативу виключає можливість членства у такому кооперативі всіх інших суб'єктів цивільного права, крім фізичних осіб, а саме: юридичних осіб, держави, територіальних громад, АРК та ін..

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

За ознакою сфери та характеру діяльності, а також за спеціальним законодавчим і організаційним забезпеченням серед виробничих кооперативів слід виокремити сільськогосподарські виробничі кооперативи. Їх особливостями є те, що сільськогосподарські виробничі кооперативи , по-перше, розміщуються, як правило, у сільській місцевості, по-друге, здійснюють виробництво продукції сільського, а також рибного і лісового господарства, по-третє, використовують землю як основний засіб виробничої діяльності, по-четверте, мають сезонний характер виробництва, і ,по-п'яте, результати їх роботи залежать від природно-кліматичних умов. Спеціальне регулювання правових, економічних, організаційних та соціальних умов діяльності у сільському господарстві кооперативів здійснюється Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", який є комплексним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.

Ознаки виробничих кооперативів:

1.створення на добровільних засадах;

2.безпосереднє здійснення виробничо-господарської діяльності, а саме: виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг іншим організаціям та громадянам;

3.наявність статусу юридичної особи, який набувається з моменту державної реєстрації кооперативу, що здійснюється в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку;

4.наявність статуту як обов'язкового установчого документа, що має містити такі відомості: найменування кооперативу, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права та обов'язки членів кооперативу, його органи управління й контролю, їхня компетенція, порядок утворення майна кооперативу, формування фондів і розподілу доходів (прибутку), підстави й порядок виключення з кооперативу, умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу. В сільськогосподарському кооперативі додатково ще визначаються: форми трудової участі та оплати праці членів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї, а також інші положення, пов'язані зі специфікою діяльності кооперативу, якщо вони не суперечать чинному законодавству;

5.функціонування з метою отримання прибутку;

6.корпоративний устрій: мінімальна кількість засновників (членів) - 3 ; як правило, фізичні особи, які досягли 16-річного віку (в сільськогосподарських кооперативах можлива участь юридичних осіб, здебільшого, у статусі асоційованих членів) і наявність статутного (основного) капіталу, поділеного на паї;

7.обов'язкова наявність резервного фонду, розмір якого має становити не менше 5% від доходу/прибутку, що залишається у розпорядженні кооперативу після розрахунків з бюджетом та банками;

8.здійснення виробничо-господарської діяльності на засадах самофінансування й самоокупності, тобто основним джерелом поповнення коштів виробничого кооперативу є прибуток, отриманий від реалізації його продукції, робіт, послуг);

9.корпоративний характер управління справами кооперативу;

10.участь членів кооперативу в управлінні його справами здійснюється на засадах членства;

11.обов'язкова безпосередня участь членів кооперативу в його виробничо-господарській діяльності (за винятком асоційованих членів у сільськогосподарських виробничих кооперативах);

12.розподіл чистого прибутку між членами кооперативу залежно від їхньої трудової участі;

13.наявність у членів кооперативу права вільного виходу з кооперативу і права на отримання свого паю в натурі, цінних паперах або в грошовій формі, а також майна (в натуральній формі), переданого кооперативу на праві користування;

14.наявність у виробничого кооперативу майна, що належить йому на праві власності;

Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами:

добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу;

демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом "один член кооперативу - один голос";

обмеження виплат часток доходу на паї;

розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.

Ці принципи діяльності виробничих кооперативів, зазначає професор В.В.Носік, забезпечують високий ступінь гнучкості та адаптивності даного виду підприємницьких товариств до економічних, правових, організаційних та соціальних умов, а також їх стабільність та стійкість проти недружніх і недобросовісних дій керівництва кооперативу та третіх осіб.

Помилка Цивільного кодексу складається у віднесенні виробничих кооперативів до комерційних організацій, для яких головною, основною метою діяльності є витяг прибутку. Тим часом у кооперативу як співтовариства насамперед людей, а не капіталів (незалежно від їхнього виду: виробничі, споживчі) основна мета зовсім інша. Вона складається в задоволенні матеріальних і інших потреб його членів. Досягається дана мета безумовно за допомогою прибутку, без якої неможливий розвиток виробничого кооперативу. Прибуток, одержуваний будь-яким кооперативом від його діяльності, використовується на його розвиток, винагороду членів відповідно їхній участі в справах, на житлове будівництво, підвищення освітнього, культурного рівня членів, їхнє соціальне забезпечення й іншим, передбаченим статутом кооперативу мети. Таким чином, для кооперативу основна мета - задоволення матеріальних і інших потреб членів, а прибуток - засіб її досягнення.

Незалежно від виду і форми кооператив - однохарактерне соціальне явище, а тому його поняття єдине для всіх різновидів. Ця ідея чітко виражена в заяві про кооперативну ідентичність, прийнятій у 1995 р. у Манчестері на Міжнародному конгресі, присвяченому сторіччю Міжнародного кооперативного альянсу. У заяві говориться, що кооперативи (будь-які) - це автономна асоціація людей, що об'єдналися добровільно для задоволення своїх суспільно-економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою демократично керованого підприємства, що знаходиться в спільному володінні його членів. При цьому під асоціацією людей (об'єднанням) маються на увазі не тільки окремі люди, але і їхньої групи - юридичні особи, що наділяються тими ж правами, що й індивідуальні члени. Таке розуміння кооперативів дає можливість виділити їх із усієї маси юридичних осіб (господарчих товариств, товариств), організованих на інших началах і з іншими економічними і соціальними орієнтирами. У заяві МКА через визначення основної мети кооперативу (задоволення потреб його членів) підкреслено, що в кооперативі соціально значимою є насамперед людина, а не капітал.

Цивільний кодекс України такому розумінню кооперативної ідентичності не відповідає, що не дозволило належним чином визначити місце кооперативів у самому Цивільному кодексі України. А звідси - і в економіці і соціальному житті країни.

У закордонній теорії кооперативного руху кооперативи характеризуються як структурний елемент соціальної економіки. Кооперативи, члени яких керують ними і володіють власністю, а у виробничих кооперативах ще і трудяться в них, - найбільш характерна частина соціальної економіки. Кооперативи тісно зв'язані з територією, на якій вони базуються. Не переслідуючи витяг прибутку як основну мету, вони не зацікавлені у вивозі капіталу за кордон. Їхня діяльність орієнтована на використання місцевих кадрових, сировинних, виробничих ресурсів, розширення вітчизняного виробництва, забезпечення товарами і послугами не тільки своїх членів, але і населення території, на якій діє кооператив.

Тому ,на мою думку, необхідно внести зміни в Цивільний кодекс України, виділивши кооперативи з розділів про комерційні і некомерційні організації й об'єднавши їх у самостійну групу юридичних осіб - кооперативи, дати єдине поняття кооперативу, закріпити загальні начала і принципи їхньої діяльності, а потім вказати на специфічні особливості відповідного різновиду, яких, до речі сказати, повинно бути значно більше, ніж у Цивільному кодексі України.

Цивільним кодексом України передбачено, що правове положення виробничих кооперативів, права й обов'язки їхніх членів визначаються відповідно до Цивільного кодексу України та законами. В даний час в Україні діє один такий закон: Закон від 10 липня 2003 року "Про кооперацію".

Виробничий кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, представництва без створення юридичної особи. Кооперативи можуть на добровільних засадах утворювати об'єднання, які, у свою чергу, можуть утворювати об'єднання вищого рівня за галузевими чи територіальними ознаками.


Розділ 2. Організаційні основи діяльності виробничого кооперативу


2.1 Порядок створення виробничого кооперативу


Виробничий кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками (членами) кооперативу можуть бути фізичні особи – громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж 3 особи. При створенні кооперативу складається список членів кооперативу, який затверджується загальними (установчими) зборами.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах, та наводяться такі дані про них: прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні – дані документа, який його замінює). Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом.

Статут затверджується загальними зборами членів кооперативу. Відповіждно до ст. 8 Закону „Про кооперацію" у ньому повинні утримуватися наступні зведення:

найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;

склад його засновників;

умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;

порядок внесення змін до статуту кооперативу;

порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;

форми участі членів кооперативу в його діяльності;

порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

порядок обліку і звітності у кооперативі;

порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань;

порядок скликання загальних зборів;

умови і порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Статут виробничого кооперативу затверджується на загальних зборах членів кооперативу голосами не менше 75% членів кооперативу, присутніх на загальних зборах.

Виробничий кооператив вважається створеним з дня його державної реєстрації, яка здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".


2.2 Членство у виробничому кооперативі


Кооператив здійснює свою виробничу, господарську, комерційну й інші види діяльності відповідно до закону і свого статуту, положення якого розробляються на основі Закону про виробничі кооперативи, інших правових нормативних актів України. Вимоги статуту кооперативу обов'язкові для виконання всіма його органами керування і його членів (учасниками).

Членами виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть трудову та майнову участь у діяльності кооперативу, зокрема, внесли вступний та пайовий внески у розмірах та порядку, визначеному статутом кооперативу. Закон "Про кооперацію"допускає можливість існування асоційованого членства в кооператив для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Такі члени користуються дорадчим голосом у кооперативі, а при ліквідації кооперативу мають переважне право порівняно з членами кооперативу на одержання паю. Така конструкція була перенесена із Закону "Про сільськогосподарську кооперацію".Існування асоційованого членства деякі вчені розцінюють як спробу нав'язування кооперативу певних акціонерних принципів організації і діяльності, оскільки асоційований член дуже наближений за своїм правовим статусом до акціонера в акціонерному товаристві.

Я.З. Гаєцька-Колотило пропонує в законодавчому порядку визначити максимальну квоту участі асоційованих членів. Адже неприпустимо, щоб кількість асоційованих членів перевищувала кількість "звичайних" членів.

Виникнення інституту асоційованого членства могло бути пов'язане з тим, що Закон "Про кооперацію" щодо виробничих кооперативів закріплює обов'язкову участь членів кооперативу у виробничій діяльності і не допускає можливості членства юридичних чи фізичних осіб, які беруть тільки майнову участь у його діяльності.

Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Статути виробничих кооперативів можуть містити додаткові вимоги до членів кооперативу, у зв'язку з якими участь фізичних осіб у діяльності кооперативу буде можливою лише за умови дотримання критеріїв фаху (професії), місця проживання та ін. Громадяни можуть бути одночасно членами кількох виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів.

Волевиявлення фізичної особи на вступ до виробничого кооперативу має бути оформлене письмово у вигляді заяви. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Вступний внесок – це грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативу для організаційного забезпечення його діяльності. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і у разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок – це майновий поворотний внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок право користування належною їм земельною ділянкою у порядку, визначеному земельним законодавством. За земельну ділянку, передану виробничому кооперативу в користування, з кооперативу може справлятися плата у розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу.

Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності. Порядок внесення пайових внесків членами виробничого кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом. Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше 10% пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу. Строк внесення пайового внеску новими

Членами виробничого кооперативу, які приймаються після його реєстрації, має бути визначений в статуті кооперативу.

Зі сторони виробничого кооперативу прийняття нового члена відбувається у 2 стадії:

1.рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу;

2.затвердження такого рішення загальними зборами членів виробничого кооперативу.

Основними правами членів кооперативу є:

— участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.;

— користування послугами кооперативу;

— одержання кооперативних виплат - частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами;

— одержання частки доходу на пай (додатковий пай);

— одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом кооперативу.

Члени кооперативу також мають право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управляння та посадових осіб та ін.. Основними обов'язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень органів управління кооперативу, а також сплата визначених статутом кооперативу внесків. Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів та статутом виробничого кооперативу можуть бути передбачені інші права та обов'язки його членів. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:

добровільного виходу з кооперативу ;

припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;

виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу;

передачі членом виробничого кооперативу свого паю іншому члену кооперативу або третій особі (якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом);

несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу;

смерті члена кооперативу;

втрати членом кооперативу - юридичною особою свого статусу.

Припинення членства у виробничому кооперативі відбувається у певному порядку та тягне за собою майнові наслідки, передбачені законом та статутом кооперативу. Так, у разі добровільного виходу члена з виробничого кооперативу йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу. Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом. При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає після моменту виходу або виключення з кооперативу. У разі виключення з виробничого кооперативу особа, яку виключили із кооперативу, має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу, аналогічно випадку виходу із кооперативу. У разі смерті члена кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.


2.3 Майно виробничого кооперативу


Свою статутну діяльність кооператив здійснює, використовуючи різне майно, що знаходиться в його власності, або на інших правових підставах, наприклад, на основі договору оренди. Відповідно до Цивільного кодексу України до терміна "майно" відносяться його наступні види: речі, цінні папери, а також інші види майна, у тому числі майнові права. Майно є основним об'єктом права власності кооперативу. Утворення майна кооперативу, у тому числі, за рахунок пайових внесків членів кооперативу не означає, що ця частина майна належить членам кооперативу.

Таким чином, пай, внесений членом кооперативу, належить кооперативові на праві власності. Якщо ж особа, яка внесла пай, припиняє своє членство в кооперативі, видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Фінансові ресурси виробничого кооперативу формуються за рахунок доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством. Дохід виробничого кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманого персоналу. Дохід спрямовується на сплату податків та інших обов'язкових платежів, на погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо. Порядок використання доходу виробничого кооперативу визначається статутом кооперативу відповідно до закону.

Кооператив в праві за своїм розсудом робити у відношенні приналежного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові й іншим правовим актам і не порушують права й охоронювані законом права й інтереси інших осіб, у тому числі відчужувати своє майно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування і розпорядження майном, віддавати майно в заставу й обтяжувати його іншими способами, розпоряджатися їм іншим способом.

Кооператив реалізує свої права по володінню, користуванню і розпорядженню своїм майном через його органи керування відповідно до їх повноважень у цій частині, установленими законодавством і статутом кооперативу. Право власності на майно виникає в кооперативу з моменту його державної реєстрації і припиняється з моменту його ліквідації або (у ряді випадків) його реорганізації.

Для здійснення господарської та іншої діяльності виробничий кооператив за рахунок власного майна формує пайовий, резервний, неподільний і спеціальний фонди.

Пайовий фонд – майно кооперативу, що формується за рахунок паїв членів та асоційованих членів кооперативу.

Пай складається з пайового внеску члена кооперативу і відповідної частини чистих активів кооперативу (за винятком неподільного фонду). Склад і порядок визначення паю члена кооперативу визначаються статутом кооперативу.

Активи кооперативу підрозділяються на матеріальні, фінансові і нематеріальні. До матеріальних активів відносяться:

- право на користування землею;

- будинки і спорудження виробничого і невиробничого призначення;

- адміністративні, житлові, дитячі, навчальні, лікувальні, оздоровчі й інші будинки, що знаходяться на балансі кооперативу;

- встановлене і не установлене виробниче устаткування;

- рухоме майно невиробничого призначення;

- запаси сировини, палива і напівфабрикатів (на складах, у цехах і в дорозі), готової продукції;

- майно, основні засоби, будинки і спорудження, земельні ділянки, здані в оренду;

- приналежному кооперативові філії, дочірні компанії, якщо вони не мають статусу юридичної особи, а їхні баланси не розділені з балансом кооперативу.

Фінансові активи кооперативу включають: касову готівку, депозити в банках, внески, чеки, страхові поліси, вкладення в цінні папери; зобов'язання інших організацій по виплаті засобів за поставлену продукцію (комерційний кредит), надання послуг по державних програмах; споживчий кредит; портфельні вкладення в акції, пакети акцій акціонерних товариств, що дають право контролю; паї або пайова участь у діяльності інших підприємств.

Нематеріальні активи - це частина майна кооперативу, представленого ліцензіями й іншими правами на інтелектуальну власність; права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, будинками, спорудженнями й устаткуванням.

Для того, щоб визначити величину паю - частина майна кооперативу, на яку членові кооперативу нараховуються визначені виплати, і яка виплачується йому при припиненні членства в кооперативі - необхідно знати величину чистих активів кооперативу. Що ж стосується пайового внеску члена кооперативу, то це відома усім постійна величина, зафіксована в статуті кооперативу.

Складніше визначити величину чистих активів кооперативу Чисті активи змінна величина, яку можна зафіксувати в балансі кооперативу лише на визначений момент, дату, - за підсумками звітного кварталу, півріччя, року. Це означає, що і пай члена кооперативу теж змінна величина. Він може не тільки збільшуватися, але і зменшуватися на визначену дату в залежності від підсумків підприємницької діяльності кооперативах. Тому в статуті кооперативу не слід фіксувати величину паю. У ньому можна записати, що величина чистих активів кооперативу для визначення величини паю фіксується, наприклад, за підсумками звітного року. Тепер, помітимо, стає зрозумілим чому особі, що припинила членство в кооперативі, виплачується вартість паю або видається майно, що відповідає паєві, по закінченні фінансового року і твердження бухгалтерського балансу кооперативу, якщо інше не передбачено статутом кооперативу.

Величина частини чистих активів кооперативу, що входить у пай його члена, визначається шляхом розподілу чистих активів, що виражаються у вартісній формі (за винятком неподільного фонду), на кількість членів кооперативу. Підсумовуючи отримане

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: